Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Лозартан-тева 0,05 n30 табл п/плен/оболоч (Лозартан-тева 0,05 n30 табл п/плен/оболоч)

636 грн
0 грн
Рейтинг: 46 (4.0) 5
Артикул: 7367
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат Лозартан -Тева принимают внутрь независимо от приема пищи. Таблетки проглатывают, не разжевывая, запивая водой. Кратность приема - 1 раз в сутки. Артериальная гипертензия При артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 50 мг 1 раз/сут. Для достижения большего терапевтического эффекта, дозу увеличивают до 100 мг 1 раз в сутки. Хроническая сердечная недостаточность Начальная доза для пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается с недельным интервалом (то есть 12,5 мг/сутки, 25 мг/сутки и 50 мг/сутки) до средней поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки, в зависимости от переносимости препарата пациентом. Не требуется коррекции дозы препарата у пациентов пожилого возраста. Снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка Начальная доза препарата составляет 50 мг 1 раз/сут. В дальнейшем может быть добавлен гидрохлоротиазид в низких дозах или увеличена доза препарата Лозартан -Тева до 100 мг в один или два приема с учетом снижения артериального давления (АД). Пациентам с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа с протеинурией: препарат Лозартан -Тева назначают в начальной дозе - 50 мг 1 раз в сутки с дальнейшим повышением дозы до 100 мг/сутки (с учетом степени снижения АД) в один или в два приема. У пациентов со сниженным ОЦК (например, при приеме диуретиков в высоких дозах) рекомендуемая начальная доза препарата Лозартан -Тева составляет 25 мг 1 раз/сут. Пациентам с печеночной недостаточностью (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью), при проведении процедуры гемодиализа, а также пациентам старше 75 лет рекомендуется более низкая начальная доза препарата - 25 мг 1 раз в сутки. Безопасность и эффективность препарата у детей до 18 лет не установлена. Недостаточно опыта применения препарата у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, поэтому препарат не рекомендован у данной категории больных (см. раздел «Противопоказания»).

Передозировка

выраженное снижение АД и тахикардия; брадикардия может возникнуть вследствие парасимпатической стимуляции

Лекарственная форма

таблетки, покрытые пленочной оболочкой

Состав

лозартан калия 25 мг;

вспомогательные вещества: лактозы моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая; крахмал прежелатинизированный ;

магния стеарат;

Оболочка: поливиниловый спирт (частично гидролизованный); титана диоксид (Е 171); макрогол; тальк.

Фармакологическое действие

Лозартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (подтип AT1) для приема внутрь. Ангиотензин II избирательно связывается с AT1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует разрастание гладкомышечных клеток.



Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е 3174) как in vitro, так и in vivo блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. Лозартан избирательно связывается с AT1-рецепторами и не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ) - кининазу II, и, соответственно, не препятствует разрушению брадикинина, поэтому побочные эффекты, опосредованно связанные с брадикинином (например, ангионевротический отек) возникают достаточно редко.



При применении лозартана, отсутствие влияния отрицательной обратной связи на секрецию ренина приводит к повышению активности ренина плазмы крови. Повышение активности ренина приводит к повышению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Однако антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина П. Лозартан и его активный метаболит обладают большим сродством к рецепторам ангиотензина I, чем к рецепторам ангиотензина И. Активный метаболит в 10-40 раз активнее лозартана.



После однократного приема внутрь гипотензивное действие (снижается систолическое и диастолическое артериальное давление) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 часов постепенно снижается. Максимальный гипотензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала приема препарата.



У больных артериальной гипертензией без сопутствующего сахарного диабета с протеинурией (более 2 г/сутки), применение препарата достоверно снижает протеинурию, экскрецию альбумина и иммуноглобулина G. Стабилизирует содержание мочевины в плазме крови. Не влияет на вегетативные рефлексы, и не оказывает длительного воздействия на концентрацию норадреналина в плазме крови.

Лозартан в дозе 150 мг в сутки не влияет на концентрацию триглицеридов, общего холестерина и холестерина липопротеинов высокой плотности (ЛПВГТ) в сыворотке крови у больных с артериальной гипертензией. В этой же дозе лозартан не влияет на концентрацию глюкозы в крови натощак

Фармакокинетика

Всасывание

При приеме внутрь лозартан хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и при этом подвергается метаболизму при "первом прохождении" через печень путем карбоксилирования при участии изофермента CYP2C9 с образованием активного метаболита.



Системная биодоступность лозартана составляет приблизительно 33%г Максимальная концентрация лозартана и его активного метаболита достигаются в сыворотке крови приблизительно через 1 час и через 3-4 часа после приема внутрь, соответственно. Прием пищи не влияет на биодоступность лозартана.

Распределение

Более 99% лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, в основном с альбумином. Объем распределения лозартана - 34 л. Лозартан практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.



Метаболизм

Примерно 14% лозартана, введенного пациенту внутривенно или внутрь, превращается в активный метаболит.



Выведение

Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 600 мл/мин и 50 мл/мин, соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет примерно 74 мл/мин и 26 мл/мин, соответственно. При приеме внутрь приблизительно 4% принятой дозы выводится почками в неизмененном виде и около 6% выводится почками в форме активного метаболита. Лозартану и его активному метаболиту свойственна линейная фармакокинетика при приеме внутрь в дозах до 200 мг.

После приема внутрь плазменные концентрации лозартана и его активного метаболита снижаются полиэкспоненциально с конечным периодом полувыведения лозартана около 2 часов, а активного метаболита - около 6-9 часов. При приеме препарата в дозе 100 мг в сутки ни лозартан, ни его активный метаболит значительно не кумулируют в плазме крови.

Лозартан и его метаболиты выводятся из организма через кишечник и почками.

У здоровых добровольцев, после приема внутрь меченого С14 изотопом лозартана, около 35% радиоактивной метки обнаруживается в моче и 59% - в кале.



Фармакокинетика у особых групп пациентов

У пациентов с алкогольным циррозом печени легкой и умеренной степени тяжести концентрация лозартана была в 5 раз, а активного метаболита - в 1,7 раз выше, чем у здоровых добровольцев-мужчин.

При клиренсе креатинина (КК) выше 10 мл/мин. концентрация лозартана в плазме крови не отличается от таковой при нормальной функции почек.

У пациентов, нуждающихся в гемодиализе, значение площади под кривой «концентрация-время» (AUC) приблизительно в 2 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек.

Ни лозартан, ни его активный метаболит не удаляется из организма с помощью гемодиализа.

Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови у пожилых мужчин с артериальной гипертензией существенно не отличаются от значений этих параметров у молодых мужчин с артериальной гипертензией.

Значения плазменных концентраций лозартана у женщин с артериальной гипертензией в 2 раза превышают соответствующие значения у мужчин с артериальной гипертензией.

Побочные действия

Побочные эффекты лозартана обычно преходящие и не требуют отмены препарата.

При применении лозартана для лечения артериальной гипертензии в контролируемых исследованиях, среди побочных эффектов только частота развития головокружения отличалась от плацебо более чем на 1% (4,1% против 2,4%).

Дозозависимое гипотензивное действие, характерное для гипотензивных средств, при применении лозартана отмечалось менее чем у 1% пациентов.

Побочные эффекты, наблюдаемые при применении препарата, квалифицированы на категории в зависимости от частоты их возникновения: очень часто - не менее 10%; часто - более 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1 %; очень редко - менее 0,01%, включая отдельные сообщения.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

До начала применения препарата Лозартан -Тева необходимо проводить коррекцию ОЦК или начинать лечение с применения препарата в более низкой дозе.

Препараты, оказывающие воздействие на РААС, могут увеличивать концентрацию мочевины в крови и концентрацию сывороточного креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.

В период лечения следует регулярно контролировать содержание калия в крови, особенно у пациентов пожилого возраста, при нарушении функции почек.



Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой.

Не проводилось специальных клинических исследований по оценке влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой. Следует иметь в виду возможность появления сонливости и головокружения, поэтому необходимо соблюдать осторожность при выполнении работ, требующих повышенного внимания, особенно в начале лечения, при повышении дозы препарата и при управлении транспортными средствами.

Показания

•артериальная гипертензия;

•хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, при непереносимости или неэффективности терапии ингибиторами АПФ);

•снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка;

•диабетическая нефропатия или гиперкреатининемия и протеинурия (соотношение альбумина мочи и креатинина более 300 мг/сутки) у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и сопутствующей артериальной гипертензии (снижение прогрессирования диабетической нефропатии до терминальной хронической почечной недостаточности).

Противопоказания

повышенная чувствительность к компонентам препарата; тяжелая печеночная недостаточность (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью); возраст до 18 лет; наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы или синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы; беременность и период лактации.

С осторожностью

Артериальная гипотензия, сниженный объем циркулирующей крови (ОЦК), нарушения водно-электролитного баланса, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, почечная недостаточность, печеночная недостаточность (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью).

Лекарственное взаимодействие

Может применяться одновременно с другими гипотензивными средствами. Взаимно усиливает эффект бета-адреноблокаторов и симпатолитиков. Совместное применение лозартана с диуретиками вызывает аддитивный эффект. Не отмечено фармакокинетических взаимодействий лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином. По сообщениям, рифампицин и флуконазолснижают концентрацию активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этих взаимодействий пока неизвестно.

Как и при применении других средств, ингибирующих ангиотензин II или его действие, совместное применение лозартана с калийсберегающими диуретиками (например, спиронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калия, солями, содержащими калий, повышает риск гиперкалиемии.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), могут снижать эффект диуретиков и других гипотензивных средств.
(6367)


Дозування

Препарат Лозартан -Тева приймають всередину незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтають, не розжовуючи, запиваючи водою. Кратність прийому - 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг 1 раз/добу. Для досягнення більшого терапевтичного ефекту, дозу збільшують до 100 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність: Початкова доза для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується з недельным інтервалом (тобто 12,5 мг/добу, 25 мг/добу і 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Не потребують корекції дози препарату у пацієнтів похилого віку. Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка Початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз/добу. В подальшому може бути доданий гідрохлоротіазид у низьких дозах або збільшена доза пр��препарату Лозартан -Тева до 100 мг в один або два прийоми з урахуванням зниження артеріального тиску (АТ). Пацієнтам із супутнім цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією: препарат Лозартан -Тева призначають у початковій дозі - 50 мг 1 раз на добу з подальшим підвищенням дози до 100 мг/добу (з урахуванням ступеня зниження АТ) в один або в два прийоми. У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі діуретиків у високих дозах) рекомендована початкова доза препарату Лозартан -Тева становить 25 мг 1 раз/добу. Пацієнтам з печінковою недостатністю (менше 9 ба��лов за шкалою Чайлд-П'ю), при проведенні процедури гемодіалізу, а також пацієнтам старше 75 років рекомендується нижча початкова доза препарату 25 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність препарату у дітей до 18 років не встановлена. Недостатньо досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому препарат не рекомендований у даної категорії хворих (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування

виражене зниження артеріального тиску і тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної сти��уляции

Лікарська форма

таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

лозартан калію 25 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль прежелатинізований ;

магнію стеарат;

Оболонка: полівініловий спирт (частково гідролізований); титану діоксид (Е 171); макрогол; тальк.

Фармакологічна дія

Лозартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1) для прийому всередину. Ангіотензин II вибірково зв'язується з AT1-рецепторами, розташованими в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює розростання гладком'язових клітин.



Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е 3174) як in vitro, так і in vivo блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується і не блокиру��т рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) - кініназу II, і, відповідно, не перешкоджає руйнування брадикініну, тому побічні ефекти, опосередковано пов'язані з брадикініном (наприклад, ангіоневротичний набряк) виникають досить рідко.



При застосуванні лозартану, відсутність впливу негативного зворотного зв'язку на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну ��лазмы крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Однак антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону плазми крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину П. Лозартан і його активний метаболіт мають великим спорідненістю до рецепторів ангіотензину I, ніж до рецепторів ангіотензину В. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший лозартану.



Після одноразового прийому внутрішньо гіпотензивну дію (знижується систолическое і діастолічний артеріальний тиск) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.



У хворих на артеріальну гіпертензію без супутнього цукрового діабету з протеїнурією (більше 2 г/добу), застосування препарату достовірно знижує протеїнурію, екскрецію альбуміну та імуноглобуліну G. Стабілізує вміст сечовини в плазмі крові. Не впливає на вегетативні рефлекси й не надає тривалий��ого впливу на концентрацію норадреналіну в плазмі крові.

Лозартан у дозі 150 мг на добу не впливає на концентрацію тригліцеридів, загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВГТ) в сироватці крові у хворих з артеріальною гіпертензією. У цій же дозі лозартан не впливає на концентрацію глюкози в крові натщесерце

Фармакокінетика

Всмоктування

При прийманні внутрішньо лозартан добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і при цьому піддається метаболізму при "першому проходженні" через п��чень шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2C9 з утворенням активного метаболіту.



Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33% г Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягаються у сироватці крові приблизно через 1 годину і через 3-4 години після прийому всередину, відповідно. Прийом їжі не впливає на біодоступність лозартану.

Розподіл

Більше 99% лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з білками плазми крові, в основному з альбуміном. Об'��му розподілу лозартану - 34 л Лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.



Метаболізм

Приблизно 14% лозартану, введеного пацієнту внутрішньовенно або всередину, перетворюється в активний метаболіт.



Виведення

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. При прийомі всередину приблизно 4% прийнятої дозии виводиться нирками у незміненому вигляді і близько 6% виводиться нирками у формі активного метаболіту. Лосартану та його активного метаболиту властива лінійна фармакокінетика при прийомі внутрішньо в дозах до 200 мг.

Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення лозартану близько 2 години, а активного метаболіту - близько 6-9 годин. При прийомі препарату в дозі 100 мг на добу ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не кумулируют в плазмі до��ові.

Лозартан та його метаболіти виводяться з організму через кишечник і нирки.

У здорових добровольців після прийому всередину міченого С14 ізотопом лозартану, близько 35% радіоактивної мітки виявляється в сечі і 59% - у калі.



Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану була в 5 разів, а активного метаболіту - в 1,7 разу вище, ніж у здорових добровольців-чоловіків.

При кліренсі креатиніну (КК) вище 10 мл/хв. кон��ентрация лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої при нормальній функції нирок.

У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляється з організму за допомогою гемодіалізу.

Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у літніх чоловіків з артеріальною гіпертензією суттєво не відрізняються від значень цих параметрів у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією.

Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків з артеріальною гіпертензією.

Побічні дії

Побічні ефекти лозартану зазвичай минущі і не вимагають відміни препарату.

При застосуванні лозартану для лікування артеріальної гіпертензії у контрольованих дослідженнях, серед побічних ефектів тільки частота розвитку запаморочення відрізнялася від плацебо більш ніж на 1% (4,1% проти 2,4%).

Дозозависимое гіпотензивну дію, характерну для гіпотензивних засобів, при застосуванні лозартану зазначалося менш ніж у 1% пацієнтів.

Побічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, кваліфіковані на категорії в залежності від частоти їх виникнення: дуже часто - не менше 10%; часто - більш 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

До початку застосування препарату Лозартан -Тева необхідно проводити корекцію ОЦК або починати лікування із застосування препарату в більш низькій дозі.

Препарати, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і концентрацію сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

В період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в крові, особливо у пацієнтів літнього віку, при порушенні функції нирок.



Вплив на здатність керувати транс��ортными засобами і працювати з технікою.

Не проводилося спеціальних клінічних досліджень з оцінки впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами і працювати з технікою. Слід мати на увазі можливість появи сонливості і запаморочення, тому слід дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при управлінні транспортними засобами.

Свідчення

•артеріальна гіпертензія;

•хронічна сердечная недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неефективності терапії інгібіторами АПФ);

•зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка;

•діабетична нефропатія або гіперкреатинемія і протеїнурія (співвідношення альбумін сечі і креатиніну понад 300 мг/добу) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та супутньої артеріальної гіпертензії (зниження прогрессирован��я діабетичної нефропатії до термінальної хронічної ниркової недостатності).

Протипоказання

підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вік до 18 років; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період лактації.

З обережністю

Артеріальна гіпотензія, знижений об'єм циркулюючої крові (ОЦК), порушення водно-електролітного балансу, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, ниркова недостатність, печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Лікарська взаємодія

Може застосовуватися одночасно з іншими гіпотензивними засобами. Взаємно підсилює ефект бета-адреноблокаторів та симпатолітики. Спільне застосування лозартану з діуретиками спричиняє адитивний ефект. Не відзначено фармакокінетичних взаємодій лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазоло�� і еритроміцином. За повідомленнями, рифампіцин і флуконазолснижают концентрацію активного метаболіту в плазмі крові. Клінічне значення цих взаємодій поки невідомо.

Як і при застосуванні інших засобів, що інгібують ангіотензин II або його дія, спільне застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калію, солями, що містять калій, підвищує ризик гіперкаліємії.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгибиторы циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів.
Беречь от детей: Да
Производитель: ТЕВА
Общее описание: Ангиотензина II рецепторов антагонист
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Лозартан
Страна происхождения: Венгрия
Форма выпуска: упак 30 таблеток
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Тромбо асс 0,1 n100 табл п/о
0 грн
554 грн
Верошпирон 0,025 n20 табл
0 грн
456 грн
Диувер 0,005 n60 табл
0 грн
1 180 грн
Амлодипин-тева 0,005 n30 табл
0 грн
480 грн
Бисопролол-тева 0,005 n50 табл п/о
0 грн
586 грн
Индапамид 0,0015 n30 табл пролонг п/о
0 грн
508 грн
Конкор 0,005 n50 табл п/о
0 грн
772 грн
Галвус 0,05 n28 табл
0 грн
1 410 грн
Масло льняное n60 капс 1350мг/реалкапс/
0 грн
554 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка