Дозировка
Способ применения шприца (предварительно заполненного) Подкожно. Входящая в состав упаковки игла для инъекций предназначена только для подкожного введения препарата Метотрексат-Эбеве. При подкожном применении, выберите место, где вы можете захватить складку кожи на 2-3 см, как правило, в области живота или бедер, как показано на рисунке. Если Вам кто-нибудь поможет, то возможно сделать инъекцию в предплечье. Если предполагаемое место инъекции - область живота, то необходимо отступить, по крайней мере, на расстояние ширины 3-х пальцев от пупка. Рекомендуется чередовать стороны (левая, правая) инъекций, а также выбирать различные места на бедрах или животе. Не следует подкожно вводить препарат вблизи от шрамов, синяков, покрасневших или опухших участков, или близко к паху. Чтобы свести к минимуму кровоподтеки, рекомендуется избегать инъекций в кожу с видимой на поверхности сеткой мелких кровеносных сосудов. Перед применением шприца предполагаемое место инъекции следует предварительно продезинфицировать, затем снять двойной защитный колпачок (двойной наконечник, состоящий из твердого пластикового наконечника с вставленным в него бромбутиловым наконечником) и надеть иглу на поршень с помощью адаптера с насадкой LUER-LOK8 (конструкция, которая предохраняет наконечник шприца от загрязнения при физическом контакте, при необходимости применения предварительно заполненного шприца более одного раза, т.е. при делении дозы). Удалить воздух из шприца, удерживая его в вертикальном положении, иглой вверх и медленно нажимая на поршень. Далее, удерживая шприц как карандаш, свободной рукой держа складку кожи, другой быстрым движением, вставить иглу прямо в кожу (примерно под углом в 90 градусов). Ввести содержимое шприца, после чего вынуть иглу прямо.
Лекарственная форма
прозрачный раствор желтого цвета свободный от механических включений.
Состав
1 шприц для инъекций содержит:
Активное вещество: метотрексат 15 мг
Фармакологическое действие
Противоопухолевое, цитостатическое средство группы антиметаболитов-аналогов фолиевой кислоты. Ингибирует дигидрофолатредуктазу, участвующую в восстановлении дигидрофолиевой кислоты в тетрагидрофолиевую кислоту (переносчик углеродных фрагментов, необходимых для синтеза пуриновых нуклеотидов и их производных).
Тормозит синтез, репарацию ДНК и клеточный митоз (в S-фазе). Особо чувствительны к действию метотрексата ткани с высокой пролиферацией клеток: опухолевая ткань, костный мозг, клетки эпителия слизистых оболочек, эмбриональные клетки. Кроме того, метотрексат обладает иммуносупрессивными свойствами.
Наряду с противоопухолевым обладает иммуносупрессивным действием.
Фармакокинетика
Всасывание при пероральном приеме зависит от дозы: при приеме 30 мг/м всасывается хорошо, средняя биодоступность - 50%. Всасывание снижается при приеме в дозах, превышающих 80 мг/м (полагают, вследствие насыщения).
У детей с лейкемией абсорбция колеблется от 23 до 95%.
Время достижения максимальной концентрации (Сmах) - 1-2 ч при пероральном и 30-60 мин - при в/м введении. Пища замедляет всасывание и снижает Сmах. Связь с белками плазмы - около 50%. При приеме в терапевтических дозах независимо от пути введения практически не проникает через ГЭБ (после интратекального введения в спинномозговой жидкости достигаются высокие концентрации). Проникает в грудное молоко.
После перорального введения частично метаболизируется кишечной флорой, основная часть - в печени (не зависимо от пути введения) с образованием фармакологически активной полиглютаминовой формы, ингибирующей дигидрофолатредуктазу и синтез тимидина. Период полувыведения в начальной фазе составляет 2-4 ч, а в конечной фазе (которая является продолжительной) - 3-10 ч при использовании обычных доз и 8-15 ч - при использовании высоких доз препарата. При хронической почечной недостаточности обе фазы выведения препарата могут быть значительно пролонгированы.
Выводится преимущественно почками в неизмененном виде путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции (при в/в введении 80-90%о выводится в течение 24 ч), с желчью выводится до 10% (с последующей реабсорбцией в кишечнике). Выведение препарата у больных с нарушением функции почек, выраженным асцитом или транссудатом значительно замедлено. При повторных введениях накапливается в тканях в виде метаболитов.
Побочные действия
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения, лимфопения (особенно Т-лимфоциты), тромбоцитопения, анемия.
Со стороны пищеварительной системы: анорексия, тошнота, рвота, стоматит, гингивит, глоссит, фарингит, редко - энтерит, диарея, эрозивно-язвенные поражения и кровотечение из желудочно-кишечного тракта, в отдельных случаях (при длительном ежедневном применении) - нарушение функции печени, повышение активности «печеночных» трансаминаз, перипортальный фиброз и цирроз печени, некроз печени, жировая дистрофия печени, панкреатит.
Со стороны нервной системы: энцефалопатия, особенно при введении многократных доз интратекально, а также у больных, которые получали лучевую терапию на область черепа. Также имеются сообщения об утомлении, слабости, спутанности сознания, атаксии, треморе, раздраженности, судорогах и коме. Острые побочные явления, вызванные интратекальным введением метотрексата, могут включать головокружение, неясность зрения, головную боль, боли в области спины, ригидность затылочных мышц, судороги, паралич, гемипарез.
Со стороны дыхательной системы: редко - интерстициальный пневмонит, фиброз легких, обострение легочных инфекций.
Со стороны мочевыделительной системы: цистит, нефропатия, нарушение функции почек (повышение уровня креатинина, гематурия).
Со стороны репродуктивной системы: нарушение процесса оогенеза, сперматогенеза, снижение либидо/импотенция, изменение фертильности, тератогенные эффекты.
Со стороны кожи и кожных придатков: кожная эритема и/или сыпь, кожный зуд, крапивница, телеангиоэктазии, фурункулез, депигментация или гиперпигментация, угри, шелушение кожи, фолликулит, алопеция (редко), повышенная фоточувствительность, обострение радиационного дерматита.
Со стороны органов чувств: конъюктивит, избыточное слезотечение, катаракта, светобоязнь, корковая слепота (при высоких дозах), нарушение зрения.
Аллергические реакции: лихорадка, озноб, сыпь, крапивница, анафилаксия, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Прочие: иммуносупрессия (снижение устойчивости к инфекционным заболеваниям), недомогание, остеопороз, гиперурикемия, васкулит, артралгия/миалгия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Метотрексат является цитотоксическим препаратом, поэтому в обращении с ним необходимо соблюдать осторожность. Лекарственные формы, содержащие консерванты, в частности бензиловый спирт, запрещается использовать для интратекального введения и при высокодозной терапии. При введении высоких доз метотрексата необходим тщательный контроль за больным для раннего выявления первых признаков токсических реакций.
Высокодозная терапия должна проводиться только опытными химиотерапевтами, которые могут контролировать концентрацию метотрексата в плазме крови в стационарных условиях под прикрытием кальция фолината. Во время терапии метотрексатом в повышенных и высоких дозах необходимо следить за рН мочи: в день введения и в последующие 2-3 дня реакция мочи должна быть щелочной. Это достигается внутривенным капельным введением смеси, состоящей из 40 мл 4,2% раствора гидрокарбоната натрия и 400-800 мл изотонического раствора хлорида натрия накануне, в день лечения и в последующие 2-3 дня.
Лечение метотрексатом в повышенных и высоких дозах необходимо сочетать с усиленной гидратацией до 2 л жидкости в сутки. Введение метотрексата в дозе 2 г/м2 и выше осуществляют под контролем его концентрации в сыворотке крови. Нормальным считается снижение содержания метотрексата в сыворотке крови через 22 часа после введения в 2 раза по сравнению с исходным уровнем. Повышение уровня креатинина на 50% и более первоначального содержания и/или возрастание уровня билирубина требуют интенсивной дезинтоксикационной терапии.
Для лечения псориаза метотрексат назначают только больным с тяжелой формой болезни, неподдающейся лечению другими видами терапии. Для профилактики токсичности в процессе лечения метотрексатом необходим периодический анализ крови (1 раз в неделю), определение содержания лейкоцитов и тромбоцитов, проведение печеночных и почечных функциональных тестов.
При развитии диареи и язвенного стоматита терапию метотрексатом необходимо прервать, в противном случае это может привести к развитию геморрагического энтерита и к гибели больного вследствие прободения кишечника. У больных с нарушенной функцией печени период выведения метотрексата увеличен, поэтому, у таких больных терапию следует проводить с особой осторожностью, с применением сниженных доз.
Нарушение функции почек зависит от дозы. Риск нарушения повышен у больных с пониженной почечной функцией или с обезвоживанием, а также у больных, принимающих другие нефротоксические препараты. Мужчинам и женщинам детородного возраста во время лечения метотрексатом и как минимум в течение 3 месяцев после следует применять надежные методы контрацепции.
Некоторые побочные действия препарата могут отрицательно влиять на способность управления автомобилем и выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций,
ПЕРЕДОЗИРОВКА
При случайной передозировке метотрексата рекомендуется использовать специфический антидот - кальция фолинат. Введение Кальция фолината следует начать по возможности немедленно, желательно в течение первого часа, в дозе, равной или превышающей дозу метотрексата; последующие дозы вводят по мере надобности в зависимости от концентрации метотрексата в сыворотке крови. Для предупреждения преципитации метотрексата и/или его метаболитов в почечных канальцах проводят гидратацию организма и ощелачивание мочи.
При передозировке при интратекальном введении, сразу после того, как выявлена передозировка, следует произвести повторные люмбальные пункции для обеспечения быстрого дренажа спинномозговой жидкости, возможно нейрохирургическое вмешательство с вентрикулолюмбальной перфузией. Все эти процедуры следует выполнять на фоне интенсивной поддерживающей терапии и системного введения больших доз кальция фолината.
Показания
трофобластические опухоли
острые лейкозы (лимфобластный и миелобластный варианты);
нейролейкемия;
неходжкинские лимфомы, включая лимфосаркомы
рак молочной железы, плоскоклеточный рак головы и шеи, рак легкого, рак кожи, рак шейки матки, рак вульвы, рак пищевода, рак почки, рак мочевого пузыря, рак яичка, рак яичников, рак полового члена, ретинобластома, медуллобластома;
остеогенная саркома и саркомы мягких тканей;
грибовидный микоз (далеко зашедшие стадии);
тяжелые формы псориаза, псориатический артрит, ревматоидный артрит, дерматомиозит, системная красная волчанка, анкилозирующий спондилоартрит (при неэффективности стандартной терапии).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к метотрексату и/или любому другому компоненту препарата.
Выраженная анемия, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения.
Почечная или печеночная недостаточность.
Беременность и период кормления грудью.
С осторожностью: при асците, выпотах в плевральную полость, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, язвенном колите, обезвоживании, подагре или нефролитиазе в анамнезе, ранее проводившейся лучевой терапии или химиотерапии, инфекционных заболеваниях вирусной, грибковой или бактериальной природы.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение высоких доз метотрексата с различными нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая аспирин и другие салицилаты, азапропазон, диклофенак, индометацин и кетопрофен токсичность метотрексата может усиливаться, и в ряде случаев возможно тяжелое токсическое действие, иногда даже с летальным исходом. При соблюдении специальных мер предосторожности и проведения соответствующего мониторинга применение метотрексата в низких дозах (7,5-15 мг в неделю), в частности при лечении ревматоидного артрита, в комбинации с НПВП не противопоказано. Одновременное использование сульфаниламидов, производных сульфонилмочевины, фенитоина, фенилбутазона, аминобензойной кислоты, пробеницида, пириметамина или триметоприма, ряда антибиотиков (пенициллин, тетрациклин, хлорамфеникол), непрямых антикоагулянтов и гиполипидемических препаратов (холестирамин) усиливает токсичность метотрексата. Антибиотики, плохо всасывающиеся в ЖКТ (тетрациклины, хлорамфеникол), снижают абсорбцию метотрексата и нарушают его метаболизм вследствие подавления нормальной микрофлоры кишечника.
Ретиноиды, азатиоприн, сульфасалазин повышают риск развития гепатотоксичности. Парентеральное применение ацикловира на фоне интратекального введения метотрексата повышает риск развития неврологических нарушений.
Поливитаминные препараты, содержащие фолиевую кислоту или ее производные, могут снизить эффективность терапии метотрексатом.
L-аспарагиназа является антагонистом метотрексата.
Проведение анестезии с использованием динитрогена оксида может привести к развитию непредсказуемой тяжелой миелосупрессии и стоматита.
Амиодарон может способствовать изъязвлению кожи.
Метотрексат снижает клиренс теофиллина.
У нескольких пациентов с псориазом или грибовидным микозом, получавших лечение метотрексатом в комбинации с PUVA-терапией (метоксален и ультрафиолетовое облучение) был выявлен рак кожи.
Следует соблюдать осторожность при одновременном введении эритроцитарной массы и метотрексата. Сочетание с радиотерапией может увеличивать риск некроза мягких тканей. Метотрексат может снижать иммунологический ответ на вакцинацию. При одновременном введении с живой вакциной могут развиться тяжелые антигенные реакции.
(5349)
Дозування
Спосіб застосування шприца (попередньо заповненого) Підшкірно. Входить до складу упаковки голка для ін'єкцій призначена лише для підшкірного введення препарату Метотрексат-Эбеве. При підшкірному застосуванні, виберіть місце, де ви можете захопити складку шкіри на 2-3 см, як правило, в області живота або стегон, як показано на рисунку. Якщо Вам хтось допоможе, то можливо зробити ін'єкцію в передпліччя. Якщо передбачуване місце ін'єкції - область живота, то необхідно відступити, принаймні, на відстань ширини 3-�� пальців від пупка. Рекомендується чергувати сторони (ліва, права) ін'єкцій, а також вибирати різні місця на стегнах або животі. Не слід підшкірно вводити препарат поблизу від шрамів, синців, почервонілих або опухлих ділянок, або близько до паху. Щоб звести до мінімуму синці, рекомендується уникати ін'єкцій в шкіру з видимої поверхні сіткою дрібних кровоносних судин. Перед застосуванням шприца передбачуване місце ін'єкції слід попередньо продезінфікувати, потім зняти подвійний захисний ковпачок (подвійний наконепідсвічник, що складається з твердого пластику наконечника із вставленим у нього бромбутиловым наконечником) і надіти голку на поршень за допомогою адаптера з насадкою LUER-LOK8 (конструкція, яка оберігає наконечник шприца від забруднення при фізичному контакті, при необхідності застосування попередньо заповненого шприца більше одного разу, тобто при поділі дози). Видалити повітря зі шприца, утримуючи її в вертикальному положенні, голкою вгору і повільно натискаючи на поршень. Далі, утримуючи шприц як олівець, вільною рукою тримаючи складку шкіри��, інший швидким рухом, вставити голку прямо в шкіру (приблизно під кутом в 90 градусів). Ввести вміст шприца, після чого вийняти голку прямо.
Лікарська форма
прозорий розчин жовтого кольору, вільний від механічних включень.Склад
1 шприц для ін'єкцій містить:
Активна речовина: 15 мг метотрексатФармакологічна дія
Протипухлинну, цитостатичну засіб групи антиметаболітів-аналогів фолієвої кислоти. Інгібує дигидрофолатредуктазу, бере участь у відновленні дигідрофолієвої кисло��и в тетрагідрофолієву кислоту (переносник вуглецевих фрагментів, необхідних для синтезу пуринових нуклеотидів та їх похідних).
Гальмує синтез, репарацію ДНК і клітинний мітоз (у S-фазі). Особливо чутливі до дії метотрексату тканини з високою проліферацією клітин: пухлинна тканина, кістковий мозок, клітини епітелію слизових оболонок, ембріональні клітини. Крім того, метотрексат має імуносупресивними властивостями.
Поряд із протипухлинною має імуносупресивний дією.Фармакокінетика
Всасыван��е при пероральному прийомі залежить від дози: при прийомі 30 мг/м всмоктується добре, середня біодоступність - 50%. Всмоктування знижується при прийомі в дозах, що перевищують 80 мг/м (вважають, внаслідок насичення).
У дітей з лейкемією абсорбція коливається від 23 до 95%.
Час досягнення максимальної концентрації (Смах) - 1-2 год при пероральному і 30-60 хв при в/м введенні. Їжа уповільнює всмоктування та знижує Смах. Зв'язок з білками плазми - приблизно 50%. При прийомі в терапевтичних дозах незалежно від шляху введення практично не проникає через ГЕБ (після інтратекального введення в спинномозковій рідині досягаються високі концентрації). Проникає в грудне молоко.
Після перорального введення метаболізується частково кишковою флорою, основна частина - в печінці (не залежно від шляху введення) з утворенням фармакологічно активної полиглютаминовой форми, інгібуючої дигидрофолатредуктазу і синтез тимидина. Період напіввиведення в початковій фазі становить 2-4 год, а в кінцевій фазі (яка є тривалою) - 3-10 год при використанні звичайних доз і 8-15 год - при використанні ви��оких доз препарату. При хронічній нирковій недостатності обидві фази виведення препарату можуть бути значно пролонговані.
Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції (при в/в введенні 80-90%виводиться протягом 24 год), з жовчю виводиться до 10% (з подальшою реабсорбцією у кишечнику). Виведення препарату у хворих з порушенням функції нирок, вираженим асцитом або транссудатом значно уповільнено. При повторних введеннях накопичується в тканинах у вигляді метаболито��.Побічні дії
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія (особливо Т-лімфоцити), тромбоцитопенія, анемія.
З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, стоматит, гінгівіт, глосит, фарингіт, рідко - ентерит, діарея, ерозивно-виразкові ураження та кровотеча з шлунково-кишкового тракту, в окремих випадках (при тривалому щоденному застосуванні) - порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, перипортальный фіброз і цироз печінки, некроз печінки, жирів��я дистрофія печінки, панкреатит.
З боку нервової системи: енцефалопатія, особливо при введенні багаторазових доз інтратекально, а також у хворих, які отримували променеву терапію на ділянку черепа. Також є повідомлення про втомлюваності, слабкості, сплутаності свідомості, атаксії, треморі, роздратованості, судомах і комі. Гострі побічні явища, спричинені интратекальным введенням метотрексату, можуть бути запаморочення, нечіткість зору, головний біль, болі в області спини, ригідність потиличних м'язів, судоми, параліч, гемипа��єз.
З боку дихальної системи: рідко - інтерстиціальний пневмоніт, фіброз легенів, загострення легеневих інфекцій.
З боку сечовидільної системи: цистит, нефропатія, порушення функції нирок (підвищення рівня креатиніну, гематурія).
З боку репродуктивної системи: порушення процесу оогенеза, сперматогенезу, зниження лібідо/імпотенція, зміна фертильності, тератогенні ефекти.
З боку шкіри і шкірних придатків: шкірна еритема та/або висип, шкірний свербіж, кропив'янка, телеангіоектазії, фурункульоз, депигментация або гіперпігментація, вугри, лущення шкіри, фолікуліт, алопеція (рідко), підвищена фоточутливість, загострення радіаційного дерматиту.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт, надмірне сльозовиділення, катаракта, світлобоязнь, кіркова сліпота (при високих дозах), порушення зору.
Алергічні реакції: пропасниця, озноб, висипання, кропив'янка, анафілаксія, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Інші: імуносупресія (знижение стійкості до інфекційних захворювань), нездужання, остеопороз, гіперурикемія, васкуліт, артралгія/міалгія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Метотрексат є цитотоксичним препаратом, тому в роботі з нею необхідно дотримуватися обережності. Лікарські форми, що містять консерванти, зокрема бензиловий спирт, забороняється використовувати для інтратекального введення і при высокодозной терапії. При введенні високих доз метотрексату необхідний ретельний контроль за хворим для раннього послувиготовлення перших ознак токсичних реакцій.
Високодозова терапія повинна проводитися тільки досвідченими химиотерапевтами, які можуть контролювати концентрацію метотрексату в плазмі крові в стаціонарних умовах під прикриттям кальцію фолінату. Під час терапії метотрексатом у підвищених і високих дозах необхідно стежити за рН сечі: у день введення і в наступні 2-3 дні реакція сечі повинна бути лужною. Це досягається внутрішньовенним краплинним введенням суміші, що складається з 40 мл 4,2% розчину гідрокарбонату натрію і 400-800 мл ізо��онического розчину хлориду натрію напередодні, в день лікування та наступні 2-3 дні.
Лікування метотрексатом у підвищених і високих дозах необхідно поєднувати з посиленою гідратацією до 2 л рідини в добу. Введення метотрексату у дозі 2 г/м2 і вище здійснюють під контролем його концентрації в сироватці крові. Нормальним вважається зниження вмісту метотрексату в сироватці крові через 22 години після введення в 2 рази порівняно з вихідним рівнем. Підвищення рівня креатиніну на 50% і більше початкового змісту і/або зростання рівня білірубіну вимагають інтенсивної дезінтоксикаційної терапії.
Для лікування псоріазу метотрексат призначають тільки хворим з важкою формою хвороби, яка не піддається лікуванню іншими видами терапії. Для профілактики токсичності в процесі лікування метотрексатом необхідний періодичний аналіз крові (1 раз у тиждень), визначення вмісту лейкоцитів і тромбоцитів, проведення функціональних печінкових і ниркових тестів.
При розвитку діареї і виразкового стоматиту терапію метотрексатом необхідно перервати, в іншому случ��е це може призвести до розвитку геморагічного ентериту і до загибелі хворого внаслідок прориву кишечнику. У хворих з порушеною функцією печінки період виведення метотрексату збільшений, тому у таких хворих терапію слід проводити з особливою обережністю, із застосуванням знижених доз.
Порушення функції нирок залежить від дози. Ризик порушення підвищений у хворих зі зниженою нирковою функцією або із зневодненням, а також у хворих, які приймають інші нефротоксичні препарати. Чоловікам і жінкам дітородного віку під��ім'я лікування метотрексатом і як мінімум протягом 3 місяців після слід застосовувати надійні методи контрацепції.
Деякі побічні дії препарату можуть негативно впливати на здатність керування автомобілем і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій,
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
При випадковому передозуванні метотрексату рекомендується використовувати специфічний антидот - кальцію фолінат. Введення Кальцію фолінату слід розпочато�� по можливості негайно, бажано протягом першої години, в дозі, що дорівнює або перевищує дозу метотрексату; наступні дози вводять по мірі необхідності в залежності від концентрації метотрексату в сироватці крові. Для попередження преципітації метотрексату та/або його метаболітів у ниркових канальцях проводять гідратацію організму і олужнення сечі.
При передозуванні при интратекальном введення, відразу після того, як виявлено передозування, слід провести повторні люмбальні пункції для забезпечення швидкого дренажу спинномозкової рідини, можливо нейрохірургічне втручання з вентрикулолюмбальной перфузією. Всі ці процедури слід виконувати на тлі інтенсивної підтримуючої терапії та системного введення великих доз кальцію фолінату.Свідчення
трофобластические пухлини
гострі лейкози (лімфобластний і мієлобластний варіанти);
нейролейкемія;
неходжкінські лімфоми, включаючи лімфосаркоми
рак молочної залози, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак легені, рак шкіри, рак шийки матки, рак вульви, рак стравоходу, рак нирки, рак сечового міхура, рак яєчка, рак яєчників, рак статевого члена, ретинобластома, медулобластома;
остеогенна саркома і саркоми м'яких тканин;
грибоподібний мікоз (далеко зайшов стадії);
тяжкі форми псоріазу, псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, дерматоміозит, системний червоний вовчак, анкілозуючий спондилоартрит (при неефективності стандартної терапії).Протипоказання
Підвищена чутливість до метотрексату та/або будь-якого іншого компонента препарату.
Виражена анемія, лейкопения, нейтропенія, тромбоцитопенія.
Ниркова або печінкова недостатність.
Вагітність і період годування груддю.
З обережністю: при асциті, випоту в плевральну порожнину, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, виразковому коліті, зневодненні, подагрі або нефролітіазі в анамнезі, раніше проводилася променевої терапії або хіміотерапії, інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи.Лікарська взаємодія
Одночасне застосування високих доз метотрексату з різними нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи аспірин і інші саліцилати, азапропазон, диклофенак, індометацин та кетопрофен токсичність метотрексату може посилюватись, і в ряді випадків можливо важке токсичну дію, іноді навіть з летальним результатом. При дотриманні спеціальних заходів безпеки та проведення відповідного моніторингу застосування метотрексату в низьких дозах (7,5-15 мг на тиждень), зокрема при лікуванні ревматоїдного артриту, у комбінації з НПЗП не протипоказано. Одночасне використання сульфаніламідів, похідних сульфонілсечовини, фенітоїну, фенилбутазона, аминобензойной кислоти, пробеніциду, піріметаміну або триметоприму, ряду антибіотиків (пеніцилін, тетрациклін, хлорамфенікол), непрямих антикоагулянтів і гіполіпідемічних препаратів (холестирамін) посилює токсичність метотрексату. Антибіотики, погано всмоктуються в ШКТ (тетрацикліни, хлорамфенікол) знижують абсорбцію метотрексату і порушують його метаболізм внаслідок пригнічення нормальної мікрофлори кишечника.
Ретиноїди, азатіоприн, сульфасалазин підвищують ризик розвитку гепатотоксичності. Парентеральне застосування ацикловіру на тлі інтратекального введення метотрексату підвищує ризик розвитку неврологічних порушень.
Полівітамінні препарати, що містять фолієву кислоту або її похідні, можуть знизити ефективність терапії метотрексатом.
L-аспарагиназа є антагоністом метотрексату.
Проведення анестезії з використанням динитрогена оксиду може призвести до розвитку непередбачуваною тяжкої мієлосупресії та стоматиту.
Аміодарон може сприяти виразки шкіри.
Метотрексат знижує кліренс теофіліну.
У декількох пацієнтів з псоріазом або грибоподібним мікозом, які отримували лікування метотрексатом в комбінації з PUVA-терапією (метоксален і ультрафіолетове опромінення) був виявлений рак шкіри.
Слід дотримуватися обережності при одночасному введенні еритроцитарної маси і метотрексату. Поєднання з радіотерапією може збільшувати ризик некрозу м'яких тканин. Метотрексат може знижувати імунологічний відповідь на вакцинацію. При одночасне пресуремінному введення з живою вакциною можуть розвинутися тяжкі антигенні реакції.
