Дозировка
Методжект назначают п/к, в/м или в/в. Входящая в состав упаковки игла для инъекций предназначена только для п/к введения Методжекта. Для введения препарата в/м и в/в необходимо использовать подходящие для этих способов введения иглы. Препарат применяют 1 раз в неделю. Общую продолжительность лечения врач определяет индивидуально. Препарат должен назначать врач, имеющий опыт применения метотрексата и знания о свойствах препарата и особенностях его действия. При ревматоидном артрите для взрослых рекомендуемая начальная доза препарата составляет 7.5 мг 1 раз/нед. в/м, в/в или п/к. В зависимости от выраженности заболевания и переносимости метотрексата доза может быть постепенно увеличена - по 2.5 мг/нед. Максимальная доза - 25 мг/нед. Терапевтический эффект обычно развивается через 4-8 недель после начала применения препарата. После достижения оптимального терапевтического эффекта следует начинать снижение дозы до наиболее низкой эффективной поддерживающей дозы. Длительность терапии препаратом может превышать 10 лет. При псориазе и псориатическом артрите за неделю до начала лечения рекомендуется ввести парентерально тест-дозу 5-10 мг метотрексата для выявления реакций непереносимости. Рекомендуемая начальная доза - 7.5 мг 1 раз/нед. в/м, в/в или п/к. Дозу следует постепенно увеличивать. В большинстве случаев не следует превышать дозу 25 мг/нед., но в любом случае максимальная доза составляет 30 мг/нед. Терапевтический эффект обычно развивается через 2-6 недель после начала применения препарата. После достижения желаемого ответа дозу следует уменьшить до наиболее низкой эффективной поддерживающей дозы. У пациентов с почечной недостаточностью Методжект следует применять с осторожностью
Передозировка
токсическое действие метотрексата в основном проявляется со стороны системы кроветворения.
Лекарственная форма
Раствор для инъекций
Состав
метотрексат динатрия 10.96 мг,
что соответствует содержанию метотрексат 10 мг
Вспомогательные вещества: натрия хлорид, натрия гидроксид, вода д/и.
Фармакологическое действие
Иммунодепрессант, противоопухолевый препарат, антиметаболит, антагонист фолиевой кислоты. Конкурентно ингибирует фермент дигидрофолатредуктазу, участвующую в восстановлении дигидрофолиевой кислоты в тетрагидрофолиевую кислоту (переносчик углеродных фрагментов, необходимых для синтеза пуриновых нуклеотидов и их производных). Тормозит синтез, репарацию ДНК и клеточный митоз.
К действию метотрексата особенно чувствительны быстропролиферирующие клетки: клетки злокачественных опухолей, костного мозга, эмбриональные клетки, эпителиальные клетки слизистых оболочек. Наряду с противоопухолевым обладает иммунодепрессивным действием.
Остается невыясненным, чем обусловлена эффективность метотрексата при лечении псориаза, псориатического артрита и ревматоидного артрита (в т.ч. ювенильного хронического артрита): его противовоспалительным или иммуносупрессивным действием. Также не установлено, в какой степени эффективность терапии объясняется вызванным метотрексатом увеличением экстрацеллюлярной концентрации аденозина в местах воспаления.
При псориазе значительно ускоряется образование эпителиальных клеток кожи по сравнению с нормой. Применение метотрексата позволяет замедлить образование эпителиальных клеток кожи, что обосновывает применение препарата для лечения псориаза
Фармакокинетика
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет около 50%.
После распределения в тканях высокие концентрации метотрексата в форме полиглутаматов обнаруживаются в печени, почках и особенно в селезенке, в которых метотрексат может удерживаться в течение нескольких недель или даже месяцев.
При применении в малых дозах проникает в спинномозговую жидкость лишь в минимальных количествах.
Метаболизм
Около 10% введенной дозы метаболизируется в печени, основной метаболит - 7-гидроксиметотрексат, также обладает некоторой фармакологической активностью. Около 5-20% метотрексата и 1-5% 7-гидроксиметотрексата выводится с желчью (с последующей реабсорбцией в кишечнике).
Выведение
T1/2 составляет в среднем 6-7 ч и характеризуется высокой вариабельностью (3-17 ч).
Выводится преимущественно в неизмененном виде почками путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. Около 5-20% метотрексата и 1-5% 7-гидроксиметотрексата выводится с желчью (с последующей реабсорбцией в кишечнике).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
T1/2 может увеличиваться до величин, в 4 раза превышающих средние значения у пациентов с дополнительным объемом распределения (наличие плеврального выпота, асцита).
Выведение препарата у больных с нарушением функции почек значительно замедлено. Нет данных о замедлении выведения метотрексата при недостаточной функции печени.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - стоматит, диспепсия, тошнота, потеря аппетита, повышение активности трансаминаз; часто - язвы в полости рта, диарея; иногда - энтерит, рвота, цирроз, фиброз и жировое перерождение печени, гепатотоксичность (острый гепатит, печеночная недостаточность); редко - эрозивно-язвенные поражения ЖКТ; очень редко - рвота с примесью крови, кровотечение из ЖКТ (в т.ч. мелена, гематемезис); возможно - панкреатит.
Со стороны системы кроветворения: часто - лейкопения, анемия (в т.ч. апластическая), нейтропения, тромбоцитопения; иногда - панцитопения; очень редко - агранулоцитоз, тяжелое угнетение функции костного мозга.
Дерматологические реакции: часто - экзантема, эритема, дерматит, кожный зуд; иногда - фотосенсибилизация, облысение, увеличение ревматических узлов, васкулит, инфекции, вызванные Herpes zoster, герпетиформные высыпания на коже, крапивница; редко - повышенная пигментация; очень редко - изменения пигментации ногтей, острые паронихии, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла). При лечении псориаза - ощущение жжения кожи, редко - болезненные эрозивные бляшки на коже.
Аллергические реакции: различные проявления вплоть до анафилактического шока; аллергический васкулит, лихорадка.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: перикардит, перикардиальный выпот, перикардиальная тампонада, снижение АД, тромбоэмболия (в т.ч. артериальный тромбоз, тромбоз церебральных сосудов
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Пациенты должны быть четко проинформированы о том, что препарат следует применять 1 раз в неделю, а не ежедневно.
Метотрексат цитотоксичен, поэтому в обращении с ним необходимо соблюдать осторожность.
За проходящими терапию Методжектом пациентами следует осуществлять надлежащее наблюдение с тем, чтобы признаки возможного токсического воздействия и побочных реакций выявлялись и оценивались с минимальной задержкой.
Ввиду возможного развития тяжелых, или даже фатальных побочных реакций, пациенты должны быть полностью информированы врачом о возможных рисках и рекомендуемых мерах безопасности.
Рекомендуемые исследования и меры безопасности
Перед началом или возобновлением лечения метотрексатом необходимо выполнить полный общий анализ крови с определением уровня тромбоцитов; биохимический анализ крови с определением активности ферментов печени, концентрации билирубина, сывороточного альбумина; рентгенологическое обследование грудной клетки, исследование функции почек. При необходимости провести тесты на туберкулез и гепатит.
Во время лечения (не реже раза в месяц в первые 6 месяцев лечения, далее - не реже 1 раза в 2 месяца) необходимо проводить следующие исследования:
1. Обследование слизистой полости рта и глотки.
2. Полный общий анализ крови с определением числа тромбоцитов. Подавление гемопоэза, вызванное метотрексатом, может происходить внезапно, в т.ч. при применении препарата в малых дозах. В любом случае значительного снижения числа лейкоцитов или тромбоцитов необходимо немедленно прервать лечение метотрексатом и провести адекватную поддерживающую терапию. Пациентам должно быть рекомендовано сообщать о любых признаках и симптомах возможных инфекций. Пациентам, которые одновременно получают препараты, угнетающие кроветворение (например, лефлуномид), требуется тщательное наблюдение с контролем показателей крови и числа тромбоцитов.
3. Исследование функции печени. Особое внимание необходимо уделять выявлению возможного токсического влияния на печень. Лечение не следует начинать или прерывать при обнаружении в ходе проведения соответствующих обследований нарушений функции печени, присутствовавших до начала лечения или развившихся в процессе лечения. Обычно нарушения, развившиеся в процессе лечения, возвращаются к норме в течение 2 недель после прерывания терапии метотрексатом, после этого по усмотрению лечащего врача лечение может быть возобновлено.
При применении метотрексата при ревматоидном артрите не существует очевидной необходимости проведения биопсии печени для контроля печеночной токсичности.
Особое внимание следует уделить пациентам с факторами риска, такими как избыточное употребление алкоголя, устойчивое повышение активности ферментов печени, заболевания печени в анамнезе, сахарный диабет, ожирение, применение гепатотоксичных препаратов или препаратов, воздействующих на гемопоэз в анамнезе.
Показания
— ревматоидный артрит у взрослых;
— полиартрит у пациентов с тяжелым ювенильным хроническим артритом в активной форме;
— тяжелые генерализованные формы псориаза и псориатического артрита у взрослых при неэффективности стандартной терапии.
Противопоказания
— выраженное нарушение функции печени;
— алкоголизм;
— почечная недостаточность тяжелой степени (КК менее 20 мл/мин);
— нарушения кроветворения в анамнезе, такие как гипоплазия костного мозга, лейкопения, тромбоцитопения, выраженная анемия;
— тяжелые острые или хронические инфекционные заболевания, такие как туберкулез, ВИЧ-инфекция;
— язвенные поражения ротовой полости;
— язвенное поражение ЖКТ в активной фазе;
— выраженный иммунодефицит;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— одновременная вакцинация живыми вакцинами;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с асцитом, дегидратацией, обструктивными заболеваниями ЖКТ, плевральным или перитонеальном выпотом, с хронической почечной недостаточностью; при паразитарных и инфекционных заболеваниях вирусной, грибковой или бактериальной природы (в настоящее время или недавно перенесенные
Лекарственное взаимодействие
Регулярное употребление алкоголя и применение одновременно с метотрексатом гепатотоксических препаратов увеличивают риск проявления гепатотоксичности метотрексата. За пациентами, применяющими другие гепатотоксические препараты (например, лефлуномид), необходимо проводить тщательное наблюдение. Это также касается случаев одновременного назначения препаратов, угнетающих кроветворение, что повышает риск развития гематотоксичности метотрексата. При одновременном назначении лефлуномида и метотрексата возрастает риск панцитопении и гепатотоксичности.
Такие антибиотики как пенициллины, гликопептиды, ципрофлоксацин, цефалотин, а также сульфаниламиды в отдельных случаях могут снижать выведение метотрексата почками, что приводит к увеличению его концентрации в плазме и, таким образом, к риску проявления гематологической и желудочно-кишечной токсичности.
(5344)
Дозування
Методжект призначають п/ш, в/м або в/в. Входить до складу упаковки голка для ін'єкцій призначена лише для п/к введення Методжекта. Для введення препарату в/м і в/в необхідно використовувати підходящі для цих способів введення голки. Препарат застосовують 1 раз на тиждень. Загальну тривалість лікування лікар визначає індивідуально. Препарат повинен призначати лікар, який має досвід застосування метотрексату та знання про властивості препарату та особливості його дії. При ревматоїдному артриті для дорослих рекомендована початкова д��за препарату становить 7.5 мг 1 раз/тиж. в/м, в/в або п/к. В залежності від вираженості захворювання і переносимості доза метотрексату може бути поступово збільшена - по 2.5 мг/тиж. Максимальна доза - 25 мг/тиж. Терапевтичний ефект звичайно розвивається через 4-8 тижнів після початку застосування препарату. Після досягнення оптимального терапевтичного ефекту слід починати зниження дози до найнижчої ефективної підтримуючої дози. Тривалість терапії препаратом може перевищувати 10 років. При псоріазі та псоріатичному артриті за неде��ю до початку лікування рекомендується парентерально ввести тест-дозу 5-10 мг метотрексату для виявлення реакцій непереносимості. Рекомендована початкова доза - 7.5 мг 1 раз/тиж. в/м, в/в або п/к. Дозу слід поступово збільшувати. У більшості випадків не слід перевищувати дозу 25 мг/тиж., але в будь-якому випадку максимальна доза становить 30 мг/тиж. Терапевтичний ефект звичайно розвивається через 2-6 тижнів після початку застосування препарату. Після досягнення бажаної відповіді дозу слід зменшити до найнижчої ефективної підтримуючої дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю Методжект слід застосовувати з обережністюПередозування
токсична дія метотрексату в основному проявляється з боку системи кровотворення.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкційСклад
метотрексат динатрію 10.96 мг,
що відповідає змісту метотрексат 10 мг
Допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, вода д/в.Фармакологічна дія
Імунодепресант, протипухлинний препарат, антиметаболит, антагоніст фолієвої кислоти. Конкурентно інгібує фермент дигидрофолатредуктазу, що бере участь у відновлення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву кислоту (переносник вуглецевих фрагментів, необхідних для синтезу пуринових нуклеотидів та їх похідних). Гальмує синтез, репарацію ДНК і клітинний мітоз.
До дії метотрексату особливо чутливі быстропролиферирующие клітини: клітини злоякісних пухлин, кісткового мозку, ембріональні клітини, епітеліальні клітини слизових оболонок. Поряд із протипухлинною має иммунодепрессивным дією.
Залишається нез'ясованим, чим обумовлена ефективність метотрексату при лікуванні псоріазу, псоріатичного артриту і ревматоїдного артриту (у т. ч. ювенільного хронічного артриту): його протизапальною або імуносупресивний дією. Також не встановлено, в якій мірі ефективність терапії пояснюється викликаним метотрексатом збільшенням экстрацеллюлярной концентрації аденозину в місцях запалення.
При псоріазі значно прискорюється утворення епітеліальних клітин шкіри порівняно з нормою. Применение метотрексату дозволяє сповільнити утворення епітеліальних клітин шкіри, що обґрунтовує застосування препарату для лікування псоріазуФармакокінетика
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить близько 50%.
Після розподілу в тканинах високі концентрації метотрексату у формі полиглутаматов виявляються в печінці, нирках і особливо в селезінці, в яких метотрексат може утримуватися протягом декількох тижнів або навіть місяців.
При застосуванні в малих дозах проникає в спинномозкову рідин та си��сть лише в мінімальних кількостях.
Метаболізм
Близько 10% введеної дози метаболізується в печінці, основний метаболіт - 7-гидроксиметотрексат, також володіє певною фармакологічною активністю. Приблизно 5-20% метотрексату і 1-5% 7-гидроксиметотрексата виводиться з жовчю (з подальшою реабсорбцією у кишечнику).
Виведення
T1/2 складає в середньому 6-7 год і характеризується високою варіабельністю (3-17 год).
Виводиться переважно у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреци��. Приблизно 5-20% метотрексату і 1-5% 7-гидроксиметотрексата виводиться з жовчю (з подальшою реабсорбцією у кишечнику).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
T1/2 може збільшуватися до величин, в 4 рази перевищують середні значення у пацієнтів з додатковим об'ємом розподілу (наявність плеврального випоту, асциту).
Виведення препарату у хворих з порушенням функції нирок значно уповільнено. Немає даних про уповільнення виведення метотрексату при недостатній функції печінки.Побічні дії
З боку харчеварительной системи: дуже часто - стоматит, диспепсія, нудота, втрата апетиту, підвищення активності трансаміназ; часто - виразки в порожнині рота, діарея; іноді - ентерит, блювання, цироз, фіброз і жирове переродження печінки, гепатотоксичність (гострий гепатит, печінкова недостатність); рідко - ерозивно-виразкові ураження ШКТ; дуже рідко - блювота з домішкою крові, кровотеча з ШКТ (у т. ч. мелена, гематемезис); можливо - панкреатит.
З боку системи кровотворення: часто - лейкопенія, анемія (в т. ч. апластична), нейтропенія, тромбоцитоспіву; іноді - панцитопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, тяжке пригнічення функції кісткового мозку.
Дерматологічні реакції: часто - висип, еритема, дерматит, шкірний свербіж; іноді - фотосенсибілізація, облисіння, збільшення ревматичних вузлів, васкуліт, інфекції, викликані Herpes zoster, герпетиформные висипання на шкірі, кропив'янка; рідко - підвищена пігментація; дуже рідко - зміни пігментації нігтів, гострі пароніхії, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). При лікуванні псоріазу - відчуттяе печіння шкіри, рідко - хворобливі ерозивні бляшки на шкірі.
Алергічні реакції: різні прояви аж до анафілактичного шоку; алергічний васкуліт, пропасниця.
З боку серцево-судинної системи: перикардит, перикардіальний випіт, перикардіальна тампонада, зниження артеріального тиску, тромбоемболія (у т. ч. артеріальний тромбоз, тромбоз церебральних судинОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Пацієнти повинні бути чітко поінформовані про те, що препарат слід застосовувати 1 раз на тиждень, а не ежедневно.
Метотрексат цитотоксичен, тому в роботі з нею необхідно дотримуватися обережності.
За що проходять терапію Методжектом пацієнтами слід здійснювати належне спостереження з тим, щоб ознак можливої токсичної дії та побічних реакцій виявлялися і оцінювалися з мінімальною затримкою.
Зважаючи можливого розвитку тяжких або навіть фатальних побічних реакцій, пацієнти повинні бути поінформовані лікарем про можливі ризики та рекомендовані заходи безпеки.
Рекомендовані дослідж��вання і заходи безпеки
Перед початком або поновленням лікування метотрексатом необхідно виконати повний загальний аналіз крові з визначенням рівня тромбоцитів; біохімічний аналіз крові з визначенням активності ферментів печінки, концентрації білірубіну, сироваткового альбуміну; рентгенологічне обстеження грудної клітини, дослідження функції нирок. При необхідності провести тести на туберкульоз і гепатит.
Під час лікування (не рідше одного разу на місяць у перші 6 місяців лікування, далі - не рідше 1 разу в 2 місяці) необхідністімо проводити наступні дослідження:
1. Обстеження слизової порожнини рота і глотки.
2. Повний загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів. Пригнічення гемопоезу, викликане метотрексатом, може відбуватися раптово, в т. ч. при застосуванні препарату у малих дозах. У будь-якому разі значного зниження кількості лейкоцитів чи тромбоцитів необхідно негайно перервати лікування метотрексатом і провести адекватну підтримуючу терапію. Пацієнтам має бути рекомендовано повідомляти про будь-які ознаки та симптоми можливих інфекцій. Пацієнтам, які одночасно отримують препарати, що пригнічують кровотворення (наприклад, лефлуномід), потрібне ретельне спостереження з контролем показників крові і числа тромбоцитів.
3. Дослідження функції печінки. Особливу увагу необхідно приділяти виявленню можливого токсичного впливу на печінку. Лікування не слід розпочинати або припиняти при виявленні в ході проведення відповідних обстежень порушень функції печінки, присутніх до початку лікування або розвинулися в процесі лікування. Зазвичай порушення��ія, що розвинулися в процесі лікування, повертаються до норми протягом 2 тижнів після переривання терапії метотрексатом, після цього на розсуд лікуючого лікаря лікування може бути поновлено.
При застосуванні метотрексату при ревматоїдному артриті не існує очевидною необхідність проведення біопсії печінки для контролю печінкової токсичності.
Особливу увагу слід приділити пацієнтам з факторами ризику, такими як надмірне вживання алкоголю, стійке підвищення активності ферментів печінки, захворювання печінки в анамнезе, цукровий діабет, ожиріння, застосування гепатотоксичних препаратів або препаратів, що впливають на гемопоез в анамнезі.Свідчення
— ревматоїдний артрит у дорослих;
— поліартрит у пацієнтів з тяжким ювенільний хронічний артрит в активній формі;
— тяжкі генералізовані форми псоріазу та псоріатичного артриту у дорослих при неефективності стандартної терапії.Протипоказання
— виражене порушення функції печінки;
— алкоголізм;
— ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК мо��її 20 мл/хв);
— порушення кровотворення в анамнезі, такі як гіпоплазія кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія, виражена анемія;
— тяжкі гострі або хронічні інфекційні захворювання, такі як туберкульоз, ВІЛ-інфекція;
— виразкові ураження ротової порожнини;
— виразкові ураження ШКТ в активній фазі;
— виражений імунодефіцит;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— одночасна вакцинація живими вакцинами;
— підвищена чутливої шкіри��сть до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з асцитом, дегідратацією, обструктивними захворюваннями ШКТ, плевральним або перитонеальному випотом, з хронічною нирковою недостатністю; при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (в даний час або нещодавно перенесеніЛікарська взаємодія
Регулярне вживання алкоголю і застосування одночасно з метотрексатом гепатотоксичних препаратів збільшують ризик прояву гепатотоксичності метотрексату. За пацієнтами, які застосовують інші гепатотоксичні препарати (наприклад, лефлуномід), необхідно проводити ретельне спостереження. Це також стосується випадків одночасного призначення препаратів, що пригнічують кровотворення, що підвищує ризик розвитку гематотоксичності метотрексату. При одночасному призначенні лефлуномида і метотрексату зростає ризик панцитопенії і гепатотоксичності.
Такі антибіотики, як пеніциліни, глікопептиди, ципрофлоксацин, цефалотин, а також сульфаніламіди в окремих випадках можуть знижувати виведення метотрексату нирками, що призводить до збільшення його концентрації в плазмі і, таким чином, до ризику прояви гематологічної та шлунково-кишкової токсичності.