Дозировка
Всю суточную дозу препарата рекомендуется принимать внутрь однократно или двойную суточную дозу — через день с учетом циркадного ритма эндогенной секреции ГКС в интервале от 6 до 8 ч утра. Высокую суточную дозу можно распределить на 2-4 приема, при этом по утрам следует принимать большую дозу. Таблетки следует принимать во время или непосредственно после еды, запивая небольшим количеством жидкости. Начальная доза препарата может составлять от 4 мг до 48 мг метилпреднизолона в сутки, в зависимости от характера заболевания. При менее тяжелых заболеваниях обычно достаточно применение более низких доз, хотя отдельным больным могут потребоваться и более высокие дозы. Высокие дозы могут потребоваться при таких заболеваниях и состояниях, как рассеянный склероз (200 мг/), отек мозга (200-1000 мг/) и трансплантация органов (до 7 мг/кг/). Если через достаточный период времени не будет получен удовлетворительный клинический эффект, препарат следует отменить и назначить больному другой вид терапии. Детям дозу определяет врач с учетом массы или поверхности тела. При надпочечниковой недостаточности - внутрь 0.18 мг/кг или 3.33 мг/м2/ в 3 приема, при других показаниях - по 0.42-1.67 мг/кг или 12.5-50 мг/м2/ в 3 приема. При длительном приеме препарата суточную дозу следует снижать постепенно. Длительную терапию нельзя прекращать внезапно.
Лекарственная форма
Таблетки от почти белого до белого цвета, круглые, плоские, со скошенным краем и поперечной делительной риской на одной стороне.
Состав
метилпреднизолон 4 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, магния стеарат, желатин, тальк, вода очищенная.
Фармакологическое действие
Синтетический ГКС. Оказывает противовоспалительное, противоаллергическое, иммунодепрессивное действие, повышает чувствительность бета-адренорецепторов к эндогенным катехоламинам.
Взаимодействует со специфическими цитоплазматическими рецепторами (рецепторы для ГКС есть во всех тканях, особенно их много в печени) с образованием комплекса, индуцирующего образование белков (в т.ч. ферментов, регулирующих в клетках жизненноважные процессы).
Воздействие метилпреднизолона на белковый обмен: уменьшает количество глобулинов в плазме, повышает синтез альбуминов в печени и почках (с повышением коэффициента альбумин/глобулин), снижает синтез и усиливает катаболизм белка в мышечной ткани.
Воздействие метилпреднизолона на липидный обмен: повышает синтез высших жирных кислот и триглицеридов, перераспределяет жир (накопление жира происходит преимущественно в области плечевого пояса, лица, живота), приводит к развитию гиперхолестеринемии.
Воздействие метилпреднизолона на углеводный обмен: увеличивает абсорбцию углеводов из ЖКТ, повышает активность глюкозо-6-фосфатазы (увеличивает поступление глюкозы из печени в кровь), повышает активность фосфоэнолпируваткарбоксилазы и синтез аминотрансфераз (активирует глюконеогенез), способствует развитию гипергликемии.
Воздействие метилпреднизолона на водно-электролитный обмен: задерживает натрий и воду в организме, стимулирует выведение калия (минералокортикоидная активность), снижает абсорбцию кальция из ЖКТ, снижает минерализацию костной ткани.
Противовоспалительное действие связано с угнетением высвобождения эозинофилами и тучными клетками медиаторов воспаления, индуцированием образования липокортинов и уменьшения количества тучных клеток, вырабатывающих гиалуроновую кислоту, с уменьшением проницаемости капилляров, стабилизацией клеточных мембран (особенно лизосомальных) и мембран органелл. Действует на все этапы воспалительного процесса: ингибирует синтез простагландинов на уровне арахидоновой кислоты (липокортин угнетает фосфолипазу А2, подавляет либерацию арахидоновой кислоты и ингибирует биосинтез эндоперекисей, лейкотриенов, способствующих в т.ч. процессам воспаления, аллергии), синтез провоспалительных цитокинов (в т.ч. интерлейкин 1, фактор некроза опухоли альфа), повышает устойчивость клеточной мембраны к действию различных повреждающих факторов.
Иммунодепрессивное действие обусловлено вызываемой инволюцией лимфоидной ткани, угнетением пролиферации лимфоцитов (особенно Т-лимфоцитов), подавлением миграции В-клеток и взаимодействия Т- и В-лимфоцитов, торможением высвобождения цитокинов (интерлейкина-1, 2, гамма-интерферона) из лимфоцитов и макрофагов и снижением образования антител.
Противоаллергическое действие развивается в результате снижения синтеза и секреции медиаторов аллергии, торможения высвобождения из сенсибилизированных тучных клеток и базофилов гистамина и других биологически активных веществ, уменьшения числа циркулирующих базофилов, Т- и В-лимфоцитов, тучных клеток, подавления развития лимфоидной и соединительной ткани, снижения чувствительности эффекторных клеток к медиаторам аллергии, угнетения антителообразования, изменения иммунного ответа организма.
При обструктивных заболеваниях дыхательных путей действие обусловлено, главным образом, торможением воспалительных процессов, предупреждением или уменьшением выраженности отека слизистых оболочек, снижением эозинофильной инфильтрации подслизистого слоя эпителия бронхов и отложении в слизистой бронхов циркулирующих иммунных комплексов, а также торможением эрозирования и десквамации слизистой. Повышает чувствительность бета-адренорецепторов бронхов мелкого и среднего калибра к эндогенным катехоламинам и экзогенным симпатомиметикам, снижает вязкость слизи за счет уменьшения ее продукции.
Подавляет синтез и секрецию АКТГ и вторично - синтез эндогенных ГКС.
Тормозит соединительнотканные реакции в ходе воспалительного процесса и снижает возможность образования рубцовой ткани.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
При приеме внутрь быстро всасывается, абсорбция составляет более 70%. Подвергается эффекту "первого прохождения" через печень.
При в/м введении всасывание полное и достаточно быстрое. Биодоступность при в/м введении составляет 89%.
Cmax после приема внутрь составляет 1.5 ч, при в/м введении - 0.5-1 ч. Cmax после в/в введения в дозе 30 мг/кг в течение 20 мин или в/в капельного введения в дозе 1 г в течение 30-60 мин, достигает 20 мкг/мл. Cmax после в/м введения 40 мг в течение 2 ч достигает 34 мкг/мл.
Связывание с белками плазмы (только с альбумином) - 62% независимо от введенной дозы.
Метаболизм
Метаболизируется преимущественно в печени. Метаболиты (11-кето- и 20-оксисоединения) не обладают глюкокортикоидной активностью и выводятся преимущественно почками. В течение 24 ч около 85% введенной дозы обнаруживается в моче, и около 10% - в кале. Проникает через ГЭБ и плацентарный барьер. Метаболиты обнаруживаются в грудном молоке.
Выведение
T1/2 из плазмы крови при пероральном приеме составляет примерно 3.3 ч, при парентеральном введении - 2.3-4 ч и, вероятно, не зависит от пути введения. За счет внутриклеточной активности выявляется выраженное различие между T1/2 метилпреднизолона из плазмы крови и T1/2 из организма в целом (примерно 12-36 ч). Фармакотерапевтическое действие сохраняется даже тогда, когда концентрация препарата в крови уже не определяется.
Побочные действия
Частота развития и выраженность побочных эффектов зависит от длительности применения, величины используемой дозы и возможности соблюдения циркадного ритма назначения Метипреда.
Со стороны эндокринной системы: снижение толерантности к глюкозе, стероидный сахарный диабет, манифестация латентного сахарного диабета, угнетение функции надпочечников, синдром Иценко-Кушинга (лунообразное лицо, ожирение гипофизарного типа, гирсутизм, повышение АД, дисменорея, аменорея, мышечная слабость, стрии), задержка полового развития у детей.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, панкреатит, стероидная язва желудка и двенадцатиперстной кишки, эрозивный эзофагит, желудочно-кишечные кровотечения, перфорация стенки ЖКТ, нарушение аппетита, нарушение пищеварения, метеоризм, икота; редко - повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмии, брадикардия (вплоть до остановки сердца); у предрасположенных пациентов развитие или усиление выраженности сердечной недостаточности, изменения на ЭКГ, характерные для гипокалиемии, повышение АД, гиперкоагуляция, тромбозы; у пациентов с острым и подострым инфарктом миокарда возможно распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани, что может привести к разрыву сердечной мышцы.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: делирий, дезориентация, эйфория, галлюцинации, маниакально-депрессивный психоз, депрессия, паранойя, повышение внутричерепного давления
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Хранить приготовленный раствор для парентерального введения следует при температуре от 15° до 20°С и использовать в течение 12 ч. Если приготовленный раствор хранится в холодильнике при температуре от 2°до 8°С, его можно использовать в течение 24 ч.
Во время лечения Метипредом (особенно длительного) необходимо наблюдение окулиста, контроль АД, состояния водно-электролитного баланса, а также картины периферической крови и концентрации глюкозы в крови.
С целью уменьшения побочных явлений можно назначать антациды, а также увеличить поступление калия в организм (диета, препараты калия). Пища должна быть богатой белками, витаминами, с ограничением содержания жиров, углеводов и поваренной соли.
Действие препарата усиливается у пациентов с гипотиреозом и циррозом печени. Препарат может усиливать существующие эмоциональную нестабильность или психотические нарушения. При указании на психозы в анамнезе Метипред в высоких дозах назначают под строгим контролем врача.
С осторожностью следует применять при остром и подостром инфаркте миокарда в связи с возможностью распространения очага некроза, замедления формирования рубцовой ткани и разрыва сердечной мышцы.
В стрессовых ситуациях во время поддерживающего лечения (в т.ч. хирургические операции, травма, инфекционные заболевания) следует провести коррекцию дозы препарата в связи с повышением потребности в ГКС.
При внезапной отмене, особенно в случае предшествующего применения высоких доз, возможно развитие синдрома отмены (анорексия, тошнота, заторможенность, генерализованные мышечно-скелетные боли, общая слабость), а также обострение заболевания, по поводу которого был назначен Метипред.
Во время лечения Метипредом не следует проводить вакцинацию в связи со снижением иммунного ответа и, вследствие этого, снижением эффективности вакцины.
Назначая Метипред при интеркуррентных инфекциях, септических состояниях и туберкулезе, необходимо одновременно проводить лечение антибиотиками бактерицидного действия.
У детей во время длительного лечения Метипредом необходимо тщательное наблюдение за динамикой роста и развития. Детям, которые в период лечения находились в контакте с больными корью или ветряной оспой, профилактически назначают специфические иммуноглобулины.
Вследствие слабого минералокортикоидного эффекта для заместительной терапии при надпочечниковой недостаточности Метипред используют в комбинации с минералокортикоидами.
У пациентов с сахарным диабетом следует контролировать концентрацию глюкозы в крови и при необходимости корректировать дозу гипогликемических средств.
Показан рентгенологический контроль за костно-суставной системой (снимки позвоночника, кисти).
Метипред у пациентов с латентными инфекционными заболеваниями почек и мочевыводящих путей способен вызвать лейкоцитурию, что может иметь диагностическое значение.
Метипред повышает содержание метаболитов 11- и 17-оксикетокортикостероидов.
Показания
Для приема внутрь
— системные заболевания соединительной ткани (СКВ, склеродермия, узелковый периартериит, дерматомиозит, ревматоидный артрит);
— острые и хронические воспалительные заболевания суставов - подагрический и псориатический артрит, остеоартрит (в т.ч. посттравматический), полиартрит (в т.ч. старческий), плечелопаточный периартрит, анкилозирующий спондилоартрит (болезнь Бехтерева), ювенильный артрит, синдром Стилла у взрослых, бурсит, неспецифический тендосиновит, синовит и эпикондилит
— острый ревматизм, ревматический кардит, малая хорея;
— бронхиальная астма, астматический статус;
— острые и хронические аллергические заболевания (в т.ч. аллергические реакции на лекарственные средства и пищевые продукты, сывороточная болезнь, крапивница, аллергический ринит, отек Квинке, лекарственная экзантема, поллиноз);
— заболевания кожи - пузырчатка, псориаз, экзема, атопический дерматит (распространенный нейродермит), контрактный дерматит
Противопоказания
Для кратковременного применения по жизненным показаниям единственным противопоказанием является повышенная чувствительность к метилпреднизолону или компонентам препарата.
У детей в период роста ГКС следует применять только по абсолютным показаниям и при тщательном наблюдении врача.
С осторожностью следует назначать препарат при следующих заболеваниях и состояниях:
— заболевания ЖКТ - язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, эзофагит, гастрит, острая или латентная пептическая язва, недавно созданный анастомоз кишечника, НЯК с угрозой перфорации или абсцедирования, дивертикулит;
— паразитарные и инфекционные заболевания вирусной, грибковой или бактериальной природы (в настоящее время или недавно перенесенные, включая недавний контакт с больным) - простой герпес, опоясывающий герпес (виремическая фаза), ветряная оспа, корь, амебиаз, стронгилоидоз, системный микоз; активный и латентный туберкулез
Лекарственное взаимодействие
Одновременное назначение метилпреднизолона:
— с индукторами печеночных микросомальных ферментов (фенобарбитал, рифампицин, фенитоин, теофиллин, эфедрин) приводит к снижению его концентрации (увеличение скорости метаболизма);
— с диуретиками (особенно тиазидоподобными и ингибиторами карбоангидразы) и амфотерицином В приводит к усилению выведения из организма калия и увеличению риска развития сердечной недостаточности; ингибиторы карбоангидразы и "петлевые" диуретики могут увеличивать риск развития остеопороза;
— с натрийсодержащими препаратами способствует развитию отеков и повышению АД;
— с сердечными гликозидами приводит к ухудшению их переносимости и повышению вероятности развития желудочковой экстраситолии (из-за вызываемой гипокалиемии);
— с непрямыми антикоагулянтами способствует ослаблению (реже усилению) их действия (требуется коррекции дозы);
— с антикоагулянтами и тромболитиками приводит к повышению риска развития кровотечений из язв в ЖКТ;
(865)
Дозування
Всю добову дозу препарату рекомендують приймати всередину одноразово або подвійну добову дозу через день з урахуванням циркадного ритму ендогенної секреції ГКС в інтервалі від 6 до 8 год ранку. Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати велику дозу. Таблетки слід приймати під час або безпосередньо після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини. Початкова доза препарату може становити від 4 мг до 48 мг метилпреднізолону на добу, залежно від характеру захворювання. При менш тяжких захворюваннях звичайно достатньо застосування більш низькі дози, хоча окремим хворим можуть знадобитися і вищі дози. Високі дози можуть знадобитися при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз (200 мг/), набряк мозку (200-1000 мг/) і трансплантація органів (до 7 мг/кг/). Якщо через достатній період часу не буде отримано задовільний клінічний ефект, препарат слід відмінити і призначити хворому інший вид терапії. Дітям дозу визначає лікар з урахуванням маси або поверхні тіла. При надпочечнико��ой недостатності - всередину 0.18 мг/кг або 3.33 мг/м2/ в 3 прийоми, при інших показаннях - по 0.42-1.67 мг/кг або 12.5-50 мг/м2/ в 3 прийоми. При тривалому прийомі препарату добову дозу слід знижувати поступово. Тривалу терапію не можна припиняти раптово.
Лікарська форма
Таблетки від майже білого до білого кольору, круглі, плоскі, зі скошеним краєм і поперечної ділильної рискою на одній стороні.Склад
метилпреднізолон 4 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, желатин, тальк, вода очищенная.Фармакологічна дія
Синтетичний ГКС. Надає протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для ГКС є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, індукує утворення білків (у т. ч. ферментів, що регулюють в клітинах життєвоважливі процеси).
Вплив метилпреднізолону на белковый обмін: зменшує кількість глобулінів в плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез і посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Вплив метилпреднізолону на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вплив метилпреднізолону на вуглеводний обмін: збільшує абсор��цію вуглеводів з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (збільшує надходження глюкози з печінки в кров), підвищує активність фосфоэнолпируваткарбоксилазы і синтез амінотрансфераз (активує глюконеогенез), сприяє розвитку гіперглікемії.
Вплив метилпреднізолону на водно-електролітний обмін: затримує натрій і воду в організмі, стимулює виведення калію (минералокортикоидная активність), знижує абсорбцію кальцію з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, знижує мінералізацію кісткової тканини.
Протизапальну дію связано з пригніченням вивільнення еозинофілами та тучними клітинами медіаторів запалення, индуцированием освіти липокортинов і зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, із зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (липокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує либерацию арахідонової кислоти та інгібує биосинте�� эндоперекисей, лейкотрієнів, які сприяють у т. ч. процесів запалення, алергії), синтез прозапальних цитокінів (у т. ч. інтерлейкін 1, фактор некрозу пухлини альфа), підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних пошкоджуючих факторів.
Імунодепресивна дія обумовлена викликається інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин і взаємодії Т - і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, 2, гамма-интерфервона) з лімфоцитів і макрофагів і зниженням утворення антитіл.
Протиалергічна дія розвивається в результаті зниження синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення із сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, Т - і В-лімфоцитів, опасистих клітин, пригнічення розвитку лімфоїдної і сполучної тканини, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зрадения імунної відповіді організму.
При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія зумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, запобіганням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладенні в слизовій бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванням ерозії і десквамації слизової оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних ��атехоламинам і екзогенних симпатомиметикам, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції.
Пригнічує синтез і секрецію АКТГ і вдруге - синтез ендогенних ГКС.
Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
При прийомі всередину швидко всмоктується, абсорбція становить понад 70%. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку.
При в/м введенні всмоктування повне і дост��точно швидке. Біодоступність при в/м введенні становить 89%.
Cmax після прийому внутрішньо становить 1.5 год, при в/м введенні - 0.5-1 ч. Cmax після в/в введення в дозі 30 мг/кг протягом 20 хв або в/в краплинного введення в дозі 1 г протягом 30-60 хв, досягає 20 мкг/мл Cmax після в/м введення 40 мг протягом 2 год досягає 34 мкг/мл
Зв'язування з білками плазми (тільки з альбуміном) - 62% незалежно від введеної дози.
Метаболізм
Метаболізується переважно в печінці. Метаболіти (11-кето - і 20-оксисоединения) не мають глюкокортикоїдної активностью і виводяться переважно нирками. Протягом 24 год близько 85% введеної дози виявляється в сечі і близько 10% - у калі. Проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр. Метаболіти виявляються в грудному молоці.
Виведення
T1/2 з плазми крові при пероральному прийомі становить приблизно 3.3 год, при парентеральному введенні - 2.3-4 год і, ймовірно, не залежить від шляху введення. За рахунок внутрішньоклітинної активності виявляється виражена різниця між T1/2 метилпреднізолону з плазми крові і T1/2 з організму в цілому (приблизно 12-36 год). Фармакотер��певтическое дія зберігається навіть тоді, коли концентрація препарату в крові вже не визначається.Побічні дії
Частота розвитку і вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення Метипреда.
З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет, маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гіпофизарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменорея, аменорея, м'язова слабкість, стриї), затримка статевого розвитку у дітей.
З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі, перфорація стінки ШЛУНКОВО-кишкового тракту, порушення апетиту, порушення травлення, метеоризм, гикавка; рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); у предрасположенных пацієнтів розвиток або посилення вираженості серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози; у пацієнтів з гострим і підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутричерепног�� тискуОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Зберігати приготовлений розчин для парентерального введення слід при температурі від 15° с до 20°С і використати протягом 12 год. Якщо приготовлений розчин зберігається в холодильнику при температурі від 2°до 8°З, його можна використовувати протягом 24 год.
Під час лікування Метипредом (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль АТ, стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові і концентрації глюкози в крові.
З метою розумі��ьшения побічних явищ можна призначати антациди, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Їжа повинна бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів і кухонної солі.
Дія препарату посилюється у пацієнтів з гіпотиреозом і цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність або психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі Метипред у високих дозах призначають під строгим контролем лікаря.
З обережністю слід��т застосовувати при гострому та підгострому інфаркті міокарда у зв'язку з можливістю розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і розриву серцевого м'яза.
У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (в т. ч. хірургічні операції, травма, інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату у зв'язку з підвищенням потреби в ДКЗ.
При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому відміни (анорексія, нудота, заторможенность, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого був призначений Метипред.
Під час лікування Метипредом не слід проводити вакцинацію у зв'язку зі зниженням імунної відповіді і, внаслідок цього, зниженням ефективності вакцини.
Призначаючи Метипред при інтеркурентних інфекціях, септичних станах і туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії.
У дітей під час тривалого лікування Метипредом необхідно ��щательное спостереження за динамікою росту і розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряну віспу, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.
Внаслідок слабкого минералокортикоидного ефекту для замісної терапії при надниркової недостатності Метипред використовують в комбінації з мінералокортикоїдами.
У пацієнтів із цукровим діабетом слід контролювати концентрацію глюкози в крові і при необхідності коригувати дозу гіпоглікемічних средстст.
Показаний рентгенологічний контроль за кістково-суглобової системи (знімки хребта, кисті).
Метипред у пацієнтів з латентними інфекційними захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів здатний викликати лейкоцитурию, що може мати діагностичне значення.
Метипред підвищує вміст метаболітів 11 - і 17-оксикетокортикостероидов.Свідчення
Для прийому всередину
— системні захворювання сполучної тканини (СЧВ, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит);
— остр��е і хронічні запальні захворювання суглобів - подагричний і псоріатичний артрит, остеоартрит (у т. ч. посттравматичний), поліартрит (у т. ч. старечий), плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт і епікондиліт
— гострий ревматизм, ревматичний кардит, мала хорея;
— бронхіальна астма, астматичний статус;
— гострі і хронічні алергічні захворювання (у т. ч. алергічно�� реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, набряк Квінке, лікарська екзантема, поліноз);
— захворювання шкіри: пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит (поширений нейродерміт), контрактний дерматитПротипоказання
Для короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до метилпреднизолону або компонентів препарату.
У дітей в період росту ГКС слід застосовувати т��лише за абсолютними показаннями і при ретельному спостереженні лікаря.
З обережністю слід призначати препарат при таких захворюваннях і станах:
— захворювання ШКТ - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечнику, НЯК із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт;
— паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (в даний час або нещодавно перенесені, включно��а нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізувальний герпес (виремическая фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз, системний мікоз; активний і латентний туберкульозЛікарська взаємодія
Одночасне призначення метилпреднізолону:
— з індукторами печінкових мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації (збільшення швидкості метаболізму);
— з діуретиками (особливо тиазидоподобными та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицин В призводить до посилення виведення з організму калію і збільшення ризику розвитку серцевої недостатності; інгібітори карбоангідрази та "петльові" діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу;
— з натрийсодержащими препаратами сприяє розвитку набряків і підвищення артеріального тиску;
— з серцевими глікозидами призводить до погіршення їх переносимості та підвищенню ймовірності розвитку шлуночкової экстраситолии (за викликається гіпокаліємії);
— з непрямими антикоагулянтами сприяє ослабленню (рідше у��илению) їх дії (потрібна корекція дози);
— з антикоагулянтами та тромболітиками призводить до підвищення ризику розвитку кровотеч із виразок у ШЛУНКОВО;