Дозировка
Принимают внутрь. Начальная доза составляет в среднем 200 мкг внутрь 1 раз/сут. Максимальная разовая доза - 400 мкг. Необходима индивидуальная коррекция суточной дозы в зависимости от переносимости терапии. Максимальная суточная доза - 600 мкг в 2 приема. Для пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени, а также находящихся на гемодиализе начальная доза - 200 мкг/сут. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до максимальной 400 мкг.
Передозировка
Имеются сообщения о нескольких случаях передозировки без летального исхода, когда одномоментно применялись дозы до 19,6 мг. Симптомы: головная боль, седативный эффект, выраженное снижение АД, головокружение, астения, брадикардия, сухость слизистой оболочки полости рта, рвота, повышенная утомляемость, боль в эпигастральной области, угнетение дыхания и нарушение сознания. Кроме того, возможны также кратковременное повышение АД, тахикардия и гипергликемия. Лечение: специфического антидота не существует. В случае выраженного снижения АД может потребоваться восстановление объема циркулирующей крови за счет введения жидкости и допамина (инъекционно). Брадикардия может быть купирована атропином (инъекционное введение). В тяжелых случаях передозировки рекомендуется тщательно контролировать нарушения сознания и не допускать угнетения дыхания. Антагонисты альфа-адренорецепторов могут уменьшать или устранять парадоксальные гипертензивные эффекты при передозировке моксонидином.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, круглой формы, двояковыпуклые, почти белого цвета, с гравировкой «4» на одной стороне.
Состав
на одну таблетку
Состав ядра:
Активное вещество: моксонидин (в пересчете на сухое вещество) - 400 мкг.
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза - 91,6 мг; повидон К-25 - 4,0 мг; кремния диоксид коллоидный - 2,5 мг; магния стеарат-0,1 мг.
Состав оболочки:
гипролоза - 1,0 мг; клещевины обыкновенной семян масло - 0,2 мг; полисорбат 80 - 0,2 мг.
Фармакологическое действие
Селективный агонист имидазолиновых рецепторов, отвечающих за рефлекторный контроль над симпатической нервной системой (локализованной в вентеро-латеральном отделе продолговатого мозга). Незначительно связывается с центральными альфа2-адренорецепторами, снижает систолическое и диастолическое артериальное давление (АД) при однократном и продолжительном применении.
При длительном применении уменьшает гипертрофию миокарда левого желудочка, нивелирует признаки миокардиального фиброза, микроартериопатии, нормализует капиллярное кровоснабжение миокарда, снижает общее периферическое сосудистое сопротивление, легочное сосудистое сопротивление, в то время как сердечный выброс и частота сердечных сокращений (ЧСС) существенно не изменяется.
На фоне лечения снижается активность неропинефрина и эпинефрина, ренина, ангиотензина II в покое и при нагрузке, предсердного натрийуретического пептида (при нагрузке) и альдостерона плазмы крови. Уменьшает резистентность тканей к инсулину на 21 % в сравнении с плацебо у пациентов, страдающих ожирением, и инсулинрезистентных пациентов с умеренной степенью тяжести артериальной гипертензии, стимулирует высвобождение гормона роста. Не влияет на обмен глюкозы и липидов.
Фармакокинетика
После приема внутрь быстро и почти полностью абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (около 90 %). Прием пищи на величину абсорбции не влияет.
Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 30-180 мин после применения внутрь и составляет 1-3 нг/мл. Интервал между достижением максимальной концентрации и выраженным снижением АД в покое различается в среднем на 10 %, при нагрузке на 7,7 %.
Продолжительность действия - более 12 ч. Биодоступиость при однократном применении внутрь составляет 88 %. Проникает через гематоэнцефалический барьер. Объем распределения - 1,4-3 л/кг. Связь с белками плазмы крови 7 %. Период полувыведения (Т|/2) составляет 2-3 ч. В течение 24 часов почками выводится до 90 % (50-70 % - в неизмененном виде, 20 % - в метаболитов) и около 1 % - с желчыо. Моксонидии в малом количестве выводится при гемодиализе. Достоверных различий в показателях фармакокинетики у молодых и пациентов пожилого возраста не обнаружено. Фармакокинетика при нарушении функции почек
У пациентов с умеренным (клиренс креатинина (КК) 30-60 мл/мин) и выраженным (КК менее 30 мл/мин) нарушением функции почек, равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т| 2, приблизительно в 2 и 3 раза соответственно выше, чем у больных с нормальной функцией почек (КК более 90 мл/мин). Пациентам с умеренным нарушением функции почек препарат следует применять с осторожностью и его доза должна подбираться индивидуально.
Фармакокинетика при нарушении функции печени
Достоверных исследований применения моксонидина у пациентов с нарушением функции печени нет. Так как, моксонидин практически не метаболизируется в печени, нарушение ее функции не оказывает выраженного влияния на фармакокинетику препарата.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: часто - головная боль, головокружение (вертиго), сонливость; нечасто - обморок.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, брадикардия.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - сухость во рту; часто - диарея, тошнота, рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь, зуд; нечасто - ангионевротический отек.
Со стороны психики: часто - бессонница; нечасто - нервозность.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - звон в ушах.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - боль в спине; нечасто - боль в области шеи.
Со стороны организма в целом: часто - астения; нечасто - периферические отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Необходимо соблюдать особую осторожность при применении моксонидина у пациентов с AV-блокадой I степени (риск развития брадикардии); тяжелым заболеванием коронарных сосудов и нестабильной стенокардией (опыт применения недостаточен): почечной недостаточностью.
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и моксонидина, сначала отменяют бета-адреноблокаторы и лишь через несколько дней - моксонидин.
В настоящее время нет подтверждений того, что прекращение приема моксонидина приводит к повышению АД. Однако не рекомендуется резкое прекращение приема моксонидина, дозу следует уменьшать постепенно, в течение 2 недель.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения пациентам следует соблюдать осторожность при необходимости занятий потенциально опасными видами деятельности, требующей концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций.
Показания
Артериальная гипертензия.
Противопоказания
Выраженная брадикардия (менее 50 уд./мин), СССУ, AV-блокада II и III степени, острая и хроническая сердечная недостаточность, период лактации (грудного вскармливания), детский и подростковый возраст до 18 лет, повышенная чувствительность к моксонидину.
Применение при беременности и кормлении грудью
Адекватных и строго контролируемых исследований безопасности моксонидина при беременности не проводилось, поэтому его не следует применять у этой категории пациентов.
Не следует применять в период лактации, поскольку моксонидин выделяется с грудным молоком. При необходимости применения моксонидина в период лактации, грудное вскармливание следует прекратить.
В ходе экспериментальных исследований на животных было установлено эмбриотоксическое действие препарата.
Применение при нарушениях функции печени
Противопоказан при тяжелых нарушениях функций печени.
Применение при нарушениях функции почек
Противопоказан при тяжелых нарушениях функций почек.
С осторожностью применяют моксонидин у пациентов с нарушениями функции почек, в таких случаях требуется коррекция режима дозирования с учетом значений КК.
В процессе лечения больных с нарушением функции почек необходим тщательный контроль их состояния.
Применение у детей
В связи с отсутствием клинического опыта моксонидин не следует применять у детей и подростков в возрасте до 16 лет.
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение моксонидина с другими гипотензивными средствами приводит к аддитивному эффекту.
Трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность гипотензивных средств центрального действия, поэтому не рекомендуется их прием совместно с моксонидином.
Моксонидин может усиливать действие трициклических антидепрессантов, транквилизаторов, этанола, седативных и снотворных средств.
Моксонидин способен умеренно улучшать ослабленные когнитивные функции у пациентов, получающих лоразепам.
Моксонидин может усиливать седативный эффект производных бензодиазепина при их одновременном назначении.
Моксонидин выделяется путем канальцевой секреции. Поэтому не исключено его взаимодействие с другими препаратами, выделяющимися путем канальцевой секреции.
(6437)
Дозування
Приймають внутрішньо. Початкова доза складає в середньому 200 мкг внутрішньо 1 раз/добу. Максимальна разова доза - 400 мкг. Необхідна індивідуальна корекція добової дози залежно від переносимості терапії. Максимальна добова доза - 600 мкг в 2 прийоми. Для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, а також які перебувають на гемодіалізі, початкова доза - 200 мкг/добу. У разі необхідності та при гарній переносимості добова доза може бути збільшена до максимальної 400 мкг.Передозування
Є повідомлення про кількох випадках передозування без летального результату, коли одномоментно застосовувалися дози до 19,6 мг. Симптоми: головний біль, седативний ефект, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, астенія, брадикардія, сухість слизової оболонки порожнини рота, блювання, підвищена стомлюваність, біль в епігастральній області, пригнічення дихання та порушення свідомості. Крім того, можливі також короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія і гіперглікемія. Лікування: специфічного антидоту не існує. У разі вираженого зниження артеріального тиску може знадобитися ввідновлення обсягу циркулюючої крові за рахунок введення рідини і допаміну (ін'єкційно). Брадикардія може бути купирована атропіном (ін'єкційне введення). У тяжких випадках передозування рекомендується ретельно контролювати порушення свідомості і не допускати пригнічення дихання. Антагоністи альфа-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти при передозуванні моксонидином.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглої форми, двоопуклі, майже білого колета, з гравіруванням «4» на одному боці.Склад
на одну таблетку
Склад ядра:
Активна речовина: моксонідин (у перерахунку на суху речовину) - 400 мкг.
Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза - 91,6 мг; повідон К-25 - 4,0 мг; кремнію діоксид колоїдний - 2,5 мг; магнію стеарат-0,1 мг.
Склад оболонки:
гипролоза - 1,0 мг; насіння рицини звичайної масло - 0,2 мг; полісорбат 80 - 0,2 мг.Фармакологічна дія
Селективний агоніст имидазолиновых рецепторів, що відповідають за рефлекторний контроль над ��импатической нервовою системою (локалізованої в вентеро-латеральному відділі довгастого мозку). Незначно зв'язується з центральними альфа2-адренорецепторами, знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) при одноразовому та тривалому застосуванні.
При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка, нівелює ознаки міокардіального фіброзу, микроартериопатии, нормалізує капілярне кровопостачання міокарда, знижує загальний периферичний судинний опір, легочное судинний опір, в той час як серцевий викид і частота серцевих скорочень (ЧСС) істотно не змінюється.
На тлі лікування знижується активність неропинефрина і епінефрину, реніну, ангіотензину II у спокої і при навантаженні, передсердного натрійуретичного пептиду (при навантаженні) та альдостерону плазми крові. Зменшує резистентність тканин до інсуліну на 21% у порівнянні з плацебо у пацієнтів, які страждають ожирінням, і инсулинрезистентных пацієнтів з помірним ступенем тяжкості артеріальної гіпертензії, стимулює высвобождение гормону росту. Не впливає на обмін глюкози і ліпідів.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (близько 90 %). Прийом їжі на величину абсорбції не впливає.
Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 30-180 хв після застосування всередину і становить 1-3 нг/мл Інтервал між досягненням максимальної концентрації і вираженим зниженням артеріального тиску в спокої розрізняється в середньому на 10 %, при навантаженні на 7,7 %.
Тривалість дії - понад 12 год. Биодоступиос��ь при одноразовому застосуванні внутрішньо становить 88 %. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Об'єм розподілу - 1,4-3 л/кг. Зв'язок з білками плазми крові 7 %. Період напіввиведення (Т|/2) становить 2-3 год. протягом 24 годин нирками виводиться до 90 % (50-70 % - у незміненому вигляді, 20 % - в метаболітів) і близько 1 % - з желчыо. Моксонидии в малій кількості виводиться при гемодіалізі. Достовірних відмінностей у показниках фармакокінетики у молодих та пацієнтів літнього віку не виявлено. Фармакокінетика при порушенні функції нирок
У пацієнтів із померенним (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) і виражену (КК менше 30 мл/хв) порушенням функції нирок, рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т| 2, приблизно в 2 і 3 рази відповідно вище, ніж у хворих з нормальною функцією нирок (КК більше 90 мл/хв). Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок препарат слід застосовувати з обережністю і його доза повинна підбиратися індивідуально.
Фармакокінетика при порушенні функції печінки
Достовірних досліджень застосування моксонидина у пацієнтів з порушенням функції п��чені немає. Так як, моксонідин практично не метаболізується в печінці, порушення її функції не робить вираженого впливу на фармакокінетику препарату.Побічні дії
З боку ЦНС: часто - головний біль, запаморочення (вертиго), сонливість; рідко - непритомність.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, брадикардія.
З боку травної системи: дуже часто - сухість у роті; нечасто - діарея, нудота, блювання, диспепсія.
З боку шкіри та підшкірних ��каней: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк.
З боку психіки: часто - безсоння; нечасто - знервованість.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто - дзвін у вухах.
З боку кістково-м'язової системи: часто - біль у спині; нечасто - біль в області шиї.
З боку організму в цілому: часто - астенія; нечасто - периферичні набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Необхідно дотримуватись особливої обережності при застосуванні моксонидина у пацієнтів з AV-блокадою I сте��ені (ризик розвитку брадикардії); важким захворюванням коронарних судин і нестабільною стенокардією (досвід застосування недостатній): нирковою недостатністю.
При необхідності відміни одночасно прийнятих бета-адреноблокаторів і моксонидина, спочатку скасовують бета-адреноблокатори і лише через кілька днів - моксонідин.
В даний час немає підтверджень того, що припинення прийому моксонидина призводить до підвищення артеріального тиску. Однак не рекомендується різке припинення прийому моксонидина, дозу слід зменшувати постепенно, протягом 2 тижнів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
В період лікування пацієнтам слід дотримуватися обережності при необхідності занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагає концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Артеріальна гіпертензія.Протипоказання
Виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), СССУ, AV-блокада II і III ступеня, гостра і хронічна серцева недостатність, період лактації (грудного вигодовування), д��тский і підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до моксонидину.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Адекватних і суворо контрольованих досліджень безпеки моксонидина при вагітності не проводилося, тому його не слід застосовувати у цієї категорії пацієнтів.
Не слід застосовувати в період лактації, оскільки моксонідин виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування моксонидина в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.
В ході експеримен��соціальних досліджень на тваринах було встановлено ембріотоксичну дію препарату.
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказаний при тяжких порушеннях функцій печінки.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказаний при тяжких порушеннях функцій нирок.
З обережністю застосовують моксонідин у пацієнтів з порушеннями функції нирок, у таких випадках потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК.
В процесі лікування хворих з порушенням функції нирок необхіднодім ретельний контроль їх стану.
Застосування у дітей
У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду моксонідин не слід застосовувати у дітей та підлітків у віці до 16 років.Лікарська взаємодія
Спільне застосування моксонидина з іншими гіпотензивними засобами призводить до аддитивному ефекту.
Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність гіпотензивних засобів центральної дії, тому не рекомендується їх прийом спільно з моксонидином.
Моксонідин може посилювати діїе трициклічних антидепресантів, транквілізаторів, етанолу, седативних та снодійних засобів.
Моксонідин здатний помірно покращувати ослаблені когнітивні функції у пацієнтів, які отримують лоразепам.
Моксонідин може посилювати седативний ефект похідних бензодіазепіну при їх одночасному призначенні.
Моксонідин виділяється шляхом канальцевої секреції. Тому не виключено його взаємодію з іншими препаратами, що виділяються шляхом канальцевої секреції.
