Дозировка
Препарат Монтелукаст принимают внутрь 1 раз/сут независимо от приема нищи. Таблетку можно проглатывать целиком или разжевать перед проглатыванием. Для лечения бронхиальной астмы препарат следует принимать вечером. При лечении аллергических ринитов препарат можно принимать в любое время суток. Пациенты с бронхиальной астмой и аллергическим ринитом должны принимать 1 таблетку 1 раз/сут вечером. Дети в возрасте от 6 до 14 лет 1 таблетка жевательная по 5 мг 1 раз/сут. Подбора дозы для этой возрастной группы не требуется. Дети старше 15 лет и взрослые Доза для взрослых и детей старше 15 лет составляет 10 мг монтелукаста в сутки. Терапевтическое действие препарата Монтелукаст на показателя, отражающие течение бронхиальной астмы, развивается в течение первого дня. Пациенту следует продолжать принимать препарат как в период достижения контроля симптомов бронхиальной астмы, так и в период обострения заболевания. Для пожилых пациентов, пациентов с почечной недостаточностью, пациентов с легкими или среднегяжслыми нарушениями функции печени специального подбора дозы не требуется. Монтелукаст можно добавлять к лечению бронходилататорамн и ингаляционными ГКС.
Лекарственная форма
Таблетки жевательные круглые, двояковыпуклые, белого или почти белого цвета, с запахом вишни.
Состав
1 таб.
монтелукаст натрия 5.2 мг, что соответствует содержанию монтелукаст 5 мг
Вспомогательные вещества: маннитол - 203.3 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 81 мг, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) - 3 мг, магния стеарат - 3 мг, ароматизатор Вишня - 3 мг, аспартам - 1.5 мг.
Фармакологическое действие
Цистеинил-лейкотриены (LTC4, LTD4, LTE4) являются сильными медиаторами воспаления - эйкозаноидами, которые выделяются разными клетками, в т.ч. тучными клетками и эозинофилами. Эти важные проастматические медиаторы связываются с цистеинил лейкогриеновымн рецепторами. Цистеинил лейкотриеновые рецепторы 1 типа (CysLT1-рецепторы) присутствуют в дыхательных путях человека (в т.ч., в клетках гладких мышц бронхов, макрофагах) и других клетках провоспаления (включая эозинофилы и некоторые миелоидные стволовые клетки). Цистеинил-лейкотриеиы коррелируют с патофизиологией бронхиальной астмы и аллергического ринита. При астме лейкотриен-опосредованные эффекты включают бронхоспазм, увеличение секреции слизи, повышение проницаемости сосудов и увеличение количества эозинофилов. При аллергическом рините после воздействия аллергена происходит высвобождение цистеинил-лейкотриенов из провоспалительных клеток слизистой оболочки полости носа во время ранней и поздней фаз аллергической реакции, что проявляется симптомами аллергического ринита. При интраназалыюй пробе с цистеинил-лейкотриенами было продемонстрировано повышение резистентности воздухоносных путей и симптомов назальной обструкции
Монтелукаст - высокоактивное при приеме внутрь лекарственное средство, которое значительно улучшает показатели воспаления при бронхиальной астме. Согласно биохимическому и фармакологическому анализу препарат с высокой избирательностью и химическим сродством связывается с CysLT1-рецепторами (вместо других фармакологически важных рецепторов дыхательных путей, таких как простагландиновыс, холииергические или Р-адренергические рецепторы). Монтелукаст ингибирует физиологическое действие цистеиниловых лейкотриенов LTC4, LTD4, LTE4 путем связывания с CysLT1-рецепторами, не оказывая стимулирующего действия на данные рецепторы.
Монтелукаст ингибирует CysLT-рецепторы эпителия дыхательных путей, обладая тем самым одновременно способностью ингнбировать бронхоспазм. обусловленный вдыханием цистеинил-лейкотриена LTD4 у пациентов с бронхиальной астмой. Дозы монтелукаста. равной 5 мг, достаточно для купирования бронхоспазма, индуцируемого LTD4.
Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2 ч после приема внутрь и может дополнять бронходилатацию, вызванную ?2-адреномиметиками. Применеиие монтелукаста в дозах, превышающих 10 мг/сут, принимаемых однократно, эффективность препарата не повышает.
Фармакокинетика
Всасывание
Монтелукаст быстро и практически полностью всасывается после приема внутрь. При приеме натощак таблеток жевательных 5 мг Cmax в плазме крови у взрослых достигается через 2 ч. Средняя биодоступность при приеме внутрь составляет 73%.
Распределение
Монтелукаст связывается с белками плазмы крови более чем на 99%. Vd монтелукаста в состоянии Css составляет в среднем 8-11 л. Исследования, проведенные на крысах с радиоактивно меченым монтелукастом, указывают на минимальное проникновение через ГЭБ. Кроме того, концентрация меченого монтелукаста через 24 ч после введения была минимальной во всех других тканях.
Метаболизм
Монтелукаст активно метаболизируется. При исследовании терапевтических доз в состоянии Css в плазме крови у взрослых и детей концентрация метаболитов монтелукаста не определяется.
Исследования in vitro с использованием микросом печени человека показали, что цитохромы Р450, 3А4, 2С8 и 2С9 участвуют в метаболизме монтелукаста. Согласно дальнейшим результатам исследований, проведенным in vitro в микросомах печени человека, терапевтическая концентрация монтелукаста в плазме крови не ингибирует изоферменты цитохрома Р450 СYP: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6.
Выведение
Плазменный клиренс монтелукаста у здоровых взрослых составляет в среднем 45 мл/мин. После приема внутрь радиоактивно меченого монтелукаста 86% от его количества выводится через кишечник в течение 5 дней и менее 0.2% - почками, что подтверждает то, что монтелукаст и его метаболиты экскретируются почти исключительно с желчью. T1/2 монтелукаста у молодых здоровых взрослых составляет от 2.7 до 5.5 ч. Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь доз свыше 50 мг. При приеме монтелукаста в утренние и вечерние часы различий фармакокинетики не наблюдается. При приеме 10 мг монтелукаста в сутки наблюдается умеренная (около 14%) кумуляция активного вещества в плазме крови.
Особенности фармакокинетика у различных групп пациентов
Пол
Фармакокинетика монтелукаста у женщин и мужчин сходна.
Пожипые пациенты
При однократном приеме внутрь 10 мг монтелукаста фармакокинетический профиль и биодостунность сходны у пожилых пациентов и пациентов молодого возраста. T1/2 монтелукаста из плазмы крови несколько больше у пожилых пациентов. Коррекции дозы препарата у пожилых пациентов не требуется.
Раса
Не выявлено различий в клинически значимых фармакокинетических эффектах у пациентов различных рас.
Печеночная недостаточность
У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести и клиническими проявлениями цирроза печени отмечено замедление метаболизма монтелукаста, сопровождающееся увеличением AUC приблизительно на 41% после однократного приема препарата в дозе 10 мг. T1/2 монтелукаста у этих пациентов несколько увеличивается (средний T1/2 - 7.4 ч). Изменения дозы монтелукаста для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пыо) нет.
Почечная недостаточность
Поскольку монтелукаст и его метаболиты не экскретпруются через почки, фармакокинетика монтелукаста у пациентов с почечной недостаточностью не оценивалась. Корректировка дозы препарата для этой группы пациентов не требуется.
Побочные действия
Побочные эффекты обычно бывают легкими и, как правило, не требуют отмены препарата.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, сонливость, парестезия/гинестезия, судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: учащенное сердцебиение.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: носовые кровотечения, легочная эозинофилия.
Нарушения со стороны психики: ажитация, в т.ч. агрессивное поведение или враждебность, тревожность, депрессия, дезориентация, нарушение внимания, патологические сновидения, галлюцинации. бессонница. нарушения памяти, психомоторная активность (включая раздражительность, беспокойство и тремор), сомнамбулизм, суицидальные мысли и поведение (суицидальность).
Со стороны .ЖКТ: диарея, диспепсия, тошнота, рвота, панкреатит, боль в животе.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: повышение активности AЛT и ACT, гепатит (включая холестатические, гепатоцеллюлярные и смешанные поражения печени).
Со стороны органов опорно-двигательной системы: артралгия, миалгия. мышечные судороги.
Со стороны крови и лимфатической системы: повышение склонности к кровотечениям, тромбоцитопения.
Со стороны кожи и подкожных тканей: склонность к формированию гематом, узловатая эритема, мультиформпая эритема, зуд. высыпания, крапивница, ангионевротический отек.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в т.ч. анафилаксия, эозииофильная инфильтрация печени.
Инфекционные и паразитарные заболевания: инфекции верхних дыхательных путей.
Прочие: астения (слабость)/уеталость. отеки, пирексия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Эффективность монтелукаста для приема внутрь в отношении лечения острых приступов бронхиальной астмы не установлена. Поэтому препарат Монтелукаст в таблетках не рекомендуется назначать для лечения острых приступов бронхиальной астмы. Пациентам должны быть даны инструкции всегда иметь при себе препараты экстренной помощи для купирования приступов бронхиальной астмы (ингаляционные ?2-агонисты короткого действия).
Не следует прекращать прием препарата Монтелукаст в период обострения бронхиальной астмы. Следует помнить о необходимости применения препаратов экстренной помощи для купирования приступов (ингаляционных ?2-агонистов короткою действия).
Пациенты с подтвержденной аллергией к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВС не должны принимать эти препараты в период лечения препаратом Монтелукаст, поскольку монтелукаст, улучшая дыхательную функцию у пациентов с аллергической бронхиальной астмой, тем не менее, не может полностью предотвратить вызванную у них НПВС бронхоконстрикцию.
Дозу ГКС для ингаляций или приема внутрь, принимаемых на фоне лечения монтелукастом. можно постепенно снижать под наблюдением врача. Однако резкой замены ГКС препаратом Монтелукаст проводить нельзя. У пациентов, принимавших Монтелукаст, были описаны психоневрологические нарушения (см. раздел "Побочное действие"). Учитывая, что эти симптомы могли быть вызваны другими факторами, неизвестно, связаны ли они с приемом монтелукаста. Врачу необходимо обсудить данное нежелательное явление с пациентами и/или их родителями/опекунами. Пациентам и/или их родителям/опекунам необходимо объяснить, что в случае появления подобных симптомов необходимо сообщить об этом лечащему врачу.
В редких случаях пациенты, получавшие противоастматическис препараты, включая антагонисты лейкотриеновых рецепторов, испытывали одно или несколько нежелательных явлений из ниже перечисленных: эозинофилия. сыпь, ухудшение легочных симптомов, кардиологические осложнения и/или нейропатия. иногда диагностируемая как синдром Чарджа-Стросс. системный эозинофильпый васкулит. Эти случаи иногда были связаны со снижением дозы или отменой терапии кортикостероидами лля приема внутрь. Хотя причинно-следственной связи этих нежелательных явлений с терапией антагонистами лейкотриеновых рецепторов не было установлено, у пациентов, принимающих Монтелукаст необходимо соблюдать осторожность и проводить соответствующее клиническое наблюдение.
Препарат Монтелукаст таблетки жевательные 5 мг содержит аспартам - источник фенилаланипа. Пациенты с фенилкетонурией должны быть проинформированы, что каждая жевательная таблетка содержит аспартам в количестве, эквивалентном 0.842 мг фенилаланипа, и препарат Монтелукаст таблетки жевательные 5 мг не следует принимать пациентам с фенилкетонурией.
Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами
Данных, свидетельствующих о том. что прием монтелукаста влияет на способность управлять автомобилем или движущимися механизмами, не выявлено. Однако при применении препарата могут возникнуть такие побочные эффекты, как головокружение и сопливость. Ввиду этого, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и выполнении действий, требующих быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы
Данных о симптомах передозировки при приеме монтелукаста пациентами с бронхиальной астмой в дозе, превышающей 200 мг/сут в течение 22 недель и в дозе 900 мг/сут в течение одной недели, не выявлено.
Имели место случаи острой передозировки (прием не менее 1000 мг/сут) монтелукастом в пострегистрационный период и во время клинических исследований у взрослых и детей. Клинические и лабораторные данные свидетельствовали о сопоставимости профилей безопасности монтелукаста у детей, взрослых и пожилых пациентов.
Наиболее частыми побочными эффектами были чувство жажды, сонливость, рвота, психомоторное возбуждение, головная боль, боль в животе, мидриаз. Данные побочные эффекты согласуются с профилем безопасности монтелукаста.
Лечение
Лечение в случае острой передозировки симптоматическое. Отсутствует информация о специфическом лечении передозировки монтелукаста. Данных об эффективности перитонеального диализа или гемодиализа нет.
Показания
— профилактика и длительное лечение бронхиальной астмы, включая предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания;
— лечение бронхиальной астмы у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте;
— профилактика бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой;
— купирование дневных и ночных симптомов сезонных аллергических ринитов и постоянных аллергических ринитов.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата;
— детский возраст до 6 лет;
— фенилкетонурия.
Применение при беременности и кормлении грудью
Клинических исследований монтелукаста с участием беременных женщин не проводилось. Препарат Монтелукаст следует применять при беременности и в период кормления грудью, только если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или ребенка. В ходе пострегистрационного применения монтелукаста сообщалось о развитии врожденных дефектов конечностей у новорожденных, матери которых принимали Монтелукаст в период беременности, Большинство этих женщин также принимали другие препараты для лечения бронхиальной астмы в период беременности. Причинно-следственная связь между приемом монтелукаста и развитием врожденных дефектов конечностей не установлена.
Неизвестно, выделяется ли монтелукаст с грудным молоком. Поскольку многие лекарственные препараты выделяются с грудным молоком, необходимо учитывать это при назначении препарата Монтелукаст кормящим грудью женщинам.
Лекарственное взаимодействие
Монтелукаст можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, которые обычно применяют для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы и/или лечения аллергического ринита. Рекомендуемая терапевтическая доза монтелукаста не оказывала клинически значимого влияния на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллина, преднизоиа, преднизолона. пероральных контрацептивов (этинилэстрадиол/норэтистерон 35/1). терфенадина, днгоксина и варфарина. Значение AUC монтелукаста снижается при одновременном приеме фенобарбитала примерно на 40%. но это не требует изменения режима дозирования препарата Монтелукаст.
В исследованиях in vitro установлено, что монтелукаст ингибирует изофермент CYP2С8 системы цитохрома P450. однако при исследовании лекарственного взаимодействия in vivo монтелукаста и росиглитазона (метаболизнруется с участием изофермента CYP2С8 системы цитохрома) не получено подтверждения ингибирования монтелукастом изофермента CYP2С8. Поэтому в клинической практике не предполагается влияния монтелукаста на CYP2С8-опосредованный метаболизм ряда лекарственных препаратов, в т.ч., паклитаксела, росиглитазона, репаглинида и др.
Исследования in vitro показали, что монтелукаст является субстратом пзофермептов CYP2С8, 2С9 и 3А4. Данные клинического исследования лекарственного взаимодействия в отношении монтелукаста и гемфиброзила (ингибитора как CYP2С8. так и 2С9) демонстрируют, что гемфиброзил повышает эффект системного воздействия монтелукаста в 4.4 раза. Совместный прием итраконазола. сильного ингибитора изофермента CYP3А4, вместе с гемфиброзилом и монтелукастом не приводил к дополнительному повышению эффекта системного воздействия монтелукаста. Влияние гемфиброзила на системное воздействие монтелукаста не может считаться клинически значимым на основании данных по безопасности при применении в дозах, превышающих одобренную дозу 10 мг для взрослых пациентов (например, 200 мг/сут для взрослых пациентов в течение 22 недель и до 900 мг/сут для пациентов, принимающих препарат в течение примерно одной недели, не наблюдалось клинически значимых отрицательных эффектов). Таким образом, при совместном приеме с гемфиброзилом корректировка дозы монтелукаста не требуется. По результатам исследований in vitro не предполагается клинически значимых лекарственных взаимодействий с другими известными ингибиторами изофермента CYP2С8 (например, с триметопримом). Кроме того, совместный прием монтелукаста с одним только итраконазолом не приводил к существенному повышению эффекта системного воздействия монтелукаста.
Комбинированное лечение с бронходилататорами
Монтелукаст является обоснованным дополнением к .монотерапии бронходилататорами, если последние не обеспечивают адекватного контроля бронхиальной астмы. При достижении терапевтического эффекта на фоне терапии монтелукастом можно начать постепенное снижение дозы бронходилататоров.
Комбинированное лечение с ингаляционными ГКС
Лечение моyтелукастом обеспечивает дополнительный терапевтический эффект пациентам, применяющим ингаляционные ГКС. При достижении стабилизации состояния пациента можно начать постепенное снижение дозы ГКС под наблюдением врача. В некоторых случаях допустима полная отмена ингаляционных ГКС, однако резкая замена ингаляционных ГКС на монтелукаст не рекомендуется.
(1683)
Дозування
Препарат Монтелукаст приймають внутрішньо 1 раз/добу незалежно від прийому злиденні. Таблетку можна проковтнути цілою або розжувати перед проковтуванням. Для лікування бронхіальної астми препарат слід приймати ввечері. При лікуванні алергічних ринітів препарат можна приймати у будь-який час доби. Пацієнти з бронхіальною астмою і алергічним ринітом повинні приймати 1 таблетку 1 раз на добу ввечері. Діти у віці від 6 до 14 років 1 таблетка жувальна по 5 мг 1 раз/добу. Підбору дози для цієї вікової групи не потрібно. Діти ст��рше 15 років і дорослі Доза для дорослих і дітей старше 15 років становить 10 мг монтелукаста на добу. Терапевтична дія препарату Монтелукаст на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми, розвивається протягом першого дня. Пацієнту слід продовжувати приймати препарат як у період досягнення контролю симптомів бронхіальної астми, так і в період загострення захворювання. Для літніх пацієнтів, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів з легкими або среднегяжслыми порушеннями функції печінки спеціального підбору дози не вимагається. Монтелукаст можна додавати до лікування бронходилататорамн та інгаляційними ГКС.
Лікарська форма
Таблетки жувальні круглі, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з запахом вишні.Склад
1 таб.
монтелукаст натрію 5.2 мг, що відповідає вмісту монтелукаст 5 мг
Допоміжні речовини: манітол - 203.3 мг, целюлоза мікрокристалічна - 81 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 3 мг, магнію стеарат - 3 мг, ароматизатор Вишня - 3 мг, аспартам - 1.5 мг.Фармакологічна дія
Цистеинил-лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є сильними медіаторами запалення - ейкозаноїдами, які виділяються різними клітинами, в т. ч. тучними клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматические медіатори зв'язуються з цистеинил лейкогриеновымн рецепторами. Цистеинил лейкотриеновые рецептори 1 типу (CysLT1-рецептори) присутніми в дихальних шляхах людини (в т. ч., у клітинах гладких м'язів бронхів, макрофагах) та інших клітинах провоспаления (включаючи еозинофіли та певні мієлоїдний стовбурові клітини). Цистеинил-лейкотриеиы корелюють з патофизиологией бронхіальної астми та алергічного риніту. При астмі лейкотриен-опосередковані ефекти включають бронхоспазм, збільшення секреції слизу, підвищення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів. При алергічному риніті після впливу алергену відбувається вивільнення цистеинил-лейкотрієнів з прозапальних клітин слизової оболонки порожнини носа під час ранньої і пізньої фази алергічної реакції, що проявляється симптомами алергічного риніту. При интраназалыюй пробі з цистеинил-лейкотриенами б��про продемонстровано підвищення резистентності повітроносних шляхів і симптомів назальної обструкції
Монтелукаст - високоактивна при прийомі всередину лікарський засіб, який значно покращує показники запалення при бронхіальній астмі. Згідно біохімічного та фармакологічного аналізу препарат з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами (замість інших фармакологічно важливих рецепторів дихальних шляхів, таких як простагландиновыс, холииергические або Р-адренергічні ��ецепторы). Монтелукаст інгібує фізіологічна дія цистеиниловых лейкотрієнів LTC4, LTD4, LTE4 шляхом зв'язування з CysLT1-рецепторами, не надаючи стимулюючої дії на дані рецептори.
Монтелукаст інгібує CysLT-рецептори епітелію дихальних шляхів, володіючи тим самим одночасно здатністю ингнбировать бронхоспазм. обумовлений вдиханням цистеинил-лейкотрієну LTD4 у пацієнтів з бронхіальною астмою. Дози монтелукаста. дорівнює 5 мг, достатньо для купірування бронхоспазму, індукована LTD4.
Монтелукаст спричиняє б��онходилатацию протягом 2 год після прийому всередину і може доповнювати бронходилатацию, викликану ?2-адреноміметиками. Применеиие монтелукаста в дозах, що перевищують 10 мг/добу, що приймаються одноразово, ефективність препарату не підвищує.Фармакокінетика
Всмоктування
Монтелукаст швидко і майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. При прийомі натщесерце жувальних таблеток 5 мг Cmax у плазмі крові у дорослих досягається через 2 год. Середня біодоступність при прийомі внутрішньо становить 73%.
Розподіл
Монтелукаст свявається з білками плазми крові більш ніж на 99%. Vd монтелукаста в стані Css становить в середньому 8-11 л. Дослідження, проведені на щурах з радіоактивно міченим монтелукастом, вказують на мінімальне проникнення через ГЕБ. Крім того, концентрація міченого монтелукаста через 24 год після введення була мінімальною у всіх інших тканинах.
Метаболізм
Монтелукаст активно метаболізується. При дослідженні терапевтичних доз в стані Css в плазмі крові у дорослих і дітей концентрація метаболітів монтелукаста не визнача��ться.
Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що цитохромы Р450, 3А4, 2С8 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукаста. Згідно подальшим результатами досліджень, проведених in vitro на мікросомах печінки людини, терапевтична концентрація монтелукаста в плазмі крові, не інгібує ізоферменти цитохрому Р450 СУР: 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6.
Виведення
Плазмовий кліренс монтелукаста у здорових дорослих становить в середньому 45 мл/хв. Після прийому всередину радіоактивно міченого монтелукаста 86% від його дооличества виводиться через кишечник протягом 5 днів і менше 0.2% - нирками, що підтверджує те, що монтелукаст та його метаболіти екскретуються майже виключно з жовчю. T1/2 монтелукаста у молодих здорових дорослих становить від 2.7 до 5.5 ч. Фармакокінетика монтелукаста зберігає практично лінійний характер при прийомі внутрішньо доз понад 50 мг. При прийомі монтелукаста в ранкові та вечірні години відмінностей фармакокінетики не спостерігається. При прийомі 10 мг монтелукаста у добу спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини в плазмі крові.
Особливості фармакокінетика у різних груп пацієнтів
Підлога
Фармакокінетика монтелукаста у жінок і чоловіків схожа.
Пожипые пацієнти
При одноразовому прийомі всередину 10 мг монтелукаста фармакокінетичний профіль і биодостунность подібні у літніх пацієнтів та пацієнтів молодого віку. T1/2 монтелукаста з плазми крові дещо більше у літніх пацієнтів. Корекції дози препарату у літніх пацієнтів не потрібно.
Раса
Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокинетическїх ефекти у пацієнтів різних рас.
Печінкова недостатність
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості і клінічними проявами цирозу печінки відзначено уповільнення метаболізму монтелукаста, що супроводжується збільшенням AUC приблизно на 41% після одноразового прийому препарату у дозі 10 мг. T1/2 монтелукаста у цих пацієнтів дещо збільшується (середній T1/2 - 7.4 год). Зміни дози монтелукаста для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібнуться. Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-Пыо) немає.
Ниркова недостатність
Оскільки монтелукаст і його метаболіти не экскретпруются через нирки, фармакокінетика монтелукаста у пацієнтів з нирковою недостатністю не оцінювалася. Коригування дози препарату для цієї групи пацієнтів не потрібно.Побічні дії
Побічні ефекти зазвичай бувають легкими і, як правило, не вимагають відміни препарату.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія/гинестезия, судоми.
З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: носові кровотечі, легенева еозинофілія.
Порушення з боку психіки: ажитація, в т. ч. агресивну поведінку або ворожість, тривожність, депресія, дезорієнтація, порушення уваги, патологічні сновидіння, галюцинації. безсоння. порушення пам'яті, психомоторна активність (включаючи роздражительность, занепокоєння і тремор), сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінку (суїцідальність).
З боку .ШКТ: діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит, біль у животі.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності АЛТ і ACT, гепатит (включаючи холестатические, гепатоцелюлярні і змішане ураження печінки).
З боку органів опорно-рухової системи: артралгія, міалгія. м'язові судоми.
З боку крові та лімфатичної системи: підвищення схильності до кровотеч, тро��боцитопения.
З боку шкіри та підшкірних тканин: схильність до формування гематом, вузлувата еритема, мультиформпая еритема, свербіж. висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія, эозииофильная інфільтрація печінки.
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекції верхніх дихальних шляхів.
Інші: астенія (слабкість)/уеталость. набряки, пірексія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ефективність монтелукаста д��я прийому всередину щодо лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена. Тому препарат Монтелукаст у таблетках не рекомендується призначати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам мають бути надані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для купірування нападів бронхіальної астми (інгаляційні ?2-агоністи короткої дії).
Не слід припиняти прийом препарату Монтелукаст у період загострення бронхіальної астми. Слід пам'ятати про необхідність застосування препарато�� екстреної допомоги для купірування нападів (інгаляційних ?2-агоністів короткою дії).
Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ не повинні приймати ці препарати в період лікування препаратом Монтелукаст, оскільки монтелукаст, покращуючи дихальну функцію у пацієнтів з алергічною бронхіальною астмою, тим не менш, не може повністю запобігти викликаній у них НПЗЗ бронхоконстрикцию.
Дозу ГКС для інгаляцій або прийому всередину, що приймаються на тлі лікування монтелукастом. можна ��поступово знижувати під наглядом лікаря. Однак різкої заміни ГКС препаратом Монтелукаст проводити не можна. У пацієнтів, що приймали Монтелукаст, були описані психоневрологічні порушення (див. розділ "Побічна дія"). Враховуючи, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи пов'язані вони з прийомом монтелукаста. Лікарю необхідно обговорити дане небажане явище з пацієнтами та/або їх батьками/опікунами. Пацієнтам та/або їх батькам/опікунам необхідно пояснити, що у випадку появи подібних симптомов необхідно повідомити про це лікаря.
У рідкісних випадках пацієнти, які отримували противоастматическис препарати, включаючи антагоністи лейкотриеновых рецепторів, відчували одне або кілька небажаних явищ з нижче перерахованих: еозинофілія. висип, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або нейропатія. іноді диагностируемая як синдром Чарджа-Стросс. системний эозинофильпый васкуліт. Ці випадки іноді були пов'язані зі зниженням дози або відміною терапії кортикостероїдами для прийому всередину. Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих небажаних явищ з терапією антагоністами лейкотриеновых рецепторів не було встановлено, у пацієнтів, які приймають Монтелукаст необхідно дотримуватися обережності і проводити відповідне клінічне спостереження.
Препарат Монтелукаст таблетки жувальні 5 мг містить аспартам - джерело фенилаланипа. Пацієнти з фенілкетонурією повинні бути проінформовані, що кожна жувальна таблетка містить аспартам в кількості, еквівалентній 0.842 мг фенилаланипа, і препарат Монтелукаст таблетки жувальні 5 мг не слід приймати пацієнтам з фенілкетонурією.
Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами
Даних, що свідчать про те. що прийом монтелукаста впливає на здатність керувати автомобілем або механізмами, що рухаються, не виявлено. Однак при застосуванні препарату можуть виникнути такі побічні ефекти, як запаморочення і сопливість. Зважаючи на це, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і виконання дій, що потребують швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми
Даних про симптоми передозування при прийомі монтелукаста пацієнтами з бронхіальною астмою в дозі, що перевищує 200 мг/добу протягом 22 тижнів та в дозі 900 мг/добу протягом одного тижня, не виявлено.
Мали місце випадки гострого передозування (прийом не менше 1000 мг/добу) монтелукастом у пострегистрационный період та під час клінічних досліджень у дорослих та дітей. Клінічні та лабораторні дані свідчили про порівнянності профілів безпеки монтелукаста у дітей, дорослих �� літніх пацієнтів.
Найбільш частими побічними ефектами були відчуття спраги, сонливість, блювання, психомоторне збудження, головний біль, біль у животі, мідріаз. Дані побічні ефекти узгоджуються з профілем безпеки монтелукаста.
Лікування
Лікування у випадку гострого передозування симптоматичне. Відсутня інформація про специфічне лікування передозування монтелукаста. Даних про ефективність перитонеального діалізу або гемодіалізу немає.Свідчення
— профілактика і тривале лікування бронхіальної астми, включаючи попередження денних і нічних симптомів захворювання;
— лікування бронхіальної астми у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти;
— профілактика бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням;
— купірування денних і нічних симптомів сезонних алергічних ринітів і постійних алергічних ринітів.Протипоказання
— підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;
— дитячий вік до 6 років;
— фенілкетонурія.
Застосування при вагітністюності і годування груддю
Клінічних досліджень монтелукаста з участю вагітних жінок не проводилося. Препарат Монтелукаст слід застосовувати при вагітності та в період годування груддю, тільки якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. В ході пострегистрационного застосування монтелукаста повідомлялося про розвиток вроджених дефектів кінцівок у новонароджених, матері яких приймали Монтелукаст у період вагітності, Більшість цих жінок також приймали інші препарати дл�� лікування бронхіальної астми у період вагітності. Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом монтелукаста і розвитком уроджених дефектів кінцівок не встановлена.
Невідомо, чи виділяється монтелукаст з грудним молоком. Оскільки багато лікарських препаратів виділяються з грудним молоком, необхідно враховувати це при призначенні препарату Монтелукаст годуючим груддю жінкам.Лікарська взаємодія
Монтелукаст можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, які звичайно застосовують для профілактики і тривалого лікування бронхіальної астми та/або лікування алергічного риніту. Рекомендована терапевтична доза монтелукаста не надавала клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофіліну, преднизоиа, преднізолону. пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/норетистерон 35/1). терфенадину, днгоксина і варфарину. Значення AUC монтелукаста знижується при одночасному застосуванні фенобарбіталу приблизно на 40%. але це не вимагає зміни режиму дозування препарату Монтелукаст.
У дослідженнях in vitro ��становлено, що монтелукаст інгібує ізофермент СУР2С8 системи цитохрому P450. однак при дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукаста і росиглитазона (метаболизнруется з участю ізоферменту СУР2С8 системи цитохрому) не отримано підтвердження інгібування монтелукастом ізоферменту СУР2С8. Тому в клінічній практиці не передбачається впливу монтелукаста на СУР2С8-опосередкований метаболізм деяких лікарських препаратів, у т. ч., паклітакселу, росиглитазона, репаглинида та ін.
Дослідження in vitro показали, що монтель��каст є субстратом пзофермептов СУР2С8, 2С9 та 3А4. Дані клінічного дослідження лікарської взаємодії щодо монтелукаста і гемфиброзила (інгібітора як СУР2С8. так і 2С9) демонструють, що гемфіброзил підвищує ефект системного впливу монтелукаста в 4.4 рази. Спільний прийом ітраконазолу. сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4, разом з гемфіброзилом та монтелукастом не приводив до додаткового підвищення ефекту системного впливу монтелукаста. Вплив гемфиброзила на системне вплив монтелукаста не може вважатися клінічно значущим на підставі даних з безпеки при застосуванні в дозах, що перевищують схвалену дозу 10 мг для дорослих пацієнтів (наприклад, 200 мг/добу для дорослих пацієнтів протягом 22 тижнів і до 900 мг/добу для пацієнтів, які приймають препарат протягом приблизно одного тижня, не спостерігалось клінічно значимих негативних ефектів). Таким чином, при сумісному прийомі з гемфіброзилом коригування дози монтелукаста не потрібно. За результатами досліджень in vitro не передбачається клінічно значущих лікарських взаємодій з іншими відомими інгібіторами ізоферменту СУР2С8 (наприклад, з триметопримом). Крім того, спільний прийом монтелукаста з одним тільки ітраконазолом не призводив до істотного підвищення ефекту системного впливу монтелукаста.
Комбіноване лікування з бронходилататорамі
Монтелукаст є обґрунтованим доповненням до .монотерапії бронходилататорамі, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. При досягненні терапевтичного ефекту на тлі терапії монтелукастом мможна почати поступове зниження дози бронходилататоров.
Комбіноване лікування з інгаляційними ГКС
Лікування моутелукастом забезпечує додатковий терапевтичний ефект пацієнтам, які застосовують інгаляційні ГКС. При досягненні стабілізації стану пацієнта можна почати поступове зниження дози ГКС під наглядом лікаря. У деяких випадках допустима повна відміна інгаляційних ГКС, однак різка заміна інгаляційних ГКС на монтелукаст не рекомендується.
