Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Метокард 0,05 n30 табл (Метокард 0,05 n30 табл)

438 грн
0 грн
Рейтинг: 66 (4.6) 5
Артикул: 7408
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат принимают внутрь одновременно с приемом пищи или сразу после еды. Таблетки можно делить пополам, но не разжевывать, и запивать жидкостью. При артериальной гипертензии начальная доза составляет 50-100 мг/ в 1-2 приема. При необходимости суточную дозу постепенно увеличивают до 100-200 мг. При отсутствии удовлетворительного терапевтического эффекта Метокард можно назначать в комбинации с другими антигипертензивными средствами. Максимальная суточная доза - 200 мг. При стенокардии, аритмии, профилактике приступов мигрени назначают по 100-200 мг/ в 2 приема (утром и вечером). При вторичной профилактике инфаркта миокарда назначают в дозе 200 мг/ в 2 приема (утром и вечером). При функциональных нарушениях сердечной деятельности, сопровождающихся тахикардией, препарат назначают в дозе 100 мг/ в 2 приема (утром и вечером). У пациентов пожилого возраста, при нарушениях функции почек, а также при необходимости проведения гемодиализа не требуется коррекции дозы препарата. При нарушениях функции печени дозу препарата следует снизить в зависимости от клинического состояния.

Передозировка

выраженная тяжелая синусовая брадикардия, головокружение, тошнота, рвота, цианоз, выраженное снижение АД, аритмия, желудочковая экстасистолия, бронхоспазм, обморок, при острой передозировке - кардиогенный шок, потеря сознания, кома, AV-блокада

Лекарственная форма

Таблетки

Состав

метопролола тартрат 50 мг

Вспомогательные вещества: лактоза, повидон, тальк, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал рисовый.

Фармакологическое действие

Кардиоселективный бета1-адреноблокатор, не обладающий внутренней симпатомиметической активностью и мембраностабилизирующими свойствами. Оказывает антигипертензивное, антиангинальное, антиаритмическое действие.

Блокируя в невысоких дозах бета1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток Са2+, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).

ОПСС в начале применения бета-адреноблокаторов (в первые 24 ч после перорального приема) - увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности бета-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2-адренорецепторов), которое через 1-3 дня возвращается к исходному, а при длительном назначении - снижается.

Острое антигипертензивное действие обусловлено уменьшением сердечного выброса, стабильный антигипертензивный эффект развивается в течение 2-3 недель и обусловлен снижением синтеза ренина и накоплением ренина плазмы, угнетением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет большое значение у пациентов с исходной гиперсекрецией ренина) и ЦНС, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и, в итоге, уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе.

АД снижается через 15 мин, максимально - через 2 ч и снижение продолжается в течение 6 ч, диастолическое АД изменяется медленнее: стабильное снижение наблюдается после нескольких недель регулярного приема.

Антиангинальный эффект определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате уменьшения ЧСС (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда) и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает число и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки.

Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением атриовентрикулярной проводимости (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV-узел) и по дополнительным путям.

При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и гипертиреозе, препарат урежает ЧСС или даже может привести к восстановлению синусового ритма. Предупреждает развитие мигрени.

При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бета2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен. При применении в больших дозах (более 100 мг/) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа бета-адренорецепторов.

Фармакокинетика

Всасывание

После приема внутрь быстро и почти полностью (95%) абсорбируется из ЖКТ. Cmax метопролола в плазме крови достигается через 1-2 ч после приема внутрь. Биодоступность составляет 50% при первом приеме и возрастает до 70% при повторном применении. Прием пищи повышает биодоступность на 20-40%.

Распределение

Связывание с белками плазмы крови составляет в среднем 10%.

Проникает через ГЭБ и плацентарный барьер. Выделяется с грудным молоком в незначительных количествах.

Метаболизм

Биотрансформируется в печени. Метаболиты не обладают фармакологической активностью.

Выведение

T1/2 составляет в среднем 3.5 ч (от 1 до 9 ч). Около 5% препарата выводится в неизменном виде почками. Не удаляется при гемодиализе.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Биодоступность метопролола увеличивается при циррозе печени. Нарушение функции печени замедляет метаболизм препарата.

Побочные действия

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головная боль, замедление скорости психических и двигательных реакций; редко - парестезии в конечностях (у больных с перемежающейся хромотой и синдромом Рейно), депрессия, беспокойство, снижение внимания, сонливость, бессонница, кошмарные сновидения, спутанность сознания или кратковременное нарушение памяти, мышечная слабость.

Со стороны органов чувств: редко - снижение зрения, снижение секреции слезной жидкости, сухость и болезненность глаз, конъюнктивит, шум в ушах.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, снижение АД, ортостатическая гипотензия, головокружение, иногда - потеря сознания; редко - снижение сократимости миокарда, временное усугубление симптомов хронической сердечной недостаточности (отеки, отечность стоп и/или нижней части голеней, одышка), аритмии, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), нарушение проводимости миокарда.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боль в животе, сухость во рту, диарея, запор, изменение вкуса, нарушение функции печени, повышение активности печеночных ферментов; крайне редко - гипербилирубинемия.

Дерматологические реакции: крапивница, кожный зуд, сыпь, обострение псориаза, псориазоподобные кожные реакции, гиперемия кожи, экзантема, фотодерматоз, усиление потоотделения, обратимая алопеция.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Контроль за больными, принимающими Метокард, включает регулярное наблюдение за ЧСС и АД, содержанием глюкозы крови у больных сахарным диабетом. При необходимости дозу инсулина или пероральных гипогликемических препаратов для больных сахарным диабетом следует подобрать индивидуально.

Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин. При приеме дозы выше 200 мг/ уменьшается кардиоселективность.

При сердечной недостаточности лечение метопрололом начинают только после достижения стадии компенсации.

Возможно усиление выраженности реакций повышенной чувствительности (на фоне отягощенного аллергологического анамнеза) и отсутствие эффекта от введения обычных доз эпинефрина (адреналина).

На фоне приема Метокарда могут усилиться симптомы нарушения периферического артериального кровообращения.

Отмену препарата проводят постепенно, уменьшая дозу в течение 10 дней.

При резком прекращении лечения может возникнуть синдром отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД). Особое внимание при отмене препарата необходимо уделять больным стенокардией.

При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд./мин, при нагрузке - не более 110 уд./мин.

Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения бета-адреноблокаторами возможно уменьшение продукции слезной жидкости.

Метопролол может маскировать некоторые клинические проявления гипертиреоза (например, тахикардию). Резкая отмена у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.

При сахарном диабете Метокард может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы крови до нормального уровня.

При необходимости назначения пациентам с бронхиальной астмой в качестве сопутствующей терапии используют стимуляторы бета2-адренорецепторов; при феохромоцитоме - альфа-адреноблокаторы.

При необходимости проведения хирургического вмешательства необходимо предупредить анестезиолога о проводимой терапии (выбор средства для общей анестезии с минимальным отрицательным инотропным действием), отмена препарата не рекомендуется.

Препараты, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания препаратов, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления чрезмерного снижения АД и брадикардии.

У пожилых пациентов рекомендуется регулярно осуществлять контроль функции печени. Коррекция режима дозирования требуется только в случае появления у больного пожилого возраста нарастающей брадикардии (менее 50 уд/мин), выраженного снижения АД (систолическое АД ниже 100 мм рт. ст.), AV-блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий

Показания

— артериальная гипертензия (в т.ч. гиперкинетический тип) в виде монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами;

— ИБС: инфаркт миокарда (вторичная профилактика - комплексная терапия), профилактика приступов стенокардии;

— нарушения ритма сердца (наджелудочковая тахикардия, желудочковая экстрасистолия);

- пертиреоз (комплексная терапия);

— профилактика приступов мигрени

Противопоказания

— кардиогенный шок;

— AV-блокада II или III степени;

— синоатриальная блокада;

— СССУ;

— выраженная брадикардия;

— хроническая сердечная недостаточность в фазе декомпенсации;

— стенокардия Принцметала;

— артериальная гипотензия (в случае использования при вторичной профилактике инфаркта миокарда - систолическое АД менее 100 мм рт.ст., ЧСС менее 45 уд./мин);

— период лактации;

— одновременный прием с ингибиторами МАО;

— одновременное в/в введение верапамила;

— возраст до 18 лет;

— повышенная чувствительность к метопрололу или другим компонентам препарата, другим бета-адреноблокаторам.

С осторожностью следует назначать препарат при сахарном диабете, метаболическом ацидозе, бронхиальной астме, хронической обструктивной болезни легких (эмфизема легких, хронический обструктивный бронхит), облитерирующих заболеваниях периферических сосудов (перемежающаяся хромота, синдром Рейно), хронической печеночной и/или почечной недостаточности, миасте

Лекарственное взаимодействие

Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами МАО ввиду значительного усиления гипотензивного действия. Перерыв между приемом ингибиторов МАО и метопролола должен составлять не менее 14 дней

Одновременное в/в введение верапамила может спровоцировать остановку сердца. Одновременное назначение нифедипина приводит к значительному снижению АД.

На фоне одновременного применения с Метокардом средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают риск угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии.

Бета-адреностимуляторы, теофиллин, кокаин, этрогены (задержка натрия), индометацин и другие НПВС (задержка натрия и блокирование синтеза простагландина почками) ослабляют гипотензивный эффект.

Отмечается усиление угнетающего действия на ЦНС при одновременном применении с эталоном; суммация кардиодепрессивного эффекта - со средствами для общей анестезии; увеличение риска нарушений периферического кровообращения - с алкалоидами споры
(6408)


Дозування

Препарат приймають внутрішньо одночасно з прийомом їжі або відразу після їжі. Таблетки можна ділити навпіл, але не розжовувати і запивати рідиною. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 50-100 мг за 1-2 прийоми. При необхідності добову дозу поступово збільшують до 100-200 мг. При відсутності задовільного терапевтичного ефекту Метокард можна призначати в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Максимальна добова доза - 200 мг. При стенокардії, аритмії, профілактики нападів мігрені на��начают по 100-200 мг/ у 2 прийоми (вранці та ввечері). При вторинній профілактиці інфаркту міокарда призначають у дозі 200 мг/ на 2 прийоми (вранці та ввечері). При функціональних порушеннях серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією, препарат призначають у дозі 100 мг/ у 2 прийоми (вранці та ввечері). У пацієнтів похилого віку, при порушеннях функції нирок, а також при необхідності проведення гемодіалізу не потребують корекції дози препарату. При порушеннях функції печінки дозу препарату слід знизити в залежності від клінічного стану.

Передозування

виражена тяжка синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювання, ціаноз, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, шлуночкова экстасистолия, бронхоспазм, непритомність, при гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, AV-блокада

Лікарська форма

Таблетки

Склад

метопрололу тартрат 50 мг

Допоміжні речовини: лактоза, повідон, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль рисовий.

Фармакологічна дія

Кардіоселективний бета1-адреноблокатор, не обладающи�� внутрішньої симпатоміметичної активності і мембраностабілізуючі властивості. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну, антиаритмічну дію.

Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм Ca2+, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).

ОПСС на початку застосування бета-адреноблокаторів (у перші 24 год після перорального прийому) збільшується (в результаті реципрокного зростання активності бета-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 дні повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.

Гостре антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду, стабільний антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2-3 тижнів і обумовлений зниженням синтезу реніну і накопиченням реніну плазми, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи (має ��ольшое значення у пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну) і ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і, в підсумку, зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі.

АТ знижується через 15 хв, максимально - через 2 год і зниження триває протягом 6 год., діастолічний АТ змінюється повільніше: стабільне зниження спостерігається після кількох тижнів регулярного прийому.

Антиангинальный ефект визначається зниженням потреби міокарда у кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження.

Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярної провідності (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV-вузол) і по додаткових шляхах.

При суправентрикулярній тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і гіпертиреозі, препарат урежает ЧСС або навіть може призвести до відновлення синусового ритму. Попереджає розвиток мігрені.

При применении в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін. При застосуванні у великих дозах (більше 100 мг/) надає блокуючий ефект на обидва підтипу бета-адренорецепторів.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після прийому внутрішньо швидко і майже повністю (95%) абсорбується з ШКТ. Cmax метопрололу в плазмі крові досягається через 1-2 год після прийому всередину. Біодоступність становить 50% при першому прийомі і зростає до 70% при повторному застосуванні. Прийом їжі підвищує біодоступність на 20-40%.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми крові становить у середньому 10%.

Проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр. Виділяється з грудним молоком у незначних кількостях.

Метаболізм

Біотрансформується в печінці. Метаболіти не мають фармакологічної активності.

Виведення

T1/2 складає в середньому 3.5 год (від 1 до 9 год). Близько 5% препарату виводиться у незмінному вигляді нирками. Не видаляється при гемодіалізі.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Біодоступність метопрололу збільшується при цирозі печінки. Порушення функції печінки, уповільнює метаболізм препарату.

Побічні дії

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, головний біль, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій; рідко - парестезії в кінцівках (у хворих з переміжною кульгавістю і синдромом Рейнпро), депресія, занепокоєння, зниження уваги, сонливість, безсоння, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості або короткочасна порушення пам'яті, м'язова слабкість.

З боку органів чуття: рідко - зниження зору, зниження секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, кон'юнктивіт, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, запаморочення, іноді - втрата свідомості; рідко - зниження скоротливості міокарда, тимчасове уву��убление симптомів хронічної серцевої недостатності (набряки, набряклість стоп і/або нижній частині гомілок, задишка), аритмії, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), порушення провідності міокарда.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, запор, зміна смаку, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко - гіпербілірубінемія.

Дерматологічні реакції: кропив'янка, шкірний свербіж, висипання, загострення псоріазу, псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, екзантема, фотодерматоз, посилене потовиділення, оборотна алопеція.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Контроль за хворими, які приймають Метокард, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ, вмістом глюкози крові у хворих на цукровий діабет. При необхідності дозу інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів для хворих на цукровий діабет слід підібрати індивідуально.

Слід навчити боляче��про методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. При прийомі дози вище 200 мг/ зменшується кардиоселективность.

При серцевій недостатності лікування метопрололом починають тільки після досягнення стадії компенсації.

Можливе посилення вираженості реакцій підвищеної чутливості (на фоні обтяженого алергологічного анамнезу) і відсутність ефекту від введення звичайних доз епінефрину (адреналіну).

На тлі прийому Метокарда можуть посилитися симптоми нарушения периферичного артеріального кровообігу.

Відміну препарату проводять поступово, зменшуючи дозу протягом 10 днів.

При різкому припиненні лікування може виникнути синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ). Особливу увагу при відміні препарату необхідно приділяти хворим стенокардією.

При стенокардії напруги підібрана доза препарату повинна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд./хв, при навантаженні - не більше 110 уд./хв.

Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні уравати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.

Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.

При цукровому діабеті Метокард може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального рівня.

При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою в якості супутньої терапії використовують стимулятори бета2-адренорецепторів; при феохромоцитомі - альфа-адреноблокатори.

При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога про проведеної терапії (вибір засоби для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією), відміна препарату не рекомендується.

Препарати, що знижують запаси катехол��інів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення надмірного зниження артеріального тиску і брадикардії.

У літніх пацієнтів рекомендується регулярно здійснювати контроль функції печінки. Корекція режиму дозування потрібна тільки у разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), AV-блокади, бр��нхоспазма, шлуночкових аритмій

Свідчення

— артеріальна гіпертензія (у т. ч. гіперкінетичний тип) у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами;

— ІХС: інфаркт міокарда (вторинна профілактика - комплексна терапія), профілактика нападів стенокардії;

— порушення ритму серця (надшлуночкові тахікардія, шлуночкова екстрасистолія);

- пертиреоз (комплексна терапія);

— профілактика нападів мігрені

Протипоказання

— кардіогенний шок;

— AV-блокада II або III ступеня;

— синоатріальна блокада;

— СССУ;

— виражена брадикардія;

— хронічна серцева недостатність у фазі декомпенсації;

— стенокардія Принцметала;

— артеріальна гіпотензія (у випадку використання при вторинній профілактиці інфаркту міокарда - систолічний АТ менше 100 мм рт.ст., ЧСС менше 45 уд./хв);

— період лактації;

— одночасний прийом з інгібіторами МАО;

— одночасне в/в введення верапамілу;

— вік до 18 років;

— підвищена чутливість��льность до метопрололу або до інших компонентів препарату, інших бета-адреноблокаторами.

З обережністю слід призначати препарат при цукровому діабеті, метаболічному ацидозі, бронхіальній астмі, хронічної обструктивної хвороби легень (емфізема легенів, хронічний обструктивний бронхіт), облітеруючих захворюваннях периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно), хронічної печінкової та/або ниркової недостатності, міасте

Лікарська взаємодія

Не рекомендується одночасне застосування з ингиб��торами МАО через значне посилення гіпотензивної дії. Перерва між прийомом інгібіторів МАО і метопрололу повинна становити не менше 14 днів

Одночасне в/в введення верапамілу може спровокувати зупинку серця. Одночасне призначення ніфедипіну призводить до значного зниження артеріального тиску.

На тлі одночасного застосування з Метокардом засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують ризик пригнічення функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії.

Бета-адрености��уляторы, теофілін, кокаїн, этрогены (затримка натрію), індометацин та інші НПЗЗ (затримка натрію і блокування синтезу простагландину нирками) послаблюють гіпотензивний ефект.

Відзначається посилення пригнічувальної дії на ЦНС при одночасному застосуванні з еталоном; сумація кардіодепресивного ефекту - із засобами для загальної анестезії; збільшення ризику порушень периферичного кровообігу - з алкалоїдами спори
Страна происхождения: Польша
Форма выпуска: 10 - блистеры (3) - пачки картонные.
Беречь от детей: Да
Производитель: Польфарма Фармацевтический завод С.А.
Общее описание: Бета1-адреноблокатор
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Метопролол
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Кардиомагнил 0,075+0,0152 n100 табл п/плен/оболоч
0 грн
664 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка