Дозировка
Внутрь, вне зависимости от приема пищи, кратность приема - 1-2 Артериальная гипертензия Для большинства пациентов рекомендуемая доза препарата Нортиван® составляет 80 мг 1 раз/, независимо от возраста, пола или расовой принадлежности пациента. Гипотензивное действие проявляется в течение 2-х недель терапии, а максимальный эффект наблюдается после 4 недель терапии. У некоторых пациентов, у которых не удается достичь целевого АД, доза может быть увеличена до 160 мг/ Дальнейшее усиление гипотензивного действия может быть достигнуто или путем увеличения дозы препарата Нортиван® максимально до 320 мг/, или путем добавления к терапии препаратом Нортиван® тиазидных диуретиков. Нортиван® может также применяться одновременно с другими антигипертензивными средствами. У пациентов старше 75 лет начинать лечение рекомендуется с более низкой дозы, составляющей 40 мг 1 раз/ У пациентов с нарушением функции почек (КК менее 20 мл/мин) или у пациентов, находящихся на гемодиализе, рекомендуется начинать лечение с более низкой дозы, составляющей 40 мг 1 раз/ У пациентов с нарушением функции почек (КК 20-50 мл/мин) коррекции начальной дозы препарата не требуется. Для пациентов со сниженным ОЦК (например, у пациентов, получающих лечение высокими дозами диуретиков, у которых доза диуретика не может быть снижена), начальная доза препарата Нортиван® составляет 40 мг 1 раз/ Пациентам с печеночной недостаточностью легкой или средней степени тяжести (по шкале Чайлд-Пью менее 9 баллов) рекомендуемая начальная доза составляет 40 мг 1 раз/ Максимальная суточная доза - 80 мг. Не следует превышать суточную дозу в 80 мг. Безопасность и эффективность применения препарата Нортиван® у детей и подростков в возрасте до 18 лет не установлены. Применение после перенесенного инфаркта миокарда Терапия может быть начата уже в первые 12 ч после острого инфаркта миокарда в начальной дозе 20 мг (1/2 таблетки по 40 мг) 2, возможно постепенное увеличение дозы препарата Нортиван® (40 мг, 80 мг) в течение нескольких недель, до достижения максимальной дозы 160 мг 2 с учетом переносимости препарата. При выявлении артериальной гипотензии или нарушения функции почек следует рассмотреть вопрос о снижении дозы препарата. Нортиван® может применяться у пациентов, получающих стандартную терапию после перенесенного инфаркта миокарда, включающую ацетилсалициловую кислоту, бета-адреноблокаторы, ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы. При применении препарата Нортиван® после перенесенного инфаркта миокарда у пациентов с нарушением функции почек (КК 20-50 мл/мин) не требуется коррекции дозы препарата. В настоящее время отсутствуют данные о применении препарата после перенесенного инфаркта миокарда у больных с почечной недостаточностью тяжелой степени (концентрация креатинина > 221 мкмоль/л). По этой причине Нортиван® следует применять у таких больных с осторожностью, с соответствующей оценкой функции почек.
Передозировка
несмотря на отсутствие достаточного количества данных, основным ожидаемым проявлением передозировки препарата будет являться тахикардия и выраженное снижение АД, которое может привести к коллапсу и/или шоку.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
валсартан 160 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, опадрай PiNK 03B34654 (гипромеллоза 6 ср, титана диоксид (Е171), макрогол 400, тальк, краситель железа оксид желтый (Е172), краситель железа оксид красный (Е172)).
Фармакологическое действие
Антигипертензивный препарат, специфический антагонист рецепторов ангиотензина II. Избирательно действует на AT1 подтип рецепторов, которые отвечают за известные эффекты ангиотензина II. Активным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) является ангиотензин II, который образуется из ангиотензина I при участии ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). Ангиотензин II связывается со специфическими рецепторами, расположенными на клеточных мембранах в различных тканях. Обладает широким спектром физиологических эффектов, включающих, в частности, как непосредственное, так и опосредованное участие в регуляции АД. Являясь мощным сосудосуживающим средством, ангиотензин II вызывает прямой прессорный ответ. Кроме того, он способствует задержке ионов натрия в организме и стимулирует секрецию альдостерона. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 гораздо (примерно в 20 000 раз) выше, чем к рецепторам подтипа АТ2.
Валсартан не ингибирует АПФ, также известный как кининаза II, который преобразует ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. Поскольку отсутствует воздействие на АПФ и не возникает накопления брадикинина или субстанции Р, маловероятно, что применение антагонистов ангиотензина II может быть связано с кашлем. По результатам клинических исследований, где валсартан сравнивали с ингибитором АПФ, частота возникновения сухого кашля была значимо ниже (р <0.05) у больных, получавших валсартан, чем у пациентов, получавших ингибитор АПФ (2.6% против 7.9% соответственно). В клиническом исследовании у пациентов, у которых отмечался сухой кашель во время терапии ингибиторами АПФ в анамнезе, частота возникновения кашля составила 19.5% у пациентов, получавших валсартан и 19%, получавших тиазидные диуретики, по сравнению с 68.5% пациентов, которые получали терапию ингибиторами АПФ (р <0.05). Валсартан не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, которые играют важную роль в регуляции деятельности сердечно-сосудистой системы.
Артериальная гипертензия
Применение валсартана у пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению АД без изменения ЧСС. У большинства пациентов после приема разовой дозы препарата начало антигипертензивного действия наблюдается в течение 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в течение 4-6 ч и сохраняется в течение 24 ч после приема препарата внутрь.
При повторном приеме валсартана его антигипертензивный эффект стабилизируется, вне зависимости от дозы, достигается через 2-4 недели и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Прекращение приема валсартана не сопровождается резким подъемом АД или другими нежелательными клиническими последствиями. Валсартан не влияет на концентрацию общего холестерина, триглицеридов, глюкозы натощак и мочевой кислоты в сыворотке крови.
После перенесенного инфаркта миокарда
У пациентов с острым инфарктом миокарда и подтвержденной сердечной недостаточностью и/или нарушением систолической функции левого желудочка применение валсартана в составе комбинированной терапии, включающей ацетилсалициловую кислоту, бета-адреноблокаторы, ингибиторы АПФ, тромболитики и ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, приводит к снижению смертности от сердечно-сосудистых причин после острого инфаркта миокарда и увеличению времени до развития сердечно-сосудистого события. Снижается частота госпитализаций по поводу сердечной недостаточности и частота развития рецидивов инфаркта миокарда.
Фармакокинетика
Всасывание
Валсартан быстро всасывается после приема внутрь, однако степень абсорбции варьирует в широких пределах. Средняя величина абсолютной биодоступности составляет 23%. Фармакокинетическая кривая валсартана носит нисходящий биэкспоненциальный характер (T1/2 ?-фазы менее 1 ч и Т1/2 ?-фазы около 9 ч).
Фармакокинетика валсартана, в диапазоне изученных доз, носит линейный характер.
При повторном приеме валсартана внутрь изменений показателей фармакокинетики препарата не наблюдается, а при приеме препарата однократно в сутки - накопление его незначительно.
Время, необходимое для достижения Cmax - 2 ч.
При приеме валсартана с пищей уменьшается AUC на 48%. Тем не менее, через 8 ч после приема препарата плазменные концентрации валсартана, принятого натощак и с пищей, одинаковы. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому препарат можно применять как до, так и после еды.
Распределение
Плазменные концентрации валсартана сходны у мужчин и женщин. Валсартан в значительной степени связывается с белками сыворотки крови (94-97%), в основном с альбумином. Vd в равновесном состоянии является низким (около 17 л). По сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/ч), плазменный клиренс препарата относительно низкий (около 2 л/ч).
Метаболизм и выведение
Основной метаболит - валерил-4-гидроксивалсартан. Ферменты, участвующие в метаболизме валсартана, не определены и не относятся к изоферментам системы цитохрома Р450.
После приема препарата внутрь 83% от принятой внутрь дозы препарата выводится через кишечник и 13% - почками, в основном в неизмененном виде. Около 20 % принятой дозы выводится в виде метаболитов.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У некоторых пациентов пожилого возраста системное воздействие валсартана более выраженное по сравнению с пациентами молодого возраста.
У пациентов пожилого возраста рекомендуется применение более низкой начальной дозы валсартана в 40 мг.
Учитывая, что почечный клиренс составляет только 30% от величины общего клиренса, у пациентов с нарушением функции почек (КК 20-50 мл/мин) не требуется коррекции дозы препарата, у пациентов с нарушением функции почек (КК менее 20 мл/мин) рекомендуется начинать лечение с дозы 40 мг. Т.к. степень связывания валсартана с белками плазмы высокая, его выведение при гемодиализе маловероятно.
Около 70% всосавшейся дозы валсартана выводится через кишечник с желчью, преимущественно в неизмененном виде. Валсартан не подвергается существенной биотрансформации, поэтому его системное действие не коррелирует со степенью нарушения функции печени. Поэтому у пациентов с печеночной недостаточностью небилиарного происхождения и при отсутствии холестаза не требуется изменения дозы валсартана. У больных с билиарным циррозом печени или обструкцией желчевыводящих путей AUC валсартана увеличивается примерно в 2 раза по сравнению со здоровыми добровольцами.
Побочные действия
Инфекции: часто - вирусные инфекции; нечасто - инфекции верхних дыхательных путей, фарингит, синусит; очень редко - ринит.
Со стороны системы кроветворения: часто - нейтропения; редко - снижение гемоглобина и гематокрита; очень редко - тромбоцитопения.
Аллергические реакции: очень редко - ангионевротический отек, кожная сыпь, зуд, реакции повышенной чувствительности, включая сывороточную болезнь и васкулит.
Лабораторные показатели: нечасто - гиперкалиемия*; редко - гиперкреатининемия, повышение азота мочевины в сыворотке крови.
Со стороны ЦНС: нечасто - обморок*, бессонница, повышенная утомляемость, астения, снижение либидо; редко - головокружение; очень редко - головная боль, легкие и преходящие нарушения вкусовой чувствительности.
Со стороны органа слуха: нечасто - вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - сердечная недостаточность*, выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия*, периферические отеки.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - кашель, носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто - диарея, боль в животе; редко - гипербилирубинемия, повышение активности печеночных трансаминаз; очень редко - тошнота, нарушения функции печени.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - боль в спине; очень редко - артралгия, миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - снижение функции почек, почечная недостаточность
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Гипонатриемия и снижение ОЦК
У пациентов с выраженным дефицитом натрия и/или сниженным ОЦК, например, получающих высокие дозы диуретиков, в редких случаях после начала терапии препаратом Нортиван® может возникать выраженная артериальная гипотензия. Пациентам, у которых доза диуретиков не может быть снижена с целью коррекции содержания натрия и/или ОЦК, рекомендуемая начальная доза Нортивана составляет 40 мг.
Стеноз почечной артерии
Краткосрочное применение валсартана у пациентов с реноваскулярной гипертензией, вторичной по отношению к одностороннему стенозу почечной артерии, не вызывало каких-либо существенных изменений показателей гемодинамики почек, концентрации сывороточного креатинина или азота мочевины крови. Однако, поскольку применение других препаратов, которые действуют на РААС, может повышать концентрацию мочевины и креатинина в сыворотке крови, в качестве меры предосторожности рекомендуется контроль этих показателей и наблюдение за данной группой пациентов.
Печеночная недостаточность
На основании фармакокинетических данных, которые демонстрируют значительное повышение концентрации валсартана в плазме крови у пациентов с артериальной гипертензией с сопутствующей легкой и средней степенью печеночной недостаточности (по шкале Чайлд-Пью менее 9 баллов) рекомендуется применение более низких доз препарата Нортиван®. У таких пациентов не следует превышать суточную дозу в 80 мг. Вопрос о применении дозы выше, чем 80 мг дважды в сутки, следует рассматривать только в том случае, если клинические преимущества с большой вероятностью будут превышать потенциальный риск, связанный с усилением антигипертензивного действия препарата Нортиван®. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью (по шкале Чайлд-Пью более 9 баллов), циррозом печени, обструкцией желчевыводящих путей, применение препарата Нортиван® противопоказано.
Нарушение функции почек
Вследствие подавления активности РААС, сообщалось о повышении концентрации мочевины, креатинина в сыворотке крови и о нарушении функции почек, в т.ч. об острой почечной недостаточности (очень редко), что наблюдалось в особенности у пациентов с уже существующим нарушением функции почек или у больных с тяжелой хронической сердечной недостаточностью.
На фоне одновременного приема препаратов калия необходим контроль содержания калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с нарушениями функции почек или у пациентов пожилого возраста.
Состояние после перенесенного инфаркта миокарда
Применение препарата Нортиван® у больных после перенесенного инфаркта миокарда обычно приводит к некоторому снижению АД, но при соблюдении рекомендаций по режиму дозирования отмены препарата Нортиван® из-за артериальной гипотензии обычно не требуется.
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата Нортиван® у больных после перенесенного инфаркта миокарда
Вследствие подавления активности РААС у предрасположенных пациентов можно ожидать нарушения функции почек.
Показания
— артериальная гипертензия;
— при остром инфаркте миокарда в составе комбинированной терапии у пациентов со стабильными показателями гемодинамики с асимптоматической систолической дисфункцией левого желудочка и/или сердечной недостаточностью с целью снижения смертности при инфаркте миокарда.
Противопоказания
— выраженная печеночная недостаточность (по шкале Чайлд-Пью более 9 баллов);
— цирроз печени;
— обструкция желчевыводящих путей (холестаз);
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к валсартану или к другим компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при артериальной гипотензии; при печеночной недостаточности (по шкале Чайлд-Пью менее 9 баллов); при почечной недостаточности (КК менее 20 мл/мин), в т.ч. у пациентов, находящихся на гемодиализе; после перенесенного инфаркта миокарда; при гипонатриемии; при диете с ограничением потребления натрия; при двустороннем стенозе почечных артерий или стенозе артерии единственной почки; при состояниях, сопровождающихся снижением ОЦК (в т.ч. диарея, рвота); пациентам старше 75 лет.
Лекарственное взаимодействие
Поскольку валсартан не подвергается существенному метаболизму, то не следует ожидать и значимых лекарственных взаимодействий, связанных с индукцией или ингибированием системы цитохрома Р450.
Клинически значимых фармакокинетических взаимодействий с другими лекарственными средствами не отмечено. Препараты, протестированные в клинических исследованиях, включали в себя циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин и глибенкламид.
При одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ были сообщения об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и усилении его токсичности. В очень редких случаях такие изменения наблюдались при приеме препаратов лития с антагонистами рецептора ангиотензина II. Следует с осторожностью применять препараты лития с препаратом Нортиван®. Если эта комбинация необходима, то рекомендуется контроль содержания лития в плазме крови.
(6510)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, кратність прийому - 1-2 Артеріальна гіпертензія Для більшості пацієнтів рекомендована доза препарату Нортиван® становить 80 мг 1 раз/, незалежно від віку, статі або раси пацієнта. Гіпотензивна дія виявляється протягом 2-х тижнів терапії, а максимальний ефект спостерігається після 4 тижнів терапії. У деяких пацієнтів, у яких не вдається досягти цільового АТ, доза може бути збільшена до 160 мг/ Подальше посилення гіпотензивної дії може бути достигнуто або шляхом збільшення дози препарату Нортиван® максимально до 320 мг/ або шляхом додавання до терапії препаратом Нортиван® тіазидних діуретиків. Нортиван® може також застосовуватися одночасно з іншими антигіпертензивними засобами. У пацієнтів старше 75 років починати лікування рекомендується з більш низької дози 40 мг 1 раз/ У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 20 мл/хв) або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується починати лікування з нижчої дози 40 мг 1 раз/ У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК 20-50 мл/хв) коригування початкової дози препарату не потрібно. Для пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, у пацієнтів, які отримують лікування високими дозами діуретиків, у яких доза діуретика не може бути знижена), початкова доза препарату Нортиван® становить 40 мг 1 раз/ Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (за шкалою Чайлд-П'ю менше 9 балів) рекомендована початкова доза становить 40 мг 1 раз/ Максимальна добова доза - 80 мг. Не слід перевищувати добову дозу 80 мг. Безпека і ефективность застосування препарату Нортиван® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Застосування після перенесеного інфаркту міокарда Терапія може бути розпочата вже в перші 12 год після гострого інфаркту міокарда у початковій дозі 20 мг (1/2 таблетки по 40 мг) 2, можливе поступове збільшення дози препарату Нортиван® (40 мг, 80 мг) протягом декількох тижнів, до досягнення максимальної дози у 160 мг 2 з урахуванням переносимості препарату. При виявленні артеріальної гіпотензії або порушення функції нирок слід розглянути питання про знижений��і дози препарату. Нортиван® може застосовуватися у пацієнтів, які отримують стандартну терапію після перенесеного інфаркту міокарда, включає ацетилсаліцилову кислоту, бета-адреноблокатори, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. При застосуванні препарату Нортиван® після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК 20-50 мл/хв) не потребують корекції дози препарату. В даний час відсутні дані щодо застосування препарату після перенесеного інфаркту міокарда у хворих з нирковою недостатністю тяжкого степені (концентрація креатиніну > 221 мкмоль/л). З цієї причини Нортиван® слід застосовувати у таких хворих з обережністю, з відповідною оцінкою функції нирок.Передозування
незважаючи на відсутність достатньої кількості даних, основним очікуваним проявом передозування препарату буде тахікардія і виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до колапсу і/або шоку.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
валсартан 160 мг
Допоміжні речовини: целюлоза микрокристалл��чна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, опадрай PiNK 03B34654 (гіпромелоза 6 ср, титану діоксид (Е171), макрогол 400, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172)).Фармакологічна дія
Антигіпертензивний препарат, специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Вибірково діє на AT1 підтип рецепторів, які відповідають за відомі ефекти ангіотензину II. Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, що утворюється з а��гиотензина I за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ангіотензин ІІ зв'язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають, зокрема, як безпосередню, так і опосередковану участь у регулюванні артеріального тиску. Будучи потужним судинозвужувальну засобом, ангіотензин II викликає прямий пресорний відповідь. Крім того, він сприяє затримці іонів натрію в організмі і стимулює секрецію альдостерону. Спорідненість валсартану к р��цепторам підтипу AT1 значно (приблизно у 20 000 разів) вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2.
Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також як кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Оскільки відсутній вплив на АПФ і не виникає накопичення брадикініну або субстанції Р, малоймовірно, що застосування антагоністів ангіотензину II може бути пов'язано з кашлем. За результатами клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювали з інгібітором АПФ, частота виникнення сухого кашлю була значимо ��іже (р <0.05) у хворих, які отримували валсартан, ніж у пацієнтів, які одержували інгібітор АПФ (2.6% проти 7.9% відповідно). У клінічному дослідженні у пацієнтів, у яких відзначався сухий кашель під час терапії інгібіторами АПФ в анамнезі, частота виникнення кашлю склала 19.5% у пацієнтів, які отримували валсартан і 19%, які отримували тіазидні діуретики, порівняно з 68.5% пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами АПФ (р <0.05). Валсартан не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що відіграють важливу роль у ��егуляции діяльності серцево-судинної системи.
Артеріальна гіпертензія
Застосування валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без зміни ЧСС. У більшості пацієнтів після прийому разової дози препарату початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 год і зберігається протягом 24 год після прийому препарату всередину.
При повторному прийомі препарату його антигіпертензивний ефект стабілізується, незалежно від д��зи, досягається через 2-4 тижні і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Припинення прийому валсартану не супроводжується різким підйомом АТ або іншими небажаними клінічними наслідками. Валсартан не впливає на концентрацію загального холестерину, тригліцеридів, глюкози натще і сечової кислоти в сироватці крові.
Після перенесеного інфаркту міокарда
У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда і підтвердженої серцевою недостатністю та/або порушенням систолічної функції лівого желудочка застосування препарату в складі комбінованої терапії, що включає ацетилсаліцилову кислоту, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, тромболітики та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, що призводить до зниження смертності від серцево-судинних причин після гострого інфаркту міокарда і збільшення часу до розвитку серцево-судинного події. Знижується частота госпіталізацій з приводу серцевої недостатності і частота розвитку рецидивів інфаркту міокарда.Фармакокінетика
Всмоктування
Валсартан швидко всмоктується після прийому внутро, однак ступінь абсорбції варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності становить 23%. Фармакокінетичний крива валсартану має низхідний биэкспоненциальный характер (T1/2 ?-фази менше 1 год та T1/2 ?-фази близько 9 год).
Фармакокінетика препарату, у діапазоні вивчених доз, носить лінійний характер.
При повторному прийомі препарату всередину змін показників фармакокінетики препарату не спостерігається, а при прийомі препарату одноразово на добу - накопичення його незначно.
Час, необхід��е для досягнення Cmax - 2 ч.
При прийомі препарату з їжею зменшується AUC-на 48%. Тим не менш, через 8 год після прийому препарату плазмові концентрації валсартану, прийнятого натщесерце і з їжею, однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому препарат можна застосовувати як до, так і після їжі.
Розподіл
Плазмові концентрації валсартану схожі у чоловіків і жінок. Валсартан значною мірою зв'язується з білками сироватки крові (94-97%), в основному з альбуміном. Vd в рівноважному стані є низьким (приблизно 17 л). Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс препарату відносно низький (близько 2 л/год).
Метаболізм і виведення
Основний метаболіт - валерил-4-гидроксивалсартан. Ферменти, що беруть участь у метаболізмі препарату, не визначено і не відносяться до изоферментам системи цитохрому Р450.
Після прийому препарату всередину 83% від прийнятої внутрішньо дози препарату виводиться через кишечник і 13% - нирками, в основному у незміненому вигляді. Близько 20 % прийнятої дози виводьться у вигляді метаболітів.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану більш виражене в порівнянні з пацієнтами молодого віку.
У пацієнтів літнього віку рекомендується застосування більш низької початкової дози препарату в 40 мг.
Враховуючи, що нирковий кліренс становить лише 30% від величини загального кліренсу у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК 20-50 мл/хв) не потребують корекції дози препарату, у пацієнтів з порушенням опціїії нирок (КК менше 20 мл/хв) рекомендується починати лікування з дози 40 мг. Т. к. ступінь зв'язування валсартану з білками плазми висока, його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Близько 70% всосавшейся дози валсартану виводиться через кишечник з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається істотній біотрансформації, тому його системна дія не корелює зі ступенем порушення функції печінки. Тому у пацієнтів з печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу н�� потребує зміни дози валсартану. У хворих з біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно у 2 рази порівняно зі здоровими добровольцями.Побічні дії
Інфекції: часто - вірусні інфекції; рідко - інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, синусит; дуже рідко - риніт.
З боку системи кровотворення: часто - нейтропенія; рідко - зниження гемоглобіну і гематокриту; дуже рідко - тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний ��тек, шкірний висип, свербіж, реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу і васкуліт.
Лабораторні показники: нечасто - гіперкаліємія*; рідко - гіперкреатинемія, підвищення азоту сечовини в сироватці крові.
З боку ЦНС: рідко - непритомність*, безсоння, підвищена стомлюваність, астенія, зниження лібідо; рідко - запаморочення; дуже рідко - головний біль, легкі й минущі порушення смакової чутливості.
З боку органа слуху: нечасто - вертиго.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - серцева недостатність*, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія*, периферичні набряки.
З боку дихальної системи: нечасто - кашель, носова кровотеча.
З боку травної системи: нечасто - діарея, біль у животі; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко - нудота, порушення функції печінки.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - біль у спині; дуже рідко - артралгія, міалгія.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - зниження функції нирок, ниркова недостатністьОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Гіпонатріємія і зниження ОЦК
У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію і/або зниженим ОЦК, наприклад, що отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії препаратом Нортиван® може виникати виражена артеріальна гіпотензія. Пацієнтам, у яких доза діуретиків не може бути знижена з метою корекції вмісту натрію і/або об'єму циркулюючої крові, рекомендована початкова доза Нортивана становить 40 мг.
Стеноз ��очечної артерії
Короткочасне застосування валсартану у пацієнтів з реноваскулярной гіпертензією, вторинною по відношенню до однобічного стенозу ниркової артерії, не викликало яких-небудь істотних змін показників гемодинаміки нирок, концентрації сироваткового креатиніну або азоту сечовини крові. Однак, оскільки застосування інших препаратів, які діють на РААС, може підвищувати концентрацію сечовини і креатиніну в сироватці крові, в якості запобіжного заходу рекомендується контроль цих показників і obsюдение за даною групою пацієнтів.
Печінкова недостатність
На підставі фармакокінетичних даних, які демонструють значне підвищення концентрації валсартану в плазмі крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензію з супутньою легким та середнім ступенем печінкової недостатності (за шкалою Чайлд-П'ю менше 9 балів) рекомендується застосування більш низьких доз препарату Нортиван®. У таких пацієнтів не слід перевищувати добову дозу 80 мг. Питання про застосування дози вище, ніж 80 мг двічі на добу, слід расс��атривать тільки в тому випадку, якщо клінічні переваги з великою ймовірністю будуть перевищувати потенційний ризик, пов'язаний з посиленням антигіпертензивної дії препарату Нортиван®. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (за шкалою Чайлд-П'ю більше 9 балів), цирозом печінки, обструкцією жовчовивідних шляхів, застосування препарату Нортиван® протипоказано.
Порушення функції нирок
Внаслідок придушення активності РААС, повідомлялося про підвищення концентрації сечовини, креатиніну в сироватці крові і про нарушнні функції нирок, у т. ч. про гострої ниркової недостатності (дуже рідко), що спостерігалося особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок або у хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю.
На тлі одночасного прийому препаратів калію необхідний контроль вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок або у пацієнтів літнього віку.
Стан після перенесеного інфаркту міокарда
Застосування препарату Нортиван® у хворих після перенесеноного інфаркту міокарда зазвичай призводить до деякого зниження АТ, але при дотриманні рекомендацій щодо режиму дозування відміни препарату Нортиван® через артеріальної гіпотензії зазвичай не вимагається.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Нортиван® у хворих після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок придушення активності РААС у схильних пацієнтів можна очікувати порушення функції нирок.Свідчення
— артеріальна гіпертензія;
— при гострому інфаркті міокарда в складі комбинирова��ної терапії у пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки з асимптоматичною систолічною дисфункцією лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю з метою зниження смертності при інфаркті міокарда.Протипоказання
— виражена печінкова недостатність (за шкалою Чайлд-П'ю більше 9 балів);
— цироз печінки;
— обструкція жовчовивідних шляхів (холестаз);
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливостівительность до валсартану або до інших компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при артеріальній гіпотензії; при печінковій недостатності (за шкалою Чайлд-П'ю менше 9 балів); при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), у т. ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; після перенесеного інфаркту міокарда; при гіпонатріємії; при дієті з обмеженням споживання натрію; при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки; при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (у т. ч. діарея, блювота); пацієнтам старше 75 років.Лікарська взаємодія
Оскільки валсартан не зазнає істотного метаболізму, то не слід очікувати і значущих лікарських взаємодій, пов'язаних з індукцією або інгібуванням системи цитохрому Р450.
Клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій з іншими лікарськими засобами не відмічена. Препарати, протестовані в клінічних дослідженнях, що включали в себе циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін та глибенкламид.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ були повідомлення про зворотнє підвищення вмісту літію у плазмі крові та посилення його токсичності. У дуже рідкісних випадках такі зміни спостерігалися при прийомі препаратів літію з антагоністами рецептора ангіотензину ІІ. Слід з обережністю застосовувати препарати літію з препаратом Нортиван®. Якщо ця комбінація необхідна, рекомендується контроль вмісту літію у плазмі крові.
