Дозировка
Внутрь, вне зависимости от приема пищи, кратность приема - 1 раз в день. Таблетки проглатывают целиком, не разжевывая, запивая водой. Артериальная гипертензия При артериальной гипертензии стандартная начальная и поддерживающая доза для большинства пациентов составляет 50 мг 1 раз/сут. Для достижения большего терапевтического эффекта дозу увеличивают до максимальной суточной дозы 100 мг 1 раз в сутки. Хроническая сердечная недостаточность Начальная доза для пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается с недельным интервалом (то есть 12,5 мг/сутки, 25 мг/сутки и 50 мг/сутки) до средней поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки, в зависимости от переносимости препарата пациентом. Снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка Начальная доза препарата составляет 50 мг 1 раз/сут. В дальнейшем может быть добавлен гидрохлоротиазид в низких дозах или увеличена доза препарата Лозартан до 100 мг в один или два приема с учетом снижения АД. Защита почек у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и протеинурией Препарат Лозартан назначают в начальной дозе - 50 мг 1 раз в сутки с дальнейшим по-вышением дозы до 100 мг/сутки (с учетом степени снижения АД) в один или в два прие-ма. Особые группы пациентов: У пациентов со сниженным ОЦК (например, при приеме диуретиков в высоких дозах) рекомендуемая начальная доза препарата Лозартан составляет 25 мг 1 раз/сут. Пациенты с почечной недостаточностью и пациенты на диализе Нет необходимости в подборе начальной дозы у пациентов с почечной недостаточностью, включая пациентов на диализе. Пациенты пожилого возраста Нет необходимости в подборе дозы у пожилых пациентов, хотя рекомендуется начинать лечение с дозой 25 мг у пациентов старше 75 лет. Пациенты с печеночной недостаточностью Пациентам с заболеванием печени в анамнезе рекомендуется назначать препарат в более низких дозах. Применение лозартана противопоказано у пациентов с тяжелой печеноч-ной недостаточностью, так как не существует клинического опыта применения у данной группы пациентов (см. раздел «Противопоказания»). Безопасность и эффективность препарата у детей до 18 лет не установлена.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой розового цвета
Состав
1 таблетка содержит:
активное вещество: лозартан калия - 50 мг.
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) - 270,60 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 26,60 мг, кро-скармеллоза натрия (примеллоза) - 15,20 мг, кремния диоксид колло-идный (аэросил) - 3,80 мг, магния стеарат - 3,80 мг.
состав оболочки: Опадрай II розовый (поливиниловый спирт (Е1203) – 40,0 %, титана диоксид (Е 171) – 24,18 %, макрогол (полиэтиленгликоль) (Е1521) – 20,2 %, тальк (Е553b) – 14,8 %, краситель кармин красный (Е120) – 0,54 %, лак алюминиевый на основе красителя солнечный закат желтый (Е110) – 0,15 %, лак алюминиевый на основе красителя красного очаровательного (Е129) – 0,08 %, лак алюминиевый на основе красителя хинолинового желтого (Е104) – 0,05 %) - 9,923 мг, эмульсия симетикона 30 % (вода – 50,0-69,5 %, полидиметилсилоксан – 25,5-33,0 %, полиэтиленгликоль сорбитан тристеарат – 3,0-7,0 %, метилцеллюлоза – 1,0-5,0 %, силикагель – 1,0-5,0 %) - 0,077 мг.
Фармакологическое действие
Лозартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (подтип AT1) для приема внутрь. Не подавляет кининазу II - фермент, который катализирует реакцию превращения ангиотензина І в ангиотензин II.
Ангиотензин II избирательно связывается с AT1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, надпочечниках, почках и сердце) и выполня-ет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует разрастание гладкомышечных клеток. Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е 3174) как in vitro, так и in vivo блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. Лозартан избирательно связывается с AT1-рецепторами, не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ) - кининазу II, и, соответственно, не препят-ствует разрушению брадикинина, поэтому побочные эффекты, опосредованно связанные с брадикинином (например, ангионевротический отек) возникают достаточно редко.
При применении лозартана отсутствие влияния отрицательной обратной связи на секрецию ренина приводит к повышению активности ренина плазмы крови. Повышение активности ренина приводит к повышению ангиотензина II в плазме крови. Однако антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. Лозартан и его активный метаболит обладают большим сродством к рецепторам ангиотензина I, чем к рецепторам ангиотензина II. Активный метаболит в 10-40 раз активнее лозартана. После однократного приема внутрь антигипертензивное действие (снижается систолическое и диастолическое артериальное давление (АД)) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 часов постепенно снижается.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала приема препарата.
У пациентов с артериальной гипертензией без сопутствующего сахарного диабета с про-теинурией (более 2 г/сутки), применение препарата достоверно снижает протеинурию, экскрецию альбумина и иммуноглобулина G.
Стабилизирует концентрацию мочевины в плазме крови. Не влияет на вегетативные рефлексы и не оказывает длительного воздействия на концентрацию норадреналина в плазме крови.
Лозартан в дозе 150 мг в сутки не влияет на концентрацию триглицеридов, общего холестерина и холестерина липопротеинов высокой плотности (ЛПВП) в сыворотке крови у пациентов с артериальной гипертензией. В этой же дозе лозартан не влияет на концентрацию глюкозы в крови натощак.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь лозартан хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и при этом подвергается метаболизму при "первичном прохождении" через печень путем карбоксилирования при участии изофермента CYP2C9 с образованием активного метаболита.
Системная биодоступность лозартана составляет приблизительно 33%. Время достижения максимальной концентрации лозартана и его активного метаболита достигаются в сыворотке крови приблизительно через 1 час и через 3-4 часа, соответственно, после приема внутрь. Прием пищи не влияет на биодоступность лозартана.
Распределение
Более 99% лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, в основном с альбумином. Объем распределения лозартана - 34 л. Исследования на крысах показали, что лозартан практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Примерно 14% лозартана, принятого внутрь или введенного внутривенно, превращается в активный метаболит. Помимо активного метаболита образуются фармакологически неактивные метаболиты, в том числе два основных метаболита, образующиеся в результате гидроксилирования боковой бутиловой цепи, и один второстепенный - N-2-тетразол-глюкуронид.
Выведение
Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 600 мл/мин и 50 мл/мин, соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет примерно 74 мл/мин и 26 мл/мин, соответственно. При приеме внутрь приблизительно 4% принятой дозы выводится почками в неизмененном виде и около 6% выводится почками в форме активного метаболита. Лозартан и его активный метаболит имеют линейную фармакокинетику при приеме внутрь лозартана в дозах до 200 мг. Период полувыведения 1,5 - 2 ч, а его основного метаболита 6-9 ч, соответственно. При приеме препарата в дозе 100 мг в сутки ни лозартан, ни его активный метаболит значительно не кумулируют в плазме крови.
Лозартан и его метаболиты выводятся из организма через кишечник с желчью и почками.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
У пациентов с алкогольным циррозом печени легкой и умеренной степени тяжести концентрация лозартана в 5 раз, а активного метаболита - в 1,7 раз выше, чем у здоровых добровольцев мужского пола.
При клиренсе креатинина (КК) выше 10 мл/мин концентрация лозартана в плазме крови не отличается от таковой при нормальной функции почек.
У пациентов, нуждающихся в гемодиализе, значение площади под кривой «концентрация-время» (AUC) приблизительно в 2 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек.
Ни лозартан, ни его активный метаболит не удаляется из организма с помощью гемодиализа.
Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови у пожилых пациентов мужского пола с артериальной гипертензией не различаются существенно от значений этих параметров у молодых пациентов мужского пола с артериальной гипертензией. Значения плазменных концентраций лозартана у женщин с артериальной гипертензией в 2 раза превышают соответствующие значения у мужчин с артериальной гипертензией. Концентрации активного метаболита у мужчин и женщин не различаются. Это фармако-кинетическое различие не имеет клинической значимости. .
Побочные действия
лечения эссенциальной гипертензии в контролируемых исследованиях среди всех побочных эффектов только частота развития головокружения отличалась от плацебо более, чем на 1 % (4,1 % против 2,4 %). Дозозависимое ортостатическое действие, характерное для гипотензивных средств, при применении лозартана отмечалось менее чем у 1 % пациентов. Частота побочных реакций определялась соответственно следующей градации (классифи-кация Всемирной Организации Здравоохранения): очень частые (?10 %); частые (?1%; Распространенность побочных реакций по результатам плацебо-контролируемых клинических исследований и пострегистрационного наблюдения.
Артериальная гипертензия:
Нарушения со стороны нервной системы: частые: головокружение; нечастные: сонливость, головная боль, нарушение сна.
Нарушения со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: частые: вертиго.
Нарушения со стороны сердца: нечастые: ощущение сердцебиения, стенокардия.
Нарушения со стороны сосудов: нечастые: (ортостатическая) гипотензия (включая опо-средованные дозой ортостатические эффекты) (особенно у пациентов со сниженным ОЦК, например, у пациентов с тяжелой степенью сердечной недостаточности или паци-ентов, получавших лечение высокими дозами диуретиков).
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: нечастые: боли в животе, кишеч-ная непроходимость.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: нечастые: сыпь.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: нечастые: астения, слабость, отеки.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований: частые: гиперкалиемия; редкие: повышение активности аланинаминотрансфразы (обычно проходит после отмены лечения).
Пациенты с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка:
Нарушения со стороны нервной системы: частые: головокружение.
Нарушения со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: частые: вертиго.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: частые: астения, слабость.
Хроническая сердечная недостаточность:
Нарушения со стороны системы крови и лимфатической системы: частые: анемия.
Нарушения со стороны нервной системы: частые: головокружение; нечастые: головная боль; редкие: парестезия.
Нарушения со стороны сердца: редкие: обмороки, мерцательная аритмия, острое нарушение мозгового кровообращения.
Нарушения со стороны сосудов: частые: (ортостатическая) гипотензия (включая опосре-дованные дозой ортостатические эффекты) (особенно у пациентов со сниженным ОЦК, например, у пациентов с тяжелой степенью сердечной недостаточности или пациентов, получавших лечение высокими дозами диуретиков).
Нарушения со стороны дыхательной системы, грудной клетки и средостения: нечастые: одышка, кашель.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: нечастые: диарея, тошнота, рвота.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: нечастые: крапивница, кожный зуд, сыпь.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: нечастые: спазм мышц.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: частые: нарушения функции по-чек, почечная недостаточность.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: нечастые: астения, слабость.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований: частые: повышение концентрации мочевины, креатинина и калия в плазме крови; нечастые: гипер-калиемия (часто отмечается у пациентов, принимавших лозартан в дозе 150 мг в сутки вместо 50 мг в сутки).
Артериальная гипертензия и сахарный диабет 2 типа с нарушением функции почек:
Нарушения со стороны нервной системы: частые: головокружение.
Нарушения со стороны сосудов: частые: (ортостатическая) гипотензия (включая опосредованные дозой ортостатические эффекты) (особенно у пациентов со сниженным ОЦК, например, у пациентов с тяжелой степенью сердечной недостаточности или пациентов, получавших лечение высокими дозами диуретиков).
Общие расстройства и нарушения в месте введения: частые: астения, слабость.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований: частые: гиперкалиемия (в клиническом исследовании, проведенном с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа и нефропатией, гипрекалиемия >5,5 ммоль/л развилась у 9,9 % пациентов, принимавших лозартан в таблетках, и у 3,4 % пациентов, принимавших плацебо), гипогликемия.
Пострегистрационное наблюдение:
Нарушения со стороны системы крови и лимфатической системы: частота неизвестна: анемия, тромбоцитопения.
Нарушения со стороны иммунной системы: редкие: аллергические реакции, анафилакти-ческие реакции, отек Квинке (включая отек гортани, голосовых складок, лица, губ, глотки и/или языка (что приводит к нарушению проходимости дыхательных путей); у некоторых из этих пациентов отек Квинке отмечался ранее в связи, с назначением других препаратов включая ингибиторы АПФ), васкулит (включая геморрагический васкулит (болезнь Шенлейна-Геноха)).
Нарушения психики: частота неизвестна: депрессия.
Нарушения со стороны нервной системы: частота неизвестна: мигрень, нарушение вкуса.
Нарушения со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: частота неизвестна: шум в ушах.
Нарушения со стороны дыхательной системы, грудной клетки и средостения: частота неизвестна: кашель.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: частота неизвестна: диарея.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: редкие: гепатит; частота неиз-вестна: нарушения функции печени, панкреатит.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: частота неизвестна: крапивница, кожный зуд, сыпь, фотосенсибилизация.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: частота неизвестна: миалгия, артралгия, рабдомиолиз.
Нарушения со стороны половых органов и молочных желез: частота неизвестна: эректильная дисфункция/импотенция.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: частота неизвестна: недомогание.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований: частота неизвестна: гипонатриемия.
Следующие дополнительные нежелательные реакции чаще отмечались у пациентов, по-лучавших лозартан, чем у пациентов, получавших плацебо (точные показатели частоты неизвестны): боли в спине, инфекции мочевыводящих путей и гриппоподобные симптомы.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей
Как следствие ингибирования РААС у пациентов из группы риска отмечались нарушения функции почек, включая острую почечную недостаточность. Эти изменения со стороны функции почек могут носить обратимый характер в случае своевременной отмены лечения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов со сниженным ОЦК (например, получающих лечение высокими дозами диуретиков) в начале лечения лозартаном может возникнуть симптоматическая артериальная гипотензия (необходимо проводить коррекцию ОЦК до назначения лозартана или начинать лечение с более низкой дозы).
Нарушение водно-электролитного баланса является характерным для пациентов с нару-шением функции почек с сахарным диабетом или без сахарного диабета, поэтому необ-ходимо тщательное наблюдение за данными пациентами.
Во время терапии препаратом лозартан пациенты не должны принимать препараты калия или калийсодержащие добавки без предварительного согласования с врачом. У пациентов с циррозом печени концентрация лозартана в плазме крови значительно увеличивается, в связи с чем, при наличии заболеваний печени в анамнезе его следует назначать в более низких дозах.
В период лечения следует регулярно контролировать содержание калия в крови, особенно у пациентов пожилого возраста, при нарушении функции почек.
Лекарственные средства, оказывающие воздействие на РААС, могут увеличить концен-трацию мочевины в крови и сывороточного креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
Безопасность и эффективность препарата у детей до 18 лет не установлены.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой
Не проводилось специальных клинических исследований по оценке влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с техникой. Следует иметь в виду возможность появления сонливости и головокружения, поэтому необходимо соблюдать осторожность при выполнении работ, требующих повышенного внимания, особенно в начале лечения, при повышении дозы препарата и при управлении транспортными средствами.
ПЕРЕДОЗИРОВКА
Симптомы: выраженное снижение АД и тахикардия; брадикардия может возникнуть вследствие парасимпатической стимуляции. Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия; лозартан и его активный метаболит не удаляются из кровотока с помощью гемодиализа.
Показания
Артериальная гипертензия.
Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, при непереносимости или неэффективности терапии ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента).
Снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желу-дочка.
Диабетическая нефропатия или гиперкреатининемия и протеинурия (соотношение альбумина мочи и креатинина более 300 мг/сутки) у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и сопутствующей артериальной гипертензией (снижение прогрессирования диабетической нефропатии до терминальной хронической почечной недостаточности).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам препарата; тяжелая печеночная недостаточность (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью); возраст до 18 лет; одновременное применение с алискиреном или алискиренсодержащими препаратами у пациентов с сахарным диабетом и/или нарушением функции почек; непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция; беременность и период грудного вскармливания.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Артериальная гипотензия; сниженный объем циркулирующей крови (ОЦК); нарушения водно-электролитного баланса; двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки; почечная недостаточность; печеночная недостаточность (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью); гиперкалиемия; гипертрофическая обструктивная кар-диомиопатия; сердечная недостаточность с угрожающими жизни аритмиями; сердечная недостаточность с сопутствующими тяжелыми нарушениями функции почек; ишемическая болезнь сердца; цереброваскулярные заболевания; первичный гиперальдостеронизм; ангионевротический отек в анамнезе.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Применение лозартана при беременности противопоказано. Известно, что препараты, воздействующие непосредственно на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС), при применении во II и III триместрах беременности, могут вызывать дефекты развития или даже смерть развивающегося плода. Поэтому при диагностировании беременности прием лозартана следует немедленно прекратить. Неизвестно, выделяется ли лозартан с грудным молоком. Не рекомендуется принимать лозартан в период грудного вскармливания. Если прием препарата необходим в период лактации, то грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
Не отмечено клинически значимого взаимодействия лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромици-ном. По сообщениям рифампицин и флуконазол снижают концентрацию активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этих взаимодействий пока неизвестно.
Как и при применении других средств, ингибирующих образование ангиотензина II или его действие, одновременное применение лозартана с калийсберегающими диуретиками (например, спиронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калия, солями, содержащими калий, повышает риск гиперкалиемии.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные инги-биторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), могут снижать эффект диуретиков и других гипо-тензивных средств. Поэтому антигипертензивный эффект антагонистов рецепторов к ангиотензину II (APA II) или ингибиторов АПФ может быть ослаблен при одновременном применении с НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, у пожилых пациентов и у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови (ОЦК), в том числе принимающих диуретики), которые получали лечение НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, одновременное применение АРА II или ингибиторов АПФ, может вызвать дальнейшее ухудшение функции почек вплоть до развития острой почечной недостаточности. Обычно данный эффект обратим. Таким образом, одновременную терапию с НПВП следует проводить с осторожностью у пациентов с нарушением функ-ции почек.
Двойная блокада РААС с применением антагонистов рецепторов АРА II, ингибиторов АПФ или алискирена (ингибитор ренина), ассоциирована с повышенным риском разви-тия артериальной гипотензии, гиперкалиемии и нарушением функции почек (в том числе с развитием острой почечной недостаточности) по сравнению с монотерапией. Необходим контроль АД, функции почек и содержания электролитов в крови у пациентов, принимающих лозартан и другие лекарственные препараты, влияющие на РААС. Лозартан не должен применяться одновременно с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом. Следует избегать одновременного применения лозартана и алискирена у пациентов с нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтра-ции менее 60 мл/мин).
При одновременном применении APA II и лития возможно увеличение концентрации лития в плазме крови. Учитывая это, необходимо взвешивать пользу и риск совместного применения лозартана с препаратами лития. В случае необходимости одновременного применения препаратов, нужно проводить регулярный контроль концентрации лития в плазме крови. Флуконазол, ингибитор изофермента цитохрома Р450 2С9, снижает плаз-менные концентрации активного метаболита и повышает концентрации лозартана, одна-ко, фармакодинамическая значимость этого феномена не установлена. Показано, что у пациентов, не метаболизирующих лозартан в активный метаболит, имеется очень редкий и специфический дефект изофермента Р450 2С9.
(6353)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, кратність прийому - 1 раз в день. Таблетки ковтають цілими, не розжовуючи, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії стандартна початкова і підтримуюча доза для більшості пацієнтів становить 50 мг 1 раз/добу. Для досягнення більшого терапевтичного ефекту дозу збільшують до максимальної добової дози 100 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність: Початкова доза для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг/добу, 25 мг/добу і 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка Початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз/добу. В подальшому може бути доданий гідрохлоротіазид у низьких дозах або збільшена доза препарату Лозартан дпро 100 мг в один або два прийоми з урахуванням зниження АТ. Захист нирок у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та протеїнурією Препарат Лозартан призначають у початковій дозі - 50 мг 1 раз на добу з подальшим по-вышением дози до 100 мг/добу (з урахуванням ступеня зниження АТ) в один або в два пріе-ма. Особливі групи пацієнтів: У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі діуретиків у високих дозах) рекомендована початкова доза препарату Лозартан становить 25 мг 1 раз/добу. Пацієнти з нирковою недостатністю та пацієнти на діалізі Немає необхідності в подборе початкової дози у пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів на діалізі. Пацієнти літнього віку Немає необхідності у підборі дози у літніх пацієнтів, хоча рекомендується починати лікування з дозою 25 мг у пацієнтів старше 75 років. Пацієнти з печінковою недостатністю, Пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі рекомендується призначати препарат у більш низьких дозах. Застосування лозартану протипоказано у пацієнтів з тяжкою печеноч-вою недостатністю, так як не існує клінічного досвіду застосування у дан��ої групи пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»). Безпека та ефективність препарату у дітей до 18 років не встановлена.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольоруСклад
1 таблетка містить:
активна речовина: лозартан калію - 50 мг.
допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 270,60 мг, целюлоза мікрокристалічна - 26,60 мг, кро-скармеллоза натрію (примеллоза) - 15,20 мг, кремнію діоксид колло-идный (аеросил) - 3,80 мг, магнію стеарат - 3,80 мг.
склад оболонки: Опадрай II рожевий (полівініловий спирт (Е1203) – 40,0 %, титану діоксид (Е 171) – 24,18 %, макрогол (поліетиленгліколь) (Е1521) – 20,2 %, тальк (Е553b) – 14,8 %, барвник кармін червоний (Е120) – 0,54 %, алюмінієвий лак на основі барвника сонячний захід жовтий (Е110) – 0,15 %, алюмінієвий лак на основі барвника червоного чарівного (Е129) – 0,08 %, алюмінієвий лак на основі барвника хінолінового жовтого (Е104) – 0,05 %) - 9,923 мг, емульсія симетикона 30 % (вода – 50,0-69,5 %, полідиметилсилоксан – 25,5-33,0 %, поліетиленгліколь сорбитан тристеарат – 3,0-7,0 %, метилцелюлоза – 1,0-5,0 %, силикагел�� – 1,0-5,0 %) - 0,077 мг.Фармакологічна дія
Лозартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1) для прийому всередину. Не пригнічує кініназу II - фермент, який каталізує реакцію перетворення ангіотензину І в ангіотензин II.
Ангіотензин II вибірково зв'язується з AT1-рецепторами, розташованими в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконується ет кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II также стимулює розростання гладком'язових клітин. Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е 3174) як in vitro, так і in vivo блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами, не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) - кініназу II, і, відповідно, не перешко-ствуе�� руйнування брадикініну, тому побічні ефекти, опосередковано пов'язані з брадикініном (наприклад, ангіоневротичний набряк) виникають досить рідко.
При застосуванні лозартану відсутність впливу негативного зворотного зв'язку на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення ангіотензину II в плазмі крові. Однак антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону плазми крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Лозартан і його активний метаболіт мають великим спорідненістю до рецепторів ангіотензину I, ніж до рецепторів ангіотензину II. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший лозартану. Після одноразового прийому внутрішньо антигіпертензивну дію (знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (ПЕКЛО)) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується.
Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.
У пацієнтів з артеріальною ��ипертензией без супутнього цукрового діабету з про-теинурией (понад 2 г/добу), застосування препарату достовірно знижує протеїнурію, екскрецію альбуміну та імуноглобуліну G.
Стабілізує концентрацію сечовини в плазмі крові. Не впливає на вегетативні рефлекси й не надає довготривалого впливу на концентрацію норадреналіну в плазмі крові.
Лозартан у дозі 150 мг на добу не впливає на концентрацію тригліцеридів, загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у сироватці крові у пацієнтів з артериальной гіпертензією. У цій же дозі лозартан не впливає на концентрацію глюкози в крові натщесерце.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийманні внутрішньо лозартан добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і при цьому піддається метаболізму при "першому проходженні" крізь печінку шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2C9 з утворенням активного метаболіту.
Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33%. Час досягнення максимальної концентрації лозартану та його активного ��етаболита досягаються у сироватці крові приблизно через 1 годину і через 3-4 години відповідно після прийому всередину. Прийом їжі не впливає на біодоступність лозартану.
Розподіл
Більше 99% лозартану та його активного метаболіту зв'язуються з білками плазми крові, в основному з альбуміном. Об'єм розподілу лозартану - 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Приблизно 14% лозартану, прийнятого внутрішньо або введеного внутривенн��, перетворюється в активний метаболіт. Окрім активного метаболіту утворюються фармакологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються внаслідок гідроксилювання бічній бутиловою ланцюга, і один другорядний - N-2-тетразол-глюкуронід.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. При прийомі всередину приблиз��тельно 4% прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді і близько 6% виводиться нирками у формі активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану в дозах до 200 мг. Період напіввиведення 1,5 - 2 год, а його основного метаболіту 6-9 год, відповідно. При прийомі препарату в дозі 100 мг на добу ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не кумулируют в плазмі крові.
Лозартан та його метаболіти виводяться з організму через кишечник з жовчю та нирками.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану в 5 разів, а активного метаболіту - в 1,7 разу вище, ніж у здорових добровольців чоловічої статі.
При кліренсі креатиніну (КК) вище 10 мл/хв концентрація лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої при нормальній функції нирок.
У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляється з організму за допомогою гемодіалізу.
Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією не відрізняються істотно від значень цих параметрів у молодих пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією. Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків з артеріальною гіпертензією. Концентрації активного метаболіта у чоловіків і жінок не відрізняються. Це фармако-кінетичний відмінність не має клінічної значущості. .Побічні дії
лікування есенціальної гіпертензії у контрольованих дослідженнях серед усіх побічних ефектів тільки частота розвитку запаморочення відрізнялася від плацебо більше, ніж на 1 % (4,1 % проти 2,4 %). Дозозалежне ортостатичне дію, характерну для гіпотензивних засобів, при застосуванні лозартану зазначалося менш ніж у 1 % пацієнтів. Частота побічних реакцій визначалася відповідно до наступної градації (классиф��-кація Всесвітньої Організації охорони Здоров'я): дуже часті (?10 %); часті (?1%; Поширеність побічних реакцій за результатами плацебо-контрольованих клінічних досліджень і пострегистрационного спостереження.
Артеріальна гіпертензія:
Порушення з боку нервової системи: часті: запаморочення; нещасні: сонливість, головний біль, порушення сну.
Порушення з боку органів слуху й лабіринтові порушення: часті: вертиго.
Порушення з боку серця: нечасті: відчуття серцебиття, стенокардія.
Порушення з боку судин: нечасті: (ортостатична) гіпотензія (включаючи опо-средованные дозою ортостатичні ефекти (особливо у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності або пацієнтів, які отримували лікування високими дозами діуретиків).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасті: біль у животі, кишеч-ва непрохідність.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті: висип.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасті: астенія, слабкість, набряки.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часті: гіперкаліємія; рідкісні: підвищення активності аланинаминотрансфразы (зазвичай проходить після відміни лікування).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка:
Порушення з боку нервової системи: часті: запаморочення.
Порушення з боку органів слуху й лабіринтові порушення: часті: вертиго.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часті: астенія, слабкість.
Хронічна серцева недостатність:
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часті: анемія.
Порушення з боку нервової системи: часті: запаморочення; нечасті: головний біль; поодинокі: парестезія.
Порушення з боку серця: рідкісні: непритомність, миготлива аритмія, гостре порушення мозкового кровообігу.
Порушення з боку судин: часті: (ортостатична) гіпотензія (включаючи опосре-дованные дозою ортостатичні ефекти (особливо у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, у па��иентов з тяжким ступенем серцевої недостатності або пацієнтів, які отримували лікування високими дозами діуретиків).
Порушення з боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: нечасті: задишка, кашель.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасті: діарея, нудота, блювання.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті: кропив'янка, шкірний свербіж, висип.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасті: спазм м'язів.
Порушення з боку нирок та мочевывовходять шляхів: часті: порушення функції чек, ниркова недостатність.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасті: астенія, слабкість.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часті: підвищення концентрації сечовини, креатиніну і калію у плазмі крові; нечасті: гіпер-калиемия (часто відзначається у пацієнтів, що приймали лозартан у дозі 150 мг на добу замість 50 мг на добу).
Артеріальна гіпертензія і цукровий діабет 2 типу з порушенням функції нирок:
Порушення з боку нервной системи: часті: запаморочення.
Порушення з боку судин: часті: (ортостатична) гіпотензія (включаючи опосередковані дозою ортостатичні ефекти (особливо у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності або пацієнтів, які отримували лікування високими дозами діуретиків).
Загальні розлади та порушення у місці введення: часті: астенія, слабкість.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часті: гіперкаліємія (у клінічному дослідженнях��довании, проведеному за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нефропатією, гипрекалиемия >5,5 ммоль/л розвинулася у 9,9 % пацієнтів, що приймали лозартан в таблетках, і у 3,4 % пацієнтів, що приймали плацебо), гіпоглікемія.
Пострегистрационное спостереження:
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: частота невідома: анемія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: рідкі: алергічні реакції, анафилакти-біологічні реакції, набряк (включаючи набряк гортані, голосових складок, особи, ��уб, глотки і/або язика (що призводить до порушення прохідності дихальних шляхів); у деяких із цих пацієнтів набряк Квінке відзначалося раніше у зв'язку з призначенням інших препаратів включаючи інгібітори АПФ), васкуліт (включаючи геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна-Геноха)).
Порушення психіки: частота невідома: депресія.
Порушення з боку нервової системи: частота невідома: мігрень, порушення смаку.
Порушення з боку органів слуху й лабіринтові порушення: частота невідома: шум у вухах.
Порушення ��про боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: частота невідома: кашель.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома: діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідкісні: гепатит; частота невідома: порушення функції печінки, панкреатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома: кропив'янка, шкірний свербіж, висип, фотосенсибілізація.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома: міалгія, артралгія, рабдоміоліз.
Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома: еректильна дисфункція/імпотенція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома: нездужання.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: частота невідома: гіпонатріємія.
Такі додаткові небажані реакції частіше відзначалися у пацієнтів, лучавших лозартан, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (точні показники частоти невідомі): болі в спині, інфекції м��чевыводящих шляхів та грипоподібні симптоми.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Як наслідок інгібування РААС у пацієнтів з групи ризику відзначалися порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Ці зміни з боку функції нирок можуть носити зворотний характер у разі своєчасної відміни лікування.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, отримують лікування високими дозами діуретиків) до початку лікування лозартаном може вооз��икнуть симптоматична артеріальна гіпотензія (необхідно проводити корекцію ОЦК до призначення лозартану або починати лікування з нижчої дози).
Порушення водно-електролітного балансу є характерним для пацієнтів з порушеннями порушенням функції нирок, цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за цими пацієнтами.
Під час терапії препаратом лозартан пацієнти не повинні приймати препарати калію або калийсодержащие добавки без попереднього узгодження з лікарем. У пацієнтів з цирозом печінки концентрація лозартану в плазмі крові значно збільшується, у зв'язку з чим, при наявності захворювань печінки в анамнезі слід призначати в більш низьких дозах.
В період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в крові, особливо у пацієнтів літнього віку, при порушенні функції нирок.
Лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшити концентрацію сечовини в крові і сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій ��чи стенозом артерії єдиної нирки.
Безпека та ефективність препарату у дітей до 18 років не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з технікою
Не проводилося спеціальних клінічних досліджень з оцінки впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами і працювати з технікою. Слід мати на увазі можливість появи сонливості і запаморочення, тому слід дотримуватися обережності при виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги��, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при управлінні транспортними засобами.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску і тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної стимуляції. Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія; лозартан і його активний метаболіт не видаляються з кровотоку за допомогою гемодіалізу.Свідчення
Артеріальна гіпертензія.
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неэ��тивності терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту).
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого желу-донька.
Діабетична нефропатія або гіперкреатинемія і протеїнурія (співвідношення альбумін сечі і креатиніну понад 300 мг/добу) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і супутньою артеріальною гіпертензією (зниження прогресування діабетичної нефропатії до термінальної хронічної по��рейковою недостатності).Протипоказання
Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вік до 18 років; одночасне застосування з алискиреном або алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок; непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність і період грудного вигодовування.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Артеріальна гіпотензія; знижений обсяг циркулирующей крові (ОЦК); порушення водно-електролітного балансу; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; ниркова недостатність; печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); гіперкаліємія; гіпертрофічна обструктивна кар-диомиопатия; серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; серцева недостатність із супутніми тяжкими порушеннями функції нирок; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангионевротический набряк в анамнезі.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Застосування лозартану при вагітності протипоказане. Відомо, що препарати, що впливають безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС), при застосуванні в II і III триместрах вагітності, можуть викликати дефекти розвитку або навіть смерть плода. Тому при діагностуванні вагітності прийом лозартану слід негайно припинити. Невідомо, чи виділяється лозартан з грудним молоком. Не рекомен��ться приймати лозартан в період грудного вигодовування. Якщо прийом препарату необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
Не відмічено клінічно значущої взаємодії лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та эритромици-ном. За повідомленнями рифампіцин і флуконазол знижують концентрацію активного метаболіту в плазмі крові. Клінічне значення цих взаємодій поки невідомо.
Як і при застосуванні ��інших засобів, що інгібують утворення ангіотензину II або його дію, одночасне застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калію, солями, що містять калій, підвищує ризик гіперкаліємії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Тому антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів до ангіотензину II (АРА II) або ��нгибиторов АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК), в тому числі приймають діуретики), які отримували лікування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II або інгібіторів АПФ, може спричинити подальше погіршення функції нирок, аж до розвитку гострої ниркової недостатності. Зазвичай даний ефект оборотний. Так��м чином, одночасну терапію з НПЗП слід проводити з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Подвійна блокада РААС з застосуванням антагоністів рецепторів АРА II, інгібіторів АПФ або алискирена (інгібітор реніну), асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і порушенням функції нирок (в тому числі з розвитком гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів в крові у пацієнтів, які приймали лозартан і інші лікарські препарати, що впливають на РААС. Лозартан не повинен застосовуватися одночасно з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом. Слід уникати одночасного застосування лозартану і алискирена у пацієнтів з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтра-ції менше 60 мл/хв).
При одночасному застосуванні АРА II і літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові. Враховуючи це, необхідно зважувати користь і ризик спільного застосування лозартану з препаратами літію. У разі необхідності одновременного застосування препаратів, потрібно проводити регулярний контроль концентрації літію в плазмі крові. Флуконазол, інгібітор ізоферменту цитохрому Р450 2С9, знижує плазмові концентрації активного метаболіту і підвищує концентрації лозартану, однак, фармакодинамічна значимість цього феномену не встановлена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболизирующих лозартан в активний метаболіт, є дуже рідкісний і специфічний дефект ізоферменту Р450 2С9.
