Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. В большинстве случаев начальная доза препарата Моксонидин-СЗ составляет 0,2 мг/сут. Максимальная разовая доза — 0,4 мг. Максимальная суточная доза, которую следует разделить на 2 приема, составляет 0,6 мг. Необходима индивидуальная коррекция суточной дозы в зависимости от переносимости пациентом проводимой терапии. Коррекция дозы для пациентов с печеночной недостаточностью не требуется. Начальная доза для пациентов с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью составляет 0,2 мг/сут. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до максимальной — 0,4 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой светло-розового цвета, круглые, двояковыпуклые; на изломе - белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб.
моксонидин 0.2 мг
Вспомогательные вещества: кроскармеллоза натрия 3 мг, лактозы моногидрат 95.3 мг, кремния диоксид коллоидный 0.5 мг, натрия стеарилфумарат 1 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай II (спирт поливиниловый, частично гидролизованный, - 1.32 мг, титана диоксид - 0.6027 мг, тальк - 0.6 мг, макрогол - 0.3705 мг, лецитин соевый - 0.105 мг, краситель железа оксид желтый 0.0003 мг, краситель железа оксид красный 0.0015 мг).
Фармакологическое действие
Моксонидин является гипотензивным средством с центральным механизмом действия. В стволовых структурах мозга (ростральный слой боковых желудочков) моксонидин селективно стимулирует имидазолинчувствитeльные рецепторы, принимающие участие в тонической и рефлекторной регуляции симпатической нервной системы. Стимуляция имидазолиновыx рецепторов снижает периферическую симпатическую активность и АД. Моксонидин отличается от других центральных гипотензивных средств более низким сродством к ?2-адренорецепторам, что объясняет меньшую вероятность развития седативного эффекта и сухости во рту. Прием моксонидина приводит к снижению системного сосудистого сопротивления и АД. Моксонидин улучшает на 21% индекс чувствительности к инсулину (в сравнении с плацебо) у пациентов с ожирением, инсулинрезистентностью и умеренной степенью артериальной гипертензии.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь моксонидин быстро и почти полностью абсорбируется в верхних отделах ЖКТ. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 88%. Tmax — около 1 ч. Прием пищи не оказывает влияние на фармакокинетику препарата.Распределение. Связь с белками плазмы крови составляет 7,2%.
Метаболизм. Основной метаболит — дегидрированный моксонидин. Фармакодинамическая активность дегидрированного моксонидина составляет около 10% от таковой моксонидина.
Выведение. T1/2 моксонидина и метаболита составляет 2,5 и 5 ч соответственно. В течение 24 ч свыше 90% моксонидина выводится почками (около 78% в неизмененном виде и 13% — в виде дегидромоксонидина, другие метаболиты в моче не превышают 8% от принятой дозы). Менее 1% дозы выводится через кишечник.
Особые группы пациентов
Артериальная гипертензия. По сравнению со здоровыми добровольцами у пациентов с артериальной гипертензией не отмечаются изменения фармакокинетики моксонидина.
Пожилой возраст. Отмечены клинически незначимые изменения фармакокинетических показателей моксонидина у пожилых пациентов, вероятно обусловленные снижением интенсивности его метаболизма и/или несколько более высокой биодоступностью.
Дети. Моксонидин не рекомендуется для применения у пациентов моложе 18 лет, в связи с чем в этой группе фармакокинетические исследования не проводились.
Почечная недостаточность. Выведение моксонидина в значительной степени коррелирует с клиренсом креатинина. У пациентов с умеренной почечной недостаточностью (Cl креатинина 30–60 мл/мин) Css в плазме крови и конечный T1/2 приблизительно в 2 и 1,5 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек (Cl креатинина более 90 мл/мин). У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (Cl креатинина менее 30 мл/мин), Css в плазме крови и конечный T1/2 в 3 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Назначение многократных доз моксонидина приводит к предсказуемой кумуляции в организме пациентов с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью. У пациентов с терминальной почечной недостаточностью (Cl креатинина менее 10 мл/мин), находящихся на гемодиализе, Css в плазме крови и конечный T1/2 соответственно в 6 и 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Во всех группах Cmax моксонидина в плазме крови выше в 1,5–2 раза. У пациентов с нарушениями функции почек дозировка должна подбираться индивидуально. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Побочные действия
Частота побочных эффектов, приведенных ниже, определялась соответственно следующему: очень часто (?1/10); часто (1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100), включая отдельные сообщения.
Со стороны ЦНС: часто — головная боль*, головокружение (вертиго), сонливость; нечасто — обморок*.
Со стороны ССС: нечасто — выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия*, брадикардия.
Со стороны ЖКТ: очень часто — сухость слизистой оболочки полости рта; часто — диарея, тошнота, рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто — кожная сыпь, зуд; нечасто — ангионевротический отек.
Нарушения психики: часто — бессонница; нечасто — нервозность.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто — звон в ушах.
Со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: часто — боль в спине; нечасто — боль в области шеи.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: часто — астения; нечасто — периферические отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и препарата Моксонидин-СЗ, сначала отменяют бета-адреноблокаторы и лишь через несколько дней Моксонидин-СЗ.
В настоящее время нет подтверждений того, что прекращение приема препарата Моксонидин-СЗ приводит к повышению АД. Однако не рекомендуется прекращать прием препарата Моксонидин-СЗ резко, вместо этого следует постепенно уменьшать дозу препарата в течение 2 нед.
Во время лечения следует исключить употребление алкоголя.
Во время лечения необходим регулярный контроль ЧСС и ЭКГ.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами. Влияние препарата Моксонидин-СЗ на способность к вождению транспортных средств или управлению техникой изучено не было. Однако принимая во внимание возможность возникновения головокружения и сонливости, пациентам следует соблюдать осторожность при занятии потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания, такими как вождение автотранспорта или управление техникой.
Передозировка
Имеются сообщения о нескольких случаях передозировки без летального исхода, когда одномоментно применялись дозы до 19,6 мг
Симптомы: головная боль, седативный эффект, выраженное снижение АД, головокружение, астения, брадикардия, сухость слизистой оболочки полости рта, рвота, повышенная утомляемость, боль в эпигастральной области, угнетение дыхания и нарушение сознания. Кроме того, возможны также кратковременное повышение AД, тахикардия и гипергликемия, как было показано в нескольких исследованиях по изучению высоких доз на животных.
Лечение: специфический антидот препарата не существует. В случае выраженного снижения АД может потребоваться восстановление ОЦК за счет введения жидкости и допамина (инъекционно). Брадикардия может быть купирована атропином (инъекционно). В тяжелых случаях передозировки рекомендуется тщательно контролировать нарушение сознания и не допускать угнетение дыхания. Антагонисты альфа-адренорецепторов могут уменьшать или устранять парадоксальные гипертензивные эффекты при передозировке моксонидина. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Показания
Артериальная гипертензия.
Противопоказания
повышенная чувствительность к активному веществу и другим компонентам препарата;
синдром слабости синусного узла;
выраженная брадикардия (ЧСС покоя менее 50 уд./мин);
атриовентрикулярная блокада II и III степени;
выраженные нарушения ритма сердца;
острая и хроническая сердечная недостаточность (III–IV функциональный класс по классификации NYHA);
одновременное применение с трициклическими антидепрессантами (см. «Взаимодействие»);
тяжелая почечная недостаточность (Cl креатинина менее 30 мл/мин);
гемодиализ;
наследственная непереносимость лактозы, дефицит лактазы или мальабсорбция глюкозы-галактозы;
период лактации;
пациенты старше 75 лет;
пациенты до 18 лет (в связи с отсутствием данных по безопасности и эффективности).
С осторожностью: атриовентрикулярная блокада I степени (риск развития брадикардии); тяжелые заболевания коронарных сосудов; тяжелая ишемическая болезнь сердца или нестабильная стенокардия (опыт применения недостаточен); хроническая сердечная недостаточность; тяжелая печеночная недостаточность; нарушения функции почек (Cl креатинина более 30 мл/мин).
Применение при беременности и кормлении грудью
Клинические данные о применении моксонидина у беременных отсутствуют. В ходе исследований на животных было установлено эмбриотоксическое действие препарата. Моксонидин-СЗ следует назначать беременным только после тщательной оценки соотношения риска и пользы, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Моксонидин проникает в грудное молоко и поэтому не должен назначаться во время кормления грудью. При необходимости применения препарата Моксонидин-СЗ в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение моксонидина с другими гипотензивными средствами приводит к аддитивному эффекту.
Трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность гипотензивных средств центрального действия, в связи с чем не рекомендуется их прием совместно с моксонидином.
Моксонидин может усиливать действие трициклических антидепрессантов, транквилизаторов, этанола, седативных и снотворных средств.
Моксонидин способен умеренно улучшать ослабленные когнитивные функции у пациентов, получающих лоразепам.
Моксонидин может усиливать седативный эффект производных бензодиазепина при их одновременном назначении.
Моксонидин выделяется путем канальцевой секреции. Поэтому не исключено его взаимодействие с другими препаратами, выделяющимися путем канальцевой секреции.
Бета-адреноблокаторы усиливают брадикардию, выраженность отрицательного ино- и дромотропного действия.
(6443)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. У більшості випадків початкова доза препарату Моксонідин-СЗ становить 0,2 мг/сут. Максимальна разова доза — 0,4 мг. Максимальна добова доза, яку слід розділити на 2 прийоми, становить 0,6 мг. Необхідна індивідуальна корекція добової дози залежно від переносимості пацієнтом проведеної терапії. Корекція дози для пацієнтів з печінковою недостатністю не потрібно. Початкова доза для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю становить 0,2 мг/сут. В у разі необхідності та при гарній переносимості добова доза може бути збільшена до максимальної — 0,4 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі - білого або майже білого кольору.Склад
1 таб.
моксонідин 0.2 мг
Допоміжні речовини: натрію кроскармелоза 3 мг, лактози моногідрат 95.3 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.5 мг, натрію стеарилфумарат 1 мг.
Склад плівкової оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гидролизованний, - 1.32 мг, титану діоксид - 0.6027 мг, тальк - 0.6 мг, макрогол - 0.3705 мг, лецитин соєвий - 0.105 мг, барвник заліза оксид жовтий 0.0003 мг, барвник заліза оксид червоний 0.0015 мг).Фармакологічна дія
Моксонідин є гіпотензивним засобом з центральним механізмом дії. У стовбурових структурах мозку (ростральный шар бічних шлуночків) моксонідин селективно стимулює имидазолинчувствительные рецептори, які беруть участь у тонічної і рефлекторної регуляції симпатичної нервової системи. Стимуляція имидазолиновых рецепторо�� знижує периферичну симпатичну активність і ПЕКЛО. Моксонідин відрізняється від інших центральних гіпотензивних засобів більш низькою спорідненістю до ?2-адренорецепторами, що пояснює меншу ймовірність розвитку седативного ефекту і сухості в роті. Прийом моксонидина призводить до зниження системного судинного опору та артеріального тиску. Моксонідин поліпшує на 21% індекс чутливості до інсуліну (порівняно з плацебо) у пацієнтів з ожирінням, инсулинрезистентностью і помірним ступенем артеріальної гіпертензії.Фармакокінетика
Всасыван��е. Після прийому всередину моксонідин швидко і майже повністю абсорбується у верхніх відділах ШКТ. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88%. Tmax — 1 ч. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату.Розподіл. Зв'язок з білками плазми крові становить 7,2%.
Метаболізм. Основний метаболіт — дегидрированный моксонідин. Фармакодинамічна активність дегидрированного моксонидина становить близько 10% від такої моксонидина.
Виведення. T1/2 моксонидина і метаболіту становить 2,5 і 5 ч соответственно. протягом 24 год понад 90% моксонидина виводиться нирками (близько 78% в незміненому вигляді і 13% — у вигляді дегидромоксонидина, інші метаболіти в сечі не перевищують 8% від прийнятої дози). Менше 1% дози виводиться через кишечник.
Особливі групи пацієнтів
Артеріальна гіпертензія. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не відзначаються зміни фармакокінетики моксонидина.
Літній вік. Відзначено клінічно незначущі зміни фармакокінетичних показників моксонидина у літніх пацієнтів й індустріаль��тів, імовірно обумовлені зниженням інтенсивності його метаболізму і/або декілька більш високою біодоступністю.
Діти. Моксонідин не рекомендується для застосування у пацієнтів молодше 18 років, у зв'язку з чим у цій групі фармакокінетичні дослідження не проводилися.
Ниркова недостатність. Виведення моксонидина в значній мірі корелює з кліренсом креатиніну. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 приблизно в 2 і 1,5 рази вище, ніж у пацієнтів й індустріальнтов з нормальною функцією нирок (Cl креатиніну більше 90 мл/хв). У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 в 3 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Призначення багаторазових доз моксонидина призводить до передбачуваної кумуляції в організмі пацієнтів з помірною і тяжкою нирковою недостатністю. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 10 мл/хв), які знаходяться на гемодіалізі, Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 відповідно у 6 і 4 разів�� вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У всіх групах Cmax моксонидина в плазмі крові вище в 1,5–2 рази. У пацієнтів з порушеннями функції нирок доза повинна підбиратися індивідуально. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Побічні дії
Частота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступного: дуже часто (?1/10); часто (1/100, <1/10); нечасто (?1/1000, <1/100), включаючи окремі повідомлення.
З боку ЦНС: часто — головний біль*, запаморочення (вертиго), сонливийость; нечасто — запаморочення*.
З боку ССС: нечасто — виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія*, брадикардія.
З боку ШКТ: дуже часто — сухість слизової оболонки порожнини рота; часто — діарея, нудота, блювання, диспепсія.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто — шкірний висип, свербіж; нечасто — ангіоневротичний набряк.
Порушення психіки: часто — безсоння; нечасто — знервованість.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто — дзвін у вухах.
З боку скелетно-м'язової і з'єднаєельной тканини: часто — біль у спині; нечасто — біль в області шиї.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто — астенія; нечасто — периферичні набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При необхідності відміни одночасно прийнятих бета-адреноблокаторів і препарату Моксонідин-СЗ, спочатку скасовують бета-адреноблокатори і лише через кілька днів Моксонідин-СЗ.
В даний час немає підтверджень того, що припинення прийому препарату Моксонідин-СЗ призводить до підвищення артеріального тиску. Однак не річокомендуется припиняти прийом препарату Моксонідин-СЗ різко, замість цього слід поступово зменшувати дозу препарату протягом 2 тижнів.
Під час лікування слід виключити вживання алкоголю.
Під час лікування необхідний регулярний контроль ЧСС і ЕКГ.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Вплив препарату Моксонідин-СЗ на здатність до водіння транспортних засобів або управління технікою вивчено не було. Однак беручи до уваги можливість виникнення головокр��вання і сонливості пацієнтам слід дотримуватися обережності при занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, такими як водіння автотранспорту або керування технікою.
Передозування
Є повідомлення про декілька випадків передозування без летального результату, коли одномоментно застосовувалися дози до 19,6 мг
Симптоми: головний біль, седативний ефект, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, астенія, брадикардія, сухість слизової оболонки порожнини рота, блювання, підвищена утомля��тість, біль в епігастральній області, пригнічення дихання та порушення свідомості. Крім того, можливі також короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія і гіперглікемія, як було показано в кількох дослідженнях з вивчення високих доз на тваринах.
Лікування: специфічний антидот препарату не існує. У разі вираженого зниження артеріального тиску може знадобитися відновлення ОЦК за рахунок введення рідини і допаміну (ін'єкційно). Брадикардія може бути купирована атропіном (ін'єкційно). У тяжких випадках передозування рекомендується ретельнательно контролювати порушення свідомості і не допускати пригнічення дихання. Антагоністи альфа-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти при передозуванні моксонидина. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Свідчення
Артеріальна гіпертензія.Протипоказання
підвищена чутливість до активної речовини та інших компонентів препарату;
синдром слабкості синусового вузла;
виражена брадикардія (ЧСС спокою менше 50 уд./хв);
ат��иовентрикулярная блокада II і III ступеня;
виражені порушення ритму серця;
гостра та хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас за класифікацією NYHA);
одночасне застосування з трициклічними антидепресантами (див. «Взаємодія»);
тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);
гемодіаліз;
спадкова непереносимість лактози, дефіциту лактази або мальабсорбція глюкози-галактози;
період лактації;
пацієнти старше 75 років;
хворимти до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних з безпеки й ефективності).
З обережністю: атріовентрикулярна блокада I ступеня (ризик розвитку брадикардії); тяжкі захворювання коронарних судин; тяжка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія (досвід застосування недостатній); хронічна серцева недостатність; тяжка печінкова недостатність; порушення функції нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв).
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Клінічні дані про застосування у моксонидина вагітних відсутні. У ході досліджень на тваринах було встановлено ембріотоксичну дію препарату. Моксонідин-СЗ слід призначати вагітним тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Моксонідин проникає в грудне молоко, тому не повинен призначатися під час годування груддю. При необхідності застосування препарату Моксонідин-СЗ в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Совм��стное застосування моксонидина з іншими гіпотензивними засобами призводить до аддитивному ефекту.
Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність гіпотензивних засобів центральної дії, у зв'язку з чим не рекомендується їх прийом спільно з моксонидином.
Моксонідин може посилювати дію трициклічних антидепресантів, транквілізаторів, етанолу, седативних та снодійних засобів.
Моксонідин здатний помірно покращувати ослаблені когнітивні функції у пацієнтів, які отримують лоразепам.
Моксонидин може посилювати седативний ефект похідних бензодіазепіну при їх одночасному призначенні.
Моксонідин виділяється шляхом канальцевої секреції. Тому не виключено його взаємодію з іншими препаратами, що виділяються шляхом канальцевої секреції.
Бета-адреноблокатори посилюють брадикардію, вираженість негативного іно - і дромотропного дії.
