Дозировка
Препарат Метопролол-ратиофарм следует принимать внутрь, во время или сразу после приема пищи, таблетки можно делить пополам (но не разжевывать) и запивать жидкостью. При артериальной гипертензии начальная доза - 50-100 мг 1-2 раза в сутки (утром и вечером), при недостаточном терапевтическом, эффекте суточная доза может быть повышена до 100-200 мг или дополнительно применяют другие гипотензивные средства, максимальная суточная доза - 200 мг. При аритмии, для профилактики приступов стенокардии и мигрени -100-200 мг 1-2 раза в сутки (утром и вечером). Вторичная профилактика инфаркта миокарда - 200 мг в сутки, разделенные на 2 приема (утром и вечером). При функциональных нарушениях сердечной деятельности, сопровождающихся тахикардией - по 100 мг в сутки в 2 приема (утром и вечером). При гипертиреозе - по 150-200 мг в сутки в 3-4 приема (утром и вечером). Пожилым пациентам рекомендуется начинать лечение с 50 мг в сутки. Почечная недостаточность не требует коррекции дозы. При печеночной недостаточности может потребоваться коррекция дозы в зависимости от клинического состояния. Если возникает необходимость прервать или прекратить лечение препаратом Метопролол-ратиофарм после продолжительной терапии, дозировка препарата должна быть плавно уменьшена в 2 раза в течение минимум 2-х недель. При появлении синдрома отмены снижение дозы должно происходить медленнее. Резкое прекращение приёма препарата может вызвать ишемию миокарда и может привести к обострению стенокардии или инфаркту миокарда, а также усилить артериальную гипертензию
Передозировка
Симптомы: выраженная синусовая брадикардия, головокружение, тошнота, рвота, цианоз, выраженное снижение АД, аритмия, желудочковая экстрасистолия, бронхоспазм, обморок, при v острой передозировке - кардиогенный шок, потеря сознания, кома, атриовентрикулярная (АВ) блокада, (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), стенокардия, гипогликемия, гиперкалиемия, судороги, остановка дыхания. Первые признаки передозировки проявляются через 20 мин - 2 ч после приема препарата. При передозировке или угрожающем снижении частоты сердечных сокращений и/или артериального давления лечение препаратом Метопролол необходимо немедленно прекратить. Лечение: промывание желудка и прием адсорбирующих средств; симптоматическая терапия: при выраженном снижении АД - больной должен находиться в положении Тренделенбурга; в случае чрезмерного снижения АД, брадикардии и сердечной недостаточности внутривенно (в/в) с интервалом в 2-5 мин бетта-адреномиметики - до достижения желаемого эффекта или в/в 0,5-2 мг атропина
Лекарственная форма
белые круглые двояковыпуклые таблетки с риской на одной стороне и гравировкой «М» на другой.
Состав
1 таблетка содержит: активное вещество - метопролола тартрат 100,0 мг; вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая 110,0 мг; крахмал кукурузный 86,4 мг; кроскармеллоза натрия; 23,2 мг; коповидон 10,0 мг; кремния диоксид коллоидный 3,8 мг; магния стеарат 6,6 мг.
Фармакологическое действие
Метопролол относится к кардиоселективным блокаторам бетта-1-адренорецепторов. Оказывает незначительное мембраностабилизирующее действие и не обладает внутренней симпатомиметической активностью. Обладает антигипертензивным, антиангинальным и антиаритмическим действием.
Блокируя в невысоких дозах pi-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) из аденозинтрифосфата (АТФ), снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает частоту сердечных сокращений, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда). Общее периферическое сопротивление в начале применения pi-адреноблокаторов (в первые 24 часа после приема внутрь) увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности а-адренорецепторов и устранения стимуляции Рг-адренорецепторов), которое через 1-3 дня возвращается к исходному, а при длительном применении[-снижается.
Антигипертензивное действие обусловлено уменьшением сердечного выброса и синтеза ренина, угнетением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (имеет большое значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина) и центральной нервной системы, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит, усиления их активности в ответ на снижение артериального давления) и, в итоге, уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное артериальное давление (АД) в покое, при физическом напряжении и стрессе. Алтигипертензивный эффект развивается быстро (систолическое АД снижается через 15 мин, максимально - через 2 часа) и продолжается в течение 6 часов, диастолическое АД изменяется’ медленнее: стабильное снижение наблюдается после нескольких недель регулярного приема.
Антиангиналъное действие определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате уменьшения частоты сердечных сокращений (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда),и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает число и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность миокарда в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). Антиаритмическое действие обусловлено устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусового и эктопического водителей ритма и замедлением атриовентрикулярной проводимости (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через атриовентрикулярный узел и по дополнительным путям).
При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и гипертиреозе урежает частоту сердечных сокращений или даже может привести к восстановлению синусового ритма. Предупреждает развитие мигрени.;
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных p-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бетта-1-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы и гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки), и на углеводный обмен. При применении в
больших дозах (более 100 мг/сут) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа Р-адренорецепторов.
Фармакокинетика
Всасывание. При приеме внутрь метопролол практически полностью абсорбируется (около 95 %) из желудочно-кишечного тракта. Подвергается интенсивному пресистемному метаболизму, поэтому системная био доступность составляет около 35 %. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1,5-2 часа после приема. Распределение. Связь с белками крови составляет 10 %. Объем распределения - 5,5 л/кг. Проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры. Выделяется в грудное молоко в незначительных количествах.
Метаболизм. , Метопролол практически полностью метаболизируется в печени, в1 основном, при, участии изофермента, CYP2D6. Период полувыведения метопролола составляет от 3 до 4 часов, однако у медленных метаболизаторов может увеличиваться до 7 - 8 часов. Метаболиты о-десметилметопролол и а-гидроксиметопролол обладают слабой Р-адреноблокирующей активностью.
Выведение. Выводится преимущественно почками (около 95 %), около 10 % выводится в неизмененном виде. Не выводится при гемодиализе.
У пациентов с циррозом печени и портокавальным анастомозом биодоступность возрастает, а клиренс уменьшается. У пациентов с портокавальным анастомозом AUC (площадь под кривой «концентрация-время») может увеличиться в 6 раз, а клиренс может уменьшиться до 0,3 мл/мин.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%.
Со стороны крови и лимфатической системы: очень редко-тромбоцитопения, лейкопения.
Со стороны иммунной системы: редко - анафилактическая реакция.
Со стороны эндокринной системы: редко - гипо-, гипергликемия у больных сахарным диабетом I типа, маскировка симптомов тиреотоксикоза.
Со стороны обмена веществ* и питания: нечасто - увеличение массы тела; редко - усугубление течения скрытого сахарного диабета.
Со стороны центральной нервной системы: часто - утомляемость, головная боль, головокружение; нечасто - астенический синдром, замедление скорости психических и двигательных реакций, парестезии, тревога, нервозность, судороги в конечностях (у больных с «перемежающейся» хромотой и синдромом Рейно), депрессия, беспокойство, снижение внимания, сонливость, расстройства, сна, «кошмарные» сновидения, более частые и/или более яркие сновидения, спутанность сознания, мышечная слабость; очень редко - эмоциональная лабильность, кратковременное нарушение памяти.
Со стороны органа зрения: редко - конъюнктивит, снижение секреции слезной жидкости, снижение зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: редко - нарушение слуха и шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - «ощущение сердцебиения», брадикардия, ортостатическая гипотензия (головокружение, потеря сознания), похолодание нижних конечностей; нечасто - атриовентрикулярная блокада I степени,
перикардиальная боль; редко - выраженное снижение артериального давления, нарушение атриовентрикулярной проводимости или усугубление сердечной недостаточности с ,, периферическими отеками и/или одышкой при нагрузке, усиление жалоб у пациентов, страдающих расстройствами периферического кровообращения (включая пациентов с
синдромом .Рейно). Очень редко - у пациентов со стенокардией не исключено усиление приступов.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто -одышкау пациентов с предрасположенностью к развитию бронхоспазма; нечасто -
— заложенность носа, затруднение выдоха (бронхоспазм при назначении в высоких дозах утрата селективности и/или у предрасположенных пациентов); редко - аллергический ринит
Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - тошнота, рвота, боль в животе, диарея, запор; нечасто - сухость слизистой оболочки полости рта; редко - нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: редко - повышение активности «печеночных» трансаминаз; очень редко - гепатит.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто - гиперемия кожи, кожный зуд, повышенное потоотделение; редко - алопеция; очень редко - реакция фотосенсибилизации,'' псориазоформная кожная реакция.
Со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: нечасто - мышечный спазм; очень редко - артралгия, мышечная слабость.
Со стороны половых органов и молочной железы: редко - снижение либидо и потенции, болезнь Пейрони.
Лабораторные показатели: очень редко - снижение содержания холестерина.высокой плотности и повышение уровня триглицеридов в плазме крови.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Блокаторы бетта-адренорецепторов могут усиливать чувствительность к аллергенам и тяжесть анафилактических реакций, поэтому у пациентов с наличием тяжелых реакций гиперчувствительности в анамнезе и у пациентов, проходящих курс десенсибилизирующей терапии, существует опасность . развития выраженных анафилактических реакций.
При тяжелых нарушениях функции почек, в отдельных случаях, сообщалось об ухудшении почечной функции при лечении блокаторами p-адренорецепторов. В таких случаях применение препарата Метопролол должно сопровождаться соответствующим контролем функции почек.
Контроль за . больными, принимающими Р-адреноблокаторы, включает регулярное наблюдение за ЧСС и АД, концентрацией глюкозы крови у больных сахарным диабетом (1 раз в ,4-5 месяцев). При необходимости, для больных сахарным диабетом дозу инсулина или гипогликемических средств, назначаемых внутрь, следует подбирать индивидуально. Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд/мин. При приеме дозы выше 100 мг в сутки уменьшается кардиоселективность.
При сердечной недостаточности лечение препаратом Метопролол начинают только после достижения стадии компенсации.
Следует избегать резкого прекращения приема препарата. Отмену препарата следует проводить постепенно, в течение 2 недель. Доза уменьшается постепенно, в несколько приемов, до достижения конечной дозы - 25 мг 1 раз в сутки.
При необходимости проведения хирургического вмешательства следует предупредить хирурга/анестезиолога о проводимой терапии, чтобы подобрать средство для наркоза с минимальным отрицательным инотропным действием, однако отмена препарата перед операцией не рекомендуется. Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить внутривенным введением атропина (1-2 мг).
Может усилить симптомы нарушения периферического артериального кровообращения. При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать частоту сердечных сокращений в покое в пределах 55-60 уд/мин, при нагрузке - не более 110 уд/мин.\0009\0009\0009\0009,\0009\0009\0009 \0009\0009
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения бетта-адреноблокаторами возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
Метопролол может маскировать некоторые клинические проявления тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена у больных с тиреотоксикозом противопоказана,, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных . p-адреноблокаторов метопролол в значительно меньшей степени влияет на вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы крови до нормального уровня.
При необходимости назначения препарата Метопролол-ратиофарм пациентам с бронхиальной астмой в качестве сопутствующей терапии используют Рг-адреномиметики; при феохромоцитоме - а-адреноблокаторами.
Препараты, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин), могут усилить действие Р-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания препаратов, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет. выявления чрезмерного снижения АД и брадикардии.
Рекомендуется прекращать терапию при появлении' кожных высыпаний, вызванных приемом бета-адреноблокаторов.
У пожилых пациентов рекомендуется регулярно осуществлять контроль функции печени. Коррекция режима дозирования требуется только в случае появления у больного пожилого возраста. нарастающей брадикардии (менее 50 уд/мин), выраженного снижения АД (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст.), атриовентрикулярной блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий,' тяжелых нарушений функции печени, иногда необходимо прекратить лечение.
Следует проводить особый контроль за состоянием больных с депрессивными расстройствами, принимающими метопролол; в случае развития депрессии, вызванной приемом Р-адреноблокаторов, необходимо прекратить терапию.
При приеме препарата Метопролол следует воздерживаться от приема алкоголя. У курильщиков эффективность бета-адреноблокаторов ниже.
Влияние на способность к управлению транспортом и работу с техникой В период лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими
повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими гипотензивными средствами);
функциональные , нарушения сердечной- деятельности, сопровождающиеся тахикардией;
ишемическая болезнь сердца: инфаркт миокарда (вторичная профилактика -комплексная терапия), профилактика приступов стенокардии;
нарушения ритма сердца (наджелудочковая тахикардия; желудочковая экстрасистолия);
гипертиреоз (комплексная терапия);\0009\0009\0009\0009\0009
профилактика приступов мигрени.
Противопоказания
повышенная „чувствительность к метопрололу или другим компонентам препарата,- Бетта-адреноблокаторам;
хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
кардиогенный шок;
синдром слабости синусового узла;
синоатриальная блокада;
атриовентрикулярная блокада И-Ш степени (без искусственного водителя ритма); тяжелая брадикардия (ЧСС менее 50 уд/мин.);
тяжелые формы бронхиальной астмы и хронической обструктивной болезни легких; метаболический ацидоз;
тяжелые нарушения периферического кровообращения; стенокардия Принцметала;
артериальная гипотензия (в случае применения при вторичной профилактике инфаркта миокарда - систолическое АД менее 100 мм рт.ст.);
острый инфаркт миокарда (ЧСС меньше 45 уд./мин, интервал PQ более 0,24 сек. или систолическое АД менее 100 мм рт.ст.);
пациенты, получающие длительную или интермиттирующую терапию инотропными средствами и действующими на Р-адренорецепторы,
хроническая обструктивная болезнь легких в стадии обострения; феохромоцитома (без одновременного использования а-адреноблокаторов); период грудного вскармливания;
возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); одновременный прием ингибиторов моноаминооксидазы (МАО); одновременное внутривенное введение блокаторов «медленных» кальциевых каналов (БМКК) типа верапамила (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
С осторожностью
Сахарный диабет, метаболический ацидоз, нарушение функции печени, почек (клиренс креатинина (ЮС) менее 40 мл/мин), миастения, атриовентрикулярная блокада I степени, тиреотоксикоз, депрессия (в т.ч. и в анамнезе), псориаз, отягощенный аллергологический анамнез (возможно увеличение чувствительности к аллергенам, утяжеление артериальной гипертензии и снижение терапевтического ответа на эпинефрин), бронхиальная астма, _хроническая обструктивная болезнь легких, нарушения периферического кровообращения ("перемежающаяся" хромота, синдром Рейно), пожилой возраст.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
При беременности препарат Метопролол-ратиофарм назначают только по строгим показаниям в случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный
риск для плода (в связи с возможным развитием у плода брадикардии, артериальной гипотензии, гипогликемии).
p-адреноблокаторы уменьшают проницаемость плаценты, что может привести к преждевременным родам или внутриутробной гибели плода.
Риск сердечных или легочных осложнений возрастает в послеродовой период у тех новорожденных, которые были подвергнуты действию метопролола внутриутробно. Прием препарата следует прервать за 48-72 часа до родов. В тех случаях,, когда это невозможно, необходимо обеспечить тщательное медицинское наблюдение за новорожденными в течение 48-72 ч. после рождения.
Метопролол проникает в грудное молоко. При необходимости применения’препарата Метопролол-ратиофарм грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления антигипертензивного действия. Перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и метопролола должен составлять не менее 14 дней. Р-адреностимуляторы, теофиллин, кокаин, глюкокортикоиды, эстрогены (задержка ионов натрия), индометацин и другие нестероидные противоспалительные препараты (задержка ионов натрия» и блокирование синтеза простагландина почками) ослабляют антигипертензивный эффект метопролола.,
При совместном приеме с гипогликемическими средствами для приема внутрь возможно снижение их эффекта; с инсулином - повышение риска развития гипогликемии, усиление ее выраженности и продолжительности, маскировка некоторых симптомов гипогликемии (тахикардия, повышенное потоотделение, повышение АД).
При сочетании с гипотензивными средствами, диуретиками, ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента, нитроглицерином или блокаторами «медленных» кальциевых каналов, может привести к значительному снижению АД (особая осторожность необходима при сочетании с празозином); увеличивается риск брадикардии при сочетании с мефлохином; выраженное снижение АД и брадикардия при сочетании с эпинефрином; выраженное урежение ЧСС и угнетение АВ-проводимости вплоть до полной блокады - при применении метопролола с верапамилом, дилтиаземом, резерпином, метилдопой, клонидином, гуанфацином и сердечными гликозидами, средствами для общей анестезии (наряду с кардиодепрессивным и антигипертензивным эффектами). Лекарственные препараты, индуцирующие или ингибирующие CYP2D6, могут оказывать влияние на уровень метопролола в плазме. Концентрация метопролола в плазме может возрасти при одновременном приеме с другими препаратами, являющимися субстратом для CYP2D6, например антиаритмическими препаратами, антигистаминными препаратами, антагонистами Н2-рецёпторов, антидепрессантами (селективные ингибиторы обратного захвата серотонина например, пароксетин, флуоксетин, сертралин), нейролептиками и ингибиторами циклооксигеназы-2.
Антиаритмическйе лекарственные средства I класса могут приводить к суммированию отрицательного_инотропного_эффекта с развитием выраженных гемодинамических побочных эффектов у пациентов с нарушением функции левого желудочка (следует избегать данной комбинации у пациентов с синдромом слабости синусового узла и нарушением _ атриовентрикулярной проводимости проводимости). Хинидин ингибирует метаболизм--метопролола у быстрых метаболизаторов, приводя к значительному
повышению концентрации метопролола в плазме и усилению его Р-адреноблокирующего действия. Сочетание с амиодароном повышает риск развития выраженной синусовой брадикардии (в т.ч. спустя продолжительное время после отмены амиодарона, вследствие его длительного периода полувыведения).
Если метопролол и клонидин принимают одновременно, то при отмене метопролола клонидин отменяют через несколько дней (в связи с риском возникновения синдрома , «отмены»).(рифампицин, барбитураты) приводят к усилению метаболизма метопролола, к снижению концентрации метопролола в плазме крови и уменьшению эффекта. Ингибиторы (циметидин, пероральные контрацептивы, фенотиазины) - повышают концентрацию метопролола в плазме крови.
Дифенгидрамин снижает клиренс метопролола, усиливая его действие.
Совместный прием с высокими дозами фенилпропаноламина может привести к парадоксальному повышению АД (вплоть до гипертонического криза).
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб при совместном применении с метопрололом повышают риск возникновения системных\0009аллергических реакций или анафилаксии; йодсодержащие рентгеноконтрастные средства для внутривенного введения повышают риск, развития анафилактических реакций.
Снижает клиренс ксантина (кроме дифиллина), особенно с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения. Снижает клиренс лидокаина, повышает концентрацию лидокаина в плазме крови.
Усиливает и пролонгирует действие антидеполяризующих миорелаксантов; удлиняет антикоагулянтный эффект кумаринов.
При совместном применении с анксиолитиками и препаратами, обладающими снотворной активностью, антигипертензивный эффект усиливается, с этанолом - увеличивается риск выраженного снижения АД и усиливается угнетающее действие на центральную нервную систему.
Отмечается увеличение риска нарушений периферического кровообращения - с алкалоидами спорыньи.
При одновременном применении с алдеслейкином повышается риск выраженного и резкого снижения АД.
При одновременном применении снижается эффективность алпростадила.
(6425)
Дозування
Препарат Метопролол-ратіофарм слід приймати внутрішньо, під час або відразу після прийому їжі, таблетки можна ділити навпіл (але не розжовувати) і запивати рідиною. При артеріальній гіпертензії початкова доза - 50-100 мг 1-2 рази на добу (вранці і ввечері), при недостатньому терапевтичному, ефекту добова доза може бути підвищена до 100-200 мг або додатково застосовують інші гіпотензивні засоби, максимальна добова доза - 200 мг. При аритмії, для профілактики нападів стенокардії та мігрені -100-200 мг 1-2 рази на добу (вранці і вечером). Вторинна профілактика інфаркту міокарда - 200 мг на добу, розділені на 2 прийоми (вранці та ввечері). При функціональних порушеннях серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією - по 100 мг на добу в 2 прийоми (вранці та ввечері). При гіпертиреозі - по 150-200 мг на добу в 3-4 прийоми (вранці та ввечері). Літнім пацієнтам рекомендується починати лікування з 50 мг на добу. Ниркова недостатність не вимагає корекції дози. При печінковій недостатності може знадобитися корекція дози залежно від клінічного стану. Якщо виникповідомляє необхідність перервати або припинити лікування препаратом Метопролол-ратіофарм після тривалої терапії, доза препарату повинна бути плавно зменшена в 2 рази протягом мінімум 2-х тижнів. При появі синдрому відміни зниження дози повинно відбуватися повільніше. Різке припинення прийому препарату може викликати ішемію міокарда і може призвести до загострення стенокардії або інфаркту міокарда, а також посилити артеріальну гіпертензіюПередозування
Симптоми: виражена синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювотиа, ціаноз, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, бронхоспазм, непритомність, при v гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, атріовентрикулярна (АВ) блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), стенокардія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, судоми, зупинка дихання. Перші ознаки передозування проявляються через 20 хв - 2 год після прийому препарату. При передозуванні або загрозливому зниженні частоти серцевих скорочень та/або артеріального тиску лікування препаратом Мето��ролол необхідно негайно припинити. Лікування: промивання шлунка і прийом адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; у разі надмірного зниження артеріального тиску, брадикардії та серцевій недостатності внутрішньовенно (в/в) з інтервалом 2-5 хв бета-адреноміметики - до досягнення бажаного ефекту або в/в 0,5-2 мг атропіну
Лікарська форма
білі круглі двоопуклі таблетки з рискою на одному боці та гравіюванням «М» на інший.Склад
1 таблетка ��здобуде: активна речовина - метопрололу тартрат 100,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 110,0 мг; крохмаль кукурудзяний 86,4 мг; кроскармелоза натрію; 23,2 мг; коповідон 10,0 мг; кремнію діоксид колоїдний 3,8 мг; магнію стеарат 6,6 мг.Фармакологічна дія
Метопролол відноситься до кардиоселективным блокаторів бета-1-адренорецепторів. Чинить незначний мембраностабілізуючу дію та не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмически�� дією.
Блокуючи в невисоких дозах pi-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает частоту серцевих скорочень, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда). Загальний периферичний опір на початку застосування pi-адреноблокаторів (у перші 24 години після прийому всередину) повівичивается (в результаті реципрокного зростання активності а-адренорецепторів та усунення стимуляції Рг-адренорецепторів), яке через 1-3 дні повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні[-знижується.
Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) і центральної нервової системи, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не п��оисходит, посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і, в підсумку, зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений артеріальний тиск (АТ) у спокої, при фізичному напруженні і стресі. Алтигипертензивный ефект розвивається швидко (систолічний АТ знижується через 15 хв, максимально - через 2 години) і триває протягом 6 годин, діастолічний АТ змінюється' повільніше: стабільне зниження спостерігається після кількох тижнів регулярного прийому.
Антиангиналъное дію визна��еляется зниженням потреби міокарда в кисні внаслідок зменшення чсс (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда в кисні, особливо у б��загальноосвітніх з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Антиаритмічна дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярної провідності (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через атріовентрикулярний вузол і по додаткових шляхах).
r />
При суправентрикулярній тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і гіпертиреозі урежает частоту серцевих скорочень або навіть може призвести до відновлення синусового ритму. Попереджає розвиток мігрені.;
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних p-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета-1-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерий, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін. При застосуванні в
великих дозах (більше 100 мг/добу) надає блокуючий ефект на обидва підтипу Р-адренорецепторів.Фармакокінетика
Всмоктування. При прийомі всередину метопролол практично повністю абсорбується (близько 95 %) із шлунково-кишкового тракту. Піддається інтенсивному пресистемному метаболізму, тому системна біо доступність становить близько 35 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,5-2 години після прийому. Розподіл. Зв'язок з білками крові складає��ет 10 %. Об'єм розподілу - 5,5 л/кг. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Виділяється в грудне молоко у незначних кількостях.
Метаболізм. , Метопролол майже повністю метаболізується в печінці, в1 основному, за участю ізоферменту, CYP2D6. Період напіввиведення метопрололу становить від 3 до 4 годин, однак у повільних метаболизаторов може збільшуватися до 7 - 8 годин. Метаболіти про-десметилметопролол і а-гидроксиметопролол володіють слабкою Р-адреноблокирующей активністю.
Виведення. Выводится переважно нирками (близько 95 %), близько 10 % виводиться у незміненому вигляді. Не виводиться при гемодіалізі.
У пацієнтів з цирозом печінки і портокавальным анастомозом біодоступність зростає, а кліренс зменшується. У пацієнтів з портокавальным анастомозом AUC (площа під кривою «концентрація-час») може збільшитися в 6 разів, а кліренс може зменшитися до 0,3 мл/хв.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів класифіковано згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; ча��то - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко-тромбоцитопенія, лейкопенія.
З боку імунної системи: рідко - анафілактична реакція.
З боку ендокринної системи: рідко - гіпо-, гіперглікемія у хворих на цукровий діабет I типу, маскування симптомів тиреотоксикозу.
З боку обміну речовин* живлення: нечасто - збільшення маси тіла; рідко - погіршення перебігу прихованого цукрового диабета.
З боку центральної нервової системи: часто - стомлюваність, головний біль, запаморочення; нечасто - астенічний синдром, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій, парестезії, тривога, нервозність, судоми в кінцівках (у хворих з «переміжною» кульгавістю і синдромом Рейно), депресія, занепокоєння, зниження уваги, сонливість, розлади сну, «кошмарні» сновидіння, більш часті і/або більш яскраві сновидіння, сплутаність свідомості, м'язова слабкість; дуже рідко - емоційна лабільність, кратковременве порушення пам'яті.
З боку органу зору: рідко - кон'юнктивіт, зниження секреції слізної рідини, зниження зору.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: рідко - порушення слуху і шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто - відчуття серцебиття», брадикардія, ортостатична гіпотензія (запаморочення, втрата свідомості), похолодання нижніх кінцівок; нечасто - атріовентрикулярна блокада I ступеня,
перикардіальна біль; рідко - виражене зниження артеріального тиску, нарушення атріовентрикулярної провідності або посилення серцевої недостатності з ,, периферичними набряками та/або задишкою при навантаженні, посилення скарг у пацієнтів, які страждають розладами периферичного кровообігу (включаючи пацієнтів з
синдромом .Рейно). Дуже рідко - у пацієнтів зі стенокардією не виключено посилення нападів.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто -одышкау пацієнтів зі схильністю до розвитку бронхоспазму; нечасто -
— закладеність носа, за��руднение видиху (бронхоспазм при призначенні у високих дозах втрата селективності та/або у схильних пацієнтів); рідко - алергічний риніт
З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; нечасто - сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко - порушення смакових відчуттів.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - підвищення активності «печінкових» трансаміназ; дуже рідко - гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - гіперемія шкіри, шкірний свербіж, підв��е потовиділення; рідко - алопеція; дуже рідко - реакції фотосенсибілізації," псориазоформная шкірна реакція.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто - м'язовий спазм; дуже рідко - артралгія, м'язова слабкість.
З боку статевих органів та молочної залози: рідко - зниження лібідо і потенції, хвороба Пейроні.
Лабораторні показники: дуже рідко - зниження вмісту холестерину.високої щільності і підвищення рівня тригліцеридів у плазмі крові.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умовивія
Блокатори бета-адренорецепторів можуть посилювати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій, тому в пацієнтів з наявністю важких реакцій гіперчутливості в анамнезі та в пацієнтів, які проходять курс десенсибілізуючої терапії, існує небезпека . розвитку виражених анафілактичних реакцій.
При тяжких порушеннях функції нирок, в окремих випадках повідомлялося про погіршення ниркової функції при лікуванні блокаторами p-адренорецепторів. У таких випадках застосування препарату Метопролол має супроводжуватися відповідним контролем функції нирок.
Контроль за . хворими, які приймають Р-адреноблокатори, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ, концентрацією глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз в ,4-5 місяців). При необхідності, для хворих на цукровий діабет дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів, що призначаються всередину, слід підбирати індивідуально. Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. При прийомі дози вище 100 мг на добу зменшується кардиоселективность.
При серцевій недостатності лікування препаратом Метопролол починають тільки після досягнення стадії компенсації.
Слід уникати різкого припинення прийому препарату. Відміну препарату слід проводити поступово, протягом 2 тижнів. Доза зменшується поступово, у кілька прийомів, до досягнення кінцевої дози - 25 мг 1 раз на добу.
При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити хірурга/анестезіолога про проведеної терапії, щоб подобрать засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією, однак відміна препарату перед операцією не рекомендується. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Може посилити симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу. При стенокардії напруги підібрана доза препарату повинна забезпечувати частоту серцевих скорочень у спокої в межах 55-60 уд/хв, при навантаженні - не більше 110 уд/хв.\0009\0009\0009\0009,\0009\0009\0009 \0009\0009
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.
Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних . p-адреноблокаторів метопролол значно меншою мірою впливає на викликану инсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального рівня.
При необхідності призначення препарату Метопролол-ратіофарм пацієнтам з бронхіальною астмою в якості супутньої терапії використовують Рг-адреноміметики; при феохромоцитомі - а-адреноблокаторами.
Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію Р-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предметет. виявлення надмірного зниження артеріального тиску і брадикардії.
Рекомендується припиняти терапію при появі' шкірних висипань, викликаних прийомом бета-адреноблокаторів.
У літніх пацієнтів рекомендується регулярно здійснювати контроль функції печінки. Корекція режиму дозування потрібна тільки у разі появи у хворого похилого віку. наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій,' важких порушень ф��нкции печінки, іноді необхідно припинити лікування.
Слід проводити особливий контроль за станом хворих з депресивними розладами, які приймають метопролол; у разі розвитку депресії, викликаної прийомом Р-адреноблокаторів, необхідно припинити терапію.
При прийомі препарату Метопролол слід утримуватися від прийому алкоголю. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижче.
Вплив на здатність керувати транспортом і роботу з технікою У період лікування необхідно дотримуватися осторожность при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують
підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією;
ішемічна хвороба серця: інфаркт міокарда (вторинна профілактика -комплексна терапія), профілактика нападів стенокардії;
порушення ритму серця (надшлуночкові тахікардія; шлуночкова екстрасистолія);
гіпертиреоз (комплексна терапія);\0009\0009\0009\0009\0009
профілактика нападів мігрені.Протипоказання
підвищена „чутливість до метопрололу або до інших компонентів препарату,- Бета-адреноблокаторами;
хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
кардіогенний шок;
синдром слабкості синусового вузла;
синоатріальна блокада;
атріовентрикулярна блокада І-Ш ступеня (без искусственногпро водія ритму); тяжка брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв);
важкі форми бронхіальної астми і хронічної обструктивної хвороби легень; метаболічний ацидоз;
тяжкі порушення периферичного кровообігу; стенокардія Принцметала;
артеріальна гіпотензія (у разі застосування при вторинній профілактиці інфаркту міокарда - систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.);
гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд./хв, інтервал PQ більше 0,24 сек. або систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.);
пацієнти, які отримують длительную або інтерміттируючую терапію инотропными засобами та чинними на Р-адренорецептори,
хронічна обструктивна хвороба легень в стадії загострення; феохромоцитома (без одночасного використання а-адреноблокаторів); період грудного вигодовування;
вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасне внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу (див. розділ «Взаємодія з іншими ліківенными засобами»).
З обережністю
Цукровий діабет, метаболічний ацидоз, порушення функції печінки, нирок (кліренс креатиніну (ЮС) менше 40 мл/хв), міастенія, атріовентрикулярна блокада I ступеня, тиреотоксикоз, депресія (у т.ч. в анамнезі), псоріаз, обтяжений алергологічний анамнез (можливе збільшення чутливості до алергенів, ускладнення артеріальної гіпертензії та зниження терапевтичної відповіді на епінефрин), бронхіальна астма, _хроническая обструктивна хвороба легень, порушення периферическ��го кровообігу ("переміжна" кульгавість, синдром Рейно), літній вік.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
При вагітності препарат Метопролол-ратіофарм призначають тільки за суворими показаннями у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний
ризик для плода (у зв'язку з можливим розвитком у плода брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії).
p-адреноблокатори зменшують проникність плаценти, що може призвести до передчасних пологів або ��нутриутробной загибелі плоду.
Ризик серцевих чи легеневих ускладнень зростає в післяпологовий період у тих немовлят, які були піддані дії метопрололу внутрішньоутробно. Прийом препарату слід перервати за 48-72 години до пологів. У тих випадках, коли це неможливо, необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за новонародженими протягом 48-72 год. після народження.
Метопролол проникає в грудне молоко. При необхідності применения'препарату Метопролол-ратіофарм грудне вигодовування слід припинити.<h3>Лікарська взаємодіяНе рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і метопрололу повинна становити не менше 14 днів. Р-адреностимулятори, теофілін, кокаїн, глюкокортикоїди, естрогени (затримка іонів натрію), індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію» і блокування синтезу простагландину нирками) послаблюють антигіпертензивний ефект метопрололу.,
При спільному застосуванні з гіпоглікемічними засобами для прийому всередину можливе зниження їх ефекту; з інсуліном - підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, посилення її виразності і тривалості, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, підвищене потовиділення, підвищення АТ).
При поєднанні з гіпотензивними засобами, діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, нітрогліцерином або блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, може призвести до значного зниження артеріального тиску (особлива остор��жность необхідна при поєднанні з празозином); збільшується ризик брадикардії при поєднанні з мефлохіном; виражене зниження артеріального тиску і брадикардія при поєднанні з адреналіном; виражене уражень ЧСС і пригнічення АВ-провідності аж до повної блокади при застосуванні метопрололу з верапамілом, дилтіаземом, резерпіном, метилдопой, клонідином, гуанфацином і серцевими глікозидами, засобами для загальної анестезії (поряд з кардиодепрессивным і антигіпертензивним ефектами). Лікарські препарати, що індукують або інгібують CYP2D6, можуть ��показувати вплив на рівень метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може збільшитися при одночасному прийомі з іншими препаратами, які є субстратом для CYP2D6, наприклад антиаритмічними препаратами, антигістамінними препаратами, антагоністами Н2-рецепторів, антидепресантами (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наприклад, пароксетин, флуоксетин, сертралін), нейролептиками та інгібіторами циклооксигенази-2.
Антиаритмическйе лікарські засоби I класу можуть призводити до сумування отріцательного_инотропного_эффекта з розвитком виражених гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушенням функції лівого шлуночка (слід уникати цієї комбінації у пацієнтів з синдромом слабкості синусового вузла і порушенням _ атріовентрикулярної провідності провідності). Хінідин інгібує метаболізм--метопрололу у швидких метаболизаторов, приводячи до значного
підвищення концентрації метопрололу в плазмі та збільшення його Р-адреноблокирующего дії. Поєднання з аміодароном підвищує ризик розвитку выраженн��ї синусової брадикардії (в т. ч. через тривалий час після відміни аміодарону, внаслідок його тривалого періоду напіввиведення).
Якщо метопролол і клонідин приймають одночасно, то при скасуванні метопрололу клонідин відміняють через кілька днів (у зв'язку з ризиком виникнення синдрому «відміни»).(рифампіцин, барбітурати) призводять до посилення метаболізму метопрололу, до зниження концентрації метопрололу в плазмі крові і зменшення ефекту. Інгібітори (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотіазини) - підвищують концентрацію метопрололу в плазмі крові.
Дифенгідрамін знижує кліренс метопрололу, посилюючи його дію.
Спільний прийом з високими дозами фенілпропаноламіну може призвести до парадоксального підвищення артеріального тиску (аж до гіпертонічного кризу).
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при спільному застосуванні з метопрололом підвищують ризик виникнення системних\0009аллергических реакцій або анафілаксії; йодовмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвають ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Знижує кліренс ксантину (крім дифиллина), особливо з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі крові.
Посилює і пролонгує дію антидеполяризующих міорелаксантів; подовжує антикоагулянтний ефект кумаринів.
При спільному застосуванні з анксиолітиками і препаратами, що володіють снодійної активністю, антигіпертензивний ефект посилюється, з етанолом збільшується рис�� вираженого зниження АТ і посилюється пригнічувальну дію на центральну нервову систему.
Відзначається збільшення ризику порушень периферичного кровообігу - з алкалоїдами ріжків.
При одночасному застосуванні з алдеслейкином підвищується ризик вираженого і різкого зниження артеріального тиску.
При одночасному застосуванні знижується ефективність алпростадилу.
