Дозировка
Внутрь. во время или непосредственно после еды Монотерапия и комбинированная терапия с пероральными гипогликемическими средствами Начальная доза по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в день. Через 10-15 дней при отсутствии неблагоприятных эффектов оо стороны ЖКТ назначают по 2 таблетки (1000 мг) 1 раз в день вечером. Возможно дальнейшее постеленное увеличение дозы в зависимости от концентрации глюкозы в крови. Максималыш суточная доза составляет 4 таблетки (2000 мг) 1 раз вечером Для уменьшения побочных явлений со стороны ЖКТ дозу можно разделить - по 2 таблетки (1000 мг) 2 раза в день.
Лекарственная форма
Белые или почти белые овальные таблетки с гравировкой «93» на одной стороне и «7267» - на другой.
Состав
В 1 таблетке содержится активное вещество метформина гидрохлорид 500,0 мг; вспомогательные вещества:
гипромеллоза 320,0 мг, этилцеллюлоза 7 cps 25,0 мг, целлюлоза • микрокристаллическая 170,0 мг, магния стеарат 5,0 мг.
Фармакологическое действие
Пероральное гипогликемическое средство из группы бигуанидов (диметилбигуанид). Механизм действия метформина связан с его способностью подавлять глюконеогенез, а также образование свободных жирных кислот и окисление жиров. Повышает чувствительность периферических рецепторов к инсулину и утилизацию глюкозы клетками. Метформин не влияет на количество инсулина в крови, но изменяет его фармакодинамику за счет снижения соотношения связанного инсулина к свободному и повышения соотношения инсулина к проинсулину.
Метформин стимулирует синтез гликогена, воздействуя на гликогенсинтетазу. Увеличивает транспортную емкость всех типов мембранных переносчиков глюкозы. Задерживает всасывание глюкозы в кишечнике.
Снижает уровень триглицеридов, ЛПНП, ЛПОНП. Метформин улучшает фибринолитические свойства крови за счет подавления ингибитора активатора плазминогена тканевого типа.
На фоне приема метформина масса тела пациента либо остается стабильной, либо умеренно снижается.
Фармакокинетика
Время достижения максимальной концентрации после приема внутрь составляет 7 ч При приеме натощак площадь под фармакологической кривой (AUC) снижена на 30%, С макс и время ее достижения не изменяются, всасывание метформина в таблетках пролонгированного действия не зависит от состава пищи. При приеме метформина пролонгированного действия в дозе до 2000 мг не происходит его накопления.
Распределение . Метформин практически не связывается с белками плазмы и быстро распределяется в ткани организма. Частично связывается с эритроцитами. Накапливается а слюнных железах, печени и почках. Кажущийся объем распределения составляет 63-276 л.
Метаболизм и выведение. Выводится почками в неизмененном вида Клиренс метформина у здоровых лиц составляет 400 мл в мин, что свидетельствует об активной клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. Период полувыведения составляет приблизительно 6,6 ч.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: возможны (обычно в начале лечения) тошнота, рвота, диарея, метеоризм, чувство дискомфорта в животе; в единичных случаях - нарушение показателей функции печени, гепатит (исчезают после прекращения лечения).
Со стороны обмена веществ: очень редко - лактацидоз (требуется прекращение лечения).
Со стороны системы кроветворения: очень редко - нарушение всасывания витамина B12.
Профиль побочных реакций у детей в возрасте 10 лет и старше такой же, как у взрослых.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не рекомендуется применение при острых инфекциях, обострении хронических инфекционно-воспалительных заболеваний, травмах, острых хирургических заболеваниях, опасности дегидратации.
Не применяют перед хирургическими операциями и в течение 2 дней после их проведения.
С осторожностью следует применять метформин у пациентов пожилого возраста и лиц, выполняющих тяжелую физическую работу, что связано с повышенным риском развития молочнокислого ацидоза. У пациентов старческого возраста часто наблюдается бессимптомное нарушение функции почек. Особая осторожность требуется, если нарушение функции почек спровоцировано приемом антигипертензивных препаратов или диуретиков, а также НПВС.
Если во время лечения у пациента появились мышечные судороги, нарушение пищеварения (боли в животе) и выраженная астения, то следует иметь в виду, что эти симптомы могут свидетельствовать о начале развития лактацидоза.
В период лечения необходимо контролировать функцию почек; определение содержания лактата в плазме следует проводить не реже 2 раз в год, а также при появлении миалгии.
При применении метформина в виде монотерапии в соответствии с режимом дозирования гипогликемия, как правило, не возникает. Однако при комбинации с инсулином или с производными сульфонилмочевины имеется риск развития гипогликемии. В таких случаях необходим особо тщательный контроль концентрации глюкозы в крови.
В период лечения пациентам следует избегать употребления алкоголя из-за риска развития лактацидоза.
В доклинических исследованиях показано, что метформин не обладает канцерогенным потенциалом.
Показания
Сахарный диабет 2 типа у взрослых (особенно у лациектое с ожирением) при неэффективности диетотерапии и физических нагрузок, в качестве монотерапии или в комбинации с другими пероральными гипогликемическими средствами или инсулином
Противопоказания
Повышенная чувствительность к метформину или к любому вспомогательному веществу.
Диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома. кома.
Почечная недостаточность или нарушение функции почек (клиренс креатинина (КК) менее 60 мл/мин).
Острые состояния, протекающие с риском развития нарушений функции почек;
дегидратация (при диарее, рвоте), геоорарра, инфекционные заболевания,
состояния гипоксии (шок, сепсис, инфекции точек, бронхо-легочные заболевания).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с производными сульфонилмочевины, акарбозой, инсулином, салицилатами, ингибиторами МАО, окситетрациклином, ингибиторами АПФ, с клофибратом, циклофосфамидом возможно усиление гипогликемического действия метформина.
При одновременном применении с ГКС, гормональными контрацептивами для приема внутрь, даназолом, эпинефрином, глюкагоном, гормонами щитовидной железы, производными фенотиазина, тиазидными диуретиками, производными никотиновой кислоты возможно уменьшение гипогликемического действия метформина.
У пациентов, получающих метформин, применение йодсодержащих контрастных веществ с целью проведения диагностических исследований (в т.ч. в/в урографии, в/в холангиографии, ангиографии, КТ), повышает риск развития острого нарушения функции почек и лактацидоза. Данные комбинации противопоказаны.
Бета2-адреномиметики в виде инъекций повышают концентрацию глюкозы в крови вследствие стимуляции ?2-адренорецепторов. В этом случае необходим контроль концентрации глюкозы в крови. При необходимости рекомендуется назначить инсулин.
Одновременный прием циметидина может усилить риск развития лактацидоза.
Одновременный прием "петлевых" диуретиков может привести к развитию лактацидоза из-за возможной функциональной почечной недостаточности.
Про одновременном приеме с этанолом повышается риск развития лактацидоза.
Нифедипин повышает абсорбцию и Cmax метформина.
Катионные лекарственные средства (амилорид, дигоксин, морфин, прокаинамид, хинидин, хинин, ранитидин, триамтерен, триметоприм и ванкомицин), секретирующиеся в почечных канальцах, конкурируют с метформином за канальцевые транспортные системы и могут приводить к увеличению его Cmax
(6822)
Дозування
Всередину. під час або безпосередньо після їжі Монотерапія та комбінована терапія з пероральними гіпоглікемічними засобами Початкова доза по 1 таблетці (500 мг) 1 раз в день. Через 10-15 днів при відсутності несприятливих ефектів го боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту призначають по 2 таблетки (1000 мг) 1 раз в день ввечері. Можливе подальше постелене збільшення дози залежно від концентрації глюкози у крові. Максималыш добова доза становить 4 таблетки (2000 мг) 1 раз ввечері Для зменшення побічних явищ з боку ШКТ дозу можна поділулити - по 2 таблетки (1000 мг) 2 рази на день.
Лікарська форма
Білі або майже білі овальні таблетки з гравіруванням «93» на одній стороні і «7267» - на іншій.Склад
В 1 таблетці міститься активна речовина метформіну гідрохлорид 500,0 мг; допоміжні речовини:
гіпромелоза 320,0 мг, етилцелюлоза 7 cps 25,0 мг, целюлоза • мікрокристалічна 170,0 мг, магнію стеарат 5,0 мг.Фармакологічна дія
Пероральне гіпоглікемічну засіб з групи бигуанидов (диметилбигуанид). Механізм дії метформіну пов'язаний з його способом��здатністю пригнічувати глюконеогенез, а також утворення вільних жирних кислот і окислення жирів. Підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Метформін не впливає на кількість інсуліну в крові, але змінює його фармакодинаміку за рахунок зниження співвідношення зв'язаного інсуліну до вільного і підвищення співвідношення інсуліну до проинсулину.
Метформін стимулює синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників р��юкозы. Затримує всмоктування глюкози в кишечнику.
Знижує рівень тригліцеридів, ЛПНЩ, ЛПДНЩ. Метформін покращує фібринолітичні властивості крові за рахунок пригнічення інгібітора активатора плазміногену тканинного типу.
На тлі прийому метформіну маса тіла пацієнта або залишається стабільною, або помірно знижується.Фармакокінетика
Час досягнення максимальної концентрації після прийому внутрішньо становить 7 год При прийомі натщесерце площа під фармакологічної кривою (AUC) знижена на 30%, макс і час її досягнення не зрад��ються, всмоктування метформіну в таблетках пролонгованої дії не залежить від складу їжі. При прийомі метформіну пролонгованої дії в дозі до 2000 мг не відбувається його накопичення.
Розподіл . Метформін практично не зв'язується з білками плазми і швидко розподіляється у тканини організму. Частково зв'язується з еритроцитами. Накопичується а слинних залозах, печінці та нирках. Уявний об'єм розподілу становить 63-276 л.
Метаболізм і виведення. Виводиться нирками в незміненому виду Кліренс метформіну у здорових осіб становить 400 мл в хв, що свідчить про активну клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Період напіввиведення становить приблизно 6,6 ч.Побічні дії
З боку травної системи: можливі (зазвичай на початку лікування), нудота, блювання, діарея, метеоризм, відчуття дискомфорту в животі; у поодиноких випадках - порушення показників функції печінки, гепатит (зникають після припинення лікування).
З боку обміну речовин: дуже рідко - лактацидоз (потребує припинення лікування).
З боку систем�� кровотворення: дуже рідко - порушення всмоктування вітаміну B12.
Профіль побічних реакцій у дітей в віці 10 років і старше такий же, як у дорослих.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не рекомендується застосування при гострих інфекціях, загостренні хронічних інфекційно-запальних хвороб, травмах, гострих хірургічних захворюваннях, небезпеці дегідратації.
Не застосовують перед хірургічними операціями і протягом 2 діб після їх проведення.
З обережністю слід застосовувати метформін у пациентов похилого віку та осіб, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку молочнокислого ацидозу. У пацієнтів старечого віку часто спостерігається безсимптомне порушення функції нирок. Особлива обережність вимагається, якщо порушення функції нирок, спричинене прийомом антигіпертензивних препаратів або діуретиків, а також НПЗЗ.
Якщо під час лікування у пацієнта з'явились м'язові судоми, порушення травлення (біль у животі) та виражена астенія, то слід мати на увазі, що ці симптоми можуть свідчити про початок розвитку лактацидоза.
У період лікування необхідно контролювати функцію нирок; визначення вмісту лактату в плазмі слід проводити не рідше 2 разів у рік, а також при появі міалгії.
При застосуванні метформіну у вигляді монотерапії у відповідності з режимом дозування гіпоглікемія, як правило, не виникає. Однак при комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини є ризик розвитку гіпоглікемії. У таких випадках необхідний особливо ретельний контроль концентрації глюкоз�� в крові.
В період лікування пацієнтам слід уникати вживання алкоголю з-за ризику розвитку лактацидоза.
У доклінічних дослідженнях показано, що метформін не володіє канцерогенним потенціалом.Свідчення
Цукровий діабет 2 типу у дорослих (особливо у лациектое з ожирінням) при неефективності дієтотерапії та фізичних навантажень, у якості монотерапії або в комбінації з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліномПротипоказання
Підвищена чутливість до метформіну або до будь�� допоміжної речовини.
Діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома. кома.
Ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв).
Гострі стани, які протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок;
дегідратація (при діареї, блюванні), геоорарра, інфекційні захворювання,
стани гіпоксії (шок, сепсис, інфекції точок, бронхолегеневі захворювання).Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини, акарбозой, інсуліном, саліцилатами, інгібіторами МАО, окситетрацикліном, інгібіторами АПФ, з клофибратом, циклофосфамідом можливо посилення гіпоглікемічної дії метформіну.
При одночасному застосуванні з ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДАМИ, гормональними контрацептивами для прийому всередину, даназолом, адреналіном, глюкагоном, гормонами щитовидної залози, похідними фенотіазину, тіазидними діуретиками, похідними нікотинової кислоти можливе зменшення гіпоглікемічної дії метформіну.
У пацієнтів, які отримують метформін, застосування йодсодерлужбовців контрастних речовин з метою проведення діагностичних досліджень (в т. ч. в/в урографії, в/в холангіографії, ангіографії, КТ), підвищує ризик розвитку гострого порушення функції нирок і лактацидоза. Дані комбінації протипоказані.
Бета2-адреноміметики у вигляді ін'єкцій підвищують концентрацію глюкози в крові внаслідок стимуляції ?2-адренорецепторів. У цьому випадку потрібен контроль концентрації глюкози в крові. При необхідності рекомендується призначити інсулін.
Одночасний прийом циметидину може посилити ризик развития лактацидоза.
Одночасний прийом "петльових" діуретиків може призвести до розвитку лактацидоза з-за можливої функціональної ниркової недостатності.
Про одночасному застосуванні з етанолом підвищується ризик розвитку лактацидоза.
Ніфедипін підвищує абсорбцію і Cmax метформіну.
Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм і ванкоміцин), секретирующиеся в ниркових канальцях, конкурують з метформіном за канальцевые транспортные системи і можуть призводити до збільшення його Cmax
