Дозировка
Внутрь взрослым и детям старше 12 лет - по 7.5 мг/кг каждые 6 ч или по 250-750 мг 3-4 Детям до 12 лет - по 5-16.7 мг/кг 3 При в/в введении взрослым и детям старше 12 лет начальная доза составляет 15 мг/кг, затем по 7.5 мг/кг каждые 6 ч или в зависимости от этиологии заболевания - по 500-750 мг каждые 8 ч. Длительность курсов лечения и частота их проведения определяется индивидуально. Интравагинально - по 500 мг 1 раз на ночь. В комбинации с амоксициллином (2.25 г/) суточная доза метронидазола - 1.5 г; кратность приема - 3 Для пациентов с выраженными нарушениями функции почек (КК менее 30 мл/мин) и/или печени суточная доза метронидазола - 1 г (амоксициллина - 1.5 г/); кратность приема - 2 Наружно и местно применяют 2, дозу устанавливают индивидуально. Максимальная суточная доза для взрослых при приеме внутрь и в/в введении составляет 4 г.
Лекарственная форма
Таблетки белого или белого с желтовато-зеленоватым оттенком цвета, плоскоцилиндрические, с риской и фаской.
Состав
1 таб.
метронидазол 250 мг
Вспомогательные вещества: крахмал картофельный, стеариновая кислота, тальк.
Фармакологическое действие
Полагают, что механизм действия связан с нарушением структуры ДНК чувствительных микроорганизмов. Активен в отношении Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а также облигатных анаэробных бактерий (в т.ч. Bacteroides spp., Fusobacterium spp.).
К метронидазолу устойчивы аэробные микроорганизмы.
В комбинации с амоксициллином проявляет активность в отношении Helicobacter pylori. Полагают, что амоксициллин ингибирует развитие резистентности Helicobacter pylori к метронидазолу.
Фармакокинетика
Хорошо всасывается после приема внутрь. Биодоступность составляет 80%. Распределяется в тканях и жидкостях организма. Проникает через плацентарный барьер и ГЭБ. Связывание с белками плазмы крови - 20%. Метаболизируется в печени путем окисления и связывания с глюкуроновой кислотой. T1/2 составляет 8 ч. Выводится с мочой (60-80%) и калом (6-15%).
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, отсутствие аппетита, металлический привкус во рту.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, повышенная возбудимость, раздражительность, бессонница, головокружение, атаксия, слабость, спутанность сознания, депрессия, периферическая невропатия, судороги, галлюцинации.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения.
Местные реакции: раздражение.
Прочие: артралгия, ощущение жжения в мочеиспускательном канале.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют метронидазол при заболеваниях печени.
В комбинации с амоксициллином не рекомендуют применять у пациентов моложе 18 лет. В процессе лечения необходим систематический контроль картины периферической крови.
Во время лечения трихомонадного вагинита у женщин и трихомонадного уретрита у мужчин рекомендуется воздерживаться от половой жизни; одновременное лечение обоих партнеров является обязательным.
Во время применения метронидазола наблюдается более темное окрашивание мочи.
В период лечения метронидазолом следует избегать приема алкоголя, т.к. вследствие нарушения окисления алкоголя может происходить накопление ацетальдегида. В результате могут развиться реакции, сходные с теми, которые характерны для дисульфирама (спастические боли в животе, тошнота, рвота, головная боль, внезапный прилив крови к лицу).
Показания
Трихомонадный вагинит и уретрит у женщин, трихомонадный уретрит у мужчин, лямблиоз, амебная дизентерия, анаэробные инфекции, вызванные чувствительными к метронидазолу микроорганизмами, комбинированная терапия тяжелых смешанных аэробно-анаэробных инфекций. Профилактика анаэробной инфекции при хирургических вмешательствах (особенно на органах брюшной полости, мочевыводящих путях). Хронический алкоголизм.
В комбинации с амоксициллином: хронический гастрит в фазе обострения, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, ассоциированные с Helicobacter pylori.
Для наружного и местного применения: лечение розовых и вульгарных угрей, бактериальные вагинозы, лечение длительно не заживающих ран, трофических язв.
Противопоказания
Органические поражения ЦНС, болезни крови, нарушения функции печени, I триместр беременности, повышенная чувствительность к метронидазолу.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антацидами, содержащими алюминия гидроксид, с колестирамином немного уменьшается абсорбция метронидазола из ЖКТ.
При одновременном применении метронидазол потенцирует действие непрямых антикоагулянтов.
При одновременном применении с дисульфирамом возможно развитие острых психозов и нарушение сознания.
Нельзя исключить повышение концентрации карбамазепина в плазме крови и повышение риска развития токсического действия при одновременном применении с метронидазолом.
При одновременном применении с ланзопразолом возможны глоссит, стоматит и/или появление темной окраски языка; с лития карбонатом - возможно повышение концентрации лития в плазме крови и развитие симптомов интоксикации; с преднизоном - повышается выведение метронидазола из организма вследствие ускорения его метаболизма в печени под влиянием преднизона. Возможно уменьшение эффективности метронидазола.
(208)
Дозування
Внутрішньо дорослим і дітям старше 12 років - по 7.5 мг/кг кожні 6 год або по 250-750 мг 3-4 Дітям до 12 років - по 5-16.7 мг/кг 3 При в/в введенні дорослим і дітям старше 12 років початкова доза становить 15 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 6 год або залежно від етіології захворювання - по 500-750 мг кожні 8 ч. Тривалість курсів лікування і частота їх проведення визначається індивідуально. Вагінально - по 500 мг 1 раз на ніч. У комбінації з амоксициліном (2.25 м/) добова доза метронідазолу - 1,5 г; кратність прийому - 3 Для пацієнтів з вираженими порушеннями функции нирок (КК менше 30 мл/хв) і/або печінки добова доза метронідазолу - 1 г (амоксициліну - 1.5 г/); кратність прийому - 2 Зовнішньо та місцево застосовують 2, дозу встановлюють індивідуально. Максимальна добова доза для дорослих при прийомі всередину і в/в введенні становить 4 р.
Лікарська форма
Таблетки білого або білого з жовтувато-зеленуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з рискою і фаскою.Склад
1 таб.
метронідазол 250 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, стеаринова кислота, тальк.Фармакол��гическое дію
Вважають, що механізм дії пов'язаний з порушенням структури ДНК чутливих мікроорганізмів. Активний відносно Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також облігатних анаеробних бактерій (в т. ч. Bacteroides spp., Fusobacterium spp.).
До метронідазолу стійкі аеробні мікроорганізми.
У комбінації з амоксициліном виявляє активність стосовно Helicobacter pylori. Вважають, що амоксицилін інгібує розвиток резистентності Helicobacter pylori до метронідазолу.Фармакокінетика
Добре всмоктується після прийому��утрь. Біодоступність становить 80%. Розподіляється в тканинах і рідинах організму. Проникає через плацентарний бар'єр і ГЕБ. Зв'язування з білками плазми крові - 20%. Метаболізується в печінці шляхом окислення і зв'язування з глюкуроновою кислотою. T1/2 становить 8 год. Виводиться з сечею (60-80%) і калом (6-15%).Побічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, відсутність апетиту, металевий присмак у роті.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, підвищена збудливість, дратівливість, бессонница, запаморочення, атаксію, слабкість, сплутаність свідомості, депресія, периферична нейропатія, судоми, галюцинації.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка.
З боку системи кровотворення: лейкопенія.
Місцеві реакції: подразнення.
Інші: артралгія, відчуття печіння в сечовипускальному каналі.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують при захворюваннях печінки метронідазол.
У комбінації з амоксициліном не рекомендують застосовувати хворим��ів молодше 18 років. У процесі лікування необхідний систематичний контроль картини периферичної крові.
Під час лікування трихомонадного вагініту у жінок та трихомонадного уретриту у чоловіків рекомендується утримуватись від статевого життя, одночасне лікування обох партнерів є обов'язковим.
Під час застосування метронідазолу спостерігається більш темне забарвлення сечі.
У період лікування метронідазолом слід уникати вживання алкоголю, тому що внаслідок порушення окислення алкоголю може відбуватися накопичення ацетальдегида. В результаті можуть виникнути реакції, схожі з тими, які характерні для дисульфіраму (спастичні болі в животі, нудота, блювота, головний біль, раптовий приплив крові до обличчя).Свідчення
Трихомонадний вагініт та уретрит у жінок, трихомонадний уретрит у чоловіків, лямбліоз, амебна дизентерія, анаеробні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу мікроорганізмами, комбінована терапія тяжких змішаних аеробно-анаеробних інфекцій. Профілактика анаеробної інфекції при хірургічних втручаннях (особливо�� на органах черевної порожнини, сечовивідних шляхах). Хронічний алкоголізм.
У комбінації з амоксициліном: хронічний гастрит у фазі загострення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, асоційовані з Helicobacter pylori.
Для зовнішнього і місцевого застосування: лікування рожевих і вульгарних вугрів, бактеріальні вагинозы, лікування довго не гояться ран, трофічних виразок.Протипоказання
Органічні ураження ЦНС, хвороби крові, порушення функції печінки, I триместр вагітності, підвищена чув��твительность до метронідазолу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять алюмінію гідроксид, з колестираміном трохи зменшується абсорбція метронідазолу з ШКТ.
При одночасному застосуванні метронідазол потенціює дію непрямих антикоагулянтів.
При одночасному застосуванні з дисульфірамом можливий розвиток гострих психозів і порушення свідомості.
Не можна виключити підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові та підвищення ризику розвитку токсичної дії.дії при одночасному застосуванні з метронідазолом.
При одночасному застосуванні з ланзопразолом можливі глосит, стоматит та/або поява темного забарвлення мови; з літію карбонатом - можливо підвищення концентрації літію в плазмі крові і розвиток симптомів інтоксикації; з преднізолоном - підвищується виведення метронідазолу з організму внаслідок прискорення його метаболізму в печінці під впливом преднизона. Можливе зменшення ефективності метронідазолу.
