Дозировка
Принимают внутрь. Начальная доза составляет в среднем 200 мкг внутрь 1 раз/сут. Максимальная разовая доза - 400 мкг. Необходима индивидуальная коррекция суточной дозы в зависимости от переносимости терапии. Максимальная суточная доза - 600 мкг в 2 приема. Для пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени, а также находящихся на гемодиализе начальная доза - 200 мкг/сут. В случае необходимости и при хорошей переносимости суточная доза может быть увеличена до максимальной 400 мкг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе - ядро белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб.
моксонидин 200 мкг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 64 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 29.8 мг, кремния диоксид коллоидный - 1 мг, повидон К30 - 2 мг, кроскармеллоза натрия - 2 мг, магния стеарат - 1 мг.
Состав пленочной оболочки: (гипромеллоза - 1.8 мг, тальк - 0.6 мг, титана диоксид - 0.33 мг, макрогол 4000 (полиэтиленгликоль 4000) - 0.27 мг) или (сухая смесь для пленочного покрытия, содержащая гипромеллозу - 60%, тальк - 20%, титана диоксид - 11%, макрогол 4000 (полиэтиленгликоль 4000) - 9%) - 3 мг.
Фармакологическое действие
Антигипертензивное средство. Механизм действия моксонидина связывают главным образом с его влиянием на центральные звенья регуляции АД. Моксонидин является агонистом преимущественно имидазолиновых рецепторов.
Возбуждая указанные рецепторы нейронов солитарного тракта, моксонидин через систему тормозных интернейронов способствует угнетению активности сосудодвигательного центра и таким образом - уменьшению нисходящих симпатических влияний на сердечно-сосудистую систему. АД (систолическое и диастолическое) снижается постепенно. Моксонидин отличается от других симпатолитических гипотензивных средств более низким сродством к ?2-адренорецепторам, что объясняет меньшую вероятность развития седативного эффекта и сухости во рту.
Моксонидин повышает индекс чувствительности к инсулину (по сравнению с плацебо) на 21% у пациентов с ожирением, инсулинрезистентностью и умеренной степенью артериальной гипертензии.
Фармакокинетика
После приема внутрь моксонидин быстро и почти полностью абсорбируется в верхних отделах ЖКТ. Абсолютная биодоступность составляет приблизительно 88%. Время достижения Cmax - около 1 ч. Прием пищи не оказывает влияние на фармакокинетику моксонидина. Связывание с белками плазмы крови составляет 7.2%. Основной метаболит моксонидина - дегидрированный моксонидин и производные гуанидина. Фармакодинамическая активность дегидрированного моксонидина - около 10% по сравнению с моксонидином.
Т1/2 моксонидина и метаболита составляет 2.5 и 5 ч соответственно. В течение 24 ч более 90% моксонидина выводится почками (около 78% в неизмененном виде и 13 % в виде дегидриромоксонидина, другие метаболиты в моче не превышают 8% от принятой дозы). Менее 1% дозы выводится через кишечник.
По сравнению со здоровыми добровольцами у пациентов с артериальной гипертензией не отмечается изменений фармакокинетики моксонидина.
Отмечены клинически незначимые изменения фармакокинетических показателей моксонидина у пациентов пожилого возраста, вероятно обусловленные снижением интенсивности его метаболизма и/или несколько более высокой биодоступностью.
Выведение моксонидина в значительной степени коррелирует с КК. У пациентов с почечной недостаточностью средней степени (КК 30-60 мл/мин) Css в плазме крови и конечный T1/2 приблизительно в 2 и 1.5 раза выше, чем у лиц с нормальной функцией почек (КК более 90 мл/мин). У больных с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин), Css в плазме крови и конечный T1/2 в 3 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Применение моксонидина в многократных дозах приводит к предсказуемой кумуляции в организме у пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени. У пациентов с терминальной почечной недостаточностью (КК менее 10 мл/мин), находящихся на гемодиализе, Css в плазме крови и конечный T1/2 соответственно в 6 и 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Во всех группах Cmax моксонидина в плазме крови выше в 1.5-2 раза. У пациентов с нарушениями функции почек дозу следует подбираться индивидуально. Моксонидин в незначительной степени выводится при проведении гемодиализа.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: часто - головная боль, головокружение (вертиго), сонливость; нечасто - обморок.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, брадикардия.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - сухость во рту; часто - диарея, тошнота, рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь, зуд; нечасто - ангионевротический отек.
Со стороны психики: часто - бессонница; нечасто - нервозность.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - звон в ушах.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - боль в спине; нечасто - боль в области шеи.
Со стороны организма в целом: часто - астения; нечасто - периферические отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Необходимо соблюдать особую осторожность при применении моксонидина у пациентов с AV-блокадой I степени (риск развития брадикардии); тяжелым заболеанием коронарных сосудов и нестабильной стенокардией (опыт применения недостаточен): почечной недостаточностью.
При необходимости отмены одновременно принимаемых бета-адреноблокаторов и моксонидина, сначала отменяют бета-адреноблокаторы и лишь через несколько дней - моксонидин.
В настоящее время нет подтверждений того, что прекращение приема моксонидина приводит к повышению АД. Однако не рекомендуется резкое прекращение приема моксонидина, дозу следует уменьшать постепенно, в течение 2 недель.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения пациентам следует соблюдать осторожность при необходимости занятий потенциально опасными видами деятельности, требующей концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций.
Показания
Артериальная гипертензия
Противопоказания
Выраженная брадикардия (менее 50 уд./мин), СССУ, AV-блокада II и III степени, острая и хроническая сердечная недостаточность, период лактации (грудного вскармливания), детский и подростковый возраст до 18 лет, повышенная чувствительность к моксонидину.
Адекватных и строго контролируемых исследований безопасности моксонидина при беременности не проводилось, поэтому его не следует применять у этой категории пациентов.
Не следует применять в период лактации, поскольку моксонидин выделяется с грудным молоком. При необходимости применения моксонидина в период лактации, грудное вскармливание следует прекратить.
В ходе экспериментальных исследований на животных было установлено эмбриотоксическое действие препарата.
Лекарственное взаимодействие
Совместное применение моксонидина с другими гипотензивными средствами приводит к аддитивному эффекту.
Трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность гипотензивных средств центрального действия, поэтому не рекомендуется их прием совместно с моксонидином.
Моксонидин может усиливать действие трициклических антидепрессантов, транквилизаторов, этанола, седативных и снотворных средств.
Моксонидин способен умеренно улучшать ослабленные когнитивные функции у пациентов, получающих лоразепам.
Моксонидин может усиливать седативный эффект производных бензодиазепина при их одновременном назначении.
Моксонидин выделяется путем канальцевой секреции. Поэтому не исключено его взаимодействие с другими препаратами, выделяющимися путем канальцевой секреции
(6430)
Дозування
Приймають внутрішньо. Початкова доза складає в середньому 200 мкг внутрішньо 1 раз/добу. Максимальна разова доза - 400 мкг. Необхідна індивідуальна корекція добової дози залежно від переносимості терапії. Максимальна добова доза - 600 мкг в 2 прийоми. Для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, а також які перебувають на гемодіалізі, початкова доза - 200 мкг/добу. У разі необхідності та при гарній переносимості добова доза може бути збільшена до максимальної 400 мкг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі - ядро білого або майже білого кольору.Склад
1 таб.
моксонідин 200 мкг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 64 мг, целюлоза мікрокристалічна - 29.8 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1 мг, повідон К30 - 2 мг, кроскармелоза натрію - 2 мг, магнію стеарат - 1 мг.
Склад плівкової оболонки: (гіпромелоза - 1.8 мг, тальк - 0.6 мг, титану діоксид - 0.33 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 0.27 мг) або (суха ��месь для плівкового покриття, що містить гипромеллозу - 60%, тальк - 20%, титану діоксид - 11%, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 9%) - 3 мг.Фармакологічна дія
Антигіпертензивний засіб. Механізм дії моксонидина пов'язують головним чином з його впливом на центральні ланки регуляції АТ. Моксонідин є агоністом переважно имидазолиновых рецепторів.
Порушуючи зазначені рецептори нейронів солитарного тракту, моксонідин через систему гальмівних інтернейронів сприяє пригнічення активності сосудодвига��ельного центру і таким чином - зменшення низхідних симпатичних впливів на серцево-судинну систему. АТ (систолічний і діастолічний) знижується поступово. Моксонідин відрізняється від інших симпатолитических гіпотензивних засобів більш низькою спорідненістю до ?2-адренорецепторами, що пояснює меншу ймовірність розвитку седативного ефекту і сухості в роті.
Моксонідин також підвищує індекс чутливості до інсуліну (порівняно з плацебо) на 21% у пацієнтів з ожирінням, инсулинрезистентностью і помірним ступенем артериальной гіпертензії.Фармакокінетика
Після прийому всередину моксонідин швидко і майже повністю абсорбується у верхніх відділах ШКТ. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88%. Час досягнення Cmax - близько 1 ч. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику моксонидина. Зв'язування з білками плазми крові становить 7.2%. Основний метаболіт моксонидина - дегидрированный моксонідин та похідні гуанідину. Фармакодинамічна активність дегидрированного моксонидина - близько 10% порівняно з моксонидином.
Т1/2 моксо��идина і метаболіту становить 2,5 і 5 год відповідно. Протягом 24 год більше 90% моксонидина виводиться нирками (близько 78% в незміненому вигляді і 13 % у вигляді дегидриромоксонидина, інші метаболіти в сечі не перевищують 8% від прийнятої дози). Менше 1% дози виводиться через кишечник.
Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не відзначається змін фармакокінетики моксонидина.
Відзначено клінічно незначущі зміни фармакокінетичних показників моксонидина у пацієнтів літнього ��озраста, імовірно обумовлені зниженням інтенсивності його метаболізму і/або декілька більш високою біодоступністю.
Виведення моксонидина в значній мірі корелює з КК. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 30-60 мл/хв) Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 приблизно в 2 і 1,5 рази вище, ніж в осіб з нормальною функцією нирок (КК більше 90 мл/хв). У хворих з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 в 3 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функ��й нирок. Застосування моксонидина в багаторазових дозах призводить до передбачуваної кумуляції в організмі у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв), які знаходяться на гемодіалізі, Css в плазмі крові і кінцевий T1/2 відповідно в 6 і 4 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У всіх групах Cmax моксонидина в плазмі крові вище ніж в 1.5-2 рази. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід добирати індивідуально. Моксонідин у незначительною мірою виводиться при проведенні гемодіалізу.Побічні дії
З боку ЦНС: часто - головний біль, запаморочення (вертиго), сонливість; рідко - непритомність.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, брадикардія.
З боку травної системи: дуже часто - сухість у роті; нечасто - діарея, нудота, блювання, диспепсія.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк.
З боку психіки: часто - бессонніца; нечасто - знервованість.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто - дзвін у вухах.
З боку кістково-м'язової системи: часто - біль у спині; нечасто - біль в області шиї.
З боку організму в цілому: часто - астенія; нечасто - периферичні набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Необхідно дотримуватись особливої обережності при застосуванні моксонидина у пацієнтів з AV-блокадою I ступеня (ризик розвитку брадикардії); важким заболеанием коронарних судин і нестабільною стенокардією (досвід застосування недостатній): нирковою недостатністю.
При необхідності відміни одночасно прийнятих бета-адреноблокаторів і моксонидина, спочатку скасовують бета-адреноблокатори і лише через кілька днів - моксонідин.
В даний час немає підтверджень того, що припинення прийому моксонидина призводить до підвищення артеріального тиску. Однак не рекомендується різке припинення прийому моксонидина, дозу слід зменшувати поступово, протягом 2 тижнів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмамиr />
В період лікування пацієнтам слід дотримуватися обережності при необхідності занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагає концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Артеріальна гіпертензіяПротипоказання
Виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), СССУ, AV-блокада II і III ступеня, гостра і хронічна серцева недостатність, період лактації (грудного вигодовування), дитячий і підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до моксонидину.
Адекватних і с��го контрольованих досліджень безпеки моксонидина при вагітності не проводилося, тому його не слід застосовувати у цієї категорії пацієнтів.
Не слід застосовувати в період лактації, оскільки моксонідин виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування моксонидина в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.
В ході експериментальних досліджень на тваринах було встановлено ембріотоксичну дію препарату.Лікарська взаємодія
Спільне застосування моксонидина з д��угими гіпотензивними засобами призводить до аддитивному ефекту.
Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність гіпотензивних засобів центральної дії, тому не рекомендується їх прийом спільно з моксонидином.
Моксонідин може посилювати дію трициклічних антидепресантів, транквілізаторів, етанолу, седативних та снодійних засобів.
Моксонідин здатний помірно покращувати ослаблені когнітивні функції у пацієнтів, які отримують лоразепам.
Моксонідин може посилювати седативний еффект похідних бензодіазепіну при їх одночасному призначенні.
Моксонідин виділяється шляхом канальцевої секреції. Тому не виключено його взаємодію з іншими препаратами, що виділяються шляхом канальцевої секреції
