Дозировка
Внутрь, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды, вне зависимости от приема пищи. Рекомендуемый режим дозирования: одна таблетка (400 мг) 1 раз в день при любых инфекциях, указанных выше. Длительность терапии Продолжительность лечения определяется тяжестью инфекции и клиническим эффектом. Обострение хронического бронхита – 5 дней. Внебольничная пневмония – 7-14 дней. Острый синусит – 7 дней. Неосложненные инфекции кожи и мягких тканей – 7 дней. Осложненные инфекции кожи и подкожных структур – общая длительность ступенчатой терапии моксифлоксацином составляет 7-21 день. Осложненные интраабдоминальные инфекции – общая длительность ступенчатой терапии составляет 5-14 дней. Неосложненные воспалительные заболевания органов малого таза – 14 дней. По данным клинических исследований продолжительность лечения моксифлоксацином в таблетках может достигать 21 дня. Пациенты пожилого возраста: изменение режима дозирования не требуется. Дети: эффективность и безопасность моксифлоксацина у детей и подростков не установлена. Нарушение функции печени: пациентам с незначительными нарушениями функции печени изменение режима дозирования не требуется. Почечная недостаточность: у пациентов с нарушением функции почек (в том числе при тяжелой степени почечной недостаточности с клиренсом креатинина ? 30 мл/мин/1,73 м2), а также у пациентов, находящихся на непрерывном гемодиализе и длительном амбулаторном перитонеальном диализе, изменение режима дозирования не требуется. Применение у пациентов различных этнических групп: изменение режима дозирования не требуется.
Лекарственная форма
овальные, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета. На поперечном разрезе – светло-желтого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
активное вещество: моксифлоксацина гидрохлорид 436,35 мг, в пересчете на моксифлоксацин 400 мг; вспомогательные вещества: кальция стеарат 7 мг, крахмал кукурузный 50 мг, кроскармеллоза натрия 21 мг, маннитол 55 мг, повидон 25 мг, целлюлоза микрокристаллическая 105,65 мг; состав пленочной оболочки: Опадрай II желтый 21 мг, в том числе: поливиниловый спирт 8,4 мг, макрогол (полиэтиленгликоль) 4,2 мг, тальк 3,15 мг, титана диоксид 3,5 мг, железа оксид желтый 1,75 мг.
Фармакологическое действие
Моксифлоксацин – бактерицидный антибактериальный препарат широкого спектра действия фторхинолонового ряда. Бактерицидное действие препарата обусловлено ингибированием бактериальных топоизомераз II и IV, которое приводит к нарушению биосинтеза ДНК микробной клетки и, как следствие, к гибели микробных клеток. Минимальные бактерицидные концентрации препарата в целом сопоставимы с его минимальными ингибирующими концентрациями.
Механизмы, приводящие к развитию устойчивости к пенициллинам, цефалоспоринам, аминогликозидам, макролидам и тетрациклинам, не нарушают антибактериальную активность моксифлоксацина. Перекрестной устойчивости между этими группами антибактериальных препаратов и моксифлоксацином не отмечается. До сих пор также не наблюдалось случаев плазмидной устойчивости. Общая частота развития устойчивости очень незначительна (10-7 ? 10-10). Резистентность к моксифлоксацину развивается медленно путем множественных мутаций. Многократное воздействие моксифлоксацина на микроорганизмы в концентрациях ниже минимальной ингибирующей концентрации (МИК) сопровождается лишь незначительным увеличением МИК. Отмечаются случаи перекрестной устойчивости к хинолонам. Тем не менее, некоторые устойчивые к другим хинолонам грамположительные и анаэробные микроорганизмы сохраняют чувствительность к моксифлоксацину.
Установлено, что добавление в структуру молекулы моксифлоксацина метоксигруппы в положении С8 увеличивает активность моксифлоксацина и снижает образование резистентных мутантных штаммов грамположительных бактерий. Присоединение бициклоаминовой группы в положении С7 предупреждает развитие активного эффлюкса – механизма резистентности к фторхинолонам.
Моксифлоксацин in vitro активен в отношении широкого спектра грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов, анаэробов, кислотоустойчивых бактерий и атипичных форм, таких как Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Legionella spp., а также бактерий, резистентных к бета-лактамным и макролидным антибиотикам.
Влияние на кишечную микрофлору человека
В двух исследованиях, проведенных на добровольцах, отмечались следующие изменения кишечной микрофлоры после перорального приема моксифлоксацина: снижение концентраций Escherichia coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а также анаэробов Bifidobactericum spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Эти изменения были обратимыми в течение двух недель. Токсинов Clostridium dificile не обнаружено.
Спектр антибактериальной активности моксифлоксацина включает следующие микроорганизмы:
Грамположительные:
Чувствительные:
Streptococcus pneumoniae (включая штаммы, устойчивые к пенициллину, и штаммы с множественной резистентностью к антибиотикам, а также штаммы, устойчивые к двум или более антибиотикам, таким как пенициллин (МИК ?2 мкг/мл), цефалоспорины II поколения (например, цефуроксим), макролиды, тетрациклины, триметоприм/сульфаметоксазол);
Streptococcus pyogenes (группа А)*
Streptococcus milleri
Streptococcus mitior
Streptococcus agalactiaе
Streptococcus dysgalactiae
Streptococcus anginosus*
Streptococcus constellatus*
Staphylococcus aureus (включая чувствительные к метициллину штаммы)
Staphylococcus cohnii
Staphylococcus epidermidis (включая чувствительные к метициллину штаммы)
Staphylococcus haemolyticus
Staphylococcus hominis
Staphylococcus saprophyticus
Staphylococcussimulans
Умерено-чувствительные
Staphylococcus aureus (включая чувствительные к метициллину/ офлоксацину штаммы)**
Staphylococcus epidermidis (включая чувствительные к метициллину/ офлоксацину штаммы)**
Enterococcus faecalis (только штаммы, чувствительные к ванкомицину и гентамицину)*
Резистентные
Staphylococcus aureus (штаммы, резистентные к метициллину/ офлоксацину)*
Staphylococcus epidermidis (штаммы, резистентные к метициллину/офлоксацину)*
Грамотрицательные
Чувствительные
Haemophillus parainfluenzae (включая штаммы продуцирующие и непродуцирующие бета-лактамазы)*
Haemophillus influenzae*
Moraxella catarrhalis (включая штаммы, продуцирующие и непродуцирующие бета-лактамазы)*
Bordetella pertussis
Klebsiella pneumonia*
Klebsiella oxytoca
Enterobacter aerogenes
Enterobacter agglomerans
Enterobacter intermedius
Enterobacter sakazaki
Proteus vulgaris
Morganella morganii
Providencia rettgeri
Providencia stuartii
Умерено-чувствительные
Escherichia coli*
Enterobacter cloacae*
Pseudomonas aeruginosa
Pseudomonas fluorescens
Burkholderia cepacia
Stenotrophomonas maltophilia
Proteus mirabilis*
Резистентные
Burkholderia cepacia
Pseudomonas aeruginosa
Pseudomonas fluorescens
Анаэробы
Чувствительные
Bacteroides distasonis
Bacteroides eggerthii
Bacteroides fragilis*
Bacteroides ovatus
Bacteroides thetaiotaomicron*
Bacteroides uniformis
Fusobacterium spp.
Peptostreptococcus spp.*
Porphyromonas spp.
Porphyromonas anaerobius
Porphyromonas asaccharolyticus
Porphyromonas magnus
Prevotella spp.
Propionibacterium spp.
Clostridium perfringens*
Clostridium ramosum
Резистентные
Neisseria gonorrhoea
Stenotrophomonas maltophilia
Атипичные
Чувствительные:
Chlamydia pneumoniae*
Chlamydia trachomatis*
Mycoplasma pneumoniae*
Mycoplasma hominis
Mycoplasma genitalium
Legionella pneumophila*
Coxiella burnetti
*Чувствительность к моксифлоксацину подтверждена клиническими данными.
**При идентификации штаммов Staphylococcus, содержащих МесА гены, использование моксифлоксацина не рекомендуется.
Для определенных штаммов распространение приобретенной резистентности может различаться в зависимости от географического региона и с течением времени. В связи с этим при тестировании чувствительности штамма желательно иметь местную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций.
Фармакокинетика
Всасывание и биодоступность
При пероральном приеме моксифлоксацин всасывается быстро и почти полностью. Абсолютная биодоступность составляет около 91 %. Фармакокинетика моксифлоксацина при приеме в дозе от 50 до 1200 мг однократно, а также по 600 мг/сутки в течение 10 дней является линейной. Равновесное состояние достигается в течение 3 дней.
После однократного назначения 400 мг моксифлоксацина максимальная концентрация (Сmax) в крови достигается в течение 0,5-4 часов и составляет 3,2 мг/л.
При приеме моксифлоксацина вместе с пищей отмечается незначительное увеличение времени достижения Сmах (на 2 часа) и незначительное снижение Сmах (приблизительно на 16 %), при этом длительность абсорбции не изменяется. Однако эти данные не имеют клинического значения, и препарат можно применять независимо от приема пищи.
Распределение
Моксифлоксацин быстро распределяется в тканях и органах и связывается с белками крови (главным образом, с альбуминами) примерно на 45 %. Объем распределения составляет приблизительно 2 л/кг.
Высокие концентрации препарата, превышающие таковые в плазме, создаются в легочной ткани (в том числе в альвеолярных макрофагах), в слизистой бронхов, в носовых пазухах, в экссудате из очага кожного воспаления. В интерстициальной жидкости и в слюне препарат определяется в свободном, не связанном с белками виде, в концентрации выше, чем в плазме. Кроме того, высокие концентрации препарата определяются в органах брюшной полости и перитонеальной жидкости, а также в тканях женских половых органов.
Метаболизм
После прохождения второй фазы биотрансформации моксифлоксацин выводится из организма почками и желудочно-кишечным трактом (ЖКТ) как в неизмененном виде, так и в виде неактивных сульфосоединений и глюкуронидов. Моксифлоксацин не подвергается биотрансформации микросомальной системой цитохрома Р450.
Выведение
Период полувыведения препарата составляет примерно 12 часов. Средний общий клиренс после приема в дозе 400 мг составляет от 179 до 246 мл/мин. Около 19 % однократной дозы (400 мг) выводится в неизмененном виде почками, около 25 % ? желудочно-кишечным трактом.
Фармакокинетика у различных групп пациентов
Возраст, пол и этническая принадлежность. Не установлено возрастных, половых и этнических клинически значимых различий в фармакокинетике моксифлоксацина.
Дети. Фармакокинетика моксифлоксацина у детей не изучалась.
Почечная недостаточность. Не выявлено существенных изменений фармакокинетики моксифлоксацина у пациентов с нарушением функции почек (включая пациентов с клиренсом креатинина < 30 мл/мин/1,73 м2) и у находящихся на непрерывном гемодиализе и длительном амбулаторном перитонеальном диализе.
Нарушение функции печени. У пациентов с незначительными и умеренными нарушениями функции печени (стадия А и В по классификации Чайлд-Пью) фармакокинетика моксифлоксацина не изменяется. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (по Чайлд-Пью, стадия С) данных по фармакокинетике моксифлоксацина нет.
Побочные действия
Данные о побочных эффектах моксифлоксацина в дозировке 400 мг (при приеме внутрь и ступенчатой терапии) получены из клинических исследований и постмаркетинговых сообщений.
Классификация ВОЗ частоты развития побочных эффектов:
очень часто - ? 1/10 назначений (> 10%)
часто - от ? 1/100 до < 1/10 назначений (> 1% и < 10%)
нечасто - от ? 1/1000 до < 1/100 назначений (> 0.1% и < 1%)
редко - от ? 1/10000 до < 1/1000 назначений (> 0.01% и < 0.1%)
очень редко - от < 1/10000 назначений (< 0.01%), включая отдельные сообщения.
Аллергические реакции
Нечасто – крапивница, зуд, сыпь, эозинофилия; редко – анафилактические/ анафилактоидные реакции, ангионевротический отек, включая отек гортани (потенциально угрожающий жизни); очень редко – анафилактический шок (в том числе угрожающий жизни).
Нарушения психики
Нечасто – чувство тревоги, психомоторная активность, ажитация; редко – эмоциональная лабильность, депрессия (в очень редких случаях возможно поведение с тенденцией к самоповреждению, такое как суицидальные мысли или суицидальные попытки), галлюцинации; очень редко – деперсонализация, психотические реакции (потенциально проявляющиеся в поведении с тенденцией к самоповреждению, таком как суицидальные мысли или суицидальные попытки).
Нарушения со стороны нервной системы
Часто – головокружение, головная боль; редко – периферическая сенсорная или сенсомоторная нейропатия; нечасто – спутанность сознания, дезориентация, вертиго, сонливость, тремор, парестезии/дизестезии, нарушения сна, расстройства вкуса; редко – гипестезия, патологические сновидения, нарушение координации (включая нарушения походки вследствие головокружения, в очень редких случаях ведущие к травмам в результате падения, особенно у пожилых пациентов), судороги с различными клиническими проявлениями (в том числе «grand mal» припадки), нарушения внимания, расстройства речи, амнезия, нарушение обоняния, включая аносмию; очень редко – гиперестезия, потеря вкусовой чувствительности.
Нарушения со стороны органа зрения
Нечасто – расстройства зрения - нечеткость, снижение остроты зрения, диплопия, особенно в сочетании с головокружением и спутанностью; очень редко – преходящая потеря зрения (особенно на фоне реакций со стороны ЦНС).
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения
Редко – шум в ушах, ухудшение слуха вплоть до глухоты (обычно обратимой).
Нарушения со стороны сердца
Удлинение интервала QT (часто – у пациентов с сопутствующей гипокалиемией, нечасто – у остальных пациентов); нечасто – ощущение сердцебиения, тахикардия, вазодилатация; редко – понижение артериального давления, повышение артериального давления, обмороки, желудочковые тахиаритмии; очень редко – неспецифические аритмии (полиморфная желудочковая тахикардия (Torsade de Pointes), остановка сердца (преимущественно у лиц с предрасполагающими к аритмиям состояниями, такими как клинически значимая брадикардия, острая ишемия миокарда).
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения
Нечасто – одышка (включая астматическое состояние).
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
Часто – тошнота, рвота, боли в животе, диарея, преходящее повышение активности трансаминаз; нечасто – анорексия, запор, диспепсия, метеоризм, гастроэнтерит (кроме эрозивного гастроэнтерита); редко – дисфагия, стоматит, псевдомембранозный колит (в очень редких случаях ассоциированный с угрожающими жизни осложнениями).
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей
Нечасто – повышение концентрации амилазы, билирубина, нарушения функции печени (включая повышение концентрации лактатдегидрогеназы), повышение концентрации ?-глутамилтрансферазы и щелочной фосфатазы; редко – желтуха, гепатит (преимущественно холестатический); очень редко – молниеносный гепатит, потенциально приводящий к угрожающей жизни печеночной недостаточности.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей
Очень редко – буллезные кожные реакции, например, синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз (потенциально опасный для жизни).
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани
Нечасто – артралгия, миалгия; редко – тендонит, повышение мышечного тонуса и судороги, мышечная слабость; очень редко – усиление симптомов myasthenia gravis, разрывы сухожилий, артриты, расстройства походки вследствие повреждения опорно-двигательной системы.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей
Редко – нарушение функции почек, почечная недостаточность (в результате дегидратации, что может привести к повреждению почек, особенно у пожилых пациентов с сопутствующими нарушениями функции почек).
Нарушения со стороны половых органов и молочной железы
Часто – кандидозная суперинфекция, вагинит; нечасто – дегидратация (вызванная диареей или уменьшением приема жидкости).
Общие расстройства и нарушение в месте введения
Нечасто – общее недомогание (включая симптомы плохого самочувствия, неспецифическую боль и потливость); редко – отеки.
Лабораторные и инструментальные данные
Нечасто – анемия, лейкопения (включая нейтропению), тромбоцитопения, тромбоцитоз, удлинение протромбинового времени и увеличение международного нормализованного отношения (МНО); редко – изменение концентрации тромбопластина; очень редко – повышение концентрации протромбина и уменьшение МНО, изменение концентрации протромбина, гиперлипидемия, гипергликемия, гиперурикемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В некоторых случаях уже после первого применения препарата может развиться гиперчувствительность и аллергические реакции, о чем следует немедленно сообщить врачу. Очень редко, даже после первого применения препарата анафилактические реакции могут прогрессировать до угрожающего жизни анафилактического шока. В этих случаях лечение моксифлоксацином следует отменить и провести необходимые лечебные мероприятия (в том числе противошоковые).
При применении моксифлоксацина у некоторых пациентов может отмечаться удлинение интервала QT. При анализе ЭКГ, полученном при проведении клинических исследований, коррегированный интервал QT составил +/- 6 мсек, 1,4 % по сравнению с исходным. Поскольку женщины по сравнению с мужчинами имеют более длинный интервал QT, они могут быть более чувствительны к препаратам, удлиняющим интервал QT. Пожилые пациенты также более подвержены действию препаратов, оказывающих влияние на интервал QT. Степень удлинения интервала QT может нарастать с повышением концентрации препарата, поэтому не следует превышать рекомендованную дозу. Однако у пациентов с пневмонией корреляции между концентрацией моксифлоксацина в плазме крови и удлинением интервала QT отмечено не было. Удлинение интервала QT сопряженно с повышенным риском желудочковых аритмий, включая полиморфную желудочковую тахикардию. Ни у одного из 9000 пациентов, получавших моксифлоксацин, не отмечалось кардиоваскулярных осложнений и летальных случаев, связанных с удлинением интервала QT. Однако у пациентов с предрасполагающими к аритмиям состояниями при применении моксифлоксацина может увеличиваться риск развития желудочковых аритмий. В связи с этим моксифлоксацин нельзя назначать пациентам с установленным удлинением интервала QT, пациентам с некорректированной гипокалиемией, а также пациентам, которые получают антиаритмические препараты IА (хинидин, прокаинамид) или класса III (амиодарон, соталол, ибутилид).
Из-за риска развития аддитивного действия на интервал QT моксифлоксацин нельзя назначать одновременно с препаратами, удлиняющими интервал QT (цизаприд, эритромицин, антипсихотические препараты, трициклические антидепрессанты), пациентам с предрасполагающими к аритмиям состояниями, таким как клинически значимая брадикардия, острая ишемия миокарда, а также тем пациентам с циррозом печени, у которых нельзя исключить риск развития удлинения интервала QT, особенно женщинам и пожилым пациентам (так как эти категории пациентов более чувствительны к препаратам, удлиняющим интервал QT).
При приеме моксифлоксацина сообщалось о случаях фульминантного гепатита, потенциально приводящего к развитию печеночной недостаточности (включая фатальные случаи). Пациента следует информировать о том, что в случае появления симптомов печеночной недостаточности необходимо обратиться к врачу, прежде чем продолжат лечение моксифлоксацином.
Сообщалось о случаях развития буллезных поражений кожи (синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз). Пациента следует информировать о том, что в случае появления симптомов поражений кожи или слизистых оболочек необходимо обратиться к врачу, прежде чем продолжать лечение моксифлоксацином.
Применение препаратов хинолонового ряда сопряжено с возможным риском развития судорог. Моксифлоксацин следует применять с осторожностью у пациентов с заболеваниями ЦНС и при состояниях, подозрительных в отношении вовлечения ЦНС, предрасполагающими к возникновению судорог или снижающими порог судорожной активности.
На фоне терапии фторхинолонами, в том числе моксифлоксацином, особенно у пожилых пациентов, получающих глюкокортикостероиды, возможно развитие тендинита и разрыва сухожилия. При первых симптомах боли или воспаления в месте повреждения прием препарата следует прекратить и разгрузить пораженную конечность.
Применение антибактериальных препаратов широкого спектра действия, включая моксифлоксацин, сопряжено с риском развития антибиотик-ассоциированных колитов (включая псевдомембранозный колит). Этот диагноз следует иметь в виду у пациентов, у которых на фоне лечения моксифлоксацином наблюдается тяжелая диарея. В этом случае немедленно должна быть назначена соответствующая терапия. Препараты, тормозящие перистальтику кишечника, противопоказаны при развитии тяжелой диареи.
Моксифлоксацин следует использовать с осторожностью у пациентов с myasthenia gravis в связи с возможным обострением заболевания.
При применении хинолонов отмечаются реакции фоточувствительности. Однако, при проведении доклинических, клинических исследований, а также при применении моксифлоксацина в практике не отмечалось реакций фоточувствительности. Тем не менее, пациенты, получающие моксифлоксацин, должны избегать прямых солнечных лучей и ультрафиолетового облучения.
Применение препарата не рекомендуется у пациенток с осложненными воспалительными заболеваниями органов малого таза (например, связанными с тубоовариальными или тазовыми абсцессами).
Влияние на способность управления транспортными средствами и занятия другими потенциально опасными видами деятельности
Фторхинолоны, в том числе Моксифлоксацин Канон, могут нарушать способность пациентов управлять автотранспортом и заниматься другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций, вследствие влияния на ЦНС.
Передозировка
Имеются ограниченные данные о передозировке моксифлоксацина. В случае передозировки следует ориентироваться на клиническую картину и проводить симптоматическую поддерживающую терапию с ЭКГ-мониторингом. Прием активированного угля на раннем этапе всасывания предотвращает дальнейшую системную экспозицию моксифлоксацина, что следует учитывать в случае передозировки препарата.
Показания
Моксифлоксацин Канон показан для лечения у взрослых следующих инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами:
Острый синусит;
Внебольничная пневмония, включая внебольничную пневмонию, возбудителями которой являются штаммы микроорганизмов с множественной резистентностью к антибиотикам*;
Обострение хронического бронхита;
Неосложненные инфекции кожи и мягких тканей;
Осложненные инфекции кожи и подкожных структур (включая инфицированную диабетическую стопу);
Осложненные интраабдоминальные инфекции, включая полимикробные инфекции, в том числе внутрибрюшинные абсцессы;
Неосложненные воспалительные заболевания органов малого таза (в т.ч. сальпингиты и эндометриты).
* - Streptococcus pneumoniae с множественной резистентностью к антибиотикам, включая штаммы, резистентные к пенициллину и штаммы, резистентные к двум или более антибиотикам из таких групп, как пенициллины (при минимальной подавляющей активности ? 2 мг/мл), 2-е поколение цефалоспоринов (цефуроксим), макролиды, тетрациклины и триме
Противопоказания
Гиперчувствительность к моксифлоксацину, другим хинолонам или любому из компонентов препарата;
Возраст до 18 лет;
Беременность и период лактации;
Наличие в анамнезе заболеваний сухожилий, ассоциированных с приемом хинолонов;
Удлинение интервала QT на кардиограмме (врожденное или приобретенное);
Нарушения электролитного обмена, особенно некомпенсированная гипокалиемия;
Клинически значимая брадикардия;
Клинически значимая сердечная недостаточность со сниженной фракцией выброса из левого желудочка;
Наличие в анамнезе аритмий, сопровождающихся клинической симптоматикой;
Одновременное применение с другими препаратами, которые могут вызывать удлинение интервала QT;
Ввиду отсутствия достаточной информации моксифлоксацин противопоказан пациентам с нарушениями функции печени (по Чайлд-Пью, стадия С) и пациентам с повышенным содержанием печеночных трансаминаз более, чем в 5 раз выше верхней границы нормы.
С осторожностью
У женщин;
У пациентов пожилого возраста;
При заболеваниях центральной нервной системы (ЦНС) (в т.ч. заболеваниях, подозрительных в отношении вовлечения ЦНС), предрасполагающих к возникновению судорог и снижающих порог судорожной активности;
У пациентов с потенциально проаритмическими состояниями, такими как острая ишемия миокарда, особенно у женщин и пациентов пожилого возраста;
При Myasthenia gravis;
При циррозе печени;
При одновременном приеме с препаратами, снижающими концентрацию калия в плазме крови;
При дефиците глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Применение во время беременности и в период лактации.
Безопасность моксифлоксацина во время беременности не установлена, поэтому применение препарата Моксифлоксацин Канон при беременности противопоказано.
Небольшое количество моксифлоксацина выделяется с грудным молоком. Данные о применении моксифлоксацина у женщин в период лактации отсутствуют, поэтому применение препарата Моксифлоксацин Канон в период грудного вскармливания противопоказано.
Лекарственное взаимодействие
Коррекция дозы не требуется при совместном применении с атенололом, ранитидином, кальцийсодержащими добавками, теофиллином, пероральными контрацептивными средствами, глибенкламидом, итраконазолом, дигоксином, морфином, пробеницидом (подтверждено отсутствие клинически значимого взаимодействия с моксифлоксацином).
Антацидные средства, сукральфат, поливитамины и другие препараты, содержащие соли магния, алюминия, железа и цинка
Прием моксифлоксацина одновременно с антацидными средствами, поливитаминами и минералами может приводить к нарушению всасывания моксифлоксацина после приема внутрь вследствие образования хелатных комплексов с многовалентными катионами, содержащимися в этих препаратах. В результате концентрация моксифлоксацина в плазме может быть значительно ниже желаемой. Следовательно, антацидные препараты, антиретровирусные препараты (например, диданозин) и другие препараты, содержащие магний или алюминий, сукральфат и другие препараты, содержащие железо или цинк, следует назначать не менее чем за 4 часа до или через 4 часа после приема моксифлоксацина внутрь.
Варфарин
При сочетанном применении с варфарином протромбиновое время и другие параметры свертывания крови не изменяются.
Изменение значения MHO. У пациентов, получавших антикоагулянты в сочетании с антибиотиками, в том числе с моксифлоксацином, отмечаются случаи повышения антикоагулянтной активности противосвертывающих препаратов. Факторами риска являются наличие инфекционного заболевания (и сопутствующий воспалительный процесс), возраст и общее состояние пациента. Несмотря на то, что взаимодействие между моксифлоксацином и варфарином не выявляется, у пациентов, получающих сочетанное лечение этими препаратами, необходимо проводить мониторирование MHO и при необходимости корректировать дозу пероральных противосвертывающих препаратов.
Дигоксин
Моксифлоксацин и дигоксин не оказывают существенного влияния на фармакокинетические параметры друг друга. При назначении повторных доз моксифлоксацина максимальная концентрация дигоксина увеличивалась приблизительно на 30 %, при этом значение показателей площадь под кривой «концентрация – время» (AUC) и минимальная концентрация дигоксина не изменяются.
Препараты, удлиняющие интервал QT
Потенциальные взаимодействия моксифлоксацина, приводящие из-за риска развития аддитивного действия, к увеличению интервала QT: с препаратами, удлиняющими интервал QT (в т.ч. антиаритмические препараты класса IА, III, трициклические и тетрациклические антидепрессанты, нейролептики, макролиды, противомикробные препараты, производные имидазола, цизаприд).
Активированный уголь
При одновременном применении активированного угля и моксифлоксацина внутрь в дозе 400 мг системная биодоступность препарата снижается более чем на 80 % в результате торможения его абсорбции. В случае передозировки применение активированного угля на ранней стадии всасывания препятствует дальнейшему повышению системного воздействия.
Пищевые и молочные продукты
Всасывание моксифлоксацина не изменяется при одновременном приеме пищи (включая молочные продукты). Моксифлоксацин можно принимать независимо от приема пищи.
(428)
Дозування
Внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від прийому їжі. Рекомендований режим дозування: одна таблетка (400 мг) 1 раз на день при будь-яких інфекціях, зазначених вище. Тривалість терапії Тривалість лікування визначається тяжкістю інфекції та клінічним ефектом. Загострення хронічного бронхіту – 5 днів. Позалікарняна пневмонія – 7-14 днів. Гострий синусит – 7 днів. Неускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин – 7 днів. Ускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур – загальна довгостроковость ступінчастої терапії моксифлоксацином становить 7-21 день. Ускладнені інтраабдомінальні інфекції – загальна тривалість ступінчастої терапії становить 5-14 днів. Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу – 14 днів. За даними клінічних досліджень тривалість лікування моксифлоксацином в таблетках може досягати 21 дня. Пацієнти літнього віку: зміна режиму дозування не потрібна. Діти: ефективність та безпека моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена. Порушення функції печі��і: пацієнтам із незначними порушеннями функції печінки зміни режиму дозування не потрібна. Ниркова недостатність: у пацієнтів з порушенням функції нирок (в тому числі при тяжкому ступені ниркової недостатності з кліренсом креатиніну ? 30 мл/хв/1,73 м2), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміна режиму дозування не потрібна. Застосування у пацієнтів різних етнічних груп: зміна режиму дозування не потрібна.
Лікарська форма3>овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі – світло-жовтого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: моксифлоксацину гідрохлориду 436,35 мг, в перерахунку на моксифлоксацин 400 мг; допоміжні речовини: кальцію стеарат 7 мг, крохмаль кукурудзяний 50 мг, натрію кроскармелоза 21 мг, манітол 55 мг, повідон 25 мг, целюлоза мікрокристалічна 105,65 мг; склад плівкової оболонки: Опадрай II жовтий 21 мг, у тому числі: полівініловий спирт 8,4 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 4,2 мг, тальк 3,15 мг, титану діоксид 3,5 мг, заліза оксид жовтий 1,75 мг.Фармакологічна дія
Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектра дії фторхінолонового ряду. Бактерицидна дія препарату зумовлена пригніченням бактеріальних топоізомераз II і IV, що призводить до порушення біосинтезу ДНК мікробної клітини і, як наслідок, до загибелі мікробних клітин. Мінімальні бактерицидні концентрації препарату в цілому порівнянні з його мінімальними інгібують до��центрациями.
Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів і тетрациклінів, не порушують антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів і моксифлоксацином не відзначається. Досі також не спостерігалось випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7 ? 10-10). Резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно, шляхом численних мутацій. Многокр��ве дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відмічаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Тим не менш, деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину.
Встановлено, що додавання в структуру молекули моксифлоксацину метоксігрупи в положенні С8 збільшує активність моксифлоксацину і знижує освітие резистентних мутантних штамів грампозитивних бактерій. Приєднання бициклоаминовой групи в положенні С7 попереджає розвиток активного эффлюкса – механізму резистентності до фторхінолонів.
Моксифлоксацин in vitro активний відносно широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій і атипічних форм, таких як Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до бета-лактамних і макролідних антибіотиків.
Вплив на кишкову мікрофлору людина��
У двох дослідженнях, проведених на добровольцях, відзначалися наступні зміни кишкової мікрофлори після перорального прийому моксифлоксацину: зниження концентрацій Escherichia coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobactericum spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Ці зміни були оборотними протягом двох тижнів. Токсинів Clostridium dificile не виявлено.
Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає нижченаведені мікроорганізми:
Грампозитивні:
Чутливі:
Streptococcus pneumoniae (включно��ючая штами, стійкі до пеніциліну, і штами з множинною резистентністю до антибіотиків, а також штами, стійкі до двох або більше антибіотиків, таких як пеніцилін (МІК ?2 мкг/мл), цефалоспорини II покоління (наприклад, цефуроксим), макроліди, тетрацикліни, триметоприм/сульфаметоксазол);
Streptococcus pyogenes (група А)*
Streptococcus milleri
Streptococcus mitior
Streptococcus agalactiaе
Streptococcus dysgalactiae
Streptococcus anginosus*
Streptococcus constellatus*
Staphylococcus aureus (включаючи чутливі до метициліну штами)
Staphylococcus cohnii
> Staphylococcus epidermidis (включаючи чутливі до метициліну штами)
Staphylococcus haemolyticus
Staphylococcus hominis
Staphylococcus saprophyticus
Staphylococcussimulans
Помірно-чутливі
Staphylococcus aureus (включаючи чутливі до метициліну/ офлоксацину штами)**
Staphylococcus epidermidis (включаючи чутливі до метициліну/ офлоксацину штами)**
Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі до ванкоміцину і гентаміцину)*
Резистентні
Staphylococcus aureus (штами, резистентні до метициліну/ офлоксацину)*
Staphylococcus epidermidis (штам��, резистентні до метициліну/офлоксацину)*
Грамнегативні
Чутливі
Haemophillus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують і непродуцирующие бета-лактамази)*
Haemophillus influenzae*
Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують і непродуцирующие бета-лактамази)*
Bordetella pertussis
Klebsiella pneumonia*
Klebsiella oxytoca
Enterobacter aerogenes
Enterobacter agglomerans
Enterobacter intermedius
Enterobacter sakazaki
Proteus vulgaris
Morganella morganii
Providencia rettgeri
Providencia stuartii
Помірно-чутливі
Escherichia coli*
Enterobacter cloacae*
Pseudomonas aeruginosa
Pseudomonas fluorescens
Burkholderia cepacia
Stenotrophomonas maltophilia
Proteus mirabilis*
Резистентні
Burkholderia cepacia
Pseudomonas aeruginosa
Pseudomonas fluorescens
Анаероби
Чутливі
Bacteroides distasonis
Bacteroides eggerthii
Bacteroides fragilis*
Bacteroides ovatus
Bacteroides thetaiotaomicron*
Bacteroides uniformis
Fusobacterium spp.
Peptostreptococcus spp.*
Porphyromonas spp.
Porphyromonas anaerobius
Porphyromonas asaccharolyticus
Porphyromonas magnus
Prevotella spp.
Propionibacterium spp.
Clostridium perfringens*
Clostridium ramosum
Резистентні
Neisseria gonorrhoea
Stenotrophomonas maltophilia
Атипові
Чутливі:
Chlamydia pneumoniae*
Chlamydia trachomatis*
Mycoplasma pneumoniae*
Mycoplasma hominis
Mycoplasma genitalium
Legionella pneumophila*
Coxiella burnetti
*Чутливість до моксифлоксацину підтверджена клінічними даними.
**При ідентифікації штамів Staphylococcus, що містять МесА гени, використання моксифлоксацину не рекомендується.
Для певних штамів поширення набутої резистентності может відрізнятися в залежності від географічного регіону і з плином часу. У зв'язку з цим при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.Фармакокінетика
Всмоктування та біодоступність
При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко всмоктується і майже повністю. Абсолютна біодоступність становить приблизно 91 %. Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі в дозі від 50 до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною. ��авновесное стан досягається протягом 3 днів.
Після одноразового призначення 400 мг моксифлоксацину максимальна концентрація (Смах) в крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,2 мг/л.
При прийомі моксифлоксацину разом з їжею відмічається незначне збільшення часу досягнення Смах (на 2 години) і незначне зниження Смах (приблизно на 16 %), при цьому тривалість абсорбції не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення і препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Розбратірозподіл
Моксифлоксацин швидко розподіляється в тканинах та органах і зв'язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45 %. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг.
Високі концентрації препарату, що перевищують такі в плазмі, створюються в легеневій тканині (в тому числі в альвеолярних макрофагах), слизовій бронхів, у носових пазухах, в ексудаті з вогнища шкірного запалення. В інтерстиціальній рідині та в слині препарат визначається у вільному, не зв'язаному з білками вигляді, в концентрації вище, ��єм в плазмі. Крім того, високі концентрації препарату визначаються в органах черевної порожнини і перитонеальній рідинах, а також у тканинах жіночих статевих органів.
Метаболізм
Після проходження другої фази біотрансформації моксифлоксацин виводиться з організму нирками та шлунково-кишковим трактом (ШКТ) як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосоединений і глюкуронідів. Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальної системою цитохрому Р450.
Виведення
Період напіввиведення викл��рата становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після прийому в дозі 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Приблизно 19 % одноразової дози (400 мг) виводиться в незміненому вигляді нирками, близько 25 % ? шлунково-кишковим трактом.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів
Вік, стать та етнічна належність. Не встановлено вікових, статевих та етнічних клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці моксифлоксацину.
Діти. Фармакокінетика моксифлоксацину у дітей не вивчалась.
Ниркова недостатність. Не послу��лено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2) і у що знаходяться на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції печінки (стадія А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) фармакокінетика моксифлоксацину не змінюється. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайлд-П'ю, стадія С) даних щодо фармакокин��тику моксифлоксацину немає.Побічні дії
Дані про побічні ефекти моксифлоксацину у дозі 400 мг (при прийомі всередину і ступінчастою терапії) отримані з клінічних досліджень і постмаркетингових повідомлень.
Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів:
дуже часто - ? 1/10 призначень (> 10%)
часто - від ? 1/100 до < 1/10 призначень (> 1% та < 10%)
нечасто - від ? 1/1000 до < 1/100 призначень (> 0.1% та < 1%)
рідко - від ? 1/10000 до < 1/1000 призначень (> 0.01% та < 0.1%)
��дуже рідко - < 1/10000 призначень (< 0.01%), включаючи окремі повідомлення.
Алергічні реакції
Нечасто – кропив'янка, свербіж, висип, еозинофілія; рідко – анафілактичні/ анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю); дуже рідко – анафілактичний шок (у тому числі загрожує життю).
Порушення психіки
Нечасто – відчуття тривоги, психомоторна активність, ажитація; рідко – емоційна лабільність, депресія (у дуже рідкісних випадках можливо поведени�� з тенденцією до самоушкодження, таке як суїцидальні думки або суїцидальні спроби), галюцинації; дуже рідко – деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно проявляються в поведінці з тенденцією до самоушкодження, такому як суїцидальні думки або суїцидальні спроби).
Порушення з боку нервової системи
Часто – запаморочення, головний біль; рідко – периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія; нечасто – сплутаність свідомості, дезорієнтація, вертиго, сонливість, тремор, парестезії/дизестезии, порушення сну, розлади смаку; рідко – гіпостезія, патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи порушення ходи внаслідок запаморочення, в поодиноких випадках призводять до травм у результаті падіння, особливо у літніх пацієнтів), судоми з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal» напади), порушення уваги, розлад мови, амнезія, порушення нюху, включаючи аносмию; дуже рідко – гіперестезія, втрата смакової чутливості.
Порушення з боку органа зору
Нечасто – расстройства зору - нечіткість, зниження гостроти зору, диплопія, особливо в поєднанні з запамороченням і сплутаністю; дуже рідко – минуща втрата зору (особливо на тлі реакцій з боку ЦНС).
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення
Рідко – шум у вухах, погіршення слуху аж до глухоти (зазвичай оборотної).
Порушення з боку серця
Подовження інтервалу QT (часто – у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією, нечасто – в інших пацієнтів); нечасто – відчуття серцебиття, тахикард��я, вазодилатація; рідко – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, непритомність, шлуночкові тахіаритмії; дуже рідко – неспецифічні аритмії (поліморфна шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця, переважно в осіб із призводять до аритмій станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда).
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто – задишка (включаючи астматичний стан).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Часто – нудота, блювання, болі в животі, діарея, тимчасове підвищення активності трансаміназ; нечасто – анорексія, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту); рідко – дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (у поодиноких випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Нечасто – підвищення концентрації амілази, білірубіну, порушення функції печінки (включаючи підвищення концентрації ��актатдегидрогеназы), підвищення концентрації ?-глутамілтрансферази та лужної фосфатази; рідко – жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко – блискавичний гепатит, що потенційно призводить до загрозливої для життя печінкової недостатності.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Дуже рідко – бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно небезпечний для життя).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасто – артралгія, міалгія; рідко – тендонит, підвищення м'язового тонусу і судоми, м'язова слабкість; дуже рідко – посилення симптомів myasthenia gravis, розриви сухожиль, артрити, розлад ходи внаслідок пошкодження опорно-рухової системи.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Рідко – порушення функції нирок, ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок).
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
Часто – кандидозна суперінфекція, вагініт; нечасто – дегідратація (спричинена діареєю або зменшенням прийому рідини).
Загальні розлади та порушення у місці введення
Нечасто – загальне нездужання (включаючи симптоми поганого самопочуття, неспецифічний біль, пітливість); рідко – набряки.
Лабораторні та інструментальні дані
Нечасто – анемія, лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, подовження протромбінового часу і збільшення міжміжнародного нормалізованого відношення (МНВ); рідко – зміна концентрації тромбопластину; дуже рідко – підвищення концентрації протромбіну і зменшення МНВ, зміна концентрації протромбіну, гіперліпідемія, гіперглікемія, гіперурикемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. Дуже рідко, навіть після першого застосування препарату анафілактичні реактора��іі можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку. В цих випадках лікування моксифлоксацином слід відмінити і провести необхідні лікувальні заходи (в тому числі протишокові).
При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. При аналізі ЕКГ, отриманому при проведенні клінічних досліджень, коррегированный інтервал QT склав +/- 6 мсек, 1,4 % порівняно з вихідним. Оскільки жінки порівняно з чоловіками мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш�� чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT. Ступінь подовження інтервалу QT може зростати з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі крові і подовження інтервалу QT відзначено не було. Подовження інтервалу QT сопряженно з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахикарди��. Ні у одного з 9000 пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, не відзначалося кардіоваскулярних ускладнень і летальних випадків, пов'язаних з подовженням інтервалу QT. Однак у пацієнтів із призводять до аритмій станами при застосуванні моксифлоксацину може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій. У зв'язку з цим не можна призначати моксифлоксацин пацієнтам з встановленим подовженням інтервалу QT, пацієнтам з некорректированной гіпокаліємією, а також пацієнтам, які отримують антиаритмічні препарати ІА (хінідин, прокаинамид) або класу III (аміодарон, соталол, ібутилід).
Із-за ризику розвитку адитивної дії на інтервал QT моксифлоксацин не можна призначати одночасно з препаратами, які подовжують інтервал QT (цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти), пацієнтам із призводять до аритмій станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда, а також тим пацієнтам з цирозом печінки, у яких не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT, особливо жінкам і літнім хворимтам (так як ці категорії пацієнтів більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT).
При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи летальні випадки). Пацієнта слід інформувати про те, що в разі появи симптомів печінкової недостатності необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжать лікування моксифлоксацином.
Повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, токсиісторичний епідермальний некроліз). Пацієнта слід інформувати про те, що в разі появи симптомів уражень шкіри або слизових оболонок слід звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування моксифлоксацином.
Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком розвитку судом. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС і при станах, підозрілих щодо залучення ЦНС, що призводять до виникнення судом або знижують поріг судомної акти��ності.
На фоні терапії фторхінолонами, в тому числі моксифлоксацином, особливо у літніх пацієнтів, які одержують глюкокортикостероїди, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля. При перших симптомах болю або запалення в місці ушкодження прийом препарату слід припинити і розвантажити уражену кінцівку.
Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи моксифлоксацин, пов'язане з ризиком розвитку антибіотик-асоційованого коліту (включаючи псевдомембранозний коліт). Цей діагноз слід��ет мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування моксифлоксацином спостерігається тяжка діарея. В цьому випадку негайно повинна бути призначена відповідна терапія. Препарати, що гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані при розвитку тяжкої діареї.
Моксифлоксацин слід використовувати з обережністю у пацієнтів з myasthenia gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання.
При застосуванні хінолонів відмічаються реакції фоточутливості. Однак, при проведенні доклінічних, клінічних досліджень, а також при застосуванні моксифлоксацину у практиці не відзначалося реакцій фоточутливості. Тим не менш, пацієнти, які отримують моксифлоксацин, повинні уникати прямих сонячних променів і ультрафіолетового опромінення.
Застосування препарату не рекомендується у пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубоовариальными або тазовим абсцесами).
Вплив на здатність керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності
Фторхинолоны, в тому числі Моксифлоксацин Канон, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС.
Передозування
Є обмежені дані про передозування моксифлоксацину. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Прийом активованого вугілля на ранньому етапі всмоктування запобігає подальшу системну експозицію моксифлоксацину, що потрібно враховувати у випадку передозування препарату.Свідчення
Моксифлоксацин Канон показаний для лікування наступних інфекцій у дорослих, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:
Гострий синусит;
Позалікарняна пневмонія, включаючи внебольничную пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків*;
Загострення хронічного бронхіту;
Неосложненны�� інфекції шкіри і м'яких тканин;
Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу);
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, в тому числі внутрішньочеревне абсцеси;
Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (в т. ч. сальпінгіти та ендометрити).
* - Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків, включаючи штами, резистентні до пеніциліну і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків із таких груп, до��до пеніциліни (при мінімальній переважної активності ? 2 мг/мл), 2-ге покоління цефалоспоринів (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і тримеПротипоказання
Гіперчутливість до моксифлоксацину, до інших хінолонів або будь-якого з компонентів препарату;
Вік до 18 років;
Вагітність і період лактації;
Наявність в анамнезі захворювань сухожиль, асоційованих з прийомом хінолонів;
Подовження інтервалу QT на кардіограмі (природжене чи набуте);
Порушення електролітного обміну, особливо некомп��нсированная гіпокаліємія;
Клінічно значуща брадикардія;
Клінічно значима серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду з лівого шлуночка;
Наявність в анамнезі аритмій, що супроводжуються клінічною симптоматикою;
Одночасне застосування з іншими препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT;
Через відсутність достатньої інформації моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки (Чайлд-П'ю, стадія С) і пацієнтам з підвищеним вмістом печінічних трансаміназ більш ніж у 5 разів вище верхньої межі норми.
З обережністю
У жінок;
У пацієнтів літнього віку;
При захворюваннях центральної нервової системи (ЦНС) (у т. ч. захворюваннях, підозрілих щодо залучення ЦНС), схильності до виникнення судом і знижують поріг судомної активності;
У пацієнтів з потенційно проаритмическими станами, такими як гостра ішемія міокарда, особливо у жінок і пацієнтів літнього віку;
При Myasthenia gravis;
При цирозі п��чені;
При одночасному прийомі з препаратами, які знижують концентрацію калію в плазмі крові;
При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Застосування під час вагітності та в період лактації.
Безпека моксифлоксацину під час вагітності не встановлена, тому застосування препарату Моксифлоксацин Канон при вагітності протипоказане.
Невелика кількість моксифлоксацину виділяється з грудним молоком. Дані про застосування моксифлоксацину у жінок у період лактації відсутні, тому застосовувати��ня препарату Моксифлоксацин Канон в період грудного вигодовування протипоказане.Лікарська взаємодія
Корекція дози не потрібна при спільному застосуванні з атенололом, ранітидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробеницидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином).
Антацидні засоби, сукральфат, полівітаміни та інші препарати, що містять солі магнію, алюмінієвиня, заліза і цинку
Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами і мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину після прийому всередину внаслідок утворення хелатних комплексів з многовалентными катіонами, що містяться в цих препаратах. У результаті концентрація моксифлоксацину у плазмі може бути значно нижче бажаної. Отже, антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат �� інші препарати, що містять залізо або цинк, слід призначати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому моксифлоксацину всередину.
Варфарин
При поєднаному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри згортання крові не змінюються.
Зміна значення MHO. У пацієнтів, які одержували антикоагулянти в поєднанні з антибіотиками, в тому числі з моксифлоксацином, відмічаються випадки підвищення антикоагулянтної активності противосвертиваючих препаратів. Факторами ризику є наявність інфекцію��нного захворювання (і супутній запальний процес), вік і загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодія між моксифлоксацином і варфарином не виявляється, у пацієнтів, які одержують сумісне лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторування MHO і при необхідності корегувати дозу пероральних противосвертиваючих препаратів.
Дигоксин
Моксифлоксацин і дигоксин суттєво не впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При призначенні повторних доз моксифлоксацина максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30 %, при цьому значення показників площа під кривою «концентрація – час» (AUC) і мінімальна концентрація дигоксину не змінюються.
Препарати, що подовжують інтервал QT
Потенційні взаємодії моксифлоксацину, що призводять із-за ризику розвитку адитивної дії, до збільшення інтервалу QT: з препаратами, які подовжують інтервал QT (у т. ч. антиаритмічні препарати класу ІА, III, трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макролиды, протимікробні препарати, похідні імідазолу, цизаприд).
Активоване вугілля
При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину внутрішньо у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більше ніж на 80 % внаслідок гальмування його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранньому етапі всмоктування запобігає подальшому зростанню системної дії.
Харчові та молочні продукти
Всмоктування моксифлоксацину не змінюється при одночасному��м прийомі їжі (включаючи молочні продукти). Моксифлоксацин можна приймати незалежно від прийому їжі.
