Дозировка
Терапию мемантином следует начинать и проводить под наблюдением врача с опытом диагностики и лечения деменции Альцгеймера. До начала лечения необходимо обеспечить уход за больным с целью регулярного контроля приема препарата пациентом. Диагноз устанавливается в соответствии с действующими рекомендациями. Переносимость и дозировка мемантина должны регулярно пересматриваться, желательно в течение первых трех месяцев после начала лечения. После этого, клиническая эффективность мемантина и переносимость пациентом лечения должны пересматриваться согласно действующим клиническим рекомендациям. Поддерживающее лечение может продолжаться до достижения положительного терапевтического эффекта, и пока пациент нормально переносит лечение мемантином. Прием мемантина следует прекратить при отсутствии положительного терапевтического эффекта или при непереносимости пациентом препарата. Препарат следует принимать внутрь один раз в день и всегда в одно и то же время, независимо от приема пищи. Начинать лечение мемантином рекомендуют с назначения минимально эффективных доз. Ориентировочная величина поддерживающей дозы - 20 мг/сут. Схема лечения: в течение первой недели терапии (дни 1-7) в дозе 5 мг/сут, в течение второй недели (дни 8-14) в дозе 10 мг/сут, в течение третьей недели (дни 15-21) в дозе 15 мг/сут, начиная с четвертой недели в дозе 20 мг/сут (учитывая невозможность деления таблетки, рекомендуется на этапе наращивания дозы применять препарат мемантина в таблетках 5 мг или 10 мг с риской). Максимальная суточная доза 20 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой в виде треугольника с одной стороны
Состав
таб.
мемантина гидрохлорид 10 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 104 мг, крахмал прежелатинизированный - 30 мг, кремния диоксид коллоидный - 0.75 мг, магния стеарат - 0.75 мг.
Фармакологическое действие
Средство для лечения деменции. Является неконкурентным антагонистом глутаматных NMDA-peцепторов (в т.ч. в черной субстанции), вследствие этого снижает чрезмерное стимулирующее влияние кортикальных глутаматных нейронов на неостриатум, развивающееся на фоне недостаточного выделения допамина. Уменьшая поступление Са2+ в нейроны, снижает возможность их деструкции.
Обладает ноотропным, церебровазодилатирующим, противогипоксическим и психостимулирующим действием.
Улучшает ослабленную память, повышает способность к концентрации внимания, уменьшает утомляемость и симптомы депрессии, уменьшает спастичность скелетных мышц, вызванное заболеваниями или повреждениями мозга.
Фармакокинетика
Прием пищи не влияет на абсорбцию. После приема внутрь быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация достигается через 3-8 ч после приема. Фармакокинетика имеет линейный характер в диапазоне доз 10-40 мг. Суточная доза 20 мг приводит к равновесной плазменной концентрации от 70 до 150 нг/мл. Объем распределения составляет около 10 л/кг. Около 45 % мемантина связываются с протеинами плазмы крови. При нормальной функции почек кумуляции мемантина не отмечено. 80 % циркулирующего в крови мемантина представлено неизменным веществом. Основными метаболитами являются К-3,5-диметилглудантан, изомерная смесь 4- и 6-гидроксимемантина и 1-нитрозо-3,5-диметиладамантан. Ни один из метаболитов не обладает антагонистической активностью по отношению к NMDA-рецепторам. Участия цитохрома Р450 в метаболизме in vitro не выявлено.
В исследованиях, в которых |4С-мемантин принимался перорально, в среднем 84 % дозы выводилось в течение 20 суток, при этом > 99 % выводилось с мочой. Мемантин выводится преимущественно почками. Выведение происходит однофазно, период полувыведения составляет 60-100 ч; клиренс составляет 170 мл/мин/1,73 м“, частично секретируется почечными канальцами.
При щелочной реакции мочи выведение мемантина замедляется (в среднем на 80 % при pH мочи 8).
Фармакодинамическая и фармакокинетическая связь
При применении мемантина в дозе 20 мг/сут уровень концентрации в цереброспинальной жидкости соответствует величине Ki (константы давления), что для мемантина составляет 0,5 мкмоль в области фронтальной коры головного мозга..
Побочные действия
В клинических исследованиях у пациентов с деменцией были зарегистрированы побочные реакции от легкой до средней степени выраженности и встречающиеся с более высокой частотой в группе мемантина, по сравнению с плацебо: головокружение (6,3 % против 5,6 %,), головная боль (5,2 % против 3,9 %), запор (4,6 % против 2,6%), сонливость (3,4 % против 2,2 %) и гипертония (4,1 % против 2,8 %).
Побочные реакции классифицированы по клиническим проявлениям (в соответствии с поражением определенных систем органов) и по частоте встречаемости:
очень часто - >1/10;часто - >1/100 до <1/10;нечасто - >1/1000 до <1/100;редко - >1/10000 до <1/1000;
очень редко — <1/10000, включая отдельные сообщения.
Со стороны центральной и периферической нервной системы:
Часто: головная боль, головокружение, сонливость, нарушение равновесия; Нечасто: нарушение походки;
Редко: повышенная утомляемость;
Очень редко: эпилептические припадки, судороги.
Нарушения со стороны психики:
Нечасто: депрессия, повышенная возбудимость, нарушение сна, спутанность сознания, ажитация, галлюцинации;
Частота неизвестна: психотические реакции, суицидальные мысли.
Со стороны сердечно-сосудистой системы:
Часто: повышение артериального давления;
Нечасто:\0009венозный тромбоз/тромбоэмболия, пороки сердца, сердечная недостаточность.
Со стороны желудочно-кишечного тракта:
Часто: запор; Нечасто: тошнота, рвота;
Частота неизвестна: панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводяших путей Часто: нарушение функциональных проб печени;
Частота неизвестна: гепатит.
Со стороны дыхательной системы:
Часто: одышка.
Инфекции:
Нечасто: грибковые инфекции.
Со стороны иммунной системы:
Часто: повышенная чувствительность к препарату.
Общие реакции:
Нечасто: общая слабость, аллергические реакции.
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.
При болезни Альцгеймера у пациентов в пострегистрационных исследованиях были зарегистрированы депрессия, суицидальные мысли и самоубийства.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять у пациентов с эпилепсией, почечной недостаточностью, тиреотоксикозом, судорогами в анамнезе, артериальной гипертензией, инфарктом миокарда в анамнезе, сердечной недостаточностью.
При нарушениях функции почек дозу мемантина следует уменьшить.
Показания
Деменция средней и тяжелой степени выраженности при болезни Альцгеймера.
Противопоказания
Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата, тяжелая печеночная недостаточность (класс С по классификации Чайлд-Пью), грудное вскармливание, детский возраст до 18 лет (в связи с недостаточностью данных).
Если у Вас одно из перечисленных заболеваний (состояний), перед приемом препарата обязательно проконсультируйтесь с врачом.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Данные о применении при беременности ограничены.
Экспериментальные исследования, проведенные на животных, указывают на возможность замедления внутриутробного роста при уровне воздействия идентичных или несколько превышающих концентраций мемантина по сравнению с такими у человека. Потенциальный риск для человека не известен. Применение препарата при беременности не рекомендуется и возможно только в том случае, если ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении мемантин может уменьшать эффекты барбитуратов и нейролептиков.
Действие баклофена и дантролена может изменяться под влиянием мемантина (при данной комбинации может потребоваться коррекция доз).
Эффекты леводопы, агонистов допаминовых рецепторов и антихолинергических средств усиливаются при одновременном применении антагонистов NMDA-рецепторов.
В связи с тем, что мемантин и амантадин представляют собой антагонисты NMDA-рецепторов, следует избегать одновременного применения в связи с риском развития токсического действия.
Потенциально токсичными являются также комбинации мемантина с кетамином, декстрометорфаном и фенитоином.
Для транспорта амантадина, циметидина, ранитидина, хинидина, хинина и никотина в организме используется одна и та же почечная катионная система, что может обуславливать взаимодействие этих препаратов с мемантином, приводя к увеличению его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении мемантин может вызывать снижение концентрации гидрохлоротиазида в сыворотке крови.
При одновременном применении с варфарином и другими непрямыми антикоагулянтами требуется тщательный контроль протромбинового времени и МНО.
(2966)
Дозування
Терапію мемантином слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря з досвідом діагностики та лікування деменції Альцгеймера. До початку лікування необхідно забезпечити догляд за хворим з метою регулярного контролю прийому препарату пацієнтом. Діагноз встановлюється відповідно до діючих рекомендацій. Переносимість і дозування мемантина повинні регулярно переглядатися, бажано протягом перших трьох місяців після початку лікування. Після цього, клінічна ефективність мемантина і переносимість пацієнтом лечен��я повинні переглядатися згідно з чинним клінічним рекомендаціям. Підтримуюче лікування може тривати до досягнення позитивного терапевтичного ефекту, і поки пацієнт нормально переносить лікування мемантином. Прийом мемантина слід припинити при відсутності позитивного терапевтичного ефекту або при непереносимості пацієнтом препарату. Препарат слід приймати внутрішньо один раз в день і завжди в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Починати лікування мемантином рекомендують з призначення мінімально ��ффективных доз. Орієнтовна величина підтримуючої дози - 20 мг/добу. Схема лікування: протягом першого тижня терапії (дні 1-7) в дозі 5 мг/добу, протягом другого тижня (дні 8-14) в дозі 10 мг/добу, протягом третього тижня (дні 15-21) у дозі 15 мг/добу, починаючи з четвертого тижня в дозі 20 мг/добу (враховуючи неможливість поділу таблетки, рекомендується на етапі нарощування дози застосовувати препарат мемантина в таблетках 5 мг або 10 мг з рискою). Максимальна добова доза 20 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, майже білого колета, круглі, двоопуклі, з гравіюванням у вигляді трикутника з одного бокуСклад
таб.
мемантина гідрохлорид 10 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 104 мг, крохмаль прежелатинізований - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.75 мг, магнію стеарат - 0.75 мг.Фармакологічна дія
Засіб для лікування деменції. Є неконкурентним антагоністом глутаматних NMDA-рецепторів (у т. ч. в чорній субстанції), внаслідок цього знижує надмірний стимулюючий вплив кортикальних глутаматних нейр��нов на неостріатум, який розвивається на фоні недостатнього виділення дофаміну. Зменшуючи надходження Са2+ у нейрони, знижує можливість їх деструкції.
Володіє ноотропною, церебровазодилатирующим, протигіпоксичною і психостимулюючу дію.
Поліпшує ослаблений пам'ять, підвищує здатність до концентрації уваги, зменшує стомлюваність і симптоми депресії, зменшує спастичність скелетних м'язів, викликане захворюваннями або ушкодженнями мозку.Фармакокінетика
Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Після при��ма всередину швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація досягається через 3-8 год після прийому. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг. Добова доза 20 мг призводить до рівноважної плазмової концентрації від 70 до 150 нг/мл Об'єм розподілу становить близько 10 л/кг. Близько 45 % мемантина зв'язуються з протеїнами плазми крові. При нормальній функції нирок кумуляції мемантина не відзначено. 80 % циркулюючого в крові мемантина представлено незмінним речовиною. Основними метаболітами ��є До-3,5-диметилглудантан, изомерная суміш 4 - і 6-гидроксимемантина і 1-нітрозо-3,5-диметиладамантан. Жоден з метаболітів не має антагоністичну активність відносно NMDA-рецепторів. Участі цитохрому P450 в метаболізмі in vitro не виявлено.
У дослідженнях, в яких |4С-мемантин приймався перорально, в середньому 84 % дози виводилося протягом 20 діб, при цьому > 99 % виводилося з сечею. Мемантин елімінується переважно нирками. Виведення відбувається однофазних, період напіввиведення становить 60-100 год; кліренс становить 170 мл/мін/1,73 м“, частково секретується нирковими канальцями.
При лужній реакції сечі виведення мемантина сповільнюється (в середньому на 80 % при pH сечі 8).
Фармакодинамічна та фармакокінетичний зв'язок
При застосуванні мемантина в дозі 20 мг/добу рівень концентрації в цереброспінальній рідині відповідає величині Ki (константи тиску), що для мемантина становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку.Побічні дії
У клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією були зареєстровані побочны�� реакції від легкого до середнього ступеня вираженості і зустрічаються з більш високою частотою в групі мемантина, порівняно з плацебо: запаморочення (6,3 % проти 5,6 %,), головний біль (5,2 % проти 3,9 %), запор (4,6 % проти 2,6%), сонливість (3,4 % проти 2,2 %) і гіпертонія (4,1 % проти 2,8 %).
Побічні реакції класифіковані за клінічними проявами (згідно з ураженням певних систем органів) та по частоті виникнення:
дуже часто - >1/10;часті - >1/100 до <1/10;нечасті - >1/1000 до <1/100;рідко - >1/10000 до <1/1000;
дуже рідко — <;1/10000, включаючи окремі повідомлення.
З боку центральної і периферичної нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення рівноваги; Нечасто: порушення ходи;
Рідко: підвищена втомлюваність;
Дуже рідко: епілептичні напади, судоми.
Порушення з боку психіки:
Нечасто: депресія, підвищена збудливість, порушення сну, сплутаність свідомості, ажитація, галюцинації;
Частота невідома: психотичні реакції, суїцидальні думки.
З боку ��ердечно-судинної системи:
Часто: підвищення артеріального тиску;
Нечасто:\0009венозный тромбоз/тромбоемболія, пороки серця, серцева недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: запор; Нечасто: нудота, блювання;
Частота невідома: панкреатит.
З боку печінки і жовчевивідних шляхів Часто: порушення функціональних проб печінки;
Частота невідома: гепатит.
З боку дихальної системи:
Часто: задишка.
Інфекції:
Нечасто: грибкові інфекції.
З боку імунної системи:
Часто: підвищена чутливість до препарату.
Загальні реакції:
Нечасто: загальна слабкість, алергічні реакції.
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.
При хворобі Альцгеймера у пацієнтів у післяреєстраційних досліджень були зареєстровані депресія, суїцидальні думки та самогубства.Особливості продажу
рецептурныеОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з епілепсією, нирковою недостатністю, тиреотоксикозом, судомами в анамнезі, артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда в анамнезі, серцевою недостатністю.
При порушеннях функції нирок дозу мемантина слід зменшити.Свідчення
Деменція середньої і важкої ступені вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), грудне вигодовування, дитячий вік до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних).
Якщо у Вас одне з перерахованих захворювань (станів), перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Дані про застосування при вагітності обмежені.
Експериментальні дослідження, проведені на тваринах, вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при рівнях впливу ідентичних чи дещо перевищують концент��акцій мемантина порівняно з такими у людини. Потенційний ризик для людини не відомий. Застосування препарату при вагітності не рекомендується і можливо тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні мемантин може зменшувати ефекти барбітуратів та нейролептиків.
Дія баклофену і дантролену може змінюватися під впливом мемантина (при даній комбінації може знадобитися корекція доз).
Ефекти леводопи, допамінових агоністів рецепторів і антихолінергічних засобів посилюються при одночасному застосуванні антагоністів NMDA-рецепторів.
У зв'язку з тим, що мемантин і амантадин являють собою антагоністи NMDA-рецепторів, слід уникати одночасного застосування у зв'язку з ризиком розвитку токсичної дії.
Потенційно токсичними є також комбінації мемантина з кетаміном, декстрометорфаном і фенітоїном.
Для транспорту амантадину, циметидину, ранітидину, хінідину, хініну та нікотину в організмі викорис��уется одна і та ж ниркова катіонна система, що може обумовлювати взаємодія цих препаратів з мемантином, приводячи до збільшення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні мемантин може викликати зниження концентрації гідрохлоротіазиду в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими антикоагулянтами потрібен ретельний контроль протромбінового часу та МНВ.
