Дозировка
В/в инъекции Доза 40 мг: приготовленный раствор эзомепразола вводится в/в в течение не менее 3 мин. Доза 20 мг: половина приготовленного раствора эзомепразола вводится в/в в течение не менее 3 мин. Неиспользованные остатки раствора должны быть утилизированы Инфузии Доза 40 мг: приготовленный раствор эзомепразола вводят в виде в/в инфузии в течение 10-30 мин Доза 20 мг: половину приготовленного раствора эзомепразола вводят в виде в/в инфузии в течение 10-30 мин. Неиспользованные остатки раствора должны быть утилизированы. Доза 80 мг: приготовленный раствор эзомепразола вводят в виде в/в инфузии в течение 30 мин. Доза 8 мг/ч: приготовленный раствор эзомепразола вводятся в виде продленной в/в инфузии в течение 71.5 ч (8 мг/ч).
Передозировка
описанные при пероральном приеме эзомепразола в дозе 280 мг, сопровождались общей слабостью и проявлениями со стороны ЖКТ. Разовый прием 80 мг эзомепразола внутрь и в/в введение 308 мг в течение 24 ч не вызывали каких-либо отрицательных последствий
Лекарственная форма
Лиофилизат в виде спрессованной массы белого или почти белого цвета.
Состав
1 флакон содержит:
эзомепразол натрия 42.5 мг, что соответствует содержанию эзомепразол 40 мг
Вспомогательные вещества: этилендиаминтетрауксусной кислоты динатриевая соль, натрия гидроксид, азот д/и, вода д/и.
Фармакологическое действие
Ингибитор Н+-К+-АТФ-азы. Эзомепразол является S-изомером омепразола и снижает секрецию кислоты в желудке путем специфического ингибирования протонового насоса в париетальных клетках. S- и R-изомер омепразола обладают сходной фармакодинамической активностью.
Механизм действия
Эзомепразол является слабым основанием, накапливается и переходит в активную форму в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, где ингибирует протоновый насос - фермент H+-K+-АТФ-азу. Эзомепразол ингибирует как базальную, так и стимулированную желудочную секрецию.
Влияние на секрецию кислоты в желудке
После приема внутрь эзомепразола в дозе 20 мг или 40 мг в течение 5 дней пациентами с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) с наличием симптомов отмечалось снижение секреции соляной кислоты в желудке на протяжении большей части суток. Эффект был одинаков при в/в введении и при приеме внутрь.
Анализ фармакокинетических данных позволил выявить взаимосвязь между ингибированием секреции кислоты и концентрацией препарата в плазме после приема внутрь (для оценки концентрации использовали параметр AUC).
На фоне в/в введения здоровым добровольцам 80 мг эзомепразола в течение 30 мин с последующей продленной в/в инфузией эзомепразола в дозе 8 мг/ч в течение 23.5 ч значение желудочного рН было выше 4 в течение, в среднем, 21 ч, и выше 6 - в течение 11-13 ч.
Терапевтический эффект, достигаемый в результате ингибирования секреции кислоты
Излечение рефлюкс-эзофагита при применении эзомепразола в дозе 40 мг наступает приблизительно у 78% пациентов через 4 недели терапии и у 93% пациентов через 8 недель терапии (при приеме внутрь).
Эффективность препарата Нексиум® при кровотечении из пептической язвы была показана в исследовании пациентов с кровотечением из пептической язвы, подтвержденным эндоскопически.
Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции кислоты
Во время лечения антисекреторными препаратами уровень гастрина в плазме повышается в результате снижения секреции кислоты.
У пациентов, получавших эзомепразол внутрь в течение длительного времени, отмечалось увеличение количества энтерохромаффиноподобных клеток, что, вероятно, связано с увеличением содержания гастрина в плазме.
У пациентов, принимавших антисекреторные препараты внутрь в течение длительного времени, чаще отмечалось образование железистых кист в желудке. Эти явления обусловлены физиологическими изменениями в результате ингибирования секреции кислоты. Кисты доброкачественные и подвергаются обратному развитию.
Применение антисекреторных препаратов, в т.ч. ингибиторов протонового насоса, сопровождается увеличением содержания в желудке микробной флоры, в норме присутствующей в ЖКТ. Применение ингибиторов протонового насоса может приводить к незначительному увеличению риска инфекционных заболеваний ЖКТ, вызванного бактериями рода Salmonella spp. и Campylobacter spp.
Фармакокинетика
Абсорбция и распределение
Кажущийся Vd при равновесном состоянии у здоровых людей составляет приблизительно 0.22 л/кг массы тела. Связывание с белками плазмы - 97%.
Метаболизм и выведение
Эзомепразол подвергается полному метаболизму с участием изоферментов системы цитохрома Р450. Основная часть метаболизируется при участии специфического полиморфного изофермента CYP2C19, при этом образуются гидрокси- и десметилированные метаболиты эзомепразола. Метаболизм оставшейся части осуществляется изоферментом CYP3A4; при этом образуется сульфопроизводное эзомепразола - основной метаболит, определяемый в плазме.
Параметры, приведенные ниже, отражают, в основном, характер фармакокинетики у пациентов с повышенной активностью изофермента CYP2C19.
Общий плазменный клиренс составляет примерно 17 л/ч после однократного приема препарата и 9 л/ч - после многократного приема. T1/2 составляет 1.3 ч после повторных приемов препарата с интервалом в одни сутки. AUC увеличивается при повторном введении. Это увеличение является дозо- и времязависимым, что является следствием снижения метаболизма при "первом прохождении" через печень, а также снижения системного клиренса, вероятно, вызванного тем, что эзомепразол и/или его сульфосодержащий метаболит ингибируют изофермент CYP2C19.
При ежедневном приеме 1 раз/ эзомепразол полностью выводится из плазмы в перерыве между приемами. Тенденции к кумуляции не отмечено.
При повторном в/в введении эзомепразола в дозе 40 мг, средняя Cmax в плазме составляет приблизительно 13.6 мкмоль/л. При приеме внутрь в аналогичных дозах Cmax в плазме в среднем составляет 4.6 мкмоль/л. Несколько меньше увеличивается общая экспозиция (приблизительно на 30%) при в/в введении эзомепразола, по сравнению с приемом внутрь.
При в/в введении эзомепразола в дозах 40 мг, 80 мг и 120 мг в течение 30 мин с последующим в/в введением в дозе 4 мг/ч или 8 мг/ч в течение 23.5 ч была показана линейная зависимость AUC от вводимой дозы.
Основные метаболитов эзомепразола не влияют на секрецию соляной кислоты в желудке. При приеме внутрь до 80% дозы препарата выводится в виде метаболитов с мочой, остальная часть - с калом. В моче обнаруживается менее 1% неизмененного эзомепразола.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Приблизительно у 2.9±1.5% населения снижена активность изофермента CYP2C19 (пациенты с медленным метаболизмом). У таких пациентов метаболизм эзомепразола в основном осуществляется в результате действия CYP3A4 и при повторном приеме внутрь 40 мг эзомепразола 1 раз/ средняя AUC на 100% выше, чем у пациентов с активным ферментом CYP2C19 (пациенты с быстрым метаболизмом). Средние значения Cmax в плазме у пациентов с медленным метаболизмом повышены приблизительно на 60%. Сходные различия выявлены при в/в введении эзомепразола. Отмеченные особенности не влияют на дозу и способ применения эзомерпазола.
У пациентов пожилого возраста (71-80 лет) метаболизм эзомепразола значительно не изменяется.
Побочные действия
Ниже приведены побочные эффекты, отмеченные при в/в и пероральном применении Нексиума в ходе проведения клинических исследований. Ни один из перечисленных эффектов не зависел от дозы препарата.
Часто (>1/100, <1/10): головная боль, боль в животе, диарея, метеоризм, тошнота, рвота, запор, реакции в месте введения препарата.*
Иногда (>1/1000, <1/100): дерматит, зуд, сыпь, крапивница, сонливость, бессонница, головокружение, парестезии, сухость во рту, нечеткость зрения, периферические отеки, повышение активности печеночных ферментов.
Редко (>1/10 000, <1/1000): реакции гиперчувствительности (например, лихорадка, ангионевротический отек, анафилактическая реакция/анафилактический шок), бронхоспазм, гепатит (с желтухой или без), артралгия, миалгия, лейкопения, тромбоцитопения, депрессия, гипонатриемия, возбуждение, замешательство, нарушение вкуса, стоматит, кандидоз ЖКТ, алопеция, фотосенсибилизация, недомогание, потливость.
Очень редко (<1/10 000): агранулоцитоз, панцитопения, галлюцинации, агрессивное поведение, печеночная недостаточность, энцефалопатия у пациентов с заболеваниями печени, мышечная слабость, интерстициальный нефрит, гинекомастия, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, многоформная эритема.
В отдельных случаях: необратимое нарушение зрения при в/в введении омепразола пациентам в критическом состоянии, особенно при введении в высоких дозах, причинной связи с приемом препарата не установлено.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При наличии любых тревожных симптомов (например, таких как значительная спонтанная потеря массы тела, частая рвота, дисфагия, рвота с кровью или мелена), а также при наличии язвы желудка (или при подозрении на язву желудка), следует исключить наличие злокачественного новообразования, поскольку лечение Нексиумом может привести к сглаживанию симптоматики и отсрочить постановку диагноза.
В редких случаях у пациентов, длительное время принимавших омепразол, при гистологическом исследовании биоптатов слизистой оболочки тела желудка выявлялся атрофический гастрит.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В связи с тем, что во время терапии препаратом Нексиум® могут наблюдаться головокружение, нечеткость зрения и сонливость, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и другими механизмами.
Показания
В качестве альтернативы пероральной терапии при невозможности ее проведения:
— при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у пациентов с эзофагитом и/или выраженными симптомами рефлюксной болезни;
— для заживления пептических язв, связанных с приемом НПВП;
— для профилактики пептических язв, связанных с приемом НПВП, у пациентов, относящихся к группе риска.
Для профилактики рецидива кровотечения из пептической язвы после эндоскопического гемостаза.
Противопоказания
— детский возраст (в связи с отсутствием данных о применении препарата у данной группы пациентов);
— одновременное применение с атазанавиром и нелфинавиром;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность замещенным бензимидазолам.
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени
Лекарственное взаимодействие
Пониженная кислотность в желудке при лечении эзомепразолом может привести к снижению или повышению всасывания других препаратов, механизм всасывания которых зависит от кислотности среды. Так же как и при использовании других препаратов, подавляющих секрецию кислоты или антацидных средств, лечение эзомепразолом может привести к снижению всасывания кетоконазола или итраконазола.
Было показано, что омепразол взаимодействует с некоторыми антиретровирусными препаратами. Механизмы и клиническое значение этого взаимодействия не всегда известны. Увеличение значения рН на фоне терапии омепразолом может влиять на всасывание антиретровирусных препаратов. Также возможно взаимодействие на уровне изофермента CYP2C19. При совместном назначении омепразола и некоторых антиретровирусных препаратов, таких как атазанавир и нелфинавир, на фоне терапии омерпазолом отмечается снижение их концентрации в сыворотке. Поэтому их одновременное применение не рекомендуется.
(4027)
Дозування
В/в ін'єкції Доза 40 мг: приготовлений розчин езомепразолу вводиться в/в протягом не менше 3 хв. Доза 20 мг: половина приготованого розчину езомепразолу вводиться в/в протягом не менше 3 хв. Невикористані залишки розчину повинні бути утилізовані Інфузії Доза 40 мг: приготовлений розчин езомепразолу вводять у вигляді в/в інфузії протягом 10-30 хв Доза 20 мг: половину приготованого розчину езомепразолу вводять у вигляді в/в інфузії протягом 10-30 хв. Невикористані залишки розчину повинні бути утилізовані. Доза 80 м��: приготовлений розчин езомепразолу вводять у вигляді в/в інфузії протягом 30 хв. Доза 8 мг/год: приготовлений розчин езомепразолу вводяться у вигляді подовженої в/в інфузії протягом 71.5 год (8 мг/год).Передозування
описані при пероральному прийомі езомепразолу у дозі 280 мг, супроводжувалися загальною слабкістю і проявами з боку травного ТРАКТУ. Разовий прийом 80 мг езомепразолу всередину і в/в введення 308 мг протягом 24 год не викликали будь-яких негативних наслідків
Лікарська форма
Ліофілізат у вигляді спресованої маси білого або майже білого цсєта.Склад
1 флакон містить:
езомепразол натрію 42.5 мг, що відповідає вмісту езомепразол 40 мг
Допоміжні речовини: етилендіамінтетраоцтової кислоти динатрієва сіль, натрію гідроксид, азот д/і, вода д/в.Фармакологічна дія
Інгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Езомепразол є S-ізомером омепразолу і знижує секрецію кислоти у шлунку шляхом специфічного інгібування протонового насоса в парієтальних клітинах. S - і R-ізомер омепразолу володіють подібною фармакодинамической активністю.
Механізм д��впливи
Езомепразол є слабкою основою, накопичується і переходить в активну форму у кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, де інгібує протоновый насос - фермент H+-K+-АТФ-азу. Езомепразол інгібує як базальну, так і стимульовану шлункову секрецію.
Вплив на секрецію кислоти в шлунку
Після прийому всередину езомепразолу у дозі 20 мг або 40 мг протягом 5 днів пацієнтами із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) з наявністю симптомів зазначалося знижений��е секреції соляної кислоти в шлунку протягом більшої частини доби. Ефект був однаковий при в/в введенні та при прийомі всередину.
Аналіз фармакокінетичних даних дозволив виявити взаємозв'язок між інгібуванням секреції кислоти та концентрацією препарату в плазмі після прийому внутрішньо (для оцінки концентрації використовували параметр AUC).
На фоні в/в введення здоровим добровольцям 80 мг езомепразолу протягом 30 хв з наступною продовженої в/в інфузією езомепразолу в дозі 8 мг/год протягом 23.5 ч значення рН шлункового було вище 4 протягом в середньому 21 год і вище 6 - протягом 11-13 ч.
Терапевтичний ефект, що досягається в результаті інгібування секреції кислоти
Лікування рефлюкс-езофагіту при застосуванні езомепразолу в дозі 40 мг настає приблизно у 78% пацієнтів через 4 тижні терапії та у 93% пацієнтів через 8 тижнів терапії (при прийомі всередину).
Ефективність препарату Нексиум® при кровотечі з пептичної виразки була показана в дослідженні пацієнтів з кровотечею з пептичної виразки, підтверджений ендоскопічно.
Інші ефек��s, пов'язані з пригніченням секреції кислоти
Під час лікування антисекреторними препаратами рівень гастрину в плазмі підвищується внаслідок зниження секреції кислоти.
У пацієнтів, які отримували езомепразол внутрішньо протягом тривалого часу, відзначалося збільшення кількості энтерохромаффиноподобных клітин, що, ймовірно, пов'язано з збільшенням вмісту гастрину в плазмі.
У пацієнтів, що приймали антисекреторні препарати внутрішньо протягом тривалого часу, частіше відзначалося утворення залізистих кіст в ж��лудке. Ці явища зумовлені фізіологічними змінами в результаті інгібування секреції кислоти. Доброякісні кісти і піддаються зворотному розвитку.
Застосування антисекреторних препаратів, у т. ч. інгібіторів протонового насоса, супроводжується збільшенням вмісту в шлунку мікробної флори, в нормі присутній в ШКТ. Застосування інгібіторів протонового насоса може призводити до незначного збільшення ризику інфекційних захворювань ШКТ, викликаної бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp.Фармакокінетика3>Абсорбція та розподіл
Здається Vd при рівноважному стані у здорових людей становить приблизно 0.22 л/кг маси тіла. Зв'язування з білками плазми - 97%.
Метаболізм і виведення
Езомепразол зазнає повного метаболізму з участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Основна частина метаболізується за участю специфічного поліморфного ізоферменту CYP2C19, при цьому утворюються гідрокси - і десметилированные метаболіти езомепразолу. Метаболізм решти здійснюється ізоферментом CYP3A4; при цьому обр��товується сульфопроизводное езомепразолу - основний метаболіт, який визначається у плазмі.
Параметри, наведені нижче, відображають, в основному, характер фармакокінетики у пацієнтів з підвищеною активністю ізоферменту CYP2C19.
Загальний плазмовий кліренс становить приблизно 17 л/год після одноразового прийому препарату і 9 л/год - після багаторазового прийому. T1/2 складає 1.3 год після повторних прийомів препарату з інтервалом в одну добу. AUC збільшується при повторному введенні. Це збільшення є дозо - та времязависимым, що є следстви��му зниження метаболізму при "першому проходженні" через печінку, а також зниження системного кліренсу, ймовірно, викликаного тим, що езомепразол та/або його сульфосодержащий метаболіт інгібують ізофермент CYP2C19.
При щоденному прийомі 1 раз/ езомепразол повністю виводиться із плазми у перерві між прийомами. Тенденції до кумуляції не відзначено.
При повторному в/в введенні езомепразолу у дозі 40 мг, середня Cmax в плазмі становить приблизно 13.6 мкмоль/л При прийомі внутрішньо в аналогічних дозах Cmax в плазмі в середньому становить 4.6 ��кмоль/л. Дещо менше збільшується загальна експозиція (приблизно на 30%) при в/в введенні езомепразолу, порівняно з прийомом всередину.
При в/в введенні езомепразолу у дозах 40 мг, 80 мг і 120 мг протягом 30 хв з подальшим в/в введенням в дозі 4 мг/год або 8 мг/год протягом 23.5 год була показана лінійна залежність AUC від введеної дози.
Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію соляної кислоти в шлунку. При прийомі всередину до 80% дози препарату виводиться у вигляді метаболітів з сечею, інша частина - з калом. В сечі виявили��ється менше 1% незміненого езомепразолу.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Приблизно у 2.9±1.5% населення знижена активність ізоферменту CYP2C19 (пацієнти з повільним метаболізмом). У таких пацієнтів метаболізм езомепразолу в основному здійснюється в результаті дії CYP3A4 і при повторному прийомі всередину 40 мг езомепразолу 1 раз/ середня AUC на 100% вище, ніж у пацієнтів з активним ферментом CYP2C19 (пацієнти зі швидким метаболізмом). Середні значення Cmax в плазмі у пацієнтів з повільним метаболізмом підвищені приблизительно на 60%. Подібні відмінності виявлені при в/в введенні езомепразолу. Зазначені особливості не впливають на дозу і спосіб застосування эзомерпазола.
У пацієнтів літнього віку (71-80 років) метаболізм езомепразолу значно не змінюється.Побічні дії
Нижче наведені побічні ефекти, зазначені при внутрішньовенному та пероральному застосуванні Нексиума в ході проведення клінічних досліджень. Ні один з перерахованих ефектів не залежала від дози препарату.
Часто (>1/100, <1/10): головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювотиа, запор, реакції у місці введення препарату.*
Іноді (>1/1000, <1/100): дерматит, свербіж, висип, кропив'янка, сонливість, безсоння, запаморочення, парестезії, сухість у роті, нечіткість зору, периферичні набряки, підвищення активності печінкових ферментів.
Рідко (>1/10 000, <1/1000): реакції гіперчутливості (наприклад, лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок), бронхоспазм, гепатит (з жовтяницею або без), артралгія, міалгія, лейкопенія, тромбоцитопенія, депресія, гіпонатріємія, порушення, ��амешательство, порушення смаку, стоматит, кандидоз ШКТ, алопеція, фотосенсибілізація, нездужання, пітливість.
Дуже рідко (<1/10 000): агранулоцитоз, панцитопенія, галюцинації, агресивна поведінка, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки, м'язова слабкість, інтерстиціальний нефрит, гінекомастія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема.
В окремих випадках: необоротне порушення зору при в/в введенні омепразолу пацієнтів в критичному зстоянні, особливо при введенні у високих дозах, причинного зв'язку з прийомом препарату не встановлено.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При наявності будь-яких тривожних симптомів (наприклад, таких як значна спонтанна втрата маси тіла, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена), а також при наявності виразки шлунка (або підозри на виразку шлунка), слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки лікування Нексиумом може привести до згладжування симптоматики і відстрочити постановку діагнозу.<br />
У рідкісних випадках у пацієнтів, які тривалий час приймали омепразол, при гістологічному дослідженні біоптатів слизової оболонки тіла шлунка виявлявся атрофічний гастрит.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У зв'язку з тим, що під час терапії препаратом Нексиум® можуть спостерігатися запаморочення, нечіткість зору, сонливість, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та іншими механізмами.Свідчення
В якості альтернативи пероральної терапії при неможливості її проведення:
— при гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у пацієнтів з езофагітом і/або вираженими симптомами рефлюксної хвороби;
— для загоєння пептичних виразок, пов'язаних з прийомом НПЗЗ;
— для профілактики пептичних виразок, пов'язаних з прийомом НПЗЗ, у пацієнтів, які належать до групи ризику.
Для профілактики рецидиву кровотечі з пептичної виразки після ендоскопічного гемостазу.Протипоказання
— дитячий вік (у зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату у данной групи пацієнтів);
— одночасне застосування з атазанавіром і нелфінавіром;
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість заміщених бензімідазолів.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеняЛікарська взаємодія
Знижена кислотність у шлунку при лікуванні эзомепразолом може призвести до зниження або підвищення всмоктування інших препаратів, механізм всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Так само як і при використанні інших препаратів, що пригнічують секрецію кислоти або антацидних засобів, лікування эзомепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу або ітраконазолу.
Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цієї взаємодії не завжди відомі. Збільшення значення рН на тлі терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При спільному призначенні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на тлі терапії омерпазолом відзначається зниження їх концентрації в сироватці. Тому їх одночасне застосування не рекомендується.
