Дозировка
Препарат принимают внутрь. Таблетку следует проглатывать целиком, не разжевывая и не разламывая, запивая небольшим количеством жидкости, перед едой, обычно перед завтраком. При двукратном приеме вторую дозу препарата рекомендуется принимать перед ужином. При ГЭРБ, в т.ч. эрозивно-язвенном рефлюкс-эзофагите и ассоциированных симптомах (изжога, регургитация кислым, боль при глотании) легкой степени, рекомендуемая доза - 20 мг/, средней и тяжелой степени - 40-80 мг/ Облегчение симптомов наступает обычно в течение 2-4 недель. Курс терапии составляет 4-8 недель. Для профилактики, а так же в качестве поддерживающей длительной терапии назначают по 20 мг/, при необходимости дозу повышают до 40-80 мг/ Возможен прием препарата "по требованию" при возникновении симптомов. При эрозивно-язвенных поражениях желудка и двенадцатиперстной кишки, связанных с приемом НПВП, рекомендуемая доза - 40-80 мг/ Курс терапии - 4-8 недель. Для профилактики эрозивных поражений на фоне длительного применения НПВП - по 20 мг. Для лечения и профилактики язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки назначают по 40-80 мг/ Курс лечения при обострении язвенной болезни двенадцатиперстной кишки обычно составляет 2 недели, язвенной болезни желудка - 4-8 недель. При необходимости длительность терапии увеличивается. Для эрадикации Helicobacter pylori (в комбинации с антибиотиками) рекомендуемая доза - 40 мг 2 раза в день в комбинации с двумя антибиотиками, обычно курс антихеликобактерной терапии составляет 7-14 дней. При синдроме Золлингера-Эллисона и других патологических состояниях, связанных с повышенной желудочной секрецией, рекомендуемая стартовая доза длительной терапии пантопразолом составляет 80 мг/, разделенная на 2 приема. В дальнейшем суточную дозу можно титровать в зависимости от исходного уровня желудочной секреции. Возможно временное увеличение суточной дозы пантопразола до 160 мг с целью адекватного контроля желудочной секреции. Длительность терапии подбирается индивидуально. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени доза пантопразола не должна превышать 40 мг/ и рекомендуется регулярно контролировать активность печеночных ферментов, особенно при длительном лечении пантопразолом. При увеличении активности печеночных ферментов рекомендуется отменить препарат. У пациентов пожилого возраста и пациентов с заболеваниями почек максимальная суточная доза пантопразола - 40 мг. У пациентов пожилого возраста, получающих эрадикационную терапию Helicobacter pylori, длительность терапии обычно не превышает 7 дней.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой
Состав
1 таб.
Пантопразола натрия сесквигидрат 45.10 мг, что соответствует содержанию пантопразола 40 мг
Вспомогательные вещества: маннитол, кросповидон, натрия карбонат безводный, сорбитол, кальция стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза, повидон, титана диоксид (E171), краситель железа оксид желтый (Е172), пропиленгликоль, дисперсия Эудрагит L30D (сополимер метакриловой кислоты и этилакрилата (1:1) дисперсия 30%, вода, натрия лаурилсульфат, полисорбат-80), тальк, макрогол 6000.
Фармакологическое действие
Противоязвенный препарат. Ингибирует фермент Н+-K+-АТФ-азу (протоновый насос) в париетальных клетках желудка и блокирует тем самым, заключительную стадию синтеза соляной кислоты. Это приводит к снижению уровня базальной и стимулированной секреции соляной кислоты, независимо от природы раздражителя.
После однократного приема внутрь препарата в дозе 20 мг действие пантопразола развивается в течение первого часа, максимум эффекта достигается через 2-2.5 ч. Не влияет на моторику ЖКТ. После прекращения приема препарата секреторная активность полностью восстанавливается через 3-4 суток.
Фармакокинетика
Всасывание
Пантопразол быстро абсорбируется из ЖКТ, Сmах достигается через 2-2.5 ч после приема внутрь и составляет 1-1.5 мкг/мл, при этом значение Сmах остается постоянным при многократном приеме. Биодоступность препарата составляет 77%. Одновременный прием пищи не влияет на показатель AUC, Сmах и биодоступность; наблюдается лишь изменение начала действия препарата.
Распределение
Связывание с белками плазмы - около 98%. Vd составляет примерно 0.15 л/кг, а клиренс – 0.1 л/ч/кг.
Метаболизм
Пантопразол практически полностью метаболизируется в печени. Является ингибитором изофермента CYP2C19.
Выведение
Т1/2 - 1 ч. Из-за специфического связывания пантопразола с протоновым насосом париетальных клеток Т1/2 не коррелирует с продолжительностью терапевтического эффекта. Выведение метаболитов (80%) - преимущественно через почки; оставшаяся часть выводится с желчью. Основной метаболит, определяемый в сыворотке крови и в моче, - десметилпантопразол, который конъюгируется с сульфатом. Т1/2 десметилпантопразола (примерно 1.5 ч) намного больше, чем Т1/2 самого пантопразола.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
При хронической почечной недостаточности (в т.ч. у пациентов, находящихся на гемодиализе) не требуется изменения доз препарата. Т1/2 - короткий, как у здоровых лиц. Пантопразол в очень малых количествах может выводиться при диализе.
У пациентов с циррозом печени (классы А и В по шкале Чайлд-Пью) при приеме пантопразола в дозе 20 мг/ Т1/2 увеличивается до 3-6 ч, AUC возрастает в 3-5 раз, а Сmах - в 1.3 раза по сравнению со здоровыми лицами.
Небольшое увеличение AUC и повышение Сmах у пациентов пожилого возраста по сравнению с соответствующими данными у пациентов младшего возраста не являются клинически значимыми.
Побочные действия
Со стороны органов кроветворения: очень редко - лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны пищеварительной системы: часто - боль в животе, диарея, запор, метеоризм; нечасто - тошнота, рвота; редко - сухость во рту; очень редко - повышение активности печеночных трансаминаз и ГГТ, тяжелые поражения печени, приводящие к желтухе с печеночной недостаточностью или без.
Со стороны иммунной системы: очень редко - анафилактические реакции, включая анафилактический шок.
Со стороны костно-мышечной системы: редко - артралгия; очень редко - миалгия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головная боль; нечасто - головокружение, нарушения зрения (нечеткое зрение); очень редко - депрессия.
Со стороны мочеполовой системы: очень редко - интерстициальный нефрит.
Аллергические реакции: нечасто - зуд, сыпь; очень редко - крапивница, ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона, многоформная эритема или синдром Лайелла, фотосенсибилизация.
Прочие: очень редко - периферические отеки, гипертермия, слабость, болезненное напряжение молочных желез, повышение уровня триглицеридов.
При развитии тяжелых нежелательных эффектов лечение препаратом следует прекратить.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии необходимо исключить наличие злокачественного новообразования (эндоскопический контроль, при необходимости с биопсией - особенно при язве желудка), т.к. лечение, маскируя симптоматику, может отсрочить постановку правильного диагноза.
Если через 4 недели терапии пантопразолом у пациента отсутствует желаемый лечебный эффект, он должен пройти повторное обследование.
Как и другие ингибиторы протонового насоса, пантопразол может уменьшать всасывание цианокобаламина (витамина В12) на фоне гипо- и ахлоргидрии. Особенно это следует учитывать при длительном лечении и у пациентов с факторами риска дефицита витамина В12.
Проведение длительной терапии, особенно продолжительностью более 1 года, требует регулярного наблюдения за пациентом.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Препарат не влияет на способность управлять автомобилем или другими техническими средствами.
Показания
— гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ), в т.ч. эрозивно-язвенный рефлюкс-эзофагит и ассоциированные с ГЭРБ симптомы (изжога, регургитация кислым, боль при глотании);
— эрозивно-язвенные поражения желудка и двенадцатиперстной кишки, связанные с приемом НПВП;
— язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, лечение и профилактика;
— эрадикация Helicobacter pylori в комбинации с двумя антибиотиками;
— синдром Золлингера-Эллисона и другие патологические состояния, связанные с повышенной желудочной секрецией.
Противопоказания
— диспепсия невротического генеза;
— детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не изучены);
— повышенная чувствительность к пантопразолу или другим компонентам препарата.
Нольпаза содержит сорбитол, поэтому препарат не рекомендуется пациентам с редкой наследственной непереносимостью фруктозы.
С осторожностью следует назначать препарат при беременности, в период лактации, печеночной недостаточности, факторах риска дефицита цианокобаламина (особенно на фоне гипо- и ахлоргидрии).
Лекарственное взаимодействие
Нольпаза уменьшает всасывание препаратов, биодоступность которых зависит от рН среды желудка и всасывающихся при кислых значениях рН (например, кетоконазол).
Пантопразол метаболизируется в печени посредством ферментной системы цитохрома Р450. Нельзя исключить взаимодействий пантопразола с лекарственными препаратами, которые метаболизируются той же системой. Тем не менее, в клинических исследованиях не было выявлено значимых взаимодействий с дигоксином, диазепамом, диклофенаком, этанолом, фенитоином, глибенкламидом, карбамазепином, кофеином, метопрололом, напроксеном, нифедипином, пироксикамом, теофиллином и пероральными контрацептивами.
Хотя при одновременном применении с варфарином в клинических фармакокинетических исследованиях не было выявлено значимых взаимодействий, отмечено несколько отдельных сообщений об изменении MHO. У пациентов, получающих кумариновые антикоагулянты, одновременно с пантопразолом, рекомендуется регулярно контролировать протромбиновое время или MHO.
(4043)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи та не розламуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, перед їдою, звичайно перед сніданком. При дворазовому прийомі другу дозу препарату рекомендується приймати перед вечерею. При ГЕРХ, у т. ч. ерозивно-виразковому рефлюкс-езофагіті та асоційованих симптомів (печія, регургітація кислим, біль при ковтанні) легкого ступеня рекомендована доза - 20 мг/, середньої і важкої ступені - 40-80 мг/ Полегшення симптомів настає зазвичай протягом 2-4 тижнів. Курс тер��піі становить 4-8 тижнів. Для профілактики, а так само в якості тривалої підтримуючої терапії призначають по 20 мг, при необхідності дозу підвищують до 40-80 мг/ Можливий прийом препарату "на вимогу" при виникненні симптомів. При ерозивно-виразкових ураженнях шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НПЗП, рекомендована доза - 40-80 мг/ Курс терапії - 4-8 тижнів. Для профілактики ерозивних уражень на фоні тривалого застосування НПЗП - по 20 мг. Для лікування та профілактики виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої доишки призначають по 40-80 мг/ Курс лікування при загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки зазвичай становить 2 тижні, виразкової хвороби шлунка - 4-8 тижнів. При необхідності тривалість терапії збільшується. Для ерадикації Helicobacter pylori (у комбінації з антибіотиками) рекомендована доза - 40 мг 2 рази на день у комбінації з двома антибіотиками, зазвичай курс антигелікобактерної терапії складає 7-14 днів. При синдромі Золлингераэллисона та інших патологічних станах, пов'язаних з підвищеною шлунковою секрецією, рекомендована стар��овая доза тривалої терапії пантопразолом становить 80 мг, розподілена на 2 прийоми. У подальшому добову дозу можна титрувати залежно від вихідного рівня шлункової секреції. Можливе тимчасове збільшення добової дози пантопразолу до 160 мг з метою адекватного контролю шлункової секреції. Тривалість терапії підбирається індивідуально. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки доза пантопразолу не повинна перевищувати 40 мг/ і рекомендується регулярно контролювати активність печінкових ферментів, особливо при тривалий термін і простому лікуванні пантопразолом. При збільшенні активності печінкових ферментів рекомендується відмінити препарат. У пацієнтів літнього віку і пацієнтів із захворюваннями нирок максимальна добова доза пантопразолу - 40 мг. У пацієнтів літнього віку, які отримували ерадикаційну терапію Helicobacter pylori, тривалість терапії зазвичай не перевищує 7 днів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкоюСклад
1 таб.
Пантопразолу натрію сесквигидрат 45.10 мг, що відповідає вмісту пантопразолу 40 мг
Допоміжні речовини: манітол, кросповідон, натрію карбонат безводний, сорбітол, кальцію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза, повідон, титану діоксид (E171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), пропіленгліколь, дисперсія Эудрагит L30D (сополімер метакрилової кислоти і этилакрилата (1:1) дисперсія 30%, вода, натрію лаурилсульфат, полісорбат-80), тальк, макрогол 6000.Фармакологічна дія
Противиразковий препарат. Інгібує фермент Н+-K+-АТФ-азу (протоновый насос) у парієтальних клітинах шлунка і блокує тим самим, укладитільну стадію синтезу соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника.
Після одноразового прийому внутрішньо препарату в дозі 20 мг дію пантопразолу розвивається протягом першої години, максимум ефекту досягається через 2-2.5 ч. Не впливає на моторику ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3-4 доби.Фармакокінетика
Всмоктування
Пантопразол швидко абсорбується з ШКТ, Смах до��тигается через 2-2.5 год після прийому всередину і становить 1-1.5 мкг/мл, при цьому значення Смах залишається постійним при багаторазовому прийомі. Біодоступність препарату становить 77%. Одночасний прийом їжі не впливає на показник AUC, Смах і біодоступність; спостерігається лише зміна початку дії препарату.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - близько 98%. Vd складає приблизно 0.15 л/кг, а кліренс – 0.1 л/год/кг
Метаболізм
Пантопразол практично повністю метаболізується в печінці. Є інгібітором ізоферменту CYP2C19.
Виведення
Т1/2 - 1 ч. З-за специфічного зв'язування пантопразолу з протоновым насосом парієтальних клітин Т1/2 не корелює з тривалістю терапевтичного ефекту. Виведення метаболітів (80%) - переважно через нирки; інша частина виводиться з жовчю. Основний метаболіт, який визначається у сироватці крові і в сечі, - десметилпантопразол, який кон'югується з сульфатом. Т1/2 десметилпантопразола (приблизно 1.5 год) набагато більше, ніж Т1/2 самого пантопразолу.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках<br />
При хронічній нирковій недостатності (у т. ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) не потребує зміни доз препарату. Т1/2 - короткий, як у здорових осіб. Пантопразол у дуже малих кількостях може виводитися при діалізі.
У пацієнтів з цирозом печінки (класи А і В за шкалою Чайлд-П'ю) при прийомі пантопразолу в дозі 20 мг/ Т1/2 збільшується до 3-6 год, AUC зростає у 3-5 разів, а Смах - в 1.3 рази порівняно зі здоровими особами.
Невелике збільшення AUC та підвищення Cmax у пацієнтів літнього віку порівняно з відповідскладовими даними у пацієнтів молодшого віку не є клінічно значущими.Побічні дії
З боку органів кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку травної системи: часто - біль у животі, діарея, запор, метеоризм; нечасто - нудота, блювання; рідко - сухість у роті; дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ і ГГТ, важкі ураження печінки, що призводять до жовтяниці з печінковою недостатністю або без.
З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції, включно��ючая анафілактичний шок.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія; дуже рідко - міалгія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, порушення зору (нечіткий зір); дуже рідко - депресія.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко - інтерстиціальний нефрит.
Алергічні реакції: нечасто - свербіж, висип; дуже рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема або синдром Лайєлла, фотосенсибілізація.r />
Інші: дуже рідко - периферичні набряки, гіпертермія, слабкість, хворобливе напруження молочних залоз, підвищення рівня тригліцеридів.
При розвитку тяжких небажаних ефектів лікування препаратом слід припинити.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення (ендоскопічний контроль, при необхідності з біопсією - особливо при виразці шлунку), оскільки лікування, маскуючи симптоматику, може відстрочити постановку правильного діагноза.
Якщо через 4 тижні терапії пантопразолом у пацієнта відсутня бажаний лікувальний ефект, він повинен пройти повторне обстеження.
Як і інші інгібітори протонового насоса, пантопразол може зменшувати всмоктування ціанокобаламіну (вітаміну В12) на фоні гіпо - та ахлоргідрії. Особливо це слід враховувати при довготривалому лікуванні та у пацієнтів з факторами ризику дефіциту вітаміну В12.
Проведення тривалої терапії, особливо тривалістю більше 1 року, вимагає регулярного спостереження за пацієнтом.
Вліof на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами.Свідчення
— гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), у т. ч. ерозивно-виразковий рефлюкс-езофагіт та асоційовані з ГЕРХ симптоми (печія, регургітація кислим, біль при ковтанні);
— ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НПЗП;
— виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, лікування і прктика;
— ерадикація Helicobacter pylori у комбінації з двома антибіотиками;
— синдром Золлингераэллисона та інші патологічні стани, пов'язані з підвищеною шлунковою секрецією.Протипоказання
— диспепсія невротичного генезу;
— дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не вивчені);
— підвищена чутливість до пантопразолу або інших компонентів препарату.
Нольпаза містить сорбітол, тому препарат не рекомендується пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктозы.
З обережністю слід призначати препарат при вагітності, в період лактації, печінкової недостатності, фактори ризику дефіцит ціанокобаламіну (особливо на фоні гіпо - та ахлоргідрії).Лікарська взаємодія
Нольпаза зменшує всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від рН середовища шлунка і всмоктуються при кислих значеннях рН (наприклад, кетоконазол).
Пантопразол метаболізується в печінці за допомогою ферментної системи цитохрому Р450. Не можна виключити взаємодії пантопразолу з ліків��державними препаратами, які метаболізуються тією ж системою. Тим не менш, в клінічних дослідженнях не було виявлено значущих взаємодій з дигоксином, діазепамом, диклофенаком, етанолом, фенітоїном, глібенкламідом, карбамазепіном, кофеїном, метопрололом, напроксеном, ніфедипіном, пироксикамом, теофіліном та пероральними контрацептивами.
Хоча при одночасному застосуванні з варфарином у клінічних фармакокінетичних дослідженнях не було виявлено значущих взаємодій, відзначено кілька окремих повідомлень про ��зменении MHO. У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, одночасно з пантопразолом, рекомендовано регулярно контролювати протромбіновий час або MHO.