Дозировка
Таблетки следует принимать внутрь, проглатывая целиком, не разжевывая, во время или непосредственно после еды, запивая достаточным количеством воды. Взрослые Монотерапия и комбинированная терапия с другими пероральными гипогликемическими средствами Рекомендуемая начальная доза составляет 1000-1500 мг/сут. Для уменьшения побочных явлений со стороны ЖКТ дозу следует разделить на 2-3 приема. Через 10-15 дней при отсутствии неблагоприятных эффектов со стороны ЖКТ возможно дальнейшее постепенное увеличение дозы в зависимости от концентрации глюкозы в крови. Медленное увеличение дозы может способствовать улучшению желудочно-кишечной переносимости препарата. Поддерживающая суточная доза составляет 1500-2000 мг. Максимальная суточная доза составляет 3000 мг, разделенная на 3 приема. При планировании перехода с приема другого перорального гипогликемического средства на препарат Метформин Канон необходимо прекратить прием другого гипогликемического средства и начать прием Метформин Канон в вышеуказанных дозах. Комбинированная терапия с инсулином Рекомендуемая начальная доза препарата Метформин Канон 500 мг и 850 мг – 1 таблетка 2-3 раза в сутки, Метформин Канон 1000 мг – 1 таблетка 1 раз в сутки, дозу инсулина при этом подбирают на основании показателей концентрации глюкозы в крови. Дети старше 10 лет Метформин Канон применяется при монотерапии и в комбинированной терапии с инсулином. Рекомендуемая начальная доза препарата Метформин Канон – 500 мг 1 раз в сутки вечером во время еды. Через 10-15 дней дозу препарата необходимо скорректировать на основании концентрации глюкозы в крови. Поддерживающая доза составляет 1000-1500 мг/сут в 2-3 приема. Максимальная суточная доза – 2000 мг в 3 приема. Пациенты пожилого возраста Из-за возможного снижения функции почек дозу препарата Метформин Канон следует подбирать под регулярным контролем показателей функции почек (контроль концентрации креатинина в сыворотке крови не реже 2-4 раз в год). Длительность лечения определяет врач. Не рекомендуется прерывание приема препарата без указания лечащего врача.
Лекарственная форма
Таблетки овальные, двояковыпуклые, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета. На поперечном разрезе белого или почти белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
активное вещество: метформина гидрохлорид 850 мг;
вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный 66,3 мг, карбоксиметилкрахмал натрия (примогель) 13,6 мг, натрия стеарилфумарат 5,1 мг, повидон 79,9 мг, тальк 5,1 мг;
состав пленочной оболочки: Опадрай II белый 30 мг, в том числе: поливиниловый спирт 14,07 мг, макрогол (полиэтиленгликоль) 7,08 мг, титана диоксид 3,63 мг, тальк 5,22 мг.
Фармакологическое действие
Метформин – пероральное гипогликемическое средство из группы бигуанидов. У больных сахарным диабетом снижает концентрацию глюкозы в крови путем угнетения глюконеогенеза в печени, уменьшения всасывания глюкозы из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и повышения ее утилизации в тканях за счет повышения их чувствительности к инсулину (преимущественно поперечно-полосатой мускулатуры, в меньшей степени – жировой ткани). Стимулирует внутриклеточный гликогенез, активируя гликогенсинтазу. В отличие от производных сульфонилмочевины, не стимулирует секрецию инсулина и не оказывает гипогликемического эффекта у здоровых лиц. Оказывает влияние на липидный обмен – снижает концентрацию в сыворотке крови триглицеридов, холестерина и липопротеинов низкой плотности. Стабилизирует или снижает массу тела. Оказывает фибринолитическое действие за счет подавления ингибитора активатора плазминогена тканевого типа.
Фармакокинетика
После приема внутрь абсорбция метформина из ЖКТ составляет 48-52 %. При одновременном приеме пищи абсорбция метформина снижается и задерживается. Абсолютная биодоступность составляет 50-60 %. Максимальная концентрация в крови (Cmax) – 2 мкг/мл, время достижения максимальной концентрации (TCmax) – 1,81-2,69 ч. Метформин быстро распределяется в ткани. Проникает в эритроциты. Накапливается в слюнных железах, печени и почках. Объем распределения (для дозы 850 мг) составляет 296-1012 л. Связь с белками плазмы – незначительная. Подвергается метаболизму в очень слабой степени. Выводится почками, преимущественно в неизмененном виде. Клиренс метформина у здоровых лиц составляет 400 мл/мин. Период полувыведения (T1/2) – 6,2 ч (начальный T1/2 – от 1,7 до 3 ч, терминальный – от 9 до 17 ч). При почечной недостаточности он возрастает, появляется риск кумуляции препарата.
Побочные действия
Со стороны центральной нервной системы: нарушение вкуса («металлический» привкус во рту).
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, боли в животе и отсутствие аппетита.
Возникновение данных побочных эффектов наиболее вероятно в начальный период лечения и в большинстве случаев они спонтанно проходят. Для предотвращения симптомов рекомендуется принимать метформин во время или после приема пищи. Медленное увеличение дозы может улучшить желудочно-кишечную переносимость.
Со стороны гепатобилиарной системы: нарушение показателей функции печени, гепатит. После отмены метформина нежелательные явления, как правило, полностью исчезают.
Аллергические реакции: очень редко – эритема, кожный зуд, сыпь, крапивница.
Со стороны обмена веществ: очень редко – лактоацидоз (требует отмены препарата).
Прочие: очень редко – при длительном применении развивается гиповитаминоз B12 (в том числе мегалобластная анемия) и фолиевой кислоты (нарушение всасывания).
Опубликованные данные показывают, что в ограниченной детской популяции в возрасте от 10 до 16 лет побочные эффекты по характеру и тяжести схожи с таковыми у взрослых пациентов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В период лечения метформином необходимо регулярно контролировать концентрацию глюкозы в крови натощак и после еды.
Пациента следует предупредить о необходимости прекратить прием препарата и обратиться к врачу при появлении рвоты, болей в животе, мышечных болей, общей слабости и сильного недомогания. Данные симптомы могут быть признаком начинающегося лактоацидоза.
Метформин следует отменить за 48 ч до и 48 ч после проведения рентгенологического исследования (в том числе урографии, внутривенной ангиографии) с использованием рентгеноконтрастных препаратов.
Поскольку метформин выводится почками, перед началом лечения и регулярно в последующем следует определять концентрацию креатинина: у пациентов с сохраненной функцией почек 1 раз в год; у пациентов с пониженным КК и у пожилых пациентов – 2-4 раза в год.
Особую осторожность следует проявлять при нарушении функции почек, например, в начальный период терапии антигипертензивными средствами, диуретиками, НПВП.
Следует проинформировать пациента о необходимости обращения к врачу при появлении симптомов бронхо-легочной инфекции или инфекционного заболевания мочеполовых органов.
На фоне применения метформина следует воздерживаться от приема алкоголя в связи с повышенным риском развития гипогликемии и дисульфирамоподобного эффекта.
Гиповитаминоз B12 при приеме метформина обусловлен нарушением всасывания и имеет обратимый характер. При отмене препарата признаки гиповитаминоза B12 быстро исчезают.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами:
Монотерапия метформином не вызывает гипогликемии и поэтому не влияет на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами.
При применении метформина с другими гипогликемическими средствами (производными сульфонилмочевины, инсулином и т.д.) возможно развитие гипогликемических состояний, при которых ухудшается способность к управлению автотранспортом и занятиям другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстрых психомоторных реакций.
Передозировка:
Симптомы: при применении метформина в дозе 85 г не наблюдалось гипогликемии, однако отмечалось развитие лактоацидоза. Ранними симптомами лактоацидоза являются тошнота, рвота, диарея, снижение температуры тела, боли в животе, боли в мышцах, в дальнейшем может отмечаться учащение дыхания, головокружение, нарушение сознания и развитие комы.
Лечение: В случае появления признаков лактоацидоза лечение препаратом необходимо немедленно прекратить, больного срочно госпитализировать и, определив концентрацию лактата, уточнить диагноз. Наиболее эффективным мероприятием по выведению из организма лактата и метформина является гемодиализ. Проводят также симптоматическое лечение.
Показания
Сахарный диабет 2 типа у взрослых (особенно у пациентов с ожирением) при неэффективности диетотерапии и физических нагрузок, в качестве монотерапии или в комбинации с другими пероральными гипогликемическими средствами или инсулином.
Сахарный диабет 2 типа у детей с 10-летнего возраста – как в качестве монотерапии, так и в комбинации с инсулином.
Противопоказания
- Повышенная чувствительность к метформину или к любому вспомогательному веществу.
- Диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома.
- Почечная недостаточность или нарушение функции почек (клиренс креатинина (КК) менее 60 мл/мин).
- Острые состояния, протекающие с риском развития нарушений функции почек:
- дегидратация (при диарее, рвоте), лихорадка, тяжелые инфекционные заболевания,
- состояния гипоксии (шок, сепсис, инфекции почек, бронхо-легочные заболевания).
-Клинически выраженные проявления острых и хронических заболеваний, которые могут приводить к развитию тканевой гипоксии (в том числе, сердечная или дыхательная недостаточность, острый инфаркт миокарда).
- Обширные хирургические операции и травмы, когда показано проведение инсулинотерапии (см. раздел «Особые указания»).
- Печеночная недостаточность, нарушение функции печени.
- Хронический алкоголизм, острое отравление алкоголем.
- Лактоацидоз, в том числе, в анамнезе.
- Применение в течение не менее 48 ч до и 48 ч после проведения радиоизотопных или рентгенологических исследований с введением йодсодержащего контрастного вещества (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
- Период не менее 48 ч до и 48 ч после хирургических вмешательств под общим наркозом, спинномозговой или перидуральной анестезией.
- Соблюдение гипокалорийной диеты (менее 1000 ккал/сут).
- Детский возраст до 10 лет.
С осторожностью: У лиц в возрасте старше 60 лет, выполняющих тяжелую физическую работу (повышенная опасность развития лактоацидоза).
Применение при беременности и в период лактации:
Препарат противопоказан к применению при беременности и в период грудного вскармливания.
При планировании или возникновении беременности Метформин Канон следует отменить и применить инсулинотерапию. Пациентку следует предупредить о необходимости поставить в известность врача в случае возникновения беременности. За матерью и ребенком следует установить наблюдение.
Неизвестно, выделяется ли метформин с грудным молоком. При необходимости применения препарата в период лактации, грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Противопоказанные комбинации
Радиологические исследования с применением йодсодержащих рентгеноконтрастных препаратов может вызвать развитие лактоацидоза у больных сахарным диабетом на фоне функциональной почечной недостаточности. Применение метформина следует отменить за 48 ч до и не возобновлять ранее 48 ч после рентгенологического исследования с использованием рентгеноконтрастных препаратов.
Нерекомендуемые комбинации
При одновременном применении метформина с алкоголем и этанолсодержащими препаратами, во время острой алкогольной интоксикации, при голодании или соблюдении низкокалорийной диеты, а также при печеночной недостаточности повышается риск развития лактоацидоза.
Комбинации, требующие особой осторожности
При одновременном применении метформина с даназолом возможно развитие гипергликемического эффекта. При необходимости лечения даназолом и после прекращения его приема требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
Хлорпромазин в высоких дозах (100 мг/сут) уменьшает высвобождение инсулина и повышает концентрацию глюкозы в крови. При одновременном применении с нейролептиками и после прекращения их приема требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
Глюкокортикостероиды (ГКС) при парентеральном и местном применении снижают толерантность к глюкозе и повышают концентрацию глюкозы в крови, в некоторых случаях вызывая кетоз. При необходимости применения такой комбинации и после прекращения приема ГКС требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
При одновременном применении «петлевых» диуретиков и метформина имеется риск развития лактоацидоза из-за возможного появления функциональной почечной недостаточности.
Применение в виде инъекций бета2-адреномиметиков снижает гипогликемическое действие метформина вследствие стимуляции бета2-адренорецепторов. В этом случае следует контролировать концентрацию глюкозы в крови и при необходимости применять инсулин.
Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента и другие антигипертензивные препараты могут снижать концентрацию глюкозы в крови. При необходимости следует скорректировать дозу метформина.
При одновременном применении метформина с производными сульфонилмочевины, инсулином, акарбозой и салицилатами возможно усиление гипогликемического действия.
Нифедипин повышает абсорбцию и Cmax метформина, что необходимо учитывать при их одновременном применении.
«Петлевые» диуретики и нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) повышают риск снижения функции почек. В этом случае необходимо соблюдать осторожность при применении метформина.
(6816)
Дозування
Таблетки слід приймати внутрішньо, ковтаючи цілими, не розжовуючи, під час або безпосередньо після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослі Монотерапія та комбінована терапія з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами Рекомендована початкова доза становить 1000-1500 мг/добу. Для зменшення побічних явищ з боку ШКТ дозу слід розділити на 2-3 прийоми. Через 10-15 днів при відсутності несприятливих ефектів з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту можливе подальше поступове збільшення дози залежно від концентрації глюкози в крові. Повільне збільшення дози може сприяти поліпшенню шлунково-кишкової переносимості препарату. Підтримуюча добова доза становить 1500-2000 мг. Максимальна добова доза складає 3000 мг, розподілена на 3 прийоми. При плануванні переходу із прийому іншого перорального гіпоглікемічного засобу на препарат Метформін Канон необхідно припинити прийом іншого гіпоглікемічного засобу та розпочати прийом Метформін Канон у вищезазначених дозах. Комбінована терапія з інсуліном Рекомендована�� початкова доза препарату Метформін Канон 500 мг або 850 мг – 1 таблетка 2-3 рази на добу, Метформін Канон 1000 мг – 1 таблетка 1 раз на добу, дозу інсуліну при цьому підбирають на підставі показників концентрації глюкози в крові. Діти старше 10 років Метформін Канон застосовується при монотерапії та комбінованої терапії з інсуліном. Рекомендована початкова доза препарату Метформін Канон – 500 мг 1 раз на добу ввечері під час їжі. Через 10-15 днів дозу препарату необхідно скоригувати на підставі концентрації глюкози в крові. Підтримуюча доза ��залишає 1000-1500 мг/добу в 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 2000 мг в 3 прийоми. Пацієнти літнього віку через можливе зниження функції нирок дозу препарату Метформін Канон слід підбирати під регулярним контролем показників функції нирок (контроль концентрації креатиніну в сироватці крові не рідше 2-4 разів на рік). Тривалість лікування визначає лікар. Не рекомендується переривання прийому препарату без вказівки лікаря.
Лікарська форма
Таблетки овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі білого або майже білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: метформіну гідрохлориду 850 мг;
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований 66,3 мг, карбоксиметилкрахмал натрію (примогель) 13,6 мг, натрію стеарилфумарат 5,1 мг, повідон 79,9 мг, тальк 5,1 мг;
склад плівкової оболонки: Опадрай ІІ білий 30 мг, у тому числі: полівініловий спирт 14,07 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 7,08 мг, титану діоксид 3,63 мг, тальк 5,22 мг.Фармакологическе дію
Метформін – пероральне гіпоглікемічну засіб з групи бигуанидов. У хворих на цукровий діабет знижує концентрацію глюкози в крові шляхом пригнічення глюконеогенезу в печінці, зменшення всмоктування глюкози зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і підвищення її утилізації в тканинах за рахунок підвищення їх чутливості до інсуліну (переважно поперечно-смугастої мускулатури, у меншій мірі – жирової тканини). Стимулює внутрішньоклітинний гликогенез, активуючи гликогенсинтазу. На відміну від похідних сульфонилмочевини, не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб. Впливає на ліпідний обмін – знижує концентрацію в сироватці крові тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїнів низької щільності. Стабілізує або знижує масу тіла. Виявляє фібринолітичну дію за рахунок пригнічення інгібітора активатора плазміногену тканинного типу.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо абсорбція метформіну з ШКТ становить 48-52 %. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і задерживаеться. Абсолютна біодоступність становить 50-60 %. Максимальна концентрація в крові (Cmax) – 2 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) – 1,81-2,69 ч. Метформін швидко розподіляється в тканини. Проникає в еритроцити. Накопичується в слинних залозах, печінці та нирках. Об'єм розподілу (для дози 850 мг) становить 296-1012 л. Зв'язок з білками плазми – незначна. Піддається метаболізму в дуже слабкому ступені. Виводиться нирками, переважно в незміненому вигляді. Кліренс метформіну у здорових осіб становить 400 мл/хв. Період полувывед��ння (T1/2) – 6,2 год (початковий T1/2 – від 1,7 до 3 год, термінальний – від 9 до 17 год). При нирковій недостатності він збільшується, з'являється ризик кумуляції препарату.Побічні дії
З боку центральної нервової системи: порушення смаку (металевий присмак у роті).
З боку ШКТ: нудота, блювання, діарея, болі в животі і відсутність апетиту.
Виникнення даних побічних ефектів найбільш ймовірно в початковий період лікування і в більшості випадків вони спонтанно проходять. Для запобігання симптомів рекомендується приймати мет��ормин під час або після прийому їжі. Повільне збільшення дози може поліпшити шлунково-кишкову переносимість.
З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки, гепатит. Після відміни метформіну небажані явища, як правило, повністю зникають.
Алергічні реакції: дуже рідко – еритема, шкірний свербіж, висип, кропив'янка.
З боку обміну речовин: дуже рідко – лактоацидоз (вимагає відміни препарату).
Інші: дуже рідко – при тривалому застосуванні розвивається гіповітаміноз В12 (�� тому числі мегалобластна анемія) і фолієвої кислоти (порушення всмоктування).
Опубліковані дані показують, що в обмеженій дитячої популяції віком від 10 до 16 років побічні ефекти за характером і тяжкості схожі з такими у дорослих пацієнтів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У період лікування метформіном необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові натще і після їжі.
Пацієнта слід попередити про необхідність припинити прийом препарату і звернутися до лікаря при з'являєтьсянні блювоти, болю в животі, м'язового болю, загальної слабкості і сильного нездужання. Дані симптоми можуть бути ознакою початку лактоацидозу.
Метформін слід відмінити за 48 год до і 48 годин після проведення рентгенологічного дослідження (в тому числі урографії, внутрішньовенної ангіографії) з використанням рентгеноконтрастних препаратів.
Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування і регулярно в подальшому слід визначати концентрацію креатиніну: у пацієнтів зі збереженою функцією нирок 1 раз в рік; у пацієнтів зі зниженим КК і у літніх пацієнтів – 2-4 рази в рік.
Особливу обережність слід проявляти при порушенні функції нирок, наприклад, у початковий період терапії антигіпертензивними засобами, діуретиками, НПЗП.
Слід поінформувати пацієнта про необхідність звернення до лікаря при появі симптомів бронхо-легеневої інфекції або інфекційного захворювання сечостатевих органів.
На тлі застосування метформіну слід утримуватися від прийому алкоголю у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку гіпоглікемії і дис��льфирамоподобного ефекту.
Гіповітаміноз В12 при прийомі метформіну обумовлений порушенням всмоктування і має оборотний характер. При відміні препарату ознаки гіповітамінозу B12 швидко зникають.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії і тому не впливає на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами.
При застосуванні метформіну з іншими гіпоглікемічними засобами (похідними сульфонілсечовини, інс��ліном і т. д.) можливий розвиток гіпоглікемічних станів, при яких погіршується здатність до керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.
Передозування:
Симптоми: при застосуванні метформіну у дозі 85 г гіпоглікемії не спостерігалося, проте наголошувалося розвиток лактоацидозу. Ранніми симптомами лактоацидозу є нудота, блювання, діарея, зниження температури тіла, болі в животі, болі в м'язах, у подальшому може відмічатися прискорене дихання, запаморочення, порушення свідомості і розвиток коми.
Лікування: У випадку появи ознак лактоацидозу лікування препаратом необхідно негайно припинити, хворого терміново госпіталізувати і, визначивши концентрацію лактату, уточнити діагноз. Найбільш ефективним заходом щодо виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз. Проводять також симптоматичне лікування.Свідчення
Цукровий діабет 2 типу у дорослих (особливо у пацієнтів з ожирінням) при неефективності дієтотерапії�� і фізичних навантажень, у якості монотерапії або в комбінації з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном.
Цукровий діабет 2 типу у дітей з 10-річного віку – як в якості монотерапії, так і в комбінації з інсуліном.Протипоказання
- Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якої допоміжної речовини.
- Діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома.
- Ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв).
- Гострі состояния, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок:
- дегідратація (при діареї, блюванні), пропасниця, тяжкі інфекційні захворювання,
- стани гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання).
-Клінічно виражені прояви гострих і хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (в тому числі серцева або дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда).
- Великі хірургічні операції і травми, коли показане проведення інсулінотерапії (див. розділ «Особливі вказівки»).
- Печінкова недостатність, порушення функції печінки.
- Хронічний алкоголізм, гостре отруєння алкоголем.
- Лактоацидоз, у тому числі в анамнезі.
- Застосування протягом не менше 48 год до і 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із введенням йодовмісної контрастної речовини (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Період не менше 48 год до і 48 год після хірургічних втручань під загальним наркозом, спинномозковій або перидуральною анестезією.
- Дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу).
- Дитячий вік до 10 років.
З обережністю: У осіб віком старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу (підвищена небезпека розвитку лактоацидозу).
Застосування при вагітності і в період лактації:
Препарат протипоказаний до застосування при вагітності і в період грудного вигодовування.
При плануванні або виникненні вагітності Метформін Канон слід відмінити і застосувати інсулінотерапію. Паціентку слід попередити про необхідність поінформувати лікаря у випадку виникнення вагітності. За матір'ю і дитиною слід встановити спостереження.
Невідомо, чи виділяється метформін з грудним молоком. При необхідності застосування препарату в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.Лікарська взаємодія
Протипоказані комбінації
Радіологічні дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів може викликати розвиток лактоацидозу у хворих сахарным діабет на тлі функціональної ниркової недостатності. Застосування метформіну слід відмінити за 48 годин до і не поновлювати раніше 48 год після рентгенологічного дослідження із застосуванням рентгеноконтрастних препаратів.
Не рекомендовані комбінації
При одночасному застосуванні метформіну з алкоголем і етаноловмісними препаратами, під час гострої алкогольної інтоксикації, при голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності підвищується ризик розвитку лактоацидозу.
/> Комбінації, що потребують особливої обережності
При одночасному застосуванні метформіну з даназолом можливий розвиток гіперглікемічного ефекту. При необхідності лікування даназолом і після припинення його застосування потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
Хлорпромазин у високих дозах (100 мг/добу) знижує вивільнення інсуліну і підвищує концентрацію глюкози в крові. При одночасному застосуванні з нейролептиками і після припинення їх застосування потрібна корекція дози метформіну підонтролем концентрації глюкози в крові.
Глюкокортикостероїди (ГКС) при парентеральному і місцевому застосуванні знижують толерантність до глюкози і підвищують концентрацію глюкози в крові, в деяких випадках викликаючи кетоз. При необхідності застосування такої комбінації і після припинення прийому ГКС потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
При одночасному застосуванні «петльових» діуретиків та метформіну є ризик розвитку лактоацидозу з-за можливого виникнення функціональної ниркової недостатності.
Застосування у вигляді ін'єкцій бета2-адреноміметиків знижує гіпоглікемічну дію метформіну внаслідок стимуляції бета2-адренорецепторів. В цьому випадку слід контролювати концентрацію глюкози в крові і при необхідності застосовувати інсулін.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та інші антигіпертензивні препарати можуть знижувати концентрацію глюкози в крові. При необхідності слід скоригувати дозу метформіну.
При одночасному застосуванні метформіну з похідними сульф��нилмочевины, інсуліном, акарбозою і саліцилатами можливе посилення гіпоглікемічної дії.
Ніфедипін підвищує абсорбцію і Cmax метформіну, що необхідно враховувати при їх одночасному застосуванні.
«Петльові» діуретики та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) підвищують ризик зниження функції нирок. У цьому разі необхідно дотримуватися обережності при застосуванні метформіну.
