Дозировка
Внутрь, запивая достаточным количеством жидкости, вне зависимости от приема пищи. Обычно поддерживающая доза препарата Лозартан-Н Рихтер составляет 100 мг лозартана + 12.5 мг гидрохлоротиазида (1 таблетка) в сутки. В целом, максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 3-х недель регулярного приема препарата. Нет необходимости в специальном подборе начальной дозы пациентам пожилого возраста. У пациентов с умеренным нарушением функции почек (КК 30-50 мл/мин) коррекции начальной дозы не требуется. Не рекомендуется применять Лозартан-Н Рихтер у пациентов, находящихся на гемодиализе. У пациентов с тяжелым нарушением функции почек (КК менее 30 мл/мин) прием Лозартана-Н Рихтерпротивопоказан. Уменьшение объема циркулирующей крови и гипонатриемию необходимо скорригировать до начала приема Лозартан-Н Рихтер Лозартан-Н Рихтер противопоказан пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
лозартан калия100 мг
гидрохлоротиазид25 мг
Вспомогательные вещества: магния стеарат, лактозы моногидрат, крахмал прежелатинизированный, целлюлоза микрокристаллическая.
Состав пленочной оболочки: Опадрай оранжевый код: 85F23426 (поливиниловый спирт, титана диоксид, макрогол, тальк, краситель железа оксид желтый, краситель солнечный закат желтый (Е110), краситель железа оксид черный.
Фармакологическое действие
Лозартан-Н Рихтер - комбинированный препарат, оказывает антигипертензивное действие. Содержит лозартан калия - антагонист рецепторов ангиотензина II (подтип AT1) и гидрохлоротиазид -диуретик.
- Лозартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (подтип AT1). Не подавляет киназу II - фермент, разрушающий брадикинин. Снижает ОПСС, концентрацию в крови эпинефрина и альдостерона, АД, давление в малом круге кровообращения, снижает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствуя развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью.
- Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик. Снижает реабсорбцию ионов натрия, усиливает выделение почками ионов калия, гидрокарбоната и фосфатов. Понижает АД за счет уменьшения ОЦК, изменения реактивности сосудистой стенки, снижения прессорного влияния сосудосуживающих веществ.
Фармакокинетика
Лозартан быстро абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность — около 33%. Имеет эффект "первичного прохождения" через печень, метаболизирустся путем карбоксилирования с образованием активного метаболита. Примерно 14% от принятой дозы лозартана превращается в его активный метаболит. Связывание с белками плазмы крови - 99%. Vd лозартана составляет 34 л. Время достижения Cmax в плазме крови лозартана составляет 1 ч, активного метаболита - 3 - 4 ч после приема внутрь. T1/2 - 1.5 - 2 ч, а его основного метаболита 3-4 ч, соответственно. Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет 600 мл/мин и 50 мл/мин, соответственно. Почечный клиренс лозаргана и его активного метаболита приблизительно - 74 мл/мин и 26 мл/мин, соответственно. Около 35% дозы выводится почками, около 60% - через кишечник.
Гидрохлоротиазид быстро абсорбируется из ЖКТ. T1/2 составляет 5.8-14.8 ч. Не метаболизируется в печени. Проникает через плаценту. Около 61% выводится почками в неизмененном виде.
Побочные действия
Аллергические реакции: нечасто при приеме лозартана отмечались проявления васкулита, включая болезнь Шенлейн-Геноха; нечасто при приеме гидрохлоротиазида - токсический эпидермальный некролиз; редко - анафилактические реакции, ангионевротический отек, включая отек гортани и/или языка, что приводило к обструкции дыхательных путей, и/или отек лица, губ, глотки и/или языка, изредка отмечавшиеся при приеме лозартана. У некоторых из этих пациентов ранее возникал ангионевротический отек при применении других препаратов, в том числе и ингибиторов АПФ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия, боли за грудиной, брадикардия, мерцательная аритмия, фибрилляция предсердий и желудочков, тахикардия, желудочковая тахикардия, аритмии, AV-блокада II степени, стенокардия, обморок, цереброваскулярные нарушения, инфаркт миокарда, васкулит.
Со стороны пищеварительной системы: часто - боли в животе, тошнота, диарея, диспепсия; нечасто - запор, зубная боль, сухость во рту, метеоризм, гастрит, панкреатит, рвота, воспаление слюнных желез, снижение аппетита, анорексия.
Со стороны гепатобилиарной системы: нечасто - желтуха (внутрипеченочный холестаз); редко - при приеме лозартана были зарегистрированы случаи гепатита; неизвестно - нарушение функции печени.
Со стороны дыхательной системы: часто - заложенность носа, синусит, гайморит, при приеме лозартана - кашель; нечасто - ринит, фарингит, ларингит, диспноэ, бронхит, носовое кровотечение
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Повышенная чувствительность/Ангионевротический отек
Пациенты, у которых был ангионевротический отек лица, губ, языка, надгортанника и гортани в анамнезе, должны находиться под тщательным врачебным наблюдением.
Симптоматическая артериальная гипотензия
Чаще всего выраженное снижение АД, в особенности после приема первой дозы препарата, возникает при снижении ОЦК, вызванном терапией диуретиками, уменьшением количества соли в пище, диализом, диареей или рвотой До начала лечения по возможности следует нормализовать содержание натрия и/или восполнить потерянный объем жидкости, тщательно контролировать действие начальной дозы препарата на больного.
Нарушение водно-электролитного баланса
Факторы риска для развития гиперкалиемии включают почечную недостаточность, сахарный диабет, прием препаратов калия или препаратов, вызывающих увеличение содержания калия в крови (например, гепарин), особенно у больных с нарушенной функцией почек. Таким образом, необходим контроль содержания калия в плазме крови и значений клиренса креатинина, а также наблюдение за пациентами с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30-50 мл/мин.
Дополнительное применение калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих пищевых добавок и содержащих калий заменителей соли совместно с комбинацией лозартан гидрохлоротиазид не рекомендовано
Нарушения функции печени
У больных с циррозом печени выявлено значительное повышение концентрации лозартана в плазме крови. В связи с этим Лозартан-Н Рихтер следует применять с осторожностью у пациентов с легкой и умеренной степенью нарушения функции печени. Опыт применения лозартана у пациентов с тяжелым нарушением функции печени отсутствует. Следовательно, Лозартан-Н Рихтер противопоказан этой категории пациентов. Тиазиды следует применять с осторожностью у пациентов с нарушениями функции печени или прогрессирующими заболеваниями печени, т.к. их применение может привести к внутрипеченочному холестазу, а нарушения водно-электролитного баланса и гиповолемия могут способствовать развитию печеночной комы.
Нарушение функции почек
Как следствие ингибирования ренин-ангиотензин-альдостероновой системы прием препарата может привести к дальнейшему ухудшению почечной функции (в особенности у пациентов, у которых функция почек зависит от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, например пациенты с тяжелой сердечной недостаточностью или пациенты с существующим нарушением функции почек). Отмечены случаи острой почечной недостаточности. У больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, отмечалось повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови, обычно обратимое после прекращения лечения. Чаще встречалось у пациентов с почечной недостаточностью.
Трансплантация почки
Опыт применения препарата у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, отсутствует.
Первичный гиперальдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не отвечают на терапию гипотензивны
Показания
— лечение артериальной гипертензии у пациентов, которым показана комбинированная терапия;
— снижение риска сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка.
Противопоказания
— тяжелая артериальная гипотензия;
— выраженные нарушения функции печени;
— холестаз, обструкция желчных путей;
— выраженные нарушения функции почек (КК менее 30 мл/мин);
— гиповолемия (в т.ч. на фоне высоких доз диуретиков);
— не поддающаяся коррекции гипокалиемия или гиперкальциемия, рефрактерная гипонатриемия;
— симптоматическая гиперурикемия/подагра;
— анурия;
— препарат Лозартан-Н Рихтер содержит лактозу, поэтому пациенты с редкой наследственной непереносимостью лактозы, дефицитом лактазы или нарушенным всасыванием глюкозо/галактозы не должны принимать этот препарат;
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата Лозартан-Н Рихтер и другим производным сульфонамидов.
С осторожностью: двусторонний стеноз почечной артерии, стеноз артерии единственной почки, гиповолемические состояния (в т.ч. диарея, рвота)
Лекарственное взаимодействие
Лозартан усиливает эффект других гипотензивных средств.
Не отмечено клинически значимого взаимодействия с гидрохлоротиазидом, дигоксином, непрямыми анти коагулянтам и, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом, эритромицином.
Имеются сообщения, что рифампицин и флуконазол снижают концентрацию активного метаболита. Клиническое значение данных взаимодействий не изучено.
Как и другие препараты, блокирующие ангиотензин II или его действие, одновременное применение калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактона, триамтерена, амилорида), препаратов калия или заменителей соли, содержащих калий, может привести к гиперкалиемии. Совместное применение этих препаратов не рекомендовано.
Лозартан оказывает влияние на экскрецию натрия и можег снижать экскрецию лития. В связи с чем необходимо контролировать концентрацию лития в сыворотке крови при его совместном применении с антагонистами рецепторов ангиотензина II.
(6364)
Дозування
Внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Зазвичай підтримуюча доза препарату Лозартан-Н Ріхтер становить 100 мг лозартану + 12,5 мг гідрохлоротіазиду (1 таблетка) на добу. В цілому, максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3-х тижнів регулярного прийому препарату. Немає необхідності у спеціальному підборі початкової дози пацієнтам літнього віку. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв) коригування початкової дози не потрібно. Не рекомендується застосовувати Лозартан-Н Ріхтер у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 30 мл/хв) прийом Лозартану-Н Рихтерпротивопоказан. Зменшення об'єму циркулюючої крові і гіпонатріємію необхідно скорегувати до початку прийому Лозартан-Н Ріхтер Лозартан-Н Ріхтер протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
лозартан калия100 мг
гидрохлоротиазид25 мг
Допоміжні речовини: маг��ія стеарат, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна.
Склад плівкової оболонки: Опадрай помаранчевий код: 85F23426 (полівініловий спирт, титану діоксид, макрогол, тальк, барвник заліза оксид жовтий, барвник сонячний захід жовтий (Е110), барвник заліза оксид чорний.Фармакологічна дія
Лозартан-Н Ріхтер - комбінований препарат, чинить антигіпертензивну дію. Містить лозартан калію - антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1) і гідрохлоротіазид -діуретик.
- Лозартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1). Не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін. Знижує ОПСС, концентрацію в крові адреналіну та альдостерону, артеріальний тиск, тиск у малому колі кровообігу, знижує постнавантаження, надає діуретичний ефект. Перешкоджаючи розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.
- Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик. Знижує реабсорбцію іонів натрію, посилює виділок в ток нирками іонів калію, бікарбонату і фосфатів. Знижує артеріальний тиск за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу судинозвужувальних речовин.Фармакокінетика
Лозартан швидко абсорбується з ШКТ. Біодоступність — близько 33%. Має ефект "первинного проходження" через печінку, метаболизирустся шляхом карбоксилювання з утворенням активного метаболіту. Приблизно 14% від прийнятої дози лозартану перетворюється на його активний метаболіт. Зв'язування з білками плазми - 99%. Vd лозартану состаздійснює 34 л. Час досягнення Cmax в плазмі крові лозартану становить 1 годину, активного метаболіту - 3 - 4 год після прийому внутрішньо. T1/2 - 1.5 - 2 год, а його основного метаболіту 3-4 год, відповідно. Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозаргана та його активного метаболіту приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. Близько 35% дози виводиться нирками, близько 60% - через кишечник.
Гідрохлоротіазид швидко абсорбується з ШКТ. T1/2 складає 5.8-14.8 ч. Не метаболізується в печені. Проникає через плаценту. Близько 61% виводиться нирками у незміненому вигляді.Побічні дії
Алергічні реакції: нечасто при прийомі лозартану відзначалися прояви васкуліту, включаючи хвороба Шенлейн-Геноха; нечасто при прийомі гідрохлортіазиду - токсичний епідермальний некроліз; рідко - анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та/або язика, що призводило до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика, зрідка відзначалися при прийомі лозартану. У деяких з цих хворим��ів раніше виникав ангіоневротичний набряк при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, біль за грудиною, брадикардія, миготлива аритмія, фібриляція передсердь і шлуночків, тахікардія, шлуночкова тахікардія, аритмії, AV-блокада II ступеня, стенокардія, непритомність, цереброваскулярні порушення, інфаркт міокарда, васкуліт.
З боку травної системи: часто - болі в животі, нудота, діарея, диспепсія; нечасто - запор, зубний біль, сухість у роті, метеоризм, гастрит, панкреатит, блювання, запалення слинних залоз, зниження апетиту, анорексія.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто - жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз); рідко - при прийомі лозартану, були зареєстровані випадки гепатиту; невідомо - порушення функції печінки.
З боку дихальної системи: часто - закладеність носа, синусит, гайморит, при прийомі лозартану - кашель; нечасто - риніт, фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, носова кровотечаПро особливостіпродажу
рецептурніОсобливі умови
Підвищена чутливість/Ангіоневротичний набряк
Пацієнти, у яких був ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, надгортанника і гортані в анамнезі повинні перебувати під ретельним лікарським наглядом.
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску, особливо після прийому першої дози препарату, виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням До початку лікуванняя по можливості слід нормалізувати вміст натрію і/або відновити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого.
Порушення водно-електролітного балансу
Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що викликають збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Таким чином, необхідний контроль вмісту калію в плазмі кр��ві і значень кліренсу креатиніну, а також спостереження за пацієнтами із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.
Додаткове застосування калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних харчових добавок, що містять калій замінників солі спільно з комбінацією лозартан гідрохлоротіазид не рекомендовано
Порушення функції печінки
У хворих з цирозом печінки виявлено значне підвищення концентрації лозартану в плазмі крові. У зв'язку з цим Лозартан-Н Ріхтер слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції печінки. Досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки відсутня. Отже, Лозартан-Н Ріхтер протипоказаний цій категорії пацієнтів. Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки їх застосування може призвести до внутрипеченочному холестазу, а порушення водно-електролітного балансу та гіповолемія можуть сприяти розвитку печінкової коми.
Порушенийие функції нирок
Як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи прийом препарату може призвести до подальшого погіршення ниркової функції (особливо у пацієнтів, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю або пацієнти з існуючим порушенням функції нирок). Відмічені випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, протмечалось підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Частіше зустрічалося у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на терапію гипотензивныСвідчення
— лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапия;
— зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.Протипоказання
— тяжка артеріальна гіпотензія;
— виражені порушення функції печінки;
— холестаз, обструкція жовчних шляхів;
— виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
— гіповолемія (в т. ч. на тлі високих доз діуретиків);
— не піддається корекції гіпокаліємія або гіперкальціємія, рефрактерна гіпонатріємія;
— сім��томатическая гіперурикемія/подагра;
— анурія;
— препарат Лозартан-Н Ріхтер містить лактозу, тому пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або порушеннями всмоктування глюкозо/галактози не повинні приймати цей препарат;
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату Лозартан-Н Ріхтер та інших похідних сульфонамидов.
З обережністю: двосторонній стеноз ниркової артерії, стеноз артерії єдиної нирки, гиповолемические стану (в т.ч. діарея, блювота)Лікарська взаємодія
Лозартан підсилює ефект інших гіпотензивних засобів.
Не відмічено клінічно значущої взаємодії з гідрохлоротіазидом, дигоксином, непрямими анти коагулянтам і, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом, еритроміцином.
Є повідомлення, що рифампіцин і флуконазол знижують концентрацію активного метаболіту. Клінічне значення даних взаємодій не з��чено.
Як і інші препарати, що блокують ангіотензин II або його дію, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амилорида), препаратів калію або замінників солі, що містять калій, може призвести до гіперкаліємії. Спільне застосування цих препаратів не рекомендується.
Лозартан впливає на екскрецію натрію і можег знижувати екскрецію літію. У зв'язку з чим необхідно контролювати концентрацію літію в сироватці крові при його одночасному застосуванні з антагоністами рецепторів ангіотензину II.