Дозировка
Таблетки принимают внутрь во время или сразу после приема пищи, не разжевывают, запивают небольшим количеством жидкости. Артериальная гипертензия. Начальная суточная доза составляет 50-100 мг в 1-2 приема (утром и вечером). При недостаточном терапевтическом эффекте суточная доза может быть постепенно увеличена до 100-200 мг и/или дополнительное назначение других антигипертензивных средств. Максимальная суточная доза 200 мг. Стенокардия, аритмии, профилактика приступов мигрени. 100-200 мг в сутки в два приема (утром и вечером). Вторичная профилактика инфаркта миокарда. 200 мг в сутки в два приема (утром и вечером). Гипертиреоз. По 50 мг 2 раза в сутки (утром и вечером). У пожилых больных, при нарушениях функции почек, а также при необходимости проведения гемодиализа дозу не изменяют. При нарушениях функции печени дозу препарата следует снизить в зависимости от клинического состояния.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, круглые, двояковыпуклые. Таблетки с дозировками 25 мг желтовато-коричневатого цвета.
Состав
активное вещество: метопролола сукцинат в пересчете на 100 % эквивалентно 25 мг метопролола тартрата вспомогательные вещества: гипромеллоза, лудипресс ЛЦЕ [лактозы моногидрат , повидон кремния диоксид коллоидный ; магния стеарат
Фармакологическое действие
Кардиоселективный бета1-адреноблокатор. Не оказывает мембраностабилизирующего действия и не обладает внутренней симпатомиметической активностью. Обладает антигипертензивным, антиангинальным и антиаритмическим действием.
Блокируя в невысоких дозах бета1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) из аденозинтрифосфата (АТФ), снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает частоту сердечных сокращений (ЧСС), угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).
Общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС) в начале применения бета-адреноблокаторов (в первые 24 ч после перорального приема) увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2?адренорецепторов), которое через 1-3 дня возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается.
Антигипертензивное действие обусловлено уменьшением минутного объема кровотока и синтеза ренина, угнетением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (имеет большее значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина) и центральной нервной системы, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение артериального давления (АД) и в итоге уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе. Антигипертензивный эффект длится более 24 часов.
Антиангинальный эффект определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате уменьшения ЧСС (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда) и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает число и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением атриовентрикулярного (AV) проведения (преимущественно в антеградном и в меньшей степени в ретроградном направлениях через AV узел) и по дополнительным путям.
При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и тиреотоксикозе урежает ЧСС или даже может привести к восстановлению синусного ритма.
Предупреждает развитие мигрени.
В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов при назначении в средних терапевтических дозах оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бета2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен; выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола. При многолетнем приеме снижает концентрацию холестерина в крови. При применении в больших дозах (более 100 мг/сут) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа бета-адренорецепторов.
Фармакокинетика
Абсорбция при приеме внутрь полная (95 %). Растворимость в жирах умеренная. Подвергается интенсивному пресистемному метаболизму, биодоступность – 50 % при первом приеме и возрастает до 70 % при повторном применении. Связь с белками плазмы – 10 %. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови 6-12 ч после приема препарата. В ходе курсового лечения биодоступность возрастает. Прием пищи повышает биодоступность на 20-40 %.
Быстро распределяется в тканях, проникает через гематоэнцефалический барьер, плацентарный барьер. Проникает в грудное молоко.
Метаболизируется в печени, 2 метаболита обладают бета-адреноблокирующей активностью. В метаболизме препарата принимает участие изофермент CYP2D6. Период полувыведения – от 3,5 до 7 ч при приеме внутрь. Не удаляется при гемодиализе.
Значительное накопление метаболитов наблюдается у пациентов с клиренсом креатинина 5 мл/мин, при этом бета-адреноблокирующая активность препарата не увеличивается.
Биодоступность увеличивается при циррозе печени, при этом сокращается его общий клиренс.
Побочные действия
Частота побочных эффектов: очень часто – более 1/10, часто – более 1/100 и менее 1/10, нечасто – более 1/1000 и менее 1/100, редко – более 1/10000 и менее 1/1000, очень редко – менее 1/10000, включая отдельные сообщения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – брадикардия, ортостатическая гипотензия (в т.ч. с обмороком), похолодание нижних конечностей, ощущение сердцебиения; нечасто – временное усиление симптомов сердечной недостаточности, кардиогенный шок у пациентов с инфарктом миокарда, AV блокада I степени; редко – нарушения проводимости миокарда, аритмия; очень редко – гангрена (у пациентов с нарушениями периферического кровообращения).
Со стороны центральной нервной системы: очень часто – повышенная утомляемость, снижение скорости психических и двигательных реакций; часто – головокружение, головная боль; нечасто – парестезии, судороги, депрессия, снижение концентрации внимания, сонливость, бессонница, «кошмарные» сновидения; редко – астения, тремор, повышенная нервная возбудимость, тревога; очень редко – амнезия/нарушение памяти, подавленность, галлюцинации, миастения.
Со стороны органов чувств: редко – нарушение зрения, сухость и/или раздражение глаз, конъюнктивит; очень редко – звон в ушах, нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны пищеварительной системы: часто – тошнота, боль в животе, запор или диарея; нечасто – рвота; редко – сухость слизистой оболочки полости рта, нарушение функции печени, гепатит.
Со стороны кожных покровов: нечасто – крапивница, усиление потоотделения; редко – алопеция; очень редко – фотосенсибилизация, обострение течения псориаза, псориазоподобные кожные реакции.
Со стороны дыхательной системы: часто – одышка; нечасто – бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой; редко – ринит.
Лабораторные показатели: очень редко – тромбоцитопения (необычные кровотечения и кровоизлияния), агранулоцитоз, лейкопения, повышение активности «печеночных» ферментов, гипербилирубинемия.
Со стороны эндокринной системы: часто – гипогликемия (у больных сахарным диабетом I типа), редко – гипергликемия (у больных сахарным диабетом II типа), гипотиреоидное состояние.
Прочие: нечасто – увеличение массы тела; редко – импотенция/сексуальная дисфункция; очень редко – артралгия, тромбоцитопения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд/мин, при нагрузке – не более 110 уд/мин.
У «курильщиков» эффективность бета-адреноблокаторов ниже.
Метопролол ретард может маскировать некоторые клинические проявления тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена препарата у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете может замаскировать тахикардию, вызванную гипогликемией.
При необходимости назначения пациентам с бронхиальной астмой в качестве сопутствующей терапии используют бета2-адреномиметики; при феохромоцитоме – альфа-адреноблокаторы.
При необходимости проведения хирургического вмешательства необходимо предупредить врача-анестезиолога о приеме препарата (необходим выбор средства для общей анестезии с минимальным отрицательным инотропным действием), отмена препарата не рекомендуется.
Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить в/в введением атропина (1-2 мг).
В случае появления нарастающей брадикардии (менее 50 уд/мин), артериальной гипотензии (систолическое АД ниже 100 мм рт. ст.), AV блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий, тяжелых нарушений функции печени и почек необходимо уменьшить дозу или прекратить лечение.
Рекомендуется прекращать терапию при появлении кожных высыпаний и развитии депрессии, вызванной приемом бета-адреноблокаторов.
Метопролол может усиливать симптомы нарушения периферического кровообращения.
При резкой отмене клонидина может резко повышаться АД, при одновременном приеме бета?адреноблокаторов. В случае отмены клонидина, прекращение приема бета-адреноблокаторов следует начинать за несколько дней до отмены клонидина.
Препараты, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин) могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому пациенты, принимающие такие сочетания препаратов, должны находиться под постоянным медицинским наблюдением на предмет выявления чрезмерного снижения АД или брадикардии.
При резком прекращении лечения может возникнуть синдром «отмены» (усиление приступов стенокардии, повышение АД). Особое внимание при отмене препарата необходимо уделять больным стенокардией, ХСН, после перенесенного инфаркта миокарда. Отмену препарата проводят постепенно, сокращая дозу в течение 10 дней.
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения бета-адреноблокаторами возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: выраженная брадикардия, AV блокада (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), выраженное снижение АД, нарушение периферического кровообращения, усиление симптомов сердечной недостаточности, кардиогенный шок, угнетение дыхания, апноэ, цианоз, повышенная утомляемость, головокружение, потеря сознания, кома, тремор, судороги, повышение потоотделения, парестезии, бронхоспазм, тошнота, рвота, возможно развитие эзофагоспазма, гипогликемия или гипергликемия, гиперкалиемия, преходящая миастения. Первые признаки передозировки проявляются через 20 мин-2 ч после приема препарата.
Лечение: Если препарат принят недавно – промывание желудка и прием адсорбирующих средств; при нарушении атриовентрикулярной проводимости и/или брадикардии – в/в введение 1-2 мг атропина, эпинефрина (адреналина) или постановка временного кардиостимулятора; при снижении артериального давления – пациент должен находиться в положении Тренделенбурга. Если нет признаков отека легких – в/в плазмозамещающие растворы, при неэффективности – введение эпинефрина, допамина, добутамина; при острой сердечной недостаточности – сердечные гликозиды, диуретики; при судорогах – в/в диазепам; при бронхоспазме – ингаляционно или парентерально бета2-адреномиметики.
Показания
Артериальная гипертензия.
Хроническая сердечная недостаточность II-IV функционального класса по классификации NYHA в стадии компенсации (в составе комплексной терапии).
Ишемическая болезнь сердца: профилактика приступов стабильной стенокардии, снижение смертности и частоты повторного инфаркта миокарда после острой фазы инфаркта миокарда.
Нарушения ритма сердца, включая наджелудочковую тахикардию, снижение частоты сокращения желудочков при фибрилляции предсердий и желудочковых экстрасистолах.
Функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией.
Профилактика приступов мигрени.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к метопрололу и другим бета-адреноблокаторам, кардиогенный шок, AV блокада II-III степени, синоатриальная блокада, синдром слабости синусового узла, выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд/мин), острая сердечная недостаточность или ХСН в стадии декомпенсации, артериальная гипотензия (систолическое АД менее 100 мм рт. ст.), острый инфаркт миокарда (ЧСС менее 45 уд/мин, интервал PQ более 0,24 с, систолическое АД менее 100 мм рт. ст.), период лактации, одновременный прием ингибиторов моноаминоксидазы (МАО) или одновременное в/в введение верапамила, феохромоцитома (без одновременного приема альфа-адреноблокаторов), возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены), дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, тяжелая бронхиальная астма, тяжелые нарушения периферического кровообращения.
С осторожностью
Сахарный диабет, атриовентрикулярная блокада I степени, стенокардия Принцметала, метаболический ацидоз, бронхиальная астма, хроническая обструктивная болезнь легких, почечная и/или тяжелая печеночная недостаточность, миастения, феохромоцитома (при одновременном приеме альфа-адреноблокаторов), тиреотоксикоз, депрессия (в т.ч. в анамнезе), псориаз, нарушения периферического кровообращения («перемежающаяся» хромота, синдром Рейно), беременность, пожилой возраст.
Применение во время беременности и период лактации
Во время беременности препарат Метозок® должен применяться только по строгим показаниям, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода/ребенка (в связи с возможным развитием у новорожденного брадикардии, снижения артериального давления, гипогликемии и паралича дыхания). При этом проводят тщательное наблюдение особенно за развитием плода. Лечение прекращают за 48-72 часа до наступления родов. Если это невозможно, то новорожденный должен находиться под особенно тщательным наблюдением в течение 48-72 часов после родов.
Применение препарата Метозок® противопоказано в период лактации, в случае необходимости применения препарата в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Средства, снижающие запасы катехоламинов, (например, резерпин, ингибиторы МАО) при одновременном применении с метопрололом могут усилить гипотензивное действие или вызвать выраженную брадикардию. Перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и метопролола должен составлять не менее 14 дней.
Метопролол является субстратом изофермента CYP2D6. Лекарственные средства, которые ингибируют или индуцируют активность изофермента CYP2D6, могут влиять на плазменную концентрацию метопролола.
Ингибиторы изофермента CYP2D6: некоторые антидепрессанты и нейролептики, хинидин, тербинафин, целекоксиб, пропафенон, дифегидрамин, гидроксихлорин, циметидин – повышают концентрацию метопролола в плазме крови.
Индукторы изофермента CYP2D6: производные барбитуровой кислоты, рифампицин – снижают концентрацию метопролола в плазме крови.
Одновременный прием с сердечными гликозидами, клонидином, блокаторами «медленных» кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем), амиодароном, антиаритмическими средствами I класса, средствами для общей анестезии, метилдопой, гуанфацином может привести к снижению АД и выраженной брадикардии.
Средства для ингаляционного наркоза (производные углеводородов) повышают риск угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии.
Одновременное в/в введение верапамила может спровоцировать остановку сердца.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и бета-адреномиметики ослабляют антигипертензивный эффект бета-адреноблокаторов.
Алкалоиды спорыньи повышают риск нарушений периферического кровообращения.
При совместном приеме с пероральными гипогликемическими препаратами возможно снижение их эффекта; с инсулином – повышение риска развития гипогликемии, удлинение и усиление ее выраженности, маскировка некоторых симптомов гипогликемии (тахикардия, потливость, повышение артериального давления).
Снижает клиренс ксантинов (кроме диафиллина), особенно у больных с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения. Снижает клиренс лидокаина, повышает концентрацию лидокаина в плазме.
Усиливает и пролонгирует действие недеполяризующих миорелаксантов; удлиняет антикоагулянтный эффект кумаринов.
При одновременном приеме эпинефрина (адреналин) с бета-адреноблокаторами возможно повышение АД и брадикардия.
Фенилпропаноламин (норэфедрин) может повышать диастолического АД.
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб при совместном применении с метопрололом, повышают риск возникновения системных аллергических реакций или анафилаксии; йодсодержащие рентгеноконтрастные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.
При совместном применении с этанолом увеличивается риск выраженного снижения АД.
(6422)
Дозування
Таблетки приймають внутрішньо під час або відразу після прийому їжі, не розжовують, запивають невеликою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія. Початкова добова доза становить 50-100 мг за 1-2 прийоми (вранці і ввечері). При недостатньому терапевтичному ефекті добова доза може бути поступово збільшена до 100-200 мг і/або додаткове призначення інших антигіпертензивних засобів. Максимальна добова доза 200 мг. Стенокардія, аритмії, профілактика нападів мігрені. 100-200 мг на добу в два прийоми (вранці і ввечері). Вторична профілактика інфаркту міокарда. 200 мг на добу в два прийоми (вранці і ввечері). Гіпертиреоз. По 50 мг 2 рази на добу (вранці і ввечері). У літніх хворих, при порушеннях функції нирок, а також при необхідності проведення гемодіалізу дозу не змінюють. При порушеннях функції печінки дозу препарату слід знизити в залежності від клінічного стану.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі. Таблетки з дозуванням 25 мг жовтувато-коричневого кольору.Склад
активна речовина: метопрололу сукцинат у перерахунку на 100 % еквівалентно 25 мг метопрололу тартрату допоміжні речовини: гіпромелоза, лудипресс ЛЦЕ [лактози моногідрат , повідон кремнію діоксид колоїдний безводний ; магнію стеаратФармакологічна дія
Кардіоселективний бета1-адреноблокатор. Не чинить мембраностабілізуючої дії і не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимулированне катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает частоту серцевих скорочень (ЧСС), пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).
Загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) на початку застосування бета-адреноблокаторів (у перші 24 год після перорального прийому) збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-а��ренорецепторов та усунення стимуляції бета2?адренорецепторів), яке через 1-3 дні повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням хвилинного об'єму кровотоку і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) і центральної нервової системи, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження а��териального тиску (АТ) і в підсумку зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі. Антигіпертензивний ефект триває понад 24 години.
Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда у кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії і підвищує нормальность фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіяй ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно в антеградном і в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV вузол) і по додаткових шляхах.
При суправентрикулярній тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і тиреотоксикозі урежает ЧСС або навіть може призвести до відновлення синусового ритму.
Попереджає розвиток мігрені.
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів при призначенні в середніх терапевтичних дозах опини��кість менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін; вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу. При багаторічному прийомі знижує концентрацію холестерину в крові. При застосуванні у великих дозах (більше 100 мг/добу) надає блокуючий ефект на обидва підтипу бета-адренорецепторів.Фармакокінетика
Абсорбція при прийомі всередину повна (95 %). Розчинність у жирах умеренна. Піддається інтенсивному пресистемному метаболізму, біодоступність – 50 % при першому прийомі і зростає до 70 % при повторному застосуванні. Зв'язок з білками плазми – 10 %. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові 6-12 год після прийому препарату. В ході курсового лікування біодоступність зростає. Прийом їжі підвищує біодоступність на 20-40 %.
Швидко розподіляється в тканинах, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр. Проникає в грудне молоко.
Метаболізується в печінці, 2 метаболіту облад��ють бета-адреноблокирующей активністю. В метаболізмі препарату бере участь ізофермент CYP2D6. Період напіввиведення – від 3,5 до 7 год при прийомі всередину. Не видаляється при гемодіалізі.
Значне накопичення метаболітів спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну 5 мл/хв, при цьому бета-адреноблокирующая активність препарату не збільшується.
Біодоступність збільшується при цирозі печінки, при цьому скорочується його загальний кліренс.Побічні дії
Частота побічних ефектів: дуже часто – більше 1/10, часто – понад 1/100 і менше 1/10, нечасто – більш 1/1000 і менш 1/100, рідко – більше 1/10000 і менше 1/1000, дуже рідко – менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, ортостатична гіпотензія (у т. ч. з непритомністю), похолодання нижніх кінцівок, відчуття серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів з інфарктом міокарда, AV блокада I ступеня; рідко – порушення провідності міокарда, аритмія; дуже рідко – гангрена (у пацієнтів з порушеннями периф��історичної кровообігу).
З боку центральної нервової системи: дуже часто – підвищена втомлюваність, зниження швидкості психічних і рухових реакцій; часто – запаморочення, головний біль; не часто – парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість, безсоння, «кошмарні» сновидіння; рідко – астенія, тремор, підвищена нервова збудливість, тривога; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації, міастенія.
З боку органів чуття: рідко – порушення зору, су��ость і/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко – дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів.
З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі, запор або діарея; нечасто – блювання; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення функції печінки, гепатит.
З боку шкірних покривів: нечасто – кропив'янка, посилення потовиділення; рідко – алопеція; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення перебігу псоріазу, псоріазоподібні шкірні реакції.
З боку дихальної системи: часто – задишка; нечасто – бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою; рідко – риніт.
Лабораторні показники: дуже рідко – тромбоцитопенія (незвичні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія, підвищення активності «печінкових» ферментів, гіпербілірубінемія.
З боку ендокринної системи: часто – гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет I типу), рідко – гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет II типу), гіпотиреоїдне стан.
Інші: нечасто – збільшення маси тіла; рідко – імпотенція/сексуальна дисфун��ція; дуже рідко – артралгія, тромбоцитопенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При стенокардії напруги підібрана доза препарату повинна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд/хв, при навантаженні – не більше 110 уд/хв.
У «курців» ефективність бета-адреноблокаторів нижче.
Метопролол ретард може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.>
При цукровому діабеті може замаскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією.
При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою в якості супутньої терапії використовують бета2-адреноміметики; при феохромоцитомі – альфа-адреноблокатори.
При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про прийом препарату (необхідний вибір засоби для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією), відміна препарату не рекомендується.
Ре��ипрокную активацію блукаючого нерва можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг).
У разі появи наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), артеріальної гіпотензії (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки і нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припиняти терапію при появі шкірних висипань і розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокаторів.
Метопролол може посилювати симптоми порушення периферического кровообігу.
При різкій відміні клонідину може різко підвищуватися артеріальний тиск, при одночасному прийомі бета?адреноблокаторів. У разі відміни клонідину, припинення прийому бета-адреноблокаторів слід починати за кілька днів до відміни клонідину.
Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним медичним спостереженням на предмет виявлення надмірного зниженийія артеріального тиску або брадикардії.
При різкому припиненні лікування може виникнути синдром «відміни» (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ). Особливу увагу при відміні препарату необхідно приділяти хворим стенокардією, ХСН, після перенесеного інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, скорочуючи дозу протягом 10 днів.
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.
У період лікування необхідно соблюдат�� обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: виражена брадикардія, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), виражене зниження артеріального тиску, порушення периферичного кровообігу, посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок, пригнічення дихання, апное, ціаноз, підвищена стомлюваність, запаморочення, завтрачаючи свідомості, кома, тремор, судоми, підвищення потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий розвиток эзофагоспазма, гіпоглікемія або гіперглікемія, гіперкаліємія, минуща міастенія. Перші ознаки передозування проявляються через 20 хв-2 год після прийому препарату.
Лікування: Якщо препарат прийнятий нещодавно – промивання шлунка і прийом адсорбуючих засобів; при порушенні атріовентрикулярної провідності і/або брадикардії – в/в введення 1-2 мг атропіну, епінефрину (адреналіну) або постановка тимчасового кардиостимулятора; при зниженні артеріального тиску – пацієнт повинен перебувати в положенні Тренделенбурга. Якщо немає ознак набряку легенів – в/в плазмозамінні розчини, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну; при гострій серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики; при судомах – в/в діазепам; при бронхоспазмі – інгаляційно або парентерально бета2-адреноміметики.Свідчення
Артеріальна гіпертензія.
Хронічна серцева недостатність II-IV функціонального класу по класифікації NYHA у стадії компенсації (у складі комплексної терапії).
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії, зниження смертності та частоти повторного інфаркту міокарда після гострої фази інфаркту міокарда.
Порушення ритму серця, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах.
Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією.
Профілактика нападів мігрені.Противо��надання
Підвищена чутливість до метопрололу та інших бета-адреноблокаторами, кардіогенний шок, AV блокада II-III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла, виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), гостра серцева недостатність або в стадії декомпенсації ХСН, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв., інтервал PQ більше 0,24 с, систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), період лактації, одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або одновременное в/в введення верапамілу, феохромоцитома (без одночасного прийому альфа-адреноблокаторів), вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені), дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, тяжка бронхіальна астма, тяжкі порушення периферичного кровообігу.
З обережністю
Цукровий діабет, атріовентрикулярна блокада I ступеня, стенокардія Принцметала, метаболічний ацидоз, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, ниркова та/або важка п��ченочная недостатність, міастенія, феохромоцитома (при одночасному прийомі альфа-адреноблокаторів), тиреотоксикоз, депресія (у т. ч. в анамнезі), псоріаз, порушення периферичного кровообігу («переміжна» кульгавість, синдром Рейно), вагітність, похилий вік.
Застосування під час вагітності і період лактації
Під час вагітності препарат Метозок® повинен застосовуватися тільки за суворими показаннями, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода/дитини (у зв'язку з можливим розвитком �� новонародженого брадикардії, зниження артеріального тиску, гіпоглікемії і паралічу дихання). При цьому проводять ретельне спостереження особливо за розвитком плоду. Лікування припиняють за 48-72 години до настання пологів. Якщо це неможливо, то новонароджений повинен знаходитися під особливо ретельним наглядом протягом 48-72 годин після пологів.
Застосування препарату Метозок® протипоказано у період лактації, в разі необхідності застосування препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Засоби, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін, інгібітори МАО) при одночасному застосування з метопрололом може посилити гіпотензивну дію або викликати виражену брадикардію. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і метопрололу повинна становити не менше 14 днів.
Метопролол є субстратом ізоферменту CYP2D6. Лікарські засоби, які інгібують або індукують активність ізоферменту CYP2D6, можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу.
Інгібітори ізоферменту CYP2D6: деякі антидепресанти і нейролептики, хінідин, тербінафін, целекоксиб, пропафенон, дифегидрамин, гидроксихлорин, циметидин підвищують концентрацію метопрололу в плазмі крові.
Індуктори ізоферменту CYP2D6: похідні барбітурової кислоти, рифампіцин – знижують концентрацію метопрололу в плазмі крові.
Одночасний прийом з серцевими глікозидами, клонідином, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодароном, антиаритмічними засобами I класу, засобами для загальної анестезії, метилдопой, гуанфацином може призвести до зниження артеріального тиску і вираженої брадикардії.
Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів) підвищують ризик пригнічення функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії.
Одночасне в/в введення верапамілу може спровокувати зупинку серця.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та бета-адреноміметики послаблюють антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів.
Алкалоїди ріжків підвищують ризик порушень периферичного кровообігу.
При сумісному прийомі з пероральними гіпоглікемічними препаратами можливе зниження їх ефекту; з інсуліном – підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, подовження і посилення її виразності, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, пітливість, підвищення артеріального тиску).
Знижує кліренс ксантинів (крім диафиллина), особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі.
Посилює і пролонгує дію��ие недеполяризуючих міорелаксантів; подовжує антикоагулянтний ефект кумаринів.
При одночасному прийомі епінефрину (адреналіну) з бета-адреноблокаторами можливо підвищення артеріального тиску і брадикардія.
Фенілпропаноламін (норєфедрин) може підвищувати діастолічного АТ.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при спільному застосуванні з метопрололом, підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії; йодовмісні рентгеноконтрастні засоби для в/в введения підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
При спільному застосуванні з етанолом збільшується ризик вираженого зниження АТ.
