Дозировка
Терапия должна проводиться под контролем врача, имеющего опыт в вопросах диагностики и лечения деменции при болезни Альцгеймера. Терапию следует начинать в том случае, если пациент (либо лицо, постоянно ухаживающее за пациентом), готов регулярно контролировать прием лекарственного препарата. Диагноз должен быть поставлен в соответствии с действующими рекомендациями. Следует регулярно оценивать переносимость и дозу препарата Мемантин Канон, предпочтительно в течение трех месяцев после начала терапии. Затем следует регулярно оценивать клиническую эффективность лекарственного препарата и переносимость терапии в соответствии с действующими клиническими рекомендациями. Поддерживающую терапию можно продолжать неопределенно долго при наличии положительного эффекта и хорошей переносимости препарата Мемантин Канон. Следует прекратить применение препарата, если положительный терапевтический эффект более не наблюдается или если пациент не переносит терапии. Препарат следует применять внутрь, одни раз в день, в одно и то же время, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкостигнезависимо-от приема пищи. Максимальная суточная доза составляет 20 мг. Режим дозирования устанавливается индивидуально. Начинать лечение рекомендуется с назначения минимально эффективных доз. Для снижения риска нежелательных побочных эффектов подбор постоянной дозы осуществляют возрастающим титрованием по 5 мг в неделю в течение первых трех недель по следующей схеме: 1-я неделя (дни 1-7): одна таблетка 5 мг каждый день в течение семи дней. 2-я неделя (дни 8-14): одна таблетка 10 мг каждый день в течение семи дней. 3-я неделя (дни 15-21): одна таблетка 15 мг каждый день в течение семи дней. Начиная с 4-ой недели: одна таблетка 20 мг каждый день. Подробнее см. инструкцию
Передозировка
Симптомы:В случаях передозировки в дозе менее 140 мг однократно или в случае приема неизвестной дозы у пациентов наблюдались побочные реакции со стороны центральной нервной системы:спутанность сознания, гиперсомппя, сонливость, головокружение, возбуждение, агрессия, галлюцинации, нарушение походки; а также со стороны сердечно-сосудистой системы: рвота, диарея. При относительно больших передозировках (200 мг однократно и 105 мг/су г в течение 3 дней) отмечались следующие симптомы: утомляемость, слабость и/или диарея или симптомы отсутствовали 3 самом тяжелом случае передозировки пациент выжил после приема дозы 2000 мг мемантина, у него наблюдались побочные реакции со стороны центральной нервной системы (кома в течение 10 дней, затем диплопия и ажитация). Пациент получал симптоматическое лечение и плазмаферез. Пациент выздоровел без последующих осложнений. В другом случае тяжелой передозировки, пациент выжил и выздоровел после приема мемантина в дозе 400 мг однократно. У пациента наблюдались побочные реак
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета. На поперечном разрезе почти белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, 20 мг содержит: активное вещество: мемантина гидрохлорид 20 мг; вспомогательные вещества:
кальция гидрофосфата дигидрат 55 мг, кремния диоксид коллоидный 5,2 мг, кроскармеллоза натрия 7,5 мг, лактозы моногидрат 161,1 мг, магния стеарат 1,8 мг, повидон К-30 9,4 мг; пленочная оболочка:Опадрай белый 8 мг, в том числе: гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза) 2,7 мг, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) 2,7 мг, тальк 1,6 мг, титана диоксид 1 мг.
Фармакологическое действие
Мемантин является потенциалзависимым неконкурентным блокатором NMDA-рецепторов с умеренным аффинитетом к ним. Мемантин блокирует эффекты глутамата, который в патологически повышенной концентрации может привести к дисфункции нейронов.
Фармакокинетика
Всасывание: мемантин быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), обладает абсолютной биодоступпостыо около 100%. Прием пищи не влияет на абсорбцию. Среднее время достижения максимальной концентрации в плазме крови (Ттах) составляет от 3 до 8 часов. При нормальной функции почек кумуляции мемантина не отмечено. Распределение: суточная доза 20 мг создает постоянную концентрацию мемантина в плазме крови в пределах 70-150 нг/мл (0,5-1 ммоль) с большими индивидуалы ил ми вариациями. Объем распределения мемантина составляет 10 л/кг. Около 45% мемантина связывается с белками плазмы крови.
Метаболизм:около 80% мемантина выводится в неизмененном виде.
Основными метаболитами у человека являются N-3,5-диметилглудантан, смесь изомеров 4- и 6-гидроксимемантин и 1 -нитрозо-3,5-диметил-адамаитан. Пи один из этих метаболитов не обладает фармакологической активностью. В исследованиях in vitro метаболизма, катализируемого цитохромом Р-450, выявлено не было.
Выведение:
В исследованиях, в которых 14С-мемантин принимался внутрь, в среднем 84% принятой внутрь дозы выводилось в течение 20 суток, при этом более 99% выводилось почками.
Мемантин выводится из организма почками моноэкспоненциалыю. Период полувыведения (Т1/2) составляет 60 - 100 часов. Выводится почками. У пациентов с нормальной функцией почек общий клиренс составляет 170 мл/мин/1,73 м2, часть общего почечного клиренса достигается за счет канальцевой секреции. Почечное выведение также включает канальцевую реабсорбцию, возможно опосредованную катионными транспортными белками. Скорость почечной элиминации мемантина в условиях щелочной реакции мочи может снижаться в 7-9 раз. Защелачивание мочи может быть вызвано резким
изменением питания, например, переход с рациона, включающего продукты животного происхождения, к вегетарианской диете, или вследспще эдедснсэдц!юго применения щелочных желудочных буферов.
Линейность
Исследования, проведенные у добровольцев, показали линейность
фармакокинетики в диапазоне доз 10-40 мг.
Побочные действия
Классификация ВОЗ частоты развития нежелательных реакций:
очень часто - >1/10 назначений (>10%) часто - от >1/100 до < 1/10 назначений (>1% и <10%) нечасто - от >1/1000 до <1/100 назначений (>0,1% и <1%) редко - от >1/10000 до <1/1000 назначений (>0,01% и <0,1%) очень редко - <1/10000 назначений (<0,01 %)
частота неизвестна - по имеющимся данным установить частоту возникновения не представляется возможным.
Инфекционные и паразитарные заболевания Нечасто: грибковые инфекции.
Нарушения со стороны иммунной системы
Часто: гиперчувствительность к компонентам препарата.
Нарушения психики
Нечасто: спутанность сознания, галлюцинации (наблюдались, в основном, у пациентов с тяжелой степенью болезни Альцгеймера).
Частота не известна: психотические реакции.
Нарушения со стороны нервной системы
Часто: головная боль, головокружение, сонливость, нарушение равновесия. Нечасто: нарушение походки.
Очень редко: судороги, эпилептические припадки.
Нарушения со стороны сердца
Нечасто: сердечная недостаточность, пороки сердца.
Нарушения со стороны сосудов
Часто: повышение артериального давления.
Нечасто: венозный тромбоз и/или тромбоэмболия.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения
Часто: одышка.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта
Часто: запор.
Нечасто: тошнота, рвота.
Частота не известна: панкреатит.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей Часто: нарушение функциональных проб печени.
Частота не известна: гепатит.
Нарушение со стороны органов кроветворения
Частота неизвестна: агранулоцитоз, лейкопения (включая нейтропению), панцитопения, тромбоцитопения, тромоцитопеническая пурпура.
Нарушение со стороны почек и мочевыводящих путей Частота не известна: острая почечная недостаточность.
Нарушение со стороны кожи и подкожных тканей Частота не известна: синдром Стивенса-Джонсона.
Общие расстройства и нарушения в месте введения Нечасто: утомляемость, общая слабость.
При болезни Альцгеймера у пациентов в пострегистрационных исследованиях были зарегистрированы депрессия, суицидальные мысли и случаи суицида.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Рекомендуется применять с осторожностью у пациентов с эпилепсией, судорогами в анамнезе или у пациентов с предрасположенностью к эпилепсии. Следует избегать назначения мемантина вместе с другими антагонистами NMDA-рецепторов (амаитадин, кетамин, декстрометорфан), так как нежелательные реакции могут возникать более часто и большей интенсивности, в основном на уровне ЦНС.
Наличие у пациента факторов, влияющих на повышение pH мочи (резкие изменения в питании, например, переход с рациона, включающсг-о-продукты животного происхождения, к вегетарианской диете, или интенсивное потребление щелочных желудочных буферов), а также почечный канальцевый ацидоз или тяжелые инфекции мочевыводящих путей, вызванные Proteus spp., требуют тщательного наблюдения за состоянием пациента.
Из большинства клинических исследований пациенты с инфарктом миокарда в анамнезе, декомпеисироваиной хронической сердечной недостаточностью (III-IV функциональный класс по классификации NYI1A) или неконтролируемой артериальной гипертензией были исключены. Поэтому данные о применении мемантина у таких пациентов ограничены, прием препарата должен осуществляться под тщательным наблюдением врача. Влияние на способность управления транспортными средствами п занятия другими потенциально опасными видами деятельности У пациентов с болезнью Альцгеймера на стадии умеренной и тяжелой деменции обычно нарушена способность к вождению автотранспорта и управлению сложными механизмами. Кроме того, препарат Мемантин Канон может вызывать изменение скорости реакции, поэтому пациентам необходимо воздержаться от управления автотранспортом и работы со сложными механизмами.
Показания
Деменция альцгеймеровского типа умеренной и тяжелой степени.
Противопоказания
Гиперчувствительность к активному веществу или любому из компонентов препарата
Тяжелая печеночная недостаточность (класс С по шкале Чайлд-Пыо)
Врожденная непереносимость галактозы, дефицит лактозы или синдром нарушенного всасывания глюкозы/галактозы
Беременность
Период грудного вскармливания
Детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены)
С осторожностью
Эпилепсия, судорожный синдром в анамнезе
Инфаркт миокарда в анамнезе
Сердечная недостаточность (III-IV классы но классификации NYHA)
Неконтролируемая артериальная гипертензия
Факторы, повышающие pH мочи (резкая смена диеты (переход от мясной к вегетарианской), обильный прием щелочных желудочных буферов,
почечный тубулярный ацидоз или тяжелые инфекции мочевыводящих путей, вызванных Proteus spp.)\0009\0009
Почечная недостаточность
Печеночная недостаточность
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
В связи с отсутствием клинических данных о влиянии мемантина на течение беременности препарат Мемантин Канон противопоказан при беременности. Исследования, проведенные на животных, указывают на возможность мемантина вызывать задержку внутриугробного развития при уровне воздействия идентичных или несколько превосходящих концентраций мемантина по сравнению с такими у человека. Потенциальный риск для человека не известен.
Нет данных о выведении мемантина с грудным молоком. Принимая во внимание липофильную структуру мемантина можно предположить, что он может проникать в грудное молоко, поэтому во время приема препарата Мемантин Канон грудное вскармливание следует прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Леводопа, агонисты дофаминовых рецепторов и м-холиноблокирующие средства. При одновременном применении мемантина с препаратами леводопы, антагонистами дофаминовых рецепторов, м-холиноблокаторами действие последних может усиливаться, как и при одновременном применении с другими антагонистами NMDA-рецепторов.
Барбитураты и нейролептики. При одновременном применении с барбитуратами, нейролептиками действие последних может уменьшаться. При совместном применении может изменить (усилить или уменьшить) действие даитролеиа или баклофена, поэтому дозы препаратов следует подбирать индивидуально.
Амаитадин, кетамин, декстрометорфан. Следует избегать одновременного применения с амантадином, кетамином, фенитоином и декстрометорфаном из-за повышения риска развития психоза. Данные препараты являются химически связанными антагонистами NMDA-рецепторо Фенитоин. Следует избегать совместного применения мемантина с
фенитоином.
Циметидин, ранитидин, прокоииамид, хинидин, хинин, никотин. Возможно повышение в плазме концентрации циметидина, ранитидииа, прокаииамида, хинидина, хинина и никотина при одновременном приеме с мемантином вследствие использования той же почечной катионной транспортной системы. Гидрохлоротиазид. Возможно снижение концентрации гидрохлоротиазида или любой комбинации с гидрохлоротиазидом при одновременном приеме с мемантином.
Непрямые антикоагулянты. Возможно повышение международного нормализованного отношения (МНО) у пациентов, принимающих непрямые антикоагулянты (варфарии). Не смотря на отсутствие причинно-следственной связи, рекомендуется тщательное наблюдение за протромбииовым временем и МНО у пациентов, одновременно принимающих варфарии и мемантин. Антидепрессанты. Одновременное применение с антидепрессантами, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и ингибиторами моноаминоксидазы требует тщательного наблюдения за пациентами. Отсутствие взаимодействий. В фармакокинетических исследованиях однократного приема мемантина никаких взаимодействий мемантина с глибеикламидом или метформином или донепезилом или галантамином выявлено не было. Мемантин не ингибирует изоферменты CYP1А2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A, флавиисодержащую моноокепдазу, эпоксидгидролазу или сульфатирование in vitro.
(2973)
Дозування
Терапія повинна проводитися під контролем лікаря, який має досвід в питаннях діагностики та лікування деменції при хворобі Альцгеймера. Терапію слід починати у тому випадку, якщо пацієнт (або особа, яка постійно доглядає за пацієнтом), готовий регулярно контролювати прийом лікарського препарату. Діагноз повинен бути поставлений у відповідності з діючими рекомендаціями. Слід регулярно оцінювати переносимість і дозу препарату Мемантин Канон, переважно протягом трьох місяців після початку терапії. Потім слід регул��рно оцінювати клінічну ефективність лікарського препарату і переносимість терапії у відповідності з діючими клінічними рекомендаціями. Підтримуючу терапію можна продовжувати безмежно довго при наявності позитивного ефекту і хорошої переносимості препарату Мемантин Канон. Слід припинити застосування препарату, якщо позитивний терапевтичний ефект не спостерігається, або якщо пацієнт не переносить терапії. Препарат слід застосовувати внутрішньо, один раз на день, в один і той же час, не розжовуючи, запиваючи ��залишковим кількістю жидкостигнезависимо-від прийому їжі. Максимальна добова доза становить 20 мг. Режим дозування встановлюється індивідуально. Починати лікування рекомендується з призначення мінімально ефективних доз. Для зниження ризику небажаних побічних ефектів підбір постійної дози здійснюють зростаючим титруванням по 5 мг на тиждень протягом перших трьох тижнів за наступною схемою: 1 тиждень (дні 1-7): одна таблетка 5 мг кожен день протягом семи днів. 2-я тиждень (дні 8-14): одна таблетка 10 мг кожен день протягом семи днїй. 3-я тиждень (дні 15-21): одна таблетка 15 мг кожен день протягом семи днів. Починаючи з 4-го тижня: одна таблетка 20 мг щодня. Детальніше див. інструкціюПередозування
Симптоми:У випадках передозування у дозі менше 140 мг одноразово або у разі прийому невідомої дози у пацієнтів спостерігалися побічні реакції з боку центральної нервової системи:сплутаність свідомості, гиперсомппя, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, порушення ходи; а також з боку серцево-судинної системи: блювання, діарея. При відно��щодо великих передозуваннях (200 мг одноразово і 105 мг/су г протягом 3 днів) відмічались наступні симптоми: стомлюваність, слабкість і/або діарея або симптоми були відсутні 3 найважчому випадку передозування пацієнт вижив після прийому дози 2000 мг мемантина, у нього спостерігалися побічні реакції з боку центральної нервової системи (кома протягом 10 днів, потім диплопія і ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування і плазмаферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень. В іншому випадку тяжкого передозування, пацієнт вижив і одужав після прийому мемантина в дозі 400 мг одноразово. У пацієнта спостерігалися побічні реактора
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі майже білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 20 мг містить: активна речовина: мемантина гідрохлориду 20 мг; допоміжні речовини:
кальцію гідрофосфату дигідрат 55 мг, кремнію діоксид колоїдний 5,2 мг, кроскармелоза натрію 7,5 мг, лактози моногідрат 161,1 мг, магнію стеарат 1,8 мг, повідон К-30 9,4 мг; плівкова оболонка:Опадрай білий 8 мг, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 2,7 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза) 2,7 мг, тальк 1,6 мг, титану діоксид 1 мг.Фармакологічна дія
Мемантин є потенциалзависимым неконкурентними блокатором NMDA-рецепторів з помірним аффінітет до них. Мемантин блокує ефекти нейромедіатора, який патологічно підвищеної концентрації може призвести до дисфункції нейронів.Фармакокінетика
Всмоктування: мемантин швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), володіє абсолютною биодоступпостыо близько 100%. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Ттах) становить від 3 до 8 годин. При нормальній функції нирок кумуляції мемантина не відзначено. Розподіл: добова доза 20 мг створює постійну концентрацію мемантина в плазмі крові в межах 70-150 нг/мл (0,5-1 ммоль) з великими індивідуали іл мі варіаціями. Об'єм розподілу мемантина становить 10 л/кг. Близько 45% мемантина зв'язується з білками плазми крові./>
Метаболізм:близько 80% мемантина виводиться в незміненому вигляді.
Основними метаболітами у людини є N-3,5-диметилглудантан, суміш ізомерів 4 - і 6-гидроксимемантин і 1 -нітрозо-3,5-диметил-адамаитан. Пі один з цих метаболітів не має фармакологічної активності. У дослідженнях in vitro метаболізму, катализируемого цитохромом Р-450, виявлено не було.
Виведення:
У дослідженнях, в яких 14С-мемантин приймався всередину, в середньому 84% прийнятої внутрішньо дози виводилося протягом 20 діб, при цьому понад 99% виводилося п��чками.
Мемантин елімінується з організму нирками моноэкспоненциалыю. Період напіввиведення (Т1/2) становить 60 - 100 годин. Виводиться нирками. У пацієнтів з нормальною функцією нирок загальний кліренс становить 170 мл/хв/1,73 м2, частина загального ниркового кліренсу досягається за рахунок канальцевої секреції. Ниркове виведення також включає канальцеву реабсорбцію, можливо опосередковану катионными транспортними білками. Швидкість ниркової елімінації мемантина в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7-9 разів. Залуження сечі може быть викликано різким
зміною харчування, наприклад, перехід з раціону, що включає продукти тваринного походження, до вегетаріанської дієти, або вследспще эдедснсэдц!південно застосування лужних шлункових буферів.
Лінійність
Дослідження, проведені у добровольців, показали лінійність
фармакокінетики у діапазоні доз 10-40 мг.Побічні дії
Класифікація ВООЗ частоти розвитку небажаних реакцій:
дуже часто - >1/10 призначень (>10%), часто - від >1/100 до < 1/10 призначень (>1% та <10%), нечасто - від >1/1000 до <1/100 призначень (>0,1% та <1%, рідко - від >1/10000 до <1/1000 призначень (>0,01% і <0,1%), дуже рідко - <1/10000 призначень (<0,01 %)
частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення не представляється можливим.
Інфекційні та паразитарні захворювання Нечасто: грибкові інфекції.
Порушення з боку імунної системи
Часто: гіперчутливість до компонентів препарату.
Порушення психіки
Нечасто: сплутаність свідомості, галюцинації (спостерігалися, в основному, у пацієнтів з тяжкою степ��нью хвороби Альцгеймера).
Частота не відома: психотичні реакції.
Порушення з боку нервової системи
Часто: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення рівноваги. Нечасто: порушення ходи.
Дуже рідко: судоми, епілептичні припадки.
Порушення з боку серця
Нечасто: серцева недостатність, вади серця.
Порушення з боку судин
Часто: підвищення артеріального тиску.
Нечасто: венозний тромбоз та/або тромбоемболія.
Порушення з ст��боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: задишка.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Часто: запор.
Нечасто: нудота, блювання.
Частота не відома: панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: порушення функціональних проб печінки.
Частота не відома: гепатит.
Порушення з боку органів кровотворення
Частота невідома: агранулоцитоз, лейкопенія (включаючи нейтропенію), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромоц��топеническая пурпура.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота не відома: гостра ниркова недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Частота не відома: синдром Стівенса-Джонсона.
Загальні розлади та порушення у місці введення Нечасто: стомлюваність, загальна слабкість.
При хворобі Альцгеймера у пацієнтів у післяреєстраційних досліджень були зареєстровані депресія, суїцидальні думки та випадки суїциду.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Реком��ндуется застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією, судомами в анамнезі або у пацієнтів зі схильністю до епілепсії. Слід уникати призначення мемантина разом з іншими антагоністами NMDA-рецепторів (амаитадин, кетамін, декстрометорфан), так як небажані реакції можуть виникати більш часто і більшої інтенсивності, в основному на рівні ЦНС.
Наявність у пацієнта факторів, що впливають на підвищення pH сечі (різкі зміни в харчуванні, наприклад, перехід з раціону, включающсг-про-продукти тваринного походження, до вегетаріанської дієті, або інтенсивне споживання лужних шлункових буферів), а також нирковий канальцевий ацидоз або тяжкі інфекції сечовивідних шляхів, спричинені Proteus spp., вимагають ретельного спостереження за станом пацієнта.
З більшості клінічних досліджень пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі, декомпеисироваиной хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYI1A) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією були виключені. Тому дані про застосування мемантина у такїх пацієнтів обмежені, прийом препарату повинен здійснюватися під ретельним наглядом лікаря. Вплив на здатність керування транспортними засобами п заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної і важкої деменції зазвичай порушена здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами. Крім того, препарат Мемантин Канон може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом і работи зі складними механізмами.Свідчення
Деменція альцгеймеровского типу помірного та тяжкого ступеня.Протипоказання
Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату
Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-Пыо)
Вроджена непереносимість галактози, дефіцит лактози або синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози
Вагітність
Період грудного вигодовування
Дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені)
�� обережністю
Епілепсія, судомний синдром в анамнезі
Інфаркт міокарда в анамнезі
Серцева недостатність (III-IV класи але класифікацією NYHA)
Неконтрольована артеріальна гіпертензія
Фактори, що підвищують рн сечі (різка зміна дієти (перехід від м'ясної до вегетаріанської), рясний прийом лужних шлункових буферів,
нирковий тубулярний ацидоз або тяжкі інфекції сечовивідних шляхів, спричинених Proteus spp.)\0009\0009
Ниркова недостатність
Печінкова недостатність
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
У зв'язку з відсутністю клінічних даних про вплив мемантина на перебіг вагітності препарат Мемантин Канон протипоказаний при вагітності. Дослідження, проведені на тваринах, вказують на можливість мемантина викликати затримку внутриугробного розвитку при рівнях впливу ідентичних чи дещо перевершують концентрацій мемантина порівняно з такими у людини. Потенційний ризик для людини не відомий.
Немає даних про виведення мемантина з грудним мовляв��ком. Беручи до уваги липофильную структуру мемантина можна припустити, що він може проникати у грудне молоко, тому під час прийому препарату Мемантин Канон грудне вигодовування слід припинити.Лікарська взаємодія
Леводопа, агоністи дофамінових рецепторів і м-холіноблокуючі засоби. При одночасному застосуванні мемантина з препаратами леводопи, антагоністами дофамінових рецепторів, м-холиноблокаторами дія останніх може підсилюватися, як і при одночасному застосуванні з іншими антагоністами NMDA-рецепторів.
Барбітурати і нейролептики. При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками дія останніх може зменшуватись. При спільному застосуванні може змінити (підсилити або зменшити) дія даитролеиа або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально.
Амаитадин, кетамін, декстрометорфан. Слід уникати одночасного застосування з амантадином, кетаміном, фенітоїном і декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку психозу. Дані препарати є хімічно зв'язанимі антагоністами NMDA-рецепторо Фенітоїн. Слід уникати сумісного застосування з мемантина
фенітоїном.
Циметидин, ранітидин, прокоииамид, хінідин, хінін, нікотин. Можливе підвищення у плазмі концентрації циметидину, ранитидииа, прокаииамида, хінідину, хініну і нікотину при одночасному прийомі з мемантином внаслідок використання тієї ж ниркової катіонної транспортної системи. Гідрохлоротіазид. Можливе зниження концентрації гідрохлоротіазиду або будь-якої комбінації з гідрохлоротіазидом при одночасному прийомі з мемантином.
Непрямі антикоагулянти. Можливе підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, що приймають непрямі антикоагулянти (варфарии). Не дивлячись на відсутність причинно-наслідкового зв'язку, рекомендується ретельне спостереження за протромбииовым часом і МНО у пацієнтів, які одночасно приймають варфарии і мемантин. Антидепресанти. Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами моноаміноксидази вимагає ретельного спостереження за ��ациентами. Відсутність взаємодій. У фармакокінетичних дослідженнях одноразового прийому мемантина жодних взаємодій мемантина з глибеикламидом або метформіном або донепезилом або галантамином виявлено не було. Мемантин не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A, флавиисодержащую моноокепдазу, эпоксидгидролазу або сульфатирование in vitro.
