Дозировка
Внутривенно болюсно в течение не менее 5 мин либо внутривенно инфузионно в течение 15-30 мин, с использованием для разведения соответствующих инфузионных растворов. Доза и продолжительность терапии должны устанавливаться в зависимости от типа и тяжести инфекции, а также состояния пациента. Взрослым по 500 мг каждые 8 ч при пневмонии, инфекциях мочевыводящих путей, инфекционно-воспалительных заболеваниях органов малого таза, инфекциях кожи и мягких тканей. По 1 г 3 раза в сутки при госпитальной пневмонии, перитоните, септицемии, подозрении на бактериальную инфекцию у больных с симптомами фебрильной нейтропении. При лечении менингита рекомендуемая доза составляет 2 г каждые 8 ч. При хронической почечной недостаточности дозу корригируют в зависимости от клиренса креатинина: Клиренс креатинина (мл/мин)\0009Доза\0009Частота введения 26 - 50\0009500 мг - 1,0 г - 2,0 г\0009каждые 12 часов 10-25\0009250 - 500 мг-1,0 г\0009каждые 12 часов <10\0009250 - 500 мг - 1,0 г\0009каждые 24 часов Меропенем выводится при гемодиализе. Если требуется продолжительное лечение меропенемом, рекомендуется вводить дозу препарата (в соответствии с типом и тяжестью инфекции) по завершении процедуры гемодиализа, чтобы восстановить эффективную концентрацию в плазме крови. У больных с печеночной недостаточностью нет необходимости в коррекции дозы. У пожилых пациентов с нормальной функцией почек или клиренсом креатинина более 50 мл/мин коррекции дозы не требуется. Детям в возрасте от 3 мес до 12 лет рекомендуемая доза для внутривенного введения составляет 10-20 мг/кг каждые 8 ч в зависимости от типа и тяжести инфекции, чувствительности патогенного микроорганизма и состояния пациента. Детям до 12 лет с массой тела более 50 кг следует использовать дозы для взрослых. При менингите рекомендуемая доза составляет 40 мг/кг каждые 8 ч. Опыт применения у детей с нарушениями функции почек отсутствует. Приготовление растворов Меропенем для внутривенных болюсных инъекций следует разводить стерильной водой для инъекций (20 мл на 1 г меропенема), при этом концентрация раствора составляет около 50 мг/мл. Полученный раствор представляет собой прозрачную жидкость (бесцветную или светло-желтого цвета). Меропенем для внутривенных инфузий может быть разведен совместимым инфузионным раствором (от 50 до 200 мл). Меропенем совместим со следующими инфузионными растворами: 0,9% раствором натрия хлорида 5% или 10% раствором декстрозы. При разведении меропенема следует соблюдать меры асептики и антисептики. Разведенный раствор перед употреблением встряхивать. Все флаконы предназначены только для однократного применения. Меропенем не должен смешиваться в одном флаконе с другими препаратами.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления раствора для в/в введения
Состав
1 фл.
меропенем 500 мг
Фармакологическое действие
Антибиотик из группы карбапенемов, предназначен для парентерального применения. Оказывает бактерицидное действие за счет подавления синтеза клеточной стенки бактерий. Бактерицидное действие меропенема против широкого спектра аэробных и анаэробных бактерий объясняется высокой способностью меропенема проникать через клеточную стенку бактерий, высоким уровнем стабильности к большинству бета-лактамаз и значительной аффинностью к белкам, связывающим пенициллин.
Взаимодействует с рецепторами - специфическими пенициллинсвязывающими белками на поверхности цитоплазматической мембраны, тормозит синтез пептидогликанового слоя клеточной стенки (вследствие структурного сходства), подавляет транспептидазу, способствует высвобождению аутолитических ферментов клеточной стенки, что в итоге вызывает ее повреждение и гибель бактерий.
Бактерицидные и бактериостатические концентрации практически не различаются.
Спектр активности
Грамположительные аэробы:
Enterococcus faecalis включая ванкомицин-устойчивые штаммы), Staphylococcus aureus (пенициллиназонепродуцирующие и пенициллиназопродуцирующие [метициллин-чувствительные]); Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (только пенициллин-чувствительные); Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. группы viridans.
Грамотрицательные аэробы:
Escherichia coli, Haemophilus influenzae (пенициллиназонепродуцирующие и пенициллиназопродуцирующие), Klebsiella pneumoniae, Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis.
Анаэробные бактерии:
Bacteroides fragilis, Bacteroides thetaiotaomicron, Peptostreptococcus spp.
В отношении нижеуказанных микроорганизмов меропенем эффективен in vitro, однако клинически его эффективность при заболеваниях, вызываемых этими возбудителями, не доказана: Грамположительные аэробы:
Staphylococcus\0009epidermidis\0009(пенициллиназонепродуцирующие\0009и пенициллиназопродуцирующие [метициллин-чувствительные]).
Грамотрицательные аэробы:
Acinetobacter spp., Aeromonas hydrophila, Campylobacter jejuni, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Haemophilus influenzae (ампициллин-устойчивые, пенициллиназонепродуцирующие штаммы), Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis (пенициллиназонепродуцирующие и пенициллиназопродуцирующие), Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Salmonella spp., Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia enterocolitica.
Анаэробные бактерии:
Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides uniformis, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile, Clostridium perfringens, Eubacterium lentum, Fusobacterium spp., Prevotella bivia, Prevotella intermedia, Prevotella melaninogenica, Porphyromonas asaccharolytica, Propionibacterium acnes.
Фармакокинетика
При внутривенном введении 250 мг в течение 30 мин максимальная концентрация (Сmах) составляет 11 мкг/мл, для дозы 500 мг - 23 мкг/мл, для дозы 1 г - 49 мкг/мл. При увеличении дозы с 250 мг до 2 г клиренс меропенема уменьшается с 287 до 205 мл/мин.
При внутривенном болюсном введении в течение 5 мин 500 мг меропенема Сшах составляет 52 мкг/мл, 1 г -112 мкг/мл. Связь с белками плазмы крови - 2%. Хорошо проникает в большинство тканей и жидкостей организма, в т.ч. в спинномозговую жидкость больных бактериальным менингитом, достигая концентраций, превышающих требуемые для подавления большинства бактерий (бактерицидные концентрации создаются через 0,5-1,5 ч после начала инфузии). В незначительных количествах проникает в грудное молоко.
Подвергается незначительному метаболизму в печени с образованием единственного микробиологически неактивного метаболита.
Период полувыведения составляет 1 ч, у детей до 2 лет - 1,5 - 2,3 ч. Фармакокинетика меропенема у детей и взрослых сходная; в диапазоне доз 10-40 мг/кг наблюдается линейная зависимость фармакокинетических параметров.
Не кумулирует.
Выводится почками - 70% в неизмененном виде в течение 12 ч. Концентрация меропенема в моче, превышающая 10 мкг/мл, поддерживается в течение 5 ч после введения 500 мг.
У больных с почечной недостаточностью клиренс меропенема коррелирует с клиренсом креатинина. У таких больных необходима коррекция дозы.
У пожилых пациентов снижение клиренса меропенема коррелирует с возрастным снижением клиренса креатинина. Период полувыведения - 1,5 ч. Меропенем выводится при гемодиализе.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: боли в эпигастральной области, тошнота, рвота, диарея, запор, анорексия, желтуха, холестатический гепатит, гипербилирубинемия, повышение активности "печеночных" трансаминаз, щелочной фосфатазы, лактатдегидрогеназы; редко - кандидоз слизистой оболочки полости рта, псевдомембранозный колит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: развитие или усугубление сердечной недостаточности, остановка сердца, тахи- или брадикардия, снижение или повышение артериального давления, обморочные состояния, инфаркт миокарда, тромбоэмболия ветвей легочной артерии.
Со стороны мочевыделительной системы: дизурия, отеки, нарушение функции почек (гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины в плазме), гематурия.
Аллергические реакции: зуд кожи, кожная сыпь, крапивница, мультиформная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), ангионевротический отек, анафилактический шок.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии, бессонница, сонливость, повышенная возбудимость, ажитация, тревожность, депрессия, нарушение сознания, галлюцинации, эпилептиформные припадки, судороги.
Лабораторные показатели: эозинофилия, нейтропения, лейкопения, редко - агранулоцитоз, гипокалиемия, лейкоцитоз, обратимая тромбоцитопения, снижение частичного тромбопластинового времени, анемия.
Местные реакции: воспаление, флебит, тромбофлебит, болезненность в месте введения.
Прочие: положительная прямая или непрямая пробы Кумбса, гиперволемия, одышка, вагинальный кандидоз.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Лечение больных с заболеваниями печени должно проводиться под тщательным контролем активности «печеночных» трансаминаз и концентрации билирубина. В процессе лечения возможно развитие устойчивости возбудителей, в связи с чем длительное лечение проводят под постоянным контролем распространения резистентных штаммов.
У лиц с заболеваниями желудочно-кишечного тракта, особенно с колитами, необходимо учитывать возможность развития псевдомембранозного колита (токсин, продуцируемый Clostridium difficile, является одной из основных причин колитов, связанных с антибиотиками), первым симптомом которого может служить развитие диареи на фоне лечения.
При использовании меропенема в качестве монотерапии у пациентов, находящихся в критическом состоянии, с выявленной инфекцией нижних дыхательных путей, вызванной Pseudomonas aeruginosa, или при подозрении на нее, рекомендуется регулярное проведение теста на чувствительность возбудителя к меропенему.
Опыта применения препарата у детей с нейтропенией, с первичным или вторичным иммунодефицитом нет.
Влияние на способность к управлению автомобилем и механизмами
В период лечения, до выяснения индивидуальной реакции на меропенем, пациентам необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и другой деятельности, требующей высокой концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.
Передозировка
Возможна передозировка во время лечения, особенно у пациентов с нарушением функции почек.
Лечение: проводят симптоматическую терапию. В норме происходит быстрая элиминация препарата через почки. У пациентов с нарушениями функции почек гемодиализ эффективно удаляет меропенем и его метаболит.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания (монотерапия или в комбинации с другими противомикробными лекарственными средствами), вызванные чувствительными к меропенему возбудителями:
инфекции нижних дыхательных путей (в т.ч. пневмонии, включая госпитальные);
инфекции брюшной полости (осложненный аппендицит, перитонит, пельвиоперитонит);
инфекции мочевыводящей системы (пиелонефрит, пиелит);
инфекции кожи и мягких тканей (в т.ч. рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы);
инфекции органов малого таза (в т.ч. эндометрит);
бактериальный менингит;
септицемия;
эмпирическое лечение (в виде монотерапии или в комбинации с противовирусными или противогрибковыми ЛС) при подозрении на инфекцию у взрослых пациентов с фебрильной нейтропенией.
Противопоказания
Гиперчувствительность к меропенему или другим бета-лактамным антибиотикам в анамнезе, детский возраст до 3 мес.
С осторожностью
Одновременное назначение с потенциально нефротоксичными препаратами. Лицам с жалобами со стороны желудочно-кишечного тракта (в т.ч. с колитами).
Применение при беременности и в период лактации
Меропенем не должен применяться во время беременности, за исключением случаев, когда потенциальное преимущество от его применения оправдывает возможный риск для плода.
Меропенем не должен применяться в период лактации, за исключением тех случаев, когда потенциальное преимущество от его применения оправдывает возможный риск для ребенка. При необходимости применения препарата в период лактации следует рассмотреть вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, замедляют выведение и увеличивают концентрацию меропенема в плазме.
Может уменьшать концентрацию вальпроевой кислоты в плазме крови.
(203)
Дозування
Внутрішньовенно болюсно протягом не менше 5 хв або внутрішньовенно інфузійно протягом 15-30 хв, з використанням для розведення відповідних інфузійних розчинів. Доза і тривалість терапії повинні встановлюватися залежно від типу і тяжкості інфекції, а також стану пацієнта. Дорослим по 500 мг кожні 8 год при пневмонії, інфекціях сечовивідних шляхів, інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу, інфекціях шкіри і м'яких тканин. По 1 г 3 рази на добу при госпітальній пневмонії, перитоніті, септицемії, підозрі на бактеріальну інфекцію у хворих з симптомами фебрильної нейтропенії. При лікуванні менінгіту рекомендована доза становить 2 г кожні 8 ч. При хронічній нирковій недостатності дозу коригують залежно від кліренсу креатиніну: Кліренс креатиніну (мл/хв)\0009Доза\0009Частота запровадження 26 - 50\0009500 мг - 1,0 м - 2,0 м\0009каждые 12 годин 10-25\0009250 - 500 мг-1,0 м\0009каждые 12 годин <10\0009250 - 500 мг - 1,0 м\0009каждые 24 годин Меропенем виводиться при гемодіалізі. Якщо потрібне тривале лікування меропенемом, рекомендується вводити дозу препа��ата (відповідно до типу та тяжкості інфекції) по завершенні процедури гемодіалізу, щоб відновити ефективну концентрацію в плазмі крові. У хворих з печінковою недостатністю немає необхідності в корекції дози. У літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок або кліренсом креатиніну більш 50 мл/хв коригування дози не потрібно. Дітям у віці від 3 міс до 12 років рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-20 мг/кг кожні 8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогенного мікроорганізму та зостояния пацієнта. Дітям до 12 років з масою тіла більше 50 кг слід застосовувати дози для дорослих. При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 ч. Досвід застосування у дітей з порушеннями функції нирок відсутня. Приготування розчинів Меропенем для внутрішньовенних болюсных ін'єкцій, слід розводити стерильною водою для ін'єкцій (20 мл на 1 г меропенему), при цьому концентрація розчину становить близько 50 мг/мл Отриманий розчин являє собою прозору рідину (безбарвну або світло-жовтого кольору). Меропенем для ��нутривенных інфузій може бути розведений сумісним інфузійних розчином (від 50 до 200 мл). Меропенем сумісний з наступними інфузійними розчинами: 0,9% розчином натрію хлориду 5% або 10% розчином декстрози. При розведенні меропенему слід дотримуватися правил асептики і антисептики. Розведений розчин перед вживанням струшувати. Усі флакони призначені лише для одноразового застосування. Меропенем не повинен змішуватися в одному флаконі з іншими препаратами.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для в/�� запровадженняСклад
1 фл.
меропенем 500 мгФармакологічна дія
Антибіотик з групи карбапенеми, призначений для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію за рахунок пригнічення синтезу клітинної стінки бактерій. Бактерицидну дію меропенему проти широкого спектра аеробних та анаеробних бактерій пояснюється високою здатністю меропенему проникати через клітинну стінку бактерії, високий рівень стабільності до більшості бета-лактамаз і значною аффинностью до білків, що зв'язують пеніциллин.
Взаємодіє з рецепторами - специфічними пеніцилінзв'язуючими білками на поверхні цитоплазматичної мембрани, гальмує синтез пептидогликанового шару клітинної стінки (внаслідок структурної подібності), пригнічує транспептидазу, сприяє вивільненню аутолитических ферментів клітинної стінки, що у підсумку спричинює її пошкодження і загибель бактерій.
Бактерицидні і бактеріостатичні концентрації практично не розрізняються.
Спектр активності
Грампозитивні аероби:
Enterococcus faecalis включаючи ванкоміцин-стійкі штами), Staphylococcus aureus (пенициллиназонепродуцирующие і пенициллиназопродуцирующие [метицилін-чутливі]); Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилін-чутливі); Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans.
Грамнегативні аероби:
Escherichia coli, Haemophilus influenzae (пенициллиназонепродуцирующие і пенициллиназопродуцирующие), Klebsiella pneumoniae, Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis.
Анаеробні бактерії:
Bacteroides fragilis, Bacteroides thetaiotaomicron, Peptostreptococcus spp.
Стосовно нижченаведених м��кроорганизмов меропенем ефективний in vitro, однак, клінічно його ефективність при захворюваннях, що викликаються цими збудниками, не доведена: Грампозитивні аероби:
Staphylococcus\0009epidermidis\0009(пенициллиназонепродуцирующие\0009и пенициллиназопродуцирующие [метицилін-чутливі]).
Грамнегативні аероби:
Acinetobacter spp., Aeromonas hydrophila, Campylobacter jejuni, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Haemophilus influenzae (ампіцилін-стійкі, пенициллиназонепродуцирующие штами), Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis (пенициллиназонепродуцирующие і пе��ициллиназопродуцирующие), Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Salmonella spp., Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia enterocolitica.
Анаеробні бактерії:
Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides uniformis, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile, Clostridium perfringens, Eubacterium lentum, Fusobacterium spp., Prevotella bivia, Prevotella intermedia, Prevotella melaninogenica, Porphyromonas asaccharolytica, Propionibacterium acnes.Фармакокінетика
При внутрішньовенному введенні 250 мг протягом 30 хв максимальна концентрація (Смах) становить 11 мкг/мл для дози 500 мг - 23 мкг/мл, для дози 1 г - 49 мкг/мл При збільшенні дози 250 мг до 2 г кліренс меропенему зменшує��я з 287 до 205 мл/хв.
При внутрішньовенному болюсному введенні протягом 5 хв 500 мг меропенему Сшах становить 52 мкг/мл, 1 г -112 мкг/мл Зв'язок з білками плазми крові - 2%. Добре проникає у більшість тканин і рідин організму, у т. ч. в спинномозкову рідину хворих бактеріальним менінгітом, досягаючи концентрацій, що перевищують необхідні для пригнічення більшості бактерій (бактерицидні концентрації утворюються через 0,5-1,5 год після початку інфузії). У незначних кількостях проникає в грудне молоко.
Піддається незначній метаболизму у печінці з утворенням єдиного мікробіологічно неактивного метаболіту.
Період напіввиведення становить 1 год, у дітей до 2 років - 1,5 - 2,3 ч. Фармакокінетика меропенему у дітей та дорослих подібний; у діапазоні доз 10-40 мг/кг спостерігається лінійна залежність фармакокінетичних параметрів.
Не кумулює.
Виводиться нирками - 70% в незміненому вигляді протягом 12 год. Концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 годин після введення 500 мг.
У хворих з нирковою недостатністю долиренс меропенему корелює з кліренсом креатиніну. У таких хворих необхідне коригування дози.
У літніх пацієнтів зниження кліренсу меропенему корелює з віковим зниженням кліренсу креатиніну. Період напіввиведення - 1,5 ч. Меропенем виводиться при гемодіалізі.Побічні дії
З боку травної системи: болі в епігастральній області, нудота, блювання, діарея, запор, анорексія, жовтяниця, холестатичний гепатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегидрогеназы; рідко - кандидоз слизової оболонки порожнини рота, псевдомембранозний коліт.
З боку серцево-судинної системи: розвиток або посилення серцевої недостатності, зупинка серця, тахі - або брадикардія, зниження або підвищення артеріального тиску, непритомні стани, інфаркт міокарда, тромбоемболія гілок легеневої артерії.
З боку сечовидільної системи: дизурія, набряки, порушення функції нирок (гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини в плазмі), гематурія.
Алергічні реакції: свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, безсоння, сонливість, підвищена збудливість, ажитація, тривожність, депресія, порушення свідомості, галюцинації, епілептиформні напади, судоми.
Лабораторні показники: еозинофілія, нейтропенія, лейкопенія, рідко - агранулоцитоз, гіпокаліємія, лейкоцитоз, оборотна тромбоцитопенія, зниження частичного тромбопластинового часу, анемія.
Місцеві реакції: запалення, флебіт, тромбофлебіт, біль у місці введення.
Інші: позитивна пряма або непряма проби Кумбса, гіперволемія, задишка, вагінальний кандидоз.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Лікування хворих із захворюваннями печінки повинно проводитися під ретельним контролем активності «печінкових» трансаміназ та концентрації білірубіну. В процесі лікування можливий розвиток стійкості збудників, у зв'язку з чим тривалий лече��ие проводять під постійним контролем поширення резистентних штамів.
В осіб із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, особливо з колітом, необхідно враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту (токсин, продукований Clostridium difficile, є однією з основних причин колітів, пов'язаних з антибіотиками), першим симптомом якого може служити розвиток діареї на фоні лікування.
При використанні меропенему як монотерапії у пацієнтів, що знаходяться в критичному стані, з виявленої інфекцією ні��них дихальних шляхів, викликаною Pseudomonas aeruginosa, або при підозрі на неї, рекомендується регулярне проведення тесту на чутливість збудника до меропенему.
Досвіду застосування препарату у дітей з нейтропенією, з первинним або вторинним імунодефіцитом немає.
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами
У період лікування, до з'ясування індивідуальної реакції на меропенем, пацієнтам необхідно утримуватись від керування автотранспортом та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги�� і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Можливе передозування під час лікування, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Лікування: проводять симптоматичну терапію. У нормі відбувається швидка елімінація препарату через нирки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок гемодіаліз ефективно видаляє меропенем і його метаболіт.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання (монотерапія або в комбінації з іншими протимікробними лікарськими засобами), спричинені чутливими до рекомен��нього збудниками:
інфекції нижніх дихальних шляхів (у т. ч. пневмонії, включаючи госпітальні);
інфекції черевної порожнини (ускладнений апендицит, перитоніт, пельвіоперитоніт);
інфекції сечовивідної системи (пієлонефрит, пієліт);
інфекції шкіри і м'яких тканин (у т. ч. бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози);
інфекції органів малого таза (у т.ч. ендометрит);
бактеріальний менінгіт;
септицемія;
емпіричне лікування (у вигляді монотерапії або в комбінації із противірусними або протигрибкові ЛЗ) при підозрі на інфекцію у дорослих пацієнтів з фебрильною нейтропенією.Протипоказання
Гіперчутливість до меропенему або інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, дитячий вік до 3 міс.
З обережністю
Одночасне призначення з потенційно нефротоксичними препаратами. Особам зі скаргами з боку шлунково-кишкового тракту (у т. ч. з колітом).
Застосування при вагітності і в період лактації
Меропенем не повинен застосовуватися під час вагітності, за винятком��учаев, коли потенційна перевага від його застосування виправдовує можливий ризик для плода.
Меропенем не повинен застосовуватися в період лактації, за винятком тих випадків, коли потенційна перевага від його застосування виправдовує можливий ризик для дитини. При необхідності застосування препарату в період лактації слід розглянути питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, уповільнюють виведення і збільшують концентрацію меропенема в плазмі.
Може зменшувати концентрацію вальпроєвої кислоти в плазмі крові.
