Дозировка
Внутривенно болюсно в течение не менее 5 минут, либо в виде внутривенной инфузии в течение 15 - 30 минут. Дозировка и продолжительность терапии должны устанавливаться в зависимости от типа и тяжести инфекции, и состояния пациента. Рекомендуются следующие суточные дозы: Взрослые 0.5 г внутривенно каждые 8 часов при пневмонии, инфекциях мочевыводящей системы, инфекционно-воспалительных заболеваниях органов малого таза, инфекциях кожи и мягких тканей. 1 г внутривенно каждые 8 часов при госпитальной пневмонии, перитоните, подозрении на бактериальную инфекцию у больных с нейтропенией, а также септицемии. При бактериальном менингите рекомендуемая доза составляет 2 г каждые 8 часов. При хронической почечной недостаточности дозу корректируют в зависимости от клиренса креатинина (КК): при КК 26-50 мл/мин - по 0.5-1-2 г 2 раза в сутки, 10-25 мл/мин - по 250-500-1000 мг 2 раза в сутки, менее 10 мл/мин - по 250-500-1000 мг 1 раз в сутки. Меропенем выводится при гемодиализе. Если требуется продолжительное лечение, рекомендуется, чтобы единица дозы (определяется в зависимости от типа и тяжести инфекции) вводилась по завершении процедуры гемодиализа, чтобы восстановить эффективную концентрацию в плазме. В настоящее время нет данных об опыте применения меропенема у пациентов, находящихся на перитонеальном диализе. У пациентов с печеночной недостаточностью коррекции дозы не требуется. У пожилых пациентов с КК более 50 мл/мин коррекции дозы не требуется. Дети Для детей в возрасте от 3 месяцев до 12 лет рекомендуемая доза для внутривенного введения составляет 10-20 мг/кг массы тела каждые 8 часов в зависимости от типа и тяжести инфекции, чувствительности патогенного микроорганизма и состояния пациента. У детей с массой тела более 50 кг следует использовать дозы для взрослых. При менингите рекомендуемая доза составляет 40 мг/кг каждые 8 часов. Нет опыта применения препарата у детей с нарушением функции печени и почек. Приготовление растворов Для внутривенных болюсных инъекций меропенем должен разводиться стерильной водой для инъекций (10 мл на 500 мг препарата). Это обеспечивает концентрацию раствора 50 мг/мл. Для внутривенных инфузий меропенем разводится совместимой инфузионной жидкостью (от 50 до 200 мл). Меропенем совместим со следующими инфузионными жидкостями: - 0,9% раствор натрия хлорида; - 5% или 10% раствор декстрозы; - 5% раствор декстрозы с 0,02% натрия гидрокарбонатом; - 0,9% раствор натрия хлорида и 5% раствор декстрозы; - 5% раствор декстрозы с 0,225% раствором натрия хлорида; - 5% раствор декстрозы с 0,15% раствором калия хлорида; - 2,5% и 10% раствор маннитола. Меропенем не должен смешиваться с растворами, содержащими другие препараты. Для внутривенных инъекций и инфузий рекомендуется применять свежеприготовленный раствор меропенема.
Передозировка
Случайная передозировка возможна во время лечения, особенно у пациентов с нарушенной функцией почек при этом возможно усиление дозозависимых побочных эффектов. Лечение в случае передозировки должно быть симптоматическим. При гемодиализе происходит быстрая элиминация препарата.
Лекарственная форма
От белого до белого с желтоватым оттенком цвета порошок.
Состав
В 1 флаконе содержится:
Активное вещество:
Меропенема тригидрат, эквивалентно меропенему безводному 1000,000 мг;
Вспомогательное вещество: натрия карбонат безводный 208,000 мг
Фармакологическое действие
Меропенем - антибиотик из группы карбапенемов для парентерального применения,
оказывает бактерицидидное действие. Взаимодействует с рецепторами - специфическими
пенициллинсвязывающими белками на поверхности цитоплазматической мембраны, тормозит
синтез пептидогликанового слоя клеточной стенки, подавляет транспептидазу, способствует
высвобождению аутолитических ферментов клеточной стенки, что в итоге вызывает ее
повреждение и гибель бактерий. Устойчив к действию дегидропептидазы-1, легко проникает
через клеточную стенку бактерий, устойчив к действию большинства бета-лактамаз. Среди
известных бета-лактамных антибиотиков обладает наиболее высокой активностью в отношении
большинства аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных
микроорганизмов.
Активен in vitro и in vivo в отношении:
Грамположительных аэробов: Enterococcus faecalis (исключая ванкомицинрезистентные
штаммы), Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные); Staphylococcus spp.
(метициллинчувствительные), в т.ч. Staphylococcus epidermidis; Streptococcus agalactiae;
Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes, группа Streptococcus milleri (Streptococcus
anginosus, Streptococcus constellatus, Streptococcus intermedius).
Грамотрицательных аэробов: Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter
aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca,
Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus
vulgaris, Serratia marcescens.
Грамположительных анаэробов: Clostridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticus,
Peptostreptococcus spp., включая Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros,
Peptococcus magnus.
Грамотрицательных анаэробов: Bacteroides caccae, Bacteroides fragilis, Prevotella bivia,
Prevotella disiens.
Микроорганизмы, для которых актуальна проблема приобретенной резистентности:
Грамположительные аэробы: Enterococcus faecium.
Грамотрицательные аэробы: Acinetobacter sрр., Burkholderia cepacia, Pseudomonas
aeruginosa.
Микроорганизмы, обладающие природной резистентностью: Stenotrophomonas maltophilia,
Legionella spp., Сhlamydophila pneumoniаe, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma
pneumoniaе.
Фармакокинетика
При однократном внутривенном (в/в) введении в течение 30 мин максимальная
концентрация (Сmax) меропенема в плазме составляет 23 мкг/мл для дозы 500 мг и 49 мкг/мл
для дозы 1 г. Сmax в плазме после 5 мин болюсной инъекции составляет 52 мкг/мл для дозы
500 мг и 112 мкг/мл для дозы 1 г.
Хорошо проникает в большинство тканей и жидкостей организма, в т.ч. в
спинномозговую жидкость (СМЖ) больных бактериальным менингитом, достигая
концентраций, превышающих требуемые для подавления большинства бактерий
(бактерицидные концентрации создаются через 0.5-1.5 ч после начала инфузии). В
незначительных количествах проникает в грудное молоко.
Связывание с белками плазмы крови примерно 2%. Подвергается незначительному
метаболизму в печени с образованием единственного неактивного метаболита. Период
полувыведения (T1/2) - 1 ч, у детей до 2 лет - 1.5-2.3 ч. В диапазоне доз 10-40 мг/кг у детей
наблюдается линейная зависимость фармакокинетических параметров. Не кумулирует.
Выводится почками - 70% в неизмененном виде в течение 12 ч. Концентрация меропенема
в моче, превышающая 10 мкг/мл, поддерживается в течение 5 ч после введения 500 мг. У
больных с почечной недостаточностью клиренс коррелирует с клиренсом креатинина (КК). У
пожилых пациентов снижение клиренса меропенема коррелирует со снижением КК, связанным
с возрастом. T1/2 - 1.5 ч. Выводится при гемодиализе.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, повышение активности
"печеночных" трансаминаз, щелочной фосфатазы, лактатдегидрогеназы, гипербилирубинемия,
псевдомембранозный колит.
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитоз, эозинофилия, тромбоцитопения,
лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия.
Со стороны нервной системы: головная боль, парестезии, судороги.
Аллергические реакции: зуд кожи, кожная сыпь, крапивница, мультиформная
экссудативная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз,
ангионевротический отек, анафилактический шок.
Со стороны мочевыделительной системы: гиперкреатининемия, повышение
концентрации мочевины в плазме.
Местные реакции: воспаление, тромбофлебит, болезненность в месте введения.
Прочие: положительная прямая или непрямая пробы Кумбса, снижение частичного
тромбопластинового времени, вагинальный кандидоз, кандидоз слизистой оболочки полости
рта.
Причинно-следственная связь с применением меропенема не установлена: запор,
холестатический гепатит, сердечная недостаточность, остановка сердца, тахикардия,
брадикардия, инфаркт миокарда, снижение или повышение артериального давления,
тромбоэмболия легочной артерии, обморок, галлюцинации, депрессия, тревожность,
повышенная возбудимость, бессонница, диспноэ.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия хранения
Меропенем, разведенный, как описано выше, сохраняет удовлетворительную эффективность при хранении при комнатной температуре ( ниже 25 градусов С)
Раствор Меропенема не должен замораживаться.
Особые условия
Опыта применения меропенема в педиатрической практике у пациентов с нейтропенией
или с первичным или с вторичным иммунодефицитом нет.
При монотерапии известной или подозреваемой инфекции нижних дыхательных путей
тяжелого течения, вызываемой Pseudomonas aeruginosa, рекомендуется регулярное определение
чувствительности возбудителя
При применении меропенема может наблюдаться развитие псевдомембранозного
колита(токсин, продуцируемый Clostridium difficile, является одной из основных причин
колитов, связанных с антибиотиками), который может варьировать по тяжести от легких до
угрожающих жизни форм. Важно помнить о возможности развития псевдомембранозного
колита при возникновении диареи на фоне лечения.
Пациенты, имеющие в анамнезе гиперчувствительность к карбапенемам, пенициллинам
или другим бета-лактамным антибиотикам, могут проявлять гиперчувствительность к
меропенему. Перед началом лечения необходимо тщательно опросить пациента на предмет
наличия аллергических реакций в анамнезе. При возникновении аллергической реакции на
меропенем, необходимо прекратить введение препарата и принять соответствующие меры.
Лечение больных с заболеваниями печени должно проводиться под тщательным
контролем активности "печеночных" трансаминаз и концентрации билирубина.
В процессе лечения возможно развитие устойчивости возбудителей, в связи с чем
длительное лечение проводят под постоянным контролем распространения резистентных
штаммов. Не рекомендуется применение меропенема при инфекциях, вызванных
метициллинрезистентными штаммами Staphylococcus spp.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и заниматься
другими потенциально опасными видами деятельности.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и
занятии потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной
концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к меропенему
микроорганизмами (монотерапия или в комбинации с др. противомикробными лекарственными
препаратами): инфекции нижних дыхательных путей (пневмония, включая госпитальную
пневмонию); интраабдоминальные инфекции (осложненный аппендицит, перитонит); инфекции
мочевыводящей системы (пиелонефрит, пиелит); инфекции кожи и мягких тканей (в т.ч. рожа,
импетиго, вторично инфицированные дерматозы); бактериальный менингит; септицемия;
инфекционно-воспалительные заболевания органов малого таза (включая эндометрит).
Эмпирическое лечение (в виде монотерапии или комбинации с противовирусными или
противогрибковыми препаратами) при подозрении на бактериальную инфекцию у взрослых
пациентов с фебрильными эпизодами на фоне нейтропении.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к меропенему, другим компонентам препарата и другим
карбапенемам, выраженная гиперчувствительность (анафилактические реакции, тяжелые
кожные реакции) к другим бета-лактамным антибиотикам (т.е. к пенициллинам или
цефалоспоринам); детский возраст (до 3 мес).
С осторожностью
При одновременном применении с нефротоксичными препаратами, пациентам с
жалобами со стороны желудочно-кишечного тракта, особенно с колитами.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Безопасность применения меропенема у женщин во время беременности не изучалась.
Препарат не должен применяться во время беременности, за исключением случаев, когда
потенциальная польза от его применения для матери превышает возможный риск для плода. В
каждом случае препарат должен применяться под строгим наблюдением врача.
При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о
прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Пробенецид конкурирует с меропенемом за активную канальцевую секрецию, ингибируя
почечную экскрецию и вызывая увеличение периода полувыведения и концентрации
меропенема в плазме. Так как эффективность и длительность действия меропенема, вводимого
без пробенецида, являются адекватными, совместное введение пробенецида с меропенемом не
рекомендуется.
Возможное действие меропенема на степень связи других препаратов с белками плазмы
крови или метаболизм не изучалось. Связь меропенема с белками плазмы крови низкая (около
2%), поэтому взаимодействия с другими препаратами, основанного на механизме вытеснения из
связи с белками плазмы, не предполагается.
Меропенем может уменьшать концентрацию вальпроевой кислоты в сыворотке крови. У
некоторых пациентов может быть достигнута концентрация ниже терапевтической. Совместное
применение карбапенемов и препаратов вальпроевой кислоты приводило к снижению
концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови на 60-100% через 2 дня терапии. В связи с
быстрым и значительным снижением концентрации вальпроевой кислоты не рекомендуется
совместное применение меропенема и препаратов вальпроевой кислоты.
Специфических данных о возможных лекарственных взаимодействиях (за исключением
пробенецида) нет.
Применение меропенема во время приема других препаратов не сопровождалось
развитием неблагоприятных фармакологических взаимодействий.
(202)
Дозування
Внутрішньовенно болюсно протягом не менше 5 хвилин, або у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 15 - 30 хвилин. Дозування і тривалість терапії повинні встановлюватися залежно від типу і тяжкості інфекції та стану пацієнта. Рекомендуються наступні добові дози: Дорослі 0.5 г внутрішньовенно кожні 8 годин при пневмонії, інфекціях сечовидільної системи, інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу, інфекціях шкіри і м'яких тканин. 1 г внутрішньовенно кожні 8 годин при госпітальній пневмонії, перитоніті, подозрении на бактеріальну інфекцію у хворих з нейтропенією, а також септицемії. При бактеріальному менінгіті рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин. При хронічній нирковій недостатності дозу коригують залежно від кліренсу креатиніну (КК): при КК 26-50 мл/хв - по 0.5-1-2 г 2 рази на добу, 10-25 мл/хв - по 250-500-1000 мг 2 рази на добу, менше 10 мл/хв - по 250-500-1000 мг 1 раз на добу. Меропенем виводиться при гемодіалізі. Якщо потрібне тривале лікування, рекомендується щоб одиниця дози (визначається залежно від типу і тяжести інфекції) вводилася по завершенні процедури гемодіалізу, щоб відновити ефективну концентрацію в плазмі. В даний час немає даних про досвід застосування меропенему в пацієнтів, що перебувають на перитонеальному діалізі. У пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози не потрібно. У літніх пацієнтів з КК понад 50 мл/хв коригування дози не потрібно. Діти Для дітей в віці від 3 місяців до 12 років рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-20 мг/кг маси тіла кожні 8 годин залежно від типу і тяжесті інфекції, чутливості патогенного мікроорганізму та стану пацієнта. У дітей з масою тіла більше 50 кг слід застосовувати дози для дорослих. При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 годин. Немає досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції печінки і нирок. Приготування розчинів Для внутрішньовенних болюсных ін'єкцій меропенем має розлучатися стерильною водою для ін'єкцій (10 мл на 500 мг препарату). Це забезпечує концентрацію розчину 50 мг/мл Для внутрішньовенних інфузій меропенем розлучається зовместимой інфузійної рідиною (від 50 до 200 мл). Меропенем сумісний з наступними інфузійними рідинами: - 0,9% розчин натрію хлориду; 5% або 10% розчин декстрози; - 5% розчин декстрози з 0,02% натрію гідрокарбонатом; - 0,9% розчин натрію хлориду і 5% розчин декстрози; - 5% розчин декстрози з 0,225% розчином натрію хлориду; 5% розчин декстрози з 0,15% розчином калію хлориду; - 2,5% і 10% розчин манітолу. Меропенем не повинен змішуватися з розчинами, що містять інші препарати. Для внутрішньовенних ін'єкцій та інфузій рекомендується застосують�� свіжоприготований розчин меропенему.Передозування
Випадкове передозування можлива під час лікування, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок при цьому можливе посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування у випадку передозування повинно бути симптоматичним. При гемодіалізі відбувається швидка елімінація препарату.
Лікарська форма
Від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору порошок.Склад
В 1 флаконі міститься:
Активна речовина:
Меропенему тригідрат, еквівалентно меропенего безводому 1000,000 мг;
Допоміжна речовина: натрію карбонат безводний 208,000 мгФармакологічна дія
Меропенем - антибіотик з групи карбапенеми для парентерального застосування,
надає бактерицидидное дію. Взаємодіє з рецепторами - специфічними
пеніцилінзв'язуючими білками на поверхні цитоплазматичної мембрани, гальмує
синтез пептидогликанового шару клітинної стінки, пригнічує транспептидазу, сприяє
вивільнення аутолитических ферментів клітинно�� стінки, що в результаті викликає її
пошкодження і загибель бактерій. Стійкий до дії дегидропептидазы-1, легко проникає
через клітинну стінку бактерій, стійкий до дії більшості бета-лактамаз. Серед
відомих бета-лактамних антибіотиків володіє найбільш високою активністю щодо
більшості аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних
мікроорганізмів.
Активний in vitro та in vivo щодо:
Грампозитивних аеробів: Enterococcus faecalis (виключаючи ванкомицинрезистентнті
штами), Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные); Staphylococcus spp.
(метициллинчувствительные), в т. ч. Staphylococcus epidermidis; Streptococcus agalactiae;
Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes, група Streptococcus milleri (Streptococcus
anginosus, Streptococcus constellatus, Streptococcus intermedius).
Грамнегативних аеробів: Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter
aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca,
Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus
vulgaris, Serratia marcescens.
Грампозитивних анаеробів: Clostridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticus,
Peptostreptococcus spp., включаючи Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros,
Peptococcus magnus.
Грамнегативних анаеробів: Bacteroides caccae, Bacteroides fragilis, Prevotella bivia,
Prevotella disiens.
Мікроорганізми, для яких актуальна проблема придбаної резистентності:
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium.
Грамнегативні аероби: Acinetobacter ѕрр., Burkholderia cepacia, Pseudomonas
aeruginosa.
Мікроорганізми, що володіють природною резистентністю: Stenotrophomonas maltophilia,
Legionella spp., Сhlamydophila рпеимопіае, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma
рпеимопіае.Фармакокінетика
За однекратному внутрішньовенного (в/в) введення протягом 30 хв максимальна
концентрація (Смах) меропенему в плазмі становить 23 мкг/мл для дози 500 мг і 49 мкг/мл
для дози 1 г Смах в плазмі після 5 хв болюсної ін'єкції становить 52 мкг/мл для дози
500 мг і 112 мкг/мл для дози 1 р.
Добре проникає у більшість тканин і рідин організму, у т. ч. в
спинномозкову рідина (СМР) хворих бактеріальним менінгітом, досягаючи
концентрацій, що перевищують необхідні для пригнічення більшості бактерій
(бактерицидні конц��нтрации створюються через 0.5-1.5 години після початку інфузії). В
незначних кількостях проникає в грудне молоко.
Зв'язування з білками плазми крові приблизно 2%. Піддається незначній
метаболізму в печінці з утворенням єдиного неактивного метаболіту. Період
напіввиведення (T1/2) - 1 год, у дітей до 2 років - 1.5-2.3 ч. В діапазоні доз 10-40 мг/кг у дітей
спостерігається лінійна залежність фармакокінетичних параметрів. Не кумулює.
Виводиться нирками - 70% в незміненому вигляді протягом 12 год. Концентрація меропенему
в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 годин після введення 500 мг. У
хворих з нирковою недостатністю кліренс корелює з кліренсом креатиніну (КК). У
літніх пацієнтів зниження кліренсу меропенему корелює зі зниженням КК, пов'язаним
з віком. T1/2 - 1.5 ч. Виводиться при гемодіалізі.Побічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, підвищення активності
"печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, гипербилирубинемія,
псевдомембранозний коліт.
З боку системи кровотворення: тромбоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія,
лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку нервової системи: головний біль, парестезії, судоми.
Алергічні реакції: свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка, мультиформна
ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз,
ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку сечовидільної системи: ��иперкреатининемия, підвищення
концентрації сечовини в плазмі.
Місцеві реакції: запалення, тромбофлебіт, біль у місці введення.
Інші: позитивна пряма або непряма проби Кумбса, зниження часткового
тромбопластинового часу, вагінальний кандидоз, кандидоз слизової оболонки порожнини
рота.
Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням меропенему не встановлена: запор,
холестатичний гепатит, серцева недостатність, зупинка серця, тахікардія,
брадикардія, інфаркт міокарда, зниження або підвищення артеріального тиску,
тромбоемболія легеневої артерії, непритомність, галюцинації, депресія, тривожність,
підвищена збудливість, безсоння, диспное.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови зберігання
Меропенем, розведений, як описано вище, зберігає задовільну ефективність при зберіганні при кімнатній температурі ( нижче 25 градусів С)
Розчин Меропенему не повинен заморожувати.Особливі умови
Досвіду застосування меропенему в педіатричній практиці у ��ациентов з нейтропенією
або з первинним або вторинним імунодефіцитом немає.
При монотерапії відомої або підозрюваної інфекції нижніх дихальних шляхів
тяжкого перебігу, викликаною Pseudomonas aeruginosa, рекомендується регулярне визначення
чутливості збудника
При застосуванні меропенему може спостерігатися розвиток псевдомембранозного
коліту(токсин, продукований Clostridium difficile, є однією з основних причин
колітів, пов'язаних з антибіотиками), який може варіювати по тяж��сті від легких до
загрозливих для життя форм. Важливо пам'ятати про можливість розвитку псевдомембранозного
коліту при виникненні діареї на фоні лікування.
Пацієнти, які мають в анамнезі, гіперчутливість до карбапенемів, пеніцилінів
або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть проявляти гіперчутливість до
меропенему. Перед початком лікування необхідно ретельно опитати пацієнта на предмет
наявності алергічних реакцій в анамнезі. При виникненні алергічної реакції на
меропен��м, необхідно припинити введення препарату і вжити відповідних заходів.
Лікування хворих із захворюваннями печінки повинно проводитися під ретельним
контролем активності "печінкових" трансаміназ та концентрації білірубіну.
В процесі лікування можливий розвиток стійкості збудників, у зв'язку з чим
тривале лікування проводять під постійним контролем поширення резистентних
штамів. Не рекомендується застосування меропенему при інфекціях, викликаних
метициллинрезистентными штамівмамі Staphylococcus spp.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і займатися
іншими потенційно небезпечними видами діяльності.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і
занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної
концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до меропенему
мікроорганізмами (монотерапія або в комбинаци�� з ін протимікробними лікарськими
препаратами): інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, включаючи госпітальну
пневмонію); інтраабдомінальні інфекції (ускладнений апендицит, перитоніт); інфекції
сечовивідної системи (пієлонефрит, пієліт); інфекції шкіри і м'яких тканин (у т. ч. рожа,
імпетиго, вторинно інфіковані дерматози); бактеріальний менінгіт; септицемія;
інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу (включаючи ендометрит).
Емпіричне лікування (у вигляді монотерапії або комбінації із противірусними або
протигрибковими препаратами) при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих
пацієнтів з фебрильними епізодами на фоні нейтропенії.Протипоказання
Підвищена чутливість до меропенему, інших компонентів препарату та інших
карбапенемів, виражена гіперчутливість (анафілактичні реакції, важкі
шкірні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (тобто до пеніцилінів або
цефалоспоринів); дитячий вік (до 3 міс).
З осторож��остю
При одночасному застосуванні з нефротоксичними препаратами, пацієнтам з
скаргами з боку шлунково-кишкового тракту, особливо з колітом.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Безпека застосування меропенему у жінок під час вагітності не вивчалася.
Препарат не повинен застосовуватися під час вагітності, за винятком випадків, коли
потенційна користь від його застосування для матері перевищує можливий ризик для плода. В
кожному випадку препарат д��лжен застосовуватись під суворим наглядом лікаря.
При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про
припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Пробенецид конкурує з меропенемом за активну канальцеву секрецію, інгібуючи
ниркову екскрецію і викликаючи збільшення періоду напіввиведення та концентрації
меропенему в плазмі. Так як ефективність і тривалість дії меропенему, що вводиться
без пробенециду, є адекватними, спільне в��едение пробенециду з меропенемом не
рекомендується.
Можливе дію меропенему на ступінь зв'язку інших препаратів з білками плазми
крові або метаболізм не вивчався. Зв'язок меропенему з білками плазми крові низьке (близько
2%), тому взаємодії з іншими препаратами, заснованого на механізмі витіснення з
зв'язку з білками плазми, не передбачається.
Меропенем може зменшувати концентрацію вальпроєвої кислоти в сироватці крові. У
деяких пацієнтів може бути досягнута концентрація нижче терапевтичної. Спільне
застосування карбапенеми та препаратів вальпроєвої кислоти призводило до зниження
концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові на 60-100% через 2 дні терапії. У зв'язку з
швидким і значним зниженням концентрації вальпроєвої кислоти не рекомендується
спільне застосування меропенему і препаратів вальпроєвої кислоти.
Специфічних даних про можливих лікарських взаємодій (за винятком
пробенециду) немає.
Застосування меропенему під час приймання�� інших препаратів не супроводжувався
розвитком несприятливих фармакологічних взаємодій.
