Дозировка
Таблетки пролонгированного действия следует принимать один раз в день, приблизительно в одно и то же время дня. Таблетки проглатывают целиком, запивая водой, таблетки нельзя разжевывать, разламывать или измельчать. Таблетки могут приниматься независимо от приема пищи. Если пропущена доза препарата, то ее следует принять, если с момента обычного времени приема не прошло более 12 часов. Если прошло более 12 часов, то пропущенную дозу принимать не следует, очередная доза должна приниматься на следующий день в обычное время. Пациентов, которые уже принимают таблетки Мирапекс, можно перевести на таблетки пролонгированного действия Мирапекс® ПД в течение суток, в той же дозе. Начальная терапия: Как представлено ниже, дозу следует постепенно увеличивать, начиная со стартовой дозы 0.375 мг в день и затем повышать каждые 5-7 дней. Для предотвращения нежелательных побочных эффектов, дозу следует подбирать до достижения максимального терапевтического эффекта. Если необходимо дальнейшее увеличение дозы, дневную дозу повышают на 0.75 мг через недельные интервалы до максимальной дозы 4.5 мг в день. Поддерживающее лечение: Индивидуальные дозы должны находиться в интервале от 0.375 мг до максимальной дозы 4.5 мг в день. В основных исследованиях, проведенных в начальной и развернутой стадиях заболевания, в ходе повышения дозы, эффективность лечения наблюдалась, начиная с дневной дозы 1.5 мг. Это не исключает того, что у отдельных пациентов дозы выше 1.5 мг в день могут привести к дополнительному терапевтическому эффекту. Эти частично относится к пациентам с развёрнутой стадией заболевания, которым было показано снижение дозы леводопы. Прекращение лечения: Доза препарата должна снижаться на 0.75 мг в сутки, до тех пор, пока суточная доза не достигнет 0.75 мг. После этого дозу следует снижать на 0.375 мг в сутки. Доза для пациентов, получающих сочетанное лечение леводопой: При одновременной терапии с леводопой, рекомендуется по мере увеличения дозы, а также во время поддерживающей терапии прамипексолом снижать дозу леводопы. Это необходимо для предотвращения чрезмерной дофаминергической стимуляции. Доза для пациентов с почечной недостаточностью: Выведение прамипексола из организма зависит от функции почек. Для начальной терапии: у пациентов с клиренсом креатинина выше 50 мл/мин снижение суточной дозы или частоты приема не требуется. У пациентов с клиренсом креатинина от 30 до 50 мл/мин лечение следует начинать с дозы 0.375 мг препарата через день. Через одну неделю терапии, перед увеличением суточной дозы, следует принять меры предосторожности и тщательно оценить терапевтический ответ и толерантность. Если необходимо дальнейшее увеличение дозы, дневную дозу следует повышать на 0.375 мг прамипексола через недельные интервалы до максимальной дозы 2.25 мг прамипексола в день. Данные о лечении таблетками замедленного высвобождения пациентов с клиренсом креатинина ниже 30 мг/мин отсутствуют.
Передозировка
Случаи выраженной передозировки не описаны. Предполагаемые симптомы, свойственные фармакодинамическому профилю агонистов допаминовых рецепторов: тошнота, рвота, гиперкинезия, галлюцинации, возбуждение и снижение артериального давления.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия
Состав
прамипексола дигидрохлорида моногидрат \00091.5 мг,
что соответствует содержанию прамипексола \00091.05 мг
Вспомогательные вещества: гипромеллоза 2208 - 157.5 мг, крахмал кукурузный - 169.65 мг, карбомер 941 - 17.5 мг, кремния диоксид коллоидный - 2.1 мг, магния стеарат - 1.75 мг.
Фармакологическое действие
Прамипексол - агонист допаминовых рецепторов, с высокой селективностью и специфичностью связывается с допаминовыми рецепторами подгруппы D2, из которых обладает наиболее выраженным сродством к D3 рецепторам. Уменьшает дефицит двигательной активности при болезни Паркинсона за счет стимулирования допаминовых рецепторов в полосатом теле. Прамипексол ингибирует синтез, высвобождение и метаболизм допамина. Прамипексол in vitro защищает допаминовые нейроны от дегенерации, возникающей в ответ на ишемию или метамфетаминовую нейротоксичность.
Прамипексол in vitro защищает нейроны от нейротоксичности леводопы.
Снижает секрецию пролактина (дозозависимо).
В клинических исследованиях на здоровых добровольцах, у которых увеличение дозы Мирапекса, таблеток пролонгированного действия осуществляли быстрее, чем следует (каждые 3 дня), вплоть до 4.5 мг в день, наблюдалось увеличение артериального давления и частоты сердечных сокращений. В исследованиях на пациентах данный эффект не наблюдался.
Фармакокинетика
Прамипексол после приема внутрь быстро и полностью всасывается. Абсолютная биодоступность превышает более 90% и Cmax в плазме достигается приблизительно через 6 часов. Как правило, прием пищи не влияет на биодоступность прамипексола. После приема жирной пищи наблюдается небольшое увеличение, приблизительно на 20%, максимальной концентрации и замедление, приблизительно на 2 часа, времени достижения максимальной концентрации, не имеющие клинического значения.
Прамипексол проявляет линейную кинетику и относительно небольшую вариабельность уровней в плазме между пациентами, независимо от фармацевтической формы. Прамипексол связывается с белками плазмы в очень незначительной степени (<20%), и имеет большой объем распределения (400 л). Наблюдались высокие концентрации препарата в тканях головного мозга крыс (приблизительно в 8 раз выше, чем в плазме).
Подвергается метаболизму в незначительной степени.
Около 90% дозы выводится через почки (80% в неизмененном виде) и менее 2% обнаруживается в кале. Общий клиренс прамипексола составляет около 500 мл/мин, почечный клиренс составляет около 400 мл/мин. T1/2 колеблется от 8 ч у молодых и до 12 ч у пожилых людей.
Побочные действия
При использовании препарата перечислены следующие побочные эффекты: аномальное поведение (симптомы импульсивных и компульсивных действий), такое как склонность к перееданию (гиперфагия), навязчивое желание делать покупки (патологический шоппинг), гиперсексуальность и патологическая тяга к азартным играм; аномальные сновидения, амнезия, спутанность сознания, запор, бред, головокружение, дискинезия, диспноэ, слабость, галлюцинации, головная боль, икота, гиперкинезия, гиперфагия, гипотензия, бессонница, расстройства либидо, тошнота, паранойя, периферические отеки; пневмония; зуд, сыпь и другие реакции повышенной чувствительности; беспокойство, сонливость, внезапное засыпание, обмороки, ухудшение зрения (включая диплопию, снижение остроты зрения и чёткости восприятия), рвота, изменение массы тела, вкючая снижение аппетита.
Частота случаев гипотензии во время лечения препаратом Мирапекс не больше, чем при лечении плацебо. Тем не менее, гипотензия может наблюдаться у отдельных пациентов в начале лечения, особенно, если дозы препарата повышают слишком быстро. С лечением Мирапекса могут быть связаны расстройства либидо (повышение или снижение).
Пациенты, принимающие таблетки прамипексола, сообщали о внезапном засыпании во время дневной активности, включая управление автомобилем, что иногда приводило к дорожным происшествиям. В то же время некоторые из них не сообщали о наличии у себя тревожных признаков, таких как сонливость, часто наблюдаемую у пациентов, принимавших таблетки
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При назначении препарата Мирапекс пациентам с почечной недостаточностью, рекомендуется снижение дозы, как описано в разделе «Способ применения и дозы».
Галлюцинации и спутанность сознания - известные побочные эффекты при лечении агонистами допамина и леводопой.
Галлюцинации чаще наблюдаются при лечении препаратом Мирапекс в комбинации с леводопой у пациентов с развернутой стадией болезни Паркинсона, чем при монотерапии пациентов с болезнью Паркинсона на ранней стадии заболевания. Пациентов следует проинформировать о том, что могут развиваться галлюцинации (преимущественно, зрительные). Пациенты должны быть предупреждены о том, что могут наблюдаться галлюцинации, влияющие на способность к вождению.
Пациенты и лица, которые о них заботятся, должны знать о том, что в связи с лечением пациентов допаминергическими средствами возможно возникновение признаков аномального поведения (симптомов импульсивных и компульсивных действий), такого как склонность к перееданию, навязчивое желание делать покупки (патологический шоппинг), гиперсексуальность и патологическая тяга к азартным играм. В таких случаях должно быть рассмотрено решение о снижении дозы/постепенном прекращении лечения.
У пациентов с психотическими расстройствами назначение допаминовых агонистов в сочетании с прамипексолом возможно только после предварительной оценки возможного риска-пользы. Одновременного приема прамипексола с антипсихотическими средствами следует избегать.
Рекомендуется проверять зрение через определенные интервалы времени или же сразу после назначения препарата при наличии таких нарушений.
Необходимо проявлять осторожность при наличии у больного тяжелого сердечно-сосудистого заболевания. В связи с риском развития ортостатической гипотензии при проведении допаминергической терапии рекомендуется контролировать артериальное давление, в особенности, в начале лечения.
Пациентов следует предупреждать о возможном седативном эффекте препарата, включая сонливость и внезапное засыпание во время дневной деятельности. Пациентам следует объяснить, что в случае появления повышенной сонливости или эпизодов внезапного засыпания во время дневной активности (например, при разговоре, приеме пищи и т.д.), которые могут случиться в любое время во время лечения, им нельзя вести автомобиль или участвовать в потенциально опасных видах деятельности и следует проконсультироваться с врачом.
Эпидемиологические исследования показали, что у пациентов с болезнью Паркинсона имеется высокий риск (от 2 до, приблизительно, 6 раз выше) развития меланомы, чем у общей популяции. Является ли этот повышенный риск следствием болезни Паркинсона, или связан с другими факторами, такими как прием лекарств, которые используются при болезни Паркинсона, не известно.
Показания
— симптоматическое лечение идиопатической болезни Паркинсона (препарат может использоваться для монотерапии или в комбинации с леводопой).
Противопоказания
— дети до 18 лет;
— повышенная чувствительность к прамипексолу или к любому компоненту препарата.
С осторожностью: почечная недостаточность, снижение артериального давления.
Лекарственное взаимодействие
Прамипексол в незначительной степени (<20%) связывается с белками плазмы и подвергается биотрансформации. Поэтому взаимодействия с другими лекарствами, влияющими на связывание с белками плазмы, или выведение за счет биотрансформации маловероятны.
Препараты, которые ингибируют активную секрецию катионных препаратов через почечные канальцы (например, циметидин), или которые сами выводятся за счёт активной секреции через почечные канальцы, могут взаимодействовать с прамипексолом, что выражается в снижении клиренса одного или обоих лекарств. В случае одновременного применения таких препаратов (в т.ч. амантадина) и прамипексола необходимо обращать внимание на такие признаки избыточной дофаминовой стимуляции, как дискинезия, возбуждение или галлюцинации. В подобных случаях необходимо снизить дозу.
Селегилин и леводопа не влияют на фармакокинетику прамипексола. Парамипексол не влияет на общую величину абсорбции или элиминации леводопы.
(2983)
Дозування
Таблетки пролонгованої дії слід приймати один раз на день, приблизно в один і той же час дня. Таблетки ковтають цілими, запиваючи водою, таблетки не можна розжовувати, розламувати або подрібнювати. Таблетки можуть прийматися незалежно від прийому їжі. Якщо пропущена доза препарату, то її слід прийняти, якщо з моменту звичайного часу прийому не пройшло більше 12 годин. Якщо пройшло більше 12 годин, то пропущену дозу приймати не слід, чергова доза повинна прийматися на наступний день в звичайний час. Пац��клієнтів, які вже приймають таблетки Мирапекс, можна перевести на таблетки пролонгованої дії Мирапекс® ПД протягом доби, в тій же дозі. Початкова терапія: Як наведено нижче, дозу слід поступово збільшувати, починаючи зі стартової дози 0.375 мг на день і потім підвищувати кожні 5-7 днів. Для запобігання небажаних побічних ефектів, дозу слід підбирати до досягнення максимального терапевтичного ефекту. Якщо необхідно подальше збільшення дози, денну дозу підвищують на 0.75 мг через тижневі інтервали до максимальної дози 4.5 мг в день. Підтримуюче лікування: Індивідуальні дози повинні знаходитися в інтервалі від 0.375 мг до максимальної дози 4.5 мг в день. В основних дослідженнях, проведених у початковій і розгорнутої стадіях захворювання, в ході підвищення дози, ефективність лікування спостерігалася, починаючи з денної дози 1.5 мг. Це не виключає того, що в окремих пацієнтів дози вище 1.5 мг в день можуть призвести до додаткового терапевтичного ефекту. Ці частково відноситься до пацієнтів з розгорнутою стадією захворювання, яким було показано зниження��ок в ток дози леводопи. Припинення лікування: Доза препарату повинна знижуватися на 0.75 мг на добу, до тих пір, поки добова доза не досягне 0.75 мг. Після цього дозу слід знижувати на 0.375 мг на добу. Доза для пацієнтів, які одержують сумісне лікування леводопою: При одночасній терапії з леводопою, рекомендується збільшення дози, а також під час підтримуючої терапії прамипексолом знижувати дозу леводопи. Це необхідно для запобігання надмірній дофамінергічної стимуляції. Доза для пацієнтів з нирковою недостатністю: Выве��ок в ток прамипексола з організму залежить від функції нирок. Для початкової терапії: у пацієнтів з кліренсом креатиніну вище 50 мл/хв зниження добової дози або частоти прийому не потрібно. У пацієнтів з кліренсом креатиніну від 30 до 50 мл/хв лікування слід починати з дози 0.375 мг препарату через день. Через один тиждень терапії, перед збільшенням добової дози, слід вжити заходів обережності та ретельно оцінити терапевтичний відповідь і толерантність. Якщо необхідно подальше збільшення дози, денну дозу слід підвищувати на 0.375 мг пра��ипексола через тижневі інтервали до максимальної дози 2.25 мг прамипексола в день. Дані про лікування таблетками уповільненого вивільнення пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мг/хв відсутні.Передозування
Випадки вираженої передозування не описані. Передбачувані симптоми, властиві фармакодинамічних профілю допамінових агоністів рецепторів: нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, збудження і зниження артеріального тиску.
Лікарська форма
Таблетки пролонгованої діїСклад
прамипексола дигідрохлориду моногідрат \00091.5 мг,
що відповідає змісту прамипексола \00091.05 мг
Допоміжні речовини: гіпромелоза 2208 - 157.5 мг, крохмаль кукурудзяний - 169.65 мг, карбомер 941 - 17.5 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2.1 мг, магнію стеарат - 1.75 мг.Фармакологічна дія
Праміпексол - агоніст допамінових рецепторів, з високою селективністю та специфічністю зв'язується з допаминовыми рецепторами підгрупи D2, з яких володіє найбільш вираженою спорідненістю до D3 рецепторів. Зменшує дефіцит рухової активнвності при хворобі Паркінсона за рахунок стимулювання допамінових рецепторів у смугастому тілі. Праміпексол пригнічує синтез, вивільнення і метаболізм дофаміну. Праміпексол in vitro захищає допамінові нейрони від дегенерації, що виникає у відповідь на ішемію чи метамфетаминовую нейротоксичність.
Праміпексол in vitro захищає нейрони від нейротоксичності леводопи.
Знижує секрецію пролактину (дозозалежно).
У клінічних дослідженнях на здорових добровольцях, у яких збільшення дози Мирапекса, таблеток пролонгированного дії здійснювали швидше, ніж слід (кожні 3 дні), аж до 4.5 мг в день, спостерігалося збільшення артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. У дослідженнях на пацієнтах даний ефект не спостерігався.Фармакокінетика
Праміпексол після прийому всередину швидко і повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність перевищує 90% і Cmax в плазмі досягається приблизно через 6 годин. Як правило, прийом їжі не впливає на біодоступність прамипексола. Після прийому жирної їжі спостерігається невелике збільшення, приблизно��єльне на 20%, максимальної концентрації і уповільнення, приблизно на 2 години, часу досягнення максимальної концентрації, що не мають клінічного значення.
Праміпексол проявляє лінійну кінетику та відносно невелику варіабельність рівнів у плазмі між пацієнтами, незалежно від фармацевтичної форми. Праміпексол зв'язується з білками плазми дуже незначною мірою (<20%), і має великий об'єм розподілу (400 л). Спостерігалися високі концентрації препарату в тканинах головного мозку щурів (приблизно у 8 разів више, ніж у плазмі).
Піддається метаболізму незначною мірою.
Близько 90% дози виводиться через нирки (80% у незміненому вигляді) і менше 2% виявляється в калі. Загальний кліренс прамипексола становить приблизно 500 мл/хв, нирковий кліренс становить близько 400 мл/хв. T1/2 коливається від 8 годин у молодих і до 12 год у літніх людей.Побічні дії
При використанні препарату перераховані наступні побічні ефекти: аномальна поведінка (симптоми імпульсивних і компульсивних дій), таке як схильність до переїдання (гиперфагия), нав'яз��ивое бажання робити покупки (патологічний шопінг), гіперсексуальність і патологічний потяг до азартних ігор; аномальні сновидіння, амнезія, сплутаність свідомості, запор, марення, запаморочення, дискінезія, диспное, слабкість, галюцинації, головний біль, гикавка, гіперкінезія, гиперфагия, гіпотензія, безсоння, розлади лібідо, нудота, параноя, периферичні набряки; пневмонія; свербіж, висипання на шкірі та інші реакції підвищеної чутливості; неспокій, сонливість, раптове засинання, запаморочення, погіршення зору (включаючи диплопию, зниження гостроти зору і чіткості сприйняття), блювота, зміна маси тіла, вкючая зниження апетиту.
Частота випадків гіпотензії під час лікування препаратом Мирапекс не більше, ніж при лікуванні плацебо. Тим не менш, гіпотензія може спостерігатися в окремих пацієнтів на початку лікування, особливо, якщо дози препарату підвищують занадто швидко. З лікуванням Мирапекса можуть бути пов'язані розлади лібідо (підвищення або зниження).
Пацієнти, які приймають таблетки прамипексола, повідомляли про раптовому засипанні під час денної активності, включно��я управління автомобілем, що іноді призводило до дорожніх пригод. У той же час деякі з них не повідомляли про наявність у себе тривожних ознак, таких як сонливість, часто спостерігається у пацієнтів, які приймали таблеткиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При призначенні препарату Мирапекс пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується зниження дози, як описано в розділі «Спосіб застосування та дози».
Галюцинації та сплутаність свідомості - відомі побічні ефекти при лікуванні агоністами допаміну �� леводопою.
Галюцинації частіше спостерігаються при лікуванні препаратом Мирапекс у комбінації з леводопою у пацієнтів з розгорнутою стадією хвороби Паркінсона, ніж при монотерапії пацієнтів з хворобою Паркінсона на ранній стадії захворювання. Пацієнтів слід проінформувати про те, що можуть розвиватися галюцинації (переважно, зорові). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що можуть спостерігатися галюцинації, що впливають на здатність до водіння.
Пацієнти і особи, які про них піклуються, повинні знати про те, що в св��зи з лікуванням пацієнтів дофамінергічними засобами можливе виникнення ознак аномального поведінки (симптомів імпульсивних і компульсивних дій), такого як схильність до переїдання, нав'язливе бажання робити покупки (патологічний шопінг), гіперсексуальність і патологічний потяг до азартних ігор. В таких випадках має бути розглянуто рішення про зниження дози/поступове припинення лікування.
У пацієнтів із психотичними розладами призначення допамінових агоністів в поєднанні з прамипексолом можливо ттільки після попередньої оцінки можливого ризику-користі. Одночасного прийому прамипексола з антипсихотичними засобами слід уникати.
Рекомендується перевіряти зір через певні інтервали часу або ж відразу після призначення препарату при наявності таких порушень.
Необхідно проявляти обережність при наявності у хворого тяжкої серцево-судинного захворювання. У зв'язку з ризиком розвитку ортостатичної гіпотензії при проведенні допаминергической терапії рекомендується контролювати артериальное тиск, особливо на початку лікування.
Пацієнтів слід попереджати про можливе седативному ефекті препарату, включаючи сонливість і раптове засинання під час денної діяльності. Пацієнтам слід пояснити, що в разі появи підвищеної сонливості або епізодів раптового засинання під час денної активності (наприклад, при розмові, прийом їжі тощо), які можуть статися в будь-який час під час лікування, їм не можна вести автомобіль або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності і слід проконсультироваться з лікарем.
Епідеміологічні дослідження показали, що у пацієнтів з хворобою Паркінсона є високий ризик (від 2 до приблизно 6 разів вище) розвитку меланоми, ніж у загальній популяції. Чи є цей підвищений ризик наслідком хвороби Паркінсона, або пов'язаний з іншими факторами, такими як прийом ліків, які використовуються при хворобі Паркінсона, не відомо.Свідчення
— симптоматичне лікування ідіопатичної хвороби Паркінсона (препарат може використовуватися для монотерапії або у комбінації з леводопою).3>Протипоказання— діти до 18 років;
— підвищена чутливість до прамипексолу або до будь-якого компонента препарату.
З обережністю: ниркова недостатність, зниження артеріального тиску.Лікарська взаємодія
Праміпексол незначною мірою (<20%) зв'язується з білками плазми і піддається біотрансформації. Тому взаємодії з іншими ліками, які впливають на зв'язування з білками плазми, або виведення за рахунок біотрансформації малоймовірні.
Препарати, що інгібують активну секрецию катіонних препаратів через ниркові канальці (наприклад, циметидин), або які самі виводяться за рахунок активної секреції через ниркові канальці, можуть взаємодіяти з прамипексолом, що виражається в зниженні кліренсу одного або обох препаратів. У разі одночасного застосування таких препаратів (у т. ч. амантадину) і прамипексола необхідно звертати увагу на такі ознаки надлишкової дофамінової стимуляції, як дискінезія, порушення або галюцинації. У подібних випадках необхідно знизити дозу.
Селегілін і леводопа не впливають на фармакокінетику прамипексола. Парамипексол не впливає на загальну величину абсорбції або елімінації леводопи.
