Дозировка
При приеме внутрь начальная доза для взрослых составляет 5 мг/сут. В дальнейшем дозу можно увеличивать еженедельно на 5 мг. Средняя поддерживающая доза - 10-20 мг/сут. Максимальная доза - 20 мг/сут.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с риской на одной стороне; вид на изломе - неровная поверхность белого цвета.
Состав
1 таб.
мемантина гидрохлорид 10 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 51.45 мг, целлюлоза микрокристаллическая 175 мг, кремния диоксид коллоидный 2.5 мг, тальк 9.8 мг, магния стеарат 1.25 мг.
Состав пленочной оболочки: метакриловой кислоты и этилакрилата сополимер (1:1), 30% водная дисперсия, 0.6 мг (в пересчете на сухое вещество; также содержит натрия лаурилсульфат и полисорбат-80 в качестве эмульгаторов), тальк 0.27 мг, триацетин 0.12 мг, симетикон 0.01 мг.
Фармакологическое действие
Средство для лечения деменции. Является неконкурентным антагонистом глутаматных NMDA-peцепторов (в т.ч. в черной субстанции), вследствие этого снижает чрезмерное стимулирующее влияние кортикальных глутаматных нейронов на неостриатум, развивающееся на фоне недостаточного выделения допамина. Уменьшая поступление Са2+ в нейроны, снижает возможность их деструкции.
Обладает ноотропным, церебровазодилатирующим, противогипоксическим и психостимулирующим действием.
Улучшает ослабленную память, повышает способность к концентрации внимания, уменьшает утомляемость и симптомы депрессии, уменьшает спастичность скелетных мышц, вызванное заболеваниями или повреждениями мозга.
Фармакокинетика
После приема внутрь быстро и полностью абсорбируется из ЖКТ. Cmax достигается через 3-8 ч. Связывание с белками плазмы - 45%. При приеме в дозе 20 мг/сут достигается Css от 70 до 150 нг/мл. Vd составляет 10 л/кг. Частично метаболизируется в печени. Выводится почками. T1/2 составляет - 60-100 ч; клиренс составляет 170 мл/мин/1.73 м2.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, сонливость, нарушение походки, спутанность сознания, галлюцинации, судороги, психоз, повышенная возбудимость.
Со стороны пищеварительной системы: запор, рвота, тошнота, панкреатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: повышение АД, венозный тромбоз, тромбоэмболия.
Со стороны организма в целом: грибковые инфекции, общая слабость, повышенная утомляемость, аллергические реакции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять у пациентов с эпилепсией, почечной недостаточностью, тиреотоксикозом, судорогами в анамнезе, артериальной гипертензией, инфарктом миокарда в анамнезе, сердечной недостаточностью.
При нарушениях функции почек дозу мемантина следует уменьшить.
Показания
Деменция средней и тяжелой степени при болезни Альцгеймера.
Противопоказания
Тяжелая печеночная недостаточность; беременность; период лактации (грудного вскармливания); детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность препарата не изучены); повышенная чувствительность к мемантину.
Применение при беременности и кормлении грудью
Противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).
Применение при нарушениях функции почек
Противопоказан при почечной недостаточности. При нарушениях функции почек дозу мемантина следует уменьшить.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении мемантин может уменьшать эффекты барбитуратов и нейролептиков.
Действие баклофена и дантролена может изменяться под влиянием мемантина (при данной комбинации может потребоваться коррекция доз).
Эффекты леводопы, агонистов допаминовых рецепторов и антихолинергических средств усиливаются при одновременном применении антагонистов NMDA-рецепторов.
В связи с тем, что мемантин и амантадин представляют собой антагонисты NMDA-рецепторов, следует избегать одновременного применения в связи с риском развития токсического действия.
Потенциально токсичными являются также комбинации мемантина с кетамином, декстрометорфаном и фенитоином.
Для транспорта амантадина, циметидина, ранитидина, хинидина, хинина и никотина в организме используется одна и та же почечная катионная система, что может обуславливать взаимодействие этих препаратов с мемантином, приводя к увеличению его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении мемантин может вызывать снижение концентрации гидрохлоротиазида в сыворотке крови.
При одновременном применении с варфарином и другими непрямыми антикоагулянтами требуется тщательный контроль протромбинового времени и МНО.
(2940)
Дозування
При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 5 мг/добу. У подальшому дозу можна збільшувати щотижня на 5 мг. Середня підтримуюча доза - 10-20 мг/добу. Максимальна доза - 20 мг/добу.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, овальні, двоопуклі, з рискою на одній стороні; вигляд на зламі - нерівна поверхня білого кольору.Склад
1 таб.
мемантина гідрохлорид 10 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 51.45 мг, целюлоза мікрокристалічна 175 мг, кремнія діоксид колоїдний 2.5 мг, тальк 9.8 мг, магнію стеарат 1.25 мг.
Склад плівкової оболонки: метакрилової кислоти і этилакрилата сополімер (1:1), 30% водна дисперсія, 0.6 мг (у перерахуванні на суху речовину; також містить натрію лаурилсульфат і полісорбат-80 в якості емульгаторів), тальк 0.27 мг, триацетин 0.12 мг, симетикон 0.01 мг.Фармакологічна дія
Засіб для лікування деменції. Є неконкурентним антагоністом глутаматних NMDA-рецепторів (у т. ч. в чорній субстанції), внаслідок цього знижує надмірний стимулюючий вплив кортікальною глутаматних нейронів на неостріатум, який розвивається на фоні недостатнього виділення дофаміну. Зменшуючи надходження Са2+ у нейрони, знижує можливість їх деструкції.
Володіє ноотропною, церебровазодилатирующим, протигіпоксичною і психостимулюючу дію.
Поліпшує ослаблений пам'ять, підвищує здатність до концентрації уваги, зменшує стомлюваність і симптоми депресії, зменшує спастичність скелетних м'язів, викликане захворюваннями або ушкодженнями мозку.Фармакокінетика
Після прийому внутрь швидко і повністю абсорбується з ШКТ. Cmax досягається через 3-8 год Зв'язування з білками плазми - 45%. При прийомі в дозі 20 мг/добу Css досягається від 70 до 150 нг/мл Vd складає 10 л/кг. Частково метаболізується в печінці. Виводиться нирками. T1/2 складає - 60-100 год; кліренс становить 170 мл/хв/1.73 м2.Побічні дії
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, порушення ходи, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, психоз, підвищена збудливість.
З боку травної системи: запор, блювання, т��шнота, панкреатит.
З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, венозний тромбоз, тромбоемболія.
З боку організму загалом: грибкові інфекції, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, алергічні реакції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з епілепсією, нирковою недостатністю, тиреотоксикозом, судомами в анамнезі, артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда в анамнезі, серцевою недостатністю.
При порушеннях опціїії нирок дозу мемантина слід зменшити.Свідчення
Деменція середнього і важкого ступеня при хворобі Альцгеймера.Протипоказання
Тяжка печінкова недостатність; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека препарату не вивчені); підвищена чутливість до мемантину.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування).
Застосування при порушення функції нирок
Протипоказаний при нирковій недостатності. При порушеннях функції нирок дозу мемантина слід зменшити.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні мемантин може зменшувати ефекти барбітуратів та нейролептиків.
Дія баклофену і дантролену може змінюватися під впливом мемантина (при даній комбінації може знадобитися корекція доз).
Ефекти леводопи, допамінових агоністів рецепторів і антихолінергічних засобів посилюються при одночасному застосування�� антагоністів NMDA-рецепторів.
У зв'язку з тим, що мемантин і амантадин являють собою антагоністи NMDA-рецепторів, слід уникати одночасного застосування у зв'язку з ризиком розвитку токсичної дії.
Потенційно токсичними є також комбінації мемантина з кетаміном, декстрометорфаном і фенітоїном.
Для транспорту амантадину, циметидину, ранітидину, хінідину, хініну та нікотину в організмі використовується одна і та ж ниркова катіонна система, що може обумовлювати взаємодія цих препаратів з мемантином, приводячи до збільшення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні мемантин може викликати зниження концентрації гідрохлоротіазиду в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими антикоагулянтами потрібен ретельний контроль протромбінового часу та МНВ.
