Дозировка
Препарат принимают внутрь. 5 мл препарата содержат 100 мг ибупрофена. Перед употреблением тщательно взболтать флакон. Для точного отмеривания дозы препарата используются прилагаемые мерная ложка или дозирующий шприц. В случае применения дозирующего шприца следует выполнить следующие действия: 1.Плотно вставьте дозирующий шприц в горлышко флакона. 2.Хорошо взболтайте суспензию. 3.Переверните флакон вверх дном и плавно потяните поршень вниз, набирая суспензию в дозирующий шприц до нужной отметки. 4.Верните флакон в исходное положение и выньте дозирующий шприц, аккуратно поворачивая его. 5.Поместите дозирующий шприц в ротовую полость ребенка и медленно нажимайте на поршень, плавно выпуская суспензию. После употребления промойте дозирующий шприц в теплой воде и высушите его в недоступном для ребенка месте. Дозировка для детей зависит от возраста и массы тела ребенка. Разовая доза составляет 5-10 мг/кг массы тела ребенка 3-4 раза в сутки. Максимальная суточная доза нс должна превышать 30 мг на кг массы тела ребенка в сутки. Не превышать указанную дозу! Дозирование при постиммунизационной лихорадке: 2,5 мл детям в возрасте до 1 года. Детям в возрасте после 1 года, при необходимости, дополнительно 2,5 мл через 6 часов. Не применять более 5 мл в течение 24 часов! Препарат следует принимать не чаще, чем через каждые 6 часов! Продолжительность лечения: -не более 3-х дней в качестве жаропонижающего -не более 5-ти дней в качестве обезболивающего При необходимости более длительного приема или в случае неэффективности препарата необходимо проконсультироваться с врачом.
Передозировка
Если Вы случайно превысили рекомендуемую дозу, то немедленно обратитесь к врачу. Симптомы передозировки: боли в животе, тошнота, рвота, головная боль, шум в ушах, метаболический ацидоз, кома, острая почечная недостаточность, снижение артериального давления, брадикардия.тахикардия. Лечение: промывание желудка (только в течение часа после приема), активированный уголь, щелочное питье, форсированный диурез, симптоматическая терапия.
Лекарственная форма
суспензия от светло-серого или светло-серого с желтоватым оттенком цвета до серого цвета или серого с желтоватым оттенком цвета с характерным фруктовым запахом.
Состав
Состав на 5 мл:
Активное вещество: ибупрофен 100.0 мг.
Вспомогательные вещества: полисорбат-80 (твин 80) 0.5 мг, глицерол 600,0 мг, мальтитол (мальтитол жидкий) 2111,25 мг*, натрия сахаринат 10,0 мг, лимонной кислоты моногидрат 20,0 мг, натрия цитрата дигидрат (натрия цитрат 2-водный) 25.45 мг, камедь ксантановая (ксантановая смола) 35.0 мг**, натрия хлорид 5.5 мг. домифена бромид 0.5 мг, ароматизатор клубничный 12,5 мг, вода очищенная до 5 мл.
Примечание. *У казано содержание мальтитола жидкого.
Фармакологическое действие
Механизм действия ибупрофена, производного пропионовой кислоты из группы нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), обусловлен ингибированием синтеза простагландинов - медиаторов боли, воспаления и гипертермической реакции. Неизбирательно блокирует циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) и циклооксигеназу 2 (ПОГ-2), вследствие чего тормозит синтез простагландинов. Оказывает быстрое направленное действие против боли (обезболивающее), жаропонижающее и противовоспалительное действие. Ибупрофен обратимо ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Фармакокинетика
Всасывание. Хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Время достижения максимальной концентрации (ТСmах) при приеме натощак - 45 мин, при приеме после еды - 1,5-2,5 ч.
Распределение. Связь с белками плазмы - 90%. Медленно проникает в полость суставов, задерживается в синовиальной жидкости, создавая в ней большие концентрации, чем в плазме.
Метаболизм. Ибупрофен подвергается метаболизму в печени главным образом путем гидроксилирования и карбоксилировния изобутиловой группы. После абсорбции около 60% фармакологически неактивной R-формы ибупрофена медленно трансформируется в активную S-форму.
Выведение. Имеет двухфазную кинетику выведения. Т1/2 равен 1-2 часа. Выводится почками (в неизмененном виде не более 1%) и в меньшей степени - с желчью.
Побочные действия
При применении препарата возможно появление следующих побочных эффектов:
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, ощущение дискомфорта или боли в эпигастрии, диарея, метеоризм, запор, эрозивно-язвенные поражения, кровотечения, обострение язвенного колита и болезни Крона, язвенный стоматит, нарушение функции печени, гепатит, повышение активности «печеночных» трансаминаз. Со стороны нервной системы', головная боль, головокружение, психомоторное возбуждение, бессонница, депрессия, асептический менингит (у пациентов с аутоиммунными заболеваниями).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, повышение артериального давления, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, инсульт.
Со стороны органов кроветворения: анемия, тромбоцитопения, агранулоцитоз, лейкопения, панцитопения.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, цистит, папиллярный некроз, острая почечная недостаточность, интерстициальный нефрит, периферические отеки, повышение концентрации мочевины в плазме крови.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, обострение бронхиальной астмы, ангионевротический отек, анафилактоидные реакции, анафилактический шок, бронхосназм, лихорадка, многоформная экссудативная эритема (в том числе синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Со стороны органов чувств: нарушение зрения, снижение слуха, звон в ушах.
Со стороны дыхательной системы: одышка.
При появлении этих или других побочных эффектов следует прекратить применение препарата и обратиться к врачу.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
Риск развития нежелательных эффектов может быть минимизирован при использовании минимальной эффективной дозы и короткой продолжительности терапии.
Перед приемом другого препарата из группы НПВП необходимо проконсультироваться с врачом.
Пациентам всегда следует сообщать врачу обо всех симптомах, возникающих во время терапии.
При появлении симптомов язвенного поражения или кровотечения из ЖКТ прием препарата следует прекратить, показана консультация врача и тщательный контроль состояния, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, общий анализ крови с определением гемоглобина, гематокрита, анализ кала на скрытую кровь.
Следует соблюдать меры предосторожности при одновременном приеме препаратов, которые повышают риск развития осложнений со стороны ЖКТ (включая кровотечения), таких как глюкокортикостероиды или антикоагулянты (варфарин, ацетилсалициловая кислота) (см. раздел «Взаимодействия с другими лекарственными средствами).
Максиколд для детей можно применять детям с сахарным диабетом, т.к. препарат нс содержит сахара. Препарат нс рекомендуется применять пациентам с непереносимостью фруктозы, так как содержит в составе мальтитол. Не содержит красителей.
Перед началом терапии пациентам с бронхиальной астмой или аллергическим заболеванием в стадии обострения, а также пациентам с наличием в анамнезе бронхиальной астмы/аллергического заболевания необходимо проконсультироваться с врачом, так как препарат может спровоцировать развитие броихоспазма.
Перед началом применения препарата у пациентов с системной красной волчанкой или другими аутоиммунными заболеваниями соединительной ткани необходимо проконсультироваться с врачом, так как применение препарата связано с повышенным риском развития асептического менингита.
Длительная терапия препаратом должна проводиться под наблюдением врача, е контролем картины периферической крови и функционального состояния печени и почек. Длительный прием может повысить риск возникновения острой коронарной патологии или инсульта.
Перед началом терапии пациентам с артериальной гипертензией в анамнезе и/или е сердечной недостаточностью следует соблюдать осторожность и проконсультироваться со специалистом, так как у таких пациентов были отмечены: задержка жидкости, гипертензия и отеки, связанные с приемом НПВП.
Во время терапии препаратом в очень редких случаях возможно нарушение кроветворения. Первыми признаками нарушения кроветворения могут быть лихорадка, боль в горле, поверхностные изъязвления ротовой полости, гриппоподобные симптомы, выраженная слабость, носовое кровотечение, геморрагические кожные высыпания. При возникновении данных симптомов необходимо прекратить прием препарата и обратиться к врачу.
Препарат может влиять на результаты определения 17 - кетостероидов, поэтому его следует отменить за 48 часов до исследования.
В период лечения не рекомендуется прием этанола.
Влияние на способность управлять автотранспортом и механизмами
Пациентам, отмечающим возникновение головокружения, головной боли или нарушений зрения при приеме ибуирофена. рекомендуется воздержаться от управления автотранспортом и занятиями другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания, быстроты психомоторных и двигательных реакций.
Показания
Максиколд для детей применяют с 3 месяцев жизни до 12 лет в качестве:
жаропонижающего средства при острых респираторных заболеваниях, гриппе, детских инфекциях, постпрививочных реакциях и других инфекционно-воспалительных заболеваниях, сопровождающихся повышением температуры тела.
обезболивающего средства при болевом синдроме слабой или умеренной интенсивности, в том числе: головной и зубной боли, мигрени, невралгиях, боли в ушах и в горле, боли при растяжениях и других видах боли.
Препарат предназначен для симптоматической терапии, уменьшения боли и воспаления на момент использования, на прогрессирование заболевания не влияет.
Противопоказания
Максиколд для детей не следует применять при:
•повышенной чувствительности к ибупрофену. ацетилсалициловой кислоте или другим НПВП, а также к другим компонентам препарата;
•полном или неполном сочетании бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и
непереносимости ацетилсалициловой кислоты или других нестероидных противовоспалительных препаратов (в т.ч. в анамнезе);
•язвенном поражении желудочно-кишечного тракта в фазе обострения;
•желудочно-кишечном кровотечении;
•кровотечении или перфорации язвы ЖКТ в анамнезе, спровоцированных применением НПВП;
•воспалительных заболеваниях кишечника в фазе обострения (болезнь Крона, язвенный колит);
•активном заболевании печени;
•прогрессирующих заболеваниях почек;
•тяжелой печеночной, почечной (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин) недостаточности;
•подтвержденной гиперкалиемии;
•тяжелой сердечной недостаточности, состоянии после проведения аортокоронарного шунтирования;
•нарушениях свертываемости крови (в том числе гемофилия, удлинение времени кровотечения, склонность к кровотечениям, геморрагический диатез);
•внутричерепном кровоизлиянии;
•детском возрасте до 3 месяцев;
•беременности (III триместр);
•непереносимости фруктозы (так как содержит в составе мальтитол).
С осторожностью
Следует проконсультироваться у врача прежде, чем применять Максиколд для детей, в следующих ситуациях:
одновременный прием других НПВП;
заболевания желудочно-кишечного тракта (язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки, язвенный колит, болезнь Крона, кровотечения в анамнезе),
печеночная, почечная недостаточность (КК 30-60 мл/мин);
•наличие инфекции Helicobacter pylori;
•одновременный прием пероральных глюкокортикостероидов (в т.ч. преднизолона), антикоагулянтов (в г.ч. варфарина),
антиагрегантов (в т.ч. клопидогреля), селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (в. т.ч. циталопрама, флуоксетина,
пароксетина, сертралина), гипотензивных препаратов, диуретиков, препаратов лития, метотрексата;
•бронхиальная астма, крапивница;
•сердечная недостаточность, артериальная гипертензия, цереброваскулярные заболевания, дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет,
заболевания периферических артерий, задержка жидкости и отеки;
•тяжелые соматические заболевания;
•системная красная волчанка или другие аутоиммунные заболевания соединительной ткани (повышен риск развития асептического менингита);
•заболевания крови неясной этиологии (лейкопения и анемия);
•беременность (1-11 триместр);
•период лактации.
Применение во время беременности и в период грудного вскармливания
Применение препарата противопоказано в III триместре беременности. В I и 11 триместрах беременности применение препарата
возможно только в том случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Оценка предполагаемой пользы и потенциального риска должна проводиться врачом.
Было установлено, что ибупрофен определяется в грудном молоке в весьма низких концентрациях.
Минимальная определяемая доза (0,0008 % полученной дозы) в малой степени вероятности может оказать воздействие на ребенка
при грудном вскармливании. При длительном применении препарата или при использовании высоких доз может быть целесообразно
временное прекращение грудного вскармливания. Для решения вопроса о необходимости прекращения грудного вскармливания на период
применения препарата следует обратиться к врачу.
Лекарственное взаимодействие
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении ибупрофена со следующими лекарственными средствами:
-Ацетилсалициловая кислота или другие НПВП могут повышать риск развития побочных явлений. Следует соблюдать осторожность в случае, если ацетилсалициловую кислоту принимают при ИБС или нарушениях мозгового кровообращения, потому что ибупрофен может снизить эффект ацетилсалициловой кислоты.
-Ангигипертензивные средства: ибупрофен ослабляет действие антигипертензивных препаратов (в т.ч. блокаторов медленных кальциевых каналов и ингибиторов АИФ).
-Метотрексат: замедляется выведение метотрексата. У пациентов со сниженной функцией почек отмечен высокий риск развития гепатотоксических реакций, даже при использовании низких доз метотрексата (< 20 мг/неделя).
-Некоторые антациды могут снижать абсорбцию ибупрофена из ЖКТ, что может иметь значение при длительном приеме ибупрофена.
-Кортикостероиды и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (в. т.ч. циталопрам, флуоксегин, пароксетин, сертралин): повышение риска возникновения желудочно-кишечного кровотечения.
-Циклоспорин и препараты золота усиливают влияние ибупрофена на синтез простагландинов в почках, что проявляется повышением риска пефротоксичиости.
-Мифепристон: прием НПВП следует начать не ранее, чем через 8-12 дней после приема мифепристона, поскольку НПВП могут снижать эффективность мифепристона.
-Такролимус: при одновременном применении ибупрофена и такролимуса возрастает риск нефротоксичности.
-Зидовудин: одновременное применение НПВП и зидовудина может привести к повышению гематотоксичности. Имеются данные о повышенном риске возникновения гемартроза и гематом у ВИЧ-положительных пациентов с гемофилией, получавших совместное лечение зидовудином и ибупрофеном.
-Антибиотики хинолонового ряда: у пациентов, получающих совместное лечение НПВП и антибиотиками хинолонового ряда, возможно повышение риска возникновения судорог.
-Совместное применение ибупрофена с цефамандолом, цсфоперазоном, цефогетаном, вальпроевой кислотой, пликамицииом повышает частоту развития гипопротромбинемии.
-Индукторы микросомальиого окисления (фенитоин, этанол, барбитураты, рифампицин, фенилбугазон, трициклические антидепрессанты) увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, повышая риск развития тяжелых гепатотоксических реакций.
-Ингибиторы микросомального окисления снижают риск гепатотоксичсского действия ибупрофена.
-Использование ибупрофена вместе с тиазидными диуретиками средствами снижает их эффективность.
Препарат усиливает побочные эффекты минералокоргикостероидов и глюкокортикостероидов.
-Литий: ибупрофен замедляет выведение лития.
-Сердечные гликозиды: НПВГ1 могут усилить явления сердечной недостаточности, сократить скорость клубочковой фильтрации и вызвать повышение уровня гликозидов в плазме крови.
-Кофеин усиливает анальгезирующий эффект.
-Миелогоксическис лекарственные средства усиливают проявления гематотоксичности препарата.
-Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, снижают выведение и повышают плазменную концентрацию ибупрофена.
-Ибупрофен снижает эффективность урикозурических лекарственных средств, усиливает действие антиагрегантов, фибринолитиков, тромболитических лекарственных средств и инсулина.
-Колестирамин снижает абсорбцию ибупрофена.
(4473)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену. Перед вживанням ретельно збовтати флакон. Для точного відмірювання дози препарату використовуються додані мірна ложка або дозуючий шприц. У разі застосування дозуючого шприца слід виконати наступні дії: 1.Щільно вставте дозуючий шприц у горлечко флакона. 2.Добре збовтайте суспензію. 3.Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень вниз, набираючи суспензію в дозуючий шприц до потрібної позначки. 4.Поверніть флакон ��подібне становище і вийміть дозуючий шприц, акуратно повертаючи його. 5.Помістіть дозуючий шприц в ротову порожнину дитини і повільно натискайте на поршень, плавно випускаючи суспензію. Після використання промийте дозуючий шприц в теплій воді і висушіть його в недоступному для дитини місці. Доза для дітей залежить від віку та маси тіла дитини. Разова доза становить 5-10 мг/кг маси тіла дитини 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза нс повинна перевищувати 30 мг на кг маси тіла дитини на добу. Не перевищувати зазначену дозу! ��озирование при постиммунизационной лихоманці: 2,5 мл дітям у віці до 1 року. Дітям у віці після 1 року, при необхідності, додатково 2,5 мл через 6 годин. Не застосовувати більше 5 мл впродовж 24 годин! Препарат слід приймати не частіше, ніж через кожні 6 годин! Тривалість лікування-не більше 3-х днів як жарознижуючий -не більше 5 днів як знеболюючий При необхідності більш тривалого прийому або у разі неефективності препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Передозування
Якщо Ви случа��але перевищили рекомендовану дозу, то негайно зверніться до лікаря. Симптоми передозування: біль у животі, нудота, блювота, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія.тахікардія. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез, симптоматична терапія.
Лікарська форма
суспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого кольору ілі сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.Склад
Склад на 5 мл:
Активна речовина: ібупрофен 100.0 мг.
Допоміжні речовини: полісорбат-80 (твін 80) 0.5 мг, гліцерол 600,0 мг, мальтитол (мальтитол рідкий) 2111,25 мг*, натрію сахаринат 10,0 мг, лимонної кислоти моногідрат 20,0 мг, натрію цитрату дигідрат (натрію цитрат 2-водний) 25.45 мг, камедь ксантанова (ксантанова смола) 35.0 мг**, натрію хлорид 5.5 мг. домифена бромід 0.5 мг, ароматизатор полуничний 12,5 мг, вода очищена до 5 мл.
Примітка. *У казано кроліе мальтитола рідкого.Фармакологічна дія
Механізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) і циклооксигеназу 2 (ПОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Надає швидке спрямоване дію проти болю (знеболююче), жарознижувальну та протизапальну дію. Ибупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Фармакокінетика
Всмоктування. Добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Час досягнення максимальної концентрації (ТСмах) при прийомі натщесерце - 45 хв, при прийомі після їжі - 1,5-2,5 ч.
Розподіл. Зв'язок з білками плазми - 90%. Повільно проникає в порожнину суглобів, затримується в синовіальній рідини, створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі.
Метаболізм. Ібупрофен зазнає метаболізму в печінці головним чином шляхом гідроксилювання та карбоксилировния изобутиловой групи. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується в активну S-форму.
Виведення. Має двофазну кінетику виведення. Т1/2 дорівнює 1-2 години. Виводиться нирками (у незмінному вигляді не більше 1%) і меншою мірою - з жовчю.Побічні дії
При застосуванні препарату можлива поява таких побічних ефектів:
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, відчуття дискомфорту або болю в епігастрії, діарея, метеоризм, запор, ерозивно-язвенные ураження, кровотечі, загострення виразкового коліту і хвороби Крона, виразковий стоматит, порушення функції печінки, гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку нервової системи', головний біль, запаморочення, психомоторне збудження, безсоння, депресія, асептичний менінгіт (у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску, серцева недостатність, інфаркт міокарда, інсульт.
З боку органів кровотворення: а��емия, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, цистит, папілярний некроз, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, периферичні набряки, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, загострення бронхіальної астми, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхосназм, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стів��нса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку органів чуття: порушення зору, зниження слуху, дзвін у вухах.
З боку дихальної системи: задишка.
При появі цих або інших побічних ефектів слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
Ризик розвитку небажаних ефектів може бути мінімізований при використанні мінімальної ефективної дози та короткої тривалості терапії.
Пе��од прийомом іншого препарату з групи НПЗП необхідно проконсультуватися з лікарем.
Пацієнтам завжди слід повідомляти лікаря про всі симптоми, що виникають під час терапії.
При появі симптомів виразкового ураження або кровотечі з ШКТ, прийом препарату слід припинити, показана консультація лікаря і ретельний контроль стану, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, загальний аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров.
Слід дотримуватися заходів предостор��посади при одночасному прийомі препаратів, які підвищують ризик розвитку ускладнень з боку ШКТ (включаючи кровотечі), таких як глюкокортикостероїди або антикоагулянти (варфарин, ацетилсаліцилова кислота) (див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Максиколд для дітей можна застосовувати дітям з цукровим діабетом, оскільки препарат нс містить цукру. Препарат нс рекомендується застосовувати пацієнтам з непереносимістю фруктози, так як містить в складі мальтитол. Не містить барвників.
Пере�� початком терапії пацієнтам з бронхіальною астмою або алергією в стадії загострення, а також пацієнтам з наявністю в анамнезі бронхіальної астми/алергічного захворювання необхідно проконсультуватися з лікарем, так як препарат може спровокувати розвиток броихоспазма.
Перед початком застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або іншими аутоімунними захворюваннями сполучної тканини необхідно проконсультуватися з лікарем, оскільки застосування препарату пов'язано з повышенн��м ризиком розвитку асептичного менінгіту.
Тривала терапія препаратом має проводитись під спостереженням лікаря, е контролем картини периферичної крові і функціонального стану печінки і нирок. Тривалий прийом може підвищити ризик виникнення гострої коронарної патології або інсульту.
Перед початком терапії пацієнтам з артеріальною гіпертензією в анамнезі і/або е серцевою недостатністю слід дотримуватися обережності і проконсультуватися з фахівцем, так як у таких пацієнтів були отмечены: затримка рідини, гіпертензія і набряки, пов'язані з прийомом НПЗП.
Під час терапії препаратом у дуже рідкісних випадках можливе порушення кровотворення. Першими ознаками порушення кровотворення можуть бути пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки ротової порожнини, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, носова кровотеча, геморагічний шкірні висипання. При виникненні даних симптомів необхідно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Препарат може впливати на результат аналізу крові��тати визначення 17 - кетостероїдів, тому його слід відмінити за 48 годин до дослідження.
У період лікування не рекомендується прийом етанолу.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами
Пацієнтам, що відзначають виникнення запаморочення, головного болю або порушень зору при прийомі ибуирофена. рекомендується утриматися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних і рухових реакцій.Свідчення
Максиколд для дітей застосовують дітям з 3 місяців життя до 12 років в якості:
жарознижуючий засіб при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, постпрививочных реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла.
знеболюючого засобу при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: головному та зубному болю, мігрені, невралгії, болю у вухах і в горлі, болі при розтягненнях і в іншихидах болю.
Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю і запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання
Максиколд для дітей не слід застосовувати при:
•підвищеної чутливості до ибупрофену. ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, а також до інших компонентів препарату;
•повному або неповному поєднанні бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух і
непереносимості ацетилсалицилов��ї кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у т. ч. в анамнезі);
•виразковому ураженні шлунково-кишкового тракту у фазі загострення;
•шлунково-кишковій кровотечі;
•кровотечі або перфорації виразки ШКТ в анамнезі, спровокованих застосуванням НПЗЗ;
•запальних захворюваннях кишечника у фазі загострення (хвороба Крона, виразковий коліт);
•активному захворюванні печінки;
•прогресуючих захворюваннях нирок;
•тяжкою печінковою, нирковою (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) недостатності;
•підтвердженої гіперкаліємії;
•тяжкої серцевої недостатності, стані після проведення аортокоронарного шунтування;
•порушення згортання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез);
•внутрішньочерепному крововиливі;
•дитячому віці до 3 місяців;
•вагітність (III тр��местр);
•непереносимості фруктози (так як містить в складі мальтитол).
З обережністю
Слід проконсультуватися у лікаря перш, ніж застосовувати Максиколд для дітей, у наступних ситуаціях:
одночасний прийом інших НПЗЗ;
захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі),
печінкова, ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв);
•наявність інфекції Helicobacter pylori;
•одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (у т. ч. преднізолону), антикоагулянтів (р. ч. варфарину),
антиагрегантів (у т. ч. клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в. т. ч. циталопрама, флуоксетину,
пароксетину, сертраліну), гіпотензивних препаратів, діуретиків, препаратів літію, метотрексату;
•бронхіальна астма, кропив'янка;
•серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, цереброваскулярні захворювання, дислипидемия/гіперліпідемія, цукровий діабет,
захворювання периферичних артерій, затримка рідини і набряки;
•важкі соматичні захворювання;
•системний червоний вовчак або інші аутоімунні захворювання сполучної тканини (підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту);
•захворювання крові неясної етіології (лейкопенія і анемія);
•вагітність (1-11 триместр);
•період лактації.
Застосування під час вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування препарату протипоказано у ІІІ триместрі вагітності. В I і 11 триместрах вагітності застосування препарату
можливо тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Оцінка очікуваної користі та потенційного ризику повинна проводитися лікарем.
Було встановлено, що ібупрофен визначається в грудному молоці в дуже низьких концентраціях.
Мінімальна визначається доза (0,0008 % отриманої дози) в малій мірі в��роятности може вплинути на дитину
при грудному вигодовуванні. При тривалому застосуванні препарату або при використанні високих доз може бути доцільно
тимчасове припинення грудного вигодовування. Для вирішення питання про необхідність припинення грудного вигодовування на період
застосування препарату слід звернутися до лікаря.Лікарська взаємодія
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ібупрофену з наступними лікарськими засобами:
-А��етилсалициловая кислота або інші НПЗЗ можуть підвищувати ризик розвитку побічних явищ. Слід дотримуватися обережності у разі, якщо ацетилсаліцилову кислоту приймають при ІХС або порушення мозкового кровообігу, тому що ібупрофен може знизити ефект ацетилсаліцилової кислоти.
-Ангигипертензивные засоби: ібупрофен послаблює дію антигіпертензивних препаратів (у т. ч. блокаторів повільних кальцієвих каналів та інгібіторів АІФ).
-Метотрексат: уповільнюється виведення метотрексату. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок відзначений високий ризик розвитку гепатотоксичних реакцій, навіть при використанні низьких доз метотрексату (< 20 мг/тиждень).
-Деякі антациди можуть знижувати абсорбцію ібупрофену з ШКТ, що може мати значення при тривалому прийомі ібупрофену.
-Кортикостероїди і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (в. т. ч. циталопрам, флуоксегин, пароксетин, сертралін): підвищення ризику виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
-Циклоспорин і препарати золот�� посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням ризику пефротоксичиости.
-Міфепристон: прийом НПЗП слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону.
-Такролімус: при одночасному застосуванні ібупрофену і такролімусу зростає ризик нефротоксичності.
-Зидовудин: одночасне застосування НПЗЗ і зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про пов��шенном ризик виникнення гемартрозів і гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном.
-Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які одержують сумісне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливо підвищення ризику виникнення судом.
-Спільне застосування ібупрофену з цефамандолом, цсфоперазоном, цефогетаном, вальпроєвою кислотою, пликамицииом підвищує частоту розвитку гіпопротромбінемії.
-Індуктори мікрос��мальиого окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенилбугазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку важких гепатотоксичних реакцій.
-Інгібітори мікросомального окислення знижують ризик гепатотоксичсского дії ібупрофену.
-Використання ібупрофену разом з тіазидними діуретиками засобами знижує їх ефективність.
Препарат посилює побічні ефекти минералокоргикостероидов і глюкокортикостероидов.
-Літій: ібупрофен уповільнює виведення літію.
-Серцеві глікозиди: НПВГ1 можуть посилити явища серцевої недостатності, скоротити швидкість клубочкової фільтрації і викликати підвищення рівня глікозидів у плазмі крові.
-Кофеїн посилює аналгезуючий ефект.
-Миелогоксическис лікарські засоби підсилюють прояви гематотоксичності препарату.
-Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.
-Ібупрофен знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антиагрегантів, фибринолитиков, тромболітичних лікарських засобів та інсуліну.
-Колестирамін знижує абсорбцію ібупрофену.
