Дозировка
Терапию мемантином следует начинать и проводить под наблюдением врача с опытом диагностики и лечения деменции Альцгеймера. До начала лечения необходимо обеспечить уход за больным с целью регулярного контроля приема препарата пациентом. Диагноз устанавливается в соответствии с действующими рекомендациями. Переносимость и дозировка мемантина должны регулярно пересматриваться, желательно в течение первых трех месяцев после начала лечения. После этого клиническая эффективность мемантина и переносимость пациентом лечения должны пересматриваться согласно действующим клиническим рекомендациям. Поддерживающее лечение может продолжаться до достижения положительного терапевтического эффекта, и пока пациент нормально переносит лечение мемантином. Прием мемантина следует прекратить при отсутствии положительного терапевтического эффекта или при непереносимости пациентом препарата. Препарат следует принимать внутрь один раз в день и всегда в одно и то же время, независимо от приема пищи. Начинать лечение мемантином рекомендуют с назначения минимально эффективных доз. Ориентировочная величина поддерживающей дозы - 20 мг/сут. Схема лечения: в течение первой недели терапии (дни 1-7) в дозе 5 мг/сут, в течение второй недели (дни 8-14) в дозе 10 мг/сут, в течение третьей недели (дни 15-21) в дозе 15 мг/сут, начиная с четвертой недели в дозе 20 мг/сут (учитывая невозможность деления таблетки, рекомендуется на этапе наращивания дозы применять препарат мемантина в таблетках 5 мг или 10 мг с риской). Максимальная суточная доза 20 мг. Коррекции дозы у пожилых пациентов (старше 65 лет) не требуется. При умеренной почечной недостаточности (клиренс креатинина 50-80 мл/мин) коррекция дозы обычно не требуется. При клиренсе креатинина 30-49 мл/мин суточная доза первоначально не превышает 10 мг, затем через 7 недель при условии хорошей переносимости доза может быть повышена вплоть до 20 мг по стандартной схеме. При тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина 5-29 мл/мин) суточная доза не должна превышать 10 мг. У пациентов с легкими и умеренными нарушениями печени (класс А и В по классификации Чайлд-Пью) коррекция режима дозирования не требуется.
Передозировка
Клинический опыт применения мемантина, показал ограниченное количество информации о передозировках. Симптомы: утомляемость, слабость, диарея, спутанность сознания, сонливость, головокружение, агрессия, ажитация, галлюцинации, нарушение походки, тошнота. Лечение: в случае передозировки необходимо проводить симптоматическое лечение. Специфического антидота при интоксикации мемантином не существует. Проводить стандартные процедуры по эвакуации препарата путем промывания желудка, использование активированного угля (для препятствия дальнейшего всасывания препарата в кишечнике), форсированного диуреза, методы подкисления реакции мочи. В случае появления симптомов сверхраздражения центральной нервной системы симптоматическая терапия должна быть подобрана крайне аккуратно и обосновано. При передозировках 200 мг однократно или более 100 мг в сутки в течение 3 дней были выявлены следующие симптомы: слабость, утомляемость, диарея или отсутствие симптомов. При передозировке менее 140 мг или при передозировке неизвестн
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой почти белого цвета, с гравировкой в виде круга с одной стороны.
Состав
На одну таблетку:
Состав ядра:
активное вещество: мемантина гидрохлорид - 20 мг;
вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза - 94 мг, крахмал прежелатинизированный - 30 мг, кремния диоксид коллоидный - 0,75 мг, магния стеарат - 0,75 мг;
Состав оболочки: ОПАДРАЙ II 85F19250 ПРОЗРАЧНЫЙ (OPADRY® II 85F19250 CLEAR) [макрогол 4000 (полиэтиленгликоль) - 0,7 мг, поливиниловый спирт- 2,3 мг, полисорбат 80 - 0,2 мг, тальк- 1,3 мг] - 4,5 мг.
Фармакологическое действие
Производное адамантана, по химической структуре и фармакологическим свойствам близок к амантадину. Является неконкурентным антагонистом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторов (в том числе в черном веществе), вследствие этого снижает чрезмерное стимулирующее влияние кортикальных глутаматных нейронов на неостриатум, развивающееся на фоне недостаточного выделения дофамина. Улучшает процесс передачи нервного импульса. Улучшает когнитивные процессы, повышает повседневную активность.
Фармакокинетика
Прием пищи не влияет на абсорбцию. После приема внутрь быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация достигается через 3-8 ч после приема. Фармакокинетика имеет линейный характер в диапазоне доз 10-40 мг. Суточная доза 20 мг приводит к равновесной плазменной концентрации от 70 до 150 нг/мл. Объем распределения составляет около 10 л/кг. Около 45% мемантина связываются с протеинами плазмы крови. При нормальной функции почек кумуляции мемантина не отмечено. 80% циркулирующего в крови мемантина представлено неизменным веществом. Основными метаболитами являются N-3,5-диметилглудантан, изомерная смесь 4- и 6-гидроксимемантина и 1-нитрозо-3,5-диметиладамантан. Ни один из метаболитов не обладает антагонистической активностью по отношению к NMDA-рецепторам. Участия цитохрома Р450 в метаболизме in vitro не выявлено.
В исследованиях, в которых 14С-мемантин принимался перорально, в среднем 84% дозы выводилось в течение 20 суток, при этом > 99% выводилось с мочой. Мемантин выводится преимущественно почками. Выведение происходит однофазно, период полувыведения составляет 60-100 ч; клиренс составляет 170 мл/мин/1,73 м2, частично секретируется почечными канальцами.
При щелочной реакции мочи выведение мемантина замедляется (в среднем на 80% при pH мочи 8).
Фармакодинамическая и фармакокинетическая связь
При применении мемантина в дозе 20 мг/сут уровень концентрации в цереброспинальной жидкости соответствует величине Ki (константы ингибирования), что для мемантина составляет 0,5 мкмоль в области фронтальной коры головного мозга.
Побочные действия
В клинических исследованиях у пациентов с деменцией были зарегистрированы побочные реакции от легкой до средней степени выраженности и встречающиеся с более высокой частотой в группе мемантина, по сравнению с плацебо: головокружение (6,3% против 5,6%,), головная боль (5,2% против 3,9%), запор (4,6% против 2,6%), сонливость (3,4% против 2,2%) и гипертония (4,1% против 2,8%).
Побочные реакции классифицированы по клиническим проявлениям (в соответствии с поражением определенных систем органов) и по частоте встречаемости: очень часто - ?1/10; часто - ?1/100 до <1/10; нечасто - ?1/1000 до <1/100; редко - ?1/10000 до <1/1000; очень редко - <1/10000, включая отдельные сообщения.
Со стороны центральной и периферической нервной системы:
Часто: головная боль, головокружение, сонливость, нарушение равновесия;
Нечасто: нарушение походки;
Редко: повышенная утомляемость;
Очень редко: эпилептические припадки, судороги.
Нарушения со стороны психики:
Нечасто: депрессия, повышенная возбудимость, нарушение сна, спутанность сознания, ажитация, галлюцинации;
Частота неизвестна: психотические реакции, суицидальные мысли.
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
Часто: повышение артериального давления;
Нечасто: венозный тромбоз/тромбоэмболия, пороки сердца, сердечная недостаточность.
Со стороны желудочно-кишечного тракта:
Часто: запор;
Нечасто: тошнота, рвота;
Частота неизвестна: панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей:
Часто: нарушение функциональных проб печени;
Частота неизвестна: гепатит.
Со стороны дыхательной системы:
Часто: одышка.
Инфекции:
Нечасто: грибковые инфекции.
Со стороны иммунной системы:
Часто: повышенная чувствительность к препарату.
Общие реакции:
Нечасто: общая слабость, аллергические реакции.
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.
При болезни Альцгеймера у пациентов в пострегистрационных исследованиях были зарегистрированы депрессия, суицидальные мысли и самоубийства.
Имеются отдельные сообщения о возникновении побочных реакций при применении препарата в клинической практике: головокружение, сонливость, повышение внутричерепного давления, тошнота, галлюцинации, головная боль, нарушение сознания, гипертонус мышц, нарушение походки, депрессия, судороги, психотические реакции, суицидальные мысли, запор, тошнота, панкреатит, кандидамикоз, повышение артериального давления, рвота, цистит, повышение либидо, венозный тромбоз, тромбоэмболия, аллергические реакции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При щелочной реакции мочи требуется более тщательное наблюдение за такими пациентами из-за замедления выведения мемантина. Некоторые факторы, вызывающие повышение pH мочи, могут обусловить необходимость тщательного наблюдения пациента. Указанные факторы включают резкие изменения в режиме питания, например замену богатого мясными блюдами рациона на вегетарианский или же интенсивное применение антацидных желудочных средств. Кроме того, pH мочи может повышаться вследствие тубулярного почечного ацидоза или тяжелой инфекции мочевыводящих путей, вызванных Proteus spp.
Данные о применении мемантина у пациентов с инфарктом миокарда в анамнезе, с хронической сердечной недостаточностью (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) или неконтролируемой артериальной гипертензией ограничены, поэтому необходимо тщательное медицинское наблюдение за пациентом.
С осторожностью назначают больным тиреотоксикозом, эпилепсией, судорогами (в том числе в анамнезе), а также пациентам с предрасположенностью к эпилепсии.
Следует избегать назначения мемантина вместе с другими антагонистами NMDA-рецепторов (амантадин, кетамин, декстрометорфан), так как побочные реакции могут возникать более часто и большей интенсивности в основном на уровне центральной нервной системы.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
У пациентов с болезнью Альцгеймера на стадии умеренной и тяжелой деменции обычно нарушена способность к вождению автотранспорта и управлению сложными механизмами. Кроме того, мемантин может вызывать изменение скорости реакции, поэтому пациентам необходимо воздержаться от вождения автотранспорта и работы со сложными механизмами.
Показания
Деменция альцгеймеровского типа умеренной и тяжелой степени.
Противопоказания
Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата, тяжелая печеночная недостаточность (класс С по классификации Чайлд-Пью), период грудного вскармливания, детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Если у Вас одно из перечисленных заболеваний (состояний), перед приемом препарата обязательно проконсультируйтесь с врачом.
С осторожностью:
С осторожностью назначают пациентам с тиреотоксикозом, эпилепсией, судорогами (в том числе в анамнезе); одновременное применение антагонистов NMDA-рецепторов (амантадин, кетамин, декстрометорфан); наличие факторов, повышающих pH мочи (резкая смена диеты (переход от мясной к вегетарианской), прием антацидных желудочных средств, почечный тубулярный ацидоз или тяжелые инфекции мочевыводящих путей, вызванных Proteus spp.); инфаркт миокарда (в анамнезе), сердечная недостаточность III-IV функционального класса (по классификации NYHA), неконтролируемая артериальная гипертензия; почечная недостаточность, печеночная недостаточность.
Беременность и лактация:
Данные о применении при беременности ограничены.
Экспериментальные исследования, проведенные на животных, указывают на возможность замедления внутриутробного роста при уровне воздействия идентичных или несколько превышающих концентраций мемантина по сравнению с такими у человека. Потенциальный риск для человека не известен. Применение препарата при беременности не рекомендуется и возможно только в том случае, если ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.
Не известно, происходит ли экскреция мемантина в грудное молоко, поэтому женщинам, принимающим мемантин, следует воздержаться от кормления грудью.
Нет данных о влиянии на фертильность.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с препаратами леводопы, агонистами дофаминовых рецепторов, м-холиноблокаторами действие последних может усиливаться.
При одновременном применении с барбитуратами, нейролептиками действие последних может уменьшаться.
При совместном применении может изменить (усилить или уменьшить) действие спазмолитических лекарственных средств, дантролена или баклофена, поэтому дозы препаратов следует подбирать индивидуально.
Следует избегать одновременного приема с амантадином, фенитоином, кетамином и декстрометорфаном из-за повышения риска развития фармакотоксического психоза.
Другие лекарственные средства, такие как циметидин, ранитидин, прокаинамид, хинидин, хинин и никотин, которые используют ту же катионную транспортную систему почек, что и мемантин, также могут взаимодействовать с мемантином, обуславливая потенциальный риск повышения уровня содержания в плазме крови.
Возможно снижение концентрации гидрохлоротиазида при одновременном приеме с мемантином. Мемантин может увеличивать экскрецию гидрохлоротиазида.
Возможны случаи повышения МНО (международное нормализованное отношение) у пациентов, одновременно принимающих непрямые антикоагулянты (варфарин). Рекомендуется регулярно контролировать протромбиновое время или МНО.
В фармакологических исследованиях у здоровых молодых добровольцев при однократном приеме мемантина с глибенкламидом/метформином или донепезилом никаких эффектов взаимодействия зафиксировано не было.
Также в подобных исследованиях не обнаружено взаимодействия с галантамином.
Мемантин не ингибирует изоферменты CYP1A2, CYP1A6, CYP2C9, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A, флавинсодержащую монооксигеназу, эпоксидгидролазу или сульфатирование in vitro.
В том случае, если Вы принимаете другие лекарства, перед приемом препарата обязательно проконсультируйтесь с врачом.
(6405)
Дозування
Терапію мемантином слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря з досвідом діагностики та лікування деменції Альцгеймера. До початку лікування необхідно забезпечити догляд за хворим з метою регулярного контролю прийому препарату пацієнтом. Діагноз встановлюється відповідно до діючих рекомендацій. Переносимість і дозування мемантина повинні регулярно переглядатися, бажано протягом перших трьох місяців після початку лікування. Після цього клінічна ефективність мемантина і переносимість пацієнтом леченія повинні переглядатися згідно з чинним клінічним рекомендаціям. Підтримуюче лікування може тривати до досягнення позитивного терапевтичного ефекту, і поки пацієнт нормально переносить лікування мемантином. Прийом мемантина слід припинити при відсутності позитивного терапевтичного ефекту або при непереносимості пацієнтом препарату. Препарат слід приймати внутрішньо один раз в день і завжди в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Починати лікування мемантином рекомендують з призначення минимальн�� ефективних доз. Орієнтовна величина підтримуючої дози - 20 мг/добу. Схема лікування: протягом першого тижня терапії (дні 1-7) в дозі 5 мг/добу, протягом другого тижня (дні 8-14) в дозі 10 мг/добу, протягом третього тижня (дні 15-21) у дозі 15 мг/добу, починаючи з четвертого тижня в дозі 20 мг/добу (враховуючи неможливість поділу таблетки, рекомендується на етапі нарощування дози застосовувати препарат мемантина в таблетках 5 мг або 10 мг з рискою). Максимальна добова доза 20 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів (старше 65 років) не потрібна. При помірній зачечной недостатності (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) корекція дози зазвичай не потрібна. При кліренсі креатиніну 30-49 мл/хв добова доза спочатку не перевищує 10 мг, потім через 7 тижнів за умови гарної переносимості доза може бути підвищена до 20 мг за стандартною схемою. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 10 мг. У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки (клас А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція режиму дозування не потрібна.Передозировка
Клінічний досвід застосування мемантина, показав обмежена кількість інформації про передозування. Симптоми: стомлюваність, слабкість, діарея, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, агресія, ажитація, галюцинації, порушення ходи, нудота. Лікування: у випадку передозування слід проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту при інтоксикації мемантином не існує. Проводити стандартні процедури по евакуації препарату шляхом промивання шлунка, використання активованого вугілля (для перешковідсутність подальшого всмоктування препарату в кишечнику), форсованого діурезу, методи підкислення реакції сечі. У разі появи симптомів сверхраздражения центральної нервової системи симптоматична терапія повинна бути підібрана вкрай акуратно і обґрунтовано. При передозуванні 200 мг одноразово або більше 100 мг на добу протягом 3 днів були виявлені наступні симптоми: слабкість, стомлюваність, діарея або відсутність симптомів. При передозуванні менше 140 мг або при передозуванні неизвестн
Лікарська форма
Круглі, двояковыпуклті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, майже білого кольору, з гравіюванням у вигляді кола з одного боку.Склад
На одну таблетку:
Склад ядра:
активна речовина: мемантина гідрохлорид - 20 мг;
допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза - 94 мг, крохмаль прежелатинізований - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0,75 мг, магнію стеарат - 0,75 мг;
Склад оболонки: ОПАДРАЙ II 85F19250 ПРОЗОРИЙ (OPADRY® II 85F19250 CLEAR) [макрогол 4000 (поліетиленгліколь) - 0,7 мг, полівініловий спирт - 2,3 мг, полісорбат 80 - 0,2 мг, тальк - 1,3 мг] - 4,5 ��р.Фармакологічна дія
Похідне адамантану, за хімічною структурою і фармакологічними властивостями близький до амантадину. Є неконкурентним антагоністом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів (у тому числі в чорній речовині), внаслідок цього знижує надмірний стимулюючий вплив кортикальних глутаматних нейронів на неостріатум, який розвивається на фоні недостатнього виділення дофаміну. Покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, підвищує повсякденну активність.Фармакокінетика
Пріем їжі не впливає на абсорбцію. Після прийому всередину швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація досягається через 3-8 год після прийому. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг. Добова доза 20 мг призводить до рівноважної плазмової концентрації від 70 до 150 нг/мл Об'єм розподілу становить близько 10 л/кг. Близько 45% мемантина зв'язуються з протеїнами плазми крові. При нормальній функції нирок кумуляції мемантина не відзначено. 80% циркулюючого в крові мемантина представлено неизмен��им речовиною. Основними метаболітами є N-3,5-диметилглудантан, изомерная суміш 4 - і 6-гидроксимемантина і 1-нітрозо-3,5-диметиладамантан. Жоден з метаболітів не має антагоністичну активність відносно NMDA-рецепторів. Участі цитохрому P450 в метаболізмі in vitro не виявлено.
У дослідженнях, в яких 14С-мемантин приймався перорально, в середньому 84% дози виводилося протягом 20 діб, при цьому > 99% виводилося з сечею. Мемантин елімінується переважно нирками. Виведення відбувається однофазних, період напіввиведення соста��становить 60-100 год; кліренс становить 170 мл/хв/1,73 м2, частково секретується нирковими канальцями.
При лужній реакції сечі виведення мемантина сповільнюється (в середньому на 80% при pH сечі 8).
Фармакодинамічна та фармакокінетичний зв'язок
При застосуванні мемантина в дозі 20 мг/добу рівень концентрації в цереброспінальній рідині відповідає величині Ki (константи інгібування), що для мемантина становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку.Побічні дії
У клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцией були зареєстровані побічні реакції від легкого до середнього ступеня вираженості і зустрічаються з більш високою частотою в групі мемантина, порівняно з плацебо: запаморочення (6,3% проти 5,6%,), головний біль (5,2% проти 3,9%), запор (4,6% проти 2,6%), сонливість (3,4% проти 2,2%) і гіпертонія (4,1% проти 2,8%).
Побічні реакції класифіковані за клінічними проявами (згідно з ураженням певних систем органів) та по частоті виникнення: дуже часто - ?1/10; часто - ?1/100 до <1/10; нечасто - ?1/1000 до <1/100; рідко ?1/10000 до <1/1000; ��дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі повідомлення.
З боку центральної і периферичної нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення рівноваги;
Нечасто: порушення ходи;
Рідко: підвищена втомлюваність;
Дуже рідко: епілептичні напади, судоми.
Порушення з боку психіки:
Нечасто: депресія, підвищена збудливість, порушення сну, сплутаність свідомості, ажитація, галюцинації;
Частота невідома: психотичні реакції, суїцидальні мис��в.
З боку серцево-судинної системи:
Часто: підвищення артеріального тиску;
Нечасто: венозний тромбоз/тромбоемболія, пороки серця, серцева недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: запор;
Нечасто: нудота, блювання;
Частота невідома: панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Часто: порушення функціональних проб печінки;
Частота невідома: гепатит.
З боку дихальної системи:
Часто: задишка.
Инфекції:
Нечасто: грибкові інфекції.
З боку імунної системи:
Часто: підвищена чутливість до препарату.
Загальні реакції:
Нечасто: загальна слабкість, алергічні реакції.
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.
При хворобі Альцгеймера у пацієнтів у післяреєстраційних досліджень були зареєстровані депресія, суїцидальні думки та самогубства.
І��еются окремі повідомлення про виникнення побічних реакцій при застосуванні препарату в клінічній практиці: запаморочення, сонливість, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, гіпертонус м'язів, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреатит, кандидоз, підвищення артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При лужній реакції сечі потрібно більш ретельне спостереження за такими пацієнтами через уповільнення виведення мемантина. Деякі фактори, що спричиняють підвищення рн сечі, можуть обумовити необхідність ретельного спостереження пацієнта. Вказані фактори включають різкі зміни в режимі харчування, наприклад, заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивне застосування антацидних шлункових засобів. Крім того, рн сечі може підвищуватись внаслідок тубулярного ниркового ацидозу або тяжкої інфекції можеевыводящих шляхів, викликаних Proteus spp.
Дані про застосування мемантина у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі, з хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією обмежені, тому необхідно ретельне медичне спостереження за пацієнтом.
З обережністю призначають хворим тиреотоксикозом, епілепсією, судомами (у тому числі в анамнезі), а також пацієнтам зі схильністю до епілепсії.
Слід уникати призначення мемантин�� разом з іншими антагоністами NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), так як побічні реакції можуть виникати більш часто і більшої інтенсивності в основному на рівні центральної нервової системи.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної і важкої деменції зазвичай порушена здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам необхідно біляржаться від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами.Свідчення
Деменція альцгеймеровского типу помірного та тяжкого ступеня.Протипоказання
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
Якщо у Вас одне з перерахованих захворювань (станів), перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
З просторожностью:
З обережністю призначають пацієнтам з тиреотоксикозом, епілепсією, судомами (у тому числі в анамнезі); одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан); наявність чинників, що підвищують рн сечі (різка зміна дієти (перехід від м'ясної до вегетаріанської), прийом антацидних шлункових засобів, нирковий тубулярний ацидоз або тяжкі інфекції сечовивідних шляхів, спричинених Proteus spp.); інфаркт міокарда (в анамнезі), серцева недостатність III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA), н��контрольована артеріальна гіпертензія; ниркова недостатність, печінкова недостатність.
Вагітність та лактація:
Дані про застосування при вагітності обмежені.
Експериментальні дослідження, проведені на тваринах, вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при рівнях впливу ідентичних чи дещо більших концентрацій мемантина порівняно з такими у людини. Потенційний ризик для людини не відомий. Застосування препарату при вагітності не рекомендується і мо�� тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Не відомо, чи відбувається екскреція мемантина в грудне молоко, тому жінкам, які приймають мемантин, слід утриматися від годування груддю.
Немає даних про вплив на фертильність.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з препаратами леводопи, агоністів дофамінових рецепторів, м-холиноблокаторами дія останніх може підсилюватися.
При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками дія останніх може зменшуватись.
При спільному застосуванні може змінити (підсилити або зменшити) дія спазмолітичних лікарських засобів, дантролену або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально.
Слід уникати одночасного прийому з амантадином, фенітоїном, кетаміном і декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку фармакотоксического психозу.
Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що і мемантин, також можуть взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі крові.
Можливе зниження концентрації гідрохлоротіазиду при одночасному прийомі з мемантином. Мемантин може збільшувати екскрецію гідрохлоротіазиду.
Можливі випадки підвищення МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) у пацієнтів, які одночасно приймають непрямі антикоагулянти (варфарин). Рекомендується регулярно контролювати протромбинов��е час або МНО.
У фармакологічних дослідженнях у здорових молодих добровольців при одноразовому прийомі мемантина з глібенкламідом/метформіном або донепезилом ніяких ефектів взаємодії зафіксовано не було.
Також у подібних дослідженнях не виявлено взаємодії з галантамином.
Мемантин не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP1A6, CYP2C9, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A, флавинсодержащую монооксигеназу, эпоксидгидролазу або сульфатирование in vitro.
У тому випадку, якщо Ви приймаєте інші ліки, перед прийомом препарату про��язательно проконсультуйтеся з лікарем.
