Дозировка
Препарат принимают внутрь во время или сразу после еды. Таблетки можно делить пополам, проглатывать, не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости. При артериальной гипертензии назначают в суточной дозе 50-100 мг/сут в 1-2 приема (утром и вечером). При недостаточном терапевтическом эффекте возможно постепенное повышение суточной дозы до 100-200 мг и/или дополнительно назначены другие антигипертензивные средства. Максимальная суточная доза - 200 мг. Для вторичной профилактики инфаркта миокарда назначают в средней суточной дозе 200 мг в 2 приема (утром и вечером). При стенокардии, аритмиях, для профилактики приступов мигрени назначают в дозе 100-200 мг/сут в 2 приема (утром и вечером). При функциональных нарушениях сердечной деятельности, сопровождающихся тахикардией, назначают в суточной дозе 100 мг в 2 приема (утром и вечером). У пациентов пожилого возраста, рекомендуемая начальная доза 50 мг.
Лекарственная форма
Таблетки от белого до белого с кремоватым оттенком цвета, круглые, плоские, с фаской и риской на одной из сторон; допускается легкая мраморность.
Состав
метопролола тартрат 100 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид метилированный, повидон К25, кремния диоксид коллоидный, кальция стеарат, карбоксиметилкрахмал натрия
Фармакологическое действие
Кардиоселективный блокатор ?-адренорецепторов, не обладающий внутренней симпатомиметической и мембраностабилизирующей активностью. Оказывает антигипертензивное, антиангинальное и антиаритмическое действие.
Блокируя в невысоких дозах ?1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).
ОПСС в начале применения препарата (в первые 24 ч после перорального приема) увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности ?-адренорецепторов и устранения стимуляции ?2-адренорецепторов), через 1-3 дня применения возвращается к исходному уровню, при дальнейшем применении - снижается.
Антигипертензивное действие обусловлено уменьшением сердечного выброса и синтеза ренина в почках, угнетением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет большое значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина) и ЦНС, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и в итоге уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе.
Антигипертензивный эффект развивается быстро (систолическое АД снижается через 15 мин, максимально - через 2 ч); и продолжается в течение 6 ч, диастолическое АД изменяется медленнее: стабильное снижение наблюдается после нескольких недель регулярного приема.
Антиангинальный эффект определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда) и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает частоту и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки.
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусового и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проводимости (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях) через AV-узел и по дополнительным путям.
При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и гипертиреозе урежает ЧСС и даже может привести к восстановлению синусового ритма.
Предупреждает развитие мигрени.
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное воздействие на органы, содержащие ?2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов, матки) и на углеводный обмен. При применении в высоких дозах (более 100 мг/сут) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа ?-адренорецепторов.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата метопролол быстро и почти полностью (около 95%) всасывается из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается примерно через 1-2 ч. Вследствие интенсивного метаболизма при "первом прохождении" через печень биодоступность составляет около 50% при первом приеме и возрастает до 70% при повторном применении. Прием пищи повышает биодоступность на 20-40%.
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет 10%.
Проникает через ГЭБ и плацентарный барьер. Выделяется с грудным молоком в незначительных количествах.
Метаболизм
Метаболизируется в печени. Два метаболита обладают бета-адреноблокирующей активностью. В метаболизме метопролола принимает участие CYP2D6.
Выведение
T1/2 в среднем составляет 3.5 ч (от 1 ч до 9 ч). Выводится с мочой, 5% - в неизменном виде.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Нарушение функции печени замедляет метаболизм метопролола (в случаях недостаточности функции печени доза препарата должна быть снижена).
Метопролол не выводится при гемодиализе.
Побочные действия
Побочные эффекты зависят от индивидуальной чувствительности больного. Обычно они незначительны и исчезают после отмены препарата.
Со стороны нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головная боль, замедление скорости психических и двигательных реакций, судороги, парестезии в конечностях (у больных с перемежающейся хромотой и синдромом Рейно), подавленность, тревога, депрессия, повышенная нервная возбудимость, беспокойство, снижение концентрации внимания, сонливость, бессонница, кошмарные сновидения, спутанность сознания, амнезия, кратковременное нарушение памяти, галлюцинации, мышечная слабость.
Со стороны органов чувств: снижение зрения, снижение секреции слезной жидкости, сухость и болезненность глаз, конъюнктивит, шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия (головокружение, иногда потеря сознания), кардиогенный шок у пациентов с инфарктом миокарда, AV-блокада I степени, снижение сократительной способности миокарда, временное усугубление симптомов хронической сердечной недостаточности (отечность стоп и/или нижней части голеней, одышка), аритмии, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно, гангрена), нарушение проводимости миокарда.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боль в животе, сухость во рту, диарея, запор, изменение вкуса, гепатит, нарушение функции печени, повышение активности печеночных ферментов, гипербилирубинемия.
Дерматологические реакции: обострение течения псориаза, псориазоподобные кожные реакции, гиперемия кожи, экзантема, фотодерматоз, усиление потоотделения, обратимая алопеция.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, ринит, затруднение выдоха (бронхоспазм при назначении в высоких дозах - утрата селективности и/или у предрасположенных пациентов), одышка.
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия; редко - гипергликемия (у пациентов с сахарным диабетом 1 типа).
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения (необычные кровотечения и кровоизлияния), агранулоцитоз, лейкопения.
Со стороны костно-мышечной системы: боль в спине, артралгия.
Аллергические реакции: крапивница, кожный зуд, сыпь.
Влияние на плод: возможна внутриутробная задержка роста, гипогликемия, брадикардия.
Прочие: незначительное увеличение массы тела, снижение либидо и/или потенции, сексуальная дисфункция.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать онеобходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин.
Контроль состояния пациентов, принимающих Метопролол Зентива, включает регулярное наблюдение за ЧСС и АД (в начале приема - ежедневно, затем - 1 раз в 3-4 мес), концентрацией глюкозы в крови у больных сахарным диабетом (1 раз в 4-5 мес).
Для больных сахарным диабетом, возможно, потребуется коррекция дозы инсулина или гипогликемических средств, назначаемых внутрь. Метопролол Зентива может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов Метопролол Зентива практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы крови до нормального значения.
При приеме в дозе более 200 мг/сут уменьшается кардиоселективность.
У курящих пациентов эффективность бета-адреноблокаторов ниже.
При хронической сердечной недостаточности Метопролол Зентива назначают только после достижения стадии компенсации.
Возможно усиление выраженности реакций повышенной чувствительности (на фоне отягощенного аллергологического анамнеза) и отсутствие эффекта от введения обычных доз эпинефрина (адреналина).
Может усилить симптомы нарушения периферического артериального кровообращения.
Отмену препарата проводят постепенно, сокращая дозу в течение 10 дней. При резком прекращении лечения может возникнуть синдром отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд./мин, при нагрузке - не более 110 уд./мин.
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения препаратом Метопролол Зентива возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
Метопролол Зентива может маскировать некоторые клинические проявления гипертиреоза (например, тахикардию). Резкая отмена препарата Метопролол Зентива у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При бронхиальной астме, хронической обструктивной болезни легких, эмфиземе, хроническом обструктивном бронхите препарат назначают в минимально эффективной дозе и только при плохой переносимости других гипотензивных средств или их неэффективности. При необходимости назначения пациентам с бронхиальной астмой, в качестве сопутствующей терапии используют бета2-адреностимуляторы; при феохромоцитоме - альфа-адреноблокаторы.
При необходимости проведения хирургического вмешательства необходимо предупредить врача-анестезиолога о проводимой терапии препаратом Метопролол Зентива (для выбора средства для общей анестезии с минимально отрицательным инотропным действием).
Препараты, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин), и Метопролол Зентива могут вызвать чрезмерное снижение АД и брадикардию, поэтому больные, принимающие такие сочетания препаратов, должны находиться под постоянным наблюдением врача.
У пациентов пожилого возраста рекомендуется регулярно осуществлять контроль функции печени. В случае появления у пациентов пожилого возраста нарастающей брадикардии (менее 50 уд./мин), выраженного снижения АД (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст.), в случае AV-блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий, тяжелых нарушений функции печени требуется коррекция режима дозирования или прекращение лечения.
Пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 40 мл/мин) рекомендуется проводить контроль функции почек.
Следует проводить особый контроль состояния пациентов с депрессивными расстройствами, принимающих Метопролол Зентива. В случае развития депрессии, вызванной приемом препарата Метопролол Зентива, рекомендуется прекратить терапию.
Во время лечения препаратом Метопролол Зентива следует избегать избыточной инсоляции, т.к. препарат может вызвать аллергическую реакцию на солнце.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В начале лечения препаратом Метопролол Зентива больные могут испытывать головокружение, усталость. Необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: выраженная синусовая брадикардия, головокружение, тошнота, рвота, цианоз, выраженное снижение АД, аритмия, желудочковая экстрасистолия, бронхоспазм, обморок; при острой передозировке - кардиогенный шок, потеря сознания, кома, AV-блокада (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), кардиалгия, гиперкалиемия, гипогликемия, судороги, остановка дыхания.
Первые признаки передозировки проявляются через 20 мин-2 ч после приема препарата.
Лечение: промывание желудка, назначение адсорбирующих средств, проведение симптоматической терапии - при выраженном снижении АД больной должен находиться в положении Тренделенбурга, в случае чрезмерного снижения АД, брадикардии и сердечной недостаточности - в/в введение (с интервалом в 2-5 мин) бета-адреностимуляторов до достижения желаемого эффекта или в/в введение 0.5-2 мг атропина сульфата. При отсутствии положительного эффекта — введение допамина, добутамина или норэпинефрина (норадреналина). В дальнейшем возможно назначение 1-10 мг глюкагона, постановка трансвенозного интракардиального электростимулятора. При бронхоспазме следует ввести в/в бета2-адреностимуляторы. Гемодиализ не эффективен.
Показания
— артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами);
— функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией;
— ИБС: инфаркт миокарда (вторичная профилактика, комплексная терапия), профилактика приступов стенокардии;
— нарушения ритма сердца (наджелудочковая тахикардия, желудочковая экстрасистолия);
— гипертиреоз (в составе комплексной терапии);
— профилактика приступов мигрени.
Противопоказания
— кардиогенный шок;
— AV-блокада II и III степени (без искусственного водителя ритма);
— синоатриальная блокада;
— СССУ;
— синусовая брадикардия (ЧСС менее 50 уд./мин);
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— стенокардия Принцметала;
— артериальная гипотензия (в случае использования при вторичной профилактике инфаркта миокарда - систолическое АД менее 100 мм рт.ст., ЧСС менее 45 уд./мин);
— острый инфаркт миокарда (ЧСС менее 45 уд./мин, интервал PQ более 0.25 сек, систолическое АД менее 100 мм рт.ст.);
— феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— одновременное в/в введение блокаторов кальциевых каналов типа верапамила;
— наследственные заболевания, такие как непереносимость лактозы, дефицит лактазы или синдром мальабсорбции глюкозы/галактозы (в связи с наличием в составе лактозы);
— период лактации;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— выраженные нарушения периферического кровообращения;
— повышенная чувствительность к метопрололу, другим компонентам препарата и другим бета-адреноблокаторам.
С осторожностью следует назначать препарат при сахарном диабете, метаболическом ацидозе, нарушении функции печени, нарушении функции почек (КК менее 40 мл/мин), миастении, AV-блокаде I степени, тиреотоксикозе, депрессии (в т.ч. в анамнезе), псориазе, аллергических реакциях в анамнезе (возможно усиление чувствительности к аллергенам, повышение тяжести артериальной гипертензии, снижение терапевтического ответа на адреналин), бронхиальной астме, ХОБЛ (эмфизема легких, хронический обструктивный бронхит), облитерирующих заболеваниях периферических сосудов (перемежающаяся хромота, синдром Рейно), а также пациентам пожилого возраста.
Применение при беременности и кормлении грудью
При беременности препарат назначают по строгим показаниям в случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода (в связи с возможным развитием у плода брадикардии, артериальной гипотензии, гипогликемии). При этом проводят тщательное наблюдение, особенно за развитием плода. Необходимо строгое наблюдение за новорожденными в течение 48-72 ч после родоразрешения.
При необходимости применения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления гипотензивного действия. Перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и метопролола должен составлять не менее 14 дней.
Бета-адреностимуляторы, теофиллин, кокаин, ГКС, эстрогены (задержка ионов натрия), индометацин и другие НПВП (задержка ионов натрия и блокирование синтеза простагландина почками) ослабляют гипотензивный эффект метопролола.
При совместном приеме с гипогликемическими средствами для приема внутрь возможно снижение их эффекта; с инсулином - повышение риска развития гипогликемии, усиление ее выраженности и продолжительности, маскировка некоторых симптомов гипогликемии (тахикардия, повышенное потоотделение, повышение АД).
Сочетание с гипотензивными средствами, диуретиками, ингибиторами АПФ, нитроглицерином или блокаторами кальциевых каналов, нифедипином может привести к значительному снижению АД (особая осторожность необходима при сочетании с празозином).
При сочетании с мефлохином увеличивается риск брадикардии.
При сочетании с эпинефрином отмечается выраженное снижение АД и брадикардия.
При применении метопролола с верапамилом, дилтиаземом, резерпином, альфа-метилдопой, клонидином, гуанфацином и сердечными гликозидами, средствами для общей анестезии (наряду с кардиодепрессивным и гипотензивным эффектами) отмечается выраженное урежение ЧСС и угнетение AV-проводимости вплоть до полной блокады.
Пропафенон повышает плазменную концентрацию метопролола в 2-5 раз (вероятно в результате ингибирования пропафеноном изофермента CYP2D6).
Антиаритмические лекарственные средства I класса могут приводить к суммированию отрицательного инотропного эффекта с развитием выраженных гемодинамических побочных эффектов у пациентов с нарушением функции левого желудочка (следует избегать данной комбинации у пациентов с СССУ и нарушением AV-проводимости). Хинидин ингибирует метаболизм метопролола у "быстрых ацетиляторов", приводя к значительному повышению концентрации метопролола в плазме и усилению его бета-адреноблокирующего действия.
Сочетание с амиодароном повышает риск развития выраженной синусовой брадикардии (в т.ч. спустя продолжительное время после отмены амиодарона, вследствие длительного T1/2).
Если метопролол и клонидин принимают одновременно, то при отмене метопролола клонидин отменяют через несколько дней (в связи с риском возникновения синдрома отмены).
Индукторы микросомальных ферментов печени (рифампицин, барбитураты) приводят к усилению метаболизма метопролола, к снижению концентрации метопролола в плазме крови и уменьшению эффекта.
Ингибиторы (циметидин, пероральные контрацептивы, фенотиазины) повышают концентрацию метопролола в плазме крови.
Дифенгидрамин снижает клиренс метопролола, усиливая его действие.
Совместный прием с высокими дозами фенилпропаноламина может привести к пародоксальному повышению АД (вплоть до гипертонического криза).
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб при совместном применении с метопрололом повышают риск возникновения системных аллергических реакций или анафилаксии.
Йодсодержащие рентгеноконтрастные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Снижает клиренс ксантина (кроме дифиллина), особенно с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения.
Снижает клиренс лидокаина, повышает концентрацию лидокаина в плазме крови.
Усиливает и пролонгирует действие антидеполяризующих миорелаксантов.
Удлиняет антикоагулянтный эффект кумаринов.
При совместном применении с анксиолитиками и снотворными препаратами усиливается гипотензивный эффект.
При совместном применении с этанолом увеличивается риск выраженного снижения АД и усиление угнетающего действия на ЦНС.
При совместном применении с алкалоидами спорыньи отмечается увеличение риска нарушений периферического кровообращения.
(6419)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо під час або відразу після їжі. Таблетки можна ділити навпіл, ковтати, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. При артеріальній гіпертензії призначають у добовій дозі 50-100 мг/добу в 1-2 прийоми (вранці та ввечері). При недостатньому терапевтичному ефекті можливе поступове підвищення добової дози до 100-200 мг і/або додатково призначені інші антигіпертензивні засоби. Максимальна добова доза - 200 мг. Для вторинної профілактики інфаркту міокарда призначають у середній добовій дозі 200 мг у 2 прийоми (вранці та ввечері). При стенокардії, аритміях, для профілактики нападів мігрені призначають у дозі 100-200 мг/добу в 2 прийоми (вранці та ввечері). При функціональних порушеннях серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією, призначають у добовій дозі 100 мг в 2 прийоми (вранці та ввечері). У пацієнтів літнього віку рекомендована початкова доза 50 мг.
Лікарська форма
Таблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскі, з фаскою і рискою на одній із сторін; допускається легка мармуровість.З��ставши
метопрололу тартрат 100 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид метилированный, повідон К25, кремнію діоксид колоїдний, кальцію стеарат, натрію карбоксиметилкрахмалФармакологічна дія
Кардіоселективний блокатор ?-адренорецепторів, не має внутрішньої симпатоміметичної і мембраностабілізуючої активності. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Блокуючи в невисоких дозах ?1-адренорецепторы серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).
ОПСС на початку застосування препарату (у перші 24 год після перорального прийому) збільшується (в результаті реципрокного зростання активності ?-адренорецепторів та усунення стимуляції ?2-адренорецепторів), через 1-3 дні застосування повертається до вихідномуу рівню, при подальшому застосуванні знижується.
Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну в нирках, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи (має велике значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) і ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і в підсумку зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі.
А��тигипертензивный ефект розвивається швидко (систолічний АТ знижується через 15 хв, максимально - через 2 год); і триває протягом 6 год., діастолічний АТ змінюється повільніше: стабільне зниження спостерігається після кількох тижнів регулярного прийому.
Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує частоту і тяжкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження.
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV вузол і по додаткових шляхах.
При суправентрикулярной тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і гіпертиреозі урежает ЧСС і навіть може призвести до відновлення синусового ритму.
Попереджає розвиток мігрені.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять ?2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів, матки), і на вуглеводний обмін. П��і застосуванні у високих дозах (більше 100 мг/добу) надає блокуючий ефект на обидва підтипу ?-адренорецепторів.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату метопролол швидко і майже повністю (приблизно 95%) всмоктується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 1-2 ч. Внаслідок інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" через печінку біодоступність становить близько 50% при першому прийомі і зростає до 70% при повторному застосуванні. Прийом їжі підвищує біодоступність на 20-40%.
Розподіл
Узивання з білками плазми становить 10%.
Проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр. Виділяється з грудним молоком у незначних кількостях.
Метаболізм
Метаболізується в печінці. Два метаболіти мають бета-адреноблокирующей активністю. В метаболізмі метопрололу бере участь CYP2D6.
Виведення
T1/2 складає в середньому 3.5 год (від 1 год до 9 год). Виводиться з сечею, 5% - у незмінному вигляді.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Порушення функції печінки, уповільнює метаболізм метопрололу (случаях недостатності функції печінки доза препарату повинна бути знижена).
Метопролол не виводиться при гемодіалізі.Побічні дії
Побічні ефекти залежать від індивідуальної чутливості хворого. Зазвичай вони незначні і зникають після відміни препарату.
З боку нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, головний біль, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій, судоми, парестезії в кінцівках (у хворих з переміжною кульгавістю і синдромом Рейно), пригніченість, тривога, депресс��я, підвищена нервова збудливість, неспокій, зниження концентрації уваги, сонливість, безсоння, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості, амнезія, короткочасне порушення пам'яті, галюцинації, м'язова слабкість.
З боку органів чуття: зниження зору, зниження секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, кон'юнктивіт, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (запаморочення, іноді втрата ство��анія), кардіогенний шок у пацієнтів з інфарктом міокарда, AV-блокада I ступеня, зниження скорочувальної здатності міокарда, тимчасове посилення симптомів хронічної серцевої недостатності (набряклість стоп та/або нижній частині гомілок, задишка), аритмії, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно, гангрена), порушення провідності міокарда.
З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, запор, зміна смак��, гепатит, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.
Дерматологічні реакції: загострення перебігу псоріазу, псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, екзантема, фотодерматоз, посилене потовиділення, оборотна алопеція.
З боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, утруднення видиху (бронхоспазм при призначенні у високих дозах - втрата селективності та/або у схильних пацієнтів), задишка.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія; рідко - рипергликемия (у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу).
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (незвичні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія.
З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія.
Алергічні реакції: кропив'янка, шкірний свербіж, висип.
Вплив на плід: можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
Інші: незначне збільшення маси тіла, зниження лібідо та/або потенції, сексуальна дисфункція.Особливості продажу
рецептурвіОсобливі умови
Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати онеобходимости лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв.
Контроль стану пацієнтів, які приймають Метопролол Зентіва, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ (на початку прийому - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), концентрацією глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців).
Для хворих цукровим діабетом, можливо, буде потрібна корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів, що призначаються всередину. Метопролол Sent��ва може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів Метопролол Зентіва практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального значення.
При прийманні в дозі понад 200 мг/добу зменшується кардиоселективность.
У пацієнтів-курців ефективність бета-адреноблокаторів нижче.
При хронічній серцевій недостатності Метопролол Зентіва призначають тільки після досягнення стадії компенсації.
Можливе посилення вираженості реакцій підвищеної чутливості (на фоні обтяженого алергологічного анамнезу) і відсутність ефекту від введення звичайних доз епінефрину (адреналіну).
Може посилити симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу.
Відміну препарату проводять поступово, скорочуючи дозу протягом 10 днів. При різкому припиненні лікування може виникнути синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).
При стенокардії напруги підібрана доза препарату должна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд./хв, при навантаженні - не більше 110 уд./хв.
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування препаратом Метопролол Зентіва можливе зменшення продукції слізної рідини.
Метопролол Зентіва може маскувати деякі клінічні прояви гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату Метопролол Зентіва у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При бронхіальній астмі, хронічному обструктивної хвороби легень, емфіземі, хронічному обструктивному бронхіті препарат призначають у мінімально ефективній дозі та лише при поганій переносимості інших гіпотензивних засобів або їх неефективності. При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою, в якості супутньої терапії використовують бета2-адреностимулятори; при феохромоцитомі - альфа-адреноблокатори.
При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про проведеної терапії препаратом Мето��ролол Зентіва (для вибору засоби для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією).
Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), і Метопролол Зентіва можуть викликати надмірне зниження артеріального тиску і брадикардію, тому хворі, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря.
У пацієнтів літнього віку рекомендується регулярно здійснювати контроль функції печінки. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), у разі AV-блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки потрібна корекція режиму дозування або припинення лікування.
Пацієнтам з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 40 мл/хв) рекомендується проводити контроль функції нирок.
Слід проводити особливий контроль стану пацієнтів з депресивними розладами, які приймають Метопролол Зентіва. У разі розвитку депресії, викликаної прийомом препарату Мет��пролол Зентіва, рекомендується припинити терапію.
Під час лікування препаратом Метопролол Зентіва слід уникати надмірної інсоляції, оскільки препарат може викликати алергічну реакцію на сонце.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
На початку лікування препаратом Метопролол Зентіва хворі можуть відчувати запаморочення, втома. Необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної кон��ентрации уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: виражена синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювання, ціаноз, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, бронхоспазм, непритомність; при гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, AV-блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), кардіалгія, гіперкаліємія, гіпоглікемія, судоми, зупинка дихання.
Перші ознаки передозування проявляються через 20 хв-2 год після прийому препарату.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, проведення симптоматичної терапії - при вираженому зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга, у разі надмірного зниження артеріального тиску, брадикардії і серцевої недостатності - в/в введення (з інтервалом 2-5 хв) бета-адреностимуляторів до досягнення бажаного ефекту або в/в введення 0.5-2 мг атропіну сульфату. При відсутності позитивного ефекту — введення допаміну, добутаміну або норепінефрину (норадреналіну). Надалі можл.��жно призначення 1-10 мг глюкагону, постановка трансвенозного интракардиального електростимулятора. При бронхоспазмі слід ввести в/в бета2-адреностимулятори. Гемодіаліз не ефективний.Свідчення
— артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами);
— функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією;
— ІХС: інфаркт міокарда (вторинна профілактика, комплексна терапія), профілактика нападів стенокардії;
— порушення ритму серця (надшлуночкові тахікардія, шлуночкова екстрасистолія);
— гіпертиреоз (у складі комплексної терапії);
— профілактика нападів мігрені.Протипоказання
— кардіогенний шок;
— AV-блокада II і III ступеня (без штучного водія ритму);
— синоатріальна блокада;
— СССУ;
— синусова брадикардія (ЧСС менше 50 уд./хв);
— хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
— стенокардія Принцметала;
— артеріальна гіпотензія (у випадку використання при��оричной профілактиці інфаркту міокарда - систолічний АТ менше 100 мм рт.ст., ЧСС менше 45 уд./хв);
— гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд./хв, інтервал PQ більше 0.25 сек, систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.);
— феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
— одночасний прийом інгібіторів МАО;
— одночасне в/в введення блокаторів кальцієвих каналів типу верапамілу;
— спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози (у зв'язку з наявністю у складі лактози);
— період лактації;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— виражені порушення периферичного кровообігу;
— підвищена чутливість до метопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторами.
З обережністю слід призначати препарат при цукровому діабеті, метаболічному ацидозі, порушення функції печінки, порушення функції нирок (КК менше 40 мл/хв), міастенії, AV-блокаді I ступеня, тиреотоксикозі, депресії (у т. ч. в анамнезі), псоріазі, алергічних реакціях в анамнезі (можливе посилення чутливості до алергенів, підвищення тяжкості артеріальної гіпертензії, зниження терапевтичної відповіді на адреналін), бронхіальної астми, ХОЗЛ (емфізема легенів, хронічний обструктивний бронхіт), облітеруючих захворюваннях периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно), а також пацієнтам літнього віку.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
При вагітності препарат назначают за суворими показаннями у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода (у зв'язку з можливим розвитком у плода брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії). При цьому проводять ретельне спостереження, особливо за розвитком плоду. Необхідно суворе спостереження за новонародженими протягом 48-72 год після розродження.
При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Не рекомендується одночасне применение з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і метопрололу повинна становити не менше 14 днів.
Бета-адреностимулятори, теофілін, кокаїн, ГКС, естрогени (затримка іонів натрію), індометацин та інші НЕСТЕРОЇДНІ (затримка іонів натрію і блокування синтезу простагландину нирками) послаблюють гіпотензивний ефект метопрололу.
При спільному застосуванні з гіпоглікемічними засобами для прийому всередину можливе зниження їх ефекту; з інсуліном - п��підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, посилення її виразності і тривалості, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, підвищене потовиділення, підвищення АТ).
Поєднання з гіпотензивними засобами, діуретиками, інгібіторами АПФ, нітрогліцерином або блокаторами кальцієвих каналів, ніфедипіном може призвести до значного зниження артеріального тиску (особлива обережність необхідна при поєднанні з празозином).
При поєднанні з мефлохіном збільшується ризик брадикардії.
При поєднанні з епінефрином отмечае��ся виражене зниження артеріального тиску і брадикардія.
При застосуванні метопрололу з верапамілом, дилтіаземом, резерпіном, альфа-метилдопой, клонідином, гуанфацином і серцевими глікозидами, засобами для загальної анестезії (поряд з кардиодепрессивным і гіпотензивним ефектами) відзначається виражене уражень ЧСС та пригнічення AV-провідності аж до повної блокади.
Пропафенон підвищує плазмову концентрацію метопрололу в 2-5 разів (ймовірно в результаті інгібування пропафеноном ізоферменту CYP2D6).
Антиаритмічні лікарські засоби I класу можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту з розвитком виражених гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушенням функції лівого шлуночка (слід уникати цієї комбінації у пацієнтів з СССУ і порушенням AV-провідності). Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у "швидких ацетиляторів", приводячи до значного підвищення концентрації метопрололу в плазмі та збільшення його бета-адреноблокирующего дії.
Поєднання з аміодароном підвищує ризик розвитку вираженої сін��совою брадикардії (в т. ч. через тривалий час після відміни аміодарону, внаслідок тривалого T1/2).
Якщо метопролол і клонідин приймають одночасно, то при скасуванні метопрололу клонідин відміняють через кілька днів (у зв'язку з ризиком виникнення синдрому відміни).
Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин, барбітурати) призводять до посилення метаболізму метопрололу, до зниження концентрації метопрололу в плазмі крові і зменшення ефекту.
Інгібітори (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотиазіни) підвищують концентрацію метопрололу в плазмі крові.
Дифенгідрамін знижує кліренс метопрололу, посилюючи його дію.
Спільний прийом з високими дозами фенілпропаноламіну може призвести до пародоксальному підвищення артеріального тиску (аж до гіпертонічного кризу).
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при спільному застосуванні з метопрололом підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби д��я в/в введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Знижує кліренс ксантину (крім дифиллина), особливо з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі крові.
Посилює і пролонгує дію антидеполяризующих міорелаксантів.
Подовжує антикоагулянтний ефект кумаринів.
При спільному застосуванні з анксиолітиками і снодійними препаратами посилюється гіпотензивний ефект.
При спільному пр��зміні з етанолом збільшується ризик вираженого зниження артеріального тиску і посилення пригнічувальної дії на ЦНС.
При спільному застосуванні з алкалоїдами ріжків відзначається збільшення ризику порушень периферичного кровообігу.
