Дозировка
Принимают внутрь. Начальная доза составляет в среднем 200 мкг внутрь 1 раз/сут. Максимальная разовая доза - 400 мкг. Необходима индивидуальная коррекция суточной дозы в зависимости от переносимости терапии. Максимальная суточная доза - 600 мкг в 2 приема. Для пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени, а также находящихся на гемодиализе начальная доза - 200 мкг/сут. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до максимальной 400 мкг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
моксонидин 200 мкг
Фармакологическое действие
Антигипертензивное средство. Механизм действия моксонидина связывают главным образом с его влиянием на центральные звенья регуляции АД. Моксонидин является агонистом преимущественно имидазолиновых рецепторов.
Возбуждая указанные рецепторы нейронов солитарного тракта, моксонидин через систему тормозных интернейронов способствует угнетению активности сосудодвигательного центра и таким образом - уменьшению нисходящих симпатических влияний на сердечно-сосудистую систему. АД (систолическое и диастолическое) снижается постепенно. Моксонидин отличается от других симпатолитических гипотензивных средств более низким сродством к ?2-адренорецепторам, что объясняет меньшую вероятность развития седативного эффекта и сухости во рту.
Моксонидин повышает индекс чувствительности к инсулину (по сравнению с плацебо) на 21% у пациентов с ожирением, инсулинрезистентностью и умеренной степенью артериальной гипертензии.
Фармакокинетика
После приема внутрь моксонидин быстро и почти полностью абсорбируется в верхних отделах ЖКТ. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 88%. Время достижения Cmax - около 1 ч. Прием пищи не оказывает влияние на фармакокинетику моксонидина. Связывание с белками плазмы крови составляет 7.2%. Основной метаболит моксонидина - дегидрированный моксонидин и производные гуанидина. Фармакодинамическая активность дегидрированного моксонидина - около 10% по сравнению с моксонидином.
Т1/2 моксонидина и метаболита составляет 2.5 и 5 ч соответственно. В течение 24 ч более 90% моксонидина выводится почками (около 78% в неизмененном виде и 13 % в виде дегидриромоксонидина, другие метаболиты в моче не превышают 8% от принятой дозы). Менее 1% дозы выводится через кишечник.
По сравнению со здоровыми добровольцами у пациентов с артериальной гипертензией не отмечается изменений фармакокинетики моксонидина.
Отмечены клинически незначимые изменения фармакокинетических показателей моксонидина у пациентов пожилого возраста, вероятно обусловленные снижением интенсивности его метаболизма и/или несколько более высокой биодоступностью.
Выведение моксонидина в значительной степени коррелирует с КК. У пациентов с почечной недостаточностью средней степени (КК 30-60 мл/мин) Css в плазме крови и конечный T1/2 приблизительно в 2 и 1.5 раза выше, чем у лиц с нормальной функцией почек (КК более 90 мл/мин). У больных с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин), Css в плазме крови и конечный T1/2 в 3 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Применение моксонидина в многократных дозах приводит к предсказуемой кумуляции в организме у пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени. У пациентов с терминальной почечной недостаточностью (КК менее 10 мл/мин), находящихся на гемодиализе, Css в плазме крови и конечный T1/2 соответственно в 6 и 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Во всех группах Cmax моксонидина в плазме крови выше в 1.5-2 раза. У пациентов с нарушениями функции почек дозу следует подбираться индивидуально. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: часто - головная боль, головокружение (вертиго), сонливость; нечасто - обморок.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, брадикардия.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - сухость во рту; часто - диарея, тошнота, рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь, зуд; нечасто - ангионевротический отек.
Со стороны психики: часто - бессонница; нечасто - нервозность.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - звон в ушах.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - боль в спине; нечасто - боль в области шеи.
Со стороны организма в целом: часто - астения; нечасто - периферические отеки
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Необходимо соблюдать особую осторожность при применении моксонидина у пациентов с AV-блокадой I степени (риск развития брадикардии); тяжелым заболеванием коронарных сосудов и нестабильной стенокардией (опыт применения недостаточен): почечной недостаточностью.
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и моксонидина, сначала отменяют бета-адреноблокаторы и лишь через несколько дней - моксонидин.
В настоящее время нет подтверждений того, что прекращение приема моксонидина приводит к повышению АД. Однако не рекомендуется резкое прекращение приема моксонидина, дозу следует уменьшать постепенно, в течение 2 недель.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения пациентам следует соблюдать осторожность при необходимости занятий потенциально опасными видами деятельности, требующей концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций
Показания
Артериальная гипертензия.
Противопоказания
Выраженная брадикардия (менее 50 уд./мин), СССУ, AV-блокада II и III степени, острая и хроническая сердечная недостаточность, период лактации (грудного вскармливания), детский и подростковый возраст до 18 лет, повышенная чувствительность к моксонидину
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение моксонидина с другими гипотензивными средствами приводит к аддитивному эффекту.
Трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность гипотензивных средств центрального действия, поэтому не рекомендуется их прием совместно с моксонидином.
Моксонидин может усиливать действие трициклических антидепрессантов, транквилизаторов, этанола, седативных и снотворных средств.
Моксонидин способен умеренно улучшать ослабленные когнитивные функции у пациентов, получающих лоразепам.
Моксонидин может усиливать седативный эффект производных бензодиазепина при их одновременном назначении.
Моксонидин выделяется путем канальцевой секреции. Поэтому не исключено его взаимодействие с другими препаратами, выделяющимися путем канальцевой секреции.
(6435)
Дозування
Приймають внутрішньо. Початкова доза складає в середньому 200 мкг внутрішньо 1 раз/добу. Максимальна разова доза - 400 мкг. Необхідна індивідуальна корекція добової дози залежно від переносимості терапії. Максимальна добова доза - 600 мкг в 2 прийоми. Для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, а також які перебувають на гемодіалізі, початкова доза - 200 мкг/добу. У разі необхідності та при гарній переносимості добова доза може бути збільшена до максимальної 400 мкг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
моксонідин 200 мкгФармакологічна дія
Антигіпертензивний засіб. Механізм дії моксонидина пов'язують головним чином з його впливом на центральні ланки регуляції АТ. Моксонідин є агоністом переважно имидазолиновых рецепторів.
Порушуючи зазначені рецептори нейронів солитарного тракту, моксонідин через систему гальмівних інтернейронів сприяє пригнічення активності судинорухового центру і таким чином - зменшення низхідних симпатичних влияний на серцево-судинну систему. АТ (систолічний і діастолічний) знижується поступово. Моксонідин відрізняється від інших симпатолитических гіпотензивних засобів більш низькою спорідненістю до ?2-адренорецепторами, що пояснює меншу ймовірність розвитку седативного ефекту і сухості в роті.
Моксонідин також підвищує індекс чутливості до інсуліну (порівняно з плацебо) на 21% у пацієнтів з ожирінням, инсулинрезистентностью і помірним ступенем артеріальної гіпертензії.Фармакокінетика
Після прийому всередину моксонідин швидко і майже повністю абсорбується у верхніх відділах ШКТ. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88%. Час досягнення Cmax - близько 1 ч. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику моксонидина. Зв'язування з білками плазми крові становить 7.2%. Основний метаболіт моксонидина - дегидрированный моксонідин та похідні гуанідину. Фармакодинамічна активність дегидрированного моксонидина - близько 10% порівняно з моксонидином.
Т1/2 моксонидина і метаболіту становить 2,5 і 5 год відповідно. Протягом 24 год ��більше 90% моксонидина виводиться нирками (близько 78% в незміненому вигляді і 13 % у вигляді дегидриромоксонидина, інші метаболіти в сечі не перевищують 8% від прийнятої дози). Менше 1% дози виводиться через кишечник.
Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не відзначається змін фармакокінетики моксонидина.
Відзначено клінічно незначущі зміни фармакокінетичних показників моксонидина у пацієнтів літнього віку, імовірно обумовлені зниженням інтенсивності його метаболизма та/або трохи більш високою біодоступністю.
Виведення моксонидина в значній мірі корелює з КК. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 30-60 мл/хв) Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 приблизно в 2 і 1,5 рази вище, ніж в осіб з нормальною функцією нирок (КК більше 90 мл/хв). У хворих з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 в 3 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Застосування моксонидина в багаторазових дозах призводить до пр��дсказуемой кумуляції в організмі у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв), які знаходяться на гемодіалізі, Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 відповідно в 6 і 4 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У всіх групах Cmax моксонидина в плазмі крові вище ніж в 1.5-2 рази. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід добирати індивідуально. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Побічні дії��ія
З боку ЦНС: часто - головний біль, запаморочення (вертиго), сонливість; рідко - непритомність.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, брадикардія.
З боку травної системи: дуже часто - сухість у роті; нечасто - діарея, нудота, блювання, диспепсія.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк.
З боку психіки: часто - безсоння; нечасто - знервованість.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто - дзвін у вухах.
З боку кістково-м'язової системи: часто - біль у спині; нечасто - біль в області шиї.
З боку організму в цілому: часто - астенія; нечасто - периферичні набрякиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Необхідно дотримуватись особливої обережності при застосуванні моксонидина у пацієнтів з AV-блокадою I ступеня (ризик розвитку брадикардії); важким захворюванням коронарних судин і нестабільною стенокардією (досвід застосований��я недостатній): нирковою недостатністю.
При необхідності відміни одночасно прийнятих бета-адреноблокаторів і моксонидина, спочатку скасовують бета-адреноблокатори і лише через кілька днів - моксонідин.
В даний час немає підтверджень того, що припинення прийому моксонидина призводить до підвищення артеріального тиску. Однак не рекомендується різке припинення прийому моксонидина, дозу слід зменшувати поступово, протягом 2 тижнів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і управліню механізмами
В період лікування пацієнтам слід дотримуватися обережності при необхідності занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагає концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакційСвідчення
Артеріальна гіпертензія.Протипоказання
Виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), СССУ, AV-блокада II і III ступеня, гостра і хронічна серцева недостатність, період лактації (грудного вигодовування), дитячий і підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до моксонидину��взаємодія екарственное
Спільне застосування моксонидина з іншими гіпотензивними засобами призводить до аддитивному ефекту.
Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність гіпотензивних засобів центральної дії, тому не рекомендується їх прийом спільно з моксонидином.
Моксонідин може посилювати дію трициклічних антидепресантів, транквілізаторів, етанолу, седативних та снодійних засобів.
Моксонідин здатний помірно покращувати ослаблені когнитиввальні функції у пацієнтів, які отримують лоразепам.
Моксонідин може посилювати седативний ефект похідних бензодіазепіну при їх одночасному призначенні.
Моксонідин виділяється шляхом канальцевої секреції. Тому не виключено його взаємодію з іншими препаратами, що виділяються шляхом канальцевої секреції.
