Дозировка
Лечение препаратом Мемантинол® следует начинать и проводить под наблюдением врача, имеющего опыт постановки диагноза и лечения деменции при болезни Альцгеймера. Диагноз должен быть установлен в соответствии с действующими рекомендациями. Лечение следует начинать только в том случае, если лицо, осуществляющее постоянный уход за пациентом, будет регулярно контролировать прием препарата пациентом. Переносимость и дозу мемантина необходимо регулярно пересматривать, желательно в течение первых 3 месяцев от начала терапии. По прошествии этого периода клиническая эффективность мемантина и переносимость пациентом лечения следует регулярно пересматривать в соответствии с действующими клиническими рекомендациями. Поддерживающее лечение можно продолжать неопределенно долго при наличии положительного эффекта проводимой терапии и хорошей переносимости лечения. Прием мемантина следует прекратить при отсутствии положительного терапевтического эффекта или непереносимости пациентом лечения. Препарат следует принимать внутрь 1 раз/сут и всегда в одно и то же время, независимо от приема пищи. Взрослые Титрование дозы Максимальная суточная доза 20 мг/сут. С целью уменьшения риска возникновения нежелательных реакций доза препарата титруется путем ее последовательного увеличения на 5 мг каждую неделю в течение первых 3 недель: в течение 1-й недели терапии (дни 1-7) пациент должен принимать мемантин в дозе 5 мг/сут (0.5 таб. 10 мг), в течение 2-й недели (дни 8-14) - в дозе 10 мг/сут (1 таб. 10 мг), в течение 3-й недели (дни 15-21) - в дозе 15 мг/сут (1.5 таб 10 мг). Начиная с 4-й недели, пациенту назначают прием мемантина в дозе 20 мг/сут (2 таб. по 10 мг). Рекомендуемая поддерживающая доза 20 мг/сут. Пациентам пожилого возраста (старше 65 лет) коррекции дозы не требуется. Пациенты с нарушением функции почек У пациентов с КК 50-80 мл/мин коррекция дозы не требуется. Для больных с умеренной почечной недостаточностью (КК 30-49 мл/мин) рекомендуемая суточная доза - 10 мг/сут. При хорошей переносимости этой дозы на протяжении 7 дней дозу можно увеличить до 20 мг/сут в соответствии со стандартной схемой титрования. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (КК 5-29 мл/мин) суточная доза не должна превышать 10 мг/сут. Пациенты с нарушением функции печени У пациентов с легким и умеренным нарушением функции печени (класс А и класс В по шкале Чайлд-Пью) коррекции дозы не требуется. Данных по применению мемантина у пациентов с тяжелым нарушением функции печени нет, поэтому назначение мемантина таким пациентам не рекомендуется.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, продолговатые, двояковыпуклые, с гравировкой "g" и "Ph" и риской между буквами с каждой стороны; на разрезе таблетки белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб.
мемантина гидрохлорид 10 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 169 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 40 мг, кремния диоксид коллоидный - 1.2 мг, натрия крахмала гликолат (тип А) - 10 мг, гидроксипропилцеллюлоза - 7.4 мг, магния стеарат - 2.4 мг.
Состав пленочной оболочки: опадрай II белый OY-L-28900 (лактозы моногидрат - 36%, гипромеллоза - 28%, титана диоксид - 26%, макрогол 4000 - 10%) - 7 мг.
Фармакологическое действие
Мемантин является потенциалзависимым неконкурентным ингибитором NMDA-рецепторов с умеренным аффинитетом к ним. Модулирует действие патологически повышенного тонического содержания глутамата, который может приводить к нейрональной дисфункции.
Фармакокинетика
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
После приема внутрь быстро и полностью всасывается. Cmax в плазме крови достигается через 3-8 ч после приема.
Фармакокинетика имеет линейный характер в диапазоне доз от 10 до 40 мг. Ежедневный прием суточной дозы 20 мг приводит к Css от 70 до 150 нг/мл (0.5-1 мкмоль) с выраженными индивидуальными вариациями.
Vd составляет около 10 л/кг. Около 45% мемантина связывается с белками плазмы крови. При нормальной функции почек кумуляции препарата не отмечено.
Метаболизм и выведение
Около 80% мемантина присутствует в циркулирующей крови в виде неизмененного соединения.
Основными метаболитами являются N-3,5-диметил-глудантан, смесь изомеров 4- и 6-гидроксимемантина и 1-нитрозо-3,5-диметил-адамантана. Ни один из этих метаболитов не обладает антагонистической активностью по отношению к NMDA-рецепторам. Участие цитохрома Р450 в метаболизме в исследованиях in vitro не выявлено.
В исследованиях с приемом 14С-мемантина перорально в среднем 84% дозы выводилось в течение 20 сут, при этом более 99% препарата выводилось почками.
Мемантин выводится преимущественно почками. Выведение происходит моноэкспоненционально, T1/2 составляет от 60 до 100 ч. При исследованиях у добровольцев с нормальной функцией почек общий клиренс составил 170 мл/мин/1.73 м2, часть общего почечного клиренса достигалась за счет секреции почечными канальцами.
Почечное выведение также включает тубулярную реабсорбцию, которая, возможно, осуществляется посредством катионных транспортных белков. Скорость почечной элиминации в условиях щелочной реакции мочи может снижаться в 7-9 раз. Защелачивание мочи может являться следствием резкого изменения питания, например, перехода от употребления преимущественно мясных продуктов к вегетарианству, или вследствие интенсивного применения щелочных желудочных буферов.
Фармакокинетическо-фармакодинамическая взаимосвязь
При приеме поддерживающей дозы 20 мг/сут уровень концентрации мемантина в спинномозговой жидкости соответствует величине kj (kj -константа ингибирования), что для мемантина составляет 0.5 мкмоль в области фронтальной коры головного мозга у человека.
Побочные действия
Побочные реакции классифицированы по клиническим проявлениям (в соответствии с поражением определенных систем органов) и по частоте встречаемости согласно классификации ВОЗ: очень часто (?1/10), часто (?1/100 до <1/10), нечасто (?1/1000 до <1/100), редко (?1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000), частота не установлена (не может быть оценена по данным, имеющимся в наличии).
В клинических исследованиях при умеренной и тяжелой деменции, включавших 1784 пациента, получавших мемантин, и 1595 пациентов, получавших плацебо, общая частота возникновения нежелательных реакций при приеме мемантина не отличалась от таковой при приеме плацебо. Как правило, наблюдались нежелательные реакции легкой или умеренной степени выраженности. Наиболее частыми нежелательными реакциями в группе мемантина по сравнению с группой плацебо были: головокружение (6.3% против 5.6%, соответственно), головная боль (5.2% против 3.9%), запор (4.6% против 2.6%), сонливость (3.4% против 2.2%) и артериальная гипертензия (4.1% против 2.8%, соответственно). Побочные реакции представлены в таблице:
Инфекционные и паразитарные заболевания Нечасто Грибковые инфекции
Со стороны иммунной системы Часто Гиперчувствительность к компонентам препарата
Со стороны психики Часто Сонливость
Нечасто Спутанность сознания
Галлюцинации1
Частота не установлена Психотические реакции2
Со стороны нервной системы Часто Головокружение, нарушение равновесия
Нечасто Нарушение походки
Очень редко Судороги
Со стороны сердечно-сосудистой системы Часто Повышение АД
Нечасто Венозный тромбоз/тромбоэмболия
Со стороны дыхательной системы Часто Одышка
Со стороны ЖКТ Часто Запор
Нечасто Тошнота, рвота
Частота не установлена Панкреатит
Со стороны печени и желчевыводящих путей Часто Повышенные показатели печеночных проб
Частота не установлена Гепатит
Общие реакции Часто Головная боль
Нечасто Утомляемость
1 Галлюцинации наблюдались, главным образом, у пациентов с болезнью Альцгеймера на стадии тяжелой деменции.
2 Отдельные сообщения, полученные в период пострегистрационного опыта применения мемантина.
При пострегистрационном применении сообщалось о возникновении следующих нежелательных реакций: головокружение, сонливость, повышенная возбудимость, повышенная утомляемость, беспокойство, повышение внутричерепного давления, тошнота, галлюцинации, головная боль, нарушение сознания, мышечный гипертонус, нарушение походки, депрессия, судороги, психотические реакции, суицидальные мысли, запор, тошнота, панкреатит, кандидоз, повышение АД, рвота, цистит, повышение либидо, венозный тромбоз, тромбоэмболия, аллергические реакции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Рекомендуется с осторожностью применять у пациентов с тиреотоксикозом, эпилепсией, судорогами (в т.ч. в анамнезе), а также пациентам с предрасположенностью к эпилепсии. Одновременное применение антагонистов NMDA-рецепторов (амантадин, кетамин, декстрометорфан) и мемантина следует избегать. Эти соединения воздействуют на ту же систему рецепторов, что и мемантин, в связи с чем побочные реакции (в основном со стороны ЦНС) могут возникать чаще и быть более выраженными.
Учитывая замедление выведения мемантина у пациентов в условиях щелочной реакции мочи, в более тщательном наблюдении нуждаются пациенты имеющие факторы, влияющие на повышение рН мочи (резкая смена диеты, например при переходе от употребления преимущественно мясных продуктов к вегетарианству, интенсивное потребление щелочных желудочных буферов), а также в случаях почечного канальцевого ацидоза или тяжелой инфекции мочевыводящих путей, вызванной бактериями рода Proteus.
Данные о приеме мемантина у пациентов с инфарктом миокарда (в анамнезе), с хронической сердечной недостаточностью III-IV функционального класса (по классификации NYHA) и неконтролируемой артериальной гипертензией ограничены, поэтому необходимо тщательное медицинское наблюдение за такими пациентами.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
У пациентов с болезнью Альцгеймера на стадии умеренной и тяжелой деменции обычно нарушена способность к вождению автотранспорта и управлению сложными механизмами. Кроме того, мемантин может вызывать изменение скорости реакции, поэтому пациентам необходимо воздержаться от управления автотранспортом или работы со сложными механизмами.
Передозировка
Имеются ограниченные данные по передозировке, полученные в ходе клинических исследований и пострегистрационного опыта применения мемантина.
Симптомы. При применении в относительно больших дозах (200 мг однократно и 105 мг/сут в течение 3 дней) отмечались следующие симптомы: утомляемость, слабость и/или диарея или симптомы отсутствовали. При приеме в дозе менее 140 мг однократно или в случае приема неизвестной дозы у пациентов наблюдались побочные реакции со стороны ЦНС: спутанность сознания, гиперсомния, сонливость, головокружение, возбуждение, агрессия, галлюцинации, нарушение походки) и/или со стороны пищеварительной системы: рвота, диарея.
В самом тяжелом случае передозировки пациент выжил после приеме мемантина в дозе 2000 мг, у него наблюдались побочные реакции со стороны ЦНС (кома в течение 10 дней, затем диплопия и ажитация). Пациент получал симптоматическое лечение и плазмаферез. Пациент выздоровел без последующих осложнений.
В другом случае тяжелой передозировки пациент выжил и выздоровел после приема мемантина в дозе 400 мг однократно. У пациента наблюдались побочные реакции со стороны ЦНС: беспокойство, психоз, зрительные галлюцинации, снижение порога судорожной готовности, сонливость, ступор и потеря сознания.
Лечение симптоматическое. Специфического антидота нет. Необходимо проведение стандартных лечебных мероприятий, направленных на выведение вещества из желудка, например промывание желудка, прием активированного угля, создание кислой реакции мочи, возможно проведение форсированного диуреза.
Показания
— деменция средней и тяжелой степени выраженности при болезни Альцгеймера.
Противопоказания
беременность;
— период грудного вскармливания;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— дефицит лактазы, непереносимость лактозы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции (т.к. в состав препарата входит лактоза);
— повышенная чувствительность к мемантину или любому из компонентов, входящих в состав препарата.
С осторожностью следует принимать препарат при тиреотоксикозе, эпилепсии, предрасположенности к развитию судорог (в т.ч. в анамнезе), одновременном применение антагонистов NMDA-рецепторов (амантадин, кетамин, декстрометорфан), при наличии факторов, повышающих pH мочи (резкая смена диеты, например, переход на вегетарианство, обильный прием щелочных желудочных буферов), почечном канальцевом ацидозе, тяжелых инфекциях мочевыводящих путей, вызванных бактериями рода Proteus, инфаркте миокарда (в анамнезе), сердечной недостаточности III-IV функционального класса (по классификации NYHA), неконтролируемой артериальной гипертензии, почечной недостаточности, печеночной недостаточности.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с препаратами леводопы, агонистами допаминовых рецепторов, антихолинергическими лекарственными средствами действие последних может усиливаться.
При одновременном применении с барбитуратами, нейролептиками действие последних может уменьшаться.
При одновременном применении с дантроленом или баклофеном, а также со спазмолитиками может изменяться (усилиться или уменьшиться) их действие, поэтому дозы препаратов следует корректировать.
Следует избегать одновременного применения мемантина с амантадином в связи с риском развития психоза. Мемантин и амантадин относятся к группе антагонистов NMDA-рецепторов. Риск развития психоза также повышен при одновременном применении с кетамином, декстрометорфаном и фенитоином.
При одновременном приеме с циметидином, ранитидином, прокаинамидом, хинидином, хинином и никотином возможно повышение в плазме концентрации мемантина.
Возможно снижение уровня гидрохлортиазида при одновременном приеме с мемантином за счет увеличения его выведения из организма.
Возможно повышение MHO у пациентов одновременно принимающих пероральные непрямые антикоагулянты (варфарин).
Рекомендуется постоянно контролировать протромбиновое время или MHO.
Одновременное применение с антидепрессантами, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и ингибиторами МАО требует тщательного наблюдения за пациентами.
По данным проведенных фармакокинетических исследований у молодых здоровых добровольцев при однократном одновременном приеме мемантина с глибуридом/метформином или донепезилом эффектов лекарственного взаимодействия выявлено не было.
Проведенные клинические исследования также не выявили влияния мемантина на фармакокинетику галантамина у молодых здоровых добровольцев.
В исследованиях in vitro мемантин не ингибировал изоферменты CYP1А2, 2А6, 2С9, 2D6, 2Е1, 3А, монооксигеназу, содержащую флавин, эпоксидгидролазу или сульфатирование.
(2974)
Дозування
Лікування препаратом Мемантинол® слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід постановки діагнозу і лікування деменції при хворобі Альцгеймера. Діагноз повинен бути встановлений у відповідності з діючими рекомендаціями. Лікування слід починати тільки в тому випадку, якщо особа, яка здійснює постійний догляд за пацієнтом, буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом. Переносимість і дозу мемантина необхідно регулярно переглядати, бажано протягом перших 3 місяців від початку терапії. Ппро закінченні цього періоду клінічна ефективність мемантина і переносимість пацієнтом лікування слід регулярно переглядати у відповідності з діючими клінічними рекомендаціями. Підтримуюче лікування можна продовжувати безмежно довго при наявності позитивного ефекту проведеної терапії і хорошої переносимості лікування. Прийом мемантина слід припинити при відсутності позитивного терапевтичного ефекту або непереносимості пацієнтом лікування. Препарат слід приймати внутрішньо 1 раз/добу і завжди в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Дорослі Титрування дози Максимальна добова доза 20 мг/добу. З метою зменшення ризику виникнення небажаних реакцій доза титрується шляхом послідовного збільшення на 5 мг щотижня протягом перших 3 тижнів: протягом 1-го тижня терапії (дні 1-7) пацієнт повинен приймати мемантин в дозі 5 мг/добу (0.5 таб. 10 мг) протягом 2-го тижня (дні 8-14) - в дозі 10 мг/добу (1 таб. 10 мг), протягом 3-го тижня (дні 15-21) - у дозі 15 мг/добу (1.5 таб 10 мг). Починаючи з 4-го тижня, пацієнтові призначають прийом мемантина в дозі 20 мр/добу (2 таб. по 10 мг). Рекомендована підтримуюча доза 20 мг/добу. Пацієнтам літнього віку (старше 65 років) коригування дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з КК 50-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Для хворих з помірною нирковою недостатністю (КК 30-49 мл/хв) рекомендована добова доза - 10 мг/добу. При гарній переносимості цієї дози протягом 7 днів дозу можна збільшити до 20 мг/добу у відповідності зі стандартною схемою титрування. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК 5-29 мл/хв) добова ��оза не повинна перевищувати 10 мг/добу. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки (клас А клас В за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. Даних щодо застосування мемантина у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки немає, тому призначення мемантина таким пацієнтам не рекомендується.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням "g" і "Ph" і рискою між літерами з кожного боку; на розрізі табтаблетки білого або майже білого кольору.Склад
1 таб.
мемантина гідрохлорид 10 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 169 мг, целюлоза мікрокристалічна - 40 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, натрію крохмалю гликолат (тип А) - 10 мг, гідроксипропілцелюлоза - 7.4 мг, магнію стеарат - 2.4 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай ІІ білий OY-L-28900 (лактози моногідрат - 36%, гіпромелоза - 28%, титану діоксид - 26%, макрогол 4000 - 10%) - 7 мг.Фармакологічна дія
Мемантин є потенциалзависимым неконкурентними ингибитором NMDA-рецепторів з помірним аффінітет до них. Модулює дію патологічно підвищеного тонічного вмісту глутамату, який може призводити до нейрональної дисфункції.Фармакокінетика
Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Після прийому всередину швидко і повністю всмоктується. Cmax в плазмі крові досягається через 3-8 год після прийому.
Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Щоденний прийом добової дози 20 мг призводить до Css від 70 до 150 нг/мл (0.5-1 мкмоль) з вираженими індів��дуальними варіаціями.
Vd складає близько 10 л/кг. Близько 45% мемантина зв'язується з білками плазми крові. При нормальній функції нирок кумуляції препарату не відзначено.
Метаболізм і виведення
Близько 80% мемантина присутня в циркулюючої крові у вигляді незміненої сполуки.
Основними метаболітами є N-3,5-диметил-глудантан, суміш ізомерів 4 - і 6-гидроксимемантина і 1-нітрозо-3,5-диметил-адамантану. Жодний з цих метаболітів не має антагоністичну активність відносно NMDA-рецепторів. Участь цитохрому P450 в метаболізмі в дослідженнях in vitro не виявлено.
У дослідженнях з прийомом 14С-мемантина перорально в середньому 84% дози виводилося протягом 20 діб, при цьому понад 99% препарату виводилося нирками.
Мемантин елімінується переважно нирками. Виведення відбувається моноэкспоненционально, T1/2 становить від 60 до 100 ч. При дослідженнях у добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс становив 170 мл/хв/1.73 м2, частина загального ниркового кліренсу досягалася за рахунок секреції нирковими канальцями.
Нирковий виведенийие також включає тубулярну реабсорбцію, яка, можливо, здійснюється за допомогою катіонних транспортних білків. Швидкість ниркової елімінації в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7-9 разів. Залуження сечі може бути наслідком різкої зміни харчування, наприклад, переходу від вживання переважно м'ясних продуктів до вегетаріанства, або внаслідок інтенсивного застосування лужних шлункових буферів.
Фармакокинетическо-фармакодинамічна взаємозв'язок
При прийомі підтримуючої дози 20 мг/сут рівень концентрації мемантина в спинномозковій рідині відповідає величині kj (kj -константа інгібування), що для мемантина становить 0.5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку у людини.Побічні дії
Побічні реакції класифіковані за клінічними проявами (згідно з ураженням певних систем органів) і по частоті зустрічальності згідно класифікації ВООЗ: дуже часто (?1/10), часто (?1/100 до <1/10), нечасто (?1/1000 до <1/100), рідко (?1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота не встановлена (не може ��ыть оцінена за даними, наявними в наявності).
У клінічних дослідженнях при помірної і важкої деменції, включали 1784 пацієнта, які отримували мемантин, і 1595 пацієнтів, які отримували плацебо, загальна частота виникнення небажаних реакцій при прийомі мемантина не відрізнялася від такої при прийомі плацебо. Як правило, спостерігалися небажані реакції легкого або помірного ступеня вираженості. Найбільш частими небажаними реакціями в групі мемантина порівняно з групою плацебо були: запаморочення (6.3% проти 5.6%, соответственно), головний біль (5.2% проти 3.9%), запор (4.6% проти 2.6%), сонливість (3.4% проти 2.2%) та артеріальна гіпертензія (4.1% проти 2.8%, відповідно). Побічні реакції представлені в таблиці:
Інфекційні та паразитарні захворювання Нечасто Грибкові інфекції
З боку імунної системи Часто Гіперчутливість до компонентів препарату
З боку психіки Часто Сонливість
Нечасто Сплутаність свідомості
Галлюцинации1
Частота не встановлена Психотичні реакции2
З боку нервової системи Годину��про Запаморочення, порушення рівноваги
Нечасто Порушення ходи
Дуже рідко Судоми
З боку серцево-судинної системи Часто Підвищення артеріального тиску
Нечасто Венозний тромбоз/тромбоемболія
З боку дихальної системи Часто Задишка
З боку ШКТ Часто Запор
Нечасто-Нудота, блювання
Частота не встановлена Панкреатит
З боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто-Підвищені показники печінкових проб
Частота не встановлена Гепатит
Загальні реакції Часто Головний біль
Нечасто Стомлюваність
1 спостерігалися Галюцинації, головним чином, у пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії важкої деменції.
2 Окремі повідомлення, отримані в період пострегистрационного досвіду застосування мемантина.
При післяреєстраційному застосуванні повідомлялося про виникнення таких небажаних реакцій: запаморочення, сонливість, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, м'язовий гіпертонус, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреатит, кандидоз, підвищення артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Рекомендується з обережністю застосовувати у пацієнтів з тиреотоксикозом, епілепсією, судомами (у т. ч. в анамнезі), а також пацієнтам зі схильністю до епілепсії. Одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, ��етамин, декстрометорфан) і мемантина слід уникати. Ці сполуки впливають на ту ж саму систему рецепторів, що і мемантин, у зв'язку з чим побічні реакції (в основному з боку ЦНС) можуть виникати частіше і бути більш вираженими.
Враховуючи уповільнення виведення мемантина у пацієнтів в умовах лужної реакції сечі, більш ретельному спостереженні потребують пацієнти мають фактори, що впливають на підвищення рН сечі (різка зміна дієти, наприклад при переході від вживання переважно м'ясних продуктів до вегетаріанства, интенсивне споживання лужних шлункових буферів), а також у випадках ниркового канальцевого ацидозу або тяжкої інфекції сечовивідних шляхів, спричиненої бактеріями роду Proteus.
Дані про прийом мемантина у пацієнтів з інфарктом міокарда (в анамнезі), з хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA) і неконтрольованою артеріальною гіпертензією обмежені, тому необхідно ретельне медичне спостереження за такими пацієнтами.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і управліню механізмами
У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної і важкої деменції зазвичай порушена здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.
Передозування
Є обмежені дані щодо передозування, отримані в ході клінічних досліджень і пострегистрационного досвіду застосування мемантина. />
Симптоми. При застосуванні у відносно великих дозах (200 мг одноразово і 105 мг/добу протягом 3 днів) відмічались наступні симптоми: стомлюваність, слабкість і/або діарея або симптоми відсутні. При прийомі в дозі менше 140 мг одноразово або у разі прийому невідомої дози у пацієнтів спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС: сплутаність свідомості, гіперсомнія, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, порушення ходи) і/або з боку травної системи: блювання, діарея.
У найважчому випадку пер��дозування пацієнт вижив після прийомі мемантина в дозі 2000 мг, у нього спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС (кома протягом 10 днів, потім диплопія і ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування і плазмаферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень.
В іншому випадку тяжкого передозування пацієнт вижив і одужав після прийому мемантина в дозі 400 мг одноразово. У пацієнта спостерігалися побічні реакції з боку центральної нервової системи: неспокій, психоз, зорові галюцинації, зниження порога судомної готовності, сонливість, ступор і втрата свідомості.
Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Необхідно проведення стандартних лікувальних заходів, спрямованих на виведення речовини з шлунка, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля, створення кислої реакції сечі, можливо проведення форсованого діурезу.Свідчення
— деменція середньої і важкої ступені вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання
вагітність;
— період годування груддю;
— вік до 18 років (ефективність і безпека��остюк не встановлені);
— дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактоза);
— підвищена чутливість до мемантину або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату.
З обережністю слід приймати препарат при тиреотоксикозі, епілепсії, схильності до розвитку судом (у т. ч. в анамнезі), одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), при наявності факторів, що підвищують рн сечі (різка зміна дієти, наприклад, перехід на вегетаріанство, рясний прийом лужних шлункових буферів), нирковому канальцевом ацидозі, важких інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених бактеріями роду Proteus, інфаркті міокарда (в анамнезі), серцевої недостатності III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA), неконтрольованої артеріальної гіпертензії, нирковій недостатності, печінковій недостатності.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з препаратами леводопи, агоністами допамінових рецепторів, антихолинергическими лікарськими засобами дія останніх може підсилюватися.
При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками дія останніх може зменшуватись.
При одночасному застосуванні з дантроленом або баклофеном, а також зі спазмолітиками може змінюватися (посилитися або зменшитися) їх дію, тому дози препаратів слід коригувати.
Слід уникати одночасного застосування мемантина з амантадином у зв'язку з ризиком розвитку психозу. Мемантин і амантадин відносяться до групи антагоністів NMDA-рецепторів. Ризик розвитку психозу також підвищений при одночасному застосуванні з кетаміном, декстрометорфаном і фенітоїном.
При одночасному прийомі з циметидином, ранітидином, прокаїнамідом, хінідином, хініном і нікотином можливе підвищення у плазмі концентрації мемантина.
Можливе зниження рівня гідрохлортіазиду при одночасному прийомі з мемантином за рахунок збільшення його виведення з організму.
Можливе підвищення MHO у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні непрямі антикоагулянти (варфарин).
Рекомендується постійно контролювати протромбіновий час або MHO.
Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами МАО потребує ретельного спостереження за пацієнтами.
За даними проведених фармакокінетичних досліджень у молодих здорових добровольців при разовому одночасному прийомі мемантина з глибуридом/метформіном або донепезилом ефектів лікарської взаємодії виявлено не було.
Проведені клінічні дослідження також не виявили впливу мемантина на фармакокінетику галантаміну у молодих здорових добровольців.
У дослідженнях in vitro мемантин не ингибировал ізоферменти CYP1A2, 2А6, 2С9, 2D6, 2Е1, 3А, монооксигеназу, що містить флавін, эпоксидгидролазу або сульфатирование.
