Дозировка
Внутрь, 400 мг 1 раз/сут. Курс лечения при обострении хронического бронхита - 5 дней, внебольничной пневмонии - 10 дней, остром синусите, инфекциях кожи и мягких тканей - 7 дней.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой розового цвета, двояковыпуклые, продолговатой формы, со скругленным концами, с риской; на поперечном разрезе ядро светло-желтого цвета.
Состав
1 таб.
моксифлоксацина гидрохлорид 436.8 мг,что соответствует содержанию моксифлоксацина400 мг. Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 161.2 мг, повидон (К-30) - 18 мг, кроскармеллоза натрия - 70 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) - 7 мг, магния стеарат - 7 мг.
Состав пленочной оболочки: опадрай II (серия 85), в т.ч. поливиниловый спирт - 8.4 мг, макрогол - 4.242 мг, тальк - 3.108 мг, титана диоксид - 4.916 мг, алюминиевый лак на основе красителя азорубина - 0.094 мг, алюминиевый лак на основе красителя солнечный желтый - 0.118 мг.
Фармакологическое действие
Противомикробное средство из группы фторхинолонов, действует бактерицидно. Проявляет активность в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, анаэробных, кислотоустойчивых и атипичных бактерий: Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp. Эффективен в отношении бактериальных штаммов, резистентных к бета-лактамам и макролидам. Активен в отношении большинства штаммов микроорганизмов: грамположительные - Staphylococcus aureus (включая штаммы, нечувствительные к метициллину), Streptococcus pneumoniae (включая штаммы, устойчивые к пенициллину и макролидам), Streptococcus pyogenes (группа А); грамотрицательные - Haemophilus influenzae (включая как продуцирующие, так и не продуцирующие бета-лактамазу штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включая как продуцирующие, так и не продуцирующие бета-лактамазу штаммы), Escherichia coli, Enterobacter cloacae; атипичные - Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. По данным исследований in vitro, хотя перечисленные ниже микроорганизмы чувствительными к моксифлоксацину, тем не менее безопасность и эффективность его при лечении инфекций не была установлена. Грамположительные микроорганизмы: Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae. Грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter Intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii. Анаэробные микроорганизмы: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaornicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипичные микроорганизмы: Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.
Блокирует топоизомеразами II и IV, ферменты, контролирующие топологические свойства ДНК, и участвующие в репликации, репарации и транскрипции ДНК. Действие моксифлоксацина зависит от его концентрации в крови и тканях. Минимальные бактерицидные концентрации почти не отличаются от минимальных подавляющих концентраций.
Механизмы развития резистентности, инактивирующие пенициллины, цефалоспорины, аминогликозиды, макролиды и тетрациклины, не влияют на антибактериальную активность моксифлоксацина. Перекрестная резистентность между моксифлоксацином и этими препаратами отсутствует. Плазмидно-опосредованный механизм развития резистентности не наблюдался. Общая частота развития резистентности - низкая. Исследования in vitro показали, что резистентность к моксифлоксацину развивается медленно в результате ряда последовательных мутаций. При многократном воздействии на микроорганизмы моксифлоксацином в субминимальных подавляющих концентрациях лишь незначительно повышаются показатели МПК. Между препаратами из группы фторхинолонов наблюдается перекрестная резистентность. Однако некоторые грамположительные и анаэробные микроорганизмы, устойчивые к другим фторхинолонам, чувствительны к моксифлоксацину.
Фармакокинетика
После приема внутрь моксифлоксацин абсорбируется быстро и почти полностью. После однократного приема моксифлоксацина в дозе 400 мг Cmax в крови достигается в течение 0.5-4 ч и составляет 3.1 мг/л.
После однократной инфузии в дозе 400 мг в течение 1 ч Cmax достигается в конце инфузии и составляет 4.1 мг/л, что соответствует ее увеличению приблизительно на 26% по сравнению с величиной этого показателя при приеме внутрь. При многократных в/в инфузиях в дозе 400 мг продолжительностью 1 ч Cmax варьирует в пределе от 4.1 мг/л до 5.9 мг/л. Средние Css, равные 4.4 мг/л, достигаются в конце инфузии.
Абсолютная биодоступность составляет около 91%.
Фармакокинетика моксифлоксацина при приеме в однократных дозах от 50 мг до 1200 мг, а также а дозе 600 мг/сут в течение 10 дней является линейной.
Равновесное состояние достигается в течение 3 дней.
Связывание с белками крови (главным образом с альбуминами) составляет около 45%.
Моксифлоксацин быстро распределяется в органах и тканях. Vd составляет приблизительно 2 л/кг.
Высокие концентрации моксифлоксацина, превышающие таковые в плазме, создаются в легочной ткани (в т.ч. в альвеолярных макрофагах), в слизистой оболочке бронхов, в носовых пазухах, в мягких тканях, коже и подкожных структурах, очагах воспаления. В интерстициальной жидкости и в слюне препарат определяется в свободном, не связанном с белками виде, в концентрации выше, чем в плазме. Кроме того, высокие концентрации активного вещества определяются в органах брюшной полости и перитонеальной жидкости, а также в тканях женских половых органов.
Биотрансформируется до неактивных сульфосоединений и глюкуронидов. Моксифлоксацин не подвергается биотрансформации микросомальными ферментами печени системы цитохрома Р450.
После прохождения 2-ой фазы биотрансформации моксифлоксацин выводится из организма почками и через кишечник как в неизмененном виде, так и в виде неактивных сульфосоединений и глюкуронидов.
Выводится с мочой, а также с калом, как в неизмененном виде, так и в виде неактивных метаболитов. При однократной дозе 400 мг около 19% выводится в неизмененном виде с мочой, около 25% - с калом. T1/2 составляет примерно 12 ч. Средний общий клиренс после приема в дозе 400 мг составляет от 179 мл/мин до 246 мл/мин.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: абдоминальные боли, тошнота, диарея, рвота, диспепсия, метеоризм, запор, повышение активности печеночных трансаминаз, извращение вкуса.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, бессонница, нервозность, чувство тревоги, астения, головная боль, тремор, парестезия, боль в ногах, судороги, спутанность сознания, депрессия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, периферические отеки, повышение АД, сердцебиение, боль в груди.
Со стороны лабораторных показателей: снижение уровня протромбина, повышение активности амилазы.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, эозинофилия, тромбоцитоз, тромбоцитопения, анемия.
Со стороны костно-мышечной системы: боль в спине, артралгия, миалгия.
Со стороны половой системы: вагинальный кандидоз, вагинит.
Аллергические реакции: сыпь, зуд, крапивница
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью назначают моксифлоксацин при эпилептическом синдроме (в т.ч. в анамнезе), эпилепсии, печеночной недостаточности, синдроме удлинения интервала QT.
Во время терапии фторхинолонами могут развиваться воспаление и разрыв сухожилия, в особенности у пожилых больных и у пациентов, параллельно получающих ГКС. При первых признаках боли или воспаления сухожилий больные должны прекратить лечение и освободить от нагрузки пораженную конечность.
Показания
Инфекции верхних и нижних отделов дыхательных путей: острый синусит, обострение хронического бронхита, внебольничная пневмония; инфекции кожи и мягких тканей.
Противопоказания
Детский и подростковый возраст до 18 лет, беременность, лактация (период грудного вскармливания), повышенная чувствительность к моксифлоксацину.
Применение при беременности и кормлении грудью
Моксифлоксацин противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).
Применение при нарушениях функции печени
С осторожностью назначают моксифлоксацин при печеночной недостаточности.
Применение у детей
Противопоказан в детском и подростковом возрасте до 18 лет.
Применение у пожилых пациентов
Во время терапии фторхинолонами у пожилых больных могут развиваться воспаление и разрыв сухожилия. При первых признаках боли или воспаления сухожилий больные должны прекратить лечение и освободить от нагрузки пораженную конечность.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении антациды, минеральные вещества, поливитамины ухудшают абсорбцию (вследствие образования хелатных комплексов с поливалентными катионами) и снижают концентрацию моксифлоксацина в плазме (одновременный прием возможен с интервалом в 4 ч до или 2 ч после приема моксифлоксацина).
При приеме моксифлоксацина на фоне применения других фторхинолонов возможно развитие фототоксических реакций.
Ранитидин снижает всасывание моксифлоксацина.
(200)
Дозування
Всередину 400 мг 1 раз/добу. Курс лікування при загостренні хронічного бронхіту - 5 днів, позалікарняної пневмонії - 10 днів, гострому синуситі, інфекціях шкіри і м'яких тканин - 7 днів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми, з округленим кінцями, з рискою; на поперечному розрізі ядро світло-жовтого кольору.Склад
1 таб.
моксифлоксацину гідрохлориду 436.8 мг,що відповідає вмісту моксифлоксацина400 мг. Допоміжні речовини: целюлоза микрокри��таллическая - 161.2 мг, повідон (К-30) - 18 мг, натрію кроскармелоза - 70 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 7 мг, магнію стеарат - 7 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай II (серія 85), в т. ч. полівініловий спирт - 8.4 мг, макрогол - 4.242 мг, тальк - 3.108 мг, титану діоксид - 4.916 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубина - 0.094 мг, алюмінієвий лак на основі барвник сонячний жовтий - 0.118 мг.Фармакологічна дія
Протимікробний засіб із групи фторхінолонів, діє бактерицидно. Виявляє активність щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, анаеробних, кислотостійких та атипових бактерій: Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp. Ефективний відносно бактеріальних штамів, резистентних до бета-лактамів і макролідів. Активний відносно більшості штамів мікроорганізмів: грампозитивні - Staphylococcus aureus (включаючи штами, нечутливі до метициліну), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та макролідів), Streptococcus pyogenes (група А); грамнегативні - Haemophilus influenzae (включаючи як продукуючі, так і не продукуючі бета-лактамази штами), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи як продукуючі, так і не продукують бета-лактамази штами), Escherichia coli, Enterobacter cloacae; атипові - Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. За даними досліджень in vitro, хоча перелічені нижче мікроорганізми чутливі до моксифлоксацину, тим не менш безпека і ефективність його при лікуванні інфекцій не була встановлена. Грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, чутливі до метициллину), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae. Грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter Intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaornicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипові мікроорганізми: Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.
Блокує топоиз��меразами II і IV, ферменти, контролюючі топологічні властивості ДНК, і беруть участь в реплікації, репарації та транскрипції ДНК. Дія моксифлоксацину залежить від його концентрації в крові і тканинах. Мінімальні бактерицидні концентрації майже не відрізняються від мінімальних пригнічуючих концентрацій.
Механізми розвитку резистентності, инактивирующие пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресна резистентність між моксифлоксацином і цими препаратами немає. Плазмидно-опосередкований механізм розвитку резистентності не спостерігався. Загальна частота розвитку резистентності - низька. Дослідження in vitro показали, що резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно в результаті ряду послідовних мутацій. При багаторазовому впливі на мікроорганізми моксифлоксацином в субминимальных концентраціях пригнічують лише незначно підвищуються показники МПК. Між препаратами з групи фторхінолонів спостерігається перехресна резистентність. Однак некя грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших фторхінолонів, чутливі до моксифлоксацину.Фармакокінетика
Після прийому всередину моксифлоксацин абсорбується швидко і майже повністю. Після одноразового прийому моксифлоксацину у дозі 400 мг Cmax у крові досягається протягом 0.5-4 год і становить 3.1 мг/л.
Після одноразової інфузії в дозі 400 мг протягом 1 год Cmax досягається в кінці інфузії і становить 4.1 мг/л, що відповідає її збільшенню приблизно на 26% в порівнянні з величиною цього показника при приеме всередину. При багаторазових в/в інфузій у дозі 400 мг тривалістю 1 год Cmax варіює в межах від 4.1 мг/л до 5.9 мг/л. Середні Css, рівні 4.4 мг/л, досягаються в кінці інфузії.
Абсолютна біодоступність становить приблизно 91%.
Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі в однократних дозах від 50 мг до 1200 мг, а також у дозі 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною.
Рівноважний стан досягається протягом 3 днів.
Зв'язування з білками крові (головним чином з альбумінами) становить приблизно 45%.
Моксифлоксацин швидко розподіляється в органах і тканинах. Vd складає приблизно 2 л/кг.
Найвищі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі, створюються в легеневій тканині (в т. ч. в альвеолярних макрофагах), слизовій бронхів, у носових пазухах, у м'яких тканинах, шкірі і підшкірних структурах, вогнищах запалення. В інтерстиціальній рідині та в слині препарат визначається у вільному, не зв'язаному з білками вигляді, в концентрації вище, ніж у плазмі. Крім того, високі концентрації активної речовини визначаються в органах брюшной порожнини і перитонеальній рідинах, а також у тканинах жіночих статевих органів.
Біотрансформується до неактивних сульфосоединений і глюкуронідів. Моксифлоксацин не піддається біотрансформації микросомальными ферментами печінки системи цитохрому Р450.
Після проходження 2-ої фази біотрансформації моксифлоксацин виводиться з організму нирками та через кишечник в незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосоединений і глюкуронідів.
Виводиться з сечею, а також з калом як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивных метаболітів. При одноразовій дозі 400 мг близько 19% виводиться в незміненому вигляді з сечею, близько 25% - з калом. T1/2 складає приблизно 12 ч. Середній загальний кліренс після прийому в дозі 400 мг становить від 179 мл/хв до 246 мл/хв.Побічні дії
З боку травної системи: абдомінальні болі, нудота, діарея, блювання, диспепсія, метеоризм, запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, збочення смаку.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, безсоння, нервозність, відчуття тривоги, астенія, голів��ий біль, тремор, парестезія, біль у ногах, судоми, сплутаність свідомості, депресія.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, периферичні набряки, підвищення АТ, серцебиття, біль у грудях.
З боку лабораторних показників: зниження рівня протромбіну, підвищення активності амілази.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку статевої системи: вагінальний ка��дидоз, вагініт.
Алергічні реакції: висип, свербіж, кропив'янкаОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю призначають моксифлоксацин при епілептичному синдромі (в т. ч. в анамнезі), епілепсії, печінкової недостатності, синдром подовження інтервалу QT.
Під час терапії фторхінолонами можуть розвиватися запалення і розрив сухожилля, особливо у літніх хворих та у пацієнтів, які паралельно отримують ГКС. За перших ознак болю або запалення сухожиль хворі повинні припинити лікування і звільдить від навантаження на уражену кінцівку.Свідчення
Інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія; інфекції шкіри і м'яких тканин.Протипоказання
Дитячий та підлітковий вік до 18 років, вагітність, лактація (період грудного вигодовування), підвищена чутливість до моксифлоксацину.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Моксифлоксацин протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації (грудного вскармливання).
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю призначають моксифлоксацин при печінковій недостатності.
Застосування у дітей
Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.
Застосування у літніх пацієнтів
Під час терапії фторхінолонами у літніх хворих можуть розвиватися запалення і розрив сухожилля. За перших ознак болю або запалення сухожиль хворі повинні припинити лікування і звільнити від навантаження на уражену кінцівку.Лікарська взаимодейств��е
При одночасному застосуванні антациди, мінеральні речовини, полівітаміни погіршують абсорбцію (внаслідок утворення хелатних комплексів з полівалентними катіонами) і знижують концентрацію моксифлоксацину у плазмі (одночасний прийом можливий з інтервалом 4 год до або 2 год після прийому моксифлоксацину).
При прийомі моксифлоксацину на фоні застосування інших фторхінолонів можливий розвиток фототоксических реакцій.
Ранітидин зменшує всмоктування моксифлоксацину.
