Дозировка
Внутрь взрослым и детям старше 12 лет - по 7.5 мг/кг каждые 6 ч или по 250-750 мг 3-4 раза/сут. Детям до 12 лет - по 5-16.7 мг/кг 3 раза/сут. Подробнее см. инструкцию.
Лекарственная форма
таблетки белого или белого с желтовато-зеленоватым оттенком цвета.
Состав
Активное вещество:метронидазол 250 мг; Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, поливидон, кислота стеариновая.
Фармакологическое действие
Противопротозойное средство. Полагают, что механизм действия связан с нарушением структуры ДНК чувствительных микроорганизмов. Активен в отношении Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а также облигатных анаэробных бактерий (в т.ч. Bacteroides spp., Fusobacterium spp.).
К метронидазолу устойчивы аэробные микроорганизмы.
В комбинации с амоксициллином проявляет активность в отношении Helicobacter pylori. Полагают, что амоксициллин ингибирует развитие резистентности Helicobacter pylori к метронидазолу.
Фармакокинетика
Хорошо всасывается после приема внутрь. Биодоступность составляет 80%. Распределяется в тканях и жидкостях организма. Проникает через плацентарный барьер и ГЭБ. Связывание с белками плазмы крови - 20%. Метаболизируется в печени путем окисления и связывания с глюкуроновой кислотой. T1/2 составляет 8 ч. Выводится с мочой (60-80%) и калом (6-15%).
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, отсутствие аппетита, металлический привкус во рту.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, повышенная возбудимость, раздражительность, бессонница, головокружение, атаксия, слабость, спутанность сознания, депрессия, периферическая невропатия, судороги, галлюцинации.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения.
Местные реакции: раздражение.
Прочие: артралгия, ощущение жжения в мочеиспускательном канале.
Особенности продажи
рецептурные
Показания
Трихомонадный вагинит и уретрит у женщин, трихомонадный уретрит у мужчин, лямблиоз, амебная дизентерия, анаэробные инфекции, вызванные чувствительными к метронидазолу микроорганизмами, комбинированная терапия тяжелых смешанных аэробно-анаэробных инфекций. Профилактика анаэробной инфекции при хирургических вмешательствах (особенно на органах брюшной полости, мочевыводящих путях). Хронический алкоголизм.
В комбинации с амоксициллином: хронический гастрит в фазе обострения, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, ассоциированные с Helicobacter pylori.
Противопоказания
Органические поражения ЦНС, болезни крови, нарушения функции печени, I триместр беременности, повышенная чувствительность к метронидазолу.
Применение при беременности и кормлении грудью
Метронидазол быстро проникает через плацентарный барьер. Во II и III триместрах беременности метронидазол применяют только по жизненным показаниям.
Метронидазол выделяется с грудным молоком. При необходимости применения в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антацидами, содержащими алюминия гидроксид, с колестирамином немного уменьшается абсорбция метронидазола из ЖКТ.
При одновременном применении метронидазол потенцирует действие непрямых антикоагулянтов.
При одновременном применении с дисульфирамом возможно развитие острых психозов и нарушение сознания.
Нельзя исключить повышение концентрации карбамазепина в плазме крови и повышение риска развития токсического действия при одновременном применении с метронидазолом.
При одновременном применении с лансопразолом возможны глоссит, стоматит и/или появление темной окраски языка; с лития карбонатом - возможно повышение концентрации лития в плазме крови и развитие симптомов интоксикации; с преднизоном - повышается выведение метронидазола из организма вследствие ускорения его метаболизма в печени под влиянием преднизона. Возможно уменьшение эффективности метронидазола.
При одновременном применении с рифампицином повышается клиренс метронидазола из организма; с фенитоином - возможно небольшое повышение концентрации фенитоина в плазме крови, описан случай развития токсического действия.
При одновременном применении с фенобарбиталом существенно повышается выведение метронидазола из организма, по-видимому, вследствие ускорения его метаболизма в печени под влиянием фенобарбитала. Возможно уменьшение эффективности метронидазола.
При одновременном применении с фторурацилом усиливается токсическое действие, но не эффективность фторурацила.
Описан случай развития острой дистонии после приема однократной дозы хлорохина у пациента, получающего метронидазол.
При одновременном применении с циметидином возможно ингибирование метаболизма метронидазола в печени, что может привести к замедлению его выведения и повышению концентрации в плазме крови.
При одновременном применении этанола у пациентов, получающих метронидазол, возможно развитие дисульфирамоподобных реакций.
(211)
Дозування
Внутрішньо дорослим і дітям старше 12 років - по 7.5 мг/кг кожні 6 год або по 250-750 мг 3-4 рази/добу. Дітям до 12 років - по 5-16.7 мг/кг 3 рази/добу. Детальніше див. інструкцію.
Лікарська форма
таблетки білого або білого з жовтувато-зеленуватим відтінком кольору.Склад
Активна речовина:метронідазол 250 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, полівідон, кислота стеаринова.Фармакологічна дія
Протипротозойну засіб. Вважають, що механізм дії пов'язаний з порушенням структури ДНК чутливих мікроорганізмів. Активний відносно Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також облігатних анаеробних бактерій (в т. ч. Bacteroides spp., Fusobacterium spp.).
До метронідазолу стійкі аеробні мікроорганізми.
У комбінації з амоксициліном виявляє активність стосовно Helicobacter pylori. Вважають, що амоксицилін інгібує розвиток резистентності Helicobacter pylori до метронідазолу.Фармакокінетика
Добре всмоктується після прийому всередину. Біодоступність становить 80%. Розподіляється в тканинах і рідинах організму. Проникає через плацентарний бар'єр �� ГЕБ. Зв'язування з білками плазми крові - 20%. Метаболізується в печінці шляхом окислення і зв'язування з глюкуроновою кислотою. T1/2 становить 8 год. Виводиться з сечею (60-80%) і калом (6-15%).Побічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, відсутність апетиту, металевий присмак у роті.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, підвищена збудливість, дратівливість, безсоння, запаморочення, атаксію, слабкість, сплутаність свідомості, депресія, периферична нейропатія, судоми, галлюцинації.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка.
З боку системи кровотворення: лейкопенія.
Місцеві реакції: подразнення.
Інші: артралгія, відчуття печіння в сечовипускальному каналі.Особливості продажу
рецептурніСвідчення
Трихомонадний вагініт та уретрит у жінок, трихомонадний уретрит у чоловіків, лямбліоз, амебна дизентерія, анаеробні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу мікроорганізмами, комбінована терапія тяжких змішаних аеробно-анаеробних інфекцій. Профилактика анаеробної інфекції при хірургічних втручаннях (особливо на органах черевної порожнини, сечовивідних шляхах). Хронічний алкоголізм.
У комбінації з амоксициліном: хронічний гастрит у фазі загострення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, асоційовані з Helicobacter pylori.Протипоказання
Органічні ураження ЦНС, хвороби крові, порушення функції печінки, I триместр вагітності, підвищена чутливість до метронідазолу.
Застосування при вагітності і годуванні куп��ю
Метронідазол швидко проникає через плацентарний бар'єр. У II і III триместрах вагітності метронідазол застосовують тільки за життєвими показаннями.
Метронідазол виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять алюмінію гідроксид, з колестираміном трохи зменшується абсорбція метронідазолу з ШКТ.
При одночасному застосуванні метронидазол потенціює дію непрямих антикоагулянтів.
При одночасному застосуванні з дисульфірамом можливий розвиток гострих психозів і порушення свідомості.
Не можна виключити підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові та підвищення ризику розвитку токсичної дії при одночасному застосуванні з метронідазолом.
При одночасному застосуванні з лансопразолом можливі глосит, стоматит та/або поява темного забарвлення мови; з літію карбонатом - можливо підвищення концентрації літію в плазмі крові і розвиток ��имптомов інтоксикації; з преднізолоном - підвищується виведення метронідазолу з організму внаслідок прискорення його метаболізму в печінці під впливом преднизона. Можливе зменшення ефективності метронідазолу.
При одночасному застосуванні з рифампіцином підвищується кліренс метронідазолу з організму; з фенітоїном - можливо невелике підвищення концентрації фенітоїну в плазмі крові, описаний випадок розвитку токсичної дії.
При одночасному застосуванні з фенобарбіталом істотно підвищується виведення метронідазола з організму, мабуть, внаслідок прискорення його метаболізму в печінці під впливом фенобарбіталу. Можливе зменшення ефективності метронідазолу.
При одночасному застосуванні з фторурацилом посилюється токсична дія, але не ефективність фторурацилу.
Описаний випадок розвитку гострої дистонії після прийому однократної дози хлорохіну у пацієнта, який отримує метронідазол.
При одночасному застосуванні з циметидином можливе інгібування метаболізму метронідазолу в печінці, що може привести до уповільнення його виведення і підвищення концентрації у плазмі крові.
При одночасному застосуванні етанолу у пацієнтів, які отримують метронідазол, можливо розвиток дисульфирамоподобных реакцій.
