Дозировка
Внутрь, таблетки следует глотать целиком, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды во время или после приема пищи. Наклофен CP, таблетки пролонгированного действия, 100 мг следует использовать для длительной терапии. Начальная и поддерживающая дозы составляют 1 таблетку в сутки. При необходимости увеличение дозы до 150 мг в сутки Наклофен CP следует комбинировать с таблетками или суппозиториями Наклофена по 50 мг.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой
Состав
диклофенак натрия 100 мг
Вспомогательные вещества: сахароза, цетиловый спирт, повидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: гипромеллоза, краситель железа оксид красный (E172), титана диоксид, макрогол 6000, полисорбат 80, тальк.
Фармакологическое действие
Диклофенак является нестероидным противовоспалительным препаратом, обладающий анальгезирующим, противовоспалительным и жаропонижающим действием. Основной механизм его действия и связанные с этим побочные эффекты заключаются в неизбирательном угнетении активности фермента циклооксигеназы 1 и 2 (ЦОГ1 и ЦОГ2), что ведет к нарушению метаболизма арахидоновой кислоты, снижению синтеза простагландинов, простациклина и тромбоксана. Снижается синтез простагландинов в почках, слизистой оболочки желудка и синовиальной жидкости. Наиболее эффективен при болях воспалительного характера. При ревматических заболеваниях противовоспалительное и анальтезирующее действие диклофенака способствует значительному уменьшению выраженности боли, утренней скованности, припухлости суставов, что улучшает функциональное состояние сустава. При травмах, в послеоперационном периоде диклофенак уменьшает болевые ощущения и воспалительный отек. Как все нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), диклофенак обладает антиагрегантной активностью. В терапевтических дозах диклофенак практически не оказывает влияния на время кровотечения. При длительном лечении анальгезирующий эффект диклофенака не снижается.
Фармакокинетика
В результате замедленного высвобождения препарата Cmax в плазме ниже той, которая создается при введении лекарственного средства короткого действия; однако она остается высокой в течение длительного времени после приема. Cmax - 0.5 мкг/мл, TCmax - 5 ч после приема 100 мг таблеток пролонгированного действия. Концентрация в плазме находится в линейной зависимости от величины вводимой дозы. Изменения фармакокинетики диклофенака на фоне многократного введения не отмечается. Не кумулирует при соблюдении рекомендуемого интервала между приемами пищи.
Биодоступность - 50%. Связь с белками плазмы - более 99% (большая часть связывается с альбуминами). Проникает в грудное молоко, синовиальную жидкость; Стах в синовиальной жидкости наблюдается на 2-4 ч позже, чем в плазме. T1/2 из синовиальной жидкости - 3-6 ч (концентрации препарата в синовиальной жидкости через 4-6 ч после его введения выше, чем в плазме, и остаются более высокими еще в течение 12 ч).
50% препарата подвергается метаболизму во время "первого прохождения" через печень; AUC в 2 раза меньше после перорального введения препарата, чем после парентерального введения такой же дозы. Метаболизм происходит в результате многократного или однократного гидроксилирования и конъюгирования с глюкуроновой кислотой. В метаболизме препарата также участвует изофермент CYP2C9, Фармакологическая активность метаболитов меньше, чем диклофенака.
Системный клиренс составляет 260 мл/мин. T1/2 из плазмы -1-2 ч. 60% введенной дозы выводится в виде метаболитов через почки; менее 1% выводится в неизмененном виде, остальная часть дозы выводится в виде метаболитов с желчью. У больных с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 10 мл/мин) увеличивается выведение метаболитов с желчью, при этом увеличения их концентрации в крови не наблюдается.
У больных с хроническим гепатитом или компенсированным циррозом печени фармакокинетические параметры не изменяются.
Побочные действия
Часто - 1-10%; иногда - 0.1-1%; редко - 0.01-0.1%; очень редко - менее 0.01%, включая отдельные случаи.
Со стороны пищеварительной системы: часто - эпигастральная боль, абдоминальные спазмы, тошнота, рвота, диарея, диспепсия, метеоризм, анорексия, повышение активности аминотрансфераз; редко - гастрит, проктит, кровотечение из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) (рвота с кровью, мелена, диарея с примесью крови), язвы ЖКТ (с или без кровотечения или перфорации), гепатит, желтуха, нарушение функции печени; очень редко - стоматит, глоссит, сухость слизистых оболочек (в том числе рта), повреждения пищевода, диафрагмоподобные стриктуры кишечника (неспецифический геморрагический колит, обострение язвенного колита или болезни Крона), запор, панкреатит, молниеносный гепатит).
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение; редко - сонливость; очень редко - нарушение чувствительности, в т.ч. парестезии, расстройства памяти, тремор, судороги, тревога, цереброваскулярные нарушения, асептический менингит, дезориентация, депрессия, бессонница, ночные "кошмары", раздражительность, возбуждение, психические нарушения.
Со стороны органов чувств: часто - вертиго; очень редко - нарушение зрения (затуманивание зрения, диплопия), нарушение слуха, шум в ушах, нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - острая почечная недостаточность, гематурия, протеинурия, интерстициалъный нефрит, нефротический синдром, папиллярный некроз, отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Для снижения риска развития нежелательных явлений со стороны желудочно-кишечного тракта следует использовать минимальную эффективную дозу минимально возможным коротким курсом.
С осторожностью следует использовать препарат при язвенном колите и болезни Крона из-за возможного обострения заболевания.
При длительном применении диклофенака возможно, хотя и в редких случаях, развитие серьезных гепатотоксических реакций, в связи с чем, рекомендуется регулярно исследовать функцию печени.
Из-за важной роли простагландинов в поддержании почечного кровотока следует проявлять особую осторожность при назначении препарата пациентам с сердечной или почечной недостаточностью, а также при терапии лиц пожилого возраста, принимающих диуретики и больных, у которых по какой либо причине наблюдается снижение объема циркулирующей крови (например, после крупного хирургического вмешательства). Если в таких случаях назначают диклофенак, рекомендуется в качестве меры предосторожности контролировать функцию почек.
С осторожностью следует назначать диклофенак у больных с тяжелой почечной или печеночной недостаточностью, сердечной недостаточностью, при нарушениях свертывания крови, при порфирии, эпилепсии, а также у больных, получающих антикоагулянты или фибринолитики.
При проведении длительной терапии необходимо контролировать картину периферической крови, проводить анализ кала на скрытую кровь.
В связи с отрицательным действием на фертильность, женщинам, желающим забеременеть, препарат применять не рекомендуется. У пациенток с бесплодием (в том числе проходящих обследование) рекомендуется отменить препарат.
Пациентам, принимающим препарат, необходимо воздерживаться от употребления алкоголя.
При инфекционных заболеваниях противовоспалительный и жаропонижающий эффекты диклофенака натрия могут маскировать симптомы этих болезней.
Количество сахарозы, содержащейся в препарате, не влияет на пациентов со следующими состояниями: ферментная недостаточность лактазы, ралактоземия и синдром нарушенного всасывания глюкозы/галактозы.
Влияние на способность к управлению автомобилем или другими механическими средствами
В период лечения возможно снижение скорости психических и двигательных реакций, поэтому необходимо воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— воспалительные и дегенеративные заболевания опорно-двигательного аппарата: ревматоидный артрит, псориатический, ювенильный хронический артрит, анкилозирующий спондилоартрит (Болезнь Бехтерева), подагрический артрит (при остром приступе предпочтительнее использовать быстродействующие лекарственные формы), артрит при болезни Рейтера, ревматическое поражение мягких тканей, остеоартроз периферических суставов и позвоночника, в том числе с радикулярным синдромом, тендовагинит, периартрит, бурсит, миозит, синовиит).
— болевой синдром слабой или умеренной выраженности: невралгия, миалгия, люмбоишиалгия, посттравматический болевой синдром, сопровождающийся воспалением, послеоперационная боль, головная боль, мигрень (при остром приступе предпочтительнее использовать быстродействующие лекарственные формы), альгодисменорея, аднексит, проктит, зубная боль, почечная и желчная колика;
Противопоказания
— период после проведения аортокоронарного шунтирования;
— эрозивно-язвенные изменения слизистой оболочки желудка или 12-перстной кишки, активное желудочно-кишечное кровотечение;.
— воспалительные заболевания кишечника, в фазе обострения (Неспецифический язвенный колит (НЯК), Болезнь Крона).
— цереброваскулярное кровотечение или иные кровотечения и нарушения гемостаза;
— выраженная печеночная недостаточность или активное заболевание печени;
— выраженная почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), в том числе подтвержденная гиперкалиемия, прогрессирующее заболевание почек;
— декомпенсированная сердечная недостаточность;
— угнетение костномозгового кроветворения;
— III триместр беременности, период грудного вскармливания;
— детский возраст (до 18 лет);
Лекарственное взаимодействие
Повышает концентрацию в плазме дигоксина, метотрексата, препаратов лития и циклоспорина.
Снижает эффект диуретиков, на фоне калийсберегающих диуретиков усиливается риск развития гиперкалиемии; на фоне антикоагулянтов, антиагрегантных и тромболитических лекарственных средств (алтеплаза, стрептокиназа, урокиназа) повышается риск развития кровотечений (чаще ЖКТ).
Уменьшает эффект гипотензивных и снотворных лекарственных средств.
Увеличивает вероятность возникновения побочных эффектов других НПВП и глюкокортикостероидов (кровотечения из ЖКТ), токсичность метотрексата и нефротоксичность циклоспорина.
Ацетилсалициловая кислота снижает концентрацию диклофенака в крови. Одновременное использование с парацетамолом повышает риск развития нефротоксичных эффектов диклофенака.
Гипогликемические средства - может наблюдаться гипо- или гипергликемия. При этой комбинации средств необходим контроль концентрации глюкозы в крови.
Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроевая кислота
(4965)
Дозування
Всередину, таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води під час або після прийому їжі. Наклофен CP, таблетки пролонгованої дії, 100 мг слід використовувати для тривалої терапії. Початкова і підтримуюча дози становлять 1 таблетку на добу. При необхідності збільшення дози до 150 мг на добу Наклофен CP слід комбінувати з таблетками або супозиторіями Наклофена по 50 мг.
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкоюСклад</h3>диклофенак натрію 100 мг
Допоміжні речовини: сахароза, цетиловий спирт, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, барвник заліза оксид червоний (E172), титану діоксид, макрогол 6000, полісорбат 80, тальк.Фармакологічна дія
Диклофенак є нестероїдних протизапальних препаратом, що має аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію. Основний механізм його дії і пов'язані з цим побічні ефекти заключаютс�� в невибіркову пригніченні активності ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), що веде до порушення метаболізму арахідонової кислоти, зниженню синтезу простагландинів, простацикліну і тромбоксану. Знижується синтез простагландинів у нирках, слизової оболонки шлунка та синовіальній рідині. Найбільш ефективний при болях запального характеру. При ревматичних захворюваннях протизапальна та анальтезирующее дія диклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан суглоба. При травмах, у післяопераційному періоді диклофенак зменшує больові відчуття і запальний набряк. Як всі нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), диклофенак має антиагрегантной активністю. У терапевтичних дозах диклофенак практично не впливає на час кровотечі. При тривалому лікуванні аналгезуючий ефект диклофенаку не знижується.Фармакокінетика
В результаті уповільненого вивільнення препарату c max в плазмі нижче тієї, яка створюється при введенні лікарського засобу короткої дії; проте вона залишається високою протягом тривалого часу після прийому. Cmax - 0.5 мкг/мл, TCmax - 5 год після прийому 100 мг таблеток пролонгованої дії. Концентрація в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини введеної дози. Зміни фармакокінетики диклофенаку на фоні багаторазового введення не відзначається. Не кумулює при дотриманні рекомендованого інтервалу між прийомами їжі.
Біодоступність - 50%. Зв'язок з білками плазми - понад 99% (більша частина зв'язується з альбумінами). Проникає в грудне молоко, синовіальну рідину; Стах у синовіальній рідині спостерігається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. T1/2 з синовіальної рідини - 3-6 год (концентрації препарату в синовіальній рідині через 4-6 год після його введення вища, ніж у плазмі, і лишаються вищими ще протягом 12 год).
50% препарату піддається метаболізму під час першого проходження" через печінку; AUC в 2 рази менше після перорального введення препарату, ніж після парентерального введення такої ж дози. Метаболізм п��оисходит в результаті багаторазового або одноразового гідроксилювання і кон'югування з глюкуроновою кислотою. В метаболізмі препарату також бере участь ізофермент CYP2C9, Фармакологічна активність метаболітів менше, ніж диклофенак.
Системний кліренс становить 260 мл/хв. T1/2 з плазми -1-2 ч. 60% введеної дози виводиться у вигляді метаболітів через нирки; менше 1% виводиться в незміненому вигляді, інша частина дози виводиться у вигляді метаболітів з жовчю. У хворих з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менїї 10 мл/хв) збільшується виведення метаболітів з жовчю, при цьому збільшення їх концентрації в крові не спостерігається.
У хворих з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні параметри не змінюються.Побічні дії
Часто - 1-10%; іноді - 0.1-1%; рідко - 0.01-0.1%; дуже рідко - менше 0.01%, включаючи окремі випадки.
З боку травної системи: часто - епігастральний біль, абдомінальні спазми, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія, підвищення активності аминотрансфераз; рідко - гастрит, проктит, кровотеча з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (блювання з кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові), виразки ШКТ (з або без кровотечі або перфорації), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко - стоматит, глосит, сухість слизових оболонок (у тому числі рота), ушкодження стравоходу, діафрагмоподібні стриктури кишечнику (неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, панкреатит, блискавичний гепатит).
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; рідко - сонливість; дуже рідко - порушення чутливості, в т. ч. парестезії, розлади пам'яті, тремор, судоми, тривога, цереброваскулярні порушення, асептичний менінгіт, дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні жахіття", дратівливість, збудження, психічні порушення.
З боку органів чуття: часто - вертиго; дуже рідко - порушення зору (помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - ��стра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, интерстициалъный нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз, набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.
З обережністю слід застосовувати препарат при виразковому коліті і хворобі Крона із-за можливого загострення захворювання.
При тривалому при��енении диклофенаку можливо, хоча і в рідкісних випадках, розвиток серйозних гепатотоксичних реакцій, у зв'язку з чим рекомендується регулярно досліджувати функцію печінки.
Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку варто виявляти особливу обережність при призначенні препарату пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при терапії осіб літнього віку, які приймають діуретики, і хворих, у яких з якої-небудь причини спостерігається зниження обсягу циркулюючої крові (наприклад, після великого хірургічного втручання). Якщо в таких випадках призначають диклофенак, рекомендується як запобіжний засіб контролювати функцію нирок.
З обережністю слід призначати диклофенак у хворих з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю, серцевою недостатністю, при порушеннях згортання крові, при порфірії, епілепсії, а також у хворих, які отримують антикоагулянти або фибринолитики.
При проведенні тривалої терапії необхідно контролювати картину периферичної кр��ві, проводити аналіз калу на приховану кров.
У зв'язку з негативною дією на фертильність, жінкам, які бажають завагітніти, препарат застосовувати не рекомендується. У пацієнток з безпліддям (у тому числі проходять обстеження) рекомендується відмінити препарат.
Пацієнтам, які приймають препарат, необхідно утримуватися від вживання алкоголю.
При інфекційних захворюваннях протизапальний та жарознижувальний ефекти диклофенаку натрію можуть маскувати симптоми цих хвороб.
>
Кількість сахарози, яка міститься в препараті, не впливає на пацієнтів з наступними станами: ферментна недостатність лактази, ралактоземия і синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози.
Вплив на здатність до керування автомобілем або іншими механічними засобами
В період лікування можливе зниження швидкості психічних і рухових реакцій, тому необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації увагия і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— запальні і дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит (Хвороба Бехтерева), подагричний артрит (при гострому нападі краще використовувати швидкодіючі лікарські форми), артрит при хворобі Рейтера, ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів і хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, тендовагініт, периартріт, бурсит, міозит, синовіт).
— больовий синдром слабкої або помірної вираженості: невралгія, міалгія, люмбоішіалгія, посттравматичний больовий синдром, що супроводжується запаленням, післяопераційний біль, головний біль, мігрень (при гострому нападі краще використовувати швидкодіючі лікарські форми), альгодисменорея, аднексит, проктит, зубний біль, ниркова й жовчна коліка;Протипоказання
— період після проведення аортокоронарного шунтування;
— ерозивно-виразкові зміни слизової про��окуляри шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча;.
— запальні захворювання кишечника, в фазі загострення (Неспецифічний виразковий коліт (НВК), Хвороба Крона).
— цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі і порушення гемостазу;
— виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
— виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), в тому числі підтверджена гіперкаліємія, прогресуюче захворювання нирок;
груомпенсированная серцева недостатність;
— пригнічення кістковомозкового кровотворення;
— III триместр вагітності, період грудного вигодовування;
— дитячий вік (до 18 років);Лікарська взаємодія
Підвищує концентрацію в плазмі дигоксину, метотрексату, препаратів літію і циклоспорину.
Знижує ефект діуретиків, на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик розвитку гіперкаліємії; на тлі антикоагулянтів, антиагрегантных і тромболітичних лікарських засобів (алтеплаза, стрептокиназа, урокіназа) підвищується ризик розвитку кровотеч (частіше ШКТ).
Зменшує ефект гіпотензивних і снодійних лікарських засобів.
Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших нестероїдних протизапальних засобів і глюкокортикостероїдів (кровотечі з ШКТ), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину.
Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію диклофенаку в крові. Одночасне використання з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів диклофенаку.
Гіпоглікемічні средст��а - може спостерігатися гіпо - або гіперглікемія. При цій комбінації засобів необхідний контроль концентрації глюкози в крові.
Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота