Дозировка
Внутрь, вне зависимости от приема пищи, кратность приема - 1 раз в день. При артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 50 мг. При необходимости суточная доза может быть увеличена до максимальной суточной дозы 100 мг 1 раз в сутки. Снижение риска сердечно-сосудистых заболеваний и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией ЛЖ: начальная доза - 50 мг 1 раз в день, в дальнейшем рекомендуется дополнительно назначить гидрохлоротиазид в низких дозах или увеличить дозу до 100 мг 1 раз в день (с учетом степени снижения АД). Сахарный диабет 2 типа с протеинурией: начальная доза - 50 мг 1 раз в день с дальнейшим повышением дозы до 100 мг/сут (с учетом степени снижения АД). ХСН: начальная доза для пациентов с ХСН составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается в два раза с недельным интервалом (т.е. 12,5, 25, 50 мг/сут) до средней поддерживающей дозы 50 мг/сут, 100 мг/сутки до максимальной (только для данного показания) дозы 150 мг/сутки в зависимости от индивидуальной переносимости. Особые группы пациентов: При назначении пациентам, получающим высокие дозы диуретиков, начальную дозу следует снизить до 25 мг/сут. Пациентам с нарушениями функции печени в анамнезе следует назначать более низкие дозы ЛОЗАРТАНА. У пациентов пожилого возраста, а также с нарушением функции почек (в т.ч. находящихся на диализе) нет необходимости в коррекции начальной дозы. Лозартан можно назначать совместно с другими гипотензивными лекарственными средствами (ЛС).
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, изменение частоты сердечных сокращений (ЧСС) (тахикардия или брадикардия, обусловленная парасимпатической (вагусной) стимуляцией). Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия; гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, с риской. На поперечном разрезе видны два слоя, внутренний слой белого или почти белого цвета.
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
Действующее вещество:
Лозартан калия 100 мг
Вспомогательных веществ - до получения таблетки (без оболочки) массой:350 мг
лактозы моногидрат 106,24мг
целлюлоза микрокристаллическая 50,84 мг
крахмал кукурузный 19,26 мг
магния стеарат 3,6 мг
кальция карбонат 66,46 мг
карбоксиметилкрахмал натрия 3,6 мг
Вспомогательных веществ - до получения таблетки (с оболочкой) массой:360 мг
Состав оболочки:
макрогол 400 1,224 мг
титана диоксид 1,455 мг
диметикон 100 0,461 мг
гипромеллоза 6,70 мг
краситель железа оксид жёлтый 0,16 мг
Фармакологическое действие
Гипотензивный препарат, является специфическим антагонистом ангиотензин II (тип АТ1) рецепторов. Не подавляет кининазу II - фермент, разрушающий брадикинин. Снижает общее периферическое сопротивление сосудов (ОПСС), концентрацию в крови норэпинефрина и альдостерона, артериальное давление (АД), давление в "малом" круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).
После однократного приема антигипертензивное действие (уменьшается систолическое и диастолическое АД) достигает максимума через 6 ч, затем в течение 24 ч постепенно снижается. Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала приема препарата.
Концентрация лозартана и его активного метаболита в плазме крови, а также антигипертензивный эффект лозартана возрастают с увеличением дозы препарата. Так как лозартан и его активный метаболит являются антагонистами рецепторов ангиотензина II (АРА II), они оба вносят вклад в антигипертензивный эффект.
Фармакокинетика
Всасывание
Быстро абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Биодоступность - 25-35%. Средние максимальные концентрации в плазме крови (Сmах) лозартана и его активного метаболита достигаются через 1 ч и через 3-4 ч соответственно. Влияния приёма пищи на абсорбцию лозартана не выявлено.
Распределение
Связь с белками плазмы крови (в основном с альбумином) - 92% (лозартан), 99% (метаболит). Практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Имеет эффект "первичного прохождения" через печень, метаболизируется путем карбоксилирования при участии изофермента CYP2C9 цитохрома Р450 с образованием активного (в 10-40 раз) метаболита.
Выведение
Период полувыведения (Т1/2) - 1,5-2 ч, а его основного метаболита - 6-9 ч.
С почками выводится 35% (из них 4% - в виде неизмененного препарата и 6% - в виде основного метаболита); остальное количество (60%) - через кишечник.
Фармакокинетика у особых групп пациентов:
У пациентов с алкогольным циррозом печени легкой и умеренной степени тяжести концентрация лозартана в 5 раз, активного метаболита в 1,7 раз выше, чем у здоровых добровольцев мужского пола.
При клиренсе креатинина (КК) выше 10 мл/мин концентрация лозартана в плазме крови не отличается от таковой при нормальной функции почек.
У пациентов, нуждающихся в гемодиализе, значение площади кривой "концентрация-время" (AUC) приблизительно в два раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек.
Ни лозартан, ни его активный метаболит не удаляются из организма с помощью гемодиализа.
Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови у пожилых пациентов мужского пола с артериальной гипертензией не отличаются существенно от значений этих параметров у молодых пациентов мужского пола с артериальной гипертензией.
Значения плазменных концентраций лозартана у женщин с артериальной гипертензией в 2 раза превышают соответствующие значения у мужчин с артериальной гипертензией.
Концентрации активного метаболита у мужчин и женщин не различаются. Это фармакокинетическое различие не имеет клинической значимости.
Побочные действия
Частота нежелательных явлений (НЯ): более 10% - очень частые; более 1% но менее 10% - частые; более 0,1% но менее 1% - нечастые; более 0,01% но менее 0,1% - редкие; менее 0,01% - очень редкие; частота неизвестна - невозможно оценить частоту на основании доступных данных.
Со стороны нервной системы и органов чувств: частые - системное головокружение (вертиго), астения, повышенная утомляемость, головная боль, бессонница; нечастые - беспокойство, нарушения сна, сонливость, расстройства памяти, периферическая нейропатия, парестезия, гипестезия, тремор, атаксия, потеря сознания, звон в ушах, изменение зрения, конъюнктивит; редко - обморок; частота неизвестна - депрессия, мигрень, нарушение вкуса.
Со стороны дыхательной системы: частые - заложенность носа, кашель*, инфекции верхних дыхательных путей (повышенная температура тела, боль в горле, синусопатия*, синусит, фарингит); нечастые - одышка, бронхит, ринит.
Со стороны пищеварительной системы: частые - тошнота, диарея*, диспепсические явления*, боль в животе; нечастые - снижение аппетита, сухость слизистой оболочки полости рта, зубная боль, рвота, метеоризм, гастрит, запор; редко - гепатит; частота неизвестна - панкреатит, нарушение функции печени.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: частые - судороги, миалгия*, боль в спине, грудной клетке, ногах; нечастые - артралгия, боль в плече, колене, артрит, фибромиалгия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы (ССС): нечастые - ортостатическая гипотензия (дозозависимая), ощущение сердцебиения, тахи- или брадикардия, аритмии, стенокардия; редко - фибрилляция предсердий, нарушение мозгового кровообращения; частота неизвестна - анемия.
Со стороны системы кроветворения: редко - васкулит (включая пурпуру Шенлейн-Геноха); частота неизвестна - тромбоцитопения.
Со стороны мочеполовой системы: нечастые - императивные позывы на мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей, нарушение функции почек, ослабление либидо, эректильная дисфункция / импотенция.
Со стороны кожных покровов: нечастые - сухость, гиперемия кожи, повышенное потоотделение, алопеция; частота неизвестна фотосенсибилизация.
Аллергические реакции: нечастые - крапивница, кожная сыпь, кожный зуд, ангионевротический отек, в т.ч. лица, губ, глотки и/или языка.
Прочие: частые - гиперкалиемия, увеличение концентрации креатинина, мочевины и содержания калия в крови; нечастые - отеки, лихорадка, подагра, повышение активности "печеночных" трансаминаз и гипербилирубинемия; частота неизвестна - рабдомиолиз, гипонатриемия, гипогликемия.
* - помечены побочные эффекты, частота развития которых сопоставима с плацебо. Связь побочных эффектов, встречающихся с частотой менее 1% случаев, с применением лозартана не доказана.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с дегидратацией (например, получающих лечение высокими дозами диуретиков) в начале лечения ЛОЗАРТАНОМ может возникнуть симптоматическая артериальная гипотензия (необходимо проводить коррекцию дегидратации до назначения ЛОЗАРТАНА или начинать лечение с более низкой дозы).
У пациентов с циррозом печени концентрация ЛОЗАРТАНА в плазме значительно увеличивается, в связи, с чем при наличии заболеваний печени в анамнезе его следует назначать в более низких дозах.
ЛС, оказывающие воздействие на систему кинин-ангиотензин, могут увеличить концентрацию мочевины в крови и сыворочного креатинина у пациентов с двусторонним почечным стенозом или стенозом артерии единственной почки.
Состояние после трансплантации почки. Отсутствует опыт применения препарата ЛОЗАРТАН у пациентов с состоянием после трансплантации почки.
Аортальный или митральный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия. Как и все препараты, обладающие вазодилатирующим действием, антагонисты рецепторов ангиотензина II (АРА II) должны назначаться с осторожностью пациентам с аортальным или митральным стенозами, или гипертрофической обструктивной кардиомиопатией.
Хроническая сердечная недостаточность. Как и при применении других ЛС, оказывающих действие на РААС, у пациентов с ХСН и с или без нарушения функции почек, существует риск развития тяжелой артериальной гипотензии или острой почечной недостаточности.
Отсутствует опыт применения препарата ЛОЗАРТАН у пациентов с сердечной недостаточностью и сопутствующей тяжелой почечной недостаточностью, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IV функционального класса по классификации NYHA), а также у пациентов с сердечной недостаточностью и симптоматическими угрожающими жизни аритмиями. Поэтому препарат ЛОЗАРТАН следует назначать с осторожностью пациентам данных групп.
Ишемическая болезнь сердца (ИБС), цереброваскулярные заболевания. Как и все препараты, обладающие вазодилатирующим действием, АРА II должны назначаться с осторожностью пациентам с ИБС или цереброваскулярными заболеваниями, поскольку чрезмерное снижение АД у данной группы пациентов может привести к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Первичный гиперальдостеронизм. У пациентов с первичным гиперальдостеронизмом, как правило, не наблюдается положительный ответ на терапию гипотензивными средствами, которые действуют путем ингибирования РААС, поэтому применение препарата ЛОЗАРТАН не рекомендуется у данной группы пациентов.
Ангионевротический отек в анамнезе. У пациентов с ангионевротическим отеком в анамнезе, принимавших ЛОЗАРТАН, наблюдались в клинической практике в пострегистрационном периоде реакции гиперчувствительности: редко наблюдали ангионевротический отек с вовлечением гортани и глотки, вызывающие обструкцию дыхательных путей, и/или ангионевротический отек лица, губ, глотки и/или языка.
Дети
Безопасность и эффективность препарата у детей не установлены.
Пациенты пожилого возраста
Клинические испытания не выявили каких-либо различий в отношении безопасности и эффективности лозартана у пациентов пожилого возраста.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Неблагоприятное влияние лозартана на способность управлять автотранспортом и работу с механизмами не выявлено. Однако известно, что препарат ЛОЗАРТАН может вызывать головокружение и сонливость, в результате чего в период его применения необходимо проявлять осторожность при выполнении работ, требующих повышенного внимания и при управлении транспортными средствами.
Показания
Артериальная гипертензия.
Снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка (ЛЖ), проявляющееся совокупным снижением частоты сердечно-сосудистой смертности, частоты инсульта и инфаркта миокарда; сахарный диабет 2 типа с протеинурией (снижение риска развития гиперкреатининемии и протеинурии); ХСН (при неэффективности лечения ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ)).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата, тяжелые нарушения функции печени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (опыт применения отсутствует), беременность, период грудного вскармливания, возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не установлены), одновременное применение с алискиреном или алискиренсодержищими препаратами у пациентов с сахарным диабетом и/или нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) менее 60 мл/мин/1,73 м2), непереносимость лактозы, дефицит лактазы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции (препарат содержит лактозу).
С осторожностью:
Артериальная гипотензия, нарушения водно-электролитного баланса, гиперкалиемия, снижение объема циркулирующей крови (ОЦК), нарушения функции печени (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью), тяжелые нарушения функции почек, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки (представлена в разделе "Особые указания", состояние после трансплантации почки (опыт применения отсутствует), аортальный или митральный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, сердечная недостаточность с сопутствующим тяжелым нарушением функции почек, тяжелая ХСН IV функционального класса по классификации NYHA, сердечная недостаточность с угрожающими аритмиями, ишемическая болезнь сердца, цереброваскулярные заболевания, первичный гиперальдостеронизм, ангионевротический отек в анамнезе.
Беременность и лактация:
Применение ЛС, воздействующих на ренин-ангиотензин-альдостеронную систему (РААС), во II-III триместрах беременности снижает функцию почек и увеличивает заболеваемость и смертность плода и новорожденных. Развитие олигогидрамниона может быть ассоциировано с гипоплазией легких плода и деформациями костей скелета. Возможные нежелательные явления у новорожденных включают гипоплазию костей черепа, анурию, артериальную гипотензию, почечную недостаточность и летальный исход. При диагностировании беременности препарат должен быть сразу отменен.
Указанные выше нежелательные исходы обычно обусловлены применением ЛС, воздействующих на РААС, во втором и третьем триместре беременности. Большинство эпидемиологических исследований по изучению развития аномалий плода после применения гипотензивных средств в первом триместре беременности не выявили различий между ЛС, воздействующими на РААС, и другими гипотензивными средствами.
При назначении гипотензивной терапии беременным важно оптимизировать возможные исходы для матери и плода. В случае, если невозможно выбрать альтернативную терапию взамен терапии ЛС, воздействующими на РААС, необходимо проинформировать пациентку о возможном риске терапии для плода. Необходимо проведение периодических ультразвуковых исследований с целью оценки состояния интраамниотического пространства. В зависимости от недели беременности необходимо проведение соответствующих тестов плода.
При назначении в период лактации следует принять решение о прекращении грудного вскармливания или о прекращении лечения лозартаном.
Лекарственное взаимодействие
Усиливает (взаимно) эффект других гипотензивных ЛС (диуретиков, бета-адреноблокаторов, симпатолитиков).
Повышает риск гиперкалиемии при совместном применении с калийсберегающими диуретиками (эплеренон, спиронолактон, триамтерен, амилорид) и препаратами калия (К+).
У пациентов с дегидратацией (предшествовавшее лечение большими дозами диуретиков) может возникать симптоматическая артериальная гипотензия.
Не отмечено клинически значимого взаимодействия с гидрохлоротиазидом, дигоксином, непрямыми антикоагулянтами, циметидином, фенобарбиталом, варфарином.
Может назначаться с другими гипотензивными ЛС, инсулином и другими гипогликемическими средствами (производные сульфонилмочевины, глитазонами и ингибиторами глюкозидазы).
Снижает выведение лития, поэтому при одновременном применении с препаратами лития необходимо тщательно мониторировать концентрацию лития в сыворотке крови.
Одновременный приём с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), в том числе с селективными ингибиторами циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2) может ослабить эффект от применения ЛОЗАРТАНА, так же одновременное применение данных лекарственных средств должно проводиться с осторожностью у пациентов с нарушением функции почек.
Двойная блокада РААС с применением АРА II, ингибиторов АПФ или алискирена (ингибитора ренина) ассоциирована с повышенным риском развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и нарушением функции почек (в том числе развитием острой почечной недостаточности) по сравнению с монотерапией.
Необходим контроль АД, функции почек и содержания электролитов в крови у пациентов, принимающих лозартан и другие лекарственные препараты, влияющие на РААС.
ЛОЗАРТАН не должен применяться одновременно с алискиреном или алискиренсодержищими препаратами у пациентов с сахарным диабетом и/или нарушением функции почек (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2).
Рифампицин, являясь индуктором метаболизма лекарственных средств, снижает концентрацию активного метаболита лозартана в крови. Клиническое значение данного взаимодействия не установлено.
Флуконазол, ингибитор изофермента CYP2C9, снижает концентрацию активного метаболита лозартана, однако фармакодинамическая значимость одновременного применения лозартана и ингибиторов изофермента CYP2C9 не изучена. Показано, что у пациентов, не метаболизирующих лозартан в активный метаболит, имеется очень редкий и специфичный дефект изофермента CYP2C9. Эти данные дают возможность предполагать, что метаболизм лозартана до активного метаболита осуществляется изоферментом CYP2C9, а не изоферментом CYP3A4.
(6359)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, кратність прийому - 1 раз в день. При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг. При необхідності добова доза може бути збільшена до максимальної добової дози 100 мг 1 раз на добу. Зниження ризику серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією ЛШ: початкова доза - 50 мг 1 раз на день, в подальшому рекомендується додатково призначити гідрохлоротіазид у низьких дозах або збільшити дозу до 100 мг 1 раз на день (з урахуванням ��тепени зниження АТ). Цукровий діабет 2 типу з протеїнурією: початкова доза - 50 мг 1 раз на день з подальшим підвищенням дози до 100 мг/добу (з урахуванням ступеня зниження АТ). ХСН: початкова доза для пацієнтів з ХСН становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується в два рази з тижневим інтервалом (тобто 12,5, 25, 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг/добу, 100 мг/добу до максимальної (тільки для даного показання) дози 150 мг/добу залежно від індивідуальної переносимості. Особливі групи пацієнтів: При призначенні пацієнтам, які отримують високі дози діуретиків, початкову дозу слід знизити до 25 мг/добу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки в анамнезі слід призначати нижчі дози ЛОЗАРТАНУ. У пацієнтів літнього віку, а також з порушенням функції нирок (у т. ч. знаходяться на діалізі) немає потреби у корекції початкової дози. Лозартан можна призначати сумісно з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (ЛЗ).Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, зміна частоти серцевих скорочень (ЧСС) (тахікардія або брадикардія, зумовлена�� парасимпатичною (вагусною) стимуляцією). Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія, гемодіаліз неефективний.
Лікарська форма
круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з рискою. На поперечному розрізі видні два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору.Склад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
Діюча речовина:
Лозартан калію 100 мг
Допоміжних речовин - до отримання таблетки (без оболонки) масою:350 мг
лактози моногідрат 106,24 мг
целюлоза мікрокристалічна 50,84 мг
крохмаль кукурудзяний 19,26 мг
магнію стеарат 3,6 мг
кальцію карбонат 66,46 мг
карбоксиметилкрахмал натрію 3,6 мг
Допоміжних речовин - до отримання таблетки (з оболонкою) масою:360 мг
Склад оболонки:
макрогол 400 мг 1,224
титану діоксид 1,455 мг
диметикон 100 мг 0,461
гіпромелоза 6,70 мг
барвник заліза оксид жовтий 0,16 мгФармакологічна дія
Гіпотензивний препарат, що є специфічним антагонистом ангіотензин ІІ (тип АТ1) рецепторів. Не пригнічує кініназу II - фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), концентрацію в крові норадреналіну і альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск в "малому" колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Після одноразового прийому антигіпертензивну дія (зменшується систолічний і діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 год, потім протягом 24 год поступово знижується. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.
Концентрація лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають зі збільшенням дози препарату. Так як лозартан і його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), обидва вони вносять вклад в антигіпертензивний ефект.Фар��акокинетика
Всмоктування
Швидко абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність - 25-35%. Середні максимальні концентрації у плазмі крові (Смах) лозартану і його активного метаболіту досягаються через 1 годину і через 3-4 год відповідно. Впливу прийому їжі на абсорбцію лозартану не виявлено.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові (здебільшого з альбуміном) - 92% (лозартан), 99% (метаболіт). Практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Має ефект "первинного прох��дження" через печінку метаболізується шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2C9 цитохрому Р450 з утворенням активного (у 10-40 разів) метаболіту.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) - 1,5-2 год, його основного метаболіту - 6-9 ч.
З нирками виводиться 35% (з них 4% - у вигляді незміненого препарату і 6% - у вигляді основного метаболіту); решта (60%) - через кишечник.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів:
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація ��озартана в 5 разів, активного метаболіту в 1,7 разу вище, ніж у здорових добровольців чоловічої статі.
При кліренсі креатиніну (КК) вище 10 мл/хв концентрація лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої при нормальній функції нирок.
У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, значення площі кривої "концентрація-час" (AUC) приблизно в два рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляються з організму за допомогою гемодіалізу.
Концентрації лозартану та его активного метаболіту в плазмі крові у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією не відрізняються істотно від значень цих параметрів у молодих пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією.
Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків з артеріальною гіпертензією.
Концентрації активного метаболіту у чоловіків і жінок не відрізняються. Це фармакокінетична відмінність не має клінічної значущості.Побічні��ті дії
Частота небажаних явищ (НЯ): понад 10% - дуже часті; більш 1%, але менше 10% - часті; 0,1%, але менше 1% - нечасті; 0,01% але не менше 0,1% - поодинокі; менше 0,01% - дуже рідкісні; частота невідома (неможливо оцінити частоту на підставі доступних даних.
З боку нервової системи і органів чуття: часто - системне запаморочення (вертиго), астенія, підвищена втомлюваність, головний біль, безсоння; нечасті - занепокоєння, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферична нейропатія, парестезія, гіпестезія, тремор, атаксія, втрата свідомості, дзвін у вухах, зміна зору, кон'юнктивіт; рідко - непритомність; частота невідома - депресія, мігрень, порушення смаку.
З боку дихальної системи: часті - закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатия*, синусит, фарингіт); нечасті - задишка, бронхіт, риніт.
З боку травної системи: часті - нудота, діарея*, диспепсичні явища*, біль у животі; нечасті - зниження апетиту, сухість слизової оболонки порожнини ��та, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор; рідко - гепатит; частота невідома - панкреатит, порушення функції печінки.
З боку опорно-рухового апарату: часто - судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; нечасті - артралгія, біль у плечі, коліні, артрит, фіброміалгія.
З боку серцево-судинної системи (ССС): нечасті - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахі - або брадикардія, аритмії, стенокардія; рідко - фібриляція передсердь, порушення мозкового кровообігу; ��астота невідома - анемія.
З боку системи кровотворення: рідко - васкуліт (включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха); частота невідома - тромбоцитопенія.
З боку сечостатевої системи: нечасті - імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, ослаблення лібідо, еректильна дисфункція / імпотенція.
З боку шкірних покривів: нечасті - сухість, гіперемія шкіри, підвищене потовиділення, алопеція; частота невідома фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: нечастіе - кропив'янка, шкірний висип, шкірний свербіж, ангіоневротичний набряк, у т. ч. обличчя, губ, глотки і/або язика.
Інші: часто - гіперкаліємія, збільшення концентрації креатиніну, сечовини та вмісту калію в крові; нечасті - набряк, лихоманка, подагра, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і гіпербілірубінемія; частота невідома - рабдоміоліз, гіпонатріємія, гіпоглікемія.
* - позначені побічні ефекти, частота розвитку яких порівнянна з плацебо. Зв'язок побічних ефектів, що зустрічаються з частотою менше 1% випадків, з приміванням лозартану не доведена.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з дегідратацією (наприклад, які отримують лікування високими дозами діуретиків) до початку лікування ЛОЗАРТАНОМ може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія (необхідно проводити корекцію дегідратації до призначення ЛОЗАРТАНУ або починати лікування з нижчої дози).
У пацієнтів з цирозом печінки концентрація ЛОЗАРТАНУ в плазмі значно збільшується, у зв'язку з чим при наявності захворювань печінки в анамнезі слід назначать у більш низьких дозах.
ЛЗ, що впливають на систему кинин-ангіотензин, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і сыворочного креатиніну у пацієнтів з двостороннім нирковим стенозом або стенозом артерії єдиної нирки.
Стан після трансплантації нирки. Відсутній досвід застосування препарату ЛОЗАРТАН у пацієнтів зі станом після трансплантації нирки.
Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Як і всі препарати, що володіють вазодилатирующим дейнаслідком, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II) повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним чи мітральним стенозами, або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
Хронічна серцева недостатність. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що надають дію на РААС, у пацієнтів з ХСН і з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності.
Відсутній досвід застосування препарату ЛОЗАРТАН у пацієнтів з серцевою недостатньостю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю і симптоматичними загрозливими для життя аритміями. Тому препарат ЛОЗАРТАН слід призначати з обережністю пацієнтам даних груп.
Ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярні захворювання. Як і всі препарати, що володіють вазодилатирующим дією, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ІХС або церебров��скулярными захворюваннями, оскільки надмірне зниження АТ у даної групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Первинний гіперальдостеронізм. У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивна відповідь на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, тому застосування препарату ЛОЗАРТАН не рекомендується у даної групи пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк в анамнезі. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, приймали ЛОЗАРТАН, спостерігалися в клінічній практиці у післяреєстраційному періоді реакції гіперчутливості: рідко спостерігали ангіоневротичний набряк із залученням гортані і глотки, що викликають обструкцію дихальних шляхів, і/або ангіоневротичний набряк обличчя, губ, глотки і/або язика.
Діти
Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені.
Пацієнти літнього віку
Клінічні випробування не виявили якихось відмінностей стосовно безпеки та ефективності лозартану у пацієнтів пож��лого віку.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Несприятливий вплив лозартану на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами не виявлено. Однак відомо, що препарат ЛОЗАРТАН може спричиняти запаморочення і сонливість, у результаті чого в період його застосування необхідно проявляти обережність при виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги та при управлінні транспортними засобами.Свідчення
Артеріальна гіпертензія.
Зниження ризику розвитку серцево-судинніих захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ), що проявляється загальним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда; цукровий діабет 2 типу з протеїнурією (зниження ризику розвитку гиперкреатининемии і протеїнурії); ХСН (при неефективності лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)).Протипоказання
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шк��ле Чайлд-П'ю) (досвід застосування відсутній), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені), одночасне застосування з алискиреном або алискиренсодержищими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2), непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
З обережністю:
Артеріальна гіпотензія, порушення��ія водно-електролітного балансу, гіперкаліємія, зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК), порушення функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тяжкі порушення функції нирок, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (представлена в розділі "Особливі вказівки", стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній), аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, серцева недостатність з супутнім тяжким порушенням функції нирок, важкий��я ХСН IV функціонального класу по класифікації NYHA, серцева недостатність з загрозливими аритмії, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, первинний гіперальдостеронізм, ангіоневротичний набряк в анамнезі.
Вагітність та лактація:
Застосування ЛЗ, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронную систему (РААС), в II-III триместрах вагітності знижує функцію нирок і збільшує захворюваність і смертність плода і новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційоване з гіпоплазією ��егких плода і деформаціями кісток скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність і летальний результат. При діагностуванні вагітності препарат повинен бути скасований відразу.
Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням ЛЗ, що впливають на РААС, у другому і третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень з вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних се��ств у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між ЛЗ, що впливають на РААС, і іншими гіпотензивними засобами.
При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плоду. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію натомість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідно проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану интраамниотического простору��тва. Залежно від тижня вагітності необхідно проведення відповідних тестів плода.
При призначенні в період лактації слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про припинення лікування лозартаном.Лікарська взаємодія
Підсилює (взаємно) ефект інших гіпотензивних ЛЗ (діуретиків, бета-адреноблокаторів, симпатолітиків).
Підвищує ризик гіперкаліємії при спільному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (эплеренон, спіронолактон, триамтерен, амілорид) і препаратами калію (К+).<br />
У пацієнтів з дегідратацією (попереднє лікування великими дозами діуретиків) може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія.
Не відмічено клінічно значущої взаємодії з гідрохлоротіазидом, дигоксином, непрямими антикоагулянтами, циметидином, фенобарбіталом, варфарином.
Може призначатися з іншими гіпотензивними ЛЗ, інсуліном та іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).
Знижує виведення літію, тому при одновременном застосуванні з препаратами літію необхідно ретельно моніторити концентрацію літію в сироватці крові.
Одночасний прийом з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), в тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть послабити ефект від застосування ЛОЗАРТАНУ, так само одночасне застосування даних лікарських засобів повинно проводитися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Подвійна блокада РААС з застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або алискирена (інгібітора реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і порушенням функції нирок (в тому числі розвитком гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією.
Необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів в крові у пацієнтів, які приймали лозартан та інші лікарські препарати, що впливають на РААС.
ЛОЗАРТАН не повинен застосовуватися одночасно з алискиреном або алискиренсодержищими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ ��енее 60 мл/хв/1,73 м2).
Рифампіцин, будучи індуктором метаболізму лікарських засобів, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану в крові. Клінічне значення цієї взаємодії не встановлено.
Флуконазол, інгібітор ізоферменту CYP2C9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану, однак фармакодинамічна значимість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 не вивчена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболизирующих лозартан в активний метаболіт, є дуже рідкісний і спец��фичный дефект ізоферменту CYP2C9. Ці дані дають можливість припустити, що метаболізм лозартану до активного метаболіту здійснюється ізоферментом CYP2C9, а не ізоферментом CYP3A4.
