Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи. МикардисПлюс® необходимо принимать 1 раз в день. МикардисПлюс® 40/12,5 мг может назначаться пациентам, у которых применение Микардиса® в дозе 40 мг или гидрохлортиазида не приводит к адекватному контролю АД. МикардисПлюс® 80/12,5 мг может назначаться пациентам, у которых применение Микардиса® в дозе 80 мг или МикардисПлюс® 40/12,5 мг не приводит к адекватному контролю АД. Нарушения функции почек Имеющийся ограниченный опыт применения МикардисПлюс® у пациентов с небольшими или умеренно выраженными нарушениями функции почек не требует изменений дозы препарата в этих случаях. У таких пациентов следует контролировать функцию почек. Нарушения функции печени. У пациентов с небольшими или умеренными нарушениями функции печени МикардисПлюс® не следует применять в дозе более 40/12,5 мг в день. Пожилые люди Изменений режима дозирования не требуется.
Передозировка
Наиболее вероятными симптомами передозировки телмисартана могут быть выраженное снижение АД,\0009тахикардия\0009и/или\0009брадикардия. Передозировка гидрохлортиазида сопровождается потерей электролитов (гипокалиемия, гипохлоремия) и обезвоживанием, возникающими вследствие массивного диуреза. Наиболее частыми признаками и симптомами передозировки гидрохлортиазида являются тошнота и сонливость. Гипокалиемия может приводить к спазмам мышц и/или усиливать аритмии сердца, вызываемые одновременным применением сердечных гликозидов или некоторых антиаритмических препаратов. Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия, характер которых зависят от времени, прошедшего с момента приема препарата, и от степени тяжести симптомов. Рекомендуется вызвать рвоту и/или провести промывание желудка, назначить активированный уголь. Необходим частый контроль электролитов и креатинина в сыворотке крови. В случае развития артериальной гипотензии, пациента следует уложить на спину и быстро провести терапию, направленную на замещение элект
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
телмисартан80 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества:повидон, меглюмин, натрия гидроксид, сорбитол, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, железа оксид красный, натрия крахмала гликолат, лактозы моногидрат, крахмал кукурузный.
Фармакологическое действие
МикардисПлюс® представляет собой комбинацию телмисартана (антагониста рецепторов ангиотензина II) и гидрохлортиазида - тиазидного диуретика. Одновременное применение этих компонентов приводит к большему антигипертензивному эффекту, чем применение каждого из них в отдельности. Прием МикардисПлюс® один раз в день, приводит к существенному постепенному снижению артериального давления (АД).
Телмисартан
Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1). Обладает высоким сродством к подтипу AT1 рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Телмисартан вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан образует связь только с подтипом AT1 рецепторов ангиотензина II. Связывание носит длительный характер. Телмисартан не обладает сродством к другим рецепторам, в том числе к АТ2 рецептору и другим, менее изученным рецепторам ангиотензина. Функциональное значение этих рецепторов, а также эффект их возможной избыточной стимуляции ангиотензином II, концентрация которого увеличивается при назначении телмисартана, не изучены. Телмисартан приводит к снижению уровня альдостерона в крови. Телмисартан не блокирует ренин в крови и ионные каналы, не блокирует ангиотензинпревращающий фермент, не инактивирует брадикинин.
У людей телмисартан в дозе 80 мг полностью блокируют гипертензивный эффект ангиотензина II. Действие препарата продолжается более 24 часов, включая последние 4 часа перед приемом очередной дозы.
Начало гипотензивного действия отмечается в течение 3 часов после первого приема телмисартана. Максимальное снижение артериального давления (АД) обычно наблюдается через 4 недели после начала лечения.
У пациентов, страдающих артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое АД, не оказывая влияния на частоту сердечных сокращений (ЧСС).
В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома «отмены».
Гидрохлортиазид
Гидрохлортиазид является тиазидным диуретиком. Тиазидные диуретики влияют на реабсорбцию электролитов в почечных канальцах, непосредственно увеличивая экскрецию натрия и хлоридов (примерно в эквивалентных количествах). Диуретическое действие гидрохлортиазида приводит к уменьшению объема циркулирующей крови, увеличению активности ренина плазмы, повышению секреции альдостерона и сопровождается увеличением содержания в моче калия и бикарбонатов, а также гипокалиемией. При одновременном приеме телмисартана отмечается тенденция к прекращению потери калия, вызываемой этими диуретиками, предположительно за счет блокады ренин-ангиотензин-альдостероновой системы.
После приема гидрохлортиазида диурез усиливается через 2 часа, а максимальный эффект наблюдается примерно через 4 часа. Диуретическое действие препарата сохраняется в течение приблизительно 6-12 часов.
Длительное применение гидрохлортиазида уменьшает риск развития осложнений сердечно-сосудистых заболеваний и смертности от них.
Максимальный антигипертензивный эффект МикардисПлюс® обычно достигается через 4 недели после начала лечения.
Фармакокинетика
Совместное применение гидрохлорoтиазида и телмисартана не оказывает влияния на фармакокинетику каждого из компонентов препарата.
Телмисартан:
При приеме внутрь максимальные концентрации телмисартана достигаются в течение 0.5 -1.5 часа после применения. Абсолютная биодоступность телмисартана в дозах от 40 до 160 мг была 42% и 58%, соответственно. При приеме одновременно с пищей незначительно снижается биодоступность телмисартана со снижением площади под кривой зависимости концентрации от времени (AUC) на 6% при дозе 40 мг и около 19% при дозе 160 мг. Спустя 3 часа после приема внутрь концентрация в плазме крови выравнивается, независимо от того, принимался ли препарат вместе с пищей или натощак. Фармакокинетика телмисартана при применении внутрь нелинейная при дозах 20 - 160 мг с более, чем пропорциональным увеличением плазменных концентраций (Cmax и AUC) при увеличении доз.
На правах рекламы
Гидрохлортиазид: после приема внутрь МикардисПлюс, максимальные концентрации гидрохлортиазида достигаются в течение 1-3 часов. Абсолютная биодоступность, оценивается по кумулятивной почечной экскреции гидрохлортиазида и составляет около 60%.
Телмисартан: связь с белками плазмы крови значительна (>99.5%), в основном, альбумином и альфа-1-гликопротеином. Объем распределения для телмисартана приблизительно 500 литров.
Гидрохлортиазид: 64% гидрохлортиазида связывается белками плазмы крови, а объем распределения 0.8±0.3 л/кг.
Телмисартан: Большая часть введенной дозы (>97%) выводится с желчью, а затем с калом. В незначительных количествах препарат выводится почками. Телмисартан метаболизируется путем конъюгирования с глюкуроновой кислотой. Метаболит (ацилглюкуронид) фармакологически неактивен. Глюкуронид - основной метаболит, который определяется только у людей.
Общий плазменный клиренс составляет более 1500 мл/мин. Период полувыведения (Т 1/2) составляет более 20 часов.
Гидрохлорoтиазид не метаболизируется в организме человека и выводится почками практически в неизмененном виде. Около 60% дозы принятой внутрь элиминируется в течение 48 часов. Почечный клиренс около 250 - 300 мл/мин. Т ? гидрохлорoтиазида 10-15 часов.
Наблюдается разница в плазменных концентрациях у мужчин и женщин. У женщин концентрация телмисартана в плазме в 2-3 раза выше, чем у мужчин, также у женщин имеется тенденция к увеличению в плазме концентраций гидрохлортиазида. Тем не менее, усиления гипотензивного эффекта при этом у женщин не наблюдается.
Пожилые пациенты
Фармакокинетические показатели телмисартана не отличаются значительно у пациентов молодого и пожилого возраста.
Пациенты с почечной недостаточностью
Почечная экскреция не влияет на клиренс телмисартана. Основываясь на уровне экскреции у пациентов с легкой до средней степени нарушения функции почек (клиренс креатинина 30-60 мл/мин, среднее 50 мл/мин), какой-либо коррекции режима дозирования не требуется.
Телмисартан не удаляется при диализе. У пациентов с нарушенной функцией почек скорость выведения гидрохлортиазида снижена.
Исследования, проведенные с участием пациентов с клиренсом креатинина 90 мл/мин, показали, что Т ? гидрохлортиазида увеличивается. У пациентов со сниженной функцией почек Т ? около 34 часов.
Пациенты с печеночной недостаточностью
Исследования фармакокинетики у пациентов с печеночной недостаточностью показали увеличение абсолютной биодоступности практически до 100%. При печеночной недостаточности период полувыведения не изменяется.
Препарат проникает через плацентарный барьер и определяется в крови пуповины.
Побочные действия
Ожидающиеся на основании опыта применения телмисартана
Ожидающиеся на основании опыта применения гидрохлортиазида
Со стороны дыхательной системы
Инфекции верхних дыхательных путей (в т.ч. бронхит, фарингит, синусит), одышка1, диспноэ, респираторный дистресс-синдром (включая пневмонию и отек легких)2
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Брадикардия1, тахикардия1, аритмии2, выраженное снижение АД1,ортостатическая гипотензия2, некротический ангиит (васкулит)2, боль в груди1
Со стороны центральной нервной системы
Возбудимость, чувство страха, депрессия1,2, чувство беспокойства2, головокружение, обморок1, бессонница1, пошатывание при ходьбе2, парестезии2,
Со стороны пищеварительной системы
Абдоминальные боли, диарея, диспепсия, гастрит, анорексия2, снижение аппетита2), сиалоаденит2), сухость во рту1, метеоризм1, рвота1, запор2, панкреатит2 , желтуха (гепатоцеллюлярная или холестатическая)2
Со стороны эндокринной системы
Потеря контроля уровня гипогликемии при сахарном диабете
Метаболические нарушения
Гиперхолестеринемия, гиперурикемия, гипокалиемия, гипонатриемия2, уменьшение объема циркулирующей крови 2, нарушение электролитного обмена2, гипергликемия2, гиперкальциемия 1
Со стороны системы кроветворения
Эозинофилия1, апластическая анемия2, гемолитическая анемия2, угнетение костномозгового кроветворения2, лейкопения2, нейтропения/агранулоцитоз2, тромбоцитопения1,2
Со стороны мочевыделительной системы
Инфекции мочевыделительной системы, интерстициальный нефрит2, нарушение функции почек2, глюкозурия2
Со стороны опорно-двигательного аппарата
Артралгия, артроз, боль в спине, боль в голенях, миалгия, судорожные подергивания икроножных мышц (крампи)1, симптомы подобные тендиниту1, слабость1,2, мышечный спазм2
Аллергические реакции
Анафилактические реакции2, экзема, эритема1, зуд1, кожные волчаночноподобные реакции2, кожный васкулит2, реакции фоточувствительности2, сыпь2, реактивация кожной красной волчанки2, токсический эпидермальный некролиз2
Ангионевротический отек, крапивница и другие подобные реакции (как и в случае применения других антагонистов ангиотензина II).
Со стороны органов чувств
Нарушения остроты зрения1, транзиторная нечеткость зрения2, ксантопсия2, вертиго.
Нарушения со стороны репродуктивной системы Снижение потенции
Лабораторные показатели
Снижение гемоглобина1, увеличение уровня мочевой кислоты1, креатинина1, ферментов печени1, триглицеридов2
Прочие
Гриппоподобные симптомы, лихорадка2, усиление потоотделения1
Применение тиазидных диуретических средств может нарушать толерантность к глюкозе.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нарушения функции печени
У пациентов с нарушениями функции печени или прогрессирующими заболеваниями печени МикардисПлюс® должен применяться с осторожностью, поскольку даже небольшие изменения водно-электролитного баланса могут способствовать развитию печеночной комы.
Реноваскулярная гипертензия
У пациентов с двухсторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при использовании лекарственных препаратов, влияющих на систему ренин-ангиотензин-альдостерон, повышается риск развития выраженной артериальной гипотензии и почечной недостаточности.
Нарушения функции почек и состояние после пересадки почки
Опыта применения МикардисПлюс® у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек или у пациентов после трансплантации почки не имеется. Поскольку опыт применения МикардисПлюс® у пациентов с небольшими и умеренными нарушениями функции почек невелик, в таких случаях рекомендуется периодическое определение уровней калия, креатинина в сыворотке крови. Применение тиазидных диуретических средств у пациентов с нарушениями функции почек может приводить к азотемии. Рекомендуется периодический контроль функции почек.
Снижение объема циркулирующей крови
У пациентов с уменьшенным объемом циркулирующей крови и/или гипонатриемией, возникших вследствие массивной диуретической терапии, ограничения приема поваренной соли, диареи или рвоты, может развиваться клинически выраженная артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата. Перед началом применения МикардисПлюс® необходима коррекция этих нарушений.
Другие состояния, способствующие повышению активности системы ренин-ангиотензин-альдостерон
В тех случаях, когда тонус сосудов и функция почек в значительной степени зависят от активности системы ренин-ангиотензин-альдостерон (например, у пациентов с выраженной хронической сердечной недостаточностью или сопутствующими заболеваниями почек, в том числе стенозом почечной артерии), Применение лекарственных препаратов, которые влияют на состояние этой системы, может сопровождаться развитием острой артериальной гипотензии, гиперазотемии, олигоурии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности.
Первичный альдостеронизм
У пациентов с первичным альдостеронизмом антигипертензивные препараты, механизм действия которых состоит в ингибировании активности системы ренин-ангиотензин-альдостерон, обычно неэффективны. В таких случаях назначение МикардисПлюс® не рекомендуется.
Стеноз аортального и митрального клапанов, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия
У пациентов с аортальным или митральным стенозом или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией применение МикардисПлюс® (как и других вазодилататоров) требует особой осторожности.
Влияние на метаболизм и функцию эндокринных желез
У пациентов с сахарным диабетом могут потребоваться изменения дозирования инсулина или пероральных гипогликемических средств. Во время проведения терапии тиазидами может манифестировать латентная форма сахарного диабета.
В некоторых случаях при применении тиазидных диуретических средств возможно развитие гиперурикемии и подагры.
Нарушения электролитного баланса
При использовании МикардисПлюс®, как и в каждом случае применения диуретической терапии, необходимо периодическое определение уровня электролитов в сыворотке крови.
Тиазидные мочегонные средства, в том числе гидрохлортиазид, могут вызывать нарушения электролитного баланса и ксилотно-основного состояния (гипокалиемию, гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз). Признаками, настораживающими в отношении этих нарушений, являются сухость во рту, жажда, общая слабость, вялость, сонливость, чувство беспокойства, миалгии или судорожные подергивания икроножных мышц (крампи), мышечная слабость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и такие желудочно-кишечные расстройства, как тошнота или рвота.
При использовании тиазидных мочегонных может развиться гипокалиемия, но одновременно применяющийся телмисартан, способен уменьшить это нарушение. Риск гипокалиемии наиболее велик у пациентов с циррозом печени, при усиленном диурезе, при неадекватном пероральном возмещении электролитов, а также в случае одновременного применения кортикостероидов или АКТГ. Телмисартан, входящий в состав МикардисПлюс®, наоборот, может привести к гиперкалиемии вследствие антагонизма к рецепторам ангиотензина II (подтип AT1). Хотя при использовании МикардисПлюс®, клинически значимая гиперкалиемия не была зарегистрирована, следует принимать во внимание, что к факторам риска ее развития относятся почечная и/или сердечная недостаточность и сахарный диабет.
Данных о том, что МикардисПлюс® может уменьшать или предотвращать гипонатриемию, вызываемую мочегонными препаратами, не имеется. Дефицит хлоридов обычно невелик и лечения не требует.
Тиазидные диуретики могут уменьшать экскрецию кальция и вызывать (при отсутствии известных нарушений метаболизма этого иона) преходящее и небольшое повышение уровня кальция в сыворотке крови. Более значительная гиперкальциемия может быть признаком скрытого гиперпаратиреоза. Перед определением функции паращитовидных желез тиазидные диуретики должны отменяться.
Показано, что тиазидные диуретики увеличивают экскрецию магния с мочой, что может привести к гипомагниемии.
Другие предостережения
У пациентов с ишемической кардиопатией или ишемической болезнью сердца любой антигипертензивный препарат в случае чрезмерного снижения АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Рекомендуемая суточная доза МикардисПлюс 40/12.5 или 80/12.5 содержит 169 или 338 мг сорбитола соответственно. Поэтому препарат противопоказан пациентам с наследственной непереносимостью фруктозы (см. раздел «Противопоказания»).
Предостережения общего характера
Могут возникать реакции гиперчувствительности на гидрохлортиазид, особенно у пациентов с аллергией или бронхиальной астмой в анамнезе.
Имеются сообщения о развитии системной красной волчанки при использовании тиазидных диуретиков.
МикардисПлюс® может, при необходимости, применяться совместно с другим антигипертензивным препаратом.
При совместном применении с МикардисПлюс® калийсодержащих диуретиков, слабительных средств, кортикостероидов, АКТГ, амфотерицина, карбеноксолона, пенициллина G (натриевая соль), салициловой кислотой и ее производных, рекомендуется регулярный контроль содержания калия в плазме крови.
При совместном применении МикардисПлюс® и калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, других средств, способных повышать содержание калия в сыворотке крови (например, гепарина натрия), или при замене поваренной соли солями калия, рекомендуется регулярный контроль уровня калия в плазме крови.
Если требуется использовать препараты кальция, следует регулярно контролировать концентрацию кальция в крови и, если необходимо, изменять дозу этих препаратов.
Влияние на способность управлять автомобилем и машинным оборудованием
Специального исследования влияния препарата на способность управлять автомобилем и машинным оборудованием не проводились. Однако при управлении автомобилем и машинным оборудованием следует помнить о возможности развития головокружения и сонливости при применении препаратов используемых для лечения артериальной гипертензии.
Показания
Артериальная гипертензия (в случае неэффективности телмисартана или гидрохлоротиазида в виде монотерапии).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к препарату или другим производным сульфонамидов;
Беременность (II и III триместр) и период лактации;
Холестаз и обструктивные заболевания желчевыводящих путей;
Выраженные нарушения функции печени;
Выраженные нарушения функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл/мин);
Гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия;
Наследственная непереносимость фруктозы (содержит сорбитол);
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены)
С осторожностью: нарушение функции печени или прогрессирующие заболевания печени; двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки; нарушение функции почек; состояние после трансплантации почек; уменьшение объема циркулирующий крови вследствие предшествующей диуретической терапии, ограничения приема поваренной соли, диареи или рвоты; хроническая сердечная недотаточность; стеноз аортального и митрального клапана; обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия; сахарный диабет; ишемическая болезнь сердца; системная красная волчанка; подагра.
Беременность и период лактации
Телмисартан не обладает тератогенным действием, но оказывает фетотоксическое действие. Поэтому в качестве меры предосторожности, МикардисПлюс® не следует применять во время I триместра беременности. В случае планирующейся беременности следует заменить МикардисПлюс® препаратами, разрешенными к применению во время беременности. Если беременность установлена, следует немедленно прекратить прием препарата.
Во II и III триместре применение препарата может вызывать электролитные нарушения у плода, а также, возможно, и другие нарушения, которые известны у взрослых. Сообщалось о развитии неонатальной тромбоцитопении, желтухи (у плода или у новорожденного) в случае приема матерью тиазидных диуретических средств. Поэтому препарат противопоказан во II и III триместре беременности.
Пока не известно, проникает ли телмисартан в грудное молоко, тиазидные диуретики проникают в грудное молоко и могут ингибировать лактацию. Поэтому МикардисПлюс противопоказан в период кормления грудью.
Лекарственное взаимодействие
ри одновременном применении лития и антагонистов рецепторов ангиотензина II в редких случаях отмечалось повышение концентрации лития в сыворотке крови и усиление токсических явлений. Кроме того, применение тиазидов снижает клиренс лития. Поэтому одновременное применение препаратов лития и МикардисПлюс® допускается только при условии тщательного медицинского наблюдения; рекомендуется контроль уровня лития в сыворотке крови.
Гипокалиемический эффект гидрохлортиазида компенсируется калийсберегающии эффектом телмисартана. Однако, гипокалиемический эффект гидрохлортиазида может усиливаться другими лекарственными средствами, которые приводят к выведению калия и к гипокалиемии (например, другими диуретиками, выводящими калий; слабительными средствами; кортикостероидами; АКТГ; амфотерицином; карбеноксолоном; пенициллином G (натриевая соль), салициловой кислотой и ее производными).
Одновременное использование калийсберегающих диуретиков, препаратов\0009калия, других средств, способных повышать содержание калия в сыворотке\0009крови (например, гепарина натрия), или замена поваренной соли солями калия,\0009могут, напротив, приводить к гиперкалиемии.
В тех случаях, когда МикардисПлюс® применяется совместно с препаратами, действие которых меняется при снижении содержания калия в крови (например, сердечными гликозидами, антиаритмическими препаратами и препаратами, способными вызывать нарушения ритма сердца типа «пируэт»), рекомендуется периодический контроль уровня калия в плазме крови.
Телмисартан может усиливать гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
В фармакокинетических исследованиях были изучены такие препараты, как дигоксин, варфарин, гидрохлортиазид, глибенкламид, ибупрофен, парацетамол, симвастатин и амлодипин. Поскольку выявлено 20%-ое увеличение медианы базальных концентраций дигоксина (в одном случае повышение концентрации достигло 39%), следует учитывать, что может потребоваться контроль концентраций дигоксина в плазме крови.
Взаимодействовать с тиазидными диуретиками могут следующие препараты (в случае одновременного применения):
алкоголь, барбитураты или наркотические средства (риск ортостатической гипотензии);
гипогликемические средства (как пероральные гипогликемические, так и инсулин): может потребоваться изменение доз противодиабетических препаратов;
метформин: при одновременном применении гидрохлортиазида существует риск развития лактоацидоза;
холестирамин и холестипол: в присутствии анионных обменных смол нарушается всасывание гидрохлортиазида;
сердечные гликозиды: гипокалиемия или гипомагниемия, вызываемые тиазидными диуретиками, способствует развитию «дигиталисных» аритмий;
нестероидные противовоспалительные препараты: уменьшают диуретическое, натрийуретическое и антигипертензивное действие тиазидных мочегонных средств у некоторых пациентов;
прессорные амины (например, норадреналин): возможно ослабление эффекта прессорных аминов;
недеполяризующие мышечные релаксанты (например, тубокурарин): гидрохлортиазид может усиливать эффект мышечных недеполяризующих мышечных релаксантов;
препараты, применяющиеся для лечения подагры: могут потребоваться изменения дозирования урикозурических препаратов, поскольку гидрохлортиазид способен повышать уровень мочевой кислоты в сыворотке крови. Применение тиазидных диуретиков может увеличивать частоту реакций гиперчувствительности на аллопуринол;
соли кальция: тиазидные диуретики могут повышать уровень кальция в сыворотке крови вследствие уменьшения его экскреции.
Тиазидные диуретики могут усиливать гипергликемию,\0009вызываемую бета-адреноблокаторами и диазоксидом. Антихоли нергические препараты (например, атропин, биперидин) могут, уменьшая перистальтику желудка и кишечника, увеличивать биодоступность тиазидных диуретиков.
Препарат может увеличивать риск нежелательных эффектов, вызываемых амантадином, уменьшать почечную экскрецию цитотоксических препаратов (например, циклофосфамида, метотрексата) и усиливать их миелосупрессивное действие.
Применение вместе с МикардисПлюс® калийсберегающих диуретиков, препаратов калия или замена поваренной соли солями калия должны осуществляться с осторожностью.
(6427)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. МикардисПлюс® необхідно приймати 1 раз на день. МикардисПлюс® 40/12,5 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування Микардиса® в дозі 40 мг або гідрохлортіазиду не призводить до адекватного контролю АТ. МикардисПлюс® 80/12,5 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування Микардиса® у дозі 80 мг або МикардисПлюс® 40/12,5 мг не призводить до адекватного контролю АТ. Порушення функції нирок Наявний обмежений досвід застосування МикардисПлюс® у пацієнтів з незначними або помірно виражені��і порушеннями функції нирок не потребує зміни дози препарату у цих випадках. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок. Порушення функції печінки. У пацієнтів з незначними або помірними порушеннями функції печінки МикардисПлюс® не слід застосовувати в дозі більше 40/12,5 мг в день. Літні люди Змін режиму дозування не потрібна.Передозування
Найбільш імовірними симптомами передозування телмисартана можуть бути виражене зниження АТ,\0009тахикардия\0009и/або\0009брадикардия. Передозування гідрохлортіазиду сопровождается втратою електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та зневодненням, що виникають внаслідок масивного діурезу. Найбільш частими ознаками і симптомами передозування гідрохлоротіазиду є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів і/або посилювати аритмії серця, викликані одночасним застосуванням серцевих глюкозидів або певних антиаритмічних препаратів. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія, характер яких залежать від часу, що пройшов з моменту прийому препарату, і прот ступеня тяжкості симптомів. Рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка, призначити активоване вугілля. Необхідний частий контроль електролітів і креатиніну в сироватці крові. У випадку розвитку артеріальної гіпотензії, пацієнта слід покласти на спину і швидко провести терапію, спрямовану на заміщення елект
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
телмисартан80 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини:повідон, меглюмин, натрію гідроксид, сорбітол, магнію стеарат, целюлоза микрокри��таллическая, заліза оксид червоний, натрію крохмалю гликолат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний.Фармакологічна дія
МикардисПлюс® являє собою комбінацію телмисартана (антагоніста рецепторів ангіотензину II) і гідрохлортіазиду - тіазидного діуретика. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більшого антигипертензивному ефекту, ніж застосування кожного з них окремо. Прийом МикардисПлюс® один раз в день, призводить до істотного поступового зниження артеріального тиску (АТ).
Телмисартан
Телмисартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (тип AT1). Володіє високою спорідненістю до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмисартан витісняє ангіотензин II зв'язку з рецептором, не володіючи дію агоніста відносно цього рецептора. Телмисартан утворює зв'язок тільки з підтипом AT1 рецепторів ангіотензину II. Зв'язування носить тривалий характер. Телмисартан не має спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ2 рецептора та іншим, менш вивченим рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їх можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмисартана, не вивчені. Телмисартан призводить до зниження рівня альдостерону в крові. Телмисартан не блокує ренін у крові та іонні канали, не блокує ангіотензинперетворюючий фермент, не інактивує брадикінін.
У людей телмисартан у дозі 80 мг повністю блокують гіпертензивний ефект ангіотензину II. Дія препарату триває більше 24 годин, включаючи останні 4 години перед прийомом чергової дози.
Початок гіпотензивної дії відмічається протягом 3 годин після першого прийому телмисартана. Максимальне зниження артеріального тиску (АТ) зазвичай спостерігається через 4 тижні після початку лікування.
У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмисартан знижує систолічний і діастолічний тиск, не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
У разі різкої відміни телмисартана ПЕКЛО поступово повертається до початкового рівня без развития синдрому «відміни».
Гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком. Тіазидні діуретики впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, безпосередньо збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів (приблизно в еквівалентних кількостях). Діуретична дія гідрохлортіазиду приводить до зменшення об'єму циркулюючої крові, збільшення активності реніну плазми, підвищення секреції альдостерону і супроводжується збільшенням вмісту в сечі калію і бікарбонатів, а також гіпокаліємією. При��ремінному прийомі телмисартана відзначається тенденція до припинення втрати калію, що викликається цими діуретиками, імовірно, за рахунок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
Після прийому гідрохлортіазиду діурез посилюється через 2 години, а максимальний ефект спостерігається приблизно через 4 години. Діуретична дія препарату зберігається протягом приблизно 6-12 годин.
Тривале застосування гідрохлортіазиду зменшує ризик розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань і смертності від них.
��аксимальный антигіпертензивний ефект МикардисПлюс® зазвичай досягається через 4 тижні після початку лікування.Фармакокінетика
Спільне застосування гідрохлоротіазиду та телмисартана не чинить впливу на фармакокінетику кожного з компонентів препарату.
Телмисартан:
При прийомі всередину максимальні концентрації телмисартана досягаються протягом 0.5 -1.5 години після застосування. Абсолютна біодоступність телмисартана в дозах від 40 до 160 мг була 42% і 58%, відповідно. При прийомі одночасно з їжею незначно снижается біодоступність телмисартана зі зниженням площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) на 6% при дозі 40 мг і близько 19% при дозі 160 мг. Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від того, приймався препарат разом з їжею або натщесерце. Фармакокінетика телмисартана при застосуванні всередину нелінійна при дозах 20 - 160 мг з більш, ніж пропорційним збільшенням плазмових концентрацій (Cmax і AUC) при збільшенні доз.
На правах реклами
Гідрохлортіазид після прийому внутрішньо МикардисПлюс, максимальні концентрації гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 годин. Абсолютна біодоступність, оцінюється за кумулятивної ниркової екскреції гідрохлортіазиду і становить близько 60%.
Телмисартан: зв'язок з білками плазми крові значною (>99.5%), в основному, з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Об'єм розподілу для телмисартана приблизно 500 літрів.
Гідрохлортіазид: 64% гідрохлортіазиду зв'язується білками плазми крові, а об'єм розподілу 0.8±0.3 л/кг.
Телмисартан: Більша частина введеної дози (>97%) виводиться з жовчю, а потім з калом. У незначних кількостях препарат виводиться нирками. Телмисартан метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіт (ацилглюкуронид) фармакологічно неактивний. Глюкуронід - основний метаболіт, який визначається тільки у людей.
Загальний плазмовий кліренс становить більше 1500 мл/хв Період напіввиведення (Т 1/2) складає більше 20 годин.
Гідрохлоротіазид не метаболізується в організмі людини і виводиться нирками практично в незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 годин. Нирковий кліренс близько 250 - 300 мл/хв. Т ? гідрохлоротіазиду 10-15 годин.
Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків і жінок. У жінок концентрація телмисартана в плазмі в 2-3 рази вище, ніж у чоловіків, у жінок є тенденція до збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. Тим не менш, посилення гіпотензивного ефекту при цьому у жінок не спостерігається.
Літні пацієнти
Фармакокінетичні показники телмисартана не значно відрізняються у пац��нтів молодого та похилого віку.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Ниркова екскреція не впливає на кліренс телмисартана. Ґрунтуючись на рівні екскреції у пацієнтів з легкого до середнього ступеня порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв, середнє 50 мл/хв), будь-якої корекції режиму дозування не потрібно.
Телмисартан не видаляється при діалізі. У пацієнтів з порушеною функцією нирок швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена.
Дослідження, проведені за участю пацієнтів з кліренсом креатиніну 90 мл/хв, показали, що Т ? гідрохлоротіазиду збільшується. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок Т ? близько 34 годин.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Дослідження фармакокінетики у пацієнтів з печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності майже до 100%. При печінковій недостатності період напіввиведення не змінюється.
Препарат проникає через плацентарний бар'єр і визначається в крові пуповини.Побічні дії
Очікуються на підставі досвіду застосування телмисартана
Очікуються на підставі досвіду застосування гідрохлортіазиду
З боку дихальної системи
Інфекції верхніх дихальних шляхів (у т.ч. бронхіт, фарингіт, синусит), одышка1, диспное, респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легень)2
З боку серцево-судинної системи
Брадикардия1, тахикардия1, аритмии2, виражене зниження АД1,ортостатична гипотензия2, некротичний ангіїт (васкуліт)2, біль у груди1
З боку центральної нервової системи
Збудливість, чувство страху, депрессия1,2, почуття беспокойства2, запаморочення, обморок1, бессонница1, похитування при ходьбе2, парестезии2,
З боку травної системи
Абдомінальні болі, діарея, диспепсія, гастрит, анорексия2, зниження аппетита2), сиалоаденит2), сухість у рту1, метеоризм1, рвота1, запор2, панкреатит2 , жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична)2
З боку ендокринної системи
Втрата контролю рівня гіпоглікемії при цукровому діабеті
Метаболічні порушення
Гіперхолестеринемія, гіперурикемия, гіпокаліємія, гипонатриемия2, зменшення об'єму циркулюючої крові 2, порушення електролітного обмена2, гипергликемия2, гіперкальціємія 1
З боку системи кровотворення
Эозинофилия1, апластична анемия2, гемолітична анемия2, пригнічення кістковомозкового кроветворения2, лейкопения2, нейтропенія/агранулоцитоз2, тромбоцитопения1,2
З боку сечовидільної системи
Інфекції сечовидільної системи, інтерстиціальний нефрит2, порушення функції почек2, глюкозурия2
З боку опорно-рухового апарату
Артралгія, артроз, біль у спині, біль у ногах, міалгія, судомні посмикування литкових м'язів (крамп)1, симптоми подібні тендиниту1, слабость1,2, м'язовий спазм2
Алергічні реакції
Анафілактичні реакции2, екзема, эритема1, зуд1, шкірні волчаночноподобные реакции2, шкірний васкулит2, реакції фоточувствительности2, сыпь2, реактивація шкірного червоного волчанки2, токсичний епідермальний некролиз2
Ангіоневротичний набряк, кропив'янка та інші подібні реакції (як і у випадку застосованоія інших антагоністів ангіотензину II).
З боку органів чуття
Порушення гостроти зрения1, транзиторна нечіткість зрения2, ксантопсия2, вертиго.
Порушення з боку репродуктивної системи Зниження потенції
Лабораторні показники
Зниження гемоглобина1, збільшення рівня сечової кислоты1, креатинина1, ферментів печени1, триглицеридов2
Інші
Грипоподібні симптоми, лихорадка2, посилення потоотделения1
Застосування тіазидних діуретичних засобів може порушувати толерантность до глюкози.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки МикардисПлюс® повинен застосовуватися з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми.
Реноваскулярна гіпертензія
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при використанні лікарських п��епаратов, що впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерон, підвищується ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.
Порушення функції нирок та стан після пересадки нирки
Досвіду застосування МикардисПлюс® у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок або у пацієнтів після трансплантації нирки не є. Оскільки досвід застосування МикардисПлюс® у пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції нирок невеликий, в таких випадках рекомендується періодичне визначення рівнів ��алія, креатиніну в сироватці крові. Застосування тіазидних діуретичних засобів у пацієнтів з порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок.
Зниження об'єму циркулюючої крові
У пацієнтів зі зменшеним об'ємом циркулюючої крові та/або гіпонатріємією, що виникли внаслідок масивної диуретической терапії, обмеження прийому повареної солі, діареї або блювання, може розвиватися клінічно виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози пр��параті. Перед початком застосування МикардисПлюс® необхідна корекція цих порушень.
Інші стани, що сприяють підвищенню активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон
У тих випадках, коли тонус судин та функція нирок значною мірою залежать від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон (наприклад, у пацієнтів з вираженою хронічною серцевою недостатністю або супутніми захворюваннями нирок, в тому числі стенозом ниркової артерії), Застосування лікарських препаратів, які впливають на сстан цієї системи, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олигоурии або, в рідких випадках, гострої ниркової недостатності.
Первинний альдостеронизм
У пацієнтів з первинним альдостеронизмом антигіпертензивні препарати, механізм дії яких полягає в інгібуванні активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон, зазвичай неефективні. У таких випадках призначення МикардисПлюс® не рекомендується.
Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гипертрофическая кардіоміопатія
У пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією застосування МикардисПлюс® (як і інших вазодилататорів) потребує особливої обережності.
Вплив на метаболізм і функцію ендокринних залоз
У пацієнтів з цукровим діабетом можуть потребувати зміни дозування інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів. Під час проведення терапії тіазидами може маніфестувати латентна форма цукрового діабету.
У деяких випадках при пр��зміні тіазидних діуретичних засобів можливий розвиток гіперурикемії і подагри.
Порушення електролітного балансу
При використанні МикардисПлюс®, як і в кожному випадку застосування диуретической терапії, необхідно періодичне визначення рівня електролітів у сироватці крові.
Тіазидні сечогінні засоби, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричиняти порушення електролітного балансу і ксилотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, насторожували про��носінні цих порушень, є сухість у роті, спрага, загальна слабкість, млявість, сонливість, відчуття неспокою, міалгії або судомні посмикування литкових м'язів (крамп), м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і такі шлунково-кишкові розлади, як нудота або блювання.
При використанні тіазидних сечогінних може розвинутися гіпокаліємія, але одночасно застосовується телмисартан, здатний зменшити це порушення. Ризик гіпокаліємії найбільш великий у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезе, при неадекватному пероральному відшкодування електролітів, а також у разі одночасного застосування кортикостероїдів або АКТГ. Телмисартан, що входить до складу МикардисПлюс®, навпаки, може призвести до гіперкаліємії внаслідок антагонізму до рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1). Хоча при використанні МикардисПлюс®, клінічно значуща гіперкаліємія не була зареєстрована, слід брати до уваги, що до факторів ризику її розвитку належать ниркова і/або серцева недостатність і цукровий діабет.
Даних про те, що Мі��ардисПлюс® може зменшувати або запобігати гіпонатріємію, викликану сечогінними препаратами, не мається. Дефіцит хлоридів зазвичай невеликий і лікування не потребує.
Тіазидні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію та спричиняти (при відсутності відомих порушень метаболізму цього іона) тимчасове і невелике підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Більш значна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед визначенням функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики повинні скасовуватися.
Показано, що тіазидні діуретики збільшують екскрецію магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.
Інші застереження
У пацієнтів з ішемічною кардіопатію або ішемічною хворобою серця будь-антигіпертензивний препарат у разі надмірного зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Рекомендована добова доза МикардисПлюс 40/12.5 або 80/12.5 містить 169 або 338 мг сорбітолу відповідно. Тому препарат протипоказаний пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози (див. раздел «Протипоказання»).
Застереження загального характеру
Можуть виникати реакції гіперчутливості на гідрохлортіазид, особливо у пацієнтів з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі.
Є повідомлення про розвиток системної червоної вовчака при використанні тіазидних діуретиків.
МикардисПлюс® може, при необхідності, застосовуватися спільно з іншим антигіпертензивним препаратом.
При спільному застосуванні з МикардисПлюс® калійвмісних діуретиків, послаблюючих засобів, кортикосте��оидов, АКТГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G (натрієва сіль), саліцилової кислоти і її похідних, рекомендується регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові.
При спільному застосуванні МикардисПлюс® і калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, інших засобів, здатних підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарину натрію), або при заміні кухонної солі солями калію, рекомендується регулярний контроль рівня калію в плазмі крові.
Якщо потрібно використовувати препарати кальцію, сл��дме регулярно контролювати концентрацію кальцію в крові і, якщо необхідно, змінити дози цих препаратів.
Вплив на здатність керувати автомобілем і машинним обладнанням
Спеціального дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем і машинним обладнанням не проводилися. Однак при керуванні автомобілем і машинним обладнанням слід пам'ятати про можливість розвитку запаморочення і сонливості при застосуванні препаратів, що використовуються для лікування артеріальної гіпертензії.Свідчення3>Артеріальна гіпертензія (у разі неефективності телмисартана або гідрохлоротіазиду у вигляді монотерапії).Протипоказання
Підвищена чутливість до препарату або інших похідних сульфонамидов;
Вагітність (II і III триместр) та період лактації;
Холестаз та обструктивні захворювання жовчних шляхів;
Виражені порушення функції печінки;
Виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
Гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія;
Спадкова непере��осимость фруктози (містить сорбітол);
Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені)
З обережністю: порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; порушення функції нирок; стан після трансплантації нирок; зменшення обсягу циркулюючий крові внаслідок попередньої диуретической терапії, обмеження прийому повареної солі, діареї або блювання; хронічна серцева недотаточность; стеноз аортального �� мітрального клапана; обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія; цукровий діабет; ішемічна хвороба серця; системний червоний вовчак; подагра.
Вагітність і період лактації
Телмисартан не має тератогенну дію, а надає фетотоксическое дію. Тому в якості запобіжного заходу, МикардисПлюс® не слід застосовувати під час I триместру вагітності. У разі заплановану вагітності слід замінити МикардисПлюс® препаратами, дозволеними до застосування під час вагітності. Якщо беремоенность встановлена, слід негайно припинити прийом препарату.
У II і III триместрах застосування препарату може викликати електролітні порушення у плода, а також, можливо, і інші порушення, які відомі у дорослих. Повідомлялося про розвиток неонатальної тромбоцитопенії, жовтяниці (у плода або новонародженого) у разі прийому матір'ю тіазидних діуретичних засобів. Тому препарат протипоказаний у II та III триместрі вагітності.
Поки не відомо, чи проникає телмисартан в грудне молоко, тіазидні діуретики проникают у грудне молоко та можуть пригнічувати лактацію. Тому МикардисПлюс протипоказаний у період годування груддю.Лікарська взаємодія
рі одночасному застосуванні літію і антагоністів рецепторів ангіотензину II у поодиноких випадках відмічалося підвищення концентрації літію в сироватці крові і посилення токсичних явищ. Крім того, застосування тіазидів знижує кліренс літію. Тому одночасне застосування препаратів літію і МикардисПлюс® допускається тільки за умови ретельного медичного спостереження; рекомендується кон��роль рівня літію в сироватці крові.
Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду компенсується калийсберегающии ефектом телмисартана. Однак, гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду може посилюватись іншими лікарськими засобами, які призводять до виведення калію і до гіпокаліємії (наприклад, іншими діуретиками, що виводять калій; проносними засобами; кортикостероїдами; АКТГ; амфотерицином; карбеноксолоном; пеніциліном G (натрієва сіль), саліцилової кислотою та її похідними).
Одночасне використання��ие калійзберігаючих діуретиків, препаратів\0009калия, інших засобів, здатних підвищувати вміст калію в сироватці\0009крови (наприклад, гепарину натрію), або заміна кухонної солі солями калію,\0009могут, навпаки, призводити до гіперкаліємії.
У тих випадках, коли МикардисПлюс® застосовується разом з препаратами, дія яких змінюється при зниженні вмісту калію в крові (наприклад, серцевими глікозидами, антиаритмічними препаратами і препаратами, здатними спричиняти порушення ритму серця типу «пірует»), рекомендується пер��одический контроль рівня калію в плазмі крові.
Телмисартан може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.
У фармакокінетичних дослідженнях були вивчені такі препарати, як дигоксин, варфарин, гідрохлортіазид, глібенкламід, ібупрофен, парацетамол, симвастатин і амлодипін. Оскільки виявлено 20%-е збільшення медіани базальних концентрацій дигоксину (в одному випадку підвищення концентрації досягла 39%), слід враховувати, що може знадобитися контроль концентрацій дигоксину в плазмі кро��в.
Взаємодіяти з тіазидними діуретиками можуть наступні препарати (у разі одночасного застосування):
алкоголь, барбітурати або наркотичні засоби (ризик ортостатичної гіпотензії);
гіпоглікемічні засоби (пероральні гіпоглікемічні, так і інсулін): може знадобитися зміна доз протидіабетичних препаратів;
метформін: при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду існує ризик розвитку лактоацидозу;
холестирамін та холестипол: в присутності аніонних обмінних см��л порушується всмоктування гідрохлортіазиду;
серцеві глікозиди: гіпокаліємія або гіпомагніємія, що викликаються тіазидними діуретиками, сприяє розвитку «дигіталісних» аритмій;
нестероїдні протизапальні препарати: зменшують діуретичний, натрийуретическое та антигіпертензивну дію тіазидних сечогінних засобів у деяких пацієнтів;
пресорні аміни (наприклад, норадреналін): можливе послаблення ефекту пресорних амінів;
недеполяризуючі м'язові релаксанти (наприклад, тубокурарин): гід��охлортиазид може посилювати ефект м'язових недеполяризуючих м'язових релаксантів;
препарати, що застосовуються для лікування подагри: може потребувати зміни дозування урикозуричних препаратів, оскільки гідрохлортіазид здатний підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Застосування тіазидних діуретиків може збільшити частоту реакцій гіперчутливості на алопуринол;
солі кальцію: тіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його екскреції.
Тіазидні діуретики можуть підсилювати гіперглікемію,\0009вызываемую бета-адреноблокаторами та діазоксидом. Антихоли нергические препарати (наприклад, атропін, биперидин) можуть, зменшуючи перистальтику шлунка і кишечнику, збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків.
Препарат може збільшувати ризик небажаних ефектів, спричинених амантадином, знижувати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) і посилювати їх миелосупрессивное дію.
Застосування разом з МикардисПлюс® доалийсберегающих діуретиків, препаратів калію або заміна кухонної солі солями калію повинні здійснюватися з обережністю.
