Дозировка
Внутрь, 1 раз/, независимо от приема пищи. Артериальная гипертензия В большинстве случае начальная и поддерживающая доза составляет 50 мг 1 раз/ Максимальный антигипертензивный эффект достигается через 3-6 недель после начала приема препарата. При необходимости дозу препарата можно увеличить до 100 мг/ (в 1 или 2 приема) На фоне приема больших доз диуретиков рекомендуется начинать терапию препаратом с 25 мг/ (1/2 таблетки по 50 мг) в 1 прием. Не требуется корректировать дозу пациентам пожилого возраста или больным с нарушенной функцией почек, в т.ч. пациентам, находящимся на гемодиализе. Хроническая сердечная недостаточность (при неэффективности терапии ингибиторами АПФ) Начальная доза препарата составляет 50 мг 1 раз/ В дальнейшем может быть добавлен гидрохлортиазид в низких дозах и/или увеличена доза препарата Лозартан-Рихтер до 100 мг/ Защита почек у больных с сахарным диабетом 2 типа с протеинурией Начальная доза составяет 50 мг 1 раз/ В ходе лечения в зависимости от показателей артериального давления можно повысить суточную дозу препарата до 100 мг/ в 1 или 2 приема. Хроническая сердечная недостаточность Для лечения хронической сердечной недостаточности начальная доза препарата составляет 12.5 мг 1 раз/ (возможно применение Лозартана-Рихтер в другой лекарственной форме - таблетки по 12.5 мг). Для того, чтобы достичь обычной поддерживающей дозы в 50 мг/ дозы препарата необходимо увеличивать постепенно, с интервалами в 1 неделю (например, 12.5 мг, 25 мг, 50 мг при однократном приеме в сутки). Лозартан-Рихтер обычно назначается в комбинации с диуретиками и сердечными гликозидами. Доза препарата должна увеличиваться по следующей схеме: 1-ая неделя: с 1-го по 7-ой день - по 1 таблетке 12.5 мг 1 раз/ 2-ая неделя: с 8-го по 14-ый день - по 1/2 таблетки 50 мг 1 раз/ 3-я неделя: с 15-го по 21-ый день - по 1 таблетке 50 мг 1 раз/ 4-ая неделя: с 22-го по 28-ой день - по 1 таблетке 50 мг 1 раз/
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с риской на одной стороне и гравировкой "50" - на другой.
Состав
лозартан калия 50 мг
Вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, кроскармеллоза натрия, крахмал прежелатинизированный, целлюлоза микрокристаллическая.
Состав пленочной оболочки: Опадрай 33G28523 белый (триацетин,макрогол, лактозы моногидрат,титана диоксид (Е171), гипромеллоза).
Фармакологическое действие
Специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип АТ1). Ангиотензин II избирательно связывается с АТ1 рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, в надпочечниках, почках и сердце) и вызывает важные биологические эффекты, в т.ч. вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона, а также пролиферацию гладкомышечных клеток.
Исследования in vitro и in vivo показали, что лозартан и его фармакологически активный метаболит блокируют все физиологически важные эффекты ангиотензина II независимо от источника или пути его синтеза
Не подавляет киназу II - фермент, разрушающий брадикинин. Снижает общее периферическое сопротивление сосудов (ОПСС), концентрацию в крови норэпинефрина и альдостерона, артериальное давление (АД), давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).
После однократного приема внутрь гипотензивное действие (уменьшение систолического и диастолического АД) достигает максимума через 6 ч, затем в течение 24 ч постепенно снижается.
Максимальный гипотензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала регулярного приема препарата.
Лозартан не ингибирует ангиотензин-превращающий фермент (АПФ) и, соответственно, не препятствует разрушению брадикинина, поэтому лозартану не свойственны побочные эффекты, опосредованно связанные с брадикинином (например, ангионевротический отек).
У больных с артериальной гипертензией с протеинурией (более 2 г/) без сопутствующего сахарного диабета применение препарата достоверно снижает протеинурию, экскрецию альбумина и иммуноглобулинов G.
Лозартан стабилизирует уровень мочевины в плазме крови. Не влияет на вегетативные рефлексы. Лозартан в дозе до 150 мг/ не влияет на уровень триглицеридов, общего холестерина и холестерина липопротеидов высокой плотности (ЛПВП) в сыворотке крови у больных с артериальной гипертензией. В этой же дозе лозартан не влияет на уровень глюкозы крови натощак.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь лозартан хорошо всасывается, подвергается метаболизму при "первом прохождении" через печень путем карбоксилирования при участии изофермента CYP2С9 цитохрома Р450 с образованием в 10-40 раз более активного метаболита. Системная биодоступность лозартана - около 33%. Cmax лозартана в плазме крови после приема внутрь достигается через 1-1.5 ч, Cmax его активного метаболита - через 3-4 ч. Прием пищи не влияет на биодоступность лозартана.
Распределение
92% лозартана и 99% его активного метаболита связывается с белками плазмы крови, в основном с альбуминами. Vd лозартана - 34 л. Лозартан практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Приблизительно 14% лозартана, принимаемого пациентом внутрь, превращается в активный метаболит. У небольшого числа пациентов (приблизительно 1%) из лозартана образуется минимальное количество активного метаболита.
Выведение
Плазменный клиренс лозартана составляет 600 мл/мин, а активного метаболита - 50 мл/мин. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет 74 мл/мин и 26 мл/мин, соответственно. Лозартану и его активному метаболиту свойственна линейная фармакокинетика при приеме внутрь в дозах до 200 мг.
После приема внутрь плазменные концентрации лозартана и его активного метаболита снижаются полиэкспоненциально с конечным T1/2 лозартана около 2 ч, а активного метаболита - около 6-9 ч. При приеме препарата в дозе 100 мг/ ни лозартан, ни активный метаболит значительно не кумулируют в плазме крови.
Лозартан и его метаболиты выводятся из организма через кишечник и почками. Почками выводится 35% (из них 4% - в неизмененном виде и 6% - в виде активного метаболита), остальное количество (60%) - через кишечник.
У здоровых добровольцев после приема внутрь 14С изотопом меченого лозартана радиоактивная метка обнаруживалась в моче в количестве около 35%, в кале - около 58%.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
У пациентов с алкогольным циррозом печени легкой и умеренной степени тяжести концентрация лозартана была в 5 раз, а активного метаболита - в 1.7 раз выше, чем у здоровых добровольцев мужского пола.
При КК выше 10 мл/мин концентрация лозартана в плазме крови не отличается от таковой при нормальной функции почек. У больных, которые нуждаются в гемодиализе, значение AUC приблизительно в 2 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек.
Ни лозартан, ни его активный метаболит не удаляется из организма с помощью гемодиализа.
Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови у пожилых мужчин с артериальной гипертензией не существенно отличаются от значений этих параметров у молодых мужчин с артериальной гипертензией.
Значения плазменных концентраций лозартана у женщин с артериальной гипертензией в 2 раза превышают соответствующее значение у мужчин, страдающих артериальной гипертензией. Это фармакокинетическое различие не имеет клинической значимости. Концентрация активного метаболита у мужчин
Побочные действия
Побочные эффекты Лозартана-Рихтер обычно преходящие и не требуют отмены препарата.
При применении препарата для лечения эссенциальной гипертензии в контролируемых исследованиях среди побочных эффектов только частота развития головокружения отличалась от плацебо более, чем на 1% (4.1% против 2.4%).
Дозозависимое ортостатическое действие, характерное для антигипертензивных средств, при применении Лозартана-Рихтер отмечалось менее, чем у 1% больных.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Реакции повышенной чувствительности
Возможно появление ангионевротического отека.
Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса
При наличии гиповолемии (например, при терапии большими дозами диуретиков) может развиться симптоматическая артериальная гипотензия. Это состояние необходимо корригировать перед началом курса терапии препаратом Лозартан-Рихтер или начинать терапию с более низкой дозы.
При заболевании почек с сахарным диабетом или без него часто встречаются нарушения водно-электролитного баланса, которые необходимо корригировать. В клинических исследованиях, проведенных с участием пациентов, страдающих сахарным диабетом 2 типа с протеинурией, под действием терапии Лозартаном-Рихтер увеличивалась по сравнению с плацебо частота появления гиперкалиемии. Однако уровень гиперкалиемии лишь в небольшом числе случаев потребовал отмены препарата.
Нарушение функции печени
По данным фармакокинетических исследований, концентрация лозартана в плазме крови значительно увеличивается при циррозе печени, поэтому больным с патологией печени в анамнезе следует назначать препарат в более низкой дозе.
Нарушение функции почек
Вследствие подавления системы ренин-ангиотензин препарат может ухудшать функцию почек, особенно больных, функциональное состояние почек которых в большой степени зависит от системы ренин-ангиотензин-альдостерон, например, при наличии тяжелой ХСН или ранее присутствующей дисфункции почек.
Препараты, влияющие на систему ренин-ангиотензин-альдостерон, могут увеличивать уровень остаточного азота или креатинина в плазме крови у больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
Эти изменения функции почек могут исчезать после прекращения терапии препаратом.
Во время лечения препаратом Лозартан-Рихтер особое внимание надо уделять больным, у которых имеется выраженная почечная недостаточность, и пациентам после трансплантации почки, так как у этих больных отмечалось развитие анемии.
Гиперкалиемия и нарушение водно-солевого баланса
Во время лечения препаратом Лозартан-Рихтер следует контролировать уровень калия в сыворотке крови, особенно у пожилых больных.
При непереносимости лактозы следует учитывать, что таблетка Лозартана-Рихтер 50 мг содержит 1.050 мг лактозы, таблетка 100 мг - 2.10 мг лактозы.
Влияние на способность управлять автомобилем и другими механизмами
Данные о влиянии Лозартана-Рихтер на способность управлять автотранспортом и другими механизмами не предоставлены.
Показания
— артериальная гипертензия;
— хроническая сердечная недостаточность (при неэффективности терапии ингибиторами АПФ);
— сахарный диабет 2 типа с протеинурией (снижение риска развития гиперкреатининемии и протеинурии);
— снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка.
Противопоказания
— беременность и период грудного вскармливания;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— непереносимость лактозы;
— галактоземия;
— синдром нарушенного всасывания глюкозы/галактозы;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью: артериальная гипотензия, нарушение водно-электролитного баланса, снижение объема циркулирующей крови, печеночная и/или почечная недостаточность (в т.ч. двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки).
Лекарственное взаимодействие
Не отмечено фармакокинетических взаимодействий Лозартана-Рихтер с гидрохлортиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином.
По сообщениям рифампицин и флуконазол снижают уровень активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этих взаимодействий пока неизвестно.
Как и при применении других средств, ингибирующих ангиотензин II или его действие, совместное применение препарата Лозартан-Рихтер с калий-сберегающими диуретиками (например, спиронолактон, триамтерен, амилорид), препаратами калия и солей, содержащих калий, повышает риск гиперкалиемии.
Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС), в т.ч. селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), ацетилсалициловая кислота в дозе более 3 г/, могут снижать эффективность антагонистов рецепторов ангиотензина II. Совместное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II с НВПС, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, может привести к снижению функции почек, включая острую
(6365)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз/, незалежно від прийому їжі. Артеріальна гіпертензія У більшості випадків початкова та підтримуюча доза становить 50 мг 1 раз/ Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату. При необхідності дозу препарату можна збільшити до 100 мг/ (в 1 або 2 прийоми) На тлі прийому великих доз діуретиків рекомендується починати терапію препаратом з 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) в 1 прийом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам літнього віку або хворим з порушеною функцией нирок, у т. ч. пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Хронічна серцева недостатність (при неефективності терапії інгібіторами АПФ) Початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз/ надалі може бути доданий гідрохлортіазид у низьких дозах і/або збільшена доза препарату Лозартан-Ріхтер до 100 мг/ Захист нирок у хворих з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією: Початкова доза складає 50 мг 1 раз/ У ході лікування залежно від показників артеріального тиску можна підвищити добову дозу препарату до 100 мг/ 1 іл�� 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Для лікування хронічної серцевої недостатності початкова доза препарату становить 12,5 мг 1 раз/ (можливе застосування Лозартану-Ріхтер в іншій лікарській формі таблетки по 12.5 мг). Для того, щоб досягти звичайної підтримуючої дози 50 мг/ дози препарату необхідно збільшувати поступово, з інтервалами в 1 тиждень (наприклад, 12,5 мг, 25 мг, 50 мг при одноразовому прийомі на добу). Лозартан-Ріхтер зазвичай призначається в комбінації з діуретиками і серцевими глікозидами. Доза препарату повиннаа збільшуватися за наступною схемою: 1-ий тиждень: з 1-го по 7-ий день - по 1 таблетці 12,5 мг 1 раз/ 2-ий тиждень: з 8-го по 14-ий день - по 1/2 таблетки 50 мг 1 раз/ 3-я тиждень: з 15-го по 21-ий день - по 1 таблетці 50 мг 1 раз/ 4-ий тиждень: з 22-го по 28-ий день - по 1 таблетці 50 мг 1 раз/
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з рискою на одному боці і гравіруванням "50" - на іншому.Склад
лозартан калію 50 мг
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, кроскармелоза натрію, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна.
Склад плівкової оболонки: Опадрай 33G28523 білий (триацетин,макрогол, лактози моногідрат,титану діоксид (Е171), гіпромелоза).Фармакологічна дія
Специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (тип АТ1). Ангіотензин II вибірково зв'язується з АТ1 рецепторами, розташованими в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і викликає важливі біологічні ефекти, в т. ч. вазоконстрикцію і вивільненийие альдостерону, а також проліферацію гладком'язових клітин.
Дослідження in vitro і in vivo показали, що лозартан та його фармакологічно активний метаболіт блокують усі фізіологічно важливі ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху його синтезу
Не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), концентрацію в крові норадреналіну і альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск в малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретический ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Після одноразового прийому внутрішньо гіпотензивну дію (зменшення систолічного і діастолічного АТ) досягає максимуму через 6 год, потім протягом 24 год поступово знижується.
Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку регулярного прийому препарату.
Лозартан не інгібує ангіотензин-перетворює фермент (АПФ) і, зоответственно, не перешкоджає руйнування брадикініну, тому лосартану не властиві побічні ефекти, опосередковано пов'язані з брадикініном (наприклад, ангіоневротичний набряк).
У хворих з артеріальною гіпертензією з протеїнурією (більше 2 г/) без супутнього цукрового діабету застосування препарату достовірно знижує протеїнурію, екскрецію альбуміну та імуноглобулінів G.
Лозартан стабілізує рівень сечовини в плазмі крові. Не впливає на вегетативні рефлекси. Лозартан у дозі до 150 мг/ не впливає на рівень триглицеридов, загального холестерину і холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) у сироватці крові у хворих з артеріальною гіпертензією. У цій же дозі лозартан не впливає на рівень глюкози крові натще.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийманні внутрішньо лозартан добре всмоктується, піддається метаболізму при "першому проходженні" крізь печінку шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту цитохрому Р450 СУР2С9 з утворенням у 10-40 разів більш активного метаболіту. Системна біодоступність лозартану - близько 33%. Cmax лозартану в пла��ме крові після прийому внутрішньо досягається через 1-1.5 год, Cmax його активного метаболіту - через 3-4 ч. Прийом їжі не впливає на біодоступність лозартану.
Розподіл
92% лозартану та 99% його активного метаболіту зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбумінами. Vd лозартану - 34 л Лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Приблизно 14% лозартану, прийнятого пацієнтом всередину, перетворюється в активний метаболіт. У невеликої кількості пацієнтів (приблизно 1%) з лозарт��на утвориться мінімальна кількість активного метаболіту.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану становить 600 мл/хв, а активного метаболіту - 50 мл/хв. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. Лосартану та його активного метаболиту властива лінійна фармакокінетика при прийомі внутрішньо в дозах до 200 мг.
Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим T1/2 лозартану близько 2 год, а актив��ого метаболіту - близько 6-9 ч. При прийомі препарату в дозі 100 мг ні лозартан, ні активний метаболіт значно не кумулируют в плазмі крові.
Лозартан та його метаболіти виводяться з організму через кишечник і нирки. Нирками виводиться 35% (з них 4% - в незміненому вигляді та 6% - у вигляді активного метаболіту), решта (60%) - через кишечник.
У здорових добровольців після прийому внутрішньо 14С ізотопом міченого лозартану радіоактивна мітка виявлялася в сечі в кількості близько 35%, в калі - близько 58%.
Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану була в 5 разів, а активного метаболіту - в 1.7 разів вище, ніж у здорових добровольців чоловічої статі.
При КК вище 10 мл/хв концентрація лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої при нормальній функції нирок. У хворих, які мають потребу в гемодіалізі, значення AUC приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляється з організму з��ощью гемодіалізу.
Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у літніх чоловіків з артеріальною гіпертензією не суттєво відрізняються від значень цих параметрів у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією.
Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків, які страждають на артеріальну гіпертензію. Це фармакокінетична відмінність не має клінічної значущості. Концентрація активного метаболіту у чоловіківПобічні ��ействия
Побічні ефекти Лозартану-Ріхтер зазвичай минущі і не вимагають відміни препарату.
При застосуванні препарату для лікування есенціальної гіпертензії у контрольованих дослідженнях серед побічних ефектів тільки частота розвитку запаморочення відрізнялася від плацебо більше, ніж на 1% (4.1% проти 2.4%).
Дозозалежне ортостатичне дію, характерну для антигіпертензивних засобів, при застосуванні Лозартану-Ріхтер зазначалося менше, ніж у 1% хворих.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Реакції підвишенной чутливості
Можливе виникнення ангіоневротичного набряку.
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу
При наявності гіповолемії (наприклад, при терапії великими дозами діуретиків) може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. Цей стан необхідно коригувати перед початком курсу терапії препаратом Лозартан-Ріхтер або починати терапію з більш низької дози.
При захворюванні нирок з цукровим діабетом або без нього часто зустрічаються порушення водно-электролитного балансу, які необхідно коригувати. У клінічних дослідженнях, проведених за участю пацієнтів, що страждають цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією, під дією терапії Лозартаном-Ріхтер збільшувалася порівняно з плацебо частота появи гіперкаліємії. Однак рівень гіперкаліємії лише в невеликому числі випадків вимагає відміни препарату.
Порушення функції печінки
За даними фармакокінетичних досліджень, концентрація лозартану в плазмі крові значно збільшується при цирозі печінки, тому хворим з патологією печінки в анамнезі слід призначати препарат у більш низьких дозах.
Порушення функції нирок
Внаслідок пригнічення системи ренін-ангіотензин препарат може погіршувати функцію нирок, особливо хворих, функціональний стан нирок яких у великій мірі залежить від системи ренін-ангіотензин-альдостерон, наприклад, при наявності важкої ХСН або раніше присутньої дисфункції нирок.
Препарати, що впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерон, можуть збільшувати рівень залишкового азоту або креа��ініна в плазмі крові у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Ці зміни функції нирок можуть зникати після припинення терапії препаратом.
Під час лікування препаратом Лозартан-Ріхтер особливу увагу треба приділяти хворим, у яких є виражена ниркова недостатність, і пацієнтам після трансплантації нирки, так як у цих хворих відзначали розвиток анемії.
Гіперкаліємія і порушення водно-сольового балансу
Під час лікування препаратом Лозартан-Ріхтер слід контролювати рівень калію в сироватці крові, особливо у літніх хворих.
При непереносимості лактози слід враховувати, що таблетка Лозартану-Ріхтер 50 мг містить 1.050 мг лактози, таблетка 100 мг - 2.10 мг лактози.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами
Дані про вплив Лозартану-Ріхтер на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не надані.Свідчення
— артеріальна гіпертензія;
— хронічна серцева недостатність (при неэффектив��ості терапії інгібіторами АПФ);
— цукровий діабет 2 типу з протеїнурією (зниження ризику розвитку гиперкреатининемии і протеїнурії);
— зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.Протипоказання
— вагітність і період грудного вигодовування;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— непереносимість лактози;
— галактоземія;
— синдром порушеного всмоктування глюк��зи/галактози;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю: артеріальна гіпотензія, порушення водно-електролітного балансу, зниження об'єму циркулюючої крові, печінкова і/або ниркова недостатність (у т. ч. двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки).Лікарська взаємодія
Не відзначено фармакокінетичних взаємодій Лозартану-Ріхтер з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином.
За повідомленнями рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту в плазмі крові. Клінічне значення цих взаємодій поки невідомо.
Як і при застосуванні інших засобів, що інгібують ангіотензин II або його дія, спільне застосування препарату Лозартан-Ріхтер калій-такими, що зберігають діуретиками (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію і солей, що містять калій, підвищує ризик гіперкаліємії.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у т. ч. селективні інгібітори цикл��оксигеназы-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/, можуть знижувати ефективність антагоністів рецепторів ангіотензину II. Спільне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з НВПС, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до зниження функції нирок, включаючи гостру
