Дозировка
Терапию мемантином следует начинать и проводить под наблюдением врача с опытом диагностики и лечения деменции Альцгеймера. До начала лечения необходимо обеспечить уход за больным с целью регулярного контроля приема препарата пациентом. Диагноз устанавливается в соответствии с действующими рекомендациями. Переносимость и дозировка мемантина должны регулярно пересматриваться, желательно в течение первых трех месяцев после начала лечения. После этого, клиническая эффективность мемантина и переносимость пациентом лечения должны пересматриваться согласно действующим клиническим рекомендациям. Поддерживающее лечение может продолжаться до достижения положительного терапевтического эффекта, и пока пациент нормально переносит лечение мемантином. Прием мемантина следует прекратить при отсутствии положительного терапевтического эффекта или при непереносимости пациентом препарата. Препарат следует принимать внутрь один раз в день и всегда в одно и то же время, независимо от приема пищи. Начинать лечение мемантином рекомендуют с назначения минимально эффективных доз. Ориентировочная величина поддерживающей дозы - 20 мг/сут. Схема лечения: в течение первой недели терапии (дни 1-7) в дозе 5 мг/сут, в течение второй недели (дни 8-14) в дозе 10 мг/сут, в течение третьей недели (дни 15-21) в дозе 15 мг/сут, начиная с четвертой недели в дозе 20 мг/сут (учитывая невозможность деления таблетки, рекомендуется на этапе наращивания дозы применять препарат мемантина в таблетках 5 мг или 10 мг с риской). Максимальная суточная доза 20 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой в виде треугольника с одной стороны
Состав
1 таб.
мемантина гидрохлорид 10 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 104 мг, крахмал прежелатинизированный - 30 мг, кремния диоксид коллоидный - 0.75 мг, магния стеарат - 0.75 мг.
Состав оболочки: опадрай II 85F19250 прозрачный (opadry® II 85F19250 clear) (макрогол (полиэтиленгликоль) - 0.7 мг, поливиниловый спирт - 2.3 мг, полисорбат 80 - 0.2 мг, тальк - 1.3 мг) - 4.5 мг.
Фармакологическое действие
Производное адамантана, по химической структуре и фармакологическим свойствам близок к амантадину. Является неконкурентным антагонистом N-метил-О-аспартат (NMDA)-penenTopoB (в том числе в черном веществе), вследствие этого снижает чрезмерное стимулирующее влияние кортикальных глутаматных нейронов на неостриатум, развивающееся на фоне недостаточного выделения дофамина. Улучшает процесс передачи нервного импульса. Улучшает когнитивные процессы, повышает повседневную активность.
Фармакокинетика
Прием пищи не влияет на абсорбцию. После приема внутрь быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация достигается через 3-8 ч после приема. Фармакокинетика имеет линейный характер в диапазоне доз 10-40 мг. Суточная доза 20 мг приводит к равновесной плазменной концентрации от 70 до 150 нг/мл. Объем распределения составляет около 10 л/кг. Около 45 % мемантина связываются с протеинами плазмы крови. При нормальной функции почек кумуляции мемантина не отмечено. 80 % циркулирующего в крови мемантина представлено неизменным веществом. Основными метаболитами являются К-3,5-диметилглудантан, изомерная смесь 4- и 6-гидроксимемантина и 1-нитрозо-3,5-диметиладамантан. Ни один из метаболитов не обладает антагонистической активностью по отношению к NMDA-рецепторам. Участия цитохрома Р450 в метаболизме in vitro не выявлено.
В исследованиях, в которых |4С-мемантин принимался перорально, в среднем 84 % дозы выводилось в течение 20 суток, при этом > 99 % выводилось с мочой. Мемантин выводится преимущественно почками. Выведение происходит однофазно, период полувыведения составляет 60-100 ч; клиренс составляет 170 мл/мин/1,73 м“, частично секретируется почечными канальцами.
При щелочной реакции мочи выведение мемантина замедляется (в среднем на 80 % при pH мочи 8).
Фармакодинамическая и фармакокинетическая связь
При применении мемантина в дозе 20 мг/сут уровень концентрации в цереброспинальной жидкости соответствует величине Ki (константы давления), что для мемантина составляет 0,5 мкмоль в области фронтальной коры головного мозга.
Побочные действия
В клинических исследованиях у пациентов с деменцией были зарегистрированы побочные реакции от легкой до средней степени выраженности и встречающиеся с более высокой частотой в группе мемантина, по сравнению с плацебо: головокружение (6,3 % против 5,6 %,), головная боль (5,2 % против 3,9 %), запор (4,6 % против 2,6%), сонливость (3,4 % против 2,2 %) и гипертония (4,1 % против 2,8 %).
Побочные реакции классифицированы по клиническим проявлениям (в соответствии с поражением определенных систем органов) и по частоте встречаемости:
очень часто - >1/10;часто - >1/100 до <1/10;нечасто - >1/1000 до <1/100;редко - >1/10000 до <1/1000;
очень редко — <1/10000, включая отдельные сообщения.
Со стороны центральной и периферической нервной системы:
Часто: головная боль, головокружение, сонливость, нарушение равновесия; Нечасто: нарушение походки;
Редко: повышенная утомляемость;
Очень редко: эпилептические припадки, судороги.
Нарушения со стороны психики:
Нечасто: депрессия, повышенная возбудимость, нарушение сна, спутанность сознания, ажитация, галлюцинации;
Частота неизвестна: психотические реакции, суицидальные мысли.
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
Часто: повышение артериального давления;
Нечасто:\0009венозный тромбоз/тромбоэмболия, пороки сердца, сердечная недостаточность.
Со стороны желудочно-кишечного тракта:
Часто: запор; Нечасто: тошнота, рвота;
Частота неизвестна: панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводяших путей Часто: нарушение функциональных проб печени;
Частота неизвестна: гепатит.
Со стороны дыхательной системы:
Часто: одышка.
Инфекции:
Нечасто: грибковые инфекции.
Со стороны иммунной системы:
Часто: повышенная чувствительность к препарату.
Общие реакции:
Нечасто: общая слабость, аллергические реакции.
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.
При болезни Альцгеймера у пациентов в пострегистрационных исследованиях были зарегистрированы депрессия, суицидальные мысли и самоубийства.
Особенности продажи
рецептурные
Показания
Деменция средней и тяжелой степени при болезни Альцгеймера.
Противопоказания
Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата, тяжелая печеночная недостаточность (класс С по классификации Чайлд-Пью), грудное вскармливание, детский возраст до 18 лет (в связи с недостаточностью данных).
Если у Вас одно из перечисленных заболеваний (состояний), перед приемом препарата обязательно проконсультируйтесь с врачом.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Данные о применении при беременности ограничены.
Экспериментальные исследования, проведенные на животных, указывают на возможность замедления внутриутробного роста при уровне воздействия идентичных или несколько превышающих концентраций мемантина по сравнению с такими у человека. Потенциальный риск для человека не известен. Применение препарата при беременности не рекомендуется и возможно только в том случае, если ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении мемантин может уменьшать эффекты барбитуратов и нейролептиков.
Действие баклофена и дантролена может изменяться под влиянием мемантина (при данной комбинации может потребоваться коррекция доз).
Эффекты леводопы, агонистов допаминовых рецепторов и антихолинергических средств усиливаются при одновременном применении антагонистов NMDA-рецепторов.
В связи с тем, что мемантин и амантадин представляют собой антагонисты NMDA-рецепторов, следует избегать одновременного применения в связи с риском развития токсического действия.
Потенциально токсичными являются также комбинации мемантина с кетамином, декстрометорфаном и фенитоином.
Для транспорта амантадина, циметидина, ранитидина, хинидина, хинина и никотина в организме используется одна и та же почечная катионная система, что может обуславливать взаимодействие этих препаратов с мемантином, приводя к увеличению его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении мемантин может вызывать снижение концентрации гидрохлоротиазида в сыворотке крови.
При одновременном применении с варфарином и другими непрямыми антикоагулянтами требуется тщательный контроль протромбинового времени и МНО.
(2967)
Дозування
Терапію мемантином слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря з досвідом діагностики та лікування деменції Альцгеймера. До початку лікування необхідно забезпечити догляд за хворим з метою регулярного контролю прийому препарату пацієнтом. Діагноз встановлюється відповідно до діючих рекомендацій. Переносимість і дозування мемантина повинні регулярно переглядатися, бажано протягом перших трьох місяців після початку лікування. Після цього, клінічна ефективність мемантина і переносимість пацієнтом лечен��я повинні переглядатися згідно з чинним клінічним рекомендаціям. Підтримуюче лікування може тривати до досягнення позитивного терапевтичного ефекту, і поки пацієнт нормально переносить лікування мемантином. Прийом мемантина слід припинити при відсутності позитивного терапевтичного ефекту або при непереносимості пацієнтом препарату. Препарат слід приймати внутрішньо один раз в день і завжди в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Починати лікування мемантином рекомендують з призначення мінімально ��ффективных доз. Орієнтовна величина підтримуючої дози - 20 мг/добу. Схема лікування: протягом першого тижня терапії (дні 1-7) в дозі 5 мг/добу, протягом другого тижня (дні 8-14) в дозі 10 мг/добу, протягом третього тижня (дні 15-21) у дозі 15 мг/добу, починаючи з четвертого тижня в дозі 20 мг/добу (враховуючи неможливість поділу таблетки, рекомендується на етапі нарощування дози застосовувати препарат мемантина в таблетках 5 мг або 10 мг з рискою). Максимальна добова доза 20 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, майже білого кол��та, круглі, двоопуклі, з гравіюванням у вигляді трикутника з одного бокуСклад
1 таб.
мемантина гідрохлорид 10 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 104 мг, крохмаль прежелатинізований - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.75 мг, магнію стеарат - 0.75 мг.
Склад оболонки: опадрай II 85F19250 прозорий (opadry® II 85F19250 clear) (макрогол (поліетиленгліколь) - 0.7 мг, полівініловий спирт - 2.3 мг, полісорбат 80 - 0.2 мг, тальк - 1.3 мг) - 4.5 мг.Фармакологічна дія
Похідне адамантану, по хімічній структурі і фармакологічними властивостями близький до амантадину. Є неконкурентним антагоністом N-метил-Про-аспартат (NMDA)-penenTopoB (у тому числі в чорній речовині), внаслідок цього знижує надмірний стимулюючий вплив кортикальних глутаматних нейронів на неостріатум, який розвивається на фоні недостатнього виділення дофаміну. Покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, підвищує повсякденну активність.Фармакокінетика
Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Після прийому всередину швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація досягається через 3-8 год після прийому. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг. Добова доза 20 мг призводить до рівноважної плазмової концентрації від 70 до 150 нг/мл Об'єм розподілу становить близько 10 л/кг. Близько 45 % мемантина зв'язуються з протеїнами плазми крові. При нормальній функції нирок кумуляції мемантина не відзначено. 80 % циркулюючого в крові мемантина представлено незмінним речовиною. Основними метаболітами є До-3,5-диметилглудантан, изомерная см��сь 4 - і 6-гидроксимемантина і 1-нітрозо-3,5-диметиладамантан. Жоден з метаболітів не має антагоністичну активність відносно NMDA-рецепторів. Участі цитохрому P450 в метаболізмі in vitro не виявлено.
У дослідженнях, в яких |4С-мемантин приймався перорально, в середньому 84 % дози виводилося протягом 20 діб, при цьому > 99 % виводилося з сечею. Мемантин елімінується переважно нирками. Виведення відбувається однофазних, період напіввиведення становить 60-100 год; кліренс становить 170 мл/хв/1,73 м“, частково секретується нирковими ��анальцами.
При лужній реакції сечі виведення мемантина сповільнюється (в середньому на 80 % при pH сечі 8).
Фармакодинамічна та фармакокінетичний зв'язок
При застосуванні мемантина в дозі 20 мг/добу рівень концентрації в цереброспінальній рідині відповідає величині Ki (константи тиску), що для мемантина становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку.Побічні дії
У клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією були зареєстровані побічні реакції від легкого до середнього ступеня вираженности і зустрічаються з більш високою частотою в групі мемантина, порівняно з плацебо: запаморочення (6,3 % проти 5,6 %,), головний біль (5,2 % проти 3,9 %), запор (4,6 % проти 2,6%), сонливість (3,4 % проти 2,2 %) і гіпертонія (4,1 % проти 2,8 %).
Побічні реакції класифіковані за клінічними проявами (згідно з ураженням певних систем органів) та по частоті виникнення:
дуже часто - >1/10;часті - >1/100 до <1/10;нечасті - >1/1000 до <1/100;рідко - >1/10000 до <1/1000;
дуже рідко — <1/10000, включаючи окремі повідомлення.
З боку центральної і периферичної нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення рівноваги; Нечасто: порушення ходи;
Рідко: підвищена втомлюваність;
Дуже рідко: епілептичні напади, судоми.
Порушення з боку психіки:
Нечасто: депресія, підвищена збудливість, порушення сну, сплутаність свідомості, ажитація, галюцинації;
Частота невідома: психотичні реакції, суїцидальні думки.
З боку серцево-судинної системи:
Часто: п��підвищення артеріального тиску;
Нечасто:\0009венозный тромбоз/тромбоемболія, пороки серця, серцева недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: запор; Нечасто: нудота, блювання;
Частота невідома: панкреатит.
З боку печінки і жовчевивідних шляхів Часто: порушення функціональних проб печінки;
Частота невідома: гепатит.
З боку дихальної системи:
Часто: задишка.
Інфекції:
Нечасто: грибкові інфекції.
З боку імунної системи:
Часто: підвищена чутливість до препарату.
Загальні реакції:
Нечасто: загальна слабкість, алергічні реакції.
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.
При хворобі Альцгеймера у пацієнтів у післяреєстраційних досліджень були зареєстровані депресія, суїцидальні думки та самогубства.Особливості продажу
рецептурніСвідчення
Деменція середньої і важкої с��епени при хворобі Альцгеймера.Протипоказання
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), грудне вигодовування, дитячий вік до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних).
Якщо у Вас одне з перерахованих захворювань (станів), перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Дані про застосування при вагітності обмежені.
Експери��ентальные дослідження, проведені на тваринах, вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при рівнях впливу ідентичних чи дещо більших концентрацій мемантина порівняно з такими у людини. Потенційний ризик для людини не відомий. Застосування препарату при вагітності не рекомендується і можливо тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні мемантин може зменшувати ефекти барбітуратів ��ейролептиков.
Дія баклофену і дантролену може змінюватися під впливом мемантина (при даній комбінації може знадобитися корекція доз).
Ефекти леводопи, допамінових агоністів рецепторів і антихолінергічних засобів посилюються при одночасному застосуванні антагоністів NMDA-рецепторів.
У зв'язку з тим, що мемантин і амантадин являють собою антагоністи NMDA-рецепторів, слід уникати одночасного застосування у зв'язку з ризиком розвитку токсичної дії.
Потенційно токсичними є�� також комбінації мемантина з кетаміном, декстрометорфаном і фенітоїном.
Для транспорту амантадину, циметидину, ранітидину, хінідину, хініну та нікотину в організмі використовується одна і та ж ниркова катіонна система, що може обумовлювати взаємодія цих препаратів з мемантином, приводячи до збільшення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні мемантин може викликати зниження концентрації гідрохлоротіазиду в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими ��нтикоагулянтами потрібен ретельний контроль протромбінового часу та МНВ.
