Дозировка
Внутрь, 1 таблетка (400 мг) 1 раз в сутки при инфекциях, указанных выше. Не следует превышать рекомендуемую дозу. Таблетки следует проглатывать целиком, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды, вне зависимости от времени приема пищи. Продолжительность лечения Продолжительность лечения определяется локализацией и тяжестью инфекции, а также клиническим эффектом: - обострение хронического бронхита: 5-10 дней; - острый синусит: 7 дней; - неосложненные инфекции кожи и подкожных структур: 7 дней; - внебольничная пневмония: общая продолжительность ступенчатой терапии (внутривенное введение с последующим приемом внутрь) составляет 7-14 дней; - осложненные инфекции кожи и подкожных структур: общая продолжительность ступенчатой терапии моксифлоксацином (внутривенное введение с последующим приемом внутрь) составляет 7-21 день; - осложненные интраабдоминальные инфекции: общая длительность ступенчатой терапии (внутривенное введение с последующим приемом внутрь) составляет 5-14 дней; - неосложненные воспалительные заболевания органов малого таза: 14 дней. Не следует превышать рекомендуемую продолжительность лечения. По данным клинических исследований продолжительность лечения препаратом Мофлаксия в таблетках может достигать 21 дня. Пациенты пожилого возраста Изменения режима дозирования у пациентов пожилого возраста не требуется. Дети Эффективность и безопасность применения моксифлоксацина у детей и подростков не установлена. Нарушение функции печени Пациентам с нарушением функции печени (классы А и В по классификации Чайлд-Пью) изменения режима дозирования не требуется (применение у пациентов с циррозом печени см. раздел "Особые указания"). Нарушение функции почек У пациентов с нарушением функции почек (в том числе при тяжелой почечной недостаточности с КК < 30 мл/мин/1,73 м2), а также у пациентов, находящихся на непрерывном гемодиализе и длительном амбулаторном перитонеальном диализе, изменения режима дозирования не требуется. Этническая принадлежность Изменения режима дозирования у пациентов различных этнических групп не требуется.
Передозировка
Имеются ограниченные данные о передозировке моксифлоксацина. Не отмечено каких- либо побочных эффектов при применении моксифлоксацина в дозе до 1200 мг однократно и по 600 мг в течение 10 дней и более. В случае передозировки следует ориентироваться на клиническую картину и проводить симптоматическую поддерживающую терапию с ЭКГ-мониторингом. Применение активированного угля сразу после приема внутрь может помочь предотвратить чрезмерное системное воздействие моксифлоксацина в случае передозировки.
Лекарственная форма
Капсуловидные, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой темно-розового цвета.
Вид на поперечном разрезе: ярко-желтая шероховатая масса с пленочной оболочкой темно-розового цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
Ядро:
действующее вещество: моксифлоксацина гидрохлорид 454,75 мг, эквивалентно моксифлоксацину 400,00 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая 186,05 мг, кроскармеллоза натрия 32,00 мг, магния стеарат 6,00 мг;
Оболочка пленочная: гипромеллоза 12,60 мг, макрогол-4000 4,20 мг, титана диоксид (Е171) 3,78 мг, краситель железа оксид красный (Е172) 0,42 мг.
Фармакологическое действие
Механизм действия
Моксифлоксацин - бактерицидный антибактериальный препарат широкого спектра действия, 8-метоксифторхинолон.
Бактерицидное действие моксифлоксацина обусловлено ингибированием бактериальных топоизомераз II и IV, что приводит к нарушению процессов репликации, репарации и транскрипции биосинтеза ДНК микробной клетки и, как следствие, к гибели микробных клеток.
Минимальные бактерицидные концентрации моксифлоксацина в целом сопоставимы с его минимальными ингибирующими концентрациями.
Механизмы резистентности
Механизмы, приводящие к развитию устойчивости к пенициллинам, цефалоспоринам, аминогликозидам, макролидам и тетрациклинам, не влияют на антибактериальную активность моксифлоксацина.
Перекрестной устойчивости между этими группами антибактериальных препаратов и моксифлоксацином не отмечается. До сих пор также не наблюдалось случаев плазмидной устойчивости. Общая частота развития устойчивости очень незначительна (10-7-10-10).
Резистентность к моксифлоксацину развивается медленно путем множественных мутаций. Многократное воздействие моксифлоксацина на микроорганизмы в концентрациях ниже минимальной ингибирующей концентрации (МИК) сопровождается лишь незначительным увеличением МИК. Отмечаются случаи перекрестной устойчивости к хинолонам. Тем не менее, некоторые устойчивые к другим хинолонам грамположительные и анаэробные микроорганизмы сохраняют чувствительность к моксифлоксацину.
Установлено, что добавление в структуру молекулы моксифлоксацина метоксигруппы в положении С8 увеличивает активность моксифлоксацина и снижает образование резистентных мутантных штаммов грамположительных бактерий. Присоединение бициклоаминовой группы в положении С7 предупреждает развитие активного эффлюкса, механизма резистентности к фторхинолонам.
Моксифлоксацин в условиях in vitro активен в отношении широкого спектра грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов, анаэробов, кислотоустойчивых бактерий и атипичных бактерий, таких как Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а также бактерий, резистентных к ?-лактамным и макролидным антибиотикам.
Влияние на кишечную микрофлору человека
В двух исследованиях, проведенных на добровольцах, отмечались следующие изменения кишечной микрофлоры после приема моксифлоксацина внутрь. Отмечалось снижение концентраций Escherichia coli, Bacillus spp... Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а также анаэробов Bifidobacterium spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Эти изменения были обратимыми в течение двух недель. Токсин Clostridium difficile не обнаружен.
Тестирование чувствительности in vitro
Спектр антибактериальной активности моксифлоксацина включает следующие микроорганизмы (см. инструкцию)
Для определенных штаммов распространение приобретенной резистентности может различаться в зависимости от географического региона и с течением времени. В связи с этим при тестировании чувствительности штамма желательно иметь местную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций.
Если у пациентов, проходящих лечение в стационаре, значение площади под фармакокинетической кривой "концентрация-время" (АUС)/МИК90, превышает 125, а максимальная концентрация в плазме крови (Сmах)/МИК90 находится в пределах 8-10, то это предполагает клиническое улучшение. У амбулаторных пациентов значения этих суррогатных параметров обычно меньше: АUС/МИК90> 30-40.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь моксифлоксацин всасывается быстро и почти полностью. Абсолютная биодоступность составляет около 91%.
Фармакокинетика моксифлоксацина при приеме в дозе от 50 до 1200 мг однократно, а также по 600 мг/сутки в течение 10 дней является линейной. Равновесное состояние достигается в течение 3 дней.
После однократного применения 400 мг моксифлоксацина Сmах в плазме крови достигается в течение 0,5-4 часов и составляет 3,1 мг/л. После приема внутрь 400 мг моксифлоксацина 1 раз в сутки Cssmax и Cssmin (максимальная и минимальная равновесные концентрации) составляют 3,2 мг/л и 0,6 мг/л, соответственно.
При приеме моксифлоксацина вместе с пищей отмечается незначительное увеличение времени достижения Сmах (на 2 часа) и незначительное снижение Сmах (примерно на 16%), при этом длительность всасывания не изменяется. Однако эти данные не имеют клинического значения, и моксифлоксацин можно применять независимо от времени приёма пищи.
Распределение
Моксифлоксацин быстро распределяется в тканях и органах и связывается с белками плазмы крови (главным образом, с альбуминами) примерно на 45%. Объем распределения составляет около 2 л/кг.
Высокие концентрации моксифлоксацина, превышающие таковые в плазме крови, создаются в легочной ткани (в том числе в эпителиальной жидкости, альвеолярных макрофагах), в околоносовых пазухах (верхнечелюстная и решетчатый лабиринт), в носовых полипах, в очагах воспаления (в содержимом пузырей при поражении кожи). В интерстициальной жидкости и в слюне моксифлоксацин определяется в свободном, не связанном с белками виде, в концентрации выше, чем в плазме крови. Кроме того, высокие концентрации моксифлоксацина определяются в тканях органов брюшной полости, перитонеальной жидкости и женских половых органах.
Метаболизм
Моксифлоксацин подвергается биотрансформации 2-ой фазы и выводится из организма почками, а также через кишечник, как в неизмененном виде, так и в виде неактивных сульфосоединений (M1) и глюкуронидов (М2). Моксифлоксацин не подвергается биотрансформации микросомальной системой цитохрома Р450. Метаболиты M1 и М2 присутствуют в плазме крови в концентрациях ниже, чем исходное соединение. По результатам доклинических исследований было доказано, что указанные метаболиты не имеют негативного воздействия на организм с точки зрения безопасности и переносимости.
Выведение
Период полувыведения моксифлоксацина составляет примерно 12 часов. Средний общий клиренс после введения в дозе 400 мг составляет 179-246 мл/мин. Почечный клиренс составляет 24-53 мл/мин. Это свидетельствует о частичной канальцевой реабсорбции моксифлоксацина.
Баланс масс исходного соединения и метаболитов 2-й фазы составляет около 96-98%, что указывает на отсутствие окислительного метаболизма. Около 22% однократной дозы (400 мг) выводится в неизмененном виде почками, около 26% - через кишечник.
Фармакокинетика у различных групп пациентов
Возраст, пол и этническая принадлежность
При исследовании фармакокинетики моксифлоксацина у мужчин и женщин были выявлены различия в 33% по показателям AUC и Сmах. Всасывание моксифлоксацина не зависело от пола. Различия в показателях AUC и Сmах были обусловлены скорее разницей в весе, чем полом и не считаются клинически значимыми.
Не выявлено клинически значимых различий фармакокинетики моксифлоксацина у пациентов различных этнических групп и разного возраста.
Дети
Фармакокинетика моксифлоксацина у детей не изучалась.
Нарушение функции почек
Не выявлено существенных изменений фармакокинетики моксифлоксацина у пациентов с нарушением функции почек (включая пациентов с клиренсом креатинина (КК) < 30 мл/мин/1,73 м2) и у пациентов, находящихся на непрерывном гемодиализе и длительном амбулаторном перитонеальном диализе.
Нарушение функции печени
Не выявлено существенных различий в концентрации моксифлоксацина у пациентов с нарушениями функции печени (классы А и В по классификации Чайлд-Пью) по сравнению со здоровыми добровольцами и пациентами с нормальной функцией печени.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: абдоминальные боли, тошнота, диарея, рвота, диспепсия, метеоризм, запор, повышение активности печеночных трансаминаз, извращение вкуса. Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, бессонница, нервозность, чувство тревоги, астения, головная боль, тремор, парестезия, боль в ногах, судороги, спутанность сознания, депрессия. Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, периферические отеки, повышение АД, сердцебиение, боль в груди. Со стороны лабораторных показателей: снижение уровня протромбина, повышение активности амилазы. Со стороны системы кроветворения: лейкопения, эозинофилия, тромбоцитоз, тромбоцитопения, анемия. Со стороны костно-мышечной системы: боль в спине, артралгия, миалгия. Со стороны половой системы: вагинальный кандидоз, вагинит. Аллергические реакции: сыпь, зуд, крапивница.
Частота развития следующих нежелательных реакций была выше в группе, получавшей ступенчатую терапию:
часто: повышение активности гамма-глутамилтрансферазы;
нечасто: желудочковые тахиаритмии, снижение артериального давления, отеки, псевдомембранозный колит (в очень редких случаях ассоциированный с угрожающими жизни осложнениями), судороги с различными клиническими проявлениями (в том числе "grand mal" припадки), галлюцинации, нарушение функции почек, почечная недостаточность (в результате дегидратации, что может привести к повреждению почек, особенно у пациентов пожилого возраста с ранее существовавшими нарушениями функции почек).
Данные о неблагоприятных реакциях, зарегистрированных при применении моксифлоксацина 400 мг (внутрь, при ступенчатой терапии (внутривенное введение моксифлоксацина с последующим приемом внутрь) и только внутривенно), получены из клинических исследований и постмаркетинговых сообщений (выделены курсивом). Неблагоприятные реакции, перечисленные в группе "часто", встречались с частотой ниже 3%, за исключением тошноты и диареи.
Частоту классифицировали следующим образом: часто (от меньше 1/100 до < 1/10), нечасто (от меньше 1/1000 до < 1/100), редко (от меньше 1/10000 до < 1/1000), очень редко (< 1/10000).
В каждой группе нежелательные эффекты перечислены в порядке убывания значимости (подробнее см. инструкцию)
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В некоторых случаях уже после первого применения препарата может развиться гиперчувствительность и аллергические реакции, о чем следует немедленно информировать врача. Очень редко, даже после первого применения препарата, анафилактические реакции могут прогрессировать до угрожающего жизни анафилактического шока. В этих случаях лечение препаратом Мофлаксия следует прекратить и немедленно начать проведение необходимых лечебных мероприятий (в том числе противошоковых).
При применении препарата Мофлаксия у некоторых пациентов может отмечаться удлинение интервала QT. Препарат Мофлаксия следует применять с осторожностью у женщин и пациентов пожилого возраста. Поскольку женщины по сравнению с мужчинами имеют более длинный интервал QT, они могут быть более чувствительны к препаратам, удлиняющим интервал QT. Пациенты пожилого возраста также более подвержены действию препаратов, оказывающих влияние на интервал QT.
Удлинение интервала QT сопряжено с повышенным риском желудочковых аритмий, включая полиморфную желудочковую тахикардию.
Степень удлинения интервала QT может нарастать с повышением концентрации моксифлоксацина в плазме крови, поэтому не следует превышать рекомендованную дозу. Однако у пациентов с пневмонией корреляции между концентрацией моксифлоксацина в плазме крови и удлинением интервала QT отмечено не было. Ни у одного из 9000 пациентов, получавших моксифлоксацин, не отмечалось сердечно-сосудистых осложнений и летальных случаев, связанных с удлинением интервала QT. При применении препарата Мофлаксия может увеличиваться риск развития желудочковых аритмий у пациентов с предрасполагающими к аритмиям состояниями.
В связи с этим препарат Мофлаксия противопоказан при:
- изменениях электрофизиологических параметров сердца, выражающихся в удлинении интервала QT: врожденных или приобретенных документированных удлинениях интервала QT; электролитных нарушениях, особенно при некоррегированной гипокалиемии; клинически значимой брадикардии; клинически значимой сердечной недостаточности со сниженной фракцией выброса левого желудочка; наличии в анамнезе нарушений ритма, сопровождающихся клинической симптоматикой;
- применении с другими препаратами, удлиняющими интервал QT (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами").
Препарат Мофлаксия следует применять с осторожностью:
- у пациентов с потенциально проаритмическими состояниями, такими как острая ишемия миокарда и остановка сердца;
- у пациентов с циррозом печени (так как у данной категории пациентов нельзя исключить риск развития удлинения интервала QT).
При приеме моксифлоксацина сообщалось о случаях фульминантного гепатита, потенциально приводящего к развитию печеночной недостаточности (включая фатальные случаи) (см. раздел "Побочное действие"). Пациента следует информировать о том, что в случае появления симптомов печеночной недостаточности необходимо обратиться к врачу, прежде чем продолжить лечение препаратом Мофлаксия.
При приеме моксифлоксацина сообщалось о случаях развития буллезных поражений кожи, таких как синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз (см. раздел "Побочное действие"). Пациента следует информировать о том, что в случае появления симптомов поражения кожи или слизистых оболочек необходимо обратиться к врачу, прежде чем продолжить лечение препаратом Мофлаксия.
Применение препаратов хинолонового ряда сопряжено с возможным риском развития судорог. Препарат Мофлаксия следует применять с осторожностью у пациентов с заболеваниями ЦНС и с нарушениями со стороны ЦНС, предрасполагающими к возникновению судорог или снижающими порог судорожной активности.
Применение антибактериальных препаратов широкого спектра действия, включая препарат Мофлаксия, сопряжено с риском развития псевдомембранозного колита. Этот диагноз следует иметь в виду у пациентов, у которых на фоне лечения препаратом Мофлаксия развилась тяжелая диарея. В этом случае немедленно должна быть назначена соответствующая терапия. Препараты, угнетающие перистальтику кишечника, противопоказаны при развитии тяжелой диареи.
Препарат Мофлаксия следует применять с осторожностью у пациентов с миастенией gravis в связи с возможным обострением заболевания.
На фоне терапии хинолонами, в том числе моксифлоксацином, возможно развитие тендинита и разрыва сухожилия особенно у пациентов пожилого возраста и пациентов, получающих глюкокортикостероиды. Описаны случаи, которые возникли в течение нескольких месяцев после завершения лечения. При первых симптомах: боль или воспаление в месте повреждения прием препарата Мофлаксия следует прекратить и разгрузить пораженную конечность.
При применении хинолонов отмечаются реакции фоточувствительности. Однако при проведении доклинических и клинических исследований, а также при применении моксифлоксацина в клинической практике не отмечалось реакций фоточувствительности.
Тем не менее, пациенты, получающие препарат Мофлаксия, должны избегать воздействия прямых солнечных лучей и ультрафиолетового света.
Применение препарата Мофлаксия в форме таблеток для приема внутрь не рекомендуется у пациенток с осложненными воспалительными заболеваниями органов малого таза (например, связанными с тубоовариальными или тазовыми абсцессами).
Не рекомендуется применять моксифлоксацин для лечения инфекций, вызванных штаммами Staphylococcus aureus, резистентными к метициллину. В случае предполагаемых или подтвержденных инфекций, вызванных MRSA, следует применять для терапии соответствующие антибактериальные препараты (см. раздел "Фармакодинамика").
Способность моксифлоксацина подавлять рост микобактерий может стать причиной взаимодействия в условиях in vitro моксифлоксацина с тестом на Mycobacterium spp., что приводит к ложноотрицательным результатам при анализе образцов пациентов, которым в этот период проводится лечение препаратом Мофлаксия.
У пациентов, которым проводилось лечение хинолонами, включая моксифлоксацин, описаны случаи сенсорной или сенсомоторной полинейропатии, приводящей к парестезии, гипестезии, дизестезии или слабости. Пациентов, которым проводится лечение препаратом Мофлаксия, следует предупредить о необходимости немедленного обращения к врачу перед продолжением лечения в случае возникновения симптомов нейропатии, включающих боль, жжение, покалывание, онемение или слабость (см. раздел "Побочное действие").
Реакции со стороны психики могут возникнуть даже после первого применения фторхинолонов, включая моксифлоксацин. В очень редких случаях депрессия или психотические реакции прогрессируют до возникновения суицидальных мыслей и поведения с тенденцией к самоповреждению, включая суицидальные попытки (см. раздел "Побочное действие"). В случае развития у пациентов таких реакций следует отменить препарат Мофлаксия и принять необходимые меры. Необходимо соблюдать осторожность при применении препарата Мофлаксия у пациентов с психозами и психиатрическими заболеваниями в анамнезе.
Вследствие широкого распространения и растущей заболеваемости инфекциями, вызванными резистентной к фторхинолонам Neisseria gonorrhoeae, при лечении пациентов с воспалительными заболеваниями органов малого таза не следует проводить монотерапию моксифлоксацином, за исключением случаев, когда присутствие резистентной к фторхинолонам N. gonorrhoeae исключено. Если нет возможности исключить присутствие резистентной к фторхинолонам N. gonorrhoeae, необходимо решить вопрос о дополнении эмпирической терапии моксифлоксацином соответствующим антибиотиком, который активен в отношении N. gonorrhoeae (например, цефалоспорин).
Дисгликемия
Как и в случае с другими фторхинолонами, при применении препарата Мофлаксия отмечалось изменение концентрации глюкозы в крови, включая гипо- и гипергликемию. На фоне терапии моксифлоксацином дисгликемия возникала преимущественно у пациентов пожилого возраста с сахарным диабетом, получающих сопутствующую терапию гипогликемическими препаратами для приема внутрь (например, препаратами сульфонилмочевины) или инсулином. При проведении лечения у пациентов с сахарным диабетом рекомендуется тщательный мониторинг концентрации глюкозы в крови (см. раздел "Побочное действие").
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Фторхинолоны, включая моксифлоксацин, могут нарушать способность пациентов управлять автомобилем и заниматься другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций, вследствие влияния на ЦНС и нарушения зрения.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к моксифлоксацину микроорганизмами:
- острый синусит;
- обострение хронического бронхита;
- неосложненные инфекции кожи и подкожных структур;
- внебольничная пневмония, включая внебольничную пневмонию, возбудителями которой являются штаммы микроорганизмов с множественной резистентностью к антибиотикам*;
- осложненные инфекции кожи и подкожных структур (включая инфицированную диабетическую стопу);
- осложненные интраабдоминальные инфекции, включая полимикробные инфекции, в том числе внутрибрюшинные абсцессы;
- неосложненные воспалительные заболевания органов малого таза (включая сальпингиты и эндометриты).
* Streptococcus pneumoniae с множественной резистентностью к антибиотикам включают штаммы, резистентные к пенициллину, и штаммы, резистентные к двум или более антибиотикам из таких групп, как пенициллины (при МИК ? 2 мкг/мл), цефалоспорины II поколения (цефуроксим), макролиды, тетрациклины и триметоприм/сульфаметоксазол.
Противопоказания
- Гиперчувствительность к моксифлоксацину, другим хинолонам или любому другому компоненту препарата;
- возраст до 18 лет;
- беременность и период грудного вскармливания;
- наличие в анамнезе патологии сухожилий, развившейся вследствие лечения антибиотиками хинолонового ряда;
- в доклинических и клинических исследованиях после введения моксифлоксацина наблюдалось изменение электрофизиологических параметров сердца, выражавшихся в удлинении интервала QT. В связи с этим, применение моксифлоксацина противопоказано у пациентов следующих категорий: врожденные или приобретенные документированные удлинения интервала QT, электролитные нарушения, особенно некоррегированная гипокалиемия, клинически значимая брадикардия, клинически значимая хроническая сердечная недостаточность со сниженной фракцией выброса левого желудочка, наличие в анамнезе нарушений ритма, сопровождавшихся клинической симптоматикой;
- моксифлоксацин нельзя применять с другими препаратами, удлиняющими интервал QT;
- в связи с ограниченным количеством клинических данных применение моксифлоксацина противопоказано пациентам с нарушением функции печени (класс С по классификации Чайлд-Пью) и пациентам с повышением активности трансаминаз более, чем в пять раз выше верхней границы нормы.
С осторожностью:
- При заболеваниях центральной нервной системы (ЦНС) (в том числе при подозрении на вовлечение ЦНС), предрасполагающих к возникновению судорог и снижающих порог судорожной активности;
- применение у пациентов с психозами и/или с психиатрическими заболеваниями в анамнезе;
- применение у пациентов с потенциально проаритмическими состояниями (особенно у женщин и пациентов пожилого возраста), такими как острая ишемия миокарда и остановка сердца;
- применение у пациентов с циррозом печени;
- миастения gravis;
- одновременный прием с препаратами, снижающими содержание калия;
- применение у пациентов с генетической предрасположенностью или фактическим наличием дефицита глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Беременность и лактация:
Беременность
Безопасность применения моксифлоксацина во время беременности не установлена, поэтому его применение противопоказано. Описаны случаи обратимых повреждений суставов у детей, получающих некоторые хинолоны, однако не сообщалось о проявлении этого эффекта у плода (при применении матерью во время беременности).
В исследованиях на животных была выявлена репродуктивная токсичность. Потенциальный риск для человека неизвестен.
Как и другие хинолоны, моксифлоксацин вызывает повреждения хрящей крупных суставов у недоношенных животных.
Период грудного вскармливания
В доклинических исследованиях установлено, что небольшое количество моксифлоксацина выделяется в грудное молоко. Данные о его применении у женщин во время лактации отсутствуют. Поэтому применение моксифлоксацина в период грудного вскармливания противопоказано.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с атенололом, ранитидином, калъцийсодержащими добавками, теофиллином, циклоспорином, контрацептивными средствами для приема внутрь, глибенкламидом, итраконазолом, дигоксином, морфином, пробенецидом (подтверждено отсутствие клинически значимого взаимодействия с моксифлоксацином) коррекции дозы не требуется.
Препараты, удлиняющие интервал QT
Следует учитывать возможный аддитивный эффект удлинения интервала QT моксифлоксацина и других препаратов, которые влияют на удлинение интервала QT. Вследствие одновременного применения моксифлоксацина и препаратов, влияющих на удлинение интервала QT, увеличивается риск развития желудочковой аритмии, включая полиморфную желудочковую тахикардию.
Противопоказано одновременное применение моксифлоксацина со следующими препаратами, влияющими на удлинение интервала QT:
- антиаритмические препараты класса IA (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид и др.);
- антиаритмические препараты класса III (амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид и др.);
- нейролептики (фенотиазин, пимозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд и др.);
- трициклические антидепрессанты;
- антимикробные препараты (спарфлоксацин, эритромицин (внутривенно), пентамидин, противомалярийные препараты, особенно галофантрин);
- антигистаминные препараты (терфенадин, астемизол, мизоластин);
- другие (цизаприд, винкамин (внутривенно), бепридил, дифеманил).
Антацидные средства, поливитамины и минералы
Прием моксифлоксацина одновременно с антацидными средствами, поливитаминами и минералами может приводить к нарушению всасывания моксифлоксацина, вследствие образования хелатных комплексов с многовалентными катионами, содержащимися в этих препаратах. В результате концентрация моксифлоксацина в плазме крови может быть значительно ниже желаемой. В связи с этим, антацидные препараты, антиретровирусные препараты (например, диданозин) и другие препараты, содержащие магний или алюминий, сукральфат и другие препараты, содержащие железо или цинк, следует применять не менее чем за 4 часа до или через 4 часа после приема внутрь моксифлоксацина.
Варфарин
При одновременном применении с варфарином протромбиновое время и другие параметры свертывания крови не изменяются.
Изменение значения МНО
У пациентов, получавших антикоагулянты одновременно с антибиотиками, в том числе с моксифлоксацином, отмечаются случаи повышения антикоагуляционной активности противосвертывающих препаратов. Факторами риска являются наличие инфекционного заболевания (и сопутствующий воспалительный процесс), возраст и общее состояние пациента. Несмотря на то, что взаимодействия между моксифлоксацином и варфарином не выявлено, у пациентов, получающих одновременно эти препараты, необходимо проводить мониторинг МНО и, при необходимости, корректировать дозу непрямых антикоагулянтов.
Дигоксин
Моксифлоксацин и дигоксин не оказывают существенного влияния на фармакокинетические параметры друг друга. При применении повторных доз моксифлоксацина Сmах дигоксина в плазме крови увеличивалась приблизительно на 30%, при этом значение AUC и минимальная концентрация дигоксина не изменялись.
Активированный уголь
При одновременном применении активированного угля и моксифлоксацина в дозе 400 мг внутрь системная биодоступность моксифлоксацина снижается более чем на 80% в результате снижения его абсорбции. В случае передозировки применение активированного угля на ранней стадии всасывания препятствует дальнейшему повышению системного воздействия.
(222)
Дозування
Усередину 1 таблетка (400 мг) 1 раз на добу при інфекціях, зазначених вище. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від часу прийому їжі. Тривалість лікування Тривалість лікування визначається локалізацією і тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом: - загострення хронічного бронхіту: 5-10 днів; - гострий синусит: 7 днів; - неускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур: 7 днів; - позалікарняна пневм��ня: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) складає 7-14 днів; - ускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) складає 7-21 день; - ускладнені інтраабдомінальні інфекції: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийманням внутрішньо) становить 5-14 днів; - неускладнені запальні захворювання органів малого таза: 14 днів. Н�� слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування. За даними клінічних досліджень тривалість лікування препаратом Мофлаксия в таблетках може досягати 21 дня. Пацієнти літнього віку Зміни режиму дозування у пацієнтів літнього віку не потрібна. Діти Ефективність і безпека застосування моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена. Порушення функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки (класи А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) зміни режиму дозування не потрібна (примі��ок в ток у пацієнтів з цирозом печінки див. розділ "Особливі вказівки"). Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (в тому числі при тяжкій нирковій недостатності з КК < 30 мл/хв/1,73 м2), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміна режиму дозування не потрібна. Етнічна приналежність Зміни режиму дозування у пацієнтів різних етнічних груп не потрібно.Передозування
Є обмежені дані про передозування мокси��локсацина. Не відзначено будь - яких побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину в дозі до 1200 мг одноразово і по 600 мг протягом 10 днів і більше. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після прийому всередину може допомогти запобігти надмірне системний вплив моксифлоксацину у випадку передозування.
Лікарська форма
Капсуловидные, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою про��лочкой темно-рожевого кольору.
Вид на поперечному розрізі: яскраво-жовта шорстка маса з плівковою оболонкою темно-рожевого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
Ядро:
діюча речовина: моксифлоксацину гідрохлориду 454,75 мг, еквівалентно моксифлоксацину 400,00 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 186,05 мг, натрію кроскармелоза 32,00 мг, магнію стеарат 6,00 мг;
Плівкова оболонка: гіпромелоза 12,60 мг, макрогол-4000 4,20 мг, титану діоксид (Е171) 3,78 мг, барвник ��заліза оксид червоний (Е172) 0,42 мг.Фармакологічна дія
Механізм дії
Моксифлоксацин - бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектра дії, 8-метоксифторхинолон.
Бактерицидна дія моксифлоксацину обумовлено інгібуванням бактеріальних топоізомераз II і IV, що призводить до порушення процесів реплікації, репарації та транскрипції біосинтезу ДНК мікробної клітини і, як наслідок, до загибелі мікробних клітин.
Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину в цілому порівнянні з його мінімальними інгібують концентраціями.
Механізми резистентності
Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів і тетрациклінів, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину.
Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів і моксифлоксацином не відзначається. Досі також не спостерігалось випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7-10-10).
Резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно, шляхом численних мутацій. Багаторазове дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відмічаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Тим не менш, деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину.
Встановлено, що додавання в структуру молекули моксифлоксацину метоксигруппы в положенні С8 збільшує активність моксифлоксацину і знижує утворення резистентних мутантних штамів грампозитивних бактерій. Приєднання бициклоаминовой групи в положенні С7 попереджає розвиток активного эффлюкса, механізму резистентності до фторхінолонів.
Моксифлоксацин в умовах in vitro активний відносно широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій і атипічних бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резимісцевих до ?-лактамних і макролідних антибіотиків.
Вплив на кишкову мікрофлору людини
У двох дослідженнях, проведених на добровольцях, відзначалися наступні зміни кишкової мікрофлори після прийому моксифлоксацину всередину. Відзначалося зниження концентрацій Escherichia coli, Bacillus spp... Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Ці зміни були оборотними протягом двох тижнів. Токсин Clostridium difficile не виявлено.
Тестування чутливості in vitro
Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає нижченаведені мікроорганізми (див. інструкцію)
Для певних штамів поширення набутої резистентності може відрізнятися в залежності від географічного регіону і з плином часу. У зв'язку з цим при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Якщо у пацієнтів, які проходять лікування в стаціонарі, значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (АUС)/МИК90, превыша��125 т, а максимальна концентрація у плазмі крові (Смах)/МИК90 знаходиться в межах 8-10, то це передбачає клінічне поліпшення. У амбулаторних пацієнтів значення цих сурогатних параметрів зазвичай менше: АUС/МИК90> 30-40.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі всередину моксифлоксацин швидко всмоктується і майже повністю. Абсолютна біодоступність становить приблизно 91%.
Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі в дозі від 50 до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан достигается протягом 3 днів.
Після одноразового застосування 400 мг моксифлоксацину Смах в плазмі крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,1 мг/л Після прийому внутрішньо 400 мг моксифлоксацину 1 раз на добу Cssmax та Cssmin (максимальна і мінімальна рівноважні концентрації) становлять 3,2 мг/л та 0,6 мг/л, відповідно.
При прийомі моксифлоксацину разом з їжею відмічається незначне збільшення часу досягнення Смах (на 2 години) і незначне зниження Смах (приблизно на 16%), при цьому тривалість всмоктування не змінюється. Однак ети дані не мають клінічного значення, і моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від часу прийому їжі.
Розподіл
Моксифлоксацин швидко розподіляється в тканинах та органах і зв'язується з білками плазми крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45%. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг.
Найвищі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі, створюються в легеневій тканині (в тому числі в епітеліальної рідині, альвеолярних макрофагах), у навколоносових пазухах (верхньощелепна і решетчатый лабіринт), носових поліпах, у вогнищах запалення (у вмісті пухирів при ураженні шкіри). В інтерстиціальній рідині і в слині моксифлоксацин визначається у вільному, не зв'язаному з білками вигляді, в концентрації вище, ніж у плазмі крові. Крім того, високі концентрації моксифлоксацину визначаються в тканинах органів черевної порожнини, перитонеальній рідині і жіночих статевих органах.
Метаболізм
Моксифлоксацин піддається біотрансформації 2-ї фази та виводиться з організму нирками, а також через кишечник, як в н��зміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосоединений (М1) і глюкуронідів (М2). Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальної системою цитохрому Р450. Метаболіти М1 і М2 присутні в плазмі крові в концентраціях нижче, ніж вихідне з'єднання. За результатами доклінічних досліджень було доведено, що зазначені метаболіти не мають негативного впливу на організм з точки зору безпеки та переносимості.
Виведення
Період напіввиведення моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний ��лиренс після введення в дозі 400 мг становить 179-246 мл/хв., Нирковий кліренс становить 24-53 мл/хв. Це свідчить про часткову канальцевої реабсорбції моксифлоксацину.
Баланс мас вихідної сполуки та метаболітів 2-ї фази становить близько 96-98%, що вказує на відсутність окисного метаболізму. Близько 22% одноразової дози (400 мг) виводиться в незміненому вигляді нирками, близько 26% - через кишечник.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів
Вік, стать та етнічна приналежність
При дослідженні фармако��инетики моксифлоксацину у чоловіків і жінок були виявлені відмінності в 33% за показниками AUC і Смах. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності в показниках AUC і Смах були обумовлені скоріше різницею у вазі, ніж підлогою і не вважаються клінічно значущими.
Не виявлено клінічно значущих розбіжностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп і різного віку.
Діти
Фармакокінетика моксифлоксацину у дітей не вивчалась.
Порушення функції нирок
Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) < 30 мл/хв/1,73 м2) та у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Порушення функції печінки
Не виявлено істотних відмінностей в концентрації моксифлоксацину у пацієнтів з порушеннями функції печінки (класи А і В за класифікацією Чайлд-П'ю), порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нормальною функцією печінки.Побічні дії��
З боку травної системи: абдомінальні болі, нудота, діарея, блювання, диспепсія, метеоризм, запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, збочення смаку. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, безсоння, нервозність, відчуття тривоги, астенія, головний біль, тремор, парестезія, біль у ногах, судоми, сплутаність свідомості, депресія. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, периферичні набряки, підвищення АТ, серцебиття, біль у грудях. З боку лабораторних показників: зниження ��рівня протромбіну, підвищення активності амілази. З боку системи кровотворення: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, міалгія. З боку статевої системи: вагінальний кандидоз, вагініт. Алергічні реакції: висип, свербіж, кропив'янка.
Частота розвитку наступних небажаних реакцій була вище в групі, що одержувала ступінчасту терапію:
часто: підвищення активності гама-глутамілтрансферази;
нечасто: шлуночкові тахіаритмії, зниженняе артеріального тиску, набряки, псевдомембранозний коліт (у поодиноких випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями), судоми з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal" напади), галюцинації, порушення функції нирок, ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів літнього віку з раніше існуючими порушеннями функції нирок).
Дані про несприятливих реакціях, зареєстрованих при застосуванні моксифлоксацину 400 мг (унутро, при ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення моксифлоксацину з наступним прийомом внутрішньо) і тільки внутрішньовенно), отримані з клінічних досліджень і постмаркетингових повідомлень (виділені курсивом). Несприятливі реакції, перелічені у розділі "часто", зустрічалися з частотою нижче 3%, за винятком нудоти та діареї.
Частоту класифікували наступним чином: часто (менше 1/100 до < 1/10), нечасто (від менше 1/1000 до < 1/100), рідко (менше 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).
У кожній групі небажані еф��екти перераховані в порядку убування значущості (детальніше див. інструкцію)Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко, навіть після першого застосування препарату, анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку. В цих випадках лікування препаратом Мофлаксия слід припинити і негайно почати проведенняе необхідних лікувальних заходів (у тому числі протишокових).
При застосуванні препарату Мофлаксия у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Препарат Мофлаксия слід застосовувати з обережністю у жінок і пацієнтів літнього віку. Оскільки жінки порівняно з чоловіками мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT.
Подовження интерв��ла QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію.
Ступінь подовження інтервалу QT може зростати з підвищенням концентрації моксифлоксацину у плазмі крові, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі крові і подовження інтервалу QT відзначено не було. Ні у одного з 9000 пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, не відзначалося серцево-судинних ускладнень та летальних випадків, пов'язаних з пд��инением інтервалу QT. При застосуванні препарату Мофлаксия може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із призводять до аритмій станами.
У зв'язку з цим препарат Мофлаксия протипоказаний при:
- зміни електрофізіологічних параметрів серця, що виражаються в подовженні інтервалу QT: вроджених або придбаних документованих удлинениях інтервалу QT; електролітних порушеннях, особливо при некорегованій гіпокаліємії; клінічно значущої брадикардії; клінічно значущої серцево�� недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявності в анамнезі порушень ритму, які супроводжуються клінічною симптоматикою;
- застосуванні з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Препарат Мофлаксия слід застосовувати з обережністю:
- у пацієнтів з потенційно проаритмическими станами, такими як гостра ішемія міокарда і зупинка серця;
- у пацієнтів з цирозом печінки (так як у даної категорії пациенто�� не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT).
При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи летальні випадки) (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнта слід інформувати про те, що в разі появи симптомів печінкової недостатності необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування препаратом Мофлаксия.
При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри, т��ких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнта слід інформувати про те, що в разі появи симптомів ураження шкіри або слизових оболонок слід звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування препаратом Мофлаксия.
Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком розвитку судом. Препарат Мофлаксия слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС і з порушеннями з боку ЦНС, що призводять до во��никновению судом або знижують поріг судомної активності.
Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи препарат Мофлаксия, пов'язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування препаратом Мофлаксия розвинулася тяжка діарея. В цьому випадку негайно повинна бути призначена відповідна терапія. Препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику, протипоказані при розвитку тяжкої діареї.
Препарат Мофлаксия слід��ует застосовувати з обережністю у пацієнтів з міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання.
На тлі терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля, особливо у пацієнтів літнього віку і пацієнтів, які одержують глюкокортикостероїди. Описані випадки, які виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. При перших симптомах: біль або запалення в місці ушкодження прийом препарату Мофлаксия слід припинити і розвантажити уражену кінцівку.
r /> При застосуванні хінолонів відмічаються реакції фоточутливості. Однак при проведенні доклінічних і клінічних досліджень, а також при застосуванні моксифлоксацину у клінічній практиці не відзначалося реакцій фоточутливості.
Тим не менш, пацієнти, які отримують препарат Мофлаксия, повинні уникати дії прямих сонячних променів і ультрафіолетового світла.
Застосування препарату Мофлаксия у формі таблеток для прийому всередину не рекомендується у пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубоовариальными або тазовим абсцесами).
Не рекомендується застосовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, викликаних штамами Staphylococcus aureus, резистентними до метициліну. У разі вірогідних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід застосовувати для терапії відповідні антибактеріальні препарати (див. розділ "Фармакодинаміка").
Здатність моксифлоксацину пригнічувати ріст мікобактерій може стати причиною взаємодії в умовах in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до хибнонегативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким в цей період проводиться лікування препаратом Мофлаксия.
У пацієнтів, яким проводилося лікування хінолонами, включаючи моксифлоксацин, описані випадки сенсорної чи сенсомоторної полінейропатії, що приводить до парестезії, гіпестезії, дизестезии або слабкості. Пацієнтів, яким проводиться лікування препаратом Мофлаксия, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря перед продовженням лікування в разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість (див. розділ "Побічна дія").
Реакції з боку психіки можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже рідкісних випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок та поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби (див. розділ "Побічна дія"). У разі розвитку у пацієнтів таких реакцій слід відмінити препарат Мофлаксия і ��ринять необхідні заходи. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Мофлаксия у пацієнтів з психозами і психіатричними захворюваннями в анамнезі.
Внаслідок широкого розповсюдження і зростаючої захворюваності інфекціями, викликаними резистентної до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae, при лікуванні пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого тазу не слід проводити монотерапію моксифлоксацином, за винятком випадків, коли присутність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae виключено. Якщо немає можливості виключити присутність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний відносно N. gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин).
Дисгликемия
Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні препарату Мофлаксия зазначалося зміна концентрації глюкози у крові, включаючи гіпо - і гіперглікемію. На тлі терапії моксифлоксацином дисгликемия виникала переважно у пацієнтів літнього віку з цукровим діабетом, ��олучающих супутню терапію гіпоглікемічними препаратами для прийому всередину (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При проведенні лікування у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові (див. розділ "Побічна дія").
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують ��овышенного уваги і швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС і порушення зору.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами:
- гострий синусит;
- загострення хронічного бронхіту;
- неускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур;
- позалікарняна пневмонія, включаючи внебольничную пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків*;
- ускладнені таінфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу);
- ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, в тому числі внутрішньочеревне абсцеси;
- неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (включаючи сальпінгіти та ендометрити).
* Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків із таких груп, як пеніциліни (при МІК ? 2 мкг/мл), цефалоспорини II покоління (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол.Протипоказання
- Гіперчутливість до моксифлоксацину, до інших хінолонів або будь-якого іншого компонента препарату;
- вік до 18 років;
- вагітність і період грудного вигодовування;
- наявність в анамнезі патології сухожиль, що виникла внаслідок лікування антибіотиками хінолонового ряду;
- у доклінічних і клінічних дослідженнях після введення моксифлоксацину спостерігалася зміна електрофізіологічних параметр��у серця, тих, що виражалися в подовженні інтервалу QT. У зв'язку з цим, застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів наступних категорій: вроджені або придбані документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоррегированная гіпокаліємія, клінічно значуща брадикардія, клінічно значуща хронічна серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувались клінічною симптоматикою;
- моксифлоксацин не можна применять з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT;
- у зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) і пацієнтам з підвищенням активності трансаміназ більш ніж у п'ять разів вище верхньої межі норми.
З обережністю:
- При захворюваннях центральної нервової системи (ЦНС) (у тому числі при підозрі на залучення ЦНС), схильності до виникнення судом і знижують поріг судомної активності��;
- застосування у пацієнтів з психозами та/або з психіатричними захворюваннями в анамнезі;
- застосування у пацієнтів з потенційно проаритмическими станами (особливо у жінок і пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда і зупинка серця;
- застосування у пацієнтів з цирозом печінки;
- міастенія gravis;
- одночасний прийом з препаратами, що знижують вміст калію;
- застосування у пацієнтів з генетичною схильністю або фактичною наявністю дефіциту глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Вагітність та лактація:
Вагітність
Безпека застосування моксифлоксацину під час вагітності не встановлена, тому його застосування протипоказано. Описані випадки оборотних пошкоджень суглобів у дітей, які отримують деякі хінолони, проте не повідомлялося про виявлення цього ефекту у плода (при застосуванні матір'ю під час вагітності).
В дослідженнях на тваринах була виявлена репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий.
Як і інші хінолони, ��оксифлоксацин викликає пошкодження хрящів великих суглобів у недоношених тварин.
Період грудного вигодовування
У доклінічних дослідженнях встановлено, що невелика кількість моксифлоксацину виділяється в грудне молоко. Дані про його застосування у жінок під час лактації відсутні. Тому застосування моксифлоксацину у період годування груддю протипоказано.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з атенололом, ранітидином, калъцийсодержащими добавками, теофіліном, циклоспорином, контрацептивними засобами для прийому всередину, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином) корекції дози не потрібно.
Препарати, що подовжують інтервал QT
Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT моксифлоксацину та інших препаратів, які впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок одночасного застосування моксифлоксацину і препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшує��я ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію.
Протипоказане одночасне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT:
- антиаритмічні препарати класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та ін);
- антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід та ін);
- нейролептики (фенотіазін, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд та ін);
- трициклічні антидепресанти;
- антимикробные препарати (спарфлоксацин, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин);
- антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин);
- інші (цизаприд, вінкамін (внутрішньовенно), бепридил, дифеманіл).
Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали
Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами і мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину, внаслідок утворення хелатних комплексів з катіонами многовалентными, що містяться в цих препаратах. У результаті концентрація моксифлоксацину у плазмі крові може бути значно нижче бажаної. У зв'язку з цим, антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат і інші препарати, що містять залізо або цинк, слід застосовувати не менш ніж за 4 години до або через 4 години після прийому всередину моксифлоксацину.
Варфарин
При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри свертывани�� крові не змінюються.
Зміна значення МНВ
У пацієнтів, що отримували антикоагулянти одночасно з антибіотиками, в тому числі з моксифлоксацином, відмічаються випадки підвищення антикоагуляционной активності противосвертиваючих препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік і загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином і варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують одночасно ці препарати, необхідно п��оводить моніторинг МНВ і, за необхідності, коригувати дозу непрямих антикоагулянтів.
Дигоксин
Моксифлоксацин і дигоксин суттєво не впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При застосуванні повторних доз моксифлоксацину Смах дигоксину в плазмі крові збільшувалася приблизно на 30%, при цьому значення AUC і мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися.
Активоване вугілля
При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину у дозі 400 мг внутрішньо системная біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80% внаслідок зниження його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранньому етапі всмоктування запобігає подальшому зростанню системної дії.
