Дозировка
Внутрь, желательно принимать в одно и то же время, 1 раз в сутки независимо от времени приема пищи, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости. В начале терапии следует принимать по 1 таблетки в сутки. При недостаточной выраженности терапевтического эффекта через 2 недели дозу можно увеличить до 2-х таблеток. Максимальная суточная доза 2 таблетки в сутки. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек (КК менее 30 мл/мин) применение препарата не рекомендуется (см. раздел Противопоказания).
Передозировка
Небиволол Симптомы: выраженное снижение АД, брадикардия, тяжелые нарушения внутрисердечной проводимости, шок, асистолия, остановка дыхания, бронхоспазм, потеря сознания, судороги, кома, тошнота, рвота, цианоз, гипогликемия, гиперкалиемия. Лечение: промывание желудка, прием активированного угля. В случае выраженного снижения АД необходимо придать пациенту горизонтальное положение с приподнятыми ногами, при необходимости в/в введения жидкости или вазопрессоров. При брадикардии вводят в/в 0.5-2 мг атропина, при отсутствии положительного эффекта возможна постановка трансвенозного илди внутрисердечного искусственного водителя ритма. При AV-блокаде (II-III степени) рекомендуется в/в введение бета-адреномиметиков, при их неэффективности следует рассмотреть вопрос о постановке искусственного водителя ритма. При сердечной недостаточности лечение начинают с введения сердечных гликозидов и диуретиков, при отсутствии эффекта целесообразно введение допамина, добутамина или вазодилататоров. При бронхоспазме вводят в/в
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоские, с фаской и риской с одной стороны.
Состав
1 таб.
небиволол 5 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 60.44 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 43.868 мг, бетадекс (бетациклодекстрин) - 30 мг, кроскармеллоза натрия - 24 мг, докузат натрия - 2 мг, повидон - 5 мг, кремния диоксид коллоидный безводный - 2 мг, тальк - 2 мг, магния стеарат - 2 мг.
Фармакологическое действие
Небилонг Н является комбинированным средством, в состав которого входят небиволол и гидрохлортиазид.
Небиволол
Небиволол является липофильным, кардиоселективным, бета1-адреноблокатором с вазодилатирующими свойствами. Оказывает антигипертензивное, антиангинальное и антиаритмическое действие. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе. Конкурентно и избирательно блокирует синаптические и постсинаптические бета1-адреноблокаторы, делая их недоступными для катехоламинов, модулирует высвобождение эндотелиального вазодилатирующего фактора оксида азота (NO).
Небиволол представляет собой рацемат, состоящий из двух энантиомеров: SRRR-небиволола (D-небиволола) и RSSS-небиволола (L-небиволола), сочетающий два фармакологических действия:
— D-небиволол является конкурентным и высокоселективным блокатором бета1-адренорецепторов (сродство к бета1-адренорецепторам в 293 раза выше, чем к бета2-адренорецепторам).
— L-небиволол оказывает мягкое сосудорасширяющее действие за счет модуляции высвобождения релаксирующего фактора из эндотелия сосудов.
Антигипертензивный эффект развивается на 2-5 день лечения, стабильное действие отмечается через 1 месяц. Данный эффект сохраняется при длительном лечении.
Антигипертензивное действие обусловлено также уменьшением активности РААС (прямо коррелирует с изменением активности ренина в плазме крови).
Применение небиволола улучшает показатели системной и внутрисердечной гемодинамики. Небиволол урежает ЧСС и АД в покое и при физической нагрузке, уменьшает конечное диастолическое давление левого желудочка, снижает ОПСС, улучшает диастолическую функцию сердца (снижает давление наполнения), увеличивает фракцию выброса. Снижая потребность миокарда в кислороде (урежение ЧСС, снижение пред- и постнагрузки), уменьшает количество и тяжесть приступов стенокардии и улучшает переносимость физической нагрузки.
Антиаритмическое действие обусловлено подавлением автоматизма сердца (в т.ч. в патологическом очаге) и замедлением AV-проводимости.
Гидрохлортиазид
Гидрохлортиазид - тиазидный диуретик. Снижает реабсорбцию ионов натрия в кортикальном сегменте петли Генле, не влияя на ее участок, проходящий в мозговом слое почки. Блокирует карбоангидразу в проксимальном отделе извитых почечных канальцев, усиливает выведение почками ионов калия, гидрокарбонатов и фосфатов. Практически не влияет на кислотно-основное состояние. Усиливает выведение почками ионов магния, задерживает в организме ионы кальция и торможит выведение уратов.
Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч, продолжается до 10-12 ч. Диуретическое действие снижается при уменьшении скорости клубочковой фильтрации и прекращается при величине менее 30 мл/мин. (снижает объем мочи и увеличичвает ее концентрацию).
Фармакокинетика
Небиволол
После приема внутрь небиволол быстро абсорбируется из ЖКТ. Прием пищи не оказывает влияние на всасывание, поэтому небиволол можно принимать независимо от приема пищи. Биодоступность составляет в среднем 12% у пациентов с "быстрым" метаболизмом и является почти полной у пациентов с "медленным" метаболизмом. Эффективность небиволола не зависит от скорости метаболизма.
Клиренс в плазме крови у большинства пациентов (с "быстрым" метаболизмом) достигается в течение 24 ч, а для гидроксиметаболитов - через несколько суток. Концентрации в плазме крови 1-30 мкг/л пропорциональны дозе.
Связь с белками плазмы крови (преимущественно с альбумином) для D-небиволола составляет 98.1%, а для L-небиволола 97.9%.
Небиволол активно метаболизируется , частично с образованием активных гидроксиметаболитов. Метаболизируется путем ациклического и ароматического гидроксилирования генетически определена окислительным полиморфизмом и зависит от изофермента CYP2D6.
После введения 38% (количество неизменного активного вещества составляет менее 0.5%) дозы выводится почками и 48% - через кишечник.
У пациентов с "быстрым" метаболизмом значения периода полувыведения (Т1/2) энантиомеров небиволола из плазмы крови составляет в среднем 10 ч. У пациентов с "медленным" метаболизмом эти значения в 3-5 раз увеличивается.
У пациентов с "быстрым" метаболизмом значения Т1/2 гидроксиметаболитов обоих энантиомеров из плазмы крови составляет в среднем 24 ч, у пациентов с "медленным" метаболизмом эти значения приблизительно в 2 раза увеличиваются.
На фармакокинетику небиволола не влияет возраст и пол пациентов.
Гидрохлортиазид
При приеме внутрь всасывается быстро, но неполно. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови составляет около 4 ч. Биодоступность гидрохлортиазида 60-80%. Связь с белками плазмы крови составляет 40%.
Проникает через плацентарный барьер, и выделяется в грудное молоко. Не метаболизируется. Выводится почками в основном в неизменном виде посредством клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции. Период полувыведения составляет около 8 ч.
Побочные действия
Небиволол
Частота побочных эффектов представлена в следующей градации: очень часто (более 10%), часто (более 1% и менее 10%), нечасто (более 0.1% и менее 1 %), редко (более 0.01% и менее 0.1%), очень редко (менее 0.01%), включая отдельные сообщения.
Со стороны нервной системы: часто: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, слабость, парастезии; нечасто: депрессия, яркие сновидения, спутанность сознания, бессонница; очень редко: синкопе, галлюцинации, амнезия.
Со стороны ЖКТ: часто: тошнота, запор, диарея; нечасто: метеоризм, диспепсия, рвота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто: брадикардия, сердечная недостаточность, AV-блокада, ортостатическая гипотензия, нарушения периферического кровообращения (ощущение "холода" в конечностях, цианоз), одышка, нарушения ритма сердца, синдром Рейно, периферические отеки, ккардиалгия, усугубление течения хронической сердечной недостаточности, выраженное снижение АД.
Со стороны кожных покровов: нечасто: кожная сыпь эритематозного характера, кожный зуд, гиперемия кожных покровов; очень редко: усугубление течения псориаза, алопеция; в отдельных случаях: ангионевротический отек.
Со стороны дыхательной системы: нечасто: бронхоспазм (в т.ч. при отсутствии обструктивных заболеваний легких в анамнезе), бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой или обструкцией дыхательных путей в анамнезе.
Прочие: фотодерматоз, гипергидроз, нарушения зрения (сухость глаз), сексуальная дисфункция.
Гидрохлортиазид
Нарушение водно-электролитного баланса:
— гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия и гипохлоремический алкалоз: сухость слизистой оболочки полости рта, чувство жажды, нерегулярный ритм сердца, лабильность настроения или психики, судороги и боли в мышцах, тошнота, рвота, необычная усталость или слабость. Гипохлоремический алкалоз может вызвать печеночную энцефалопатию или печеночную кому;
— гипонатриемия: спутанность сознания, судороги, замедление процесса мышления, повышенная утомляемость, повышенная возбудимость, конвульсии, летаргия.
Метаболические явления: гипергликемия, глюкозурия, гиперурикемии с обострением подагры.
Лечение тиазидами может снижать толерантность к глюкозе и латентно протекающий сахарный диабет может манифестироваться. При применении высоких доз могут повышаться концентрации липидов в сыворотке крови.
Со стороны пищеварительного тракта: холецистит или панкреатит, холестатическая желтуха, диарея, сиаладенит, запор, анорексия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмии, ортостатическая гипотензия, васкулит.
Со стороны нервной системы: головокружение, временно расплывчатое зрение, головная боль, парестезии.
Со стороны органов кроветворения: очень редко: лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, апластическая анемия.
Аллергические реакции: крапивница, пурпура, некротический васкулит, синдром Стивенса-Джонсона, респираторный дистресс-синдром (включая пневмонит и некардиогенный отек легкого), фоточувствительность, анафилактические реакции вплоть до шока.
Прочие: снижение потенции, нарушение почечной функции, интерстициальный нефрит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Отмену бета-адреноблокаторов следует проводить постепенно, в течение 10 дней (до 2-х недель у пациентов с ИБС).
Контроль АД и ЧСС в начале приема препарата должен быть ежедневным.
У пожилых пациентов необходим контроль функции почек (1 раз в 4-5 мес).
При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд./мин, при нагрузке 110 уд./мин.
Пациенты, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне применения бета-адреноблокаторов возможно снижение продукции слезной жидкости.
Небиволол не влияет на концентрацию глюкозы в плазме крови у пациентов с сахарным диабетом. Тем не менее, следует соблюдать осторожность при лечении этих пациентов, поскольку небиволол может маскировать определенные симптомы гипогликемии (например, тахикардию), вызванные применением гипогликемических средств.
Контроль концентрации глюкозы в плазме крови следует проводить 1 раз в 4-5 мес (у больных с сахарным диабетом).
Бета-адреноблокаторы следует применять с осторожностью у пациентов с ХОБЛ, поскольку может усилиться бронхоспазм.
При гиперфункции щитовидной железы препарат нивелирует тахикардию.
Эффективность бета-адреноблокаторов у курильщиков ниже, чем у некурящих пациентов.
На фоне терапии бета-адреноблокаторами возможно обострение течения псориаза. Пациентам с этим заболеванием Небилонг Н следует назначать с осторожностью.
В период терапии препаратом Небилонг Н необходимо контролировать показатели кислотно-основного состояния и содержания электролитов (калия, натрия, кальция).
При продолжительном курсовом лечении необходимо тщательно контролировать клинические симптомы нарушений водно-электролитного баланса, в первую очередь, у пациентов группы повышенного риска: больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы и нарушениями функции печени; в случае сильной рвоты или при появлении признаков нарушения водно-электролитного баланса, таких как сухость слизистой оболочки полости, чувство жажды, слабость, летаргия, сонливость, беспокойство, мышечные боли или судороги, мышечная слабость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия, жалобы со стороны ЖКТ.
Гипокалиемии можно избежать применением калийсодержащих препаратов или пищи богатой калием (фрукты, овощи), особенно в случае усиленной потери калия (усиленные диурез, продолжительное лечение или одновременного лечения сердечными гликозидами или кортикостероидными препаратами.
Показано, что тиазиды увеличивают выведение магния почками: это может привести к гипомагниемии.
При сниженной функции почек необходим контроль клиренса креатинина. У таких пациентов препарат может вызывать азотемию, а также могут развиваться кумулятивные эффекты. Если нарушение функции почек очевидно, при наступлении олигурии, следует взвесить возможность отмены препарата. Больным с нарушенной функцией печени или с прогрессирующими заболеваниями печени тиазиды назначают с осторожностью, поскольку небольшое нарушение водно-электролитного баланса, а также содержания аммония в сыворотке крови может вызвать печеночную кому.
У пациентов с нарушениями периферического кровообращения необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата Небилонг Н.
Алкоголь, барбитураты, наркотические средства усиливают ортостатический гипотензивный эффект тиазидных диуретиков.
Тиазиды могут снижать колическтво йода, связывающегося с белками сыворотки крови, без проявления признаков нарушения функции щитовидной железы (за счет гидрохлортиазида).
Пациентам с феохромоцитомой не следует назначать Небилонг Н до тех пор, пока не назначено лечение альфа-адреноблокаторами. При этом необходимо контролировать АД. Рекомендуется прекратить терапию препаратом Небилонг Н при развитии депрессии, вызванной приемом бета-адреноблокатора (за счет содержания в нем небиволола). Особое внимание требуется в случаях проведения хирургического вмешательства под общей анестезией у больных, принимающих бета-адреноблокаторы. Таким пациентам следует отменить Небилонг Н за 48 ч до оперативного вмешательства, предупредить врача-анестезиолога, что пациент принимает препарат Небилонг Н. В качестве средства для общей анестезии следует выбрать препарат с минимальным отрицательным инотропным действием. При указаниях в анамнезе на анафилактические реакции, независимо от причины их возникновения, особенно при проведении десенсибилизирующей терапии, лечение препаратом Небилонг Н (за счет содержания в нем небиволола) может повышать риск возникновения аллергических реакций и способствовать развитию резистентности к лечению эпинефрином (адреналином) в обычных дозах.
У больных с гиперурикемией повышен риск развития приступов обострения подагры. В этом случае дозу препарата Небилонг Н следует подбирать индивидуально под контролем концентрации мочевой кислоты в сыворотке крови. Перед исследованием функции паращитовидных желез лечение препаратом Небилонг Н необходимо прекратить, так как на фоне его приема может возникать транзиторная гиперкальциемия.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период терапии необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия).
Противопоказания
— повышенная чувствительность к небивололу или одному из компонентов препарата, а также к другим бета-адреноблокаторам, повышенная чувствительность к гидрохлортиазиду и другим производным сульфонамида;
— тяжелые нарушения функции печени;
— острая сердечная недостаточность;
— кардиогенный шок;
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации (требующая проведения инотропной терапии);
— синдром слабости синусового узла, включая синоатриальную блокаду;
— AV-блокада II и III степени (без искусственного водителя ритма);
— тяжелые формы бронхиальной астмы и ХОБЛ;
— феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);
— депрессия;
— метаболический ацидоз;
— брадикардия (ЧСС менее 60 уд./мин);
— тяжелая артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.)
— тяжелые нарушения периферического кровообращения ("перемежающаяся" хромота, синдром Рейно);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальсорбция (препарат содержит лактозу);
— одновременный прием с флоктафенином, сульфопридом (см.раздел Лекарственное взаимодействие);
— гиповолемия;
— трудноконтролируемый сахарный диабет;
— острая почечная недостаточность;
— болезнь Аддисона;
— анурия, хроническая почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин);
— рефрактерная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия.
С осторожностью:
Небиволол: почечная недостаточность, нарушения функции печени, сахарный диабет, гипертиреоз, эпизоды бронхоспазма в анамнезе, аллергические заболевания в анамнезе (возможно увеличение чувствительности к аллергенам, утяжеление аллергических реакций и снижение терапевтического ответа на адреналин), псориаз, AV-блокада I степени, стенокардия Принцметала, ХОБЛ, у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет), периферический атеросклероз, феохромоцитома (на фоне терапии альфа-адреноблокаторами).
Гидрохлортиазид: AV-блокада I степени, ИБС, печеночная недостаточность, почечная недостаточность (КК более 30 мл/мин), тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоне лечения альфа-адреноблокаторами), водно-электролитные нарушения (гипонатриемия, гипокалиемия, гиперкальциемия), депрессия (в т.ч. в анамнезе), миастения, подагра, псориаз, пожилой возраст, одновременный прием сердечных гликозидов.
Применение при беременности и кормлении грудью
Небиволол
При беременности препарат назначают только по строгим показаниям, когда польза для матери превышает риск для плода (в связи с возможным развитием у новорожденного брадикардии, артериальной гипотензии, гипогликемии и паралича дыхания). Лечение необходимо прерывать за 48-72 ч до родов. В тех случаях, когда это невозможно, необходимо обеспечить строгое наблюдение за новорожденным в течение 48-72 ч после родоразрешения.
Нет данных о выделении небиволола в грудное молоко. Поэтому прием препарата не рекомендуется женщинам в период кормления грудью. Если применение препарата небиволол в период лактации необходимо, то грудное вскармливание следует прекратить.
Гидрохлортиазид
Гидрохлортиазид проникает через плацентарный барьер. Противопоказано применение препарата в первом триместре беременности. Во втором и третьем триместрах беременности препарат может назначаться только в случае острой необходимости, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода и/или ребенка. Существует опасность желтухи плода или новорожденных, тромбоцитопении и других последствий.
Гидрохлортиазид проникает в грудное молоко, поэтому, если применение препарата является абсолютно необходимым, то кормление грудью следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Небиволол
Флоктафенин: в случае шока или артериальной гипотензии, вызванных приемом флоктафенина, бета-адреноблокаторы ослабляют компенсаторные механизмы сердечно-сосудистой системы.
Сультоприд: повышение риска возникновения желудочковой аритмии, особенно по типу "пирует".
При одновременном применении бета-адреноблокаторов с блокаторами "медленных" кальциевых каналов (БМКК) (верапамил и дилтиазем) усиливается отрицательное действие на сократимость миокарда и AV-проводимость. Противопоказано в/в введение верапамила на фоне приема небиволола. При однократном применении с гипотензивными средствами, нитроглицерином или БМКК может развиться выраженная артериальная гипотензия (особая осторожность необходима при сочетании с празозином).
При одновременном применении с антиаритмическими средствами повышается риск кардиодепрессивного действия и брадикардии при сочетании с любым антиаритмическим средством. С амиодароном также повышается риск AV-блокады. Риск желудочковой аритмии, вызываемой соталолом, повышается амиодароном, дронедароном, прокаинамидом и хинидином (избегать совместного применения).
При одновременном применении небиволола с сердечными гликозидами не выявлено усиления влияния на замедление AV-проводимости.
Одновременное применение небиволола и препаратов для общей анестезии может вызывать подавление рефлекторной тахикардии и увеличить риск развития артериальной гипотензии.
Клинически значимого взаимодействия небиволола и НПВС не установлено. Ацетилсалициловая кислота в качестве антиагрегантного средства может применяться одновременнос с небивололом.
ГКС и эстрогены, гестагены ослабляют антигипертензивный эффект бета-адреноблокаторов.
Одновременное применение трицикличенских антидепрессантов, барбитуратов, и производных фенотиазина, этанола, анксиолитиков, снотворных средств может усиливать антигипертензивное действие небиволола.
Аллергены, используемые для иммунотерапии или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии у пациентов, получающих небиволол.
Йодсодержащие рентгеноконтрастные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Фармакокинетическое взаимодействие
При одновременном применении с препаратами, ингибирующими обратный захват серотонина, или другими средствами, биотрансформирующимися с участием изоферментов CYP2D6, метаболизм небиволола замедляется, что может привести к риску развития брадикардии.
При одновременном применении небиволол не оказывал влияния на фармакокинетические параметры дигоксина.
При одновременном применении с циметидином концентрация небиволола в плазме крови увеличивается (данные о влиянии на фармакологические эффекты препарата отсутствуют). Одновременное применение ранитидина не оказывало влияния на фармакологические параметры небиволола.
При одновременном применении небиволола с никардинином концентрации активных веществ в плазме крови несколько увеличивались, однако это не имеет клинического значения.
Одновременный прием этанола, фуросемида или гидрохлортиазида не влиял на фармакокинетику небиволола.
Не установлено клинически значимого взаимодействия небиволола и варфарина.
При одновременном применении симпатомиметические средства подавляют активность небивалола.
При совместном применении небиволола с инсулином и гипогликемическими средствами для приема внутрь, могут маскироваться симптомы гипогликемии (тахикардия, тремор).
Гидрохлортиазид
Следует избегать одновременного применения с:
— солями лития (почечный клиренс лития снижается, увеличивается его токсичность).
С осторожностью применять со следующими препаратами:
— гипотензивными препаратами (потенциируется их действие, может появиться необходимость в коррекции дозы);
— сердечными гликозидами (гипокалиемия и гипомагниемия, сопряженные с действием тиазидных диуретиков, могут усиливать токсичность сердечных гликозидов);
— амиодароном (его применение одновременно с тиазидными диуретиками может вести к повышению риска аритмий, связанных с гипокалиемией);
— гипогликемическими средствами для приема внутрь (снижается их эффективность, может развиться гипергликемия);
— кортикостероидными средствами, кальцитонином (увеличивают степень выведения калия);
— НПВС (могут ослаблять диуретическое действие и антигипертензивное действие тиазидов);
— недеполяризирующими миорелаксантами (их эффект может усиливаться);
— амантадином (клиренс амантадина может снижаться гидрохлортиазидом, что приводит к увеличению концентрации амантадина в плазме крови и возможной токсичности);
— колестирамином, который уменьшает абсорбцию гидрохлортиазида;
— этанолом, барбитуратами и наркотическими средствами, которые усиливают риск ортостатической гипотензии.
(6472)
Дозування
Всередину, бажано приймати в один і той же час, 1 раз на добу незалежно від часу прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. На початку терапії слід приймати по 1 таблетки на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту через 2 тижні дозу можна збільшити до 2-х таблеток. Максимальна добова доза 2 таблетки на добу. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату не рекомендується (див. розділ " Протипоказання).Передозування
Небиволол Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, тяжкі порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, асистолія, зупинка дихання, бронхоспазм, втрата свідомості, судоми, кома, нудота, блювання, ціаноз, гіпоглікемія, гіперкаліємія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. У разі вираженого зниження АТ необхідно надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами, при необхідності в/в введення рідини або вазопресорів. При брадикардії вводять в/в 0.5-2 мг атропіну, при відсутності позитивного ефект�� можлива постановка трансвенозного илди внутрішньосерцевого штучного водія ритму. При AV-блокаді (II-III ступеня) рекомендується в/в введення бета-адреноміметиків, при їх неефективності слід розглянути питання про постановку штучного водія ритму. При серцевій недостатності лікування починають із введення серцевих глікозидів та діуретиків, при відсутності ефекту доцільно введення допаміну, добутаміну або вазодилататорів. При бронхоспазмі вводять в/в
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою та рискою з одного боку.Склад
1 таб.
небіволол 5 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 60.44 мг, целюлоза мікрокристалічна - 43.868 мг, бетадекс (бетациклодекстрин) - 30 мг, кроскармелоза натрію - 24 мг, докузат натрію - 2 мг, повідон - 5 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 2 мг, тальк - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг.Фармакологічна дія
Небилонг Н є комбінованим засобом, до складу якого входять небіволол та гідрохлортіазид.
Небиволол
Небіволол є ліпофільним, кардиоселективным, бета1-адреноблокатором з вазодилатирующими властивостями. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі. Конкурентно й вибірково блокує синаптичні і постсинаптичні бета1-адреноблокатори, роблячи їх недоступними для катехоламінів, модулює вивільнення ендотеліального вазодилатирующего фактора оксиду азоту (NO).
Небіволол являє собою рацемат, состоящ��ї з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небівололу) та RSSS-небівололу (L-небівололу), що поєднує два фармакологічних дії:
— D-небіволол є конкурентним і високоселективним блокатор бета1-адренорецепторів (спорідненість до бета1-адренорецепторами в 293 рази вище, ніж до бета2-адренорецепторами).
— L-небіволол має м'яку судинорозширювальну дію за рахунок модуляції вивільнення релаксуючого фактора з ендотелію судин.
Антигіпертензивний ефект розвивається на 2-5 день лікування, стабільна дія отмечае��ся через 1 місяць. Даний ефект зберігається при тривалому лікуванні.
Антигіпертензивна дія обумовлена також зменшенням активності РААС (прямо корелює зі зміною активності реніну в плазмі крові).
Застосування небівололу покращує показники системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки. Небіволол урежает ЧСС і артеріального тиску в спокої і при фізичному навантаженні, зменшує кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка, знижує ОПСС, покращує діастолічну функцію серця (знижує тиск наповнення), збільшує фракцію виброса. Знижуючи потребу міокарда в кисні (уражень ЧСС, зниження перед - і постнавантаження), зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії, покращує переносимість фізичного навантаження.
Антиаритмічна дія обумовлена пригніченням автоматизму серця (у т. ч. в патологічному вогнищі) та уповільненням AV-провідності.
Гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик. Знижує реабсорбцію іонів натрію у кортикальному сегменті петлі Генле, не впливаючи на її ділянка, що проходить у мозковому шарі нирки. Блокує карбоангидразу в проксимальному відділі звивистих ниркових канальців, підсилює виведення нирками іонів калію, гідрокарбонатів і фосфатів. Практично не впливає на кислотно-основний стан. Підсилює виведення нирками іонів магнію, затримує в організмі іони кальцію і торможит виведення уратів.
Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває до 10-12 год. Діуретична дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації і припиняється при величині менше 30 мл/хв. (знижує об'єм може�� і увеличичвает її концентрацію).Фармакокінетика
Небіволол
Після прийому всередину небіволол швидко абсорбується з ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування, тому небіволол можна приймати незалежно від прийому їжі. Біодоступність складає в середньому 12% у пацієнтів з "швидким метаболізмом та є майже повною в осіб з "повільним" метаболізмом. Ефективність небівололу не залежить від швидкості метаболізму.
Кліренс у плазмі крові у більшості пацієнтів (з "швидким метаболізмом) досягється протягом 24 год, а для гідроксиметаболітів - через кілька діб. Концентрації в плазмі крові 1-30 мкг/л пропорційні дозі.
Зв'язок з білками плазми крові (переважно з альбуміном) для D-небівололу становить 98.1%, а для L-небівололу 97.9%.
Небіволол активно метаболізується , частково з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізується шляхом ациклічного і ароматичного гідроксилювання генетично визначена окисним поліморфізмом і залежить від ізоферменту CYP2D6.
Після введення 38% (кількостей�� незмінного активної речовини становить менше 0.5%) дози виводиться нирками і 48% - через кишечник.
У пацієнтів з "швидким метаболізмом значення періоду напіввиведення (Т1/2) енантіомерів небівололу з плазми крові становить у середньому 10 ч. У пацієнтів з "повільним" метаболізмом ці значення у 3-5 разів збільшується.
У пацієнтів з "швидким метаболізмом значення Т1/2 гідроксиметаболітів обох енантіомерів з плазми крові становить в середньому 24 год, у пацієнтів з "повільним" метаболізмом ці значення приблизитель��про в 2 рази збільшуються.
На фармакокінетику небівололу не впливає вік і стать пацієнтів.
Гідрохлортіазид
При прийомі всередину всмоктується швидко, але неповно. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові становить близько 4 ч. Біодоступність гідрохлортіазиду 60-80%. Зв'язок з білками плазми крові становить 40%.
Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Не метаболізується. Виводиться нирками переважно в незмінному вигляді шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції. Період напіввиведення становить близько 8 год.Побічні дії
Небіволол
Частота побічних ефектів представлена в наступної градації: дуже часто (більше 10%), часто (більше 1% і менше 10%), нечасто (більше 0.1% і менше 1 %), рідко (більше 0.01% і менше 0.1%), дуже рідко (менше 0.01%), включаючи окремі повідомлення.
З боку нервової системи: часто: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, слабкість, парастезії; нечасто: депресія, яскраві сновидіння, сплутаність свідомості, безсоння; дуже рідко: синкопе, галюцинації, амнези��.
З боку ШКТ: часто: нудота, запор, діарея; нечасто: метеоризм, диспепсія, блювання.
З боку серцево-судинної системи: нечасто: брадикардія, серцева недостатність, AV-блокада, ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (відчуття холоду в кінцівках, ціаноз), задишка, порушення ритму серця, синдром Рейно, периферичні набряки, ккардиалгия, погіршення перебігу хронічної серцевої недостатності, виражене зниження артеріального тиску.
З боку шкірних покривів: нечасто: шкірний висип эрит��матозного характеру, шкірний свербіж, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко: погіршення перебігу псоріазу, алопеція; в окремих випадках: ангіоневротичний набряк.
З боку дихальної системи: нечасто: бронхоспазм (у т. ч. при відсутності обструктивних захворювань легень в анамнезі), бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі.
Інші: фотодерматоз, гіпергідроз, порушення зору (сухість очей), сексуальна дисфункція.
Гідрохлортіазид
Порушення водно-електролітного балансу:
— гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість слизової оболонки порожнини рота, відчуття спраги, нерегулярний ритм серця, лабільність настрою або психіки, судоми і біль у м'язах, нудота, блювання, незвичайна втома або слабкість. Гіпохлоремічний алкалоз може спричинити печінкову енцефалопатію або печінкову кому;
— гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, уповільнення процесу мислення, підвищена стомлюваність, підвищена збудливість, конвульсії, летаргія.
М��таболические явища: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемії загострення подагри.
Лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози і латентно протікає цукровий діабет може манифестироваться. При застосуванні високих доз можуть підвищуватися концентрації ліпідів у сироватці крові.
З боку травного тракту: холецистит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сиаладенит, запор, анорексія.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт.
Зі стороны нервової системи: запаморочення, тимчасово розпливчастий зір, головний біль, парестезії.
З боку органів кровотворення: дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.
Алергічні реакції: кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легенів), фоточутливість, анафілактичні реакції аж до шоку.
Інші: зниження потенції, порушення нирково�� функції, інтерстиціальний нефрит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Скасування бета-адреноблокаторів слід проводити поступово, протягом 10 днів (до 2-х тижнів у пацієнтів з ІХС).
Контроль АТ і ЧСС на початку прийому препарату повинен бути щоденним.
У літніх пацієнтів необхідний контроль функції нирок (1 раз на 4-5 місяців).
При стенокардії напруги підібрана доза препарату повинна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд./хв, при навантаженні 110 уд./хв.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, д��лжны враховувати, що на тлі застосування бета-адреноблокаторів можливе зниження продукції слізної рідини.
Небіволол не впливає на концентрацію глюкози в плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом. Тим не менш, слід дотримуватися обережності при лікуванні цих пацієнтів, оскільки небіволол може маскувати певні симптоми гіпоглікемії (наприклад, тахікардію), викликані застосуванням гіпоглікемічних засобів.
Контроль концентрації глюкози в плазмі крові слід проводити 1 раз у 4-5 міс (у хворих з цукровим диабето��).
Бета-адреноблокатори слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХОЗЛ, оскільки може посилитися бронхоспазм.
При гіперфункції щитовидної залози препарат нівелює тахікардію.
Ефективність бета-адреноблокаторів у курців нижчий, ніж у некурящих пацієнтів.
На тлі терапії бета-адреноблокаторами можливе загострення перебігу псоріазу. Пацієнтам з цим захворюванням Небилонг Н слід призначати з обережністю.
У період терапії препаратом Небилонг Н необхідно контролювати показники кіслотно-основного стану та вмісту електролітів (калію, натрію, кальцію).
При тривалому курсовому лікуванні необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу, в першу чергу, у пацієнтів групи підвищеного ризику: хворих із захворюваннями серцево-судинної системи і порушеннями функції печінки; у випадку сильної блювоти або при появі ознак порушення водно-електролітного балансу, таких як сухість слизової оболонки порожнини, спрага, слабкість, летаргія, сонливость, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, скарги з боку ШКТ.
Гіпокаліємії можна уникнути застосуванням калійвмісних засобів або їжі, багатої калієм (фрукти, овочі), особливо у разі посиленої втрати калію (посилені діурез, тривале лікування або одночасного лікування серцевими глікозидами або кортикостероїдними препаратами.
Показано, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками: це може призвести до гіпомагніємії.
При зниженням��ної функції нирок необхідний контроль кліренсу креатиніну. У таких пацієнтів препарат може викликати азотемію, а також можуть розвиватися кумулятивні ефекти. Якщо порушення функції нирок очевидно, при настанні олігурії, слід зважити можливість відміни препарату. Хворим з порушеною функцією печінки або з прогресуючими захворюваннями печінки тіазиди призначають з обережністю, оскільки невелике порушення водно-електролітного балансу, а також вмісту амонію в сироватці крові може викликати печінкову кому.
У пацієнтів й індустріаль��тов з порушеннями периферичного кровообігу необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату Небилонг Н.
Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби посилюють ортостатичний гіпотензивний ефект тіазидних діуретиків.
Тіазиди можуть зменшувати кількість йоду, що зв'язується з білками сироватки крові, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози (за рахунок гідрохлортіазиду).
Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Небилонг Н до тих пір, поки не призначено лікування альфа-адреноблокаторами. При цьому необхідно контролювати АТ. Рекомендується припинити терапію препаратом Небилонг Н при розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокатора (за рахунок вмісту в ньому небівололу). Особлива увага потрібна у випадках проведення хірургічного втручання під загальною анестезією у хворих, що приймають бета-адреноблокатори. Таким пацієнтам слід скасувати Небилонг Н за 48 год до оперативного втручання, попередити лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає препарат Небилонг Н. В якості засобу для об��загальної анестезії слід вибрати препарат з мінімальною негативною інотропною дією. При вказівках в анамнезі на анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування препаратом Небилонг Н (за рахунок вмісту в ньому небівололу) може підвищувати ризик виникнення алергічних реакцій та сприяти розвитку резистентності до лікування епінефрином (адреналіном) у звичайних дозах.
У хворих з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів загострення поду��ри. У цьому випадку дозу препарату Небилонг Н слід підбирати індивідуально під контролем концентрації сечової кислоти в сироватці крові. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування препаратом Небилонг Н необхідно припинити, так як на тлі його прийому може виникнути транзиторна гіперкальціємія.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період терапії необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльність��ності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).Протипоказання
— підвищена чутливість до небивололу або одного з компонентів препарату, а також до інших бета-адреноблокаторами, підвищена чутливість до гидрохлортиазиду та інших похідних сульфонаміду;
— тяжкі порушення функції печінки;
— гостра серцева недостатність;
— кардіогенний шок;
— хроні��еская серцева недостатність у стадії декомпенсації (що вимагає проведення інотропної терапії);
— синдром слабкості синусового вузла, включаючи синоатріальну блокаду;
— AV-блокада II і III ступеня (без штучного водія ритму);
— тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ;
— феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
— депресія;
— метаболічний ацидоз;
— брадикардія (ЧСС менше 60 уд./хв);
— тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.)
— тяжкі порушення периферичного кровообігу ("переміжна" кульгавість, синдром Рейно);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальсорбция (препарат містить лактозу);
— одночасний прийом з флоктафеніном, сульфопридом (див. розділ Лікарська взаємодія);
— гіповолемія;
— трудноконтролируемый цукровий діабет;
— гостра ниркова недостатність;
— А хворобаддисона;
— анурія, хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);
— рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія.
З обережністю:
Небіволол: ниркова недостатність, порушення функції печінки, цукровий діабет, гіпертиреоз, епізоди в анамнезі бронхоспазму, алергічні захворювання в анамнезі (можливе збільшення чутливості до алергенів, погіршення алергічних реакцій і зниження терапевтичної відповіді на адреналін), псоріаз, AV-блокада I ступеня, стенокардія Принцметала, ХО��Л, у пацієнтів літнього віку (старше 65 років), периферичний атеросклероз, феохромоцитома (на тлі терапії альфа-адреноблокаторами).
Гідрохлортіазид: AV-блокада I ступеня, ІХС, печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв), тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресія (у т. ч. в анамнезі), міастенія, подагра, псоріаз, літній вік, одночасний прийом серцевих глікозидів.
Применение при вагітності та годуванні груддю
Небіволол
При вагітності препарат призначають тільки за суворими показаннями, коли користь для матері перевищує ризик для плода (у зв'язку з можливим розвитком у новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та паралічу дихання). Лікування необхідно перервати за 48-72 години до пологів. У тих випадках, коли це неможливо, необхідно забезпечити суворе спостереження за новонародженими протягом 48-72 год після розродження.
Немає даних про виділення небівололу в грудне молоко. Томуго прийом препарату не рекомендується жінкам у період годування груддю. Якщо застосування препарату небіволол в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.
Гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр. Протипоказано застосування препарату в першому триместрі вагітності. У другому та третьому триместрах вагітності препарат може призначатися тільки у разі гострої необхідності, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду та/або дитини. Існує пробезпека жовтяниці плода або новонароджених, тромбоцитопенії та інших наслідків.
Гідрохлортіазид проникає в грудне молоко, тому, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то годування груддю слід припинити.Лікарська взаємодія
Небіволол
Флоктафенин: у разі шоку або гіпотензії, викликаних прийомом флоктафенина, бета-адреноблокатори послаблюють компенсаторні механізми серцево-судинної системи.
Сультоприд: підвищення ризику виникнення шлуночкової аритмії, проособливо за типом "бенкетує".
При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів з блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) (верапаміл і дилтіазем) посилюється негативне дію на скоротність міокарда і AV-провідність. Протипоказано в/в введення верапамілу на фоні прийому небівололу. При одноразовому застосуванні з гіпотензивними засобами, нітрогліцерином або БМКК може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія (особлива обережність необхідна при поєднанні з празозином).
При одночасному применении з антиаритмічними засобами-підвищується ризик кардіодепресивної дії і брадикардії при поєднанні з будь-яким антиаритмічним засобом. З аміодароном також підвищується ризик AV-блокади. Ризик шлуночкової аритмії, спричиненої соталолом, підвищується аміодароном, дронедароном, прокаїнамідом і хінідином (уникати спільного застосування).
При одночасному застосуванні небівололу з серцевими глікозидами не виявлено посилення впливу на уповільнення AV-провідності.
Одночасне застосування небівололу та препаратів для пробщей анестезії може викликати пригнічення рефлекторної тахікардії і збільшити ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Клінічно значущої взаємодії небівололу і НПЗЗ не встановлено. Ацетилсаліцилова кислота у якості антиагрегантного засобу може застосовуватися одночасно з небівололом.
ГКС і естрогени, гестагени послаблюють антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів.
Одночасне застосування трицикличенских антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину, етанолу, анксіолітиків, снт��ворных засобів може посилити антигіпертензивну дію небівололу.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримували небіволол.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фармакокінетична взаємодія
При одночасному застосуванні з препаратами, що інгібують зворотне захоплення серотонін��, або іншими засобами, биотрансформирующимися з участю ізоферментів CYP2D6, метаболізм небівололу сповільнюється, що може призвести до ризику розвитку брадикардії.
При одночасному застосуванні небіволол не чинив впливу на фармакокінетичні параметри дигоксину.
При одночасному застосуванні з циметидином концентрація небівололу в плазмі крові збільшується (дані про вплив на фармакологічні ефекти препарату відсутні). Одночасне застосування ранітидину не чинило впливу на фармакологічні параметр�� небівололу.
При одночасному застосуванні небівололу з никардинином концентрації активних речовин у плазмі крові дещо збільшувалися, проте це не має клінічного значення.
Одночасний прийом етанолу, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливав на фармакокінетику небівололу.
Не встановлено клінічно значущої взаємодії небівололу та варфарину.
При одночасному застосуванні симпатоміметичні засоби пригнічують активність небивалола.
При спільному застосуванні небівололу з інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому всередину, можуть маскуватися симптоми гіпоглікемії (тахікардія, тремор).
Гідрохлортіазид
Слід уникати одночасного застосування з:
— солями літію (нирковий кліренс літію знижується, збільшується його токсичність).
З обережністю застосовувати з наступними препаратами:
— гіпотензивними препаратами (потенціюється дія, може з'явитися необхідність у корекції дози);
— серцевими глікозидами (гіпокаліємія і гіпомагніємія, зв'язані з д��йствием тіазидних діуретиків, можуть посилювати токсичність серцевих глікозидів);
— аміодароном (його застосування одночасно з тіазидними діуретиками може призвести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних з гіпокаліємією);
— гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (знижується їх ефективність, може розвинутися гіперглікемія);
— кортикостероїдними засобами, кальцитоніном (збільшують ступінь виведення калію);
— НПЗЗ можуть послаблювати діуретичну дію та антигіпертензивну дію тіазидів);
/> — недеполяризирующими міорелаксантами (їх ефект може підсилюватися);
— амантадином (кліренс амантадину може знижуватися гідрохлортіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі крові і можливої токсичності);
— колестираміном, який зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду;
— етанолом, барбітуратами та наркотичними засобами, які посилюють ризик ортостатичної гіпотензії.
