Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Нексиум 0,02 n28 табл п/о (Нексиум 0,02 n28 табл п/о)

3 790 грн
0 грн
Рейтинг: 75 (4.8) 5
Артикул: 5026
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Принимают внутрь. Доза составляет 20-40 мг 1 раз/сут. Длительность приема зависит от показаний, схемы лечения, эффективности. При тяжелой печеночной недостаточности максимальная доза - 20 мг/сут.

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые оболочкой светло-розового цвета, продолговатые, двояковыпуклые, с гравировкой "20 mG" на одной стороне и "А/ЕН" в виде дроби - на другой; на изломе - белого цвета с желтыми вкраплениями (типа крупа).

Состав

1 таб.

эзомепразола магния тригидрат 22.3 мг, что соответствует содержанию эзомепразола 20 мг

Вспомогательные вещества: глицерил моностеарат 40-55 - 1.7 мг, гипролоза - 8.1 мг, гипромеллоза - 17 мг, краситель железа оксид красный (E172) - 60 мкг, краситель железа оксид желтый (E172) - 20 мкг, магния стеарат - 1.2 мг, сополимер метакриловой и этакриловой кислоты (1:1) - 35 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 273 мг, парафин - 200 мкг, макрогол - 3 мг, полисорбат 80 - 620 мкг, кросповидон - 5.7 мг, натрия стеарилфумарат - 570 мкг, сахароза сферические гранулы (сахар, сферические гранулы) (размер 0.250-0.355 мм) - 28 мг, титана диоксид (E171) - 2.9 мг, тальк - 14 мг, триэтилцитрат - 10 мг.

Фармакологическое действие

Ингибитор Н+-К+-АТФ-азы. Эзомепразол является S-изомером омепразола, снижает секрецию соляной кислоты в желудке путем специфического ингибирования протонного насоса в париетальных клетках. S- и R-изомер омепразола обладают сходной фармакодинамической активностью.

Механизм действия

Эзомепразол является слабым основанием, накапливается и переходит в активную форму в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, где ингибирует протонный насос - фермент H+-K+-АТФ-азу. Эзомепразол ингибирует как базальную, так и стимулированную желудочную секрецию.

Влияние на секрецию кислоты в желудке

Действие препарата развивается в течение 1 ч после его приема внутрь в дозе 20 мг или 40 мг. При ежедневном приеме препарата в течение 5 дней по 20 мг 1 раз/сут средняя максимальная концентрация кислоты в желудочном содержимом после стимуляции пентагастрином снижается на 90% (при измерении концентрации кислоты через 6-7 ч после приема дозы на 5-й день терапии).

У пациентов с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) и наличием клинических симптомов через 5 дней ежедневного приема Нексиума внутрь в дозе 20 мг или 40 мг pH в желудке был выше 4 в течение в среднем 13 и 17 ч из 24 ч. На фоне приема препарата в дозе 20 мг/сут значение внутрижелудочного pH выше 4 поддерживалось в течение 8, 12 и 16 ч у 76%, 54% и 24% пациентов соответственно. Для 40 мг эзомепразола это соотношение составляет 97%, 92% и 56% соответственно.

Выявлена корреляция между секрецией кислоты и концентрацией препарата в плазме (для оценки концентрации использовали параметр AUC).

Терапевтический эффект, достигаемый в результате ингибирования секреции кислоты

При приеме Нексиума в дозе 40 мг/сут излечение рефлюкс-эзофагита наступает приблизительно у 78% пациентов через 4 недели терапии и у 93% - через 8 недель терапии.

Лечение Нексиумом в дозе 20 мг 2 раза/сут в комбинации с соответствующими антибиотиками в течение одной недели приводит к успешной эрадикации Helicobacter pylori приблизительно у 90% пациентов.

Пациентам с неосложненной язвенной болезнью после недельного эрадикационного курса не требуется последующей монотерапии антисекреторными препаратами для заживления язвы и устранения симптомов.

Эффективность препарата Нексиум при кровотечении из пептической язвы была показана в исследовании пациентов с кровотечением из пептической язвы, подтвержденным эндоскопически.

Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции кислоты

Во время лечения антисекреторными препаратами уровень гастрина в плазме повышается в результате снижения секреции кислоты. Вследствие снижения секреции соляной кислоты повышается концентрация хромогранина А (CgA). Повышение концентрации CgA может оказывать влияние на результаты обследований для выявления нейроэндокринных опухолей. Для предотвращения данного влияния необходимо временно прекратить прием эзомепразола за 5 дней до проведения исследования концентрации CgA.

У пациентов, длительное время получавших эзомепразол, отмечается увеличение количества энтерохромаффиноподобных клеток, вероятно, связанное с повышением уровня гастрина в плазме.

У пациентов, получающих антисекреторные препараты в течение длительного времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке. Это явление обусловлено физиологическими изменениями в результате выраженного ингибирования секреции кислоты. Кисты доброкачественные и подвергаются обратному развитию.

Применение антисекреторных препаратов, в т.ч. ингибиторов протонного насоса, сопровождается увеличением содержания в желудке микробной флоры, в норме присутствующей в ЖКТ. Применение ингибиторов протонного насоса может приводить к незначительному увеличению риска инфекционных заболеваний ЖКТ, вызванного бактериями рода Salmonella spp. и Campylobacter spp. и у госпитализированных пациентов, вероятно, Clostridium difficile.

При проведении двух сравнительных исследований с ранитидином наблюдалась более выраженная эффективность препарата Нексиум в отношении заживления пептических язв у пациентов, получавших НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2.

В ходе двух исследований по оценке эффективности Нексиум показал высокую эффективность в отношении профилактики язв желудка и двенадцатиперстной кишки у пациентов (возрастная группа старше 60 лет и/или с пептической язвой в анамнезе), получавших НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2.

Фармакокинетика

Всасывание и распределение

Эзомепразол неустойчив в кислой среде, поэтому для приема внутрь используют таблетки, содержащие гранулы препарата, покрытые оболочкой, устойчивой к действию желудочного сока.

После приема препарата внутрь эзомепразол быстро абсорбируется из ЖКТ; Cmax достигается через 1-2 ч. Абсолютная биодоступность после однократного приема дозы в 40 мг составляет 64% и возрастает до 89% на фоне ежедневного приема 1 раз/сут. Для дозы 20 мг эзомепразола эти показатели составляют 50% и 68%, соответственно. В равновесном состоянии Vd у здоровых людей составляет приблизительно 0.22 л/кг массы тела. Связывание с белками плазмы - 97%. Одновременный прием пищи замедляет и снижает всасывание эзомепразола в желудке, однако это не оказывает существенного влияния на эффективность ингибирования секреции соляной кислоты.

Метаболизм и выведение

В условиях in vivo лишь незначительная часть эзомепразола превращается в R-изомер. Эзомепразол биотрансформируется полностью с участием изоферментов системы цитохрома P450. Основная часть метаболизируется при участии специфического полиморфного изофермента CYP2C19, при этом образуются гидрокси- и десметилированные метаболиты эзомепразола. Метаболизм оставшейся части осуществляется изоферментом CYP3A4, при этом образуется сульфопроизводное эзомепразола, являющееся основным метаболитом, определяемым в плазме.

Параметры, приведенные ниже, отражают, в основном, характер фармакокинетики у пациентов с повышенной активностью изофермента CYP2C19.

Общий клиренс составляет примерно 17 л/ч после однократного приема препарата и 9 л/ч - после многократного приема. T1/2 составляет 1.3 ч при систематическом приеме 1 раз/сут. AUC возрастает при повторном приеме эзомепразола. Дозозависимое увеличение AUC при повторном приеме эзомепразола носит нелинейный характер, что является следствием снижения метаболизма эзомепразола при "первом прохождении" через печень, а также снижением системного клиренса, вероятно вызванного тем, что эзомепразол и/или его сульфосодержащий метаболит ингибируют изофермент CYP2C19. При ежедневном приеме 1 раз/сут эзомепразол полностью выводится из плазмы крови в перерыве между приемами и не кумулирует.

Основные метаболиты эзомепразола не влияют на секрецию желудочной кислоты. При приеме препарата внутрь до 80% дозы выводится в виде метаболитов с мочой, остальное количество выводится с калом. В моче обнаруживается менее 1% неизмененного эзомепразола.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Приблизительно у 2.9±1.5% населения снижена активность изофермента CYP2C19. У таких пациентов метаболизм эзомепразола в основном осуществляется в результате действия CYP3A4. При систематическом приеме эзомепразола в дозе 40 мг 1 раз/сут AUC на 100% превышает значение этого параметра у пациентов с повышенной активностью изофермента CYP2C19 (пациенты с быстрым метаболизмом). Cредняя величина Cmax у пациентов с медленным метаболизмом повышена приблизительно на 60%.

Побочные действия

Часто: головная боль, боли в животе, диарея, метеоризм, тошнота, рвота, запор.

Редко: дерматит, зуд, крапивница, головокружение, сухость во рту.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

При наличии таких симптомов как значительная спонтанная потеря массы тела, частая рвота, дисфагия, рвота с кровью или мелена, а также при наличии (или подозрении) язвы желудка следует исключить возможность злокачественного новообразования, поскольку лечение эзомепразолом может привести к сглаживанию симптоматики и, таким образом, задержать постановку правильного диагноза.



При длительной терапии следует регулярно контролировать состояние пациента.



Во время лечения ингибиторами протонного насоса уровень гастрина в плазме повышается в результате сниженной внутрижелудочной секреции хлористоводородной кислоты. У пациентов, принимающих ингибиторы протонного насоса в течение длительного времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке. Эти явления обусловлены физиологическими изменениями в результате ингибирования секреции хлористоводородной кислоты.

Показания

Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь:

— лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита;

— длительная поддерживающая терапия у пациентов после заживления эрозивного рефлюкс-эзофагита для предотвращения рецидивов;

— симптоматическая терапия гастроэзофагеальной рефлюксной болезни.

Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в составе комбинированной терапии):

— лечение язвы двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori;

— профилактика рецидивов пептической язвы, ассоциированной с Helicobacter pylori.

Длительная кислотоподавляющая терапия у пациентов, перенесших кровотечение из пептической язвы (после в/в применения препаратов, понижающих секрецию желез желудка, для профилактики рецидива).

Пациенты, длительно принимающие НПВП:

— заживление язвы желудка, связанной с приемом НПВП;

— профилактика язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, связанной с приемом НПВП у пациентов, относящихся к группе риска.

Противопоказания

— наследственная непереносимость фруктозы;

— глюкозо-галактозная мальабсорбция;

— сахаразо-изомальтазная недостаточность;

— детский возраст до 12 лет (в связи с отсутствием данных об эффективности и безопасности применения препарата у данной группы пациентов);

— детский возраст старше 12 лет по другим показаниям, кроме гастроэзофагеальной рефлюксной болезни;

— совместное применение с атазанавиром и нелфинавиром;

— повышенная чувствительность к эзомепразолу, замещенным бензимидазолам или другим компонентам препарата.

С осторожностью следует назначать препарат при почечной недостаточности тяжелой степени (опыт применения ограничен).

Применение при беременности и кормлении грудью

В настоящее время недостаточно данных о применении Нексиума при беременности. Назначение препарата таким пациентам возможно только в случае, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.



Результаты эпидемиологических исследований омепразола, представляющего собой рацемическую смесь, показали отсу

Лекарственное взаимодействие

Полагают, что при одновременном применении возможно повышение концентраций в плазме крови и усиление эффектов имипрамина, кломипрамина, циталопрама.



Полагают, что при одновременном применении возможно уменьшение концентраций в плазме крови и клинической эффективности итраконазола и кетоконазола.



При одновременном применении с кларитромицином описан случай значительного увеличения AUC эзомепразола вследствие угнетения его метаболизма под влиянием кларитромицина.



При одновременном применении возможно повышение концентраций в плазме крови диазепама и фенитоина, что, по-видимому, не имеет клинического значения.
(4026)


Дозування

Приймають внутрішньо. Доза становить 20-40 мг 1 раз/добу. Тривалість прийому залежить від показань, схеми лікування, ефективності. При тяжкій печінковій недостатності максимальна доза - 20 мг/добу.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою світло-рожевого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням "20 mG" на одному боці і "А/ЕН" у вигляді дробу - на іншій; на зламі - білого кольору з жовтими вкрапленнями (типу крупа).

Склад

1 таб.

езомепразолу магнію тригідрат 22.3 мг, що відповідає змісту��ію езомепразолу 20 мг

Допоміжні речовини: глицерил моностеарат 40-55 - 1.7 мг, гипролоза - 8.1 мг, гіпромелоза - 17 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) - 60 мкг, барвник заліза оксид жовтий (E172) - 20 мкг, магнію стеарат - 1.2 мг, сополімер метакрилової і этакриловой кислоти (1:1) - 35 мг, целюлоза мікрокристалічна - 273 мг, парафін - 200 мкг, макрогол - 3 мг, полісорбат 80 - 620 мкг, кросповідон - 5.7 мг, натрію стеарилфумарат - 570 мкг, сахароза сферичні гранули (цукор, сферичні гранули (розмір 0.250-0.355 мм) - 28 мг, титану діоксид (E171) - 2.9 мг, тальк - 14 мг, триэтилцитрат - 10 мг.

Фармакологічна дія

Інгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Езомепразол є S-ізомером омепразолу, який знижує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічного інгібування протонного насоса в парієтальних клітинах. S - і R-ізомер омепразолу володіють подібною фармакодинамической активністю.

Механізм дії

Езомепразол є слабкою основою, накопичується і переходить в активну форму у кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, де інгібує протон��ий насос - фермент H+-K+-АТФ-азу. Езомепразол інгібує як базальну, так і стимульовану шлункову секрецію.

Вплив на секрецію кислоти в шлунку

Дія препарату розвивається протягом 1 год після його прийому внутрішньо в дозі 20 мг або 40 мг. При щоденному прийомі препарату протягом 5 днів по 20 мг 1 раз/добу середня максимальна концентрація кислоти в шлунковому вмісті після стимуляції пентагастрином знижується на 90% (при вимірюванні концентрації кислоти через 6-7 год після прийому дози на 5-й день терапії).

У пацієнтів з гастроэзофагеальной рефлюксною хворобою (ГЕРХ) і наявністю клінічних симптомів через 5 днів щоденного прийому Нексиума всередину в дозі 20 мг або 40 мг рн у шлунку був вище 4 протягом в середньому 13 і 17 год з 24 год. На фоні прийому препарату у дозі 20 мг/добу значення внутрішньошлункового pH вище 4 підтримувалося протягом 8, 12 і 16 год у 76%, 54% та 24% пацієнтів відповідно. Для 40 мг езомепразолу це співвідношення становить 97%, 92% та 56% відповідно.

Виявлена кореляція між секрецією кислоти та концентрацією препарату в плазмі (для оцінки концентрації використовуваві параметр AUC).

Терапевтичний ефект, що досягається в результаті інгібування секреції кислоти

При прийомі Нексиума в дозі 40 мг/добу лікування рефлюкс-езофагіту настає приблизно у 78% пацієнтів через 4 тижні терапії та у 93% - після 8 тижнів терапії.

Лікування Нексиумом у дозі 20 мг 2 рази/добу в комбінації з відповідними антибіотиками протягом одного тижня приводить до успішної ерадикації Helicobacter pylori приблизно у 90% пацієнтів.

Пацієнтам з неускладненою виразковою хворобою після тижневого эрадикационного курсу не потрібно подальшої монотерапії антисекреторними препаратами для загоєння виразки та усунення симптомів.

Ефективність препарату Нексиум при кровотечі з пептичної виразки була показана в дослідженні пацієнтів з кровотечею з пептичної виразки, підтверджений ендоскопічно.

Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції кислоти

Під час лікування антисекреторними препаратами рівень гастрину в плазмі підвищується внаслідок зниження секреції кислоти. Внаслідок зниження секреції соляно�� кислоти підвищується концентрація хромограніна А (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цього впливу необхідно тимчасово припинити прийом езомепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.

У пацієнтів, які тривалий час отримували езомепразол, відзначається збільшення кількості энтерохромаффиноподобных клітин, ймовірно, пов'язане з підвищенням рівня гастрину в плазмі.

У пацієнтів, які отримують антисекр��торные препарати протягом тривалого часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку. Це явище обумовлено фізіологічними змінами в результаті вираженого інгібування секреції кислоти. Доброякісні кісти і піддаються зворотному розвитку.

Застосування антисекреторних препаратів, у т. ч. інгібіторів протонного насоса, що супроводжується збільшенням вмісту в шлунку мікробної флори, в нормі присутній в ШКТ. Застосування інгібіторів протонного насоса може призводити до незначного збільшення��ію ризику інфекційних захворювань ШКТ, викликаної бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp. і у госпіталізованих пацієнтів, ймовірно, Clostridium difficile.

При проведенні двох порівняльних досліджень з ранітидином спостерігалася більш виражена ефективність препарату Нексиум щодо загоєння пептичних виразок у пацієнтів, які отримували НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

В ході двох досліджень по оцінці ефективності Нексиум показав високу ефективність стосовно профілактики виразок шлунка і дванадцятипалої ки��ки у пацієнтів (вікова група старше 60 років та/або з пептичною виразкою в анамнезі), які отримували НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Фармакокінетика

Всмоктування і розподіл

Езомепразол нестійкий у кислому середовищі, тому для прийому всередину використовують таблетки, що містять гранули препарату, вкриті оболонкою, стійкою до дії шлункового соку.

Після прийому препарату всередину езомепразол швидко абсорбується з ШКТ; Cmax досягається через 1-2 ч. Абсолютна біодоступність після одноразового прийому дози 40 мг з��становить 64% і зростає до 89% на тлі щоденного прийому 1 раз/добу. Для дози 20 мг езомепразолу ці показники становлять 50% і 68%, відповідно. У рівноважному стані Vd у здорових людей становить приблизно 0.22 л/кг маси тіла. Зв'язування з білками плазми - 97%. Одночасний прийом їжі уповільнює та знижує всмоктування езомепразолу в шлунку, однак це не робить істотного впливу на ефективність інгібування секреції соляної кислоти.

Метаболізм і виведення

В умовах in vivo лише незначна частина езомепразолу ��ревращается в R-ізомер. Езомепразол повністю біотрансформується за участі ізоферментів системи цитохрому P450. Основна частина метаболізується за участю специфічного поліморфного ізоферменту CYP2C19, при цьому утворюються гідрокси - і десметилированные метаболіти езомепразолу. Метаболізм решти здійснюється ізоферментом CYP3A4, при цьому утворюється сульфопроизводное езомепразолу, що є основним метаболітом, що визначаються в плазмі.

Параметри, наведені нижче, відображають, в основному, характер фармакокінетики у пацінтів з підвищеною активністю ізоферменту CYP2C19.

Загальний кліренс становить приблизно 17 л/год після одноразового прийому препарату і 9 л/год - після багаторазового прийому. T1/2 складає 1.3 год при систематичному прийомі 1 раз/добу. AUC зростає при повторному прийомі езомепразолу. Дозозалежне збільшення AUC при повторному прийомі езомепразолу носить нелінійний характер, що є наслідком зниження метаболізму езомепразолу при "першому проходженні" через печінку, а також зниженням системного кліренсу, ймовірно викликаного тим, що эзомепразол та/або його сульфосодержащий метаболіт інгібують ізофермент CYP2C19. При щоденному прийомі 1 раз/добу езомепразол повністю виводиться з плазми крові у перерві між прийомами і не кумулює.

Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункової кислоти. При прийомі препарату внутрішньо до 80% дози виводиться у вигляді метаболітів з сечею, решта виводиться з калом. У сечі виявляється менше 1% незміненого езомепразолу.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Приблизно у 2.9±1.5% населення ��нижена активність ізоферменту CYP2C19. У таких пацієнтів метаболізм езомепразолу в основному здійснюється в результаті дії CYP3A4. При систематичному прийомі езомепразолу у дозі 40 мг 1 раз/добу AUC на 100% перевищує значення цього параметра у пацієнтів з підвищеною активністю ізоферменту CYP2C19 (пацієнти зі швидким метаболізмом). Середня величина Cmax у пацієнтів з повільним метаболізмом підвищена приблизно на 60%.

Побічні дії

Часто: головний біль, болі в животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор.

Нечасто: дерматит, свербіж, крапівниця, запаморочення, сухість у роті.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

При наявності таких симптомів як значна спонтанна втрата маси тіла, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена, а також при наявності (або підозрі) виразки шлунка слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки лікування эзомепразолом може привести до згладжування симптоматики і, таким чином, затримати постановку правильного діагнозу.



При тривалій терапії слід регулярно контролировать стан пацієнта.



Під час лікування інгібіторами протонного насоса рівень гастрину в плазмі підвищується внаслідок зниженою внутрішньошлункової секреції хлористоводневої кислоти. У пацієнтів, які приймають інгібітори протонного насоса протягом тривалого часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку. Ці явища зумовлені фізіологічними змінами в результаті інгібування секреції хлористоводневої кислоти.

Свідчення

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба:

— лікування еро��ивного рефлюкс-езофагіту;

— тривала підтримуюча терапія у пацієнтів після загоєння ерозивного рефлюкс-езофагіту для запобігання рецидивів;

— симптоматична терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії):

— лікування виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori;

— профілактика рецидивів пептичної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori.

Тривала терапія кислотоподавляющая у пацієнтів, які перенесли кровотечу з пептичної виразки (після в/в застосування препаратів, що знижують секрецію залоз шлунка, для профілактики рецидиву).

Пацієнти, які тривалий час приймають НПЗП:

— загоєння виразки шлунка, пов'язаної з прийомом НПЗП;

— профілактика виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, пов'язаної з прийомом НПЗЗ у пацієнтів, які належать до групи ризику.

Протипоказання

— спадкова непереносимість фруктози;

— глюкозо-галактозна мальабсорбція;

— сахаразо-изомальтазная недостатточність;

— дитячий вік до 12 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність і безпеку застосування препарату у даної групи пацієнтів);

— дитячий вік старше 12 років за іншими показаннями, окрім гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;

— спільне застосування з атазанавіром і нелфінавіром;

— підвищена чутливість до эзомепразолу, заміщених бензімідазолів або до інших компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (впыт застосування обмежений).

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

В даний час недостатньо даних про застосування Нексиума при вагітності. Призначення препарату таким пацієнтам можливо тільки у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.



Результати епідеміологічних досліджень омепразолу, який представляє собою рацемічну суміш, показали отсу

Лікарська взаємодія

Вважають, що при одночасному застосуванні можливе підвищення концентрацій в плазмі крові та посилення ефектів іміпраміну, кломипрамина, циталопрама.



Вважають, що при одночасному застосуванні можливо зменшення концентрацій в плазмі крові та клінічної ефективності ітраконазолу і кетоконазолу.



При одночасному застосуванні з кларитроміцином описаний випадок значного збільшення AUC езомепразолу внаслідок пригнічення його метаболізму під впливом кларитроміцину.



При одночасному застосуванні можливе підвищення концентрацій у плазмі крові діазепаму і фенитоина, що, мабуть, не має клінічного значення.
Беречь от детей: Да
Производитель: АСТРАЗЕНЕКА ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ
Общее описание: Протонного насоса ингибитор
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Эзомепразол
Страна происхождения: Швеция/Россия
Форма выпуска: Таблетки, покрытые оболочкой - 28 шт в уп.
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Банеоцин 10,0 порошок флакон-дозатор
0 грн
832 грн
Полиоксидоний 0,012 n10 табл
1 207 грн
1 097 грн
Ксарелто 0,01 n30 табл п/п/о
0 грн
4 876 грн
Пенталгин n24 табл п/о
0 грн
596 грн
Дорзопт плюс 0,02/мл+0,005/мл 5мл гл капли фл/кап
0 грн
1 150 грн
Бактисубтил n20 капс
0 грн
1 606 грн
Ганатон 0,05 n40 табл п/о
0 грн
1 196 грн
Де-нол 0,12 n112 табл п/плен/оболоч
0 грн
1 540 грн
Маалокс n20 жев табл
0 грн
690 грн
Мотилак 0,01 n30 табл п/о
0 грн
630 грн
Мотилиум 0,01 n30 табл п/о
0 грн
1 138 грн
Тримедат 0,2 n30 табл
1 016 грн
924 грн
Урсосан 0,25 n100 капс
0 грн
2 334 грн
Урсофальк 0,25 n100 капс
0 грн
2 808 грн
Урсофальк 0,25 n50 капс
0 грн
1 592 грн
Эссливер форте n50 капс
0 грн
1 130 грн
Ко-диован 0,08/0,0125 n28 табл п/о
0 грн
2 670 грн
Магне в6 форте n30 табл п/о
0 грн
1 318 грн
Ретинола ацетат 3,44% 50мл масл р-р
0 грн
462 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка