Дозировка
Препарат Лозартан -Тева принимают внутрь независимо от приема пищи. Таблетки проглатывают, не разжевывая, запивая водой. Кратность приема - 1 раз в сутки. Артериальная гипертензия При артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 50 мг 1 раз/сут. Для достижения большего терапевтического эффекта, дозу увеличивают до 100 мг 1 раз в сутки. Хроническая сердечная недостаточность Начальная доза для пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается с недельным интервалом (то есть 12,5 мг/сутки, 25 мг/сутки и 50 мг/сутки) до средней поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки, в зависимости от переносимости препарата пациентом. Не требуется коррекции дозы препарата у пациентов пожилого возраста. Снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка Начальная доза препарата составляет 50 мг 1 раз/сут. В дальнейшем может быть добавлен гидрохлоротиазид в низких дозах или увеличена доза препарата Лозартан -Тева до 100 мг в один или два приема с учетом снижения артериального давления (АД). Пациентам с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа с протеинурией: препарат Лозартан -Тева назначают в начальной дозе - 50 мг 1 раз в сутки с дальнейшим повышением дозы до 100 мг/сутки (с учетом степени снижения АД) в один или в два приема. У пациентов со сниженным ОЦК (например, при приеме диуретиков в высоких дозах) рекомендуемая начальная доза препарата Лозартан -Тева составляет 25 мг 1 раз/сут. Пациентам с печеночной недостаточностью (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью), при проведении процедуры гемодиализа, а также пациентам старше 75 лет рекомендуется более низкая начальная доза препарата - 25 мг 1 раз в сутки. Безопасность и эффективность препарата у детей до 18 лет не установлена. Недостаточно опыта применения препарата у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, поэтому препарат не рекомендован у данной категории больных (см. раздел «Противопоказания»).
Передозировка
выраженное снижение АД и тахикардия; брадикардия может возникнуть вследствие парасимпатической стимуляции
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
лозартан калия 100 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая; крахмал прежелатинизированный ;
магния стеарат;
Оболочка: поливиниловый спирт (частично гидролизованный); титана диоксид (Е 171); макрогол; тальк.
Фармакологическое действие
Лозартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (подтип AT1) для приема внутрь. Ангиотензин II избирательно связывается с AT1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует разрастание гладкомышечных клеток.
Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е 3174) как in vitro, так и in vivo блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. Лозартан избирательно связывается с AT1-рецепторами и не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ) - кининазу II, и, соответственно, не препятствует разрушению брадикинина, поэтому побочные эффекты, опосредованно связанные с брадикинином (например, ангионевротический отек) возникают достаточно редко.
При применении лозартана, отсутствие влияния отрицательной обратной связи на секрецию ренина приводит к повышению активности ренина плазмы крови. Повышение активности ренина приводит к повышению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Однако антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина П. Лозартан и его активный метаболит обладают большим сродством к рецепторам ангиотензина I, чем к рецепторам ангиотензина И. Активный метаболит в 10-40 раз активнее лозартана.
После однократного приема внутрь гипотензивное действие (снижается систолическое и диастолическое артериальное давление) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 часов постепенно снижается. Максимальный гипотензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала приема препарата.
У больных артериальной гипертензией без сопутствующего сахарного диабета с протеинурией (более 2 г/сутки), применение препарата достоверно снижает протеинурию, экскрецию альбумина и иммуноглобулина G. Стабилизирует содержание мочевины в плазме крови. Не влияет на вегетативные рефлексы, и не оказывает длительного воздействия на концентрацию норадреналина в плазме крови.
Лозартан в дозе 150 мг в сутки не влияет на концентрацию триглицеридов, общего холестерина и холестерина липопротеинов высокой плотности (ЛПВГТ) в сыворотке крови у больных с артериальной гипертензией. В этой же дозе лозартан не влияет на концентрацию глюкозы в крови натощак
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь лозартан хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и при этом подвергается метаболизму при "первом прохождении" через печень путем карбоксилирования при участии изофермента CYP2C9 с образованием активного метаболита.
Системная биодоступность лозартана составляет приблизительно 33%г Максимальная концентрация лозартана и его активного метаболита достигаются в сыворотке крови приблизительно через 1 час и через 3-4 часа после приема внутрь, соответственно. Прием пищи не влияет на биодоступность лозартана.
Распределение
Более 99% лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, в основном с альбумином. Объем распределения лозартана - 34 л. Лозартан практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Примерно 14% лозартана, введенного пациенту внутривенно или внутрь, превращается в активный метаболит.
Выведение
Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 600 мл/мин и 50 мл/мин, соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет примерно 74 мл/мин и 26 мл/мин, соответственно. При приеме внутрь приблизительно 4% принятой дозы выводится почками в неизмененном виде и около 6% выводится почками в форме активного метаболита. Лозартану и его активному метаболиту свойственна линейная фармакокинетика при приеме внутрь в дозах до 200 мг.
После приема внутрь плазменные концентрации лозартана и его активного метаболита снижаются полиэкспоненциально с конечным периодом полувыведения лозартана около 2 часов, а активного метаболита - около 6-9 часов. При приеме препарата в дозе 100 мг в сутки ни лозартан, ни его активный метаболит значительно не кумулируют в плазме крови.
Лозартан и его метаболиты выводятся из организма через кишечник и почками.
У здоровых добровольцев, после приема внутрь меченого С14 изотопом лозартана, около 35% радиоактивной метки обнаруживается в моче и 59% - в кале.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
У пациентов с алкогольным циррозом печени легкой и умеренной степени тяжести концентрация лозартана была в 5 раз, а активного метаболита - в 1,7 раз выше, чем у здоровых добровольцев-мужчин.
При клиренсе креатинина (КК) выше 10 мл/мин. концентрация лозартана в плазме крови не отличается от таковой при нормальной функции почек.
У пациентов, нуждающихся в гемодиализе, значение площади под кривой «концентрация-время» (AUC) приблизительно в 2 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек.
Ни лозартан, ни его активный метаболит не удаляется из организма с помощью гемодиализа.
Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови у пожилых мужчин с артериальной гипертензией существенно не отличаются от значений этих параметров у молодых мужчин с артериальной гипертензией.
Значения плазменных концентраций лозартана у женщин с артериальной гипертензией в 2 раза превышают соответствующие значения у мужчин с артериальной гипертензией.
Побочные действия
Побочные эффекты лозартана обычно преходящие и не требуют отмены препарата.
При применении лозартана для лечения артериальной гипертензии в контролируемых исследованиях, среди побочных эффектов только частота развития головокружения отличалась от плацебо более чем на 1% (4,1% против 2,4%).
Дозозависимое гипотензивное действие, характерное для гипотензивных средств, при применении лозартана отмечалось менее чем у 1% пациентов.
Побочные эффекты, наблюдаемые при применении препарата, квалифицированы на категории в зависимости от частоты их возникновения: очень часто - не менее 10%; часто - более 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1 %; очень редко - менее 0,01%, включая отдельные сообщения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
До начала применения препарата Лозартан -Тева необходимо проводить коррекцию ОЦК или начинать лечение с применения препарата в более низкой дозе.
Препараты, оказывающие воздействие на РААС, могут увеличивать концентрацию мочевины в крови и концентрацию сывороточного креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
В период лечения следует регулярно контролировать содержание калия в крови, особенно у пациентов пожилого возраста, при нарушении функции почек.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой.
Не проводилось специальных клинических исследований по оценке влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой. Следует иметь в виду возможность появления сонливости и головокружения, поэтому необходимо соблюдать осторожность при выполнении работ, требующих повышенного внимания, особенно в начале лечения, при повышении дозы препарата и при управлении транспортными средствами.
Показания
•артериальная гипертензия;
•хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, при непереносимости или неэффективности терапии ингибиторами АПФ);
•снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка;
•диабетическая нефропатия или гиперкреатининемия и протеинурия (соотношение альбумина мочи и креатинина более 300 мг/сутки) у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и сопутствующей артериальной гипертензии (снижение прогрессирования диабетической нефропатии до терминальной хронической почечной недостаточности).
Противопоказания
повышенная чувствительность к компонентам препарата; тяжелая печеночная недостаточность (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью); возраст до 18 лет; наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы или синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы; беременность и период лактации.
С осторожностью
Артериальная гипотензия, сниженный объем циркулирующей крови (ОЦК), нарушения водно-электролитного баланса, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, почечная недостаточность, печеночная недостаточность (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью).
Лекарственное взаимодействие
Может применяться одновременно с другими гипотензивными средствами. Взаимно усиливает эффект бета-адреноблокаторов и симпатолитиков. Совместное применение лозартана с диуретиками вызывает аддитивный эффект. Не отмечено фармакокинетических взаимодействий лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином. По сообщениям, рифампицин и флуконазолснижают концентрацию активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этих взаимодействий пока неизвестно.
Как и при применении других средств, ингибирующих ангиотензин II или его действие, совместное применение лозартана с калийсберегающими диуретиками (например, спиронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калия, солями, содержащими калий, повышает риск гиперкалиемии.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), могут снижать эффект диуретиков и других гипотензивных средств.
(6368)
Дозування
Препарат Лозартан -Тева приймають всередину незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтають, не розжовуючи, запиваючи водою. Кратність прийому - 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг 1 раз/добу. Для досягнення більшого терапевтичного ефекту, дозу збільшують до 100 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність: Початкова доза для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується з недельным інтервалом (тобто 12,5 мг/добу, 25 мг/добу і 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Не потребують корекції дози препарату у пацієнтів похилого віку. Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка Початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз/добу. В подальшому може бути доданий гідрохлоротіазид у низьких дозах або збільшена доза пр��препарату Лозартан -Тева до 100 мг в один або два прийоми з урахуванням зниження артеріального тиску (АТ). Пацієнтам із супутнім цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією: препарат Лозартан -Тева призначають у початковій дозі - 50 мг 1 раз на добу з подальшим підвищенням дози до 100 мг/добу (з урахуванням ступеня зниження АТ) в один або в два прийоми. У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі діуретиків у високих дозах) рекомендована початкова доза препарату Лозартан -Тева становить 25 мг 1 раз/добу. Пацієнтам з печінковою недостатністю (менше 9 ба��лов за шкалою Чайлд-П'ю), при проведенні процедури гемодіалізу, а також пацієнтам старше 75 років рекомендується нижча початкова доза препарату 25 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність препарату у дітей до 18 років не встановлена. Недостатньо досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому препарат не рекомендований у даної категорії хворих (див. розділ «Протипоказання»).Передозування
виражене зниження артеріального тиску і тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної сти��уляции
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
лозартан калію 100 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль прежелатинізований ;
магнію стеарат;
Оболонка: полівініловий спирт (частково гідролізований); титану діоксид (Е 171); макрогол; тальк.Фармакологічна дія
Лозартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1) для прийому всередину. Ангіотензин II вибірково зв'язується з AT1-рецепторами, розташованими в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює розростання гладком'язових клітин.
Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е 3174) як in vitro, так і in vivo блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується і не блокирует рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) - кініназу II, і, відповідно, не перешкоджає руйнування брадикініну, тому побічні ефекти, опосередковано пов'язані з брадикініном (наприклад, ангіоневротичний набряк) виникають досить рідко.
При застосуванні лозартану, відсутність впливу негативного зворотного зв'язку на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Однак антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону плазми крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину П. Лозартан і його активний метаболіт мають великим спорідненістю до рецепторів ангіотензину I, ніж до рецепторів ангіотензину В. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший лозартану.
Після одноразового прийому внутрішньо гіпотензивну дію (знижується систолическ��е і діастолічний артеріальний тиск) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.
У хворих на артеріальну гіпертензію без супутнього цукрового діабету з протеїнурією (більше 2 г/добу), застосування препарату достовірно знижує протеїнурію, екскрецію альбуміну та імуноглобуліну G. Стабілізує вміст сечовини в плазмі крові. Не впливає на вегетативні рефлекси й не надає длительного впливу на концентрацію норадреналіну в плазмі крові.
Лозартан у дозі 150 мг на добу не впливає на концентрацію тригліцеридів, загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВГТ) в сироватці крові у хворих з артеріальною гіпертензією. У цій же дозі лозартан не впливає на концентрацію глюкози в крові натщесерцеФармакокінетика
Всмоктування
При прийманні внутрішньо лозартан добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і при цьому піддається метаболізму при "першому проходженні" через печень шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2C9 з утворенням активного метаболіту.
Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33% г Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягаються у сироватці крові приблизно через 1 годину і через 3-4 години після прийому всередину, відповідно. Прийом їжі не впливає на біодоступність лозартану.
Розподіл
Більше 99% лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з білками плазми крові, в основному з альбуміном. Об'єкїм розподілу лозартану - 34 л Лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Приблизно 14% лозартану, введеного пацієнту внутрішньовенно або всередину, перетворюється в активний метаболіт.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. При прийомі всередину приблизно 4% прийнятої до��и виводиться нирками у незміненому вигляді і близько 6% виводиться нирками у формі активного метаболіту. Лосартану та його активного метаболиту властива лінійна фармакокінетика при прийомі внутрішньо в дозах до 200 мг.
Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення лозартану близько 2 години, а активного метаболіту - близько 6-9 годин. При прийомі препарату в дозі 100 мг на добу ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не кумулируют в плазмі дорови.
Лозартан та його метаболіти виводяться з організму через кишечник і нирки.
У здорових добровольців після прийому всередину міченого С14 ізотопом лозартану, близько 35% радіоактивної мітки виявляється в сечі і 59% - у калі.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану була в 5 разів, а активного метаболіту - в 1,7 разу вище, ніж у здорових добровольців-чоловіків.
При кліренсі креатиніну (КК) вище 10 мл/хв. концентрация лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої при нормальній функції нирок.
У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляється з організму за допомогою гемодіалізу.
Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у літніх чоловіків з артеріальною гіпертензією суттєво не відрізняються від значень цих параметрів у молоді�� чоловіків з артеріальною гіпертензією.
Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків з артеріальною гіпертензією.Побічні дії
Побічні ефекти лозартану зазвичай минущі і не вимагають відміни препарату.
При застосуванні лозартану для лікування артеріальної гіпертензії у контрольованих дослідженнях, серед побічних ефектів тільки частота розвитку запаморочення відрізнялася від плацебо більш ніж на 1% (4,1% проти 2,4%).
Дозоза��исимое гіпотензивну дію, характерну для гіпотензивних засобів, при застосуванні лозартану зазначалося менш ніж у 1% пацієнтів.
Побічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, кваліфіковані на категорії в залежності від частоти їх виникнення: дуже часто - не менше 10%; часто - більш 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
До початку застосування препарату Лозартан -Тева нео��хідно проводити корекцію ОЦК або починати лікування із застосування препарату в більш низькій дозі.
Препарати, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і концентрацію сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
В період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в крові, особливо у пацієнтів літнього віку, при порушенні функції нирок.
Вплив на здатність керувати транскравцями засобами і працювати з технікою.
Не проводилося спеціальних клінічних досліджень з оцінки впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами і працювати з технікою. Слід мати на увазі можливість появи сонливості і запаморочення, тому слід дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при управлінні транспортними засобами.Свідчення
•артеріальна гіпертензія;
•хронічна з��рдечная недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неефективності терапії інгібіторами АПФ);
•зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка;
•діабетична нефропатія або гіперкреатинемія і протеїнурія (співвідношення альбумін сечі і креатиніну понад 300 мг/добу) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та супутньої артеріальної гіпертензії (зниження прогрессированія діабетичної нефропатії до термінальної хронічної ниркової недостатності).Протипоказання
підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вік до 18 років; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період лактації.
З обережністю
Артеріальна гіпотензія, знижений об'єм циркулюючої крові (ОЦК), порушення водно-електролітного балансу, двосторонній ст��ноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, ниркова недостатність, печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).Лікарська взаємодія
Може застосовуватися одночасно з іншими гіпотензивними засобами. Взаємно підсилює ефект бета-адреноблокаторів та симпатолітики. Спільне застосування лозартану з діуретиками спричиняє адитивний ефект. Не відзначено фармакокінетичних взаємодій лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом і еритроміцином. За повідомленнями, рифампіцин і флуконазолснижают концентрацію активного метаболіту в плазмі крові. Клінічне значення цих взаємодій поки невідомо.
Як і при застосуванні інших засобів, що інгібують ангіотензин II або його дія, спільне застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калію, солями, що містять калій, підвищує ризик гіперкаліємії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні ��нгибиторы циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів.
