Дозировка
Внутрь. Оптимальную дозу препарата подбирают индивидуально. Препарат следует принимать через некоторое время после приема пищи, поскольку прием пищи может повлиять на всасывание препарата и его эффективность. Центральный несахарный диабет: рекомендуемая начальная доза для детей старше 4 лет и взрослых составляет 0,1 мг 1-3 раза/сут. В последующем дозу подбирают в зависимости от ответной реакции на лечение. Обычно дневная доза составляет от 0,2 до 1,2 мг. Для большинства пациентов оптимальной поддерживающей дозой является 0,1-0,2 мг 1-3 раза/сут. Первичный ночной энурез: рекомендуемая начальная доза для детей старше 5 лет и взрослых составляет 0,2 мг на ночь. При отсутствии эффекта доза может быть увеличена до 0,4 мг. Рекомендуемый курс непрерывного лечения составляет 3 мес. Решение о продолжении лечения следует принимать на основании клинических данных, которые будут наблюдаться после отмены препарата в течение 1 недели. Необходим контроль за соблюдением ограничения приема жидкости в вечернее время. Ночная полиурия у взрослых: рекомендуемая начальная доза составляет 0,1 мг на ночь. При отсутствии эффекта в течение 7 дней дозу увеличивают до 0,2 мг и в последующем до 0,4 мг при увеличении дозы с частотой не более 1 раза/нед. Следует помнить об опасности задержки жидкости в организме. Если после 4 недель лечения и корректировки дозы адекватного клинического эффекта не наблюдается, продолжать применение препарата не рекомендуется.
Лекарственная форма
Таблетки белого цвета, плоские, с риской с одной стороны.
Состав
1 таб.
десмопрессина ацетат 100 мкг, ?что соответствует содержанию десмопрессина 89 мкг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 10 мг, кросповидон XL - 5 мг, магния стеарат - 2 мг, лудипресс - до 200 мг (лактозы моногидрат - 170.1 мг, кросповидон - 6.4 мг, повидон - 6.4 мг).
Фармакологическое действие
Десмопрессин - структурный аналог естественного гормона аргинин-вазопрессина, с выраженным антидиуретическим действием. Десмопрессин получен в результате изменений в строении молекулы вазопрессина - дезаминирование L-цистеина и замещение 8-L-аргинина на 8-D-аргинин. Десмопрессин увеличивает проницаемость эпителия дистальных отделов извитых канальцев нефрона для воды и повышает ее реабсорбцию. Структурные изменения в сочетании со значительно усиленной антидиуретической способностью приводят к менее выраженному действию десмопрессина на гладкую мускулатуру сосудов и внутренних органов по сравнению с вазопрессином, что обусловливает отсутствие нежелательных спастических побочных эффектов. В отличие от вазопрессина действует более длительно и не вызывает повышения АД. Применение десмопрессина при несахарном диабете центрального генеза приводит к уменьшению объема выделяемой мочи и одновременному повышению осмолярности мочи и снижению осмолярности плазмы крови. Это приводит к снижению частоты мочеиспускания и уменьшению ночной полиурии. Максимальный антидиуретический эффект при приеме внутрь наступает через 4-7 ч. Антидиуретическое действие при приеме внутрь в дозе 0,1-0,2 мг - до 8 ч, в дозе 0,4 мг - до 12 ч.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь Сmах в плазме достигается в течение 0,9 ч. Vd составляет 0,2-0,3 л/кг. Одновременный прием пищи может снижать степень всасывания из ЖКТ на 40 %.
Распределение
Абсорбция при приеме внутрь - 5%. Десмопрессин не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Выведение
Выводится почками. Т1/2 при приеме внутрь - 1,5-2,5 ч.
Побочные действия
Наиболее часто побочные эффекты наблюдаются в случаях, когда лечение проводится без ограничения приема жидкости - возникают задержка жидкости и/или гипонатриемия, которые могут быть бессимптомными или проявляться нижеперечисленными симптомами.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение; в тяжелых случаях – судороги.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, сухость во рту.
Прочие: периферические отеки, увеличение массы тела, транзиторная тахиаритмия, покраснение глаз.
Известно, что при одновременном применении десмопрессина с оксибутинином или имипрамином возможны гипонатриемические судороги.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Наиболее часто гипонатриемия возникает у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет). Необходим контроль при лечении детей, подростков, пациентов с риском повышения внутричерепного давления. Во избежание развития побочных эффектов следует в обязательном порядке ограничить до минимума прием жидкости за 1 ч до применения и в течение 8 ч после приема препарата у пациентов с первичным ночным энурезом.
Препарат Натива не следует применять, когда имеются другие дополнительные причины для задержки жидкости и электролитных расстройств. Высокий риск развития побочных эффектов имеют пациенты пожилого возраста с исходно низкой концентрацией натрия в плазме крови и полиурией от 2,8 до 3 л.
Профилактика развития гипонатриемии состоит в увеличении частоты определения натрия в плазме крови, особенно при одновременном применении с препаратами, вызывающими синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (трициклические антидепрессанты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, наркотические анальгетики, ламотриджин, хлорпромазин и карбамазепин) и НПВП. При возникновении острого недержания мочи, дизурии и/или никтурии, инфекции мочевыводящих путей, подозрении на опухоль мочевого пузыря или предстательной железы, наличии полидипсии и декомпенсированного сахарного диабета диагностику и лечение указанных состояний и заболеваний следует проводить до начала лечения препаратом Натива.
При развитии на фоне лечения системных инфекций, лихорадки, гастроэнтерита применение препарата следует прекратить.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В настоящее время данные о возможном влиянии препарата Натива на способность водить автомобиль и управлять механизмами отсутствует. Тем не менее, применение препарата может привести к развитию таких побочных эффектов как головокружение, головная боль, которые могут отрицательно влиять на способность управлять автомобилем и выполнять потенциально опасные виды деятельности, требующие повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Рекомендуется соблюдать осторожность при вождении автомобиля или работе с механизмами.
Показания
— несахарный диабет центрального генеза;
— первичный ночной энурез у детей старше 5 лет;
— ночная полиурия у взрослых (в качестве симптоматической терапии
Противопоказания
— повышенная чувствительность к десмопрессину или другим компонентам препарата;
— привычная или психогенная полидипсия;
— сердечная недостаточность и другие состояния, требующие назначения мочегонных препаратов;
— гипонатриемия, в том числе в анамнезе (концентрация ионов натрия в плазме крови ниже 135 ммоль/л) ;
— почечная недостаточность средней и тяжелой степени (клиренс креатинина ниже 50 мл/мин);
— детский возраст до 4 лет (для лечения несахарного диабета) и до 5 лет (для лечения первичного ночного энуреза); .
— синдром неадекватной продукции антидиуретического гормона;
— дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция.
С осторожностью: почечная недостаточность, фиброз мочевого пузыря, нарушения водно-электролитного баланса, потенциальный риск повышения внутричерепного давления, беременность. С особой осторожностью применяют препарат у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении десмопрессин усиливает действиегипертензивных средств. При одновременном применении буформин, тетрациклин, препараты лития, норэпинефрин ослабляют антидиуретическое действие десмопрессина. При одновременном применении десмопрессина с НПВП возможно повышение риска возникновения побочных эффектов. При одновременном применении индометацин усиливает, но не увеличивает продолжительность действия десмопрессина. При одновременном применении трициклические антидепрессанты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, наркотические анальгетики, НПВП, ламотриджин, хлорпромазин и карбамазепин,способные вызвать синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона, могут усиливать антидиуретический эффект десмопрессина и приводить к повышению риска задержки жидкости и гипонатриемии. При применении десмопрессина с лоперамидом возможно троекратное повышение концентрации десмопрессина в плазме, что существенно повышает риск задержки жидкости.
(883)
Дозування
Всередину. Оптимальну дозу препарату підбирають індивідуально. Препарат слід приймати через деякий час після прийому їжі, оскільки прийом їжі може вплинути на всмоктування препарату і його ефективність. Центральний нецукровий діабет: рекомендована початкова доза для дітей старше 4 років і дорослих становить 0,1 мг 1-3 рази/добу. У подальшому дозу підбирають залежно від відповідної реакції на лікування. Зазвичай денна доза становить від 0,2 до 1,2 мг. Для більшості пацієнтів оптимальною підтримуючою дозою є 0,1-0,2 ��г 1-3 рази/добу. Первинний нічний енурез: рекомендована початкова доза для дітей старше 5 років і дорослих становить 0,2 мг на ніч. При відсутності ефекту доза може бути збільшена до 0,4 мг. Рекомендований курс безперервного лікування становить 3 міс. Рішення про продовження лікування слід приймати на підставі клінічних даних, які будуть спостерігатися після відміни препарату протягом 1 тижня. Необхідний контроль за дотриманням обмеження прийому рідини у вечірній час. Нічна поліурія у дорослих: рекомендована початкова доза становить 0,1 мг на ніч. При відсутності ефекту протягом 7 днів дозу збільшують до 0,2 мг і в подальшому до 0,4 мг при збільшенні дози з частотою не більше 1 рази/тиж. Слід пам'ятати про небезпеку затримки рідини в організмі. Якщо після 4 тижнів лікування і коректування дози адекватного клінічного ефекту не спостерігається, продовжувати застосування препарату не рекомендується.
Лікарська форма
Таблетки білого кольору, плоскі, з рискою з одного боку.Склад
1 таб.
десмопресину ацетат 100 мкг, ?що відповідає змісту десмопресину 89 мкг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 10 мг, кросповідон XL - 5 мг, магнію стеарат - 2 мг, лудипресс - до 200 мг (лактози моногідрат - 170.1 мг, кросповідон - 6.4 мг повідон - 6.4 мг).Фармакологічна дія
Десмопресин - структурний аналог природного гормону аргінін-вазопресину, з вираженим антидиуретическим дією. Десмопресин отриманий в результаті змін в побудові молекули вазопресину - дезамінування L-цистеїну і заміщення 8-L-аргініну на 8-D-аргінін. Десмопресин збільшує проникність епітелію дистальн��х відділів звивистих канальців нефрона для води і підвищує її реабсорбцію. Структурні зміни в поєднанні зі значно посиленою антидиуретической здатністю призводять до менш вираженого дії десмопресину на гладку мускулатуру судин і внутрішніх органів у порівнянні з вазопрессином, що обумовлює відсутність небажаних спастичних побічних ефектів. На відміну від вазопресину діє більш тривалий час і не викликає підвищення артеріального тиску. Застосування десмопресину при нецукровому діабеті центрального генезу призводить до розумнийьшению об'єму сечі, що виділяється, і одночасного підвищення осмолярності сечі та зниження осмолярності плазми крові. Це призводить до зниження частоти сечовипускання та зменшення нічний поліурії. Максимальний антидіуретичний ефект при прийомі внутрішньо настає через 4-7 ч. Антидіуретична дія при прийомі всередину в дозі 0,1-0,2 мг - до 8 год, у дозі 0,4 мг - до 12 год.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі всередину Смах у плазмі досягається протягом 0,9 ч. Vd складає 0,2-0,3 л/кг. Одночасний прийом їжі може зменшувати ступінь всмоктування з ШКТ на 40 %.
Розподіл
Абсорбція при прийомі всередину - 5%. Десмопресин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Виведення
Виводиться нирками. Т1/2 при прийомі всередину - 1,5-2,5 ч.Побічні дії
Найбільш часто побічні ефекти спостерігаються у випадках, коли лікування проводиться без обмеження прийому рідини - виникають затримка рідини та/або гіпонатріємія, які можуть бути безсимптомними або проявлятися нижчепереліченими симптомами.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення; у важких випадках – судоми.
З боку травної системи: нудота, блювання, сухість у роті.
Інші: периферичні набряки, збільшення маси тіла, транзиторна тахіаритмія, почервоніння очей.
Відомо, що при одночасному застосуванні десмопресину з оксибутиніном або имипрамином можливі гипонатриемические судоми.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Найбільш часто гіпонатріємія виникає у пацієнтів літнього віку (старше 65 років). Необхідний контроль при лікуванні дітей, ��одростков, пацієнтів з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску. Щоб уникнути розвитку побічних ефектів слід в обов'язковому порядку обмежити до мінімуму прийом рідини за 1 год до застосування і протягом 8 год після прийому препарату у пацієнтів з первинним нічним енурезом.
Препарат Альтернатива не слід застосовувати, коли є інші додаткові причини для затримки рідини і електролітних розладів. Високий ризик розвитку побічних ефектів мають пацієнти літнього віку з початково низькою концентрацією натрію в плазмі крові і поліурією від 2,8 до 3 л
Профілактика розвитку гіпонатріємії полягає у збільшенні частоти визначення натрію в плазмі крові, особливо при одночасному застосуванні з препаратами, що викликають синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наркотичні анальгетики, ламотриджин, хлорпромазин і карбамазепін) та НПЗП. При виникненні гострого нетримання сечі, дизурії та/або ніктурії, інфекції сечовивідних шляхів, підозрі на опух��ь сечового міхура та передміхурової залози, наявності полідипсії і декомпенсованого цукрового діабету діагностику та лікування зазначених станів і захворювань слід проводити до початку лікування препаратом Альтернатива.
При розвитку на тлі лікування системних інфекцій, гарячки, гастроентериту застосування препарату слід припинити.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
В даний час дані про можливий вплив препарату Альтернатива на здатність керувати автомобілем та управляти механізмами відсутня. Тим не менш, застосування препарату може призвести до розвитку таких побічних ефектів як запаморочення, головний біль, які можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем і виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автомобілем або роботі з механізмами.Свідчення
— нецукровий діабет центрального генезу;
— первинний нічний енурез у дітей старше 5 років;
— нічна поліурія у дорослих (в якості симптоматичної терапіїПротипоказання
— підвищена чутливість до десмопрессину або інших компонентів препарату;
— звична або психогенна полідипсія;
— серцева недостатність та інші стани, які потребують призначення сечогінних препаратів;
— гіпонатріємія, в тому числі в анамнезі (концентрація іонів натрію в плазмі крові нижче 135 ммоль/л) ;
— ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв);
r /> — дитячий вік до 4 років (для лікування нецукрового діабету) і до 5 років (для лікування первинного нічного енурезу); .
— синдром неадекватної продукції антидіуретичного гормону;
— дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю: ниркова недостатність, фіброз сечового міхура, порушення водно-електролітного балансу, потенційний ризик підвищення внутрішньочерепного тиску, вагітність. З особливою обережністю застосовують препарат у пацієнтів літнього віку (старше 65 ��ет).Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні десмопресин посилює действиегипертензивных коштів. При одночасному застосуванні буформин, тетрацикліни, препарати літію, норепінефріну послаблюють антидіуретична дія десмопресину. При одночасному застосуванні десмопресину з НПЗП можливе підвищення ризику виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні індометацин посилює, але не збільшує тривалість дії десмопресину. При одночасному застосуванні трициклічні антидепре��санти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наркотичні анальгетики, НПЗП, ламотриджин, хлорпромазин і карбамазепін,здатні викликати синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, можуть підсилювати антидіуретичний ефект десмопресину і призводити до підвищення ризику затримки рідини і гіпонатріємії. При застосуванні десмопресину з лоперамидом можливо триразове підвищення концентрації десмопресину в плазмі, що істотно підвищує ризик затримки рідини.