Дозировка
Поскольку риск развития нежелательных явлений (в т.ч. со стороны ЖКТ) может повышаться с увеличением дозы и продолжительности лечения, для снижения риска развития нежелательных явлений следует использовать минимальную эффективную дозу максимально коротким курсом. Препарат принимают внутрь 1 раз в день во время еды, запивая достаточным количеством жидкости. Рекомендуемый режим дозирования: При ревматоидном артрите и анкилозирующем спондилите: 15 мг 1 раз в сутки, в зависимости от терапевтического эффекта доза может быть снижена до 7,5 мг/сут. При остеоартрозе: 7,5 мг1 раз в сутки, при необходимости дозу повышают до 15 мг/сут. Максимальная суточная доза - 15 мг. У детей старше 15 лет максимальная доза составляет 0.25 мг/кг массы тела. У пожилых пациентов с повышенным риском побочных реакций начальная суточная доза составляет 7.5 мг. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, находящихся на гемодиализе, доза препарата Мелоксикам -Тева не должна превышать 7.5 мг/сут. У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина более 30 мл/мин) снижения дозы не требуется. У пациентов с небольшими или умеренными нарушениями функции печени снижения дозы препарата не требуется.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Мелоксикам - 7,5 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 77,2/69,7 мг, целлюлоза микрокристаллическая 56,0/56,0 мг, натрия цитрата дигидрат 18,0/18,0 мг, повидон-КЗО 6,0/6,0 мг, кросповидон 12,0/12,0 мг, кремния диоксид коллоидный 1,5/1,5 мг, магния стеарат 1,8/1,8 мг.
Фармакологическое действие
Мелоксикам - нестероидный противовоспалительный препарат, обладающий противовоспалительным и жаропонижающим действием. Противовоспалительное действие связано с торможением ферментативной активности циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), участвующей в биосинтезе простогландина в области воспаления. В меньшей степени мелоксикам действует на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), участвующую в синтезе простагландина, защищающего слизистую оболочку желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и принимающего участие в регуляции кровотока в почках.
Фармакокинетика
Хорошо всасывается из ЖКТ, абсолютная биодоступность при приеме внутрь - 89%. Одновременный прием пищи не изменяет всасывание. Максимальная концентрация (Сmах) достигается в течение 5-6 ч после однократного приема препарата. При приеме внутрь в дозах 7,5 и 15 мг концентрации пропорциональны дозам. Равновесные концентрации достигаются в течение 3-5 дней. При длительном применении (более 1 года), концентрации сходны с концентрациями, которые отмечаются после первого достижения равновесных концентраций. Связывание с белками плазмы составляет более 99%. Диапазон различий между максимальными и базальными концентрациями препарата после приема один раз в день относительно невелик и составляет при использовании дозы 7,5 мг 0,4-1,0 мкг/мл, а при использовании дозы 15 мг - 0,8-2,0 мкг/мл (приведены, соответственно, значения Cmin до Сmах). Проникает через гистогематические барьеры, концентрация в синовиальной жидкости достигает 50% максимальной концентрации препарата в плазме.
Почти полностью метаболизируется в печени с образованием 4 фармакологически неактивных метаболитов. Основной метаболит, 5-карбоксимелоксикам (60% дозы препарата), образуется путем окисления промежуточного метаболита, 5'-гидроксиметилмелоксикама, который также экскретируется, но в меньшей степени (9% дозы). Важную роль в метаболизме мелоксикама играет изофермент CYP2C9, и в меньшей степени изофермент CYP3A4. В образовании двух других метаболитов (составляющих соответственно 16% и 4% от величины дозы препарата) принимает участие пероксидаза, активность которой индивидуально варьирует.
Выводится в равной степени через кишечник и почки, преимущественно в виде метаболитов. Через кишечник в неизмененном виде выводится не менее 5% от величины суточной дозы, в моче в неизмененном виде обнаруживается в следовых количествах. Средний период полувыведения (Т?) составляет 15-20 ч. Плазменный клиренс составляет в среднем 8 мл/мин.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Печеночная и слабо или умеренно выраженная почечная недостаточность не оказывают существенного влияния на фармакокинетику мелоксикама. При терминальной почечной недостаточности увеличение объема распределения (Vd) может привести к более высоким концентрациям несвязанного мелоксикама, у таких пациентов суточная доза не должна превышать 7.5 мг.
У пожилых пациентов средний плазменный клиренс снижается. Vd в среднем 11 л.
Побочные действия
Побочные эффекты классифицированы в соответствии со следующей частотой: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%, включая единичные случаи.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диспепсия, тошнота, рвота, боли в животе, запор, метеоризм, диарея; нечасто - эзофагит, стоматит, отрыжка, гастродуоденальная язва, кровотечение из ЖКТ (в т.ч. скрытое), преходящие изменения функции печени (повышение активности «печеночных» трансаминаз или повышение концентрации билирубина); редко - перфорация ЖКТ, колит; гепатит, гастрит.
Со стороны системы кроветворения: часто - анемия; нечасто - лейкопения, изменение лейкоцитарной формулы, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Со стороны кожных покровов: часто - зуд, кожная сыпь; нечасто - крапивница; редко -синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, буллезные высыпания, мультиформная эритема, фотосенсибилизация.
Со стороны дыхательной системы: редко - бронхоспазм, приступ астмы у предрасположенных пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВП.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль; нечасто - шум в ушах, сонливость; редко - спутанность сознания, нарушение ориентации, эмоциональная лабильность.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - периферические отеки; нечасто -повышение АД, сердцебиение, «приливы» крови к коже лица.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов с заболеваниями ЖКТ в анамнезе и у пациентов, получающих антикоагулянты. У таких пациентов повышен риск возникновения эрозивно-язвенных поражений ЖКТ.
Как и при использовании других НПВП, желудочно-кишечное кровотечение, язвы и перфорации, потенциально опасные для жизни пациента, могут возникать в ходе лечения мелоксикамом в любое время, как при наличии симптомов или сведений о серьезных желудочно-кишечных осложнениях в анамнезе, так и при отсутствии этих признаков. Последствия данных осложнений в целом более серьезны у лиц пожилого возраста. При возникновении эрозивно-язвенного поражения ЖКТ или желудочно-кишечного кровотечения мелоксикам необходимо отменить.
При развитии нежелательных явлений со стороны кожи и слизистых оболочек пациенту необходимо обратиться к врачу с целью рассмотрения вопроса о прекращении приема мелоксикама.
При использовании мелоксикама сообщалось об эпизодическом повышении активности «печеночных» трансаминаз или других показателей функции печени в сыворотке крови. В большинстве случаев это повышение было небольшим и преходящим. Если выявленные изменения существенны или не уменьшаются со временем, мелоксикам следует отменить, и проводить наблюдение за выявленными лабораторными изменениями. НПВП ингибируют в почках синтез простагландинов, которые участвуют в поддержании почечной перфузии.
Применение мелоксикама у пациентов со сниженным почечным кровотоком или уменьшенным объемом циркулирующей крови может привести к декомпенсации скрыто протекающей почечной недостаточности. После отмены мелоксикама функция почек обычно восстанавливается до исходного уровня. В наибольшей степени риску развития этой реакции подвержены пациенты пожилого возраста, больные, у которых отмечается дегидратация, застойная сердечная недостаточность, цирроз печени, нефротический синдром или заболевания почек, пациенты, получающие диуретические средства, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, а также пациенты, перенесшие серьезные хирургические вмешательства, приводящие к гиповолемии. У таких пациентов в начале терапии следует тщательно контролировать диурез и функцию почек.
Применение мелоксикама совместно с диуретиками может приводить к задержке натрия, калия и воды, и оказывать влияние на натрийуретический эффект мочегонных средств. В результате этого у предрасположенных пациентов возможно усиление признаков сердечной недостаточности или гипертензии.
Мелоксикам, также как и другие НПВП, может маскировать симптомы инфекционного заболевания.
Использование мелоксикама может приводить к снижению фертильности. Поэтому прием препарата не рекомендуется женщинам, планирующим беременность. Препарат содержит лактозу. Его не следует принимать пациентам с наследственной непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью или нарушением всасывания глюкозы/галактозы.
Показания
•Симптоматическое лечение остеоартроза;
•симптоматическое лечение ревматоидного артрита;
•симптоматическое лечение анкилозирующего
Противопоказания
Гиперчувствительность к мелоксикаму или вспомогательным компонентам препарата; непереносимость ацетилсалициловой кислоты и лекарственных средств пиразолонового ряда; период после проведения аортокоронарного шунтирования; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и др. НПВП (в т.ч. в анамнезе); эрозивно-язвенные изменения слизистой оболочки желудка или двенадцатиперстной кишки, желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника (язвенный колит, болезнь Крона); редкие наследственные заболевания (непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция); цереброваскулярное или иное кровотечение/кровоизлияние; декомпенсированная сердечная недостаточность; тяжелая печеночная недостаточность; тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), если не проводится гемодиализ; беременность, кормление грудью, детский возраст до 15 лет.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении мелоксикама с другими НПВП, включая салицилаты (ацетилсалициловая кислота) повышается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ вследствие синергизма действия.
Применение мелоксикама повышает риск развития острой почечной недостаточности у пациентов с обезвоживанием. У пациентов, получающих мелоксикам и диуретики, должна поддерживаться адекватная гидратация. До начала лечения необходимо исследование функции почек.
Антикоагулянты (гепарин, тиклопидин, варфарин), а также тромболитические средства (стрептокиназа, фибринолизин) при одновременном применении с мелоксикамом повышают риск развития кровотечений. В случае невозможности избежать одновременного применения этих препаратов, необходимо тщательное наблюдение за показателями свертываемости крови.
Мелоксикам снижает эффект антигипертензивных средств (например, бета-адреноблокаторы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), вазодилататоры, диуретики)
(4942)
Дозування
Оскільки ризик розвитку небажаних явищ (у т. ч. з боку ШКТ) може підвищуватися зі збільшенням дози і тривалості лікування, для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати мінімальну ефективну дозу максимально коротким курсом. Препарат приймають внутрішньо 1 раз на день під час їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Рекомендований режим дозування: При ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті: 15 мг 1 раз на добу, залежно від терапевтичного ефекту доза може бути ��нижена до 7,5 мг/добу. При остеоартрозі: 7,5 мг1 раз на добу, при необхідності дозу підвищують до 15 мг/добу. Максимальна добова доза - 15 мг. У дітей старше 15 років максимальна доза становить 0.25 мг/кг маси тіла. У літніх пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій початкова добова доза становить 7.5 мг. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза препарату Мелоксикам -Тева не повинна перевищувати 7.5 мг/добу. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) зниження дози не вимається. У пацієнтів з незначними або помірними порушеннями функції печінки зниження дози препарату не потрібно.
Лікарська форма
таблеткиСклад
Мелоксикам - 7,5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 77,2/69,7 мг, целюлоза мікрокристалічна 56,0/56,0 мг, натрію цитрату дигідрат 18,0/18,0 мг повідон-КЗО 6,0/6,0 мг, кросповідон 12,0/12,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,5/1,5 мг, магнію стеарат 1,8/1,8 мг.Фармакологічна дія
Мелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну і жа��опонижающим дією. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), яка бере участь у біосинтезі простогландинів в області запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), бере участь у синтезі простагландину, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і бере участь в регуляції кровотоку в нирках.Фармакокінетика
Добре всмоктується з ШКТ, абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо - 89%. Одночасний прийом їжі не ��зменяет всмоктування. Максимальна концентрація (Смах) досягається протягом 5-6 год після одноразового прийому препарату. При прийомі внутрішньо в дозах 7,5 і 15 мг концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні (понад 1 року), концентрації схожі з концентраціями, які відзначаються після першого досягнення рівноважних концентрацій. Зв'язування з білками плазми становить більше 99%. Діапазон відмінностей між максимальними і базальними концентраціями препарату після прийому один раз на день відносно невеликий і складає при використанні дози 7,5 мг 0,4-1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг - 0,8-2,0 мкг/мл (наведено, відповідно, значення Cmin до Смах). Проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація в синовіальній рідині досягає 50% максимальної концентрації препарату в плазмі.
Майже повністю метаболізується в печінці з утворенням 4 фармакологічно неактивних метаболітів. Основний метаболіт, 5-карбоксимелоксикам (60% дози), формується шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% дози). Важливу роль в метаболізмі мелоксикаму відіграє ізофермент CYP2C9 і меншою мірою ізофермент CYP3A4. В утворення двох інших метаболітів (складових відповідно 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої індивідуально варіює.
Виводиться рівною мірою через кишечник і нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться не менше 5% від величини добової ��ози, у сечі в незміненому вигляді виявляється в слідових кількостях. Середній період напіввиведення (Т?) складає 15-20 ч. Плазмовий кліренс складає у середньому 8 мл/хв.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Печінкова і слабо або помірно виражена ниркова недостатність не чинить істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній нирковій недостатності збільшення об'єму розподілу (Vd) може призвести до більш високих концентрацій незв'язаного мелоксикаму, у таких пацієнтів й індустріаль��тов добова доза не повинна перевищувати 7.5 мг.
У літніх пацієнтів середній плазмовий кліренс знижується. Vd в середньому 11 л.Побічні дії
Побічні ефекти класифіковані згідно з наступною частотою: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки.
З боку травної системи: часто - диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, запор, метеоризм, діарея; рідко - езофагіт, стоматит, відрижка, гастродуоденальная виразка, кровотеча з ШКТ (у т. ч. приховане), минущі зміни функції печінки (підвищення активності «печінкових» трансаміназ або підвищення концентрації білірубіну); рідко - перфорація ШКТ, коліт; гепатит, гастрит.
З боку системи кровотворення: часто - анемія; нечасто - лейкопенія, зміна лейкоцитарної формули, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку шкірних покривів: часто - свербіж, шкірні висипання; нечасто - кропив'янка; рідко -синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний высыпа��ія, мультиформна еритема, фотосенсибілізація.
З боку дихальної системи: рідко - бронхоспазм, напад астми у схильних пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; нечасто - шум у вухах, сонливість; рідко - сплутаність свідомості, порушення орієнтації, емоційна лабільність.
З боку серцево-судинної системи: часто - периферичні набряки; нечасто -підвищення АТ, серцебиття, «припливи» кров�� до шкірі обличчя.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із захворюваннями ШКТ в анамнезі та у пацієнтів, які отримують антикоагулянти. У таких пацієнтів існує підвищений ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень ШКТ.
Як і при застосуванні інших НПЗП, шлунково-кишкова кровотеча, виразки та перфорації, потенційно небезпечні для життя пацієнта, що можуть виникати у ході лікування мелоксикамом у будь-який час, як при наявності симптомів або даних про серйозних шлунково-кишкових про��ложнениях в анамнезі, так і при відсутності цих ознак. Наслідки цих ускладнень в цілому більш серйозні в осіб літнього віку. При виникненні ерозивно-виразкового ураження ШКТ або шлунково-кишкової кровотечі мелоксикам необхідно скасувати.
При розвитку небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок пацієнту необхідно звернутися до лікаря з метою розгляду питання про припинення прийому мелоксикаму.
При використанні мелоксикаму повідомлялося про епізодичному підвищення активності «п��ченочных» трансаміназ або інших показників функції печінки у сироватці крові. У більшості випадків це підвищення було невеликим і минущим. Якщо виявлені істотні зміни або не зменшуються з часом, мелоксикам слід скасувати, і проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. НПЗП інгібують в нирках синтез простагландинів, які беруть участь в підтриманні ниркової перфузії.
Застосування мелоксикаму у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним об'ємом циркулюючої крові може п��ивести до декомпенсації приховано протікає ниркової недостатності. Після скасування мелоксикаму функція нирок зазвичай відновлюється до вихідного рівня. Найбільшою мірою ризику розвитку цієї реакції схильні пацієнти літнього віку, хворі, у яких відзначається дегідратація, застійна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром або захворювання нирок, пацієнти, які отримують діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також пацієнти, що перенесли серйозні хірургічні ��мешательства, що призводять до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез і функцію нирок.
Застосування мелоксикаму разом із діуретиками може призводити до затримки натрію, калію та води і впливати на натрийуретический ефект сечогінних засобів. В результаті цього у схильних пацієнтів можливе посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії.
Мелоксикам, як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційного захворювання.
Використання мелоксикаму може призводити до зниження фертильності. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Його не слід приймати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози/галактози.Свідчення
•Симптоматичне лікування остеоартрозу;
•симптоматичне лікування ревматоїдного артриту;
•симптоматичне лікування анкілозуючогоПротипоказання
Гіперчутливість до ��елоксикаму або допоміжних компонентів препарату; непереносимість ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду; період після проведення аортокоронарного шунтування; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП (у т. ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечнику (язвенний коліт, хвороба Крона); рідкісні спадкові захворювання (непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція); цереброваскулярна або інше кровотеча/крововилив; декомпенсована серцева недостатність; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), якщо не проводиться гемодіаліз; вагітність, годування груддю, дитячий вік до 15 років.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні мелоксикаму з іншими НПЗП, включаючи саліцилати (ацетилсаліцилова кислота) підвищується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень і кровотеч ШКТ внаслідок синергізму дії.
Застосування мелоксикаму, підвищує ризик розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зневодненням. У пацієнтів, які отримують мелоксикам та діуретики, повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування необхідне дослідження функції нирок.
Антикоагулянти (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також тромболітичні засоби (стрептокіназа, фібринолізин) при одночасному застосуванні з мелоксикамом підвищують ризик розвитку кровотеч. У разі неможливості уникнути одночасного застосування цих препаратів, необхідно ретельне спостереження за показниками згортання крові.
Мелоксикам знижує ефект антигіпертензивних засобів (наприклад, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), вазодилататори, діуретики)
