Дозировка
Таблетки следует принимать внутрь, проглатывать целиком, не разжевывая, во время или непосредственно после еды, запивая достаточным количеством воды. Взрослые: монотерапия и комбинированная терапия в сочетании с другими пероральными гипогликемическими средствами: - Обычная начальная доза составляет 500 мг или 850 мг 2-3 раза в сутки после или во время приема пищи. Возможно дальнейшее постепенное увеличение дозы в зависимости от концентрации глюкозы в крови. - Поддерживающая доза препарата обычно составляет 1500-2000 мг/сут. Для уменьшения побочных явлений со стороны желудочно-кишечного тракта суточную дозу следует разделить на 2-3 приема. Максимальная доза составляет 3000 мг/сут, разделенная на три приема. - Медленное увеличение дозы может способствовать улучшению желудочно-кишечной переносимости. - Пациенты, принимающие метформин в дозах 2000-3000 мг/сут, могут быть переведены на прием препарата 1000 мг. Максимальная рекомендованная доза составляет 3000 мг/сут, разделенная на 3 приема. В случае планирования перехода с приёма другого гипогликемического средства: необходимо прекратить приём другого средства и начать приём препарата Метформин в дозе, указанной выше. Комбинация с инсулином: Для достижения лучшего контроля глюкозы в крови метформин и инсулин можно применять в виде комбинированной терапии. Обычная начальная доза препарата Метформин 500 мг или 850 мг составляет одну таблетку 2-3 раза в сутки, препарата Метформин 1000 мг - одну таблетку 1 раз в сутки, в то время как дозу инсулина подбирают на основании концентрации глюкозы в крови. Дети и подростки: у детей с 10-летнего возраста препарат Метформин может применяться как в монотерапии, так и в сочетании с инсулином. Обычная начальная доза составляет 500 мг или 850 мг 1 раз в сутки после или во время приема пищи. Через 10-15 дней дозу необходимо скорректировать на основании концентрации глюкозы крови. Максимальная суточная доза составляет 2000 мг, разделенная на 2-3 приема. Пациенты пожилого возраста: из-за возможного снижения функции почек дозу метформина необходимо подбирать под регулярным контролем показателей функции почек (определять концентрацию креатинина в сыворотке крови не менее 2-4 раз в год). Длительность лечения определяет врач. Не рекомендуется прерывание приема препарата без указания лечащего врача.
Передозировка
Симптомы: при применении метформина в дозе 85 г (в 42,5 раз превышающей максимальную суточную дозу) гипогликемии не наблюдалось, однако отмечалось развитие лактоацидоза. Значительная передозировка метформина или сопряженные факторы риска могут привести к развитию лактоацидоза (см. "Особые указания"). Лечение: в случае появления признаков лактоацидоза лечение препаратом необходимо немедленно прекратить, пациента срочно госпитализировать и, определив концентрацию лактата, уточнить диагноз. Наиболее эффективным мероприятием по выведению из организма лактата и метформина является гемодиализ. Проводят также симптоматическое лечение.
Лекарственная форма
овальные двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета с риской с одной стороны. Допускается наличие мраморности.
Состав
Каждая таблетка 850 мг содержит
активное вещество: метформина гидрохлорид - 850 мг.
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 25,5 мг, кроскармеллоза натрия - 51,0 мг, вода очищенная - 17,0 мг, повидон К-17 (поливинилпирролидон) - 68,0 мг, магния стеарат - 8,5 мг.
Фармакологическое действие
Метформин снижает гипергликемию, не приводя к развитию гипогликемии. В отличие от производных сульфонилмочевины, не стимулирует секрецию инсулина и не оказывает гипогликемического эффекта у здоровых лиц. Повышает чувствительность периферических рецепторов к инсулину и утилизацию глюкозы клетками. Тормозит глюконеогенез в печени. Задерживает всасывание углеводов в кишечнике. Метформин стимулирует синтез гликогена, воздействуя на гликогенсинтазу. Увеличивает транспортную емкость всех типов мембранных переносчиков глюкозы.
Кроме того, оказывает благоприятный эффект на метаболизм липидов: снижает содержание общего холестерина, липопротеинов низкой плотности и триглицеридов.
На фоне приема метформина масса тела пациента либо остается стабильной, либо умеренно снижается.
Фармакокинетика
После приема внутрь метформин абсорбируется из желудочно-кишечного тракта достаточно полно. Абсолютная биодоступность составляет 50-60%. Максимальная концентрация (Сmax) (примерно 2 мкг/мл или 15 мкмоль) в плазме достигается через 2,5 ч. При одновременном приеме пищи абсорбция метформина снижается и задерживается. Метформин быстро распределяется в ткани, практически не связывается с белками плазмы. Подвергается метаболизму в очень слабой степени и выводится почками. Клиренс метформина у здоровых субъектов составляет 400 мл/мин (в 4 раза больше, чем клиренс креатинина), что свидетельствует о наличии активной канальциевой секреции. Период полувыведения составляет приблизительно 6,5 часов. При почечной недостаточности он возрастает, появляется риск кумуляции препарата.
Побочные действия
Частота побочных эффектов препарата расценивается следующим образом:
Очень частые:? 1/10 Частые: ?1/100, < 1/10 Нечастые: ? 1/1000, < 1/100 Редкие: ? 1/10 000, < 1/1000 Очень редкие: < 1/10 000
Неизвестные: не могут оцениваться при имеющихся данных.
Побочное действие представлено в порядке снижения значимости.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания: Очень редко: лактоацидоз (см. "Особые указания").
При длительном приёме метформина может наблюдаться снижение всасывания витамина В12. При обнаружении мегалобластной анемии необходимо учитывать возможность такой этиологии.
Нарушения со стороны нервной системы:
Часто: нарушение вкуса
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта:
Очень часто: тошнота, рвота, диарея, боли в животе и отсутствие аппетита.
Наиболее часто они возникают в начальный период лечения и в большинстве случаев спонтанно проходят. Для предотвращения симптомов рекомендуется принимать метформин 2 или 3 раза в день во время или после приема пищи. Медленное увеличение дозы может улучшить желудочно-кишечную переносимость.
Нарушения со стороны кожа и подкожных тканей:
Очень редко: кожные реакции такие, как эритема, зуд, сыпь.
Нарушения со стороны печени и желчевыводяишх путей:
Очень редко: нарушение показателей функции печени и гепатит; после отмены метформина эти нежелательные явления полностью исчезают.
Опубликованные данные, постмаркетинговые данные, а так же контролируемые клинические исследования в ограниченной детской популяции в возрастной группе 10 -16 лет показывают, что побочные эффекты у детей по характеру и тяжести схожи с таковыми у взрослых пациентов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лактоацидоз
Лактоацидоз является редким, но серьёзным (высокая смертность при отсутствии неотложного лечения) осложнением, которое может возникнуть из-за кумуляции метформина. Случаи лактоацидоза при приеме метформина возникали, в основном, у пациентов с сахарным диабетом с выраженной почечной недостаточностью.
Следует учитывать и другие сопряженные факторы риска, такие как декомпенсированный сахарный диабет, кетоз, продолжительное голодание, алкоголизм, печёночная недостаточность и любое состояние, связанное с выраженной гипоксией, что может помочь снизить частоту случаев возникновения лактоацидоза.
Следует учитывать риск развития лактоацидоза при появлении неспецифических признаков, таких как мышечные судороги, сопровождающиеся диспепсическими расстройствами, болью в животе и выраженной астенией. Лактоацидоз характеризуется ацидотической одышкой, болью в животе и гипотермией с последующей комой. Диагностическими лабораторными показателями являются снижение pH крови (менее 7,25), содержание лактата в плазме крови свыше 5 ммоль/л, повышенные анионный промежуток и отношение лактат/пируват. При подозрении на лактоацидоз необходимо прекратить прием препарата и немедленно обратиться к врачу.
Хирургические операции
Применение метформина должно быть прекращено за 48 ч до проведения плановых хирургических операций и может быть продолжено не ранее чем через 48 ч после, при условии, что в ходе обследования почечная функция была признана нормальной.
Функция почек
Поскольку метформин выводится почками, перед началом лечения и регулярно в последующем, необходимо определять КК: не реже одного раза в год у пациентов с нормальной функцией почек, и 2-4 раза в год у пожилых пациентов, а также у пациентов с КК на нижней границе нормы.
Следует проявлять особую осторожность при возможном нарушении функций почек у пожилых пациентов, при одновременном применении гипотензивных препаратов, диуретиков или нестероидных противовоспалительных препаратов.
Дети и подростки
Диагноз сахарного диабета 2 типа должен быть подтвержден до начала лечения метформином.
В ходе клинических исследований продолжительностью 1 год было показано, что метформин не влияет на рост и половое созревание. Однако, в виду отсутствия долгосрочных данных, рекомендован тщательный контроль последующего влияния метформина на эти параметры у детей, особенно в период полового созревания. Наиболее тщательный контроль необходим у детей в возрасте 10-12 лет. Другие меры предосторожности:
Пациентам рекомендуется продолжать соблюдать диету с равномерным потреблением углеводов в течение дня. Пациентам с избыточной массой тела рекомендуется продолжать соблюдать низкокалорийную диету (но не менее 1000 ккал/сут).
Рекомендуется регулярно проводить стандартные лабораторные анализы для контроля сахарного диабета.
Метформин при монотерапии не вызывает гипогликемию, однако рекомендуется проявлять осторожность при его применении в комбинации с инсулином или другими гипогликемическими средствами (например, производными сульфонилмочевины или репаглинидом).
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Монотерапия препаратом Метформин не вызывает гипогликемии, поэтому не влияет на способность управлять транспортными средствами и механизмами.
Тем не менее, следует предостеречь пациентов о риске гипогликемии при применении метформина в сочетании с другими гипогликемическими препаратами (производными сульфонилмочевины, репаглинидом, инсулином), при которой ухудшается способность к управлению транспортными средствами и занятиям другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстрых психомоторных реакций.
Показания
Сахарный диабет 2 типа, особенно у пациентов с ожирением, при неэффективности диетотерапии и физических нагрузок:
- у взрослых в качестве монотерапии или в сочетании с другими пероральными гипогликемическими средствами, или с инсулином;
- у детей с 10 лет в качестве монотерапии или в сочетании с инсулином.
Противопоказания
- Повышенная чувствительность к метформину или к любому вспомогательному веществу;
- диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома; " почечная недостаточность или нарушение функции почек (клиренс креатинина (КК) менее 60 мл/мин);
- острые состояния, протекающие с риском развития нарушения функции почек: дегидратация (при диарее, рвоте), тяжёлые инфекционные заболевания, шок;
- клинически выраженные проявления острых или хронических заболеваний, которые могут приводить к развитию тканевой гипоксии (в том числе, сердечная или дыхательная недостаточность, острый инфаркт миокарда);
- обширные хирургические операции и травмы, когда показано проведение инсулинотерапии (см. раздел "Особые указания");
- печёночная недостаточность, нарушение функции печени;
- хронический алкоголизм, острое отравление алкоголем;
- беременность;
- лактоацидоз (в т.ч. и в анамнезе);
- применение в течение менее 48 ч до и в течение 48 ч после проведения радиоизотопных или рентгенологических исследований с введением йодсодержащего контрастного вещества (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами");
- соблюдение низкокалорийной диеты (менее 1000 ккал/сут);
- детский возраст до 10 лет.
С осторожностью:
Применять препарат у лиц старше 60 лет, выполняющих тяжелую физическую работу, что связано с повышенным риском развития у них лактоацидоза; в период грудного вскармливания.
Беременность и лактация:
Ограниченное количество данных свидетельствует о том, что прием метформина у беременных женщин не увеличивает риск развития врожденных пороков у детей.
При планировании беременности, а также в случае наступления беременности на фоне приема метформина, препарат должен быть отменен, и назначена инсулинотерапия.
Необходимо поддерживать содержание глюкозы в плазме крови на уровне, наиболее близком к норме для снижения риска возникновения пороков развития плода.
Метформин выводится с грудным молоком. Побочные эффекты у новорожденных при грудном вскармливании на фоне приема метформина не наблюдались. Однако в связи с ограниченным количеством данных, применение препарата в период кормления грудью не рекомендовано. Решение о прекращении кормления грудью должно быть принято с учетом пользы от грудного вскармливания и потенциального риска возникновения побочных эффектов у ребенка.
Лекарственное взаимодействие
Противопоказанные комбинации
Йодсодержащие рентгеноконтрастные средства: на фоне функциональной почечной недостаточности у больных сахарным диабетом радиологическое исследование с применением йодсодержащих рентгеноконтрастных средств может вызывать развитие лактоацидоза. Лечение метформином необходимо отменить в зависимости от функции почек за 48 ч до или на время рентгенологического исследования с применением йодсодержащих рентгеноконтрастных средств и не возобновлять ранее 48 ч после, при условии, что в ходе обследования почечная функция была признана нормальной.
Нерекомендуемые комбинации
Алкоголь: при острой алкогольной интоксикации увеличивается риск развития лактоацидоза, особенно в случае:
- недостаточного питания, соблюдения низкокалорийной диеты;
- печёночной недостаточности.
Во время приема препарата следует избегать приема алкоголя и лекарственных средств, содержащих этанол.
Комбинации, требующие осторожности
Даназол: не рекомендуется одновременный прием даназола во избежание гипергликемического действия последнего. При необходимости лечения даназолом и после прекращения приема последнего требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
Хлорпромазин: при приеме в больших дозах (100 мг в день) повышает концентрацию глюкозы в крови, снижая высвобождение инсулина. При лечении нейролептиками и после прекращения приема последних требуется коррекция дозы препарата под контролем концентрации глюкозы в крови.
Глюкокортикостероиды (ГКС) системного и местного действия снижают толерантность к глюкозе, повышают концентрацию глюкозы в крови, иногда вызывая кетоз. При лечении ГКС и после прекращения приема последних требуется коррекция дозы метформина под контролем концентрации глюкозы в крови.
Диуретики: одновременный прием "петлевых" диуретиков может привести к развитию лактоацидоза из-за возможной функциональной почечной недостаточности. Не следует назначать метформин, если КК ниже 60 мл/мин.
Назначаемые в виде инъекций бета2-адреномиметики: повышают концентрацию глюкозы в крови вследствие стимуляции бета2-адренорецепторов. В этом случае необходим контроль концентрации глюкозы в крови. При необходимости рекомендуется назначение инсулина.
При одновременном применении вышеперечисленных лекарственных средств может потребоваться более частый контроль содержания глюкозы в крови, особенно в начале лечения. При необходимости доза метформина может быть скорректирована в процессе лечения и после его прекращения.
Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента и другие гипотензивные лекарственные средства могут снижать концентрацию глюкозы в крови. При необходимости следует скорректировать дозу метформина.
При одновременном применении метформина с производными сулъфонилмочевины, инсулином, акарбозой, салицилатами возможно развитие гипогликемии.
Нифедипин повышает абсорбцию и Сmax метформина.
Катионные лекарственные средства (амилорид, дигоксин, морфин, прокаинамид, хинидин, хинин, ранитидин, триамтерен, триметоприм и ванкомицин), секретирующиеся в почечных канальцах, конкурируют с метфомином за канальцевые транспортные системы и могут приводить к увеличению его Сmax
(6846)
Дозування
Таблетки слід приймати внутрішньо, ковтати цілою, не розжовуючи, під час або безпосередньо після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослі: монотерапія та комбінована терапія у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами: - Звичайна початкова доза становить 500 мг або 850 мг 2-3 рази на добу після або під час прийому їжі. Можливе подальше поступове збільшення дози залежно від концентрації глюкози у крові. - Підтримуюча доза препарату зазвичай становить 1500-2000 мг/добу. Для ��меньшения побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту добову дозу слід розділити на 2-3 прийоми. Максимальна доза становить 3000 мг/добу, розділена на три прийоми. - Повільне збільшення дози може сприяти поліпшенню шлунково-кишкової переносимості. - Пацієнти, які приймають метформін у дозах 2000-3000 мг/добу, можуть бути переведені на прийом препарату 1000 мг. Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг/добу, розділена на 3 прийоми. У разі планування переходу із прийому іншого гіпоглікемічного засобу: необхідністімо припинити прийом іншого засобу та розпочати прийом препарату Метформін у дозі, вказаній вище. Комбінація з інсуліном: Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Звичайна початкова доза препарату Метформін 500 мг або 850 мг становить одну таблетку 2-3 рази на добу, препарату Метформін 1000 мг - одну таблетку 1 раз на добу, в той час як дозу інсуліну підбирають на підставі концентрації глюкози в крові. Діти та підлітки: у дітей з 10-літнього віку препарат Метформін может застосовуватися як у монотерапії, так і в поєднанні з інсуліном. Звичайна початкова доза становить 500 мг або 850 мг 1 раз на добу після або під час прийому їжі. Через 10-15 днів дозу необхідно скоригувати на підставі концентрації глюкози крові. Максимальна добова доза становить 2000 мг, розділена на 2-3 прийоми. Пацієнти літнього віку: через можливе зниження функції нирок дозу метформіну необхідно підбирати під регулярним контролем показників функції нирок (визначати концентрацію креатиніну в сироватці крові не менше 2-4 разів у рік). Тривалість лікування визначає лікар. Не рекомендується переривання прийому препарату без вказівки лікаря.Передозування
Симптоми: при застосуванні метформіну у дозі 85 г (42,5 разів перевищує максимальну добову дозу) гіпоглікемії не спостерігалося, проте наголошувалося розвиток лактоацидозу. Значне передозування метформіну або поєднані фактори ризику можуть призвести до розвитку лактоацидозу (див. "Особливі вказівки"). Лікування: у випадку появи ознак лактоацидозу лікування препаратом необхідно негайно прекратить, пацієнта терміново госпіталізувати і, визначивши концентрацію лактату, уточнити діагноз. Найбільш ефективним заходом щодо виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз. Проводять також симптоматичне лікування.
Лікарська форма
овальні двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з рискою з одного боку. Допускається наявність мармуровості.Склад
Кожна таблетка 850 мг містить
активна речовина: метформіну гідрохлорид - 850 мг.
Допоміжні речовини: целюлоза микрокр��сталлическая - 25,5 мг, натрію кроскармелоза - 51,0 мг, вода очищена - 17,0 мг, повідон К-17 (полівінілпіролідон) - 68,0 мг, магнію стеарат - 8,5 мг.Фармакологічна дія
Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від похідних сульфонілсечовини не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб. Підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Гальмує глюконеогенез у печінці. Затримує всмоктування вуглеводів у кішечнике. Метформін стимулює синтез глікогену, впливаючи на гликогенсинтазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози.
Крім того, надає сприятливий ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.
На тлі прийому метформіну маса тіла пацієнта або залишається стабільною, або помірно знижується.Фармакокінетика
Після прийому всередину метформін абсорбується зі шлунково-кишкового тракту досить повно. Абсолютная біодоступність становить 50-60%. Максимальна концентрація (Смах) (приблизно 2 мкг/мл або 15 мкмоль) у плазмі досягається через 2,5 год При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і затримується. Метформін швидко розподіляється в тканинах, практично не зв'язується з білками плазми. Піддається метаболізму в дуже незначною мірою і виводиться нирками. Кліренс метформіну у здорових суб'єктів становить 400 мл/хв (у 4 рази більше, ніж кліренс креатиніну), що свідчить про наявність активної канальцієвої секреції. Період підлогу��виведення становить приблизно 6,5 години. При нирковій недостатності він збільшується, з'являється ризик кумуляції препарату.Побічні дії
Частота побічних ефектів препарату розцінюється наступним чином:
Дуже часті:? 1/10 Часті: ?1/100, < 1/10 Нечасті: ? 1/1000, < 1/100 Рідкісні: ? 1/10 000, < 1/1000 Дуже рідкісні: < 1/10 000
Невідомі: не можуть оцінюватися при наявних даних.
Побічна дія представлено в порядку зниження значущості.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: Дуже рідко: лактоацидоз (див. "Особливі вказівки").
При тривалому прийомі метформіну може спостерігатися зниження всмоктування вітаміну В12. При виявленні мегалобластної анемії необхідно враховувати можливість такої етіології.
Порушення з боку нервової системи:
Часто: порушення смаку
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Дуже часто: нудота, блювання, діарея, болі в животі і відсутність апетиту.
Найбільш часто вони виникають у початковий період лікування і в більшості випадків спонтанно проходять. Для предотвращ��ня симптомів рекомендується приймати метформін 2 або 3 рази в день під час або після прийому їжі. Повільне збільшення дози може поліпшити шлунково-кишкову переносимість.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Дуже рідко: шкірні реакції, такі як еритема, свербіж, висип.
Порушення з боку печінки і желчевыводяишх шляхів:
Дуже рідко: порушення показників функції печінки і гепатит; після відміни метформіну ці небажані явища повністю зникають.
Опубліковані дані, постмаркетингові д��нние, а так само контрольовані клінічні дослідження з обмеженою дитячої популяції у віковій групі 10 -16 років показують, що побічні ефекти у дітей за характером і тяжкості схожі з такими у дорослих пацієнтів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лактоацидоз
Лактоацидоз є рідкісним, але серйозним (висока смертність при відсутності невідкладного лікування) ускладненням, що може виникнути за кумуляції метформіну. Випадки лактоацидозу при прийомі метформіну виникали, в основному, у пацієнтів з сах��рным діабет з вираженою нирковою недостатністю.
Слід враховувати й інші супутні фактори ризику, такі як декомпенсований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, алкоголізм, печінкова недостатність і будь-який стан, пов'язаний з вираженою гіпоксією, що може допомогти знизити частоту випадків виникнення лактоацидозу.
Слід враховувати ризик розвитку лактоацидозу при появі неспецифічних ознак, таких як м'язові судоми, що супроводжуються диспепсичними розладами, болем �� животі і вираженою астенією. Лактоацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животі і гіпотермією з подальшою комою. Діагностичними лабораторними показниками є зниження рн крові (менше 7,25), вміст лактату у плазмі крові понад 5 ммоль/л, підвищені аніонний проміжок і відношення лактат/піруват. При підозрі на лактоацидоз необхідно припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря.
Хірургічні операції
Застосування метформіну повинно бути припинене за 48 год до проведення планових х��рургических операцій і може бути продовжено не раніше ніж через 48 год після, за умови, що в ході обстеження ниркова функція була визнана нормальною.
Функція нирок
Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком лікування і регулярно в подальшому, необхідно визначати КК: не рідше одного разу на рік у пацієнтів з нормальною функцією нирок, і 2-4 рази на рік у літніх пацієнтів, а також у пацієнтів з КК на нижній межі норми.
Слід виявляти особливу обережність при можливому порушенні функцій нирок у літніх пациентов, при одночасному застосуванні гіпотензивних препаратів, діуретиків або нестероїдних протизапальних препаратів.
Діти і підлітки
Діагноз цукрового діабету 2 типу повинен бути підтверджений до початку лікування метформіном.
У ході клінічних досліджень тривалістю 1 рік було показано, що метформін не впливає на ріст і статеве дозрівання. Однак, через відсутність довгострокових даних, рекомендований ретельний контроль подальшого впливу метформіну на ці параметри у дітей, особливо в період з��ового дозрівання. Найбільш ретельний контроль необхідний у дітей у віці 10-12 років. Інші запобіжні заходи:
Пацієнтам рекомендується продовжувати дотримуватись дієти з рівномірним споживанням вуглеводів протягом дня. Пацієнтам з надлишковою масою тіла рекомендується продовжувати дотримуватися низькокалорійну дієту (але не менше 1000 ккал/добу).
Рекомендується регулярно проводити стандартні лабораторні аналізи для контролю цукрового діабету.
Метформін при монотерапії не викликає гіпоглікемію, однак рекомендується проявлять обережність при його застосуванні у комбінації з інсуліном або іншими гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або репаглинидом).
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Монотерапія препаратом Метформін не спричиняє гіпоглікемії, тому не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Тим не менш, слід попередити пацієнтів про ризик виникнення гіпоглікемії при застосуванні метформіну в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами (производними сульфонілсечовини, репаглинидом, інсуліном), при якій погіршується здатність до керування транспортними засобами і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.Свідчення
Цукровий діабет 2 типу, особливо у пацієнтів з ожирінням, при неефективності дієтотерапії та фізичних навантажень:
- у дорослих як монотерапія або в комбінації з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, або з інсуліном;
- у дітей з 10 років в якості��е монотерапії або в комбінації з інсуліном.Протипоказання
- Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якої допоміжної речовини;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома; " ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв);
- гострі стани, які протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація (при діареї, блюванні), тяжкі інфекційні захворювання, шок;
- клінічно виражені прояви гострих або хронічних захворювань, ��що можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (в тому числі серцева або дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда);
- великі хірургічні операції і травми, коли показане проведення інсулінотерапії (див. розділ "Особливі вказівки");
- печінкова недостатність, порушення функції печінки;
- хронічний алкоголізм, гостре отруєння алкоголем;
- вагітність;
- лактоацидоз (у т. ч. і в анамнезі);
- застосування протягом не менше 48 годин до і протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із введенням йодовмісної контрастної речовини (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами");
- дотримання низькокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу);
- дитячий вік до 10 років.
З обережністю:
Застосовувати препарат у осіб старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу; в період грудного вигодовування.
Вагітність та лактація:
Обмежена кількість даних свидетельстяття про те, що прийом метформіну у вагітних жінок не збільшує ризик розвитку вроджених вад у дітей.
При плануванні вагітності, а також у випадку настання вагітності на фоні прийому метформіну, препарат повинен бути скасований, і призначена інсулінотерапія.
Необхідно підтримувати вміст глюкози в плазмі крові на рівні, найбільш близькому до норми для зниження ризику виникнення вад розвитку плода.
Метформін виводиться з грудним молоком. Побічні ефекти у новонароджених при грудному вигодовуванні на тлі прийому метформіну не спостерігалися. Однак у зв'язку з обмеженою кількістю даних, застосування препарату в період годування груддю не рекомендовано. Рішення про припинення годування груддю повинно бути прийнято з урахуванням користі від грудного вигодовування і потенційного ризику виникнення побічних ефектів у дитини.Лікарська взаємодія
Протипоказані комбінації
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби: на тлі функціональної ниркової недостатності у хворих на цукровий діабет радіологічне дослідженняхедование із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може викликати розвиток лактоацидозу. Лікування метформіном необхідно скасувати залежно від функції нирок за 48 год до або на час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і не поновлювати раніше 48 год після, за умови, що в ході обстеження ниркова функція була визнана нормальною.
Не рекомендовані комбінації
Алкоголь: при гострої алкогольної інтоксикації збільшується ризик розвитку лактоацидозу, взг��військово у разі:
- недостатнє харчування, дотримання низькокалорійної дієти;
- печінкової недостатності.
Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять етанол.
Комбінації, що потребують обережності
Даназол: не рекомендується одночасний прийом даназолу для уникнення гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом і після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
Хлорпромазин: при прийомі у великих дозах (100 мг на день) підвищує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату під контролем концентрації глюкози в крові.
Глюкокортикостероїди (ГКС) системної та місцевої дії знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози в крові, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні ГКС і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
Діуретики: одночасний прийом "петльових" діуретиків може призвести до розвитку лактоацидозу з-за можливої функціональної ниркової недостатності. Не слід призначати метформін, якщо КК нижче 60 мл/хв.
Призначають у вигляді ін'єкцій бета2-адреноміметики: підвищують концентрацію глюкози в крові внаслідок стимуляції бета2-адренорецепторів. У цьому випадку потрібен контроль концентрації глюкози в крові. При необхідності рекомендується призначення інсуліну.
При одночасному прим��зміні вказаних вище лікарських засобів може знадобитися більш частий контроль вмісту глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована у процесі лікування і після його припинення.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть знижувати концентрацію глюкози в крові. При необхідності слід скоригувати дозу метформіну.
При одночасному застосуванні метформіну з похідними сулъфонилмочевины, і��сулином, акарбозою, саліцилатами можливе розвиток гіпоглікемії.
Ніфедипін підвищує абсорбцію і Cmax метформіну.
Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм і ванкоміцин), секретирующиеся в ниркових канальцях, конкурують з метфомином за канальцевые транспортні системи і можуть призводити до збільшення Смах