Дозировка
Внутрь, во время или после еды, (или запивая молоком), не разжевывая. При трихомониазе - по 250 мг 2 раза в сут. в течение 10 дней или по 400 мг 2 раза в сут. в течение 5-8 дней. Женщинам необходимо дополнительно назначать метронидазол в форме вагинальных свечей или таблеток. При необходимости, можно повторить курс лечения или повысить дозу до 0.75-1 г/сут. Между курсами следует сделать перерыв в 3-4 недель с проведением повторных контрольных лабораторных исследований. Альтернативной схемой терапии является назначение по 2 г однократно пациенту и его половому партнеру. Детям 2-5 лет - 250 мг/сут.; 5-10 лет - 250-375 мг/сут., старше 10 лет - 500 мг/сут. Суточную дозу следует разделить на 2 приема. Курс лечения - 10 дней. Детям до 1 года - по 125 мг/сут., 2-4 года - по 250 мг/сут., 5-8 лет - по 375 мг/сут., старше 8 лет - по 500 мг/сут. (в 2 приема). Курс лечения - 5 дней. Взрослым при бессимптомном амебиазе (при выявлении кисты) суточная доза - 1-1.5 г (по 500 мг 2-3 раза в сут.) в течение 5-7 дней. При хроническом амебиазе суточная доза - 1.5 г в 3 приема в течение 5-10 дней, при острой амебной дизентерии – 2.25 г в 3 приема до прекращения симптомов. При абсцессе печени - максимальная суточная доза – 2.5 г в 1 или 2-3 приема, в течение 3-5 дней, в комбинации с антибиотиками (тетрациклинами) и др. методами терапии. Детям 1-3 лет - 1/4 дозы взрослого, 3-7 лет - 1/3 дозы взрослого, 7-10 лет - 1/2 дозы взрослого. При язвенном стоматите взрослым назначают по 500 мг 2 раза в сут. в течение 3-5 дней; детям в этом случае препарат не показан. При псевдомембранозном колите - по 500 мг 3-4 раза в сут. Для эрадикации Helicobacter pylory - по 500 мг 3 раза в сут. в течение 7 дней (в составе комбинированной терапии, например, комбинации с амоксициллином 2.25 г/сут.). При лечении анаэробной инфекции максимальная суточная доза – 1.5-2 г. Для профилактики инфекционных осложнений - по 750-1500 мг/сут. в 3 приема за 3-4 дня до операции, или однократно 1 г в первые сут. после операции. Через 1-2 дня после операции (когда уже разрешен прием внутрь) - по 750 мг/сут. в течение 7 дней. При выраженных нарушениях функции почек (клиренс креатинина менее 10 мл/мин) суточная доза должна быть уменьшена вдвое.
Лекарственная форма
Таблетки белого или белого с желтовато-зеленоватым оттенком цвета, плоскоцилиндрические, с риской и фаской.
Состав
1 таб.
метронидазол 250 мг
Вспомогательные вещества: крахмал картофельный, стеариновая кислота, тальк.
Фармакологическое действие
Противопротозойный и противомикробный препарат, производное 5-нитроимидазола.
Механизм действия заключается в биохимическом восстановлении 5-нитрогруппы внутриклеточными транспортными протеинами анаэробных микроорганизмов и простейших. Восстановленная 5-нитрогруппа взаимодействует с дезоксирибонуклеиновой кислотой (ДНК) клетки микроорганизмов, ингибируя синтез их нуклеиновых кислот, что ведет к гибели бактерий.
Активен в отношении Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, а также грамотрицательных анаэробов Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp. и некоторых грамположительных анаэробов (чувствительные штаммы Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptococcus niger., Peptostreptococcus spp.). Минимальная подавляющая концентрация для этих штаммов составляет 0.125-6.25 мкг/мл.
В сочетании с амоксициллином проявляет активность в отношении Helicobacter pylori (амоксициллин подавляет развитие резистентности к метронидазолу). К метронидазолу не чувствительны аэробные микроорганизмы и факультативные анаэробы, но в присутствии смешанной флоры (аэробы и анаэробы) метронидазол действует синергически с антибиотиками, эффективными против обычных аэробов. Увеличивает чувствительность опухолей к облучению, вызывает сенсибилизацию к алкоголю (дисульфирамоподобное действие), стимулирует репаративные процессы
Фармакокинетика
Абсорбция - высокая (биодоступность не менее 80%). Обладает высокой проникающей способностью, достигая бактерицидных концентраций в большинстве тканей и жидкостей организма, включая легкие, почки, печень, кожу, спинно-мозговую жидкость, мозг, желчь, слюну, амниотическую жидкость, полости абсцессов, вагинальный секрет, семенную жидкость, грудное молоко. Проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьер. Vd: взрослые - примерно 0.55 л/кг, новорожденные – 0.54-0.81 л/кг.
Cmax препарата в крови составляет от 6 до 40 мкг/мл в зависимости от дозы. Время достижения Cmax - 1-3 ч. Связь с белками плазмы - 10-20%.
В организме метаболизируется около 30-60% метронидазола путем гидроксилирования, окисления и глюкуронирования. Основной метаболит (2-оксиметронидазол) также оказывает противопротозойное и противомикробное действие.
T1/2 при нормальной функции печени - 8 ч (от 6 до 12 ч), при алкогольном поражении печени - 18 ч (от 10 до 29 ч), у новорожденных: родившихся при сроке беременности - 28-30 недель - примерно 75 ч, соответственно, 32-35 недель - 35 ч, 36-40 недель - 25 ч. Выводится почками 60-80% (20% в неизмененном виде), через кишечник - 6-15%.
Почечный клиренс – 10.2 мл/мин. У больных с нарушением функции почек после повторного введения может наблюдаться кумулирование метронидазола в сыворотке крови (поэтому у больных с тяжелой почечной недостаточностью частоту приема следует уменьшать).
Метронидазол и основные метаболиты быстро удаляются из крови при гемодиализе (T1/2 сокращается до 2.6 ч). При перитонеальном диализе выводится в незначительных количествах.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: диарея, анорексия, тошнота, рвота, кишечная колика, запоры, "металлический" привкус во рту, сухость во рту, глоссит, стоматит, панкреатит.
Со стороны нервной системы: головокружение, нарушение координации движений, атаксия, спутанность сознания, раздражительность, депрессия, повышенная возбудимость, слабость, бессонница, головная боль, судороги, галлюцинации, периферическая нейропатия.
Аллергические реакции: крапивница, кожная сыпь, гиперемия кожи, заложенность носа, лихорадка, артралгии.
Со стороны мочеполовой системы: дизурия, цистит, полиурия, недержание мочи, кандидоз, окрашивание мочи в красно-коричневый цвет.
Прочие: нейтропения, лейкопения, уплощение зубца Т на электрокардиограмме
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В период лечения противопоказан прием этанола (возможно развитие дисульфирамоподобной реакции: спастические боли в животе, тошнота, рвота, головная боль, внезапный прилив крови к лицу).В комбинации с амоксициллином не рекомендуется применять у пациентов моложе 18 лет.
При длительной терапии необходимо контролировать картину крови. При лейкопении возможность продолжения лечения зависит от риска развития инфекционного процесса.
Появление атаксии, головокружения и любое др. ухудшение неврологического статуса больных требует прекращения лечения.
Может иммобилизовать трепонемы и приводить к ложноположительному тесту Нельсона.
Окрашивает мочу в темный цвет.
При лечении трихомонадного вагинита у женщин и трихомонадного уретрита у мужчин необходимо воздерживаться от половой жизни. Обязательно одновременное лечение половых партнеров. Лечение не прекращается во время менструаций. После терапии трихомониаза следует провести контрольные пробы в течение трех очередных циклов до и после менструации.
После лечения лямблиоза, если симптомы сохраняются, через 3-4 недели провести 3 анализа кала с интервалами в несколько дней (у некоторых успешно леченных больных непереносимость лактозы, вызванная инвазией, может сохраняться в течение нескольких недель или месяцев, напоминая симптомы лямблиоза).
В период лечения рекомендуется прекратить грудное вскармливание.
Показания
Протозойные инфекции: внекишечный амебиаз, включая амебный абсцесс печени, кишечный амебиаз (амебная дизентерия), трихомониаз (в т.ч. трихомонадный вагинит, трихомонадный уретрит).
Инфекции, вызываемые Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus): инфекции костей и суставов, инфекции центральной нервной системы (ЦНС), в т.ч. менингит, абсцесс мозга, бактериальный эндокардит, пневмония, эмпиема и абсцесс легких, сепсис.
Инфекции, вызываемые видами Clostridium spp., Peptococcus niger и Peptostreptococcus spp.: инфекции брюшной полости (перитонит, абсцесс печени), инфекции органов малого таза (эндометрит, абсцесс фаллопиевых труб и яичников, инфекции свода влагалища).
Псевдомембранозный колит (связанный с применением антибиотиков). Гастрит или язва двенадцатиперстной кишки, связанные с Helicobacter pylori. Профилактика послеоперационных осложнений (особенно вмешательства на ободочной кишке, околоректальной област
Противопоказания
Гиперчувствительность, лейкопения (в т.ч. в анамнезе), органические поражения центральной нервной системы (ЦНС) (в т.ч. эпилепсия), печеночная недостаточность (в случае назначения больших доз), беременность (I триместр), период лактации.
С осторожностью: беременность (II-III триместры), почечная/печеночная недостаточность.
Применение у детей
Применение возможно согласно режиму дозирования.
В комбинации с амоксициллином не рекомендуется применять данный препарат у пациентов моложе 18 лет.
Лекарственное взаимодействие
Усиливает действие непрямых антикоагулянтов, что ведет к увеличению времени образования протромбина.
Аналогично дисульфираму, вызывает непереносимость этанола. Одновременное применение с дисульфирамом может привести к развитию различных неврологических симптомов (интервал между назначением - не менее 2 нед). Циметидин ингибирует метаболизм метронидазола, что может привести к повышению его концентрации в сыворотке крови и увеличению риска развития побочных явлений.
Одновременное назначение препаратов, стимулирующих ферменты микросомального окисления в печени (фенобарбитал, фенитоин), может ускорять элиминацию метронидазола, в результате чего понижается его концентрация в плазме. При одновременном приеме с препаратами лития, может повышаться концентрация последнего в плазме и развитие симптомов интоксикации.
Не рекомендуется сочетать с недеполяризующими миорелаксантами (векурония бромид).
Сульфаниламиды усиливают противомикробное действие метронидазола
(210)
Дозування
Всередину, під час або після їжі (або запиваючи молоком), не розжовуючи. При трихомоніазі - по 250 мг 2 рази на добу. протягом 10 днів або по 400 мг 2 рази на добу. протягом 5-8 днів. Жінкам необхідно додатково призначати метронідазол у формі вагінальних свічок або таблеток. При необхідності можна повторити курс лікування або підвищити дозу до 0.75-1 г/сут. Між курсами слід зробити перерву на 3-4 тижнів з проведенням повторних контрольних лабораторних досліджень. Альтернативною схемою терапії є призначення по 2 г одноразово пацієнтів й індустріальнту та його статевого партнера. Дітям 2-5 років - 250 мг/добу.; 5-10 років - 250-375 мг/сут., старше 10 років - 500 мг/добу. Добову дозу слід розділити на 2 прийоми. Курс лікування - 10 днів. Дітям до 1 року - по 125 мг/сут., 2-4 роки - по 250 мг/сут., 5-8 років - по 375 мг/сут., старше 8 років - по 500 мг/добу. (в 2 прийоми). Курс лікування - 5 днів. Дорослим при безсимптомному амебіазі (при виявленні кісти) добова доза - 1-1.5 г (по 500 мг 2-3 рази в сут.) протягом 5-7 днів. При хронічному амебіазі добова доза - 1.5 г в 3 прийоми протягом 5-10 днів, при гострій амебної дизентерії – 2.25 г в 3 прийоми до припинення з��мптомов. При абсцесі печінки максимальна добова доза – 2.5 г на 1 або 2-3 прийоми, протягом 3-5 днів, у комбінації з антибіотиками (тетрациклінами) та ін. методами терапії. Дітям 1-3 років - 1/4 дози дорослого, 3-7 років - 1/3 дози дорослого, 7-10 років - 1/2 дози дорослого. При виразковому стоматиті дорослим призначають по 500 мг 2 рази на добу. протягом 3-5 днів; дітям у цьому випадку препарат не показаний. При псевдомембранозному коліті - по 500 мг 3-4 рази на добу. Для ерадикації Helicobacter pylory - по 500 мг 3 рази на добу. протягом 7 днів (у складі комбінованої терапії, наприклад, комбинації з амоксициліном 2.25 г/сут.). При лікуванні анаеробної інфекції максимальна добова доза – 1.5-2 р. Для профілактики інфекційних ускладнень - по 750-1500 мг/добу. в 3 прийоми за 3-4 дні до операції, або одноразово 1 г у першу добу. після операції. Через 1-2 дні після операції (коли вже дозволений прийом всередину) - по 750 мг/добу. протягом 7 днів. При виражених порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза повинна бути зменшена вдвічі.
Лікарська форма
Таблетки білого або білого з жовтувато-зеленуватим відтінком кольору, пло��коцилиндрические, з рискою та фаскою.Склад
1 таб.
метронідазол 250 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, стеаринова кислота, тальк.Фармакологічна дія
Противопротозойный і протимікробний препарат, похідне 5-нітроімідазолу.
Механізм дії полягає в біохімічному відновленні 5-нітрогрупи внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів і найпростіших. Відновлена 5-нитрогруппа взаємодіє з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) до��етки мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій.
Активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, а також грамнегативних анаеробів Bacteroides spp. (в т. ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp. і деяких грампозитивних анаеробів (чутливі штами Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptococcus niger., Peptostreptococcus spp.). Мінімальна інгібуюча концентрація для цих штамів становить 0.125-6.25 мкг/мл
У поєднанні з амоксициліном виявляє активність у планінді Helicobacter pylori (амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу). До метронідазолу нечутливі аеробні мікроорганізми і факультативні анаероби, але в присутності змішаної флори (аероби та анаероби) метронідазол діє синергічно з антибіотиками, ефективними проти звичайних аеробів. Збільшує чутливість пухлин до опромінення, викликає сенсибілізацію до алкоголю (дисульфирамоподобное дія), стимулює репаративні процесиФармакокінетика
Абсорбція - висока (біодоступність-не менше 80%). Облада��т високою проникаючою здатністю, досягаючи бактерицидних концентрацій у більшості тканин і рідин організму, включаючи легені, нирки, печінку, шкіру, спинно-мозкову рідину, мозок, жовч, слину, амніотичну рідину, порожнини абсцесів, вагінальний секрет, сім'яну рідину, грудне молоко. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр. Vd: дорослі - приблизно 0.55 л/кг, новонароджені – 0.54-0.81 л/кг.
Cmax препарату в крові становить від 6 до 40 мкг/мл залежно від дози. Час досягнення Cmax - 1-3 ч. Зв'язок з білками плазми - 10-20%.
В організмі метаболізується приблизно 30-60% метронідазолу шляхом гідроксилювання, окислення та глюкуронирования. Основний метаболіт (2-оксиметронидазол) також має протипротозойну та протимікробну дію.
T1/2 при нормальній функції печінки - 8 год (від 6 до 12 год), при алкогольному ураженні печінки - 18 год. (від 10 до 29 год), у новонароджених: народилися при терміні вагітності 28-30 тижнів - приблизно 75 год, відповідно, 32-35 тижнів - 35 год, 36-40 тижнів - 25 ч. Виводиться нирками 60-80% (20% у незміненому вигляді), через кишечник - 6-15%.
Нирковий клірінс – 10.2 мл/хв. У хворих з порушенням функції нирок після повторного введення може спостерігатися кумулирование метронідазолу в сироватці крові (тому у хворих з тяжкою нирковою недостатністю частоту прийому слід зменшувати).
Метронідазол та основні метаболіти швидко видаляються із крові при гемодіалізі (T1/2 скорочується до 2.6 год). При перитонеальному діалізі виводиться в незначних кількостях.Побічні дії
З боку травної системи: діарея, анорексія, нудота, блювота, кишкова коліка, запор, "металличес��ий" присмак у роті, сухість у роті, глосит, стоматит, панкреатит.
З боку нервової системи: запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, сплутаність свідомості, дратівливість, депресія, підвищена збудливість, слабкість, безсоння, головний біль, судоми, галюцинації, периферична нейропатія.
Алергічні реакції: кропив'янка, шкірний висип, гіперемія шкіри, закладеність носа, лихоманка, артралгії.
З боку сечостатевої системи: дизурія, цистит, поліурія, нетримання сечі, кандидоз, фарбування сечі у червоно-коричневий колір.
Інші: нейтропенія, лейкопенія, сплощення зубця Т на електрокардіограміОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У період лікування протипоказаний прийом етанолу (можливий розвиток дисульфирамоподобной реакції: спастичні болі в животі, нудота, блювота, головний біль, раптовий приплив крові до обличчя).У комбінації з амоксициліном не рекомендується застосовувати у пацієнтів молодше 18 років.
При тривалій терапії необхідно контролювати картину крові. При лейкопенії можливість продоввання лікування залежить від ризику розвитку інфекційного процесу.
Поява атаксії, запаморочення та будь ін. погіршення неврологічного статусу хворих потребує припинення лікування.
Може иммобилизовать трепонеми і приводити до ложноположительному тесту Нельсона.
Забарвлює сечу в темний колір.
При лікуванні трихомонадного вагініту у жінок та трихомонадного уретриту у чоловіків необхідно утриматися від статевого життя. Обов'язково одночасне лікування статевих партнерів. Лікування не припиняється під ��час менструацій. Після терапії трихомоніазу слід провести контрольні проби протягом трьох чергових циклів до і після менструації.
Після лікування лямбліозу, якщо симптоми зберігаються, через 3-4 тижня провести 3 аналізу калу з інтервалами в кілька днів (у деяких успішно лікованих хворих непереносимість лактози, спричинена інвазією, може зберігатися протягом декількох тижнів або місяців, нагадуючи симптоми лямбліозу).
У період лікування рекомендується припинити грудне вигодовування.Свідчення
Протозойные інфекції: внекишечный амебіаз, включаючи амебний абсцес печінки, кишковий амебіаз (амебна дизентерія), трихомоніаз (в т.ч. трихомонадний вагініт, трихомонадний уретрит).
Інфекції, викликані Bacteroides spp. (в т. ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus): інфекції кісток і суглобів, інфекції центральної нервової системи (ЦНС), в т.ч. менінгіт, абсцес мозку, бактеріальний ендокардит, пневмонія, емпіема та абсцес легень, сепсис.
Інфекції, викликані видами Clostridium spp., Peptococcus niger і Peptostreptococcus spp.: інфекції черевної п��лости (перитоніт, абсцес печінки), інфекції органів малого таза (ендометрит, абсцес фаллопієвих труб та яєчників, інфекції склепіння піхви).
Псевдомембранозний коліт (пов'язаний із застосуванням антибіотиків). Гастрит або виразка дванадцятипалої кишки, пов'язані з Helicobacter pylori. Профілактика післяопераційних ускладнень (особливо втручання на ободовій кишці, околоректальной областПротипоказання
Гіперчутливість, лейкопенія (в т.ч. в анамнезі), органічні ураження центральної нервової системи (ЦНС) (в т.ч. епілепсія), п��ченочная недостатність (у разі призначення великих доз), вагітність (I триместр), період лактації.
З обережністю: вагітність (II-III триместри), ниркова/печінкова недостатність.
Застосування у дітей
Застосування можливе відповідно до режиму дозування.
У комбінації з амоксициліном не рекомендується застосовувати даний препарат у пацієнтів молодше 18 років.Лікарська взаємодія
Посилює дію непрямих антикоагулянтів, що призводить до збільшення часу утворення протромбіну.
Аналогічно дисульфираму, викликає непереносимість етанолу. Одночасне застосування з дисульфірамом може призвести до розвитку різних неврологічних симптомів (інтервал між призначенням - не менше 2 тижнів). Циметидин інгібує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації в сироватці крові і збільшення ризику розвитку побічних явищ.
Одночасне призначення препаратів, що стимулюють ферменти мікросомального окиснення в печінці (фенобарбітал, фенітоїн), може прискорювати елімінацію метронидаз��ла, в результаті чого знижується його концентрація в плазмі. При одночасному прийомі з препаратами літію може підвищуватися концентрація останнього в плазмі і розвиток симптомів інтоксикації.
Не рекомендується поєднувати з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронію бромід).
Сульфаніламіди підсилюють протимікробну дію метронідазолу
