Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. В большинстве случаев начальная доза препарата Моксарел® составляет 200 мкг/сут. Максимальная разовая доза составляет 400 мкг. Максимальная суточная доза, которую следует разделить на 2 приема, составляет 600 мкг. Начальная доза для пациентов с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью, а также для пациентов, находящихся на гемодиализе, составляет 200 мкг/сут. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до 400 мкг
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе - ядро белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб.
моксонидин 400 мкг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 64 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 29.6 мг, кремния диоксид коллоидный - 1 мг, повидон К30 - 2 мг, кроскармеллоза натрия - 2 мг, магния стеарат - 1 мг.
Состав пленочной оболочки: (гипромеллоза - 1.8 мг, тальк - 0.6 мг, титана диоксид - 0.31 мг, макрогол 4000 (полиэтиленгликоль 4000) - 0.27 мг, железа оксид желтый (железа оксид) - 0.02 мг) или (сухая смесь для пленочного покрытия, содержащая гипромеллозу - 60%, тальк - 20%, титана диоксид - 10.33%, макрогол 4000 (полиэтиленгликоль 4000) - 9%, железа оксид желтый (железа оксид) - 0.67%) - 3 мг.
Фармакологическое действие
Моксонидин является антигипертензивным средством с центральным механизмом действия. В стволовых структурах мозга (ростральный слой боковых желудочков) моксонидин селективно стимулирует имидазолин-чувствительные рецепторы, принимающие участие в тонической и рефлекторной регуляции симпатической нервной системы. Стимуляция имидазолиновых рецепторов снижает периферическую симпатическую активность и АД.
Моксонидин отличается от других симпатолитических антигипертензивных средств более низким сродством к ?1-адренорецепторам, что объясняет меньшую вероятность развития седативного эффекта и сухости слизистой оболочки полости рта.
Прием моксонидина приводит к снижению системного сосудистого сопротивления и АД.
Моксонидин улучшает индекс чувствительности к инсулину у пациентов с ожирением, инсулинорезистентностью и умеренной степенью артериальной гипертензии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь моксонидин быстро и почти полностью абсорбируется в верхних отделах ЖКТ. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 88%. Время достижения Cmax - около 1 ч. Прием пищи не оказывает влияние на фармакокинетику препарата.
Распределение
Связь с белками плазмы крови составляет 7.2%.
Метаболизм
Основной метаболит - дегидрированный моксонидин. Фармакодинамическая активность дегидрированного моксонидина - около 10% по сравнению с моксонидином.
Выведение
Т1/2 моксонидина и метаболита составляет 2.5 и 5 ч соответственно. В течение 24 ч свыше 90% моксонидина выводится почками (около 78% в неизмененном виде и 13% в виде дегидромоксонидина, другие метаболиты в моче не превышают 8% от принятой дозы). Менее 1% дозы выводится через кишечник.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Отмечены клинически незначимые изменения фармакокинетических показателей моксонидина у пожилых пациентов, вероятно, обусловленные снижением интенсивности его метаболизма и/или несколько более высокой биодоступностью.
Моксонидин не рекомендуется для применения у пациентов моложе 18 лет, в связи с чем в этой группе фармакокинетические исследования не проводились.
Выведение моксонидина в значительной степени коррелирует с КК. У пациентов с умеренной почечной недостаточностью (КК в интервале 30-60 мл/мин) равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 приблизительно в 2 и 1,5 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек (КК более 90 мл/мин). У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин) равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 в 3 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Назначение многократных доз моксонидина приводит к предсказуемой кумуляции в организме пациентов с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью. У пациентов с терминальной почечной недостаточностью (КК менее 10 мл/мин), находящихся на гемодиализе, равновесные концентрации в плазме крови и конечный Т1/2 соответственно в 6 и 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Во всех группах Cmax моксонидина в плазме крови выше в 1.5-2 раза. У пациентов с нарушением функции почек дозировка должна подбираться индивидуально. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов, приведенных ниже, определялась соответственно следующему: очень часто (?10%); часто (?1%, но <10%); нечасто (?0.1%, но <1%); редко (? 0.01%, но <0.1%); очень редко (<0.01%, включая единичные случаи).
Со стороны ЦНС: часто - головная боль, головокружение (вертиго), сонливость; нечасто - обморок.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, брадикардия.
Со стороны ЖКТ: очень часто - сухость слизистой оболочки полости рта; часто - тошнота, диарея, рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь, зуд; нечасто - ангионевротический отек.
Со стороны психики: часто - бессонница; нечасто - нервозность.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - звон в ушах.
Со стороны костно-мышечной и соединительной ткани: часто - боль в спине; нечасто - боль в области шеи.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: часто - астения; нечасто - периферические отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В настоящее время нет подтверждений того, что прекращение приема препарата Моксарел® приводит к повышению АД. Однако не рекомендуется прекращать прием препарата Моксарел® резко, вместо этого следует постепенно уменьшать дозу препарата в течение двух недель.
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и препарата Моксарел® сначала отменяют бета-адреноблокаторы, и лишь через несколько дней моксонидин.
Во время лечения необходим регулярный контроль АД, ЧСС и регистрация ЭКГ. Прекращать прием препарата Моксарел® следует постепенно.
Во время лечения препаратом Моксарел® следует исключить употребление алкоголя.
Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами
Влияние препарата Моксарел®на способность к вождению транспортными средствами или управлению техникой изучено не было. Однако, принимая во внимание возможное возникновение головокружения и сонливости, пациентам следует соблюдать осторожность при занятии потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания, таких как вождение автотранспорта или управление техникой, требующей повышенной концентрации внимания.
Передозировка
Симптомы: головная боль, седативный эффект, сонливость, выраженное снижение АД, головокружение, повышенная утомляемость, астения, брадикардия, сухость слизистой оболочки полости рта, рвота и боль в эпигастральной области, угнетение дыхания, нарушение сознания. Потенциально возможны также кратковременное повышение АД, тахикардия, гипергликемия.
Лечение: специфического антидота не существует. В случае выраженного снижения АД рекомендуется введение жидкости для восстановления ОЦК и допамина. Брадикардия может быть купирована атропином. Антагонисты ?-адренорецепторов могут уменьшать или устранять парадоксальные гипертензивные эффекты при передозировке моксонидином. В тяжелых случаях передозировки рекомендуется тщательно контролировать нарушения сознания и не допускать угнетения дыхания. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Показания
артериальная гипертензия
Противопоказания
— выраженные нарушения ритма сердца;
— синдром слабости синусового узла;
— AV блокада II и III степени;
— выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд/мин);
— острая и хроническая сердечная недостаточность (III-IV функциональный класс по классификации NYHA);
— одновременное применение с трициклическими антидепрессантами;
— тяжелая почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин), включая пациентов, находящихся на гемодиализе;
— возраст старше 75 лет;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность моксонидина не установлены);
— период грудного вскармливания;
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
— повышенная чувствительность к активному веществу, другим компонентам препарата.
С осторожностью
— нарушения функции почек (КК более 30 мл/мин);
— тяжелая печеночная недостаточность (более 9 баллов по классификации Чайлд-Пью);
— AV блокада I степени;
— тяжелые заболевания коронарных сосудов;
— тяжелая ИБС или нестабильная стенокардия (опыт применения недостаточен);
— хроническая сердечная недостаточность.
Клинические данные о лечении беременных препаратом Моксарел® отсутствуют.
Назначать Моксарел® при беременности следует с осторожностью только после тщательной оценки соотношения риска и пользы, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Моксонидин проникает в грудное молоко. Кормящим женщинам в период лечения рекомендуется прекратить грудное вскармливание или отменить препарат.
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение моксонидина с другими гипотензивными средствами приводит к аддитивному эффекту.
Трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность гипотензивных средств центрального действия, в связи с чем не рекомендуется их прием совместно с моксонидином.
Моксонидин может усиливать действие трициклических антидепрессантов, транквилизаторов, этанола, седативных и снотворных средств.
Моксонидин способен умеренно улучшать ослабленные когнитивные функции у пациентов, получающих лоразепам.
Назначение моксонидина совместно с производными бензодиазепина может сопровождаться усилением седативного эффекта последних.
Одновременное применение моксонидина с бета-адреноблокаторами приводит к усилению брадикардии, выраженности ино- и дромотропного действия.
При назначении моксонидина совместно с моклобемидом фармакодинамическое взаимодействие отсутствует.
Моксонидин выделяется путем канальцевой секреции, поэтому не исключено его взаимодействие с другими препаратами, выделяющимися путем канальцевой секреции
(6431)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. У більшості випадків початкова доза препарату Моксарел® становить 200 мкг/сут. Максимальна разова доза становить 400 мкг. Максимальна добова доза, яку слід розділити на 2 прийоми, становить 600 мкг. Початкова доза для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю, а також для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, становить 200 мкг/сут. У разі необхідності та при гарній переносимості добова доза може бути збільшена до 400 мкг
Лікарська форма
Таблеткі, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі - ядро білого або майже білого кольору.Склад
1 таб.
моксонідин 400 мкг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 64 мг, целюлоза мікрокристалічна - 29.6 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1 мг, повідон К30 - 2 мг, кроскармелоза натрію - 2 мг, магнію стеарат - 1 мг.
Склад плівкової оболонки: (гіпромелоза - 1.8 мг, тальк - 0.6 мг, титану діоксид - 0.31 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 0.27 мг, заліза оксид жовтий (заліза окси��) - 0.02 мг) або (суха суміш для плівкового покриття, що містить гипромеллозу - 60%, тальк - 20%, титану діоксид - 10.33%, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 9%, заліза оксид жовтий (заліза оксид) - 0.67%) - 3 мг.Фармакологічна дія
Моксонідин є антигіпертензивним засобом з центральним механізмом дії. У стовбурових структурах мозку (ростральный шар бічних шлуночків) моксонідин селективно стимулює імідазолін-чутливі рецептори, що беруть участь у тонічної і рефлекторної регуляції симпатичної нервової системи. З��имуляция имидазолиновых рецепторів знижує периферичну симпатичну активність і ПЕКЛО.
Моксонідин відрізняється від інших симпатолитических антигіпертензивних засобів більш низькою спорідненістю до ?1-адренорецепторами, що пояснює меншу ймовірність розвитку седативного ефекту і сухості слизової оболонки порожнини рота.
Прийом моксонидина призводить до зниження системного судинного опору та артеріального тиску.
Моксонідин покращує індекс чутливості до інсуліну у пацієнтів з ожирінням, інсуліно��езистентностью і помірним ступенем артеріальної гіпертензії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину моксонідин швидко і майже повністю абсорбується у верхніх відділах ШКТ. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88%. Час досягнення Cmax - близько 1 ч. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові становить 7.2%.
Метаболізм
Основний метаболіт - дегидрированный моксонідин. Фармакодинамічна активність дегидрированного моксонидина - близько 10% порівняно з моксонидином.
Виведення
Т1/2 моксонидина і метаболіту становить 2,5 і 5 год відповідно. Протягом 24 год понад 90% моксонидина виводиться нирками (близько 78% в незміненому вигляді і 13% у вигляді дегидромоксонидина, інші метаболіти в сечі не перевищують 8% від прийнятої дози). Менше 1% дози виводиться через кишечник.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Відзначено клінічно незначущі зміни фармакокінетичних показників моксонидина у літніх пацієнтів, ймовірно, обумовлені зниженням інтенсивності його метаболізму і/або декілька більш високою біодоступністю.
Моксонідин не рекомендується для застосування у пацієнтів молодше 18 років, у зв'язку з чим у цій групі фармакокінетичні дослідження не проводилися.
Виведення моксонидина в значній мірі корелює з КК. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК в інтервалі 30-60 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий T1/2 приблизно в 2 і 1,5 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК більше 90 мл/хв). У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т1/2 в 3 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Призначення багаторазових доз моксонидина призводить до передбачуваної кумуляції в організмі пацієнтів з помірною і тяжкою нирковою недостатністю. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв), які знаходяться на гемодіалізі, рівноважні концентрації в плазмі крові і кінцевий Т1/2 відповідно в 6 і 4 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною ��ункцией нирок. У всіх групах Cmax моксонидина в плазмі крові вище ніж в 1.5-2 рази. У пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна підбиратися індивідуально. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступного: дуже часто (?10%); часто (?1%, але <10%); нечасто (?0.1%, але <1%); рідко (? 0.01%, але <0.1%); дуже рідко (<0.01%, включаючи поодинокі випадки).
З боку ЦНС: часто - головний біль, запаморочення (вертиго), ��онливость; нечасто - непритомність.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, брадикардія.
З боку ШКТ: дуже часто - сухість слизової оболонки порожнини рота; часто - нудота, діарея, блювання, диспепсія.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк.
З боку психіки: часто - безсоння; нечасто - знервованість.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто - дзвін у вухах.
З боку кістково-мышечной та сполучної тканини: часто - біль у спині; нечасто - біль в області шиї.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто - астенія; нечасто - периферичні набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
В даний час немає підтверджень того, що припинення прийому препарату Моксарел® призводить до підвищення артеріального тиску. Однак не рекомендується припиняти прийом препарату Моксарел® різко, замість цього слід поступово зменшувати дозу препарату протягом двох тижнів.
При необхідності скасування одновреме��але приймаються бета-адреноблокаторів і препарату Моксарел® спочатку скасовують бета-адреноблокатори, і лише через кілька днів моксонідин.
Під час лікування необхідний регулярний контроль АТ, ЧСС та реєстрація ЕКГ. Припиняти прийом препарату Моксарел® слід поступово.
Під час лікування препаратом Моксарел® слід виключити вживання алкоголю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Вплив препарату Моксарел®на здатність до керування транспортними засобами або управління технікою вивчено не було. Однак, беручи до уваги можливе виникнення запаморочення і сонливості, пацієнтам слід дотримуватися обережності при занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, таких як керування автотранспортом або управління технікою, що потребує підвищеної концентрації уваги.
Передозування
Симптоми: головний біль, седативний ефект, сонливість, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, підвищена стомлюваність, астенія, брадикардія, сухість слизустій оболонки порожнини рота, блювання і біль в епігастральній області, пригнічення дихання, порушення свідомості. Потенційно можливі також короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія, гіперглікемія.
Лікування: специфічного антидоту не існує. У разі вираженого зниження АТ рекомендується введення рідини для відновлення ОЦК і допаміну. Брадикардія може бути купирована атропіном. Антагоністи ?-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти при передозуванні моксонидином. У важких случа��х передозування рекомендується ретельно контролювати порушення свідомості і не допускати пригнічення дихання. Моксонідин незначною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Свідчення
артеріальна гіпертензіяПротипоказання
— виражені порушення ритму серця;
— синдром слабкості синусового вузла;
— AV блокада II і III ступеня;
— виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв);
— гостра та хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA);
— одновремен��е застосування з трициклічними антидепресантами;
— тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі;
— вік старше 75 років;
— вік до 18 років (ефективність і безпека моксонидина не встановлені);
— період годування груддю;
— непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
— підвищена чутливість до активної речовини, інших компонентів препарату.
З обережністю
— порушенн�� функції нирок (КК більше 30 мл/хв);
— тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю);
— AV блокада I ступеня;
— тяжкі захворювання коронарних судин;
— важка ІХС або нестабільна стенокардія (досвід застосування недостатній);
— хронічна серцева недостатність.
Клінічні дані про лікування вагітних препаратом Моксарел® відсутні.
Призначати Моксарел® при вагітності слід з обережністю після ретельної оцінки співвідношення рпозову і користі, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Моксонідин проникає в грудне молоко. Годуючим жінкам у період лікування рекомендується припинити годування груддю або відмінити препарат.Лікарська взаємодія
Спільне застосування моксонидина з іншими гіпотензивними засобами призводить до аддитивному ефекту.
Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність гіпотензивних засобів центральної дії, у зв'язку з чим не рекомендується їх прийом спільно з моксонидином.
Моксонідин може посилювати дію трициклічних антидепресантів, транквілізаторів, етанолу, седативних та снодійних засобів.
Моксонідин здатний помірно покращувати ослаблені когнітивні функції у пацієнтів, які отримують лоразепам.
Призначення моксонидина спільно з похідними бензодіазепіну може супроводжуватися посиленням седативного ефекту останніх.
Одночасне застосування моксонидина з бета-адреноблокаторами призводить до посилення брадикардії, вираженості іно - і дромотропногпро дії.
При призначенні моксонидина спільно з моклобемідом фармакодинамічна взаємодія відсутня.
Моксонідин виділяється шляхом канальцевої секреції, тому не виключено його взаємодію з іншими препаратами, що виділяються шляхом канальцевої секреції
