Дозировка
Дозу устанавливают индивидуально, в зависимости от возраста, показаний и применяемой лекарственной формы. Принимают внутрь в дозе 4-10 мг 1 раз/сут. Терапевтическое действие монтелукаста на показатели, отражающие течение бронхиальной астмы, развивается в течение первого дня. Следует продолжать прием монтелукаста как в период достижения контроля симптомов бронхиальной астмы, так и в период обострения заболевания. Монтелукст можно добавлять к лечению бронходилататорами и ингаляционными ГКС.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
1 таб.
монтелукаст 10 мг
Фармакологическое действие
Антагонист лейкотриеновых рецепторов. Монтелукаст селективно ингибирует CysLT1-рецепторы цистеиниловых лейкотриенов (LTC4, LTD4, LTE4) эпителия дыхательных путей, а также предотвращает у больных бронхиальной астмой бронхоспазм, обусловленный вдыханием цистеинилового лейкотриена LTD4. Дозы 5 мг достаточно для купирования бронхоспазма, индуцированного LTD4. Применение монтелукаста в дозах, превышающих 10 мг 1 раз/сут, не повышает эффективность препарата.
Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2 ч после приема внутрь и может дополнять бронходилатацию, вызванную бета2-адреномиметиками.
Фармакокинетика
После приема внутрь монтелукаст быстро и практически полностью всасывается из ЖКТ. У взрослых при приеме в дозе 5-10 мг Cmax в плазме крови достигается через 2-3 ч. Биодоступность при приеме внутрь составляет 64-73%.
Связывание монтелукаста с белками плазмы составляет более 99%. Vd в среднем составляет 8-11 л.
При однократном приеме в дозе 10 мг 1 раз/сут наблюдается умеренная (около 14%) кумуляция активного вещества в плазме.
Монтелукаст активно метаболизируется в печени. При применении в терапевтических дозах концентрация метаболитов монтелукаста в плазме в равновесном состоянии у взрослых и детей не определяется.
Предполагается, что в процессе метаболизма монтелукаста участвуют изоферменты CYP3А4 и CYP2С9, при этом в терапевтических концентрациях монтелукаст не ингибирует изоферменты CYP3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6.
T1/2 монтелукаста у молодых здоровых взрослых составляет от 2.7 до 5.5 ч. Клиренс монтелукаста составляет у здоровых взрослых в среднем 45 мл/мин. После перорального приема монтелукаста 86% выводится с калом в течение 5 дней и менее 0.2% - с мочой, что подтверждает то, что монтелукаст и его метаболиты выводятся почти исключительно с желчью.
Фармакокинетика монтелукаста сохраняет практически линейный характер при приеме внутрь в дозах более 50 мг.
Побочные действия
Cо стороны свертывающей системы крови: повышение склонности к кровотечениям.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в т.ч. анафилаксия; очень редко (<1/10 000) - эозинофильная инфильтрация печени.
Со стороны психики: ажитация (в т.ч. агрессивное поведение или враждебность), тревожность, депрессия, дезориентация, патологические сновидения, галлюцинации, бессонница, раздражительность, беспокойство, сомнамбулизм, суицидальные мысли и поведение (суицидальность), тремор.
Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость, парестезия/гипестезия; очень редко (< 1/10 000) - судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: носовые кровотечения, инфекции верхних дыхательных путей.
Со стороны пищеварительной системы: диарея, диспепсия, тошнота, рвота, панкреатит, увеличение активности АЛТ и ACT в крови; очень редко (<1/10 000) - гепатит (включая холестатические, гепатоцеллюлярные и смешанные поражения печени).
Со стороны кожи и подкожных тканей: склонность к формированию гематом, узловатая эритема, многоформная эритема, зуд, сыпь.
Аллергические реакции: ангионевротический отек, крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, миалгия, включая мышечные судороги.
Со стороны организма в целом: астения (слабость)/усталость, отеки, пирексия
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Эффективность монтелукаста для приема внутрь в отношении лечения острых приступов бронхиальной астмы не установлена. Поэтому монтелукаст для приема внутрь не рекомендуется применять для лечения острых приступов бронхиальной астмы. Пациентам должны быть даны инструкции всегда иметь при себе препараты экстренной помощи для купирования приступов бронхиальной астмы (ингаляционные бета2-агонисты короткого действия).
Не следует прекращать прием монтелукаста в период обострения астмы и необходимости применения для купирования приступов препаратов экстренной помощи (ингаляционных бета2-агонистов короткого действия).
Пациенты с подтвержденной аллергией к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВС не должны принимать эти препараты в период лечения монтелукастом, поскольку монтелукаст, улучшая дыхательную функцию у пациентов с аллергической бронхиальной астмой, тем не менее, не может полностью предотвратить вызванную у них НПВС бронхоконстрикцию.
Дозу ингаляционных ГКС, применяемых одновременно с монтелукастом, можно постепенно снижать под наблюдением врача, однако резкой замены ингаляционных или пероральных ГКС монтелукастом проводить нельзя.
У пациентов, принимавших монтелукаст, были описаны психоневрологические нарушения. Учитывая, что эти симптомы могли быть вызваны другими факторами, неизвестно, связаны ли они с приемом монтелукаста. Врачу необходимо обсудить данные побочные эффекты с пациентами и/или их родителями/опекунами. Пациентам и/или их опекунам необходимо объяснить, что в случае появления подобных симптомов необходимо сообщить об этом лечащему врачу.
Уменьшение дозы системных ГКС у пациентов, получающих противоастматические средства, включая блокаторы лейкотриеновых рецепторов, сопровождалось в редких случаях появлением одной или нескольких следующих реакций: эозинофилия, сыпи, ухудшение легочных симптомов, кардиологические осложнения и/или невропатия, иногда диагностируемая как синдром Чарджа-Стросс, системный эозинофильный васкулит. Хотя причинно-следственной связи этих побочных реакций с терапией антагонистами лейкотриеновых рецепторов не было установлено, при снижении дозы системных ГКС у пациентов, получающих монтелукаст, необходимо соблюдать осторожность и проводить со ответствующее клиническое наблюдение.
Показания
Профилактика и длительное лечение бронхиальной астмы, включая: предупреждение дневных и ночных симптомов заболевания; лечение бронхиальной астмы у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте; предупреждение бронхоспазма, вызванного физической нагрузкой.
Купирование дневных и ночных симптомов сезонных аллергических ринитов.
Противопоказания
Детский возраст до 2 лет, повышенная чувствительность к монтелукасту.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с фенобарбиталом AUC монтелукаста уменьшалась примерно на 40% (коррекция режима монтелукаста не требуется).
В исследованиях in vitro установлено, что монтелукаст ингибирует изофермент CYP2C8, однако при исследовании лекарственного взаимодействия in vivo монтелукаста и роcиглитазона (метаболизируется с участием изофермента CYP2C8 ) не получено подтверждения ингибирования монтелукастом изофермента CYP2C8. Поэтому в клинической практике не предполагается влияние монтелукаста на CYP2С8-опосредованный метаболизм ряда лекарственных препаратов, в т.ч. паклитаксела, росиглитазона, репаглинида.
Монтелукаст является обоснованным дополнением к монотерапии бронходилататорами, если последние не обеспечивают адекватного контроля бронхиальной астмы. По достижении терапевтического эффекта от лечения монтелукастом можно начать постепенное снижение дозы бронходилататоров.
Применение монтелукаста обеспечивает дополнительный терапевтический эффект у пациентов, получаю
(1682)
Дозування
Дозу встановлюють індивідуально, залежно від віку, показань та застосовуваної лікарської форми. Приймають внутрішньо у дозі 4-10 мг 1 раз/добу. Терапевтична дія монтелукаста на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми, розвивається протягом першого дня. Слід продовжувати прийом монтелукаста як у період досягнення контролю симптомів бронхіальної астми, так і в період загострення захворювання. Монтелукст можна додавати до лікування бронходилататорамі та інгаляційними ГКС.
Лікарська форма
��таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
1 таб.
монтелукаст 10 мгФармакологічна дія
Антагоніст лейкотриеновых рецепторів. Монтелукаст селективно інгібує CysLT1-рецептори цистеиниловых лейкотрієнів (LTC4, LTD4, LTE4) епітелію дихальних шляхів, а також запобігає у хворих бронхіальною астмою бронхоспазм, зумовлений вдиханням цистеинилового лейкотрієну LTD4. Дози 5 мг достатньо для купірування бронхоспазму, індукованого LTD4. Застосування монтелукаста в дозах, що перевищують 10 мг 1 раз/добу, не підвищує ефективно��ть препарату.
Монтелукаст спричиняє бронходилатацию протягом 2 год після прийому всередину і може доповнювати бронходилатацию, викликану бета2-адреноміметиками.Фармакокінетика
Після прийому всередину монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується з ШКТ. У дорослих при прийомі в дозі 5-10 мг Cmax у плазмі крові досягається через 2-3 ч. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить 64-73%.
Зв'язування монтелукаста з білками плазми становить більше 99%. Vd складає в середньому 8-11 л.
При одноразовому прийомі у дозі 10 мг 1 раз/добу спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини в плазмі.
Монтелукаст активно метаболізується в печінці. При застосуванні в терапевтичних дозах концентрація метаболітів монтелукаста в плазмі в рівноважному стані у дорослих і дітей не визначається.
Передбачається, що в процесі метаболізму монтелукаста беруть участь ізоферменти CYP3A4 та СУР2С9, при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує ізоферменти CYP3A4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6.
T1/2 монтелукаста у молодих здорових дорослих становить від 2.7 до 5.5 ч. Кліренс монтелукаста становить у здорових дорослих у середньому 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукаста 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0.2% - з сечею, що підтверджує те, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.
Фармакокінетика монтелукаста зберігає практично лінійний характер при прийомі внутрішньо в дозах понад 50 мг.Побічні дії
З боку згортаючої системи крові: підвищення схильності до кровотеч.
>
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія; дуже рідко (<1/10 000) - еозинофільна інфільтрація печінки.
З боку психіки: ажитація (у т. ч. агресивну поведінку або ворожість), тривожність, депресія, дезорієнтація, патологічні сновидіння, галюцинації, безсоння, дратівливість, неспокій, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінку (суїцідальність), тремор.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, парестезія/гіпостезія; дуже рідко (< 1/10 000) - судоми.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія.
З боку дихальної системи: носові кровотечі, інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку травної системи: діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит, збільшення активності АЛТ і ACT у крові; дуже рідко (<1/10 000) - гепатит (включаючи холестатические, гепатоцелюлярні і змішане ураження печінки).
З боку шкіри та підшкірних тканин: схильність до формування гематом, вузлувата еритема, многоформная еритема, свербіж, висип.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.
З боку організму в цілому: астенія (слабкість)/втома, набряки, пірексіяОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ефективність монтелукаста для прийому всередину щодо лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена. Тому монтелукаст для прийому всередину не рекомендується застосовувати для леченія гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам мають бути надані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для купірування нападів бронхіальної астми (інгаляційні бета2-агоністи короткої дії).
Не слід припиняти прийом монтелукаста в період загострення астми та необхідності застосування для купірування нападів препаратів екстреної допомоги (інгаляційних бета2-агоністів короткої дії).
Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ не повинні приймати ці препарати в період лікування монтелукастом, оскільки монтелукаст, покращуючи дихальну функцію у пацієнтів з алергічною бронхіальною астмою, тим не менш, не може повністю запобігти викликаній у них НПЗЗ бронхоконстрикцию.
Дозу інгаляційних ГКС, що застосовуються одночасно з монтелукастом, можна поступово знижувати під наглядом лікаря, однак різкої заміни інгаляційних або пероральних ГКС монтелукастом проводити не можна.
У пацієнтів, що приймали монтелукаст, були описані псих��неврологічні порушення. Враховуючи, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи пов'язані вони з прийомом монтелукаста. Лікарю необхідно обговорити дані побічні ефекти з пацієнтами та/або їх батьками/опікунами. Пацієнтам та/або їх опікунам необхідно пояснити, що у випадку появи подібних симптомів необхідно повідомити про це лікаря.
Зменшення дози системних ГКС у пацієнтів, що одержують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотриеновых рецепторів, супроводжувалося в редких випадках появою одного або декількох наступних реакцій: еозинофілія, висипи, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або невропатія, іноді диагностируемая як синдром Чарджа-Стросс, системний еозинофільний васкуліт. Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих побічних реакцій з терапією антагоністами лейкотриеновых рецепторів не було встановлено, що при зниженні дози системних ГКС у пацієнтів, які отримують монтелукаст, необхідно дотримуватися обережності і проводити з ответствующее клінічне спостереження.Свідчення
Профілактика і тривале лікування бронхіальної астми, включаючи: попередження денних і нічних симптомів захворювання; лікування бронхіальної астми у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти; попередження бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням.
Купірування денних і нічних симптомів сезонних алергічних ринітів.Протипоказання
Дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до монтелукасту.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з фенобарбит��лом AUC монтелукаста зменшувалася приблизно на 40% (корекція режиму монтелукаста не потрібно).
У дослідженнях in vitro встановлено, що монтелукаст інгібує ізофермент CYP2C8, однак при дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукаста і росиглитазона (метаболізується за участі ізоферменту CYP2C8 ) не отримано підтвердження інгібування монтелукастом ізоферменту CYP2C8. Тому в клінічній практиці не передбачається вплив монтелукаста на СУР2С8-опосередкований метаболізм деяких лікарських препаратів, у т. ч. клоччятаксела, росиглитазона, репаглинида.
Монтелукаст є обґрунтованим доповненням до монотерапії бронходилататорамі, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. По досягненні терапевтичного ефекту від лікування монтелукастом можна почати поступове зниження дози бронходилататоров.
Застосування монтелукаста забезпечує додатковий терапевтичний ефект у пацієнтів, які отримую
