Дозировка
Таблетки принимают внутрь одновременно с приемом пищи или сразу после еды, таблетки можно делить пополам (но не разжевывать) и запивать жидкостью. Артериальная гипертензия - начальная суточная доза составляет 50 - 100 мг в 1-2 приема (утром и вечером). При недостаточном терапевтическом эффекте суточная доза может быть постепенно увеличена до 100 -200 мг и/или дополнительное назначение других антигипертензивных средств.Максимальная суточная доза 200 мг. Вторичная профилактика инфаркта миокарда 200 мг в сутки в два приема (утром и вечером). Стенокардия, аритмии, профилактика приступов мигрени 100 - 200 мг в сутки в два приема (утром и вечером). Функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией 100 мг в сутки в два приема (утром и вечером). При гипертиреозе 150-200 мг в сутки в 3-4 приема. У пожилых больных, при нарушениях функции почек (КК менее 40 мл/мин), а также при необходимости проведения гемодиализа дозу не изменяют.При выраженных нарушениях функции печени дозу препарата следует снизить в зависимости от клинического состояния.
Лекарственная форма
таблетки белого с сероватым или желтоватым оттенком цвета, плоскоцилиндрической формы, с фаской и риской. Допускается мраморность.
Состав
активное вещество: метопролола тартрат (в пересчете на 100 % вещество) - 100 мг
вспомогательные вещества: сахар молочный (лактоза), крахмал картофельный сорт «Экстра», поливинилпирролидон (повидон) низкомолекулярный медицинский, тальк, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Кардиоселективный бета1-адреноблокатор.
Метопролол обладает незначительным мембраностабилизирующим действием и не обладает внутренней симпатомиметической активностью. Обладает гипотензивным, антиангинальным и антиаритмическим действием. Блокируя бета1-адренорецепторы сердца,уменьшает стимулированное катехоламинами образование циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) из аденозинтрифосфорной кислоты (АТФ), снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает частоту сердечных сокращений (ЧСС), угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).Общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС) в начале применения бета-адреноблокаторов (в первые 24 ч после приема внутрь) увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2-адренорецепторов), которое через 1-3 дня возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается.
Гипотензивное действие обусловлено рефлекторным уменьшением минутного объема крови и синтеза ренина, угнетением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) (имеет большее значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина) и центральной нервной системы (ЦНС), восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение артериального давления (АД)) и в итоге уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе.
Гипотензивный эффект развивается быстро (систолическое АД снижается через 15 мин, максимально - через 2 ч) и продолжается в течение 6 ч, диастолическое АД изменяется медленнее: стабильное снижение наблюдается после нескольких недель регулярного приема.Антиангинальный эффект определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда) и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации.
Уменьшает число и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением атриовентрикулярного (AV) проведения (преимущественно в антеградном и в меньшей степени в ретроградном направлениях через AV узел) и по дополнительным путям.
При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и тиреотоксикозе урежает ЧСС или даже может привести к восстановлению ритма сердца.
Предупреждает развитие мигрени.
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бета2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен. При применении в больших дозах (более 100 мг/сут.) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа бета-адренорецепторов.
Фармакокинетика
Абсорбция при приеме внутрь полная (95 %). Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1-2 часа после приема внутрь. Период полувыведения в среднем составляет 3,5 ч (в пределах от 1 ч до 9 ч). Подвергается интенсивному пресистемному метаболизму, биодоступность составляет 50 % при первом приеме внутрь и возрастает до 70 % при повторном применении. Прием пищи увеличивает биодоступность на 20-40 %. Биодоступность метопролола увеличивается при циррозе печени. Связь с белками плазмы крови -10 %. Проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьер. Проникает в грудное молоко в незначительных количествах. Метаболизируется в печени, 2 метаболита обладают бета-адреноблокирующей активностью. В метаболизме препарата принимает участие изофермент CYP2D6. Около 5 % препарата выводится в неизмененном виде почками. Лечение больных со сниженной функцией почек не требует коррекции дозы препарата.
Нарушение функции печени замедляет метаболизм препарата, и в случаях недостаточности функции печени доза препарата должна быть снижена.
Не удаляется при гемодиализе.
Побочные действия
Со стороны центральной нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головная боль, замедление скорости психических и двигательных реакций.
Редко: парестезии в конечностях (у больных с «перемежающейся хромотой» и синдромом Рейно), депрессия, беспокойство, снижение концентрации внимания, сонливость, бессонница, «кошмарные сновидения», спутанность сознания или кратковременное нарушение памяти, миастения, галлюцинации, астения.
Со стороны органов чувств: редко - снижение зрения, снижение секреции слезной жидкости, сухость и болезненность глаз, конъюнктивит, звон в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия (головокружение, иногда потеря сознания). Редко - снижение сократительной способности миокарда, временное усугубление симптомов хронической сердечной недостаточности (отечность стоп и/или нижней части голеней, одышка), аритмии, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), кардиалгия; очень редко - усугубление ранее существовавших нарушений AV проводимости.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боль в животе, сухость слизистой оболочки полости рта, диарея, запор, изменение вкуса, гепатит.
Со стороны кожных покровов: крапивница, кожный зуд, сыпь, обострение течения псориаза, псориазоподобные кожные реакции, гиперемия кожи, экзантема, фотосенсибилизация, усиление потоотделения, обратимая алопеция.
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия (у больных, получающих инсулин), редко: гипергликемия (у больных сахарным диабетом), гипотиреоз.
Со стороны дыхательной системы: ринит, бронхоспазм, одышка при физическом усилии.
Прочие: боль в спине или суставах, артралгия, как и все бета-адреноблокаторы в единичных случаях может вызывать незначительное увеличение массы тела, снижение либидо и/или потенции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Контроль за больными, принимающими бета-адреноблокаторы, включает регулярное наблюдение за ЧСС и АД, концентрацией глюкозы в крови у больных сахарным диабетом. При необходимости, для больных сахарным диабетом, дозу инсулина или гипогликемических средств, назначаемых внутрь, следует подобрать индивидуально. Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин.
Возможно усиление выраженности аллергических реакций (на фоне отягощенного аллергологического анамнеза) и отсутствие эффекта от введения обычных доз эпинефрина (адреналина). У пожилых пациентов рекомендуется осуществлять контроль функции почек (1 раз в 4-5 мес). Может усилить симптомы нарушения периферического артериального кровообращения.Отмену препарата проводят постепенно, сокращая дозу в течение 10 дней. При артериальной гипертензии эффект наступает через 2-5 дней, стабильное действие отмечается через 1-2 мес.
При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд/мин, при нагрузке - не более 110 уд/мин.
У «курильщиков» эффективность бета-адреноблокаторов ниже.Метопролол может маскировать некоторые клинические проявления тиреотоксикоза (например тахикардию). Резкая отмена у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете может замаскировать тахикардию, вызванную гипогликемией.
В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы в крови до нормального значения
.При необходимости назначения пациентам с бронхиальной астмой в качестве сопутствующей терапии используют бета2-адреномиметики; при феохромоцитоме - альфа-адреноблокаторы.
При необходимости проведения хирургического вмешательства необходимо предупредить врача-анестезиолога о приеме метопролола (выбор средства для общей анестезии с минимальным отрицательным инотропным действием), отмена препарата не рекомендуется.
Реципрокную активацию n.vagus можно устранить в/в введением атропина (1-2 мг).В случае появления нарастающей брадикардии (менее 50 уд./мин), артериальной гипотензии (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст.), AV блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий, тяжелых нарушений функции печени и почек необходимо уменьшить дозу или прекратить лечение.
Рекомендуется прекращать терапию при появлении кожных высыпаний и развитии депрессии, вызванной приемом бета-адреноблокаторов.
При резком прекращении лечения может возникнуть синдром «отмены» (усиление приступов стенокардии, повышение АД). Особое внимание при отмене препарата необходимо уделить больным стенокардией.
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения бета-адреноблокаторами возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: выраженная синусовая брадикардия, головокружение, тошнота, рвота, цианоз, выраженное снижение АД, аритмия, желудочковая экстасистолия, бронхоспазм, обморок, при острой передозировке - кардиогенный шок, потеря сознания, кома, AV (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), судороги, остановка дыхания. Первые признаки передозировки проявляются через 20 мин - 2 час после приема препарата.
Лечение: промывание желудка и прием адсорбирующих средств; симптоматическая терапия: при выраженном снижении АД - больной должен находиться в положении Тренделенбурга; в случае чрезмерного снижения АД, брадикардии и сердечной недостаточности - в/в, с интервалом в 2-5 мин., бета-адреномиметики-до достижения желаемого эффекта или в/в 0,5 -2 мг атропина.
При отсутствии положительного эффекта - допамин, добутамин или норэпинефрин (норадреналин). В качестве последующих мер, возможно, введение 1-10 мг глюкагона, постановка искусственного водителя ритма.
При бронхоспазме следует ввести в/в бета2-адреномиметики.
Гемодиализ неэффективен.
Показания
- артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами);
- функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией;-
ишемическая болезнь сердца: инфаркт миокарда (вторичная профилактика - комплексная терапия), профилактика приступов стенокардии;
- нарушения ритма сердца (наджелудочковая тахикардия; желудочковая экстрасистолия);
-гипертиреоз (комплексная терапия);- профилактика приступов мигрени.
Противопоказания
- повышенная чувствительность к метопрололу или другим компонентам препарата, другим бета-адреноблокаторам;
- кардиогенный шок;
- AV блокада II-III степени (без искусственного водителя ритма);
- синоатриальная блокада;
- синдром слабости синусового узла;
- выраженная брадикардия;
- хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
- стенокардия Принцметала;
- острый инфаркт миокарда (ЧСС менее 45 уд./мин, интервал PQ более 0,24 сек, систолическое АД менее 100 мм рт.ст.);
- непереносимость лактозы, дефицит лактазы и синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции;
-период лактации (см. раздел «Беременность и период лактации»);
- одновременное внутривенное введение блокаторов «медленных» кальциевых каналов (БМКК) типа верапамила (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»);
- возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
- феохромоцитома (без одновременного использования альфа-адреноблокаторов);
- пациентам, получающим длительную или интермиттирующую терапию инотропными средствами и действующими на бета-адренорецепторы.
С осторожностью
Сахарный диабет, метаболический ацидоз, нарушение функции почек (клиренс креатинина (КК) менее 40 мл/мин), миастения, AV блокада I степени, тиреотоксикоз, депрессия (в т.ч. и в анамнезе), псориаз, нарушение функции печени, аллергические реакции в анамнезе (возможно увеличение чувствительности к аллергенам, утяжеление артериальной гипертензии и снижение терапевтического ответа на адреналин), пожилой возраст, хроническая обструктивная болезнь легких, бронхиальная астма, нарушения периферического кровообращения, феохромоцитома (при одновременном применении альфа-адреноблокаторов).
Применение при беременности и в период лактации
При беременности метопролол назначают только по строгим показаниям в случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода (в связи с возможным развитием у плода брадикардии, артериальной гипотензии, гипогликемии). При этом проводят тщательное наблюдение, особенно за развитием плода. Необходимо строгое наблюдение за новорожденными в течение 48-72 ч после родоразрешения.
Если прием препарата метопролол необходим в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами моноаминооксидазы (МАО) вследствие значительного усиления гипотензивного действия. Перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и метопролола должен составлять не менее 14 дней.
Одновременное в/в введение верапамила может спровоцировать остановку сердца. Одновременное назначение нифедипина приводит к значительному снижению АД. Средства для ингаляционного наркоза (галогенизированные углеводороды) повышают риск угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии; отмечается суммация кардиодепрессивного эффекта - со средствами для общей анестезии; увеличение выраженности урежения ЧСС и угнетение AV проводимости - при применении метопролола с верапамилом, дилтиаземом, антиаритмическими средствами (амиодароном), резерпином, метилдопой, клонидином, гуанфацином, средствами для общей анестезии и сердечными гликозидами. Бета-адреномиметики, теофиллин, кокаин, этрогены (задержка ионов натрия), индометацин и другие нестероидные противовоспалительные препараты (задержка натрия и блокирование синтеза простагландинов почками) ослабляют гипотензивный эффект. Три- и тетрациклические антидепрессанты, антипсихотические средства (нейролептики), седативные и снотворные средства усиливают угнетение ЦНС. Отмечается усиление угнетающего действия на ЦНС - с этанолом; увеличение риска нарушений периферического кровообращения - с алкалоидами спорыньи.При совместном приеме с гипогликемическими средствами для приема внутрь возможно снижение их эффекта; с инсулином - повышение риска развития гипогликемии, усиление ее выраженности и удлинение, маскировка некоторых симптомов гипогликемии (тахикардия, потливость, повышение артериального давления). При сочетании с гипотензивными средствами, диуретиками, нитроглицерином или блокаторами «медленных» кальциевых каналов может развиться резкое снижение АД, особая осторожность необходима при сочетании с празозином. Если метопролол и клонидин принимают одновременно, то при отмене метопролола клонидин отменяют через несколько дней (в связи с риском возникновения синдрома «отмены»). Индукторы микросомальных ферментов печени (рифампицин, барбитураты) приводят к усилению метаболизма метопролола, к снижению концентрации метопролола в плазме крови и уменьшению эффекта. Ингибиторы микросомальных ферментов печени (циметидин, пероральные контрацептивы, фенотиазины)- повышают концентрацию метопролола в плазме крови. Аллергены, используемые для иммунотерапии или экстракты аллергенов для кожных проб при совместном применении с метопрололом, повышают риск возникновения системных аллергических реакций или анафилаксии; йодсодержащие рентгеноконтрастные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций. Снижает клиренс ксантинов (кроме дипрофиллина), особенно с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения. Снижает клиренс лидокаина, повышает концентрацию лидокаина в плазме крови. Усиливает и пролонгирует действие недеполяризующих миорелаксантов; удлиняет антикоагулянтный эффект производных кумарина. При совместном применении с этанолом увеличивается риск выраженного снижения АД. Средства, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания лекарственных средств, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления чрезмерного снижения АД или брадикардии.
(6415)
Дозування
Таблетки приймають внутрішньо одночасно з прийомом їжі або відразу після їжі, таблетки можна ділити навпіл (але не розжовувати) і запивати рідиною. Артеріальна гіпертензія - початкова добова доза становить 50 - 100 мг в 1-2 прийоми (вранці та ввечері). При недостатньому терапевтичному ефекті добова доза може бути поступово збільшена до 100 -200 мг і/або додаткове призначення інших антигіпертензивних засобів.Максимальна добова доза 200 мг. Вторинна профілактика інфаркту міокарда 200 мг на добу в два прийоми (вранці і ве��єкос). Стенокардія, аритмії, профілактика нападів мігрені 100 - 200 мг на добу в два прийоми (вранці і ввечері). Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг на добу в два прийоми (вранці і ввечері). При гіпертиреозі 150-200 мг на добу в 3-4 прийоми. У літніх хворих, при порушеннях функції нирок (КК менше 40 мл/хв), а також при необхідності проведення гемодіалізу дозу не змінюють.При виражених порушеннях функції печінки дозу препарату слід знизити в залежності від клінічного стану.
Лікарська форма
таблетки білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою. Допускається мармуровість.Склад
активна речовина: метопрололу тартрат (у перерахуванні на 100 % речовину) - 100 мг
допоміжні речовини: цукор молочний (лактоза), крохмаль картопляний сорт «Екстра», полівінілпіролідон (повідон) низькомолекулярний медичний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Кардіоселективний бета1-адреноблокатор.
Метопролол має незначительн��м мембраностабілізуючою дією і не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Має гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи бета1-адренорецептори серця,зменшує стимулированное катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает частоту серцевих скорочень (ЧСС), пригнічує провідність і збудливість, снижае�� скоротність міокарда).Загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) на початку застосування бета-адреноблокаторів (у перші 24 год після прийому всередину) збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 дні повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Гіпотензивна дія зумовлена рефлекторною зменшенням хвилинного об'єму крові і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) і центральної нервової системи (ЦНС), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ)) і в підсумку зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі.
Гіпотензивний ефект розвивається швидко (систолічний АТ знижується через 15 хв, максимально - через 2 год і триває протягом 6 год, диаст��лическое ПЕКЛО змінюється повільніше: стабільне зниження спостерігається після кількох тижнів регулярного прийому.Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.
Зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому желу��очке і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно в антеградном і у меншій мірі в ретроградним напрямках через AV вузол) і по додаткових шляхах.
При суправентрикулярній тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і тиреотоксикозі урежает ЧСС або навіть може призвести до відновлення ритму серця.
Попереджає розвиток мігрені.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова ж��еза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін. При застосуванні у великих дозах (більше 100 мг/сут.) надає блокуючий ефект на обидва підтипу бета-адренорецепторів.Фармакокінетика
Абсорбція при прийомі всередину повна (95 %). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому всередину. Період напіввиведення в середньому становить 3,5 год (в межах від 1 год до 9 год). Піддається інтенсивному пресистемному метаболізму, біодоступність становить 50 % при першому прийомі в��утрь і зростає до 70 % при повторному застосуванні. Прийом їжі збільшує біодоступність на 20-40 %. Біодоступність метопрололу збільшується при цирозі печінки. Зв'язок з білками плазми крові -10 %. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єр. Проникає в грудне молоко у незначних кількостях. Метаболізується в печінці, 2 метаболіту мають бета-адреноблокирующей активністю. В метаболізмі препарату бере участь ізофермент CYP2D6. Близько 5 % препарату виводиться в незміненому вигляді нирками. Лікування хворих зі зниженою функцией нирок не потребує корекції дози препарату.
Порушення функції печінки, уповільнює метаболізм препарату, та у випадках недостатності функції печінки доза препарату повинна бути знижена.
Не видаляється при гемодіалізі.Побічні дії
З боку центральної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, головний біль, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій.
Рідко: парестезії в кінцівках (у хворих з «переміжною кульгавістю» і синдромом Рейно), депресія, занепокоєння, зниження концент��ації уваги, сонливість, безсоння, «кошмарні сновидіння», сплутаність свідомості або короткочасна порушення пам'яті, міастенія, галюцинації, астенія.
З боку органів чуття: рідко - зниження зору, зниження секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, кон'юнктивіт, дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (запаморочення, іноді втрата свідомості). Рідко - зниження скорочувальної здатності міокарда, ��ремінне посилення симптомів хронічної серцевої недостатності (набряклість стоп та/або нижній частині гомілок, задишка), аритмії, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), кардіалгія; дуже рідко - збільшення раніше існуючих порушень AV провідності.
З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, діарея, запор, зміна смаку, гепатит.
З боку шкірних покривів: кропив'янка, шкірний свербіж, висипання, загострення перебігу псоріазу, псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, екзантема, фотосенсибілізація, посилення потовиділення, оборотна алопеція.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), рідко: гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет), гіпотиреоз.
З боку дихальної системи: риніт, бронхоспазм, задишка при фізичному зусиллі.
Інші: біль у спині або суглобах, артралгія, як і всі бета-адреноблокатори у поодиноких випадках може викликати незначно�� збільшення маси тіла, зниження лібідо та/або потенції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Контроль за хворими, які приймають бета-адреноблокатори, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ, концентрацією глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. При необхідності, для хворих на цукровий діабет, дозу інсуліну або гіпоглікемічних засобів, що призначаються всередину, слід підібрати індивідуально. Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше�� 50 уд./хв.
Можливе посилення вираженості алергічних реакцій (на фоні обтяженого алергологічного анамнезу) і відсутність ефекту від введення звичайних доз епінефрину (адреналіну). У літніх пацієнтів рекомендується здійснювати контроль функції нирок (1 раз на 4-5 місяців). Може посилити симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу.Відміну препарату проводять поступово, скорочуючи дозу протягом 10 днів. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відмічається через 1-2 міс.
При стенокардії напруги підібрана доза препарату повинна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд/хв, при навантаженні - не більше 110 уд/хв.
У «курців» ефективність бета-адреноблокаторів нижче.Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може замаскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією.
На відміну від неселективних бета-adrain��блокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення
.При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою в якості супутньої терапії використовують бета2-адреноміметики; при феохромоцитомі - альфа-адреноблокатори.
При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про прийом метопрололу (вибір засоби для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропным дією), відміна препарату не рекомендується.
Реципрокну активацію n.vagus можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг).У разі появи наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв), артеріальної гіпотензії (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки і нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припиняти терапію при появі шкірних висипань і розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокаторів.
При р��зком припинення лікування може виникнути синдром «відміни» (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ). Особливу увагу при відміні препарату необхідно приділити хворим на стенокардію.
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і б��строты психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: виражена синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювання, ціаноз, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, шлуночкова экстасистолия, бронхоспазм, непритомність, при гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, AV (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), судоми, зупинка дихання. Перші ознаки передозування проявляються через 20 хв - 2 год після прийому препарату.
Лікування: промивання шлунка і прийом адсорбуючих засобів; ��имптоматическая терапія: при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; у разі надмірного зниження артеріального тиску, брадикардії і серцевої недостатності - в/в з інтервалом в 2-5 хв., бета-адреноміметики-до досягнення бажаного ефекту або в/в 0,5 -2 мг атропіну.
При відсутності позитивного ефекту - допамін, добутамін або норепінефріну (норадреналін). В якості подальших заходів, можливо, введення 1-10 мг глюкагону, постановка штучного водія ритму.
При бронхоспазмі слід ввести в/в бета2-а��реномиметики.
Гемодіаліз неефективний.Свідчення
- артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
- функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією;-
ішемічна хвороба серця: інфаркт міокарда (вторинна профілактика - комплексна терапія), профілактика нападів стенокардії;
- порушення ритму серця (надшлуночкові тахікардія; шлуночкова екстрасистолія);
-гіпертиреоз (комплексна терапія); профілактика приступов мігрені.Протипоказання
- підвищена чутливість до метопрололу або до інших компонентів препарату, інших бета-адреноблокаторами;
- кардіогенний шок;
- AV блокада II-III ступеня (без штучного водія ритму);
- синоатріальна блокада;
- синдром слабкості синусового вузла;
- виражена брадикардія;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- стенокардія Принцметала;
- гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд./хв, інтервал PQ більше 0,24 сек, систоличеське АТ менше 100 мм рт.ст.);
- непереносимість лактози, дефіцит лактази і синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
-період лактації (див. розділ «Вагітність та період лактації»);
- одночасне внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів);
- хворим��ам, які отримують тривалу або інтерміттируючую терапію инотропными засобами і діють на бета-адренорецептори.
З обережністю
Цукровий діабет, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв), міастенія, AV блокада I ступеня, тиреотоксикоз, депресія (у т.ч. в анамнезі), псоріаз, порушення функції печінки, алергічні реакції в анамнезі (можливе збільшення чутливості до алергенів, ускладнення артеріальної гіпертензії та зниження терапевтичної відповіді на адреналін), літній вік, хронічна обструктивна хвороба легень, бронхіальна астма, порушення периферичного кровообігу, феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів).
Застосування при вагітності і в період лактації
При вагітності метопролол призначають тільки за суворими показаннями у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода (у зв'язку з можливим розвитком у плода брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії). При цьому проводять ретельне наблюденії, особливо за розвитком плоду. Необхідно суворе спостереження за новонародженими протягом 48-72 год після розродження.
Якщо прийом препарату метопролол необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) внаслідок значного посилення гіпотензивної дії. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і метопрололу повинна становити не менше 14 днів.
Одночасне в/в введення ��ерапамила може спровокувати зупинку серця. Одночасне призначення ніфедипіну призводить до значного зниження артеріального тиску. Засоби для інгаляційного наркозу (галогенизированние вуглеводні) підвищують ризик пригнічення функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії; відзначається сумація кардіодепресивного ефекту - із засобами для загальної анестезії; збільшення вираженості урежения ЧСС та пригнічення AV провідності - при застосуванні метопрололу з верапамілом, дилтіаземом, антиаритмічними засобами (аміодароном), резерпіном, метилдопой, клонідином, гуанфацином, засобами для загальної анестезії і серцевими глікозидами. Бета-адреноміметики, теофілін, кокаїн, этрогены (затримка іонів натрію), індометацин та інші нестероїдні протизапальні засоби (затримка натрію і блокування синтезу простагландинів нирками) послаблюють гіпотензивний ефект. Три - і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), седативні і снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС. Відзначається посилення пригнічувальної дії на ЦНС - з етанолом; збільшенняня ризику порушень периферичного кровообігу - з алкалоїдами ріжків.При спільному застосуванні з гіпоглікемічними засобами для прийому всередину можливе зниження їх ефекту; з інсуліном - підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, посилення її виразності і подовження, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, пітливість, підвищення артеріального тиску). При поєднанні з гіпотензивними засобами, діуретиками, нітрогліцерином або блокаторами «повільних» кальцієвих каналів може розвинутися різке зниження АТ, особлива осторожность необхідна при поєднанні з празозином. Якщо метопролол і клонідин приймають одночасно, то при скасуванні метопрололу клонідин відміняють через кілька днів (у зв'язку з ризиком виникнення синдрому «відміни»). Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин, барбітурати) призводять до посилення метаболізму метопрололу, до зниження концентрації метопрололу в плазмі крові і зменшення ефекту. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотіазини)- підвищують концентрацію метопрололу в плазме крові. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при спільному застосуванні з метопрололом, підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії; йодовмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Знижує кліренс ксантинів (крім діпрофілліна), особливо з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі крові. Підсилює і прол��нгирует дію недеполяризуючих міорелаксантів; подовжує антикоагулянтний ефект похідних кумарину. При спільному застосуванні з етанолом збільшується ризик вираженого зниження АТ. Засоби, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення надмірного зниження артеріального тиску або брадикардії.
