Дозировка
Таблетки принимают внутрь, независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. В большинстве случаев препарат Моксонидин назначают в начальной дозе 0,2 мг в один прием, предпочтительнее в утренние часы. При недостаточности терапевтического эффекта дозу можно увеличить после 3-х недель терапии до 0,4 мг в сутки за два приема или однократно; если после 3-х недель лечения ответ на проводимую терапию будет неудовлетворительный, можно увеличить дозу до 0,6 мг, разделенную на 2 приема (утром и вечером). Начальная доза для пациентов с почечной недостаточностью (КК 30-60 мл/мин) составляет 0,2 мг. В случае необходимости и хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до 0,4 мг. У пожилых пациентов с нормальной функцией почек рекомендации такие же, как и для взрослых пациентов. Начинать терапию с минимальной дозы и последующее увеличение дозы проводить с осторожностью. Применение препарата у пациентов 75 лет и старше противопоказано.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой от розового до бледно-розового цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе видны два слоя - ядро почти белого цвета и пленочная оболочка.
Состав
1 таб.
моксонидин\00090.4 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 185.6 мг, кроскармеллоза натрия - 8 мг, повидон К25 - 4 мг, магния стеарат - 2 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза - 3.42 мг, макрогол 4000 -0.9 мг, краситель железа оксид красный - 0.05 мг, титана диоксид - 1.63 мг.
Фармакологическое действие
Моксонидин - селективный агонист имидазолиновых рецепторов. Избирательно взаимодействуя с имидазолиновыми I1-рецепторами, расположенными в стволе мозга, снижает симпатическую активность.
Моксонидин обладает высоким сродством к имидазолиновым I1-рецепторам и лишь незначительно связывается с центральными альфа2-адренорецепторами, за счет взаимодействия с которыми объясняется сухость слизистой оболочки полости рта и седативный эффект.
Уменьшает резистентность тканей к инсулину, стимулирует высвобождение гормона роста.
Влияние на гемодинамику: снижение систолического и диастолического артериального давления (АД) при однократном и продолжительном приеме моксонидина связано с уменьшением прессорного действия симпатической системы на периферические сосуды, снижением периферического сосудистого сопротивления, в то время как сердечный выброс и частота сердечных сокращений существенно не изменяются.
Максимум антигипертензивного эффекта достигается примерно через 2,5-7 часов после приема внутрь.
Фармакокинетика
Всасывание:
Абсорбция - 90 %. Максимальная концентрация (Стах) в плазме крови (после приема таблетки с содержанием 0,2 мг моксонидина) составляет 1,4-3 нг/мл и достигается через 30-180 мин. Биодоступность - 88 %, что указывает на отсутствие значительного эффекта «первичного прохождения» (прием пищи не оказывает влияния на фармакокинетику).
Распределение:
Объем распределения -1,8±0,4 л/кг. Проникает через гематоэнцефалический барьер (ГЭБ). Связывание с белками плазмы крови приблизительно 10 %. Метаболизм:
Основные метаболиты: 4,5-дигидромоксонидин и производные гуанидина. Фармакодинамическая активность 4,5-дигидромоксонидин - около 10 % по сравнению с моксонидином.
Выведение:
Период полувыведения (Тш) моксонидина и метаболитов составляет 2,5 и 5 ч, соответственно. В течение 24 ч более 90 % моксонидина выводится почками, приблизительно 50-75 % в неизмененном виде и 13 % в виде дегидрогенизированного про-
изводного. Менее 1 % выводится через кишечник. Не кумулирует при длительном применении. Средний конечный Т1/2 моксонидина в плазме крови составляет 2,2-2,3 часа, почечный средний конечный Т1/2 - 2,6-2,8 часа. Несмотря на то, что Т1(2 моксонидина и его метаболитов составляет 2,5 и 5 ч, его следует применять не чаще, чем 2 раза в сутки. Фармакокинетика у пациентов с артериальной гипертензией
По сравнению со здоровыми добровольцами у пациентов с артериальной гипертензией не отмечается изменений фармакокинетики моксонидина. Фармакокинетика в пожилом возрасте Набп1одаются возрастные изменения показателей фармакокинетики, связанные, вероятно, с несколько более высокой биодоступностью и/или сниженной метаболической активностью. Однако эти изменения не являются клинически значимыми.
Фармакокинетика у детей
Моксонидин не рекомендуется для применения у пациентов моложе 18 лет, в связи с чем, в этой группе фармакокинетические исследования не проводились.
Фармакокинетика при почечной недостаточности
Выведение моксонидина в значительной степени коррелирует с клиренсом креатинина (КК). У пациентов с умеренной почечной недостаточностью (КК в интервале 30-60 мл/мин) равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 приблизительно в 2 и 1,5 раза выше, чем у пациентов с артериальной гипертензией с нормальной функцией почек (КК > 90 мл/мин). У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (КК < 30 мл/мин) равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1Д в 3 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Назначение многократных доз препарата не приводит к кумуляции в организме пациентов с умеренной почечной недостаточностью. На поздних стадиях у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности (КК <10 мл/мин), находящихся на гемодиализе, равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 соответственно в 6 и 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. У пациентов с нарушениями функции почек дозировка должна подбираться индивидуально. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Побочные действия
Частота возникновения нежелательных эффектов представлена следующим образом, согласно классификации Всемирной организации здравоохранения: очень часто (?1/10), часто (?1/100 до <1/10), нечасто (?1/1000 до <1/100), редко (?1/10 000 до <1/1 000), очень редко (<1/10 000), частота неизвестна (невозможно определить, основываясь на имеющихся данных).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - симптомы вазодилатации; нечасто - выраженное снижение АД (включая ортостатическую гипотензию), нарушение периферического кровообращения.
Со стороны центральной нервной системы: часто - головокружение, головная боль, сонливость, вертиго, повышенная утомляемость, нарушение сна; нечасто - обморок, парестезия. Психические нарушения: часто - бессонница, нарушение когнитивных функций; нечасто - нервозность, тревога.
Со стороны органа слуха: нечасто - шум в ушах.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - сухость слизистой оболочки полости рта; часто - тошнота, рвота, диарея, диспепсия; нечасто - анорексия.
Со стороны мочеполовой системы: нечасто - импотенция и/или снижение либидо.
Со стороны органа зрения: нечасто - сухость глаз, ощущение жжения глаз.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: часто - боль в спине; нечасто - боль в шее.
Со стороны эндокринной системы: нечасто - гинекомастия.
Аллергические реакции: часто - кожная сыпь, зуд; нечасто - ангионевротический отек.
Прочие: часто - астения; нечасто - периферические отеки, слабость в ногах, болезненность в области околоушных желез.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и препарата Моксонидин сначала отменяют бета-адреноблокаторы и лишь через несколько дней - Моксонидин.
Во время лечения препаратом необходим регулярный контроль АД, ЧСС и ЭКГ.
Прекращать прием препарата следует постепенно в течение 2-х недель.
Препарат необходимо применять с особой осторожностью у пациентов с тяжелой ишемической болезнью сердца и/или нестабильной стенокардией, в связи с ограниченным опытом применения препарата у данной популяции пациентов, также и у пациентов с умеренной ХСН.
Во время лечения препаратом следует избегать приема алкоголя.
Влияние на способность управлять автотранспортом и заниматься другими потенциально опасными видами деятельности
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспортных средств и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (риск развития головокружения и сонливости).
Показания
Артериальная гипертензия.
Противопоказания
повышенная чувствительность к компонентам препарата;
выраженная брадикардия (частота сердечных сокращений (ЧСС) менее 50 уд./мин.) или тяжелая брадиаритмия, включая синдром слабости синусового узла, атриовентрикулярную блокаду II и III степени;
гемодинамически значимые нарушения ритма сердца;
тяжелая хроническая сердечная недостаточность III-IV функционального класса по классификации NYHA;
применение у пациентов в возрасте 75 лет и старше;
тяжелая почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин, креатинин плазмы крови более 160 мкмопь/л);
-\0009дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-гапактозная мапьабсорбция;
-\0009возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
-\0009одновременный прием с трициклическими антидепрессантами;
-\0009вследствие отсутствия опыта применения, следует избегать приема моксонидина у пациентов с сопутствующей «перемежающейся» хромотой, болезнью Рейно, болезнью Паркинсона, эпилепсией, глаукомой и депрессией.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Атриовентрикулярная блокада I степени, хроническая сердечная недостаточность I-II функционального класса по классификации NYHA, брадикардия, хроническая почечная недостаточность (КК более 30, но менее 60 мл/мин), ангионевротический отек в анамнезе, тяжелые заболевания коронарных сосудов, нестабильная стенокардия, пожилой возраст.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ
Из-за отсутствия опыта клинического применения Моксонидин не следует назначать во время беременности, за исключением тех случаев, когда ожидаемая польза для матери превосходит потенциальный риск для плода.
Моксонидин выделяется с грудным молоком. При необходимости применения препарата в период лактации грудное вскармливание рекомендуется прекратить или отменить препарат.
Лекарственное взаимодействие
При совместном применении моксонидина с гипотензивными средствами происходит взаимное усиление антигипертензивного действия.
При применении моксонидина с глибенкламидом, дигоксином, гидрохлоротиазидом фармакокинетическое взаимодействие отсутствует.
Моксонидин усиливает угнетающее влияние на центральную нервную систему анксиолитиков, барбитуратов и этанола.
Трициклические антидепрессанты могут снизить эффективность гипотензивных средств центрального действия (см. раздел «Противопоказания»), Бета-адреноблокаторы усиливают брадикардию, выраженность отрицательного ино- и дромотропно-го действия моксонидина.
Моксонидин умеренно усиливает сниженную когнитивную способность у пациентов, принимающих лоразепам.
Применение моксонидина совместно с производными бензодиазепина может сопровождаться усилением седативного эффекта последних. Толазолин дозозависимо уменьшает антигипертен-зивный эффект моксонидина.
(6436)
Дозування
Таблетки приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. У більшості випадків препарат Моксонідин призначають в початковій дозі 0,2 мг в один прийом, краще в ранкові години. При недостатності терапевтичного ефекту дозу можна збільшити після 3-х тижнів терапії до 0,4 мг на добу за два прийоми або одноразово; якщо після 3-х тижнів лікування відповідь на проведену терапію буде незадовільним, можна збільшити дозу до 0,6 мг, розділеної на 2 прийоми (вранці та ввечері). Початкова доза ��ля пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) становить 0,2 мг. В разі необхідності і добрій переносимості добова доза може бути збільшена до 0,4 мг. У літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок рекомендації такі ж, як і для дорослих пацієнтів. Починати терапію з мінімальної дози і подальше збільшення дози проводити з обережністю. Застосування препарату у пацієнтів 75 років та старше протипоказано.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоя��овыпуклые; на поперечному розрізі видно два шари - ядро майже білого кольору і плівкова оболонка.Склад
1 таб.
моксонідин\00090.4 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 185.6 мг, натрію кроскармелоза - 8 мг, повідон К25 - 4 мг, магнію стеарат - 2 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза - 3.42 мг, макрогол 4000 -0.9 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.05 мг, титану діоксид - 1.63 мг.Фармакологічна дія
Моксонідин - селективний агоніст имидазолиновых рецепторів. Вибірково взаємодіючи з имидазолиновымі I1-рецепторами, розташованими в стовбурі мозку, знижує симпатичну активність.
Моксонідин володіє високою спорідненістю до имидазолиновым I1-рецепторів і лише незначно зв'язується з центральними альфа2-адренорецепторами, за рахунок взаємодії з якими пояснюється сухість слизової оболонки порожнини рота та седативний ефект.
Зменшує резистентність тканин до інсуліну, що стимулює вивільнення гормону росту.
Вплив на гемодинаміку: зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску (АТ) пр�� одноразовому та тривалому прийомі моксонидина пов'язано з зменшенням пресорного дії симпатичної системи на периферичні судини, зниженням периферичного судинного опору, в той час як серцевий викид і частота серцевих скорочень істотно не змінюються.
Максимум антигіпертензивного ефекту досягається приблизно через 2,5-7 годин після прийому внутрішньо.Фармакокінетика
Всмоктування:
Абсорбція - 90 %. Максимальна концентрація (Стах) в плазмі крові (після прийому таблетки з вмістом 0,2 мг мокс��нидина) становить 1,4-3 нг/мл і досягається через 30-180 хв Біодоступність - 88 %, що вказує на відсутність значного ефекту «першого проходження» (прийом їжі не впливає на фармакокінетику).
Розподіл:
Об'єм розподілу -1,8±0,4 л/кг Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Зв'язування з білками плазми крові приблизно 10 %. Метаболізм:
Основні метаболіти: 4,5-дигидромоксонидин і похідні гуанідину. Фармакодинамічна активність 4,5-дигидромоксонидин - близько 10 % порівняно з моксонидином.
Виведення:
Період напіввиведення (Тш) моксонидина і метаболітів становить 2,5 і 5 год відповідно. Протягом 24 год більше 90 % моксонидина виводиться нирками, приблизно 50-75 % в незміненому вигляді і 13 % у вигляді дегидрогенизированного про-
изводного. Менше 1 % виводиться через кишечник. Не кумулює при тривалому застосуванні. Середній кінцевий Т1/2 моксонидина в плазмі крові становить 2,2-2,3 години, нирковий середній кінцевий Т1/2 - 2,6-2,8 години. Незважаючи на те, що Т1(2 моксонидина і його метаболітів становить 2,5 і 5 год, його слід п��именять не частіше, ніж 2 рази в добу. Фармакокінетика у пацієнтів з артеріальною гіпертензією
Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не відзначається змін фармакокінетики моксонидина. Фармакокінетика в літньому віці Набп1одаются вікові зміни показників фармакокінетики, пов'язані, ймовірно, з дещо більш високу біодоступність і/або зниженою метаболічною активністю. Однак ці зміни не є клінічно значущими.
Фармакокінетика у дітей
Мок��онидин не рекомендується для застосування у пацієнтів молодше 18 років, у зв'язку з чим, у цій групі фармакокінетичні дослідження не проводилися.
Фармакокінетика при нирковій недостатності
Виведення моксонидина в значній мірі корелює з кліренсом креатиніну (КК). У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК в інтервалі 30-60 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий T1/2 приблизно в 2 і 1,5 рази вище, ніж у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з нормальною функцією нирок (КК > 90 мл/хв). У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т1Д в 3 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Призначення багаторазових доз препарату не призводить до кумуляції в організмі пацієнтів з помірною нирковою недостатністю. На пізніх стадіях у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (КК <10 мл/хв), які знаходяться на гемодіалізі, рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т1/2 відповідно в 6 і 4 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною фун��функцією нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок доза повинна підбиратися індивідуально. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Побічні дії
Частота виникнення небажаних ефектів представлена наступним чином, відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (?1/10), часто (?1/100 до <1/10), нечасто (?1/1000 до <1/100), рідко (?1/10 000 до <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити, ґрунтуючись на наявних даних).
З боку сердечн��-судинної системи: часто - симптоми вазодилатації; нечасто - виражене зниження АТ (включаючи ортостатичну гіпотензію), порушення периферичного кровообігу.
З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, сонливість, вертиго, підвищена стомлюваність, порушення сну; нечасто - запаморочення, парестезія. Психічні порушення: часто - безсоння, порушення когнітивних функцій; нечасто - нервозність, тривога.
З боку органа слуху: нечасто - шум у вухах.
З боку травної системи: дуже часто - сухість слизової оболонки порожнини рота; часто - нудота, блювання, діарея, диспепсія; нечасто - анорексія.
З боку сечостатевої системи: нечасто - імпотенція і/або зниження лібідо.
З боку органа зору: нечасто - сухість очей, відчуття печіння очей.
З боку опорно-рухового апарату: часто - біль у спині; нечасто - біль у шиї.
З боку ендокринної системи: нечасто - гінекомастія.
Алергічні реакції: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк.
Інші: часто - ас��ения; нечасто - периферичні набряки, слабкість у ногах, біль в ділянці привушних залоз.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При необхідності відміни одночасно прийнятих бета-адреноблокаторів і препарату Моксонідин спочатку скасовують бета-адреноблокатори і лише через кілька днів - Моксонідин.
Під час лікування препаратом необхідний регулярний контроль АТ, ЧСС і ЕКГ.
Припиняти прийом препарату слід поступово протягом 2-х тижнів.
Препарат необхідно застосовувати з особливою обережно��ма у пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця та/або нестабільною стенокардією, у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у цій популяції пацієнтів, також і у пацієнтів з помірною ХСН.
Під час лікування препаратом слід уникати прийому алкоголю.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспортних засобів і занять потенційно небезпечними видами діяльності, т��ебующими підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (ризик розвитку запаморочення і сонливості).Свідчення
Артеріальна гіпертензія.Протипоказання
підвищена чутливість до компонентів препарату;
виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) менше 50 уд./хв) або тяжка брадиаритмия, включаючи синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду II і III ступеня;
гемодинамічно значущі порушення ритму серця;
важка хронічна серцева недостатньо��ть III-IV функціонального класу по класифікації NYHA;
застосування у пацієнтів віком 75 років і старше;
тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв креатинін плазми крові більше 160 мкмопь/л);
-\0009дефицит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-гапактозная мапьабсорбция;
-\0009возраст до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
-\0009одновременный прийом з трициклічними антидепресантами;
-\0009вследствие відсутність досвіду застосування, слід уникати прийому моксонидина у пацієнтів з супутньою «переміжною» кульгавістю, хворобою Рейно, хворобу Паркінсона, епілепсію, глаукомою і депресією.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Атріовентрикулярна блокада I ступеня, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за класифікацією NYHA, брадикардія, хронічна ниркова недостатність (КК більше 30, але менше 60 мл/хв), ангіоневротичний набряк в анамнезі, тяжкі захворювання коронарних судин, нестабільна стенокардія, літній вік.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАН��Я
Через відсутність досвіду клінічного застосування Моксонідин не слід призначати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Моксонідин виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити або відмінити препарат.Лікарська взаємодія
При спільному застосуванні моксонидина з гіпотензивними засобами відбувається взаємне посилення антигипертензивного дії.
При застосуванні моксонидина з глібенкламідом, дигоксином, гідрохлоротіазидом фармакокінетична взаємодія відсутня.
Моксонідин посилює пригнічувальний вплив на центральну нервову систему анксіолітиків, барбітуратів та етанолу.
Трициклічні антидепресанти можуть зменшити ефективність гіпотензивних засобів центральної дії (див. розділ «Протипоказання»), Бета-адреноблокатори посилюють брадикардію, вираженість негативного іно - і дромотропно-го дії моксонидина.
��оксонидин помірно посилює знижену когнітивну здатність у пацієнтів, які приймають лоразепам.
Застосування моксонидина спільно з похідними бензодіазепіну може супроводжуватися посиленням седативного ефекту останніх. Толазолин дозозалежно зменшує антигіпертензивний ефект моксонидина.
